Директива Ради 2006/112/ЄС про спільну систему податку на додану вартість
Рада Європи; Директива, Перелік, Міжнародний документ від 28.11.20062006/112/ЄС
Документ 994_928, чинний, поточна редакція — Прийняття від 28.11.2006
 

Сторінки:  1  2  3  4  5  [ 6 ]  7  8  9  10
« попередня сторінканаступна сторінка »  

     (2) Іспанія: 10 000 екю; 
(3) Португалія: 10 000 екю;
(4) Австрія: 35 000 екю;
(5) Фінляндія: 10 000 екю;
(6) Швеція: 10 000 екю;
(7) Чеська Республіка: 35 000 євро;
(8) Естонія: 16 000 євро;
(9) Кіпр: 15 600 євро;
(10) Латвія: 17 200 євро;
(11) Литва: 29 000 євро;
(12) Угорщина: 35 000 євро;
(13) Мальта: 37 000 євро, якщо підприємницька діяльність
полягає в основному в постачанні товарів; 24 300 євро, якщо
підприємницька діяльність полягає в основному в постачанні послуг
із низькою доданою вартістю (високі витрати); та 14 600 євро в
інших випадках, а саме в разі поставки послуг із високою доданою
вартістю (низькі витрати);
(14) Польща: 10 000 євро;
(15) Словенія: 25 000 євро;
(16) Словаччина: 35 000 євро.
Стаття 288
Оборот, що приймається за базовий у цілях застосування
заходів, передбачених цією Секцією, складається з таких сум без
урахування ПДВ:
(1) вартості поставок товарів і послуг у тому обсязі, в якому
вони оподатковуються;
(2) вартості операцій із віднесенням на зменшення податкового
зобов'язання ПДВ, сплаченого на попередньому етапі, що звільнені
від оподаткування за Статтями 110 або 111, Статтею 125(1),
Статтею 127 або Статтею 128(1);
(3) вартості операцій, що звільнені від оподаткування за
Статтями 146-149 і Статтями 151, 152 або 153;
(4) вартості операцій з нерухомістю, фінансових операцій,
зазначених у підпунктах (b)-(g) Статті 135(1), та страхових
послуг, якщо такі операції не є побічними.
Водночас, відчуження матеріальних або нематеріальних
капітальних активів підприємства не враховується в розрахунку
обороту.
Стаття 289
Платники податку, звільнені від ПДВ, не мають права відносити
ПДВ на зменшення податкового зобов'язання згідно зі
Статтями 167-171 і Статтями 173-177, і не можуть зазначати ПДВ у
своїх рахунках.
Стаття 290
Платники податку, що мають право на звільнення від ПДВ,
можуть або обрати звичайний режим ПДВ, або спрощені процедури,
передбачені Статтею 281. У такому випадку вони мають право на
будь-які диференційовані податкові пільги, передбачені
національним законодавством.
Стаття 291
За умови застосування Статті 281 платники податку, що
користуються диференційованими пільгами, вважаються платниками
податку, що підпадають під дію звичайного режиму ПДВ.
Стаття 292
Заходи, передбачені в цій Секції, застосовуються до дати, що
має бути визначена Радою згідно зі Статтею 93 Договору
( 994_017 ), котра не може настати пізніше дати набрання чинності
остаточними заходами, згаданими у Статті 402.
Секція 3. Звітність та контроль
Стаття 293
Раз на чотири роки, починаючи від ухвалення цієї Директиви,
Комісія подає Раді складений на підставі отриманої від
Держав-членів інформації звіт про застосування цієї Глави разом із
пропозиціями з зазначених нижче питань, котрі, за потреби,
враховують необхідність забезпечення довгострокового наближення
національних норм регулювання:
(1) з удосконалення спеціальної схеми для малих підприємств;
(2) з адаптації національних систем у тому, що стосується
звільнення від оподаткування та диференційованих податкових пільг;
(3) застосування верхніх лімітів, передбачених Секцією 2.
Стаття 294
Згідно зі Статтею 93 Договору ( 994_017 ) Рада ухвалює
рішення про необхідність спеціальної схеми для малих підприємств у
рамках остаточних заходів та, за потреби, визначає спільні ліміти
й умови застосування зазначеної схеми.
ГЛАВА 2. Спільна схему
з фіксованою ставкою для фермерів
Стаття 295
1. У цілях цієї Глави застосовуються такі визначення:
(1) "фермер" - будь-який платник податку, що здійснює
діяльність у формі сільськогосподарського, лісогосподарського чи
рибогосподарського підприємства;
(2) "сільськогосподарське, лісогосподарське або
рибогосподарське підприємство" - це підприємство, визнане як таке
кожною Державою-членом у рамках виробничої діяльності, зазначеної
в Додатку VII;
(3) "фермер на фіксованій ставці" - будь-який фермер, що
працює за схемою з фіксованою ставкою, передбаченою цією Главою;
(4) "сільськогосподарська продукція" - товари, вироблені
сільськогосподарським, лісогосподарським або рибогосподарським
підприємством у кожній Державі-члені в результаті діяльності,
зазначеної в Додатку VII;
(5) "сільськогосподарські послуги" - це послуги, зокрема,
зазначені в Додатку VIII, що надаються фермером із використанням
своєї робочої сили чи обладнання, яке зазвичай використовується на
його сільськогосподарських, лісогосподарських або
рибогосподарських підприємствах, та зазвичай застосовується у
сільськогосподарському виробництві;
(6) "нарахований вхідний ПДВ" - це сума сукупного ПДВ за
товарами й послугами, придбаними всіма сільськогосподарськими,
лісогосподарськими й рибогосподарськими підприємствами кожної
Держави-члена, що використовує схему з фіксованою ставкою, якщо
такий податок підлягав би віднесенню на зменшення податкового
зобов'язання згідно зі Статтями 167, 168 та 169 і
Статтями 173-177, якби фермер працював за звичайним режимом ПДВ;
(7) "фіксовані компенсаційні процентні норми" - це процентні
норми, установлені Державами-членами згідно зі Статтями 297, 298
та 299, що застосовуються ними у випадках, зазначених у
Статті 300, для надання фермерам на фіксованій ставці можливості
компенсувати нарахований вхідний ПДВ за фіксованою ставкою;
(8) "компенсація за фіксованою ставкою" - сума, визначена
шляхом множення фіксованої компенсаційної процентної норми на
оборот фермера на фіксованій ставці у випадках, зазначених у
Статті 300.
2. Якщо фермер обробляє продукцію, в основному вироблену на
його сільськогосподарському виробництві, використовуючи засоби, що
зазвичай застосовуються сільськогосподарськими, лісогосподарськими
або рибогосподарськими підприємствами, така діяльність з обробки
вважається діяльністю зі сільськогосподарського виробництва,
включеною до Додатку VII.
Стаття 296
1. Якщо застосування до фермерів звичайного режиму ПДВ або
спеціальної схеми, передбаченої Главою 1, може призвести до
труднощів, Держави-члени можуть застосовувати до фермерів,
відповідно до цієї Глави, схему з фіксованою ставкою, спрямовану
на взаємозалік ПДВ, нарахованого на купівлю товарів і послуг,
здійснену фермерами на фіксованій ставці.
2. Кожна Держава-член може виключати з-під дії схеми з
фіксованою ставкою певні категорії фермерів на кшталт фермерів,
для яких застосування звичайного режиму ПДВ або спрощених
процедур, передбачених Статтею 281, не робитиме ймовірним
виникнення адміністративних труднощів.
3. Кожний фермер на фіксованій ставці може зробити вибір на
користь застосування звичайного режиму ПДВ або, за потреби,
спрощених процедур, передбачених Статтею 281, згідно з правилами й
умовами, встановленими кожною Державою-членом.
Стаття 297
Держави-члени, за необхідності, встановлюють фіксовані
компенсаційні процентні норми. Вони можуть установлювати різні
процентні норми для лісового господарства, а також для різних
підгалузей сільського господарства й рибного господарства.
Держави-члени доводять до відома Комісії фіксовані компенсаційні
процентні норми, встановлені згідно з частиною першою, перш ніж їх
застосовувати.
Стаття 298
Фіксовані компенсаційні процентні норми розраховуються на
основі макроекономічної статистики лише по фермерах на фіксованій
ставці за три попередніх роки.
Процентні норми можуть округлюватися в бік збільшення або
зменшення до найближчої половини. Держави-члени можуть також
зменшувати такі процентні норми до нуля.
Стаття 299
Фіксовані компенсаційні процентні норми не повинні
забезпечувати надання фермерам на фіксованій ставці відшкодувань в
обсязі, більшому від нарахованого вхідного ПДВ.
Стаття 300
Фіксовані компенсаційні процентні норми застосовуються до цін
без урахування ПДВ на такі товари й послуги:
(1) сільськогосподарська продукція, що постачаються фермерами
на фіксованій ставці іншим платникам податку, ніж ті, що
підпадають під цю схему, в Державі-члені, в якій здійснюється
поставка такої продукції;
(2) сільськогосподарська продукція, що постачаються фермерами
на фіксованій ставці на умовах, визначених у Статті 138, юридичним
особам, що не є платниками податку, чиє придбання товарів у межах
Співтовариства оподатковується ПДВ, згідно зі Статтею 2(1)(b), в
Державі-члені, в якій завершується пересилання або транспортування
такої сільськогосподарської продукції;
(3) сільськогосподарські послуги, що постачаються фермерами
на фіксованій ставці іншим платникам податку, ніж ті, що
підпадають під цю схему, в Державі-члені, в якій здійснюється
поставка таких послуг.
Стаття 301
1. У випадку поставки сільськогосподарської продукції або
сільськогосподарських послуг, зазначених у Статті 300,
Держави-члени передбачають сплату компенсації за фіксованою
ставкою або замовником, або державними органами.
2. У випадку будь-якої поставки сільськогосподарської
продукції або сільськогосподарських послуг, не зазначених у
Статті 300, вважається, що компенсація за фіксованою ставкою
виплачується замовником.
Стаття 302
Якщо фермер на фіксованій ставці має право на компенсацію за
фіксованою ставкою, він не має права на віднесення на зменшення
податкового зобов'язання з ПДВ в тому, що стосується діяльності,
яка підпадає під зазначену схему з фіксованою ставкою.
Стаття 303
1. Якщо замовник-платник податку сплачує компенсацію за
фіксованою ставкою згідно зі Статтею 301(1), він має право, на
умовах, викладених у Статтях 167, 168 та 169 і Статтях 173-177, та
в порядку, встановленому Державами-членами, відносити на зменшення
податкового зобов'язання суму компенсації з ПДВ, що має бути ним
сплачена в тій Державі-члені, в якій виконуються його операції, що
підлягають оподаткуванню.
2. Держави-члени відшкодовують замовникові сплачену ним суму
компенсації за фіксованою ставкою за будь-якими з поданих нижче
операцій:
(a) поставки сільськогосподарської продукції, здійснені на
умовах, визначених у Статті 138, платникам податку чи юридичним
особам, які не є платниками податку, що діють як такі в іншій
Державі-члені, на чиїй території їхнє придбання товарів у межах
Співтовариства оподатковується ПДВ згідно зі Статтею 2(1)(b);
(b) поставки сільськогосподарської продукції, здійснені на
умовах, зазначених у Статтях 146, 147, 148 та 156,
Статті 157(1)(b) та Статей 158, 160 і 161, замовникові-платникові
податку, що не є резидентом Співтовариства, в тому обсязі, в якому
продукція використовується таким замовником для виконання
операцій, зазначених у підпунктах (a) та (b) Статті 169, або в
цілях поставки послуг, котрі вважаються наданими на території
Держави-члена, в якій замовник є резидентом, та по яких ПДВ
належить до сплати лише замовником згідно зі Статтею 196;
(c) поставки сільськогосподарських послуг
замовникові-платникові податку, що є резидентом Співтовариства,
але в іншій Державі-члені, або замовникові-платникові податку, що
не є резидентом Співтовариства, в тому обсязі, в якому послуги
використовується таким замовником для виконання операцій,
зазначених у підпунктах (a) та (b) Статті 169, або в цілях
поставки послуг, котрі вважаються наданими на території
Держави-члена, в якій замовник є резидентом, та по яких ПДВ
належить до сплати лише замовником згідно зі Статтею 196.
3. Держави-члени визначають методику відшкодування,
передбаченого частиною 2. Зокрема, вони можуть застосовувати
положення Директив 79/1072/ЄЕС та 86/560/ЄЕС ( 994_365 ).
Стаття 304
Держави-члени вживають усіх необхідних заходів до перевірки
виплат компенсації за фіксованою ставкою фермерам на фіксованій
ставці.
Стаття 305
У разі застосування Державами-членами цієї схеми з фіксованою
ставкою вони мають вжити всіх необхідних заходів до забезпечення
того, щоб поставки сільськогосподарської продукції між
Державами-членами, що здійснюються згідно з умовами, викладеними у
Статті 33, завжди оподатковувалися однаково, незалежно від того,
чи здійснюється поставка фермером на фіксованій ставці, чи іншим
платником податку.
ГЛАВА 3. Спеціальна схема для турагентів
Стаття 306
1. Держави-члени застосовують спеціальну схему сплати ПДВ
згідно з цією Главою до операцій, що виконуються турагентами,
котрі працюють з замовниками від власного імені й використовують
поставки товарів або послуг, надані іншими платниками податку, для
надання туристичних продуктів.
Ця спеціальна схема не застосовується до турагентів, котрі
діють лише як посередники, й до яких застосовується підпункт (c)
частини першої Статті 79 в цілях розрахунку суми, що підлягає
оподаткуванню.
2. У цілях цієї Глави туроператори вважаються турагентами.
Стаття 307
Операції, проведені на умовах, викладених у Статті 306,
турагентом у зв'язку з поїздкою, вважаються єдиною послугою,
поставленою турагентом подорожньому.
Єдина послуга оподатковується в тій Державі-члені, в якій
турагент зареєструвався як суб'єкт підприємницької діяльності чи
має місце здійснення підприємницької діяльності, із якого турагент
здійснює поставку послуг.
Стаття 308
Базою оподаткування та ціною без урахування ПДВ згідно з
визначенням підпункту (8) Статті 226, що стосується єдиної
послуги, наданої турагентом, є маржа турагента, тобто різниця між
сукупною сумою без урахування ПДВ, що має бути сплачена
подорожнім, та фактичною собівартістю для турагента поставок
товарів або послуг, наданих іншими платниками податку, якщо ці
операції здійснюються безпосередньо на користь подорожнього.
Стаття 309
Якщо операції, доручені турагентом іншим платникам податку,
виконуються такими особами за межами Співтовариства, то поставка
послуг, здійснена турагентом, вважається посередницькою
діяльністю, звільненою від оподаткування за Статтею 153.
Якщо операції виконуються як у межах Співтовариства, так і за
його межами, може бути звільнена від оподаткування лише та частка
послуг турагента, що стосується операцій за межами Співтовариства.
Стаття 310
ПДВ, нарахований на турагента іншими платниками податку у
зв'язку з операціями, зазначеними у Статті 307, що здійснюються
безпосередньо на користь подорожнього, не підлягає віднесенню на
зменшення податкового зобов'язання чи відшкодуванню в жодній
Державі-члені.
ГЛАВА 4. Спеціальні положення для вживаних
товарів, витворів мистецтва, предметів колекціонування
та антикваріату
Секція 1. Визначення
Стаття 311
1. У цілях цієї Глави та з урахуванням інших норм
Співтовариства застосовуються такі визначення:
(1) "вживані товари" - це рухоме матеріальне майно, придатне
для подальшого користування в незмінному стані чи після ремонту,
окрім витворів мистецтва, предметів колекціонування або
антикваріату, та окрім дорогоцінних металів чи дорогоцінних
каменів, згідно з визначеннями Держав-членів;
(2) "витвори мистецтва" - це предмети, включені до переліку,
наведеного в Частині A Додатку IX;
(3) "предмети колекціонування" - це предмети, включені до
переліку, наведеного в Частині B Додатку IX;
(4) "предмети антикваріату" - це предмети, включені до
переліку, наведеного в Частині C Додатку IX;
(5) "платник податку-перепродавець" - це будь-який платник
податку, котрий, здійснюючи підприємницьку діяльність і маючи на
меті перепродаж, купує, застосовує у своїй підприємницькій
діяльності, або імпортує вживані товари, витвори мистецтва,
предмети колекціонування або антикваріату, незалежно від того, чи
діє такий платник податку на власну користь чи за дорученням іншої
особи за договором, що передбачає сплату комісії за купівлю або
продаж;
(6) "організатор продажу з публічних торгів" - це будь-який
платник податку, котрий, здійснюючи підприємницьку діяльність,
пропонує товари на продаж на публічних торгах, маючи на меті
передання їх тому, хто пропонує найвищу ціну;
(7) "принципал організатора продажу з публічних торгів" - це
будь-яка особа, котра надає товари організаторові продажу з
публічних торгів на підставі договору, що передбачає сплату
комісії за продаж.
2. Держави-члени можуть не вважати витворами мистецтва
предмети, зазначені в підпунктах (5), (6) або (7) Частини A
Додатку IX.
3. Договір, що передбачає сплату комісії за продаж, згаданий
у підпункті (7) частини 1, має передбачати виставлення
організатором продажу товарів на публічних торгах від власного
імені, але за дорученням його принципала, й передання ним товарів
від власного імені, але за дорученням його принципала особі, що
запропонувала найвищу ціну на публічних торгах.
Секція 2. Спеціальні положення для платників
податку-перепродавців
Підсекція 1. Маржинальна схема
Стаття 312
У цілях цієї Підсекції застосовуються такі визначення:
(1) "ціна продажу" - це все, що становить винагороду, що
отримується або належить до отримання платником
податку-перепродавцем від замовника чи від третьої сторони,
включаючи субсидії, безпосередньо пов'язані з операцією, податки,
мита, збори та обов'язкові платежі, й побічні витрати на кшталт
витрат на сплату комісії, пакування, транспортування й
страхування, що справляються платником податку-перепродавцем з
замовника, але за винятком сум, зазначених у Статті 79;
(2) "ціна купівлі" - це все, що становить винагороду в цілях
підпункту (1), що отримується або належить до отримання з платника
податку-перепродавця його постачальником.
Стаття 313
1. У тому, що стосується поставки вживаних товарів, витворів
мистецтва, предметів колекціонування або антикваріату платниками
податку-перепродавцями, Держави-члени застосовують спеціальну
схему оподаткування маржинального прибутку, отриманого платником
податку-перепродавцем, відповідно до положень цієї Підсекції.
2. До впровадження остаточних заходів, передбачених
Статтею 402, зазначена в частині 1 цієї Статті схема не
застосовується до поставки нових транспортних засобів, що
здійснюється на умовах, викладених у підпункті (a) частини 2 та в
частині 1 Статті 138.
Стаття 314
Маржинальна схема застосовується до поставки платником
податку-перепродавцем вживаних товарів, витворів мистецтва,
предметів колекціонування або антикваріату, якщо ці предмети були
поставлені йому в межах Співтовариства однією з зазначених нижче
осіб:
(a) особою, що не є платником податку;
(b) іншим платником податку, в частині звільнення поставки
товарів таким платником податку від оподаткування за Статтею 136;
(c) іншим платником податку, в частині застосування до
поставок товарів таким іншим платником-податку звільнення малих
підприємств від оподаткування згідно зі Статтями 282-292, якщо
йдеться про засоби виробництва;
(d) іншим платником податку-перепродавцем, якщо ПДВ був
справлений з поставки товарів таким іншим платником
податку-перепродавцем за цією маржинальною схемою.
Стаття 315
Базою оподаткування у зв'язку з поставкою товарів, про які
йдеться у Статті 314, є маржинальний прибуток, отриманий
платником-податку перепродавцем, мінус сума ПДВ на маржинальний
прибуток.
Маржинальний прибуток платника податку-перепродавця дорівнює
різниці між ціною продажу, яку справляє платник
податку-перепродавець за товари, й ціною купівлі.
Стаття 316
1. Держави-члени надають платникам податку-перепродавцям
можливість обрання маржинальної схеми для таких операцій:
(a) поставки витворів мистецтва, предметів колекціонування
або антикваріату, що були імпортовані самим платником
податку-перепродавцем;
(b) поставки витворів мистецтва, поставлених платникові
податку-перепродавцеві їхніми авторами чи їхніми
правонаступниками;
(c) поставки витворів мистецтва платникові
податку-перепродавцеві платником податку, що не є платником
податку-перепродавцем, якщо до цієї поставки була застосована
знижена ставка згідно зі Статтею 103.
2. Держави-члени визначають докладні правила використання
можливості, передбаченої в частині 1, котре в будь-якому разі має
охоплювати період тривалістю не менше двох календарних років.
Стаття 317
Якщо платник податку-перепродавець користується можливістю,
передбаченою Статтею 316, то база оподаткування визначається
згідно зі Статтею 315.
У тому, що стосується поставки витворів мистецтва, предметів
колекціонування або антикваріату, що були імпортовані самим
платником податку-перепродавцем, то ціна купівлі, що береться до
розрахунку маржинального прибутку, має дорівнювати базі
оподаткування імпорту, визначеній згідно зі Статтями 85-89, плюс
ПДВ, що належить до сплати або був сплачений на імпорт.
Стаття 318
1. Для спрощення порядку справляння податку й після
консультацій із Комітетом з ПДВ, Держави-члени можуть установити,
що для певних операцій або певних категорій платників
податку-перепродавців база оподаткування в разі поставки товарів,
що підпадають під маржинальну схему, має визначатися для кожного
податкового періоду, протягом якого платник податку-перепродавець
має подавати декларацію ПДВ, передбачену Статтею 250.
Якщо така норма встановлюється згідно з першим пунктом, то
базою оподаткування при поставці товарів, до яких застосовується
така сама ставка ПДВ, є сукупний маржинальний прибуток, отриманий
платником податку-перепродавцем, мінус сума ПДВ з такої маржі.
2. Сукупний маржинальний прибуток дорівнює різниці між такими
двома сумами:
(a) сукупною вартістю поставок товарів, що підпадають під
маржинальну схему, здійснених платником податку перепродавцем
протягом податкового періоду, охопленого декларацією, тобто
сукупною сумою цін продажу;
(b) сукупною вартістю закупівель товарів, зазначених у
Статті 314, здійснених платником податку-перепродавцем протягом
податкового періоду, охопленого декларацією, тобто сукупною сумою
цін купівлі.
3. Держави-члени вживають необхідних заходів до забезпечення
того, щоб платники податку-перепродавці, зазначені в частині 1, не
отримували невиправданих переваг і не зазнавали невиправданої
шкоди.
Стаття 319
Платник податку-перепродавець може застосовувати звичайний
режим ПДВ до будь-яких поставок, що підпадають під маржинальну
схему.
Стаття 320
1. Якщо платник податку-перепродавець застосовує звичайний
режим ПДВ до поставки витвору мистецтва, предмету колекціонування
або антикваріату, що був імпортований ним самим, він має право
віднести на зменшення податкового зобов'язання з ПДВ, що належить
до сплати, ПДВ, що належить до сплати або був сплачений під час
імпорту.
Якщо платник податку-перепродавець застосовує звичайний режим
ПДВ до поставки витвору мистецтва, поставленого йому автором
витвору або його правонаступниками, чи платником податку, що не є
платником податку-перепродавцем, то він має право віднести на
зменшення податкового зобов'язання з ПДВ, що належить до сплати,
ПДВ, що належить до сплати або був сплачений у зв'язку з поставкою
йому витвору мистецтва.
2. Право на віднесення на зменшення податкового зобов'язання
виникає тоді, коли виникає податкове зобов'язання з ПДВ, належного
за поставку, стосовно якої платник податку-перепродавець зробив
вибір на користь застосування звичайного режиму ПДВ.
Стаття 321
У разі поставки вживаних товарів, витворів мистецтва,
предметів колекціонування чи антикваріату, що підпадають під
маржинальну схему, на умовах, наведених у Статтях 146, 147, 148
або 151, така поставка звільняється від оподаткування.
Стаття 322
У тому обсязі, в якому товари використовуються в цілях
поставки, що здійснюється ним і підпадає під маржинальну схему,
платник податку-перепродавець не може відносити на зменшення
податкового зобов'язання з ПДВ, який належить до сплати, такі
суми:
(a) ПДВ, що належить до сплати або був сплачений при поставці
витворів мистецтва, предметів колекціонування або антикваріату, що
були імпортовані самим платником податку-перепродавцем;
(b) ПДВ, що належить до сплати або був сплачений по витворах
мистецтва, що постачалися або постачатимуться йому автором або
правонаступниками автора;
(c) ПДВ, що належить до сплати або був сплачений по витворах
мистецтва, що постачалися або постачатимуться йому платником
податку, котрий не є платником податку-перепродавцем.
Стаття 323
Платники податку не можуть відносити на зменшення податкового
зобов'язання з ПДВ, який належить до сплати, ПДВ, що належить до
сплати або був сплачений по товарах, котрі постачалися чи
постачатимуться йому платником податку-перепродавцем, якщо
поставка таких товарів платником податку-перепродавцем
здійснюється за маржинальною схемою.
Стаття 324
Якщо платник податку-перепродавець застосовує як звичайний
режим ПДВ, так і маржинальну схему, він має вести окремий облік
операцій, що підпадають під кожний із цих режимів, за правилами,
встановленими Державами-членами.
Стаття 325
Платник податку-перепродавець не може зазначати окремо у
виставлених ним рахунках ПДВ за поставки товарів, до яких він
застосовує маржинальну схему.
Підсекція 2. Перехідні положення для вживаних
транспортних засобів
Стаття 326
Держави-члени, котрі станом на 31 грудня 1992 року
застосовували інші спеціальні податкові режими, ніж маржинальна
схема, для поставки платниками податку-перепродавцями вживаних
транспортних засобів, можуть до впровадження остаточних заходів,
передбачених Статтею 402, і надалі застосовувати такі режими, якщо
вони відповідають або приведені у відповідність умовам, викладеним
у цій Підсекції.
Данії надається право впровадити податкові режими,
передбачені частиною першою.
Стаття 327
1. Зазначені нижче перехідні положення застосовуються до
поставки вживаних транспортних засобів, здійсненої платниками
податку-перепродавцями за маржинальною схемою.
2. Ці перехідні положення не застосовується до поставки нових
транспортних засобів, що здійснюється на умовах, викладених у
підпункті (a) частини 2 та в частині 1 Статті 138.
3. У цілях частини 1, "вживаними транспортними засобами"
вважаються наземні транспортні засоби, судна та літальні апарати,
зазначені в підпункті (a) Статті 2(2), якщо вони є вживаними
товарами, котрі не відповідають критеріям, установленим для нових
транспортних засобів.
Стаття 328
ПДВ, що належить до сплати за кожну поставку, зазначену у
Статті 327, дорівнює сумі ПДВ, що належала б до сплати, якби така
поставка здійснювалася за звичайним режимом ПДВ, мінус сума ПДВ,
що вважається включеною платником податку-перепродавцем до ціни
купівлі транспортного засобу.
Стаття 329
ПДВ, що вважається включеним платником податку-перепродавцем
у ціну купівлі транспортного засобу, розраховується за такою
методикою:
(a) ціною купівлі, що береться до розрахунку, є ціна купівлі
згідно з підпунктом (2) Статті 312;
(b) вважається, що до ціни купівлі, сплаченої платником
податку-перепродавцем, включений ПДВ, що належав би до сплати,
якби постачальник платника податку-перепродавця застосовував до
поставки звичайний режим ПДВ;
(c) ставкою, що приймається до розрахунку, є ставка, чинна
згідно зі Статтею 93 в Державі-члені, на території якої вважається
розташованим місце поставки платникові податку-перепродавцю,
визначене згідно зі Статтями 31 та 32.
Стаття 330
ПДВ, що належить до сплати за кожну поставку транспортного
засобу, зазначену у Статті 327(1), визначений відповідно до
Статті 328, не може бути меншим від суми ПДВ, що належала б до
сплати, якби така поставка здійснювалася за маржинальною схемою.
Держави-члени можуть вимагати, щоб маржа становила не менше 10%
ціни продажу згідно з визначенням підпункту (1) Статті 312, якщо
поставка здійснюється за маржинальною схемою.
Стаття 331
Платники податку не можуть відносити на зменшення податкового
зобов'язання з ПДВ, який належить до сплати, ПДВ, що належить до
сплати або був сплачений по вживаних транспортних засобах, котрі
постачалися йому платником податку-перепродавцем, якщо поставка
таких товарів платником податку-перепродавцем здійснюється зі
сплатою ПДВ відповідно до цих перехідних положень.
Стаття 332
Платник податку-перепродавець не може зазначати окремо у
виставлених ним рахунках ПДВ за поставки товарів, до яких він
застосовує ці перехідні положення.
Секція 3. Спеціальні положення для продажу
з публічних торгів
Стаття 333
1. Держави-члени, відповідно до положень цієї Секції, можуть
застосовувати спеціальні положення щодо оподаткування
маржинального прибутку, отриманого організатором продажу з
публічних торгів у зв'язку з поставкою вживаних товарів, витворів
мистецтва, предметів колекціонування або антикваріату таким
організатором, що діє від власного імені й за дорученням осіб,
зазначених у Статті 334, на підставі договору, що передбачає
сплату комісії з продажу цих товарів з публічних торгів.
2. Положення, наведені в частині 1, не застосовується до
поставки нових транспортних засобів, що здійснюється на умовах,
викладених у підпункті (a) частини 2 та в частині 1 Статті 138.
Стаття 334
Ці спеціальні положення застосовуються до поставок, які
здійснюються організатором продажу з публічних торгів, який діє
від власного імені за дорученням однієї з таких осіб:
(a) особи, що не є платником податку;
(b) іншого платника податку, якщо поставка товарів, котра
здійснюється таким платником податку за договором, що передбачає
сплату комісії з продажу, звільнена від податку за Статтею 136;
(c) іншого платника податку, якщо до поставки товарів таким
іншим платником податку за договором, що передбачає сплату комісії
за продаж, застосовується звільнення малих підприємств від
оподаткування згідно зі Статтями 282-292, якщо йдеться про засоби
виробництва;
(d) платника податку-перепродавця, якщо поставка товарів,
котра здійснюється таким платником податку-перепродавцем за
договором, що передбачає сплату комісії з продажу, передбачає
сплату ПДВ за маржинальною схемою.
Стаття 335
Поставка товарів платникові податку, що є організатором
продажу з публічних торгів, вважається такою, що відбувається в
місці здійснення продажу таких товарів з публічних торгів.
Стаття 336
Базою оподаткування у зв'язку з кожною поставкою товарів, про
які йдеться в цій Секції, є сукупна сума рахунків, виставлених
згідно зі Статтею 339 покупцеві організатором продажу з публічних
торгів, мінус таке:
(a) чиста сума, що була сплачена або належить до сплати
організатором продажу з публічних торгів своєму принципалові,
визначена згідно зі Статтею 337;
(b) сума ПДВ, що належить до сплати організатором продажу з
публічних торгів, у зв'язку зі здійсненою ним поставкою.
Стаття 337
Чиста сума, що була сплачена або належить до сплати
організатором продажу з публічних торгів своєму принципалові,
дорівнює різниці між аукціонною ціною товарів та сумою комісії,
отриманої організатором продажу з публічних торгів чи належною
йому від принципала за договором, що передбачає сплату комісії за
продаж.
Стаття 338
Організатори продажу з публічних торгів, котрі постачають
товари згідно з умовами, викладеними у Статтях 333 та 334, мають
зазначати у своєму обліку, на рахунках до з'ясування, таке:
(a) суми, отримані або належні від покупця товарів;
(b) суми, повернуті або належні до повернення продавцеві
товарів.
Суми, зазначені в частині першій, мають бути належно
підтверджені.
Стаття 339
Організатор продажу з публічних торгів виставляє покупцеві
рахунок із детальним зазначенням:
(a) аукціонної ціни товарів;
(b) податків, мит, зборів та обов'язкових платежів;
(c) побічних витрат на кшталт витрат на сплату комісійних,
пакування, перевезення та страхування, за які організатор
виставляє покупцеві товарів рахунок.
Рахунок, виставлений організатором продажу з публічних
торгів, не повинен містити ПДВ окремим рядком.
Стаття 340
1. Організатор продажу з публічних торгів, якому були
передані товари згідно з договором, що передбачає сплату комісії
за продаж з публічних торгів, має надати своєму принципалові звіт.
У звіті, наданому організатором продажу з публічних торгів,
має бути окремо зазначена сума операції, тобто аукціонна ціна
товарів мінус та сума комісії, отриманої організатором продажу з
публічних торгів чи належною йому від принципала.
2. Звіт, складений згідно з частиною 1, слугує рахунком, що
має бути наданий принципалом, якщо він є платником податку,
організаторові продажу з публічних торгів згідно зі Статтею 220.
Стаття 341
Держави-члени, що застосовують положення, викладені в цій
Секції, застосовують ці положення також до поставок вживаних
транспортних засобів, визначених у Статті 327(3), які здійснюються
організатором продажу з публічних торгів, що діє від власного
імені за договором, котрий передбачає сплату комісії за продаж
таких товарів з публічних торгів, за дорученням платника
податку-перепродавця, якщо такі поставки з боку такого платника
податку-перепродавця оподатковувалися б ПДВ згідно з перехідними
положеннями для вживаних транспортних засобів.
Секція 4. Заходи щодо запобігання викривленню
конкуренції та ухиленню від оподаткування
Стаття 342
Держави-члени можуть вживати заходів щодо права на віднесення
на зменшення податкового зобов'язання для забезпечення того, щоб
платники податку-перепродавці, до яких застосовуються спеціальні
положення, викладені в Секції 2, не мали невиправданих переваг або
не зазнавали невиправданої шкоди.
Стаття 343
Рада, шляхом одностайного схвалення поданої Комісією
пропозиції, може дозволити будь-які Державі-членові впровадити
спеціальні заходи з боротьби проти ухилення від оподаткування, за
якими ПДВ, що належить до сплати за маржинальною схемою, не може
бути меншим від суми ПДВ, що належала б до сплати, якби
маржинальний прибуток дорівнював певній відсотковій частці ціни
продажу.
Відсоткова частка ціни продажу фіксується з огляду на
звичайний маржинальний прибуток, що його отримують суб'єкти
підприємницької діяльності у відповідному секторі.
ГЛАВА 5. Спеціальна схема для інвестиційного золота
Секція 1. Загальні положення
Стаття 344
1. У цілях цієї Директиви та з урахуванням інших норм
Співтовариства термін "інвестиційне золото" означає:
(1) золото у вигляді зливку чи пластин вагою, прийнятою на
ринках зливків, 995-ї або вищої проби, незалежно від того, чи воно
представлене цінними паперами;
(2) золоті монети 900-ї або вищої проби, відкарбовані після
1800 року, що є або були законним засобом платежу в країні свого
походження, й зазвичай продаються за ціною, котра не перевищує
ринкову вартість золота, що міститься в монетах, більш ніж на 80%.
2. Держави-члени можуть виключати з під цієї спеціальної
схеми малі зливки або пластини вагою 1 г або менше.
3. У цілях цієї Директиви монети, зазначені в підпункті (2)
частини 1, не вважаються такими, що продаються в нумізматичних
цілях.
Стаття 345
Починаючи з 1999 року, кожна Держава-член повідомляє Комісію
до 1 липня кожного року про монети, які відповідають критеріям,
викладеним у підпункті (2) Статті 344(1), та знаходяться в обігу в
такій Державі-члені. Комісія до 1 грудня кожного року оприлюднює
вичерпний перелік таких монет у серії "C" Офіційного вісника
Європейського Союзу. Монети, включені до оприлюдненого переліку,
вважаються такими, що відповідають зазначеним критеріям протягом
року, на який оприлюднюється зазначений перелік.
Секція 2. Звільнення від ПДВ
Стаття 346
Держави-члени звільняють від ПДВ поставку, придбання в межах
Співтовариства й імпорт інвестиційного золота, включаючи
інвестиційне золото у вигляді сертифікатів алокованого або
неалокованого золота, чи золота на золотих рахунках, включаючи,
зокрема, позики золотом та свопи з використанням права власності
або права вимоги на інвестиційне золото, а також операцій з
інвестиційним золотом з використанням ф'ючерсних та форвардних
договорів, що ведуть до передання права власності або права вимоги
на інвестиційне золото.
Стаття 347
Держави-члени звільняють послуги агентів, які діють від імені
та за дорученням іншої особи, від оподаткування, якщо вони беруть
участь у постачанні інвестиційного золота своєму принципалові.
Секція 3. Можливість оподаткування
Стаття 348
Держави-члени надають платникам податку, котрі видобувають
інвестиційне золото чи перетворюють золото на інвестиційне золото,
право зробити вибір на користь оподаткування поставок
інвестиційного золота іншому платникові податку, котрі в іншому
випадку були б звільнені від оподаткування за Статтею 346.
Стаття 349
1. Держави-члени можуть дозволяти платникам податку, котрі
під час своєї підприємницької діяльності зазвичай постачають
золото в промислових цілях, робити вибір на користь оподаткування
поставок золотих зливків чи пластин, зазначених у підпункті (1)
частини 1 Статті 344, іншому платникові податку, котрі в іншому
випадку були б звільнені від оподаткування за Статтею 346.
2. Держави-члени можуть обмежити обсяг права на таку
можливість, передбаченого частиною 1.
Стаття 350
Якщо постачальник скористався з права на оподаткування,
передбаченого Статтями 348 та 349, Держави-члени надають агентові
можливість оподаткування послуг, зазначених у Статті 347.
Стаття 351
Держави-члени визначають докладні правила використання
можливостей, передбачених цією Секцією, й відповідно інформують
Комісію.
Секція 4. Операції на регульованому ринку
золотих зливків
Стаття 352
Кожна Держава-член, після консультацій із Комітетом з ПДВ,
може оподатковувати ПДВ конкретні операції, пов'язані з
інвестиційним золотом, що відбуваються в такій Державі-члені між
платниками податку, що є учасниками ринку золотих зливків,
регульованого відповідною Державою-членом, або між таким платником
податку й іншим платником податку, котрий не є учасником такого
ринку. Водночас, Держава-член не може оподатковувати ПДВ поставки,
які здійснюються згідно з умовами, передбаченими Статтею 138 або
встановленими для експорту інвестиційного золота.
Стаття 353
Держави-члени, котрі згідно зі Статтею 352 оподатковують
операції між платниками податку, що є учасниками регульованого
ринку золотих зливків, надають дозвіл на призупинення справляння
податку та звільняють платників податку від дотримання вимог до
обліку в тому, що стосується ПДВ.
Секція 5. Особливі права та обов'язки торгівців
інвестиційним золотом
Стаття 354
Якщо подальша поставка інвестиційного золота підлягає
звільненню від оподаткування згідно з цією Главою, то платник
податку має право на віднесення на зменшення податкового
зобов'язання;
(a) ПДВ, належного чи сплаченого у зв'язку з інвестиційним
золотом, поставленим йому особою, що скористалася з можливості,
передбаченої Статтями 348 та 349, чи поставленим йому згідно з
Секцією 4;
(b) ПДВ, належного або сплаченого у зв'язку з поставкою йому
або у зв'язку з придбанням ним у межах Співтовариства чи
здійсненим ним імпортом золота, котре не є інвестиційним золотом,
що потім було перетворене ним або за його дорученням на
інвестиційне золото;
(c) ПДВ, належного або сплаченого у зв'язку з наданими йому
послугами, що полягають у зміні форми, ваги чи проби золота,
включаючи інвестиційне золото.
Стаття 355
Платники податку, котрі виробляють інвестиційне золото чи
перетворюють золото на інвестиційне золото, мають право на
віднесення на зменшення податкового зобов'язання ПДВ, належного
або сплаченого ними у зв'язку з постачанням, придбанням у межах
Співтовариства чи імпортом товарів або послуг, пов'язаних із
виробництвом або перетворенням такого золота так, ніби подальша
поставка золота, звільненого від оподаткування за Статтею 346,
оподатковується.
Стаття 356
1. Держави-члени забезпечують ведення торгівцями
інвестиційним золотом, як мінімум, обліку всіх суттєвих операцій з
інвестиційним золотом і зберігання документів, що дозволяють
ідентифікувати замовників за такими операціями. Торгівці
зберігають відомості, передбачені першим пунктом протягом
принаймні п'яти років.
2. Держави-члени можуть приймати еквівалентні зобов'язання,
передбачені заходами, впровадженими згідно з іншим законодавством
Співтовариства, на зразок Директиви 2005/60/ЄС Європейського
Парламенту та Ради ( 994_774 ) від 26 жовтня 2005 року про
запобігання використанню фінансової системи для відмивання грошей
і фінансування терористичної діяльності(11), як такі, що
відповідають вимогам частини 1.
--------------- (11) OB L 309, 25.11.2005, С. 15.
3. Держави-члени можуть установлювати суворіші вимоги,
зокрема в тому, що стосується ведення спеціальної реєстрації чи
спеціального обліку.
ГЛАВА 6. Спеціальна схема для платників
податку, що не мають постійного місця здійснення
підприємницької діяльності, що постачають
послуги в електронній формі особам,
що не є платниками податку
Секція 1. Загальні положення
Стаття 357
Ця Глава застосовується до 31 грудня 2006 року.
Стаття 358
У цілях цієї Глави та з урахуванням інших норм Співтовариства
застосовуються такі визначення:
(1) "платник податку, що не має постійного місця здійснення
підприємницької діяльності" - платник податку, який не заснував
свою підприємницьку діяльність на території Співтовариства й не
має в ньому фіксованого місця здійснення підприємницької
діяльності, та не підлягає ідентифікації за Статтею 214 з інших
міркувань;
(2) "електронні послуги" та "послуги, що постачаються в
електронній формі" - це послуги, зазначені в пункті (k)
Статті 56(1);
(3) "Держава-член ідентифікації" - це Держава-член, з якою
платник податку, що не має постійного місця здійснення
підприємницької діяльності, зв'язується в разі початку своєї
діяльності як платника податку на території Співтовариства згідно
з положеннями цієї Глави;
(4) "Держава-член споживання" - це Держава-член, у якій, як
вважається згідно зі Статтею 57, відбувається поставка електронних
послуг;
(5) "Декларація ПДВ" - це звіт, що містить інформацію,
необхідну для визначення суми ПДВ, належної до сплати в кожній
Державі-члені.
Секція 2. Спеціальна схема для послуг,
що постачаються в електронній формі
Стаття 359
Держави-члени дозволяють будь-якому платникові податку,
котрий не має постійного місця здійснення підприємницької
діяльності, що постачає електронні послуги особі, що не є
платником податку, котра є резидентом у Державі-члені чи має в
Державі-члені місце постійного або звичайного проживання,
користуватися цією спеціальною схемою. Ця схема застосовується до
всіх електронних послуг, що постачаються у Співтоваристві.
Стаття 360
Платник податку, що не має постійного місця здійснення
підприємницької діяльності, заявляє Державі-членові ідентифікації
про початок або припинення своєї діяльності як платника податку,
або зміну характеру цієї діяльності у спосіб, що більше не
задовольняє умовам використання цієї спеціальної схеми. Він подає
таку інформацію електронними засобами.

  Пошук Знайти слова на сторiнцi:     
* тiльки українськi (або рос.) лiтери, мiнiмальна довжина слова 3 символи...

Сторінки:  1  2  3  4  5  [ 6 ]  7  8  9  10
« попередня сторінканаступна сторінка »