Директива 2003/54/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європейського Союзу стосовно спільних правил для [...]
Європейський Союз; Директива, Заходи, Міжнародний документ від 26.06.20032003/54/ЄС
Документ 994_571, поточна редакція — Прийняття від 26.06.2003
 

Сторінки:  [ 1 ]  2
наступна сторінка »  

                       Директива 2003/54/ЄС 
Європейського Парламенту та Ради Європейського
Союзу стосовно спільних правил для внутрішнього
ринку електроенергії, яка скасовує Директиву 96/92/ЄС
Брюссель, 26 червня 2003 року

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ПАРЛАМЕНТ ТА РАДА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ,
Враховуючи Угоду про створення Європейського Співтовариства
( 994_017 ) та, зокрема, Статтю 47(2), Статтю 55 та Статтю 95 цієї
Угоди,
Враховуючи пропозиції Комісії,
Враховуючи висновок Комітету з економічних та соціальних
питань,
Після проведення консультацій з Комітетом регіонів,
Діючи відповідно до процедури, що встановлена в Статті 251
Угоди ( 994_017 ),
Беручи до уваги, що:
(1) Директива 96/92/ЄС Європейського Парламенту та Ради від
19 грудня 1996 року стосовно спільних правил для внутрішнього
ринку електроенергії ( 994_197 ) зробила вагомий внесок у
створення внутрішнього ринку електроенергії;
(2) досвід у втіленні цієї Директиви показує переваги, які
можуть виникнути на внутрішньому ринку електроенергії стосовно
зростання рентабельності, зниження цін, підвищення стандартів
послуг та конкурентоспроможності. Проте, залишаються істотні
недоліки та можливості вдосконалення функціонування ринку,
переважно це потреба у прийнятті конкретних положень для
забезпечення рівного ігрового поля у сфері генерування
електроенергії та зниження ризиків випадків домінування на ринку
та грабіжницької поведінки, забезпечення недискримінаційності
тарифів на передачу та розподіл електроенергії шляхом надання
доступу до мережі на основі тарифів, які мають бути опубліковані
до їх введення в дію, а також забезпечення захисту прав малих та
уразливих споживачів і розкриття інформації щодо джерел
генерування електроенергії, а також посилання на джерела, де це
можливо, з метою надання інформації про їх вплив на навколишнє
середовище;
(3) Рада під час засідання у Лісабоні 23 - 24 березня 2000
року закликала до швидкого проведення робіт щодо завершення
формування внутрішнього ринку у секторах електроенергетики та
газопостачання та прискорення лібералізації цих секторів з метою
створення дієвого внутрішнього ринку. Європейський Парламент у
своєму Рішенні від 6 липня 2000 року щодо другого звіту Комісії
стосовно стану лібералізації енергоринків звернувся до Комісії із
запитом про складання детального графіка досягнення точно
визначених цілей з метою поступової, але повної лібералізації
енергоринку;
(4) свободи, які гарантуються Угодою ( 994_017 ) громадянам
Європи, - вільний рух товарів, свобода надання послуг та свобода
заснування - є можливими лише на повністю відкритому ринку послуг,
який дозволяє усім споживачам вільно обирати собі постачальників,
а усім постачальникам - вільно поставляти товар споживачам;
(5) основні перешкоди у досягненні дієвого та конкурентного
внутрішнього ринку пов'язані, серед іншого, з питаннями доступу до
мережі, питаннями тарифікації та різними ступенями відкритості
ринку між державами-членами;
(6) для існування конкуренції доступ до мережі повинен бути
недискримінаційним, прозорим та об'єктивно оцінюваним;
(7) для завершення формування внутрішнього ринку
електроенергії найважливішим є надання недискримінаційного доступу
до мережі оператору системи передачі чи розподілу. Оператор
системи передачі чи розподілу може складатися з одного чи більше
підприємств;
(8) з метою забезпечення ефективного і недискримінаційного
доступу до мережі, потрібно, щоб системи розподілу і передачі
експлуатувалися окремими юридичними особами, які мають вертикально
інтегровані підприємства. Комісія проводить оцінку заходів
еквівалентної дії, розроблених державами-членами з метою виконання
цієї вимоги і, якщо це доцільно, подає пропозицію щодо внесення
змін до цієї Директиви. Також потрібно, щоб оператори системи
передачі та розподілу мали фактичні права щодо прийняття рішень з
приводу активів, необхідних для обслуговування, експлуатації та
розвитку мереж, якщо такі активи перебувають у власності та
розпорядженні вертикально інтегрованих підприємств. Необхідно, щоб
незалежність операторів системи розподілу і операторів системи
передачі була гарантованою, особливо щодо інтересів генерування та
постачання електроенергії. Отже, між операторами системи розподілу
і операторами системи передачі та будь-якими
генеруючими/постачальними компаніями мають бути встановлені
незалежні управлінські структури.
Проте, важливо розрізняти відокремленість з юридичної точки
зору і розмежування власності. Відокремленість з юридичної точки
зору не передбачає розподілу прав власності на активи і ніщо не
перешкоджає використовувати подібні чи ідентичні умови зайнятості
в усіх вертикально інтегрованих підприємствах. Проте,
недискримінаційний процес прийняття рішень повинен забезпечуватися
шляхом втілення організаційних заходів стосовно незалежності
відповідальних за прийняття рішень;
(9) у випадку малих систем, використання допоміжних послуг
може забезпечуватися операторами систем передачі (ОСП),
об'єднаними з малими системами;
(10) хоча ця Директива не стосується питань власності, слід
нагадати, що у випадку, якщо підприємство здійснює передачу чи
розподіл електроенергії і воно відокремлене з юридичної точки зору
від тих підприємств, що здійснюють генерування та/чи постачання,
призначені оператори системи можуть бути тим самим підприємством,
яке володіє інфраструктурою;
(11) з метою уникнення покладання непропорційного
фінансово-адміністративного тягаря на малі розподільчі компанії,
держави-члени мають змогу, де це необхідно, звільнити такі
компанії від виконання вимог щодо юридичної відокремленості
розподілу;
(12) процедури санкціонування не повинні призводити до
виникнення адміністративного тягаря, непропорційного до розміру та
потенційного впливу виробників електроенергії;
(13) мають вживатися подальші заходи з метою забезпечення
прозорості та недискримінаційності тарифів на доступ до мереж.
Такі тарифи застосовуються до усіх користувачів систем на
недискримінаційній основі;
(14) з метою полегшення укладання договорів між
енергокомпанією, заснованою в одній державі-члені на постачання
електроенергії відповідним споживачам в іншій державі-члені,
держави-члени та, якщо це доцільно, національні регулюючі органи
повинні працювати над створенням більш однорідних умов та
однакових ступенів відповідності на території усього внутрішнього
ринку;
(15) існування чинних нормативних положень, які виконуються
одним чи більше національним регулюючим органом є важливим
фактором гарантування недискримінаційного доступу до мережі.
Держави-члени визначають функції, правоздатність та
адміністративні повноваження регулюючих органів. Важливо, щоб
регулюючі органи усіх держав-членів мали однакову правоздатність.
Такі регулюючі органи повинні мати право встановлювати і
затверджувати тарифи чи, принаймні, методики, що лежать в основі
розрахунку тарифів на передачу та розподіл електроенергії. З метою
уникнення невизначеності та дорогих і тривалих спорів такі тарифи
мають бути опублікованими до введення їх в дію;
(16) Комісія засвідчила свій намір створити Групу
Європейських Регулюючих Органів з Питань Електроенергії та Газу,
яка буде відповідним дорадчим механізмом для заохочення співпраці
та координування національних регулюючих органів з метою
стимулювання розвитку внутрішнього ринку електроенергії та газу та
зробить свій внесок у послідовне запровадження в усіх
державах-членах нормативів, встановлених цією Директивою,
Директивою 2003/55/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 26
червня 2003 року стосовно спільних правил для внутрішнього ринку
природного газу та Положенням (ЄС) N 1228/2003 Європейського
Парламенту та Ради від 26 червня 2003 року стосовно умов
забезпечення доступу до мережі для проведення міжкордонних обмінів
електроенергією;
(17) з метою забезпечення ефективного доступу до ринку усіх
учасників ринку, включаючи нових, необхідні недискримінаційні
механізми балансування, що відображують витрати. Як тільки ринок
електроенергії стане достатньо ліквідним, цього можна буде
досягнути шляхом створення прозорих ринкових механізмів
купівлі-продажу електроенергії, які потрібні для виконання вимог
балансування. За відсутності такого ліквідного ринку, національні
регулюючі органи повинні відігравати активну роль у забезпеченні
того, що механізми балансування є недискримінаційними і
відображують витрати. У той же час має бути встановлено відповідні
стимули з метою балансування відпуску та реалізації електроенергії
та забезпечення безпеки системи;
(18) національні регулюючі органи повинні мати змогу
встановлювати і затверджувати тарифи чи методики, що лежать в
основі розрахунку тарифів, на основі пропозиції оператора системи
передачі чи оператора (операторів) системи розподілу, або на
основі пропозиції, узгодженої між цим оператором (операторами) та
користувачами мережі. При виконанні цих завдань національні
регулюючі органи повинні забезпечувати, що тарифи на передачу і
розподіл є недискримінаційними та відображають витрати, та
враховувати довгострокові, граничні та уникні витрати мережі
внаслідок розподіленого генерування та вжиття заходів щодо
управління попитом;
(19) промисловість та сфера торгівлі Співтовариства,
включаючи малі та середні підприємства, а також усі мешканці
Співтовариства, які користуються економічними перевагами
внутрішнього ринку, також повинні мати високий рівень захисту
інтересів споживачів та особливо побутові споживачі, і, якщо
держави-члени вважають це за доцільне, малі підприємства також
повинні мати гарантії комунального обслуговування, зокрема, щодо
забезпечення надійності постачання та обгрунтованих тарифів, з
метою безпосереднього забезпечення справедливості та
конкурентоспроможності, і опосередкованого створення нових робочих
місць;
(20) споживачі електроенергії повинні мати можливість вільно
обирати своїх постачальників. Незважаючи на це, повинен
застосовуватися поетапний підхід для завершення формування
внутрішнього ринку електроенергії, що дасть змогу промисловості
привести у відповідність та забезпечити вжиття відповідних заходів
та систем з метою захисту інтересів споживачів та гарантувати, що
вони мають справжнє дійсне право обирати свого постачальника;
(21) прогресивне відкриття ринку для досконалої конкуренції
має якнайшвидше усунути розбіжності між державами-членами. Має
бути забезпечено прозорість та безумовність впровадження цієї
Директиви;
(22) майже усі держави-члени обрали шлях до забезпечення
конкуренції на ринку виробництва електроенергії через прозору
процедуру санкціонування. Проте, держави-члени повинні забезпечити
можливість сприяння надійності постачання шляхом запровадження
тендерної чи еквівалентної процедури у випадку, якщо обсяг
генеруючих потужностей, збудований за процедурою санкціонування,
недостатній. В інтересах захисту навколишнього середовища та
стимулювання розвитку нових технологій держави-члени повинні мати
можливість проведення тендерів на забезпечення нових потужностей
на основі опублікованих критеріїв. Нові потужності серед іншого
включають поновлювані джерела енергії та комбіноване виробництво
тепла й електроенергії;
(23) в інтересах забезпечення надійності постачання має
здійснюватися контроль балансу між попитом/постачанням в окремих
державах-членах, за результатами якого складається звіт про
ситуацію на рівні Співтовариства, беручи до уваги потужність
взаємопідключення між районами. Такий контроль повинен проводитися
достатньо завчасно, щоб забезпечити можливість вжиття відповідних
заходів, якщо надійність постачання знаходиться під загрозою.
Спорудження та обслуговування необхідної інфраструктури мережі,
включаючи потужність взаємопідключення, повинне сприяти
забезпеченню стабільності постачання електроенергії.
Обслуговування та спорудження необхідної інфраструктури мережі,
включаючи потужність взаємопідключення та децентралізоване
генерування електроенергії є важливими елементами у забезпеченні
стабільного постачання електроенергії;
(24) держави-члени повинні гарантувати побутовим споживачам
і, якщо вони вважають це за доцільне, малим підприємствам
використання права на постачання їм електроенергії певної якості
за чітко порівнюваними, прозорими і обгрунтованими цінами. Для
забезпечення дотримання високих стандартів комунального
обслуговування у Співтоваристві усі заходи, які вживаються
державами-членами задля досягнення цілей цієї Директиви, регулярно
повідомляються Комісії. Комісія регулярно публікує звіт, в якому
аналізуються заходи, проведені на національному рівні, спрямовані
на досягнення цілей комунального обслуговування та порівняння
їхньої ефективності з метою надання рекомендацій стосовно заходів,
які мають бути проведені на національному рівні задля досягнення
високих стандартів комунального обслуговування. Держави-члени
вживають необхідних заходів для захисту уразливих споживачів в
контексті створення внутрішнього ринку електроенергії. Такі заходи
можуть відрізнятися в залежності від конкретних обставин, що
склалися у відповідних державах-членах, і можуть включати
конкретні заходи щодо оплати рахунків за електроенергію або більш
загальні заходи, що проводяться у системі соціального
забезпечення. Коли універсальні послуги надаються також і малим
підприємствам, то такі заходи щодо забезпечення надання
універсальних послуг малим підприємствам можуть відрізнятися від
заходів щодо забезпечення надання універсальних послуг побутовим
споживачам;
(25) Комісія засвідчила свій намір започаткувати ініціативи,
особливо щодо обсягів забезпечення маркування і способу, у який
інформація про вплив на навколишнє середовище, принаймні про
викиди CO2, та радіоактивні відходи, які утворюються внаслідок
виробництва електроенергії різними джерелами, може прозоро, легко
та співставно розповсюджуватися по всьому Європейському Союзові, і
способу, у який заходи, що вживаються державами-членами з метою
контролю точності інформації, що надається виробниками, можуть
бути раціоналізовані;
(26) дотримання вимог щодо комунального обслуговування є
фундаментальною вимогою цієї Директиви і важливим є те, що спільні
мінімальні стандарти, визнані усіма державами-членами, вказані у
цій Директиві, якою беруться до уваги цілі спільного захисту,
забезпечення надійності постачання, захисту навколишнього
середовища та забезпечення відповідних рівнів конкуренції в усіх
державах-членах. Важливим є те, що вимоги щодо комунального
обслуговування можуть тлумачитися на національній основі, зважаючи
на національні обставини і з дотриманням законодавства
Співтовариства;
(27) держави-члени можуть призначати постачальника останньої
інстанції. Такий постачальник може бути торговим підрозділом
вертикально інтегрованого підприємства, яке також виконує функції
розподілу, за умови, що воно відповідає вимогам цієї Директиви
щодо відокремленості;
(28) заходи, що вживаються державами-членами задля досягнення
цілей соціально-економічної єдності, можуть включати, зокрема,
забезпечення відповідних економічних стимулів, за використанням,
де це необхідно, усіх наявних національних інструментів та
інструментів Співтовариства. Такі інструменти можуть включати
механізми несення відповідальності з метою гарантування
необхідного інвестування;
(29) у тій мірі, в якій заходи, що вживаються
державами-членами з метою виконання зобов'язань щодо комунального
обслуговування, є державною допомогою відповідно до Статті 87 (1)
Угоди ( 994_017 ), існує зобов'язання відповідно до Статті 88 (3)
Угоди щодо повідомлення про такі заходи Комісії;
(30) вимоги щодо повідомлення Комісії про будь-яку відмову у
наданні дозволу на спорудження нових генеруючих потужностей
виявилися непотрібним адміністративним тягарем, а отже їх
необхідно скасувати;
(31) оскільки мета запропонованої діяльності, а саме -
створення дієвого внутрішнього ринку електроенергії, на якому
панує добросовісна конкуренція, не може бути ефективно досягнута
державами-членами, а отже, зважаючи на масштаб та наслідки такої
діяльності, може бути більш ефективно досягнута на рівні
Співтовариства, то Співтовариство може ухвалити заходи згідно з
принципом субсидіарності, відповідно до визначення, наведеного у
Статті 5 Угоди ( 994_017 ). Згідно з принципом пропорційності
відповідно до визначення, наведеного у вказаній Статті, Директива
не може вийти за межі необхідного задля досягнення цієї мети;
(32) у світлі досвіду, отриманого під час дії Директиви Ради
90/547/ЄЕС від 29 жовтня 1990 року про транзит електроенергії
через мережі передачі ( 994_196 ), повинні вживатися заходи,
спрямовані на забезпечення однорідних недискримінаційних режимів
доступу для передачі електроенергії, включаючи прикордонні потоки
електроенергії між державами-членами. З метою забезпечення
однорідності надання доступу до електромереж, також щодо транзиту,
вказану Директиву скасовано;
(33) враховуючи обсяг змін та доповнень, які було внесено до
Директиви 96/92/ЄС ( 994_197 ), бажано, з причин забезпечення
ясності та раціоналізації, щоб вказані положення, що
розглядаються, були змінені;
(34) ця Директива дотримує основоположних прав та принципів,
визнаних, зокрема Хартією про основоположні права Європейського
Союзу ( 994_524 ),
прийняли цю директиву:
РОЗДІЛ I. Цілі та визначення
Стаття 1
Мета
Ця Директива встановлює спільні правила для генерування,
передачі, розподілу та постачання електроенергії. В ній викладено
правила, що стосуються організації та функціонування
електроенергетичного сектора, доступу до ринку, критеріїв та
процедур проведення тендерів, санкціонування та роботи систем.
Стаття 2
Визначення
Для цілей цієї Директиви:
1) "генерування" означає виробництво електроенергії;
2) "виробник" означає фізичну або юридичну особу, що виробляє
електроенергію;
3) "передача" означає транспортування електроенергії у
надвисоковольтній, високовольтній об'єднаній системі для доставки
кінцевим споживачам або розподільчим компаніям, але не включає
поставку;
4) "оператор системи передачі" означає фізичну або юридичну
особу, відповідальну за функціонування, що забезпечує
обслуговування та, при необхідності, розвиток системи передачі у
певному районі і, де це прийнятно, її з'єднань з іншими системами,
а також за забезпечення довгострокової здатності системи
відповідати вимогам щодо передачі електроенергії;
5) "розподіл" означає транспортування електроенергії у
високовольтних, середньовольтних та низьковольтних розподільчих
системах для доставки споживачам, але не включає поставку;
6) "оператор системи розподілу" означає фізичну або юридичну
особу, відповідальну за функціонування, що забезпечує
обслуговування та, при необхідності, розвиток системи розподілу у
певному районі і, де це прийнятно, її з'єднань з іншими системами,
а також за забезпечення довгострокової здатності системи
відповідати вимогам щодо розподілу електроенергії;
7) "споживачі" означає оптових та кінцевих споживачів
електроенергії;
8) "оптові споживачі" означає фізичних або юридичних осіб,
які купують електроенергію з метою її перепродажу в межах чи поза
межами системи, де вони створені;
9) "кінцеві споживачі" означає споживачів, що купують
електроенергію для своїх власних потреб;
10) "побутові споживачі" означає споживачів, що купують
електроенергію для своїх власних побутових потреб, за винятком
комерційної та професійної діяльності;
11) "непобутові споживачі" означає фізичних або юридичних
осіб, які купують електроенергію не для своїх власних побутових
потреб, і які включають виробників та оптових споживачів;
12) "кваліфіковані споживачі" означає споживачів, які можуть
вільно купувати електроенергію у постачальника за власним вибором,
в межах визначення, наведеного у Статті 21 цієї Директиви;
13) "з'єднувальні лінії" означає обладнання, що
використовується для з'єднання електроенергетичних систем;
14) "об'єднана енергосистема" означає декілька систем
передачі та розподілу, об'єднаних за допомогою однієї чи більше
з'єднувальних ліній;
15) "пряма лінія" означає як лінію електропередачі, що
з'єднує ізольований виробничий майданчик з ізольованим споживачем,
так і лінію електропередачі, що з'єднує виробника електроенергії
та підприємство з постачання електроенергії з метою
безпосереднього енергопостачання їхніх власних приміщень, філій та
кваліфікованих споживачів;
16) "економічний рейтинг" означає рейтинг джерел постачання
електроенергії відповідно до їх економічних критеріїв;
17) "допоміжні послуги" означає усі послуги, необхідні для
функціонування системи передачі або розподілу;
18) "користувачі системи" означає будь-яку фізичну або
юридичну особу, яка постачає електроенергію в систему передачі або
розподілу, або якій електроенергія постачається з такої системи;
19) "постачання" означає продаж, включаючи перепродаж,
електроенергії споживачам;
20) "інтегроване електроенергетичне підприємство" означає
вертикально або горизонтально інтегроване підприємство;
21) "вертикально інтегроване підприємство" означає
підприємство чи групу підприємств, взаємовідносини яких визначено
у Статті 3 (3) Постанови Ради (ЄЕС) N 4064/89 від 21 грудня 1989
року стосовно контролю концентрації підприємств, коли таке
підприємство/група виконує принаймні одну з функцій передачі чи
розподілу та принаймні одну з функцій генерування чи постачання
електроенергії;
22) "споріднене підприємство" означає афілійовані
підприємства, відповідно до визначення, наведеного у Статті 41
Сьомої Директиви Ради 83/349/ЄЕС від 13 червня 1983 року, яка
грунтується на положеннях Статті 44 (2) (g) (*) Угоди ( 994_017 )
стосовно консолідованих рахунків, та/чи асоційовані підприємства,
відповідно до визначення, наведеного у Статті 33 (1) Угоди, та/чи
підприємства, що належать одним і тим самим акціонерам; _______________
(*) Назву Директиви 83/349/ЄЕС було змінено з метою
врахування нової нумерації статей Угоди про заснування
Європейського Співтовариства ( 994_017 ), згідно зі Статтею 12
Амстердамської Угоди; оригінальне посилання було зроблене на
Статтю 54 (3) (g).
23) "горизонтально інтегроване підприємство" означає
підприємство, яке виконує принаймні одну з функцій генерування для
продажу, передачі або розподілу чи постачання електроенергії, та
займається іншими видами діяльності, що не пов'язані з
електроенергією;
24) "тендерна процедура" означає процедуру, за допомогою якої
плановані додаткові потреби та компенсуючі потужності
перекриваються поставками електроенергії з нових або існуючих
генеруючих потужностей;
25) "довгострокове планування" означає планування необхідних
інвестицій в генерування та передавальні та розподільчі потужності
на довгостроковій основі з метою задоволення попиту системи на
електроенергію та забезпечення поставок для споживачів;
26) "мала ізольована система" означає будь-яку систему,
споживання якої становило менш ніж 3000 ГВт/год. у 1996 році, і
коли менш ніж 5% щорічного споживання електроенергії отримується
через взаємне підключення до інших систем;
27) "ізольована мікросистема" означає будь-яку систему,
споживання якої становило менш ніж 500 ГВт/год. у 1996 році, яка
не підключена до інших систем;
28) "безпека" - безпека постачання та забезпечення
електроенергією, а також технічну безпеку;
29) "ефективність використання електроенергії/управління
попитом" означає глобальний чи інтегрований підхід, спрямований на
здійснення впливу на обсяг та час споживання електроенергії з
метою зниження обсягів первинного споживання електроенергії та
пікових навантажень шляхом надання переваги інвестиціям в заходи з
підвищення ефективності використання електроенергії чи інші
заходи, такі як укладання контрактів, постачання за якими може
бути припинено, перед інвестиціями в нарощування генеруючих
потужностей, якщо перші є найефективнішим та найекономічнішим
варіантом, зважаючи на позитивний вплив зниженого енергоспоживання
на навколишнє середовище та забезпечення надійності постачання, а
також пов'язані з цим аспекти витрат щодо розподілу;
30) "поновлювані джерела енергії" означає поновлювані
невичерпні джерела енергії (енергія вітру, сонячна енергія,
геотермальна енергія, енергія хвиль, припливів, гідроенергія,
енергія біомаси, газ з органічних відходів, газ з установок для
очистки стічних вод та енергія біогазів);
31) "розподілене генерування" означає підприємства, що
генерують електроенергію, приєднані до системи розподілу.
РОЗДІЛ II. Загальні правила для організації сектора
Стаття 3
Зобов'язання щодо комунального обслуговування
та захист інтересів споживача
1. Держави-члени забезпечують, на основі своєї інституційної
організації та з дотриманням принципу субсидіарності, з
урахуванням положень пункту 2, функціонування електроенергетичних
підприємств у відповідності з принципами цієї Директиви з метою
створення конкурентного, надійного та екологічного ринку
електроенергії, та не повинні дискримінаційно ставитися до цих
підприємств стосовно їх прав або обов'язків.
2. Зважаючи на відповідні положення Угоди ( 994_017 ),
зокрема її Статтю 86, держави-члени на користь загальних
економічних інтересів можуть наділити підприємства, що працюють в
секторі електроенергетики, зобов'язаннями з надання послуг, що
стосуються безпеки, включаючи безпеку постачання, регулярність,
якість та ціну постачання та захист довкілля, включаючи
ефективність використання електроенергії і охорону клімату. Такі
зобов'язання є чітко визначеними, прозорими, недискримінаційними і
які можна було б перевірити, та гарантують рівний доступ
енергокомпаній ЄС до національних споживачів. У зв'язку із
забезпеченням надійності постачання, ефективності використання
електроенергії/проведення заходів управління попитом та задля
досягнення природоохоронних цілей, згідно з цим пунктом,
держави-члени можуть запровадити довготермінове планування, беручи
до уваги можливість пошуку доступу до мережі третіми сторонами.
3. Держави-члени гарантують усім побутовим споживачам та,
якщо держави-члени визнають це за відповідне, малим підприємствам
(а саме: підприємствам, які мають менш ніж 50 найманих працівників
та річний оборот чи баланс, що не перевищує 10 мільйонів євро),
універсальне обслуговування, тобто право на постачання
електроенергією обумовленої якості в межах території їх
розташування за прийнятними, легко і чітко порівнюваними, та
прозорими цінами. З метою забезпечення універсального
обслуговування держави-члени можуть призначати постачальника
останньої інстанції. Держави-члени зобов'язують свої розподільчі
компанії підключати споживачів до своїх мереж на умовах і згідно з
тарифами, визначеними згідно з процедурою, викладеною у Статті 23
(2). Жодне з положень цієї Директиви не може перешкоджати
державам-членам зміцнювати ринкові позиції внутрішніх малих та
середніх споживачів шляхом розвитку можливостей формування
добровільного представницького об'єднання їхнього класу
споживачів.
Перший підпункт впроваджується у прозорий та
недискримінаційний спосіб і не перешкоджає відкриттю ринку,
передбаченому у Статті 21.
4. Якщо держави-члени надають фінансову чи інші види
компенсації та виняткові права з метою виконання зобов'язань,
передбачених пунктами 2 та 3, то таке надання здійснюється у
прозорий та недискримінаційний спосіб.
5. Держави-члени вживають відповідних заходів щодо захисту
кінцевих споживачів та, зокрема, забезпечують наявність
відповідних заходів щодо захисту уразливих споживачів, включаючи
заходи, які допоможуть їм уникнути відключення. У цьому контексті
держави-члени можуть вжити заходів щодо захисту кінцевих
споживачів у віддалених районах. Вони забезпечують високий рівень
захисту споживачів, зокрема щодо забезпечення прозорості виконання
умов контрактів, а також втілення механізмів надання загальної
інформації та врегулювання суперечок. Держави-члени гарантують, що
відповідний споживач справді має змогу перейти до нового
постачальника. Такі заходи включають заходи, що визначені у
Додатку A, принаймні щодо побутових споживачів.
6. Держави-члени забезпечують, щоб постачальники
електроенергії вказували у їхніх рахунках та рекламних матеріалах
наступну інформацію для кінцевих споживачів:
(a) частку кожного джерела енергії у загальному складі
палива, використаного постачальником за попередній рік;
(b) принаймні посилання на існуючі джерела інформації, такі
як інтернет-сторінки, де інформація про вплив на довкілля, у
показниках викидів CO2 та радіоактивних відходів внаслідок
виробництва електроенергії за використання постачальником
загального складу палива за попередній рік є доступною для
громадськості.
Щодо електроенергії, одержаної внаслідок обміну
електроенергією чи імпортованої з підприємства, розташованого за
межами Співтовариства, можуть наводитися зведені показники за
попередній рік, надані відповідним підприємством.
Держави-члени роблять відповідні кроки щодо забезпечення
надійності інформації, що надається постачальниками споживачам,
згідно з цією Статтею.
7. Держави-члени запроваджують відповідні заходи, спрямовані
на досягнення цілей соціально-економічної єдності, захисту
навколишнього середовища, які можуть включати заходи з підвищення
ефективності використання електроенергії/проведення заходів
управління попитом, заходи із запобігання зміні клімату та
забезпечення надійності постачання. Такі заходи можуть, зокрема,
включати запровадження відповідних економічних стимулів, за
використання, де це доцільно, усіх існуючих національних
інструментів та інструментів Співтовариства з метою обслуговування
та будівництва необхідної інфраструктури мережі, включаючи
потужність міжз'єднання.
8. Держави-члени можуть вирішити не застосовувати положення
Статей 6, 7, 20 та 22 настільки, наскільки застосування цих
положень перешкоджатиме де-юре або де-факто виконанню зобов'язань
електроенергетичних підприємств на користь загальноекономічних
інтересів і наскільки це впливатиме на розвиток торгівлі до такої
міри, що це буде суперечити інтересам Співтовариства. Інтереси
Співтовариства включають, окрім іншого, конкуренцію щодо
відповідних покупців згідно з цією Директивою та Статтею 86 Угоди
( 994_017 ).
9. При виконанні цієї Директиви держави-члени інформують
Комісію про всі заходи, які вживаються для виконання зобов'язань з
універсального та комунального обслуговування, включаючи захист
споживача та навколишнього середовища та їхній можливий вплив на
конкуренцію на національному та міжнародному рівні, незалежно від
того, чи потребують такі заходи часткового обмеження дії цієї
Директиви. Вони, відповідно, інформують Комісію кожні два роки про
будь-які зміни у проведенні таких заходів, незалежно від того, чи
потребують такі заходи часткового обмеження дії цієї Директиви.
Стаття 4
Контроль надійності постачання
Держави-члени забезпечують контроль надійності постачання.
Якщо держави-члени вважають це за доцільне, вони можуть делегувати
це завдання регулюючим органам, про які йдеться у Статті 23 (1).
Цей контроль, зокрема, охоплює баланс поставки/попиту на
національному ринку, рівень очікуваного майбутнього попиту та
передбачувані додаткові потужності, що плануються чи будуються, та
якість і рівень обслуговування мереж, а також заходи щодо покриття
пікового попиту та подолання недовиробництва електроенергії одним
чи більше постачальників. Компетентні органи влади публікують
кожні два роки, принаймні до 31 липня, звіт, у якому вказуються
результати контролю перелічених питань, а також будь-які заходи,
здійснені чи передбачені для їх розв'язання, і відразу направляють
такий звіт Комісії.
Стаття 5
Технічні правила
Держави-члени забезпечують визначення критеріїв технічної
безпеки та розробку та публікацію технічних правил, які визначають
мінімальні вимоги до технічного проектування та функціонування з
метою підключення до системи генеруючих установок, розподільчих
систем, безпосередньо підключеного обладнання споживачів,
з'єднувальних ланцюгів та прямих ліній. Такі технічні правила
забезпечують можливість взаємодії систем і повинні бути
об'єктивними і недискримінаційними. Вони повідомляються Комісії
згідно зі Статтею 8 Директиви 98/34/ЄС Європейського Парламенту та
Ради від 22 червня 1998 року( 994_b11 ), у якій викладено
процедуру надання інформації у сфері технічних стандартів і
положень, та правил щодо Послуг інформаційного Суспільства.

РОЗДІЛ III. Генерування
Стаття 6
Процедура санкціонування щодо нових потужностей
1. Для будівництва нових генеруючих потужностей держави-члени
обирають процедуру санкціонування, яка повинна здійснюватись
відповідно до критеріїв об'єктивності, прозорості та
недискримінаційності.
2. Держави-члени визначають критерії для надання санкцій на
будівництво генеруючих потужностей на їх території. Ці критерії
можуть стосуватись:
(a) безпеки та надійності електроенергетичної системи,
об'єктів та відповідного обладнання;
(b) охорони суспільного здоров'я та безпеки;
(c) захисту довкілля;
(d) землекористування та вибору місця будівництва;
(e) використання громадських земель;
(f) енергозбереження;
(g) характеру основних джерел;
(h) характеристик заявника, таких як технічні, економічні та
фінансові можливості;
(i) відповідність заходам, встановленим згідно положень
Статті 3.
3. Держави-члени забезпечують, щоб процедури санкціонування
для малого чи розподіленого генерування враховували їхній
обмежений розмір та потенційний вплив.
4. Процедури та критерії санкціонування оприлюднюються.
Заявників інформують про причини відмови у наданні санкції.
Причини повинні бути об'єктивними та недискримінаційними, належним
чином обгрунтованими та підтвердженими. Заявники повинні мати
право на оскарження.
Стаття 7
Процедура проведення тендеру щодо нових потужностей
1. В інтересах надійності постачання держави-члени
забезпечують можливість введення нових потужностей чи підвищення
ефективності використання електроенергії/проведення заходів
управління попитом за допомогою процедури проведення тендеру чи
будь-якої еквівалентної щодо прозорості та недискримінаційності
процедури на основі опублікованих критеріїв. Проте, ці процедури
можуть бути розпочаті, тільки якщо генеруючі потужності, які було
збудовано, чи заходи з підвищення ефективності використання
електроенергії/проведення заходів управління попитом, які було
проведено на основі процедури санкціонування, є не достатніми для
забезпечення надійності постачання.
2. В інтересах захисту навколишнього середовища та розвитку
нових технологій держави-члени можуть забезпечити можливість
проведення тендеру щодо нових потужностей на основі опублікованих
критеріїв. Такий тендер може бути пов'язаний із забезпеченням
нових потужностей чи підвищенням ефективності використання
електроенергії/проведенням заходів управління попитом. Проте,
тендерну процедуру може бути розпочато тільки якщо генеруючі
потужності, які було збудовано, чи заходи з підвищення
ефективності використання електроенергії/проведення заходів
управління попитом, які було проведено на основі процедури
санкціонування, є недостатніми для досягнення цих цілей.
3. Деталі тендерної процедури на засоби виробництва чи
підвищення ефективності використання електроенергії/проведення
заходів управління попитом публікуються в Офіційному часописі
Європейського Союзу принаймні за шість місяців до дати закриття
тендеру.
Тендерні специфікації надаються всім зацікавленим
підприємствам, що створені на території держави-члена з тим, щоб
вони мали достатній час для подання тендерної заявки.
З метою забезпечення прозорості та недискримінаційності
тендерні специфікації містять детальний опис контрактних
специфікацій та процедури, якої повинні дотримуватись всі учасники
тендеру, та вичерпний перелік критеріїв для відбору переможців
тендеру та присудження контракту, включаючи заохочення, такі як
субсидії, які охоплюються тендером. Ці специфікації також можуть
стосуватись сфер, про які йдеться у Статті 6 (2).
4. При запрошенні до участі в тендері на необхідну генеруючу
потужність також повинні розглядатись пропозиції існуючих
генеруючих енергоблоків на постачання електроенергії з
довгостроковими гарантіями за умови, якщо таким чином
задовольняються додаткові потреби.
Держави-члени призначають орган влади або державний орган,
або приватну організацію, що не пов'язані з генеруванням,
передачею, розподілом та постачанням електроенергії, який може
бути регулюючим органом, про який йдеться у Статті 23 (1),
відповідальним за організацію, моніторинг та контроль тендерної
процедури, про яку йдеться у пунктах 1 - 4. Якщо оператор системи
передачі є повністю незалежним від інших видів діяльності, не
пов'язаних з системою передачі на основі власності, то оператор
системи передачі може бути призначений як орган, відповідальний за
організацію, моніторинг та контроль тендерної процедури. Цей орган
влади або організація вживають всіх необхідних заходів для
збереження конфіденційності інформації, що міститься в тендерних
заявках.
РОЗДІЛ IV. Функціонування системи передачі
Стаття 8
Призначення операторів системи передачі
Держави-члени призначають або вимагають від підприємств, яким
належать системи передачі, призначати на період часу, який
визначається державами-членами, що займаються розглядом
ефективності та економічного балансу, одного чи більше операторів
системи передачі. Держави-члени забезпечують, щоб оператори
системи передачі діяли відповідно до Статей 9 та 12.
Стаття 9
Завдання операторів системи передачі
Кожен оператор системи передачі відповідає за:
(a) забезпечення довгострокової здатності системи відповідати
обгрунтованим вимогам щодо передачі електроенергії;
(b) участь у забезпеченні надійності постачання шляхом
забезпечення відповідної потужності передачі та надійності
системи;
(c) управління енергетичними потоками в системі, беручи до
уваги обміни електроенергією з іншими об'єднаними системами. З
цією метою оператор системи передачі має відповідати за
забезпечення безпечного, надійного та ефективного функціонування
енергосистеми і, в цьому контексті, за забезпечення наявності усіх
необхідних допоміжних послуг настільки, наскільки їх наявність не
залежить від будь-якої іншої системи передачі, з якою об'єднано
його систему;
(d) надання оператору будь-якої іншої системи, з якою
об'єднано його систему, відповідної інформації з метою
забезпечення надійного та ефективного функціонування,
скоординованого розвитку та взаємодії таких об'єднаних систем;
(e) забезпечення недискримінаційності між користувачами
системи чи класами користувачів системи, зокрема на користь їхніх
споріднених підприємств.
(f) надання користувачам системи інформації, якої вони
потребують для ефективного доступу до системи.
Стаття 10
Відокремленість операторів системи передачі
1. Якщо оператор системи передачі є частиною вертикально
інтегрованого підприємства, він повинен бути незалежним, принаймні
в юридичній формі, в організації і прийнятті рішень, від інших
видів діяльності, не пов'язаних з передачею електроенергії. Ці
правила не створюють зобов'язання щодо відокремлення власності на
активи системи передачі від вертикально інтегрованого
підприємства.
2. З метою забезпечення незалежності оператора системи
передачі, згідно з пунктом 1, застосовуються наступні мінімальні
критерії:
(a) особи, відповідальні за управління оператором системи
передачі, не можуть брати участі у структурах інтегрованого
електроенергетичного підприємства відповідального, безпосередньо
чи опосередковано, за оперативне генерування, розподіл та
постачання електроенергії;
(b) повинні вживатися відповідні заходи для забезпечення
врахування професійних інтересів осіб, відповідальних за
управління оператором системи передачі, у такий спосіб, який
забезпечує їхню здатність до незалежної діяльності;
(c) оператор системи передачі повинен мати реальні права щодо
прийняття рішень, незалежно від інтегрованого електроенергетичного
підприємства, по відношенню до активів, необхідних для
функціонування, обслуговування та розвитку мережі. Це не
перешкоджає функціонуванню належних координаційних механізмів,
спрямованих на забезпечення захисту економічних та управлінських
наглядових прав материнської компанії у філії щодо отримання
прибутку з активів, регулювання яких здійснюється опосередковано
згідно зі Статтею 23 (2). Зокрема, це дає змогу материнській
компанії затверджувати річний фінансовий план чи будь-який
еквівалентний інструмент оператора системи передачі та
встановлювати загальні ліміти щодо рівнів заборгованості своїх
філій. Це не дає змоги материнській компанії надавати інструкції
стосовно оперативного функціонування по відношенню до окремих
рішень стосовно будівництва чи модернізації ліній електропередачі,
які не виходять за межі, обумовлені фінансовим планом, чи
будь-яким еквівалентним засобом;
(d) оператор системи передачі розробляє програму
відповідності, якою визначаються заходи, що вживаються для
забезпечення виключення дискримінаційної поведінки та забезпечити
відповідний контроль за її дотриманням. Цією програмою
визначаються конкретні зобов'язання найманих працівників щодо
досягнення цієї цілі. Річний звіт, у якому вказуються вжиті
заходи, подається регулюючому органу, про який йдеться у Статті 23
(1), особою чи органом, відповідальним за контроль за виконанням
програми відповідності, та публікується.
Стаття 11
Диспетчерське управління та балансування
1. Не завдаючи шкоди поставки електроенергії на основі
контрактних зобов'язань, включаючи ті, що базуються на тендерних
специфікаціях, оператор системи передачі, якщо на нього покладена
така функція, відповідає за диспетчерське управління генеруючими
потужностями в своєму регіоні та за визначення використання
підключень до інших систем.
2. Диспетчерське управління генеруючими потужностями та
використання міжсистемних зв'язків визначаються за критеріями, які
можуть бути затверджені державою-членом і які повинні бути
об'єктивними, опублікованими та застосовуватись недискримінаційно,
що забезпечує належне функціонування внутрішнього ринку
електроенергії. Вони враховують економічні характеристики
електроенергії, що постачається генеруючими об'єктами та по
міжсистемним лініям з урахуванням технічних обмежень системи.
3. При диспетчеризації генеруючих об'єктів держава-член може
вимагати від оператора системи надавати переваги генеруючим
об'єктам, що використовують поновлювані джерела енергії або
відходи, або тим, що виробляють тепло та електроенергію.
4. З метою забезпечення надійності постачання держава-член
може вимагати, щоб пріоритетність надавалась диспетчеризації
генеруючих об'єктів, які використовують місцеві основні
паливно-енергетичні ресурси, і таке використання становить не
більш, ніж 15% на календарний рік від основних енергетичних
ресурсів, які необхідні для виробництва електроенергії, що
споживається у такій державі-члені.
5. Держави-члени можуть вимагати від операторів системи
передачі відповідності мінімальним стандартам щодо обслуговування
та розвитку системи передачі, включаючи потужність
взаємоз'єднання.
6. Оператори системи передачі поставляють електроенергію, яку
вони використовують для покриття втрат електроенергії та створення
резервних потужностей у їхній системі, за прозорими,
недискримінаційними, ринковими процедурами, якщо на них покладено
виконання такої функції.

  Пошук Знайти слова на сторiнцi:     
* тiльки українськi (або рос.) лiтери, мiнiмальна довжина слова 3 символи...

Сторінки:  [ 1 ]  2
наступна сторінка »