Конвенція Організації Об'єднаних Націй про боротьбу проти незаконного обігу наркотичних засобів і [...]
ООН; Конвенція, Міжнародний документ від 20.12.1988
Документ 995_096, чинний, поточна редакція — Ратифікація від 25.04.1991, підстава 1000-12
 

Сторінки:  [ 1 ]  2
наступна сторінка »  

                            Конвенція 
Організації Об'єднаних Націй
про боротьбу проти незаконного обігу
наркотичних засобів і психотропних речовин
Дата підписання Україною: 16 березня 1989 р. Набуття чинності для України: 27 листопада 1991 р.
( Конвенцію ратифіковано Постановою ВР
N 1000-XII ( 1000-12 ) від 25.04.91 )
Статус Конвенції див.( 995_j47 )

Сторони цієї Конвенції, будучи глибоко стурбовані масштабами і тенденцією зростання
незаконного виробництва, попиту і обігу наркотичних засобів і
психотропних речовин, що становлять серйозну загрозу для здоров'я
і добробуту людей і справляють негативний вплив на економічні,
культурні й політичні основи суспільства, будучи також глибоко стурбовані все більшим розповсюдженням
незаконного обігу наркотичних засобів і психотропних речовин серед
різних соціальних груп і особливо тим, що діти в багатьох районах
світу використовуються як споживачі незаконних наркотичних засобів
і психотропних речовин і експлуатуються при їх незаконному
виробництві та обігу, що є величезною небезпекою, визнаючи взаємозв'язок між незаконним обігом та іншими
пов'язаними з ним формами організованої злочинності, що підривають
законну економіку і створюють загрозу для стабільності, безпеки і
суверенітету держав, визнаючи також, що незаконний обіг є міжнародною злочинною
діяльністю, припинення якої вимагає невідкладної й першочергової
уваги, усвідомлюючи, що незаконний обіг забезпечує великі прибутки і
фінансові кошти, що дає змогу транснаціональним злочинним
організаціям проникати в урядові механізми, законну торговельну і
фінансову діяльність і суспільство на всіх його рівнях, розкладати
і підривати їх, будучи сповнені рішучості позбавити осіб, які займаються
незаконним обігом, доходів, одержуваних від злочинної діяльності,
і тим самим усунути головний мотив, який спонукає їх до цього, прагнучи усунути корінні причини проблеми зловживання
наркотичними засобами і психотропними речовинами, включаючи
незаконний попит на такі засоби і речовини і величезні доходи,
одержувані від незаконного обігу, вважаючи, що необхідні засоби контролю за деякими речовинами,
в тому числі прекурсорами, хімічними речовинами і розчинниками,
які використовуються при незаконному виготовленні наркотичних
засобів і психотропних речовин, легкодоступність яких призвела до
зростання підпільного виробництва наркотичних засобів і
психотропних речовин, прагнучи поліпшити міжнародне співробітництво з метою
припинення незаконного обігу на морі, визнаючи, що викоренення незаконного обігу є колективним
обов'язком усіх держав і що з цією метою необхідна координація
зусиль у межах міжнародного співробітництва, визнаючи компетенцію Організації Об'єднаних Націй у сфері
контролю над наркотичними засобами і психотропними речовинами і
бажаючи, щоб міжнародні органи, які займаються таким контролем,
знаходились у межах цієї Організації, знову підтверджуючи керівні принципи існуючих договорів, що
стосуються наркотичних засобів і психотропних речовин, і
передбачувану ними систему контролю, визнаючи необхідність зміцнення і доповнення заходів,
передбачених Єдиною конвенцією про наркотичні засоби 1961 року
( 995_177 ), цією Конвенцією з поправками, внесеними до неї згідно
з Протоколом 1972 року про поправки до Єдиної конвенції про
наркотичні засоби 1961 року ( 995_881 ), і Конвенцією про
психотропні речовини 1971 року ( 995_176 ), з метою зменшення
розмаху і масштабів незаконного обігу та його серйозних наслідків, визнаючи також важливе значення зміцнення і посилення
ефективних правових засобів міжнародної співпраці в правовій
галузі для припинення міжнародної злочинної діяльності, якою є
незаконний обіг, бажаючи укласти всеосяжну, ефективну і дієву міжнародну
конвенцію, спеціально спрямовану на боротьбу з незаконним обігом,
в якій враховуються різні аспекти проблеми в цілому, і зокрема ті
з них, що не передбачені існуючими договорами, які стосуються
наркотичних засобів і психотропних речовин, погодилися про нижченаведене:
Стаття 1
Визначення
За винятком тих випадків, коли прямо зазначено інше або за
змістом тексту мається на увазі інше, в цій Конвенції
використовуються наступні визначення: a) "Комітет" означає Міжнародний комітет по контролю над
наркотиками, заснований на підставі Єдиної конвенції про
наркотичні засоби 1961 року і цієї Конвенції з поправками,
внесеними до неї згідно з Протоколом 1972 року про поправки до
Єдиної конвенції про наркотичні засоби 1961 року ( 998_881 ); b) "Рослина каннабіс" означає будь-яку рослину роду Cannabis; c) "Кокаїновий кущ" означає рослину будь-якого виду роду
Erythroxylon; d) "Комерційний перевізник" означає будь-яку особу або
будь-яке суспільне, приватне або інше підприємство, що займається
перевезенням осіб, товарів або пошти за яку-небудь винагороду; e) "Комісія" означає Комісію по наркотичних засобах
Економічної і Соціальної Ради Організації Об'єднаних Націй; f) "Конфіскація", що включає у відповідних випадках
вилучення, означає остаточне позбавлення власності за постановою
суду або іншого компетентного органу; g) "Контрольована поставка" означає метод, при якому
допускається вивезення, провезення або ввезення на територію
однієї або декількох країн незаконних або таких, що викликають
підозру, партій наркотичних засобів, психотропних речовин,
речовин, включених до Таблиці I або Таблиці II, що містяться в
Додатку до цієї Конвенції, або речовин, що їх заміняють, з відома
і під наглядом їх компетентних органів з метою виявлення осіб, які
беруть участь у здійсненні правопорушень, визнаних такими
відповідно до пункту (1) статті 3 цієї Конвенції; h) "Конвенція 1961 року" означає Єдину конвенцію про
наркотичні засоби 1961 року; і) "Конвенція 1961 року з поправками" означає Єдину конвенцію
про наркотичні засоби 1961 року з поправками, внесеними до неї
відповідно до Протоколу 1972 року про поправки до Єдиної конвенції
про наркотичні засоби 1961 року ( 998_881 ); j) "Конвенція 1971 року" означає Конвенцію про психотропні
речовини 1971 року; k) "Рада" означає Економічну і Соціальну Раду Організації
Об'єднаних Націй; l) "Заморожування" або "накладення арешту" означає тимчасову
заборону переведення, конверсії, розміщення або переміщення
власності чи тимчасовий арешт або взяття під контроль власності на
підставі ухвали, винесеної судом або компетентним органом; m) "Незаконний обіг" означає правопорушення, зазначені в
пунктах (1) і (2) статті 3 цієї Конвенції; n) "Наркотичний засіб" означає будь-яку з речовин, природних
або синтетичних, внесених до Списків I і II Конвенції про
наркотичні засоби 1961 року і цієї Конвенції з поправками; о) "Опійний мак" означає рослину виду Papaver somniferum L.; р) "Доходи" означають будь-яку власність, отриману або
придбану прямо або непрямо внаслідок вчинення правопорушення,
визнаного таким відповідно до пункту (1) статті 3; q) "Власність" означає активи будь-якого роду, матеріальні
або нематеріальні, рухомі або нерухомі, відчутні або невідчутні, а
також юридичні документи або акти, які посвідчують право на такі
активи або участь у них; r) "Психотропна речовина" означає будь-яку речовину, природну
або синтетичну, або будь-який природний матеріал, внесені до
Списків I, II, III і IV Конвенції 1971 року; s) "Генеральний секретар" означає Генерального секретаря
Організації Об'єднаних Націй; t) "Таблиця I" і "Таблиця II" означають відповідно
пронумеровані переліки речовин, що містяться в Додатку до цієї
Конвенції, до яких час від часу вносяться поправки відповідно до
статті 12; u) "Держава транзиту" означає державу, через територію якої
переміщаються незаконні наркотичні засоби, психотропні речовини і
речовини, внесені до Таблиці I і Таблиці II, і яка не є ні місцем
походження, ні місцем кінцевого призначення таких засобів і
речовин.
Стаття 2
Сфера застосування Конвенції
(1) Метою цієї Конвенції є сприяння співробітництву між
Сторонами з тим, щоб вони могли більш ефективно вирішувати
різноманітні проблеми незаконного обігу наркотичних засобів і
психотропних речовин, що мають міжнародний характер. При
здійсненні своїх зобов'язань за Конвенцією Сторони вживають
необхідні заходи, включаючи заходи законодавчого та
організаційного характеру, відповідно до основних положень своїх
внутрішніх законодавчих систем.
(2) Сторони здійснюють свої зобов'язання за цією Конвенцією
згідно з принципами суверенної рівності й територіальної
цілісності держав і принципом невтручання у внутрішні справи інших
держав.
(3) Сторона не здійснює на території іншої Сторони юрисдикції
та функції, які належать виключно до компетенції органів цієї
іншої Сторони згідно з її національним законодавством.
Стаття 3
Правовідносини і санкції
(1) Кожна Сторона вживає такі заходи, які можуть бути
потрібні, з тим, щоб визнати кримінальними злочинами згідно зі
своїм законодавством наступні дії, коли вони здійснюються
навмисно:
а) (і) виробництво, виготовлення, екстрагування,
приготування, пропозиція, пропозиція з метою продажу,
розповсюдження, продажу, постачання на будь-яких умовах,
посередництво, переправлення, транзитне переправлення,
транспортування, імпорт або експорт будь-якого наркотичного засобу
чи будь-якої психотропної речовини на порушення положень Конвенції
1961 року, цієї Конвенції з поправками або Конвенції 1971 року; (іі) культивування опійного маку, кокаїнового куща або
рослини каннабіс з метою виробництва наркотичних засобів на
порушення положень Конвенції 1961 року і цієї Конвенції з
поправками;
(ііі) зберігання або купівлю будь-якого наркотичного засобу
або психотропної речовини для цілей будь-якого з видів діяльності,
перелічених у підпункті (і) вище;
(iv) виготовлення, транспортування або розповсюдження
обладнання, матеріалів або речовин, зазначених у Таблиці I і
Таблиці II, якщо відомо, що вони призначені для використання з
метою незаконного культивування, виробництва або виготовлення
наркотичних засобів або психотропних речовин;
(v) організацію, керівництво або фінансування будь-яких
правопорушень, перелічених у підпунктах (і), (іі), (ііі) або (iv)
вище;
b) (і) конверсію або переведення власності, якщо відомо, що
така власність отримана внаслідок будь-якого правопорушення або
правопорушень, визнаних такими відповідно до підпункту a) цього
пункту, або внаслідок участі в такому правопорушенні чи
правопорушеннях, з метою приховання або утаювання незаконного
джерела власності або з метою надання допомоги будь-якій особі,
яка бере участь у вчиненні такого правопорушення або
правопорушень, з тим, щоб вона могла ухилитися від
відповідальності за свої дії; (іі) приховання або утаювання справжнього характеру, джерела,
місцезнаходження, способу розпорядження, переміщення, справжніх
прав стосовно власності або її належності, якщо відомо, що така
власність одержана внаслідок правопорушення або правопорушень,
визнаних такими згідно з підпунктом a) цього пункту, або внаслідок
участі в такому правопорушенні або правопорушеннях;
с) з урахуванням своїх конституційних положень і основних
принципів своєї правової системи: (і) придбання, володіння або використання власності, якщо в
момент її одержання було відомо, що така власність отримана
внаслідок правопорушення або правопорушень, визнаних такими згідно
з підпунктом a) цього пункту, або внаслідок участі в такому
правопорушенні або правопорушеннях;
(іі) володіння обладнанням або матеріалами чи речовинами,
зазначеними у Таблиці I і Таблиці II, якщо відомо, що вони
використовуються або призначені для використання з метою
незаконного культивування, виробництва або виготовлення будь-яких
наркотичних засобів або психотропних речовин;
(ііі) публічне підбурювання або спонукання інших будь-якими
засобами до вчинення будь-якого з правопорушень, визнаних такими
згідно з цією статтею, або до незаконного використання наркотичних
засобів або психотропних речовин;
(iv) участь, причетність або вступ у злочинну змову з метою
вчинення будь-якого правопорушення або правопорушень, визнаних
такими згідно з цією статтею, спроби вчинити таке правопорушення
або такі правопорушення, а також пособництво, підбурювання,
сприяння або надання порад при їх вчиненні.
(2) З урахуванням своїх конституційних положень і основних
принципів своєї правової системи кожна Сторона вживає такі заходи,
які можуть бути потрібні, для того, щоб визнати правопорушеннями
згідно зі своїм законодавством, коли вони вчиняються навмисно,
зберігання, придбання або культивування будь-якого наркотичного
засобу або психотропної речовини для особистого споживання на
порушення положень Конвенції 1951 року, Конвенції 1961 року з
поправками або Конвенції 1971 року.
(3) Усвідомлення, намір або мета як складові елементи
правопорушення, зазначеного в пункті (1) цієї статті, можуть бути
встановлені з об'єктивних фактичних обставин справи.
(4) а) Кожна Сторона за вчинення правопорушень, визнаних
такими згідно з пунктом (1) цієї статті, передбачає застосування
таких санкцій, що враховують серйозний характер цих правопорушень,
як тюремне ув'язнення або інші види позбавлення волі, штрафні
санкції і конфіскації.
b) Сторони можуть передбачити на доповнення до засудження або
покарання за правопорушення, визнане таким згідно з пунктом (1)
цієї статті, застосування щодо правопорушника таких заходів, як
лікування, перевиховання, наступне спостереження за ним,
відновлення працездатності або соціальна реінтеграція. с) Незважаючи на положення попередніх підпунктів, у певних
випадках, коли скоюються незначні правопорушення, Сторони можуть
передбачити як альтернативу засудженню або покаранню такі заходи,
як перевиховання, відновлення працездатності або соціальна
реінтеграція, а також, якщо правопорушник є наркоманом, його
лікування і наступне спостереження за ним. d) Сторони можуть передбачити або замість засудження, або
покарання, або на доповнення до засудження, або покарання за
правопорушення, визнане таким згідно з пунктом (2) цієї статті,
заходи для лікування, виховання, спостереження після закінчення
лікування, відновлення працездатності і соціальної реінтеграції
правопорушника. (5) Сторони забезпечують, щоб їхні суди та інші компетентні
органи, які мають юрисдикцію, могли брати до уваги як обставини,
що обтяжують правопорушення, визнані такими згідно з пунктом (1)
цієї статті, такі фактичні обставини, як:
а) участь у правопорушенні організованої злочинної групи, до
складу якої входить правопорушник; b) участь правопорушника в інших видах міжнародної
організованої злочинної діяльності; c) участь правопорушника в інших незаконних видах діяльності,
яким сприяло вчинення даного правопорушення; d) застосування правопорушником насильства або зброї; e) той факт, що правопорушник є посадовою особою і дане
правопорушення пов'язане з його посадою; f) втягнення або використання неповнолітніх; g) той факт, що правопорушення, вчинене у виправній установі
або в навчальному закладі, або громадській установі, або в
безпосередній близькості від них, або в інших місцях, що
використовуються школярами і студентами для проведення навчальних,
спортивних і громадських заходів; h) попереднє засудження, особливо за аналогічні
правопорушення, за кордоном або в своїй країні, наскільки це
допустимо згідно з національним законодавством відповідної
Сторони. (6) Сторони прагнуть забезпечити використання згідно з їхнім
національним законодавством будь-яких дискреційних юридичних
повноважень, які стосуються до кримінального переслідування осіб
за правопорушення, визнані такими відповідно до цієї статті, для
досягнення максимальної ефективності правоохоронних заходів щодо
цих правопорушень і з належним врахуванням необхідності
перешкодити вчиненню таких правопорушень.
(7) Сторони забезпечують, щоб їхні суди або інші компетентні
органи враховували серйозний характер правопорушень, перелічених у
пункті (1) цієї статті, і обставин, перелічених у пункті (5) цієї
статті, при розгляді питання про можливість дострокового або
умовного звільнення осіб, засуджених за такі правопорушення.
(8) Кожна Сторона в необхідних випадках встановлює згідно з
її національним законодавством тривалий строк давності для
кримінального переслідування за будь-яке правопорушення, визнане
таким відповідно до пункту (1) цієї статті, і більш тривалий строк
давності в тих випадках, коли гаданий правопорушник ухиляється від
правосуддя.
(9) Кожна Сторона відповідно до своєї правової системи вживає
належні заходи з тим, щоб забезпечити присутність особи, що
знаходиться на її території, обвинуваченої або засудженої за
правопорушення, визнане таким згідно з пунктом (1) цієї статті, на
необхідному кримінальному розгляді.
(10) Для цілей співробітництва між Сторонами згідно з цією
Конвенцією, включаючи, зокрема, співробітництво відповідно до
статей 5, 6, 7 і 9, правопорушення, визнані такими згідно з цією
статтею, не розглядаються як фінансові або політичні
правопорушення або як правопорушення, вчинені з політичних
мотивів, без шкоди для конституційних обмежень і основних
національних законів Сторін.
(11) Ніщо в цій статті не зачіпає той принцип, що опис
правопорушень, про які в ній говориться, належить до компетенції
національного законодавства кожної Сторони і що переслідування і
покарання за такі правопорушення здійснюються відповідно до цього
законодавства.
Стаття 4
Юрисдикція
(1) Кожна Сторона: a) вживає такі заходи, що можуть бути потрібні, з тим, щоб
встановити свою юрисдикцію стосовно правопорушень, які вона
визнала такими відповідно до пункту (1) статті 3, у тих випадках,
коли: (і) дане правопорушення вчинене на її території; (іі) дане правопорушення вчинене на борту судна, що несе її
прапор, або повітряного судна, зареєстрованого відповідно до її
законів у момент вчинення правопорушення;
b) може вживати такі заходи, що можуть бути потрібні, з тим,
щоб встановити свою юрисдикцію стосовно правопорушень, які вона
визнала такими відповідно до пункту (1) статті 3, у тих випадках,
коли: (і) дане правопорушення вчинене її громадянином або особою,
що звичайно мешкає на її території;
(іі) дане правопорушення вчинене на борту судна, стосовно
якого ця Сторона отримала дозвіл вжити відповідні дії згідно зі
статтею 17 за умови, що така юрисдикція здійснюється тільки на
основі угод або домовленостей, згаданих у пунктах (4) і (9) цієї
статті;
(ііі) дане правопорушення є одним з правопорушень, визнаних
такими згідно з підпунктом с) (iv) пункту (1) статті 3, і вчинене
за межами її території з метою наступного вчинення на її території
правопорушення, визнаного таким відповідно до пункту (1) статті 3.
(2) Кожна Сторона: а) вживає також такі заходи, що можуть бути потрібні, з тим,
щоб встановити свою юрисдикцію стосовно правопорушень, які вона
визнала такими відповідно до пункту (1) статті 3, коли гаданий
правопорушник знаходиться на її території і вона не видає його
іншій Стороні на тій підставі, що дане правопорушення було
вчинене: (і) на її території або на борту морського судна, що несе її
прапор, або повітряного судна, зареєстрованого відповідно до її
законодавства в момент скоєння правопорушення;
(іі) її громадянином; b) може також вживати такі заходи, що можуть бути потрібні, з
тим, щоб встановити свою юрисдикцію стосовно правопорушень, які
вона визнала такими відповідно до пункту (1) статті 3, коли
гаданий правопорушник знаходиться на її території і вона не видає
його іншій Стороні. (3) Ця Конвенція не виключає здійснення будь-якої
кримінальної юрисдикції, встановлюваної Стороною згідно з її
національним законодавством.
Стаття 5
Конфіскація
(1) Кожна Сторона вживає такі заходи, що можуть бути
необхідні, для конфіскації:
a) доходів, отриманих в результаті скоєння правопорушень, що
визнаються такими згідно з пунктом (1) статті 3, або власності,
вартість якої відповідає таким доходам; b) наркотичних засобів і психотропних речовин, матеріалів та
обладнання чи інших засобів, що використовувалися або
призначалися для використання яким-небудь чином при вчиненні
правопорушень, визнаних такими відповідно до пункту (1) статті 3. (2) Кожна Сторона вживає також такі заходи, що можуть бути
потрібні, з тим, щоб її компетентні органи могли визначити,
виявити та заморозити або арештувати доходи, власність, засоби або
будь-які інші предмети, згадані в пункті (1) цієї статті, з метою
наступної конфіскації.
(3) З метою вжиття заходів, згаданих у цій статті, кожна
Сторона уповноважує свої суди чи інші компетентні органи видавати
постанови про надання або арешт банківських, фінансових або
комерційних документів. Сторона не ухиляється від вжиття заходів
згідно з положеннями цього пункту, посилаючись на необхідність
збереження банківської таємниці.
(4) a) Після одержання прохання, направленого на підставі
цієї статті іншою Стороною, під юрисдикцію якої підпадає
правопорушення, визнане таким відповідно до пункту (1) статті 3,
Сторона, на території якої знаходяться доходи, власність, засоби
або будь-які інші предмети, згадані в пункті (1) цієї статті:
(і) подає запит своїм компетентним органам з метою отримання
постанови про конфіскацію і, у випадку видачі такої постанови,
здійснює її виконання; або
(іі) подає своїм компетентним органам постанову про
конфіскацію, видану запитуючою Стороною згідно з пунктом (1) цієї
статті, з метою виконання в тому обсязі, який вказаний у проханні,
і в тій мірі, в якій вона стосується доходів, що знаходяться на
території запитуваної Сторони, власності, засобів або будь-яких
інших предметів, згаданих у пункті (1).
b) Після одержання прохання, направленого на підставі цієї
статті іншою Стороною, під юрисдикцію якої підпадає
правопорушення, визнане таким відповідно до пункту (1) статті 3,
запитуюча Сторона вживає заходи з тим, щоб визначити, виявити і
заморозити або накласти арешт на доходи, власність, засоби чи
будь-які інші предмети, згадані в пункті (1) цієї статті, з метою
наступної конфіскації, постанова про яку видається або запитуючою
Стороною або відповідно до прохання на підставі підпункту a) цього
пункту запитуваною Стороною. с) Рішення або заходи, передбачені в підпунктах a) і b) цього
пункту, приймаються запитуваною Стороною відповідно до положень її
національного законодавства і при їх дотриманні і згідно з її
процесуальними нормами або будь-якими двосторонніми або
багатосторонніми договорами, угодами або домовленостями, якими
вона може бути пов'язана із запитуючою Стороною. d) Положення пунктів (6) - (19) статті 7 застосовуються
mutatis mutandis. На доповнення до інформації, зазначеної в пункті
(10) статті 7, у проханнях, направлених на підставі цієї статті,
міститься: (і) у випадку прохання, передбаченого в підпункті a) (і) цієї
статті, - опис власності, що підлягає конфіскації, і заява з
викладенням фактів, на які посилається запитуюча Сторона і
достатні для того, щоб запитувана Сторона могла вжити заходи для
винесення постанови відповідно до її внутрішнього законодавства;
(іі) у випадку прохання, передбаченого в підпункті a) (іі), -
юридично оформлена копія виданої запитуючою Стороною постанови про
конфіскацію, на якій грунтується прохання, заява з викладенням
фактів та інформація стосовно обсягу запитуваного виконання
постанови;
(ііі) у випадку прохання, передбаченого в підпункті b), -
заява з викладенням фактів, на які посилається запитуюча Сторона,
та опис пропонованих заходів.
e) Кожна Сторона подає Генеральному секретарю тексти
будь-яких своїх законів і правил, що забезпечують здійснення
положень цього пункту, а також тексти будь-яких наступних змін до
таких законів і правил. f) Якщо будь-яка Сторона побажає обумовити вжиття заходів,
згаданих у підпунктах a) і b) цього пункту, наявністю відповідного
договору, то ця Сторона розглядає цю Конвенцію як необхідну і
достатню договірно-правову основу. g) Сторони прагнуть укладати двосторонні і багатосторонні
договори, угоди або домовленості для підвищення ефективності
міжнародного співробітництва на виконання цієї статті. (5) а) Сторона, що конфіскувала доходи або власність на
підставі пункту (1) або пункту (4) цієї статті, розпоряджається
ними відповідно до свого національного законодавства та
адміністративних процедур.
b) Діючи на прохання іншої Сторони згідно з цією статтею,
Сторона може окремо розглянути можливість укладання угод про: (і) передачу суми таких доходів і власності або засобів,
отриманих внаслідок реалізації таких доходів або власності чи їх
значної частини, міжурядовим органам, що спеціалізуються в галузі
боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів і психотропних
речовин і зловживання ними;
(іі) передачу іншим Сторонам на регулярній або разовій основі
частини таких доходів або власності чи засобів, отриманих
внаслідок реалізації таких доходів або власності, відповідно до її
національного законодавства, адміністративних процедур чи
двосторонніх або багатосторонніх угод, укладених з цією метою.
(6) а) Якщо доходи були перетворені або змінені на іншу
власність, то заходи, зазначені в цій статті, застосовуються щодо
такої власності, а не доходів.
b) Якщо доходи були долучені до власності, придбаної із
законних джерел, така власність без шкоди для будь-яких
повноважень, що стосуються накладання арешту або заморожування,
підлягає конфіскації в обсязі, який відповідає оціненій вартості
цих долучених доходів. с) Стосовно надходжень або іншого прибутку, отриманих від: (і) доходів; (іі) власності, на яку були перетворені або змінені доходи;
або
(ііі) власності, до якої були залучені доходи, також
застосовуються заходи, зазначені в цій статті, таким же чином і в
тій же мірі, як і щодо доходів.
(7) Кожна Сторона може розглянути можливість забезпечення
перенесення тягаря доказування законного походження передбачуваних
доходів або іншої власності, що підлягають конфіскації, в тій
мірі, в якій такий захід відповідає принципам її національного
законодавства і характеру судового та іншого розгляду.
(8) Положення цієї статті ніяким чином не розглядаються як
такі, що завдають шкоди правам діючих сумлінно третіх сторін.
(9) Ніщо, що міститься в цій статті, не зачіпає той принцип,
що заходи, про які в ній говориться, визначаються і здійснюються
згідно з національним законодавством відповідної Сторони і на
основі його положень.
Стаття 6
Видача
(1) Ця стаття застосовується до правопорушень, визнаних
такими Сторонами відповідно до пункту (1) статті 3.
(2) Кожне з правопорушень, до яких застосовується ця стаття,
вважається таким, що підлягає включенню в будь-який існуючий між
Сторонами договір про видачу як правопорушення, що може потягти
видачу. Сторони зобов'язуються включати такі правопорушення як
правопорушення, що можуть потягти видачу, в будь-який договір про
видачу, який буде укладений між ними.
(3) Якщо Сторона, що обумовлює видачу наявністю договору,
одержує прохання про видачу від іншої Сторони, з якою вона не має
договору про видачу, вона може розглядати цю Конвенцію як юридичну
підставу для видачі в зв'язку з будь-яким правопорушенням, до
якого застосовується ця стаття. Сторони, яким необхідне докладне
законодавство з тим, щоб використати цю Конвенцію як юридичну
підставу для видачі, розглядають можливість прийняття такого
законодавства, що може бути потрібне.
(4) Сторони, що не обумовлюють видачу наявністю договору,
визнають правопорушення, до яких застосовується ця стаття, як
правопорушення, що можуть спричинити взаємну видачу.
(5) Видача здійснюється відповідно до умов, передбачених
законодавством запитуваної Сторони або застосовуваними договорами
про видачу, включаючи підстави, за якими запитувана Сторона може
відмовити у видачі.
(6) При розгляді прохань, отриманих відповідно до цієї
статті, запитувана Сторона може відмовитися від виконання таких
прохань, якщо є вагомі підстави, що дозволять її судовим або іншим
компетентним органам вважати, що їх виконання полегшить судове
переслідування або покарання будь-якої особи на підставі її раси,
віросповідання, громадянства або політичних переконань або
завдасть шкоди за будь-якою з цих причин будь-якій особі, якої
стосується це прохання.
(7) Стосовно правопорушень, до яких застосовується ця стаття,
Сторони докладають зусиль до того, щоб прискорити процедуру видачі
і спростити пов'язані з нею вимоги про подання доказів.
(8) З урахуванням положень свого національного законодавства
і своїх договорів про видачу запитувана Сторона, переконавшись у
тому, що обставини вимагають цього і мають невідкладний характер,
і на прохання запитуючої Сторони може взяти під варту особу,
видача якої запитується і яка знаходиться на її території, або
вжити інші належні заходи для забезпечення її присутності у ході
процедури видачі.
(9) Без шкоди для здійснення будь-якої кримінальної
юрисдикції, встановленої згідно з її національним законодавством,
Сторона, на території якої знаходиться гаданий правопорушник:
a) у випадку, якщо вона не видає його в зв'язку з
правопорушенням, визнаним таким відповідно до пункту (1) статті 3,
на підставах, зазначених у підпункті a) пункту (2) статті 4,
передає справу своїм компетентним органам з метою кримінального
переслідування, якщо із запитуючою Стороною не досягнуто угоди про
інше; b) у випадку, якщо вона не видає його в зв'язку з таким
правопорушенням і встановила свою юрисдикцію стосовно цього
правопорушення відповідно до підпункту b) пункту (2) статті 4,
передає справу своїм компетентним органам з метою кримінального
переслідування, якщо запитуюча Сторона не звертається з іншим
проханням з метою збереження своєї законної юрисдикції. (10) Якщо у видачі, що запитується з метою виконання вироку,
відмовлено, оскільки особа, яка розшукується, є громадянином
запитуваної Сторони, запитувана Сторона - якщо це припускає її
законодавство і згідно з його положеннями по заяві запитуючої
Сторони - розглядає питання про приведення до виконання вироку або
частини вироку, що залишалася, який був винесений згідно із
законодавством запитуючої Сторони.
(11) Сторони прагнуть укладати двосторонні і багатосторонні
угоди з метою здійснення або підвищення ефективності видачі.
(12) Сторони можуть розглядати можливість укладання
двосторонніх або багатосторонніх угод спеціального або загального
характеру щодо передачі осіб, засуджених до тюремного ув'язнення
або інших видів позбавлення волі за правопорушення, до яких
застосовується ця стаття, їх країнами з тим, щоб вони могли
відбути строк покарання, що залишився, в цих країнах.
Стаття 7
Взаємна юридична допомога
(1) Сторони надають одна одній згідно з даною статтею
найширшу взаємну юридичну допомогу в розслідуванні, кримінальному
переслідуванні і судовому розгляді, що стосуються кримінального
правопорушення, визнаного таким згідно з пунктом (1) статті 3.
(2) Взаємна юридична допомога, що надається згідно з даною
статтею, може запитуватися з метою:
а) збору доказів або показань; b) ознайомлення з матеріалами судового розгляду; с) проведення обшуків і арештів; d) обстеження предметів і місць; e) надання інформації і доказових предметів; f) надання оригіналів або завірених копій відповідних
документів і матеріалів, включаючи банківські, фінансові, фірмові
або комерційні документи; g) визначення або виявлення доходів, власності, засобів або
інших речей для доказових цілей. (3) Сторони можуть надавати одна одній будь-які інші форми
взаємної юридичної допомоги, які дозволяються національним
законодавством запитуваної Сторони.
(4) Згідно з проханням Сторони полегшують або заохочують,
наскільки це допускається їх національним законодавством і
практикою, присутність або доступність осіб, включаючи осіб, які
знаходяться під вартою, які згодні надавати допомогу в
розслідуванні або брати участь у судовому розгляді.
(5) Сторона не повинна відмовлятися від надання юридичної
допомоги згідно з цією статтею, посилаючись на банківську
таємницю.
(6) Положення цієї статті не впливають на зобов'язання, які
випливають з будь-яких інших двосторонніх або багатосторонніх
договорів, що регулюють або будуть регулювати, повністю або
частково, надання взаємної юридичної допомоги щодо кримінальних
справ.
(7) Пункти (8) - (19) цієї статті застосовуються стосовно
прохань, представлених на підставі цієї статті, якщо відповідні
Сторони не пов'язані зобов'язаннями за яким-небудь договором про
взаємну юридичну допомогу. Якщо ці Сторони пов'язані
зобов'язаннями за таким договором, застосовуються відповідні
положення такого договору, якщо Сторони не дійшли згоди про
застосування замість нього пунктів (8) - (19) цієї статті.
(8) Сторони призначають орган або, у випадку необхідності,
органи, які зобов'язані та уповноважені виконувати прохання про
надання взаємної юридичної допомоги або перепроваджувати їх на
виконання відповідним компетентним органам. Генеральному секретарю
повідомляється про орган або органи, що призначаються з цією
метою. Перепровадження прохань про надання взаємної юридичної
допомоги і будь-яких повідомлень, які належать до них,
здійснюється між призначеними Сторонами органами; це положення не
завдає шкоди праву Сторони вимагати, щоб такі прохання і
повідомлення спрямовувалися їй по дипломатичних каналах і, у
випадку надзвичайних обставин, по каналах Міжнародної організації
кримінальної поліції, якщо це можливо.
(9) Прохання направляються в письмовій формі на мові,
прийнятній для запитуваної Сторони. Генеральному секретарю
повідомляється про мову або мови, прийнятні для кожної Сторони. В
надзвичайних обставинах і у випадку погодження цього між Сторонами
такі прохання можуть направлятися в усній формі, однак вони
негайно підтверджуються в письмовій формі.
(10) У проханні про взаємну юридичну допомогу вказується: а) інформація про орган, який звернувся з проханням; b) суть питання і характеру розслідування, кримінального
переслідування або судового розгляду, до яких належать прохання, а
також назва і функції органу, що здійснює таке розслідування,
кримінальне переслідування або судовий розгляд; с) стисле викладення відповідних фактів, за винятком того, що
стосується прохань з приводу ознайомлення із судовими документами; d) опис запитуваної допомоги і докладна інформація про
будь-яку конкретну процедуру, яку бажає застосувати Сторона, що
звертається з проханням; е) по можливості дані про особу, місцезнаходження і
громадянство відповідної особи; f) мета збору доказів, інформації або вжиття заходів. (11) Запитувана Сторона може запросити додаткову інформацію,
якщо ця інформація є необхідною для виконання прохання згідно з її
національним законодавством або якщо ця інформація може полегшити
виконання такого прохання.
(12) Прохання виконується згідно з національним
законодавством запитуваної Сторони і в тій мірі, в якій це не
суперечить національному законодавству цієї Сторони, по можливості
згідно з процедурами, що містяться в проханні.
(13) Запитуюча Сторона не передає і не використовує
інформацію або докази, наведені запитуючою Стороною для проведення
розслідувань, кримінального переслідування або судового розгляду,
інших, ніж ті, які вказані в проханні, без попередньої згоди на це
запитуваної Сторони.
(14) Запитуюча Сторона може зажадати, щоб запитувана Сторона
зберігала конфіденційність наявності і суті прохання за винятком
того, що необхідно для виконання самого прохання. Якщо запитувана
Сторона не може виконати вимогу про конфіденційність, вона негайно
інформує про це запитуючу Сторону.
(15) У взаємній юридичній допомозі може бути відмовлено: а) якщо прохання не відповідає положенням цієї статті; b) якщо запитувана Сторона вважає, що виконання прохання може
завдати шкоди її суверенітету, безпеці, громадському порядку або
іншим суттєвим інтересам; c) якщо національне законодавство запитуваної Сторони
забороняє її органам виконувати подане прохання щодо аналогічного
правопорушення, якщо це правопорушення стало предметом
розслідування, кримінального переслідування або розгляду згідно з
їх власною юрисдикцією; d) якщо вона суперечить положенням правової системи
запитуваної Сторони, які стосуються виконання прохань про надання
взаємної юридичної допомоги. (16) Будь-яка відмова в наданні взаємної юридичної допомоги
мотивується.
(17) Надання взаємної юридичної допомоги може бути відкладене
запитуваною Стороною на тій підставі, що воно перешкоджає
розслідуванню, яке ведеться, кримінальному переслідуванню або
судовому розгляду. В такому випадку запитувана Сторона
консультується із запитуючою Стороною для того, щоб визначити, чи
можна надати допомогу в такі строки і на таких умовах, які
запитувана Сторона вважає необхідними.
(18) Свідок, експерт або інша особа, яка погоджується давати
показання в ході розгляду або надавати допомогу при проведенні
розслідування, кримінального переслідування або судового розгляду
на території запитуючої Сторони, не зазнає кримінального
переслідування, затримання, покарання або яких-небудь інших
обмежень її особистої свободи на цій території в зв'язку з діями,
порушеннями або засудженнями, які стосуються періоду до її
відбуття з території запитуваної Сторони. Чинність такої гарантії
особистої безпеки припиняється, якщо свідок, експерт або інша
особа протягом п'ятнадцяти наступних днів або протягом будь-якого,
погодженого між Сторонами періоду, починаючи з дати, коли вона
була офіційно повідомлена, що її присутність більше не потрібна
судовим органам, мала можливість залишити цю територію, проте
добровільно залишилася на цій території або, покинувши її,
повернулася назад за власним бажанням.
(19) Звичайні видатки по здійсненню прохання бере на себе
запитувана Сторона, якщо відповідні Сторони не домовилися про
інше. Якщо для здійснення прохання необхідні або будуть необхідні
суттєві видатки або видатки екстраординарного характеру, Сторони
проводять консультації з метою визначення строків і умов
здійснення прохання, а також способу покриття цих видатків.
(20) Сторони розглядають, у міру необхідності, можливість
укладання двосторонніх і багатосторонніх угод або домовленостей,
які відповідали б меті цієї статті, зміцнювали її положення і
забезпечували б її чинність на практиці.
Стаття 8
Передача матеріалів кримінального розгляду
Сторони розглядають можливість взаємної передачі матеріалів
для кримінального переслідування правопорушень, визнаних такими
згідно з пунктом (1) статті 3, у випадках, коли вважається, що
така передача відповідає інтересам належного провадження
правосуддя.
Стаття 9
Інші форми співробітництва і підготовка кадрів
(1) Сторони тісно співробітничають одна з одною, діючи
відповідно до своїх національних правових і адміністративних
систем, з метою підвищення ефективності правоохоронних заходів для
припинення правопорушень, визнаних такими згідно з пунктом (1)
статті 3. Вони, зокрема, на основі двосторонніх або
багатосторонніх угод або домовленостей:
а) встановлюють і підтримують канали зв'язку між їхніми
компетентними установами і службами з тим, щоб полегшити надійний
і швидкий обмін інформацією, яка стосується всіх аспектів
правопорушень, визнаних такими згідно з пунктом (1) статті 3,
включаючи, якщо відповідні Сторони визнають це доцільним, зв'язок
з іншими видами злочинної діяльності; b) співробітничають одна з одною в розслідуванні
правопорушень, визнаних такими згідно з пунктом (1) статті 3 і що
мають міжнародний характер, з метою виявлення: (і) особи, місцеперебування і діяльності осіб, які
підозрюються в участі в правопорушеннях, визнаних такими згідно з
пунктом (1) статті 3;
(іі) переміщення доходів або власності, отриманих внаслідок
вчинення таких правопорушень;
(ііі) переміщення наркотичних засобів, психотропних речовин,
речовин, внесених до Таблиці I і Таблиці II цієї Конвенції, і
засобів, що використовуються або призначені для використання при
вчиненні таких правопорушень;
c) створюють, у відповідних випадках і, якщо це не порушує
законів країни, спільні групи, беручи до уваги необхідність
забезпечення безпеки осіб і операцій, для здійснення положень
цього пункту. Службові особи будь-якої Сторони, що входять до
складу таких груп, діють за санкцією відповідних органів Сторони,
на території якої повинна проводитися дана операція; в усіх таких
випадках зацікавлені Сторони забезпечують повне дотримання
суверенітету Сторони, на території якої проводиться дана операція; d) у відповідних випадках надають у необхідній кількості
зразки речовин у дослідних або слідчих цілях; е) сприяють ефективній координації між їхніми компетентними
установами і службами й обміну співробітниками та іншими
експертами, включаючи розміщення співробітників зв'язку. (2) Кожна Сторона в необхідних межах здійснює, розробляє або
вдосконалює конкретні програми підготовки персоналу правоохоронних
та інших органів, у тому числі митних, які відповідають за
припинення правопорушень, визнаних такими згідно з пунктом (1)
статті 3. Такі програми, зокрема, стосуються наступного:
a) методів, що використовуються при виявленні і припиненні
правопорушень, визнаних такими згідно з пунктом (1) статті 3; b) маршрутів і засобів, що використовуються особами, які
підозрюються в участі у правопорушеннях, визнаних такими згідно з
пунктом (1) статті 3, зокрема, в державах транзиту, і відповідних
контрзаходів; с) спостереження за ввезенням і вивезенням наркотичних
засобів, психотропних речовин і речовин, включених до Таблиці I і
Таблиці II; d) виявлення і спостереження за обігом доходів і власності,
одержаних внаслідок вчинення правопорушень, визнаних такими згідно
з пунктом (1) статті 3, і наркотичних засобів, психотропних
речовин і речовин, включених до Таблиці I і Таблиці II, і засобів,
які використовувалися або призначалися для використання при
вчиненні таких правопорушень; e) методів передачі, приховання або утаювання таких доходів,
власності і засобів; f) збору доказів; g) методів контролю в зонах вільної торгівлі і вільних
портах; h) сучасних правоохоронних методів. (3) Сторони сприяють одна одній в плануванні і здійсненні
програм досліджень і підготовки кадрів, покликаних забезпечити
обмін спеціальними знаннями в галузях, указаних у пункті (2) цієї
статті, і з цією метою використовують також, у відповідних
випадках, регіональні й міжнародні конференції і семінари для
сприяння співробітництву й обговоренню проблем, які становлять
взаємний інтерес, включаючи особливі проблеми і потреби держав
транзиту.
Стаття 10
Міжнародне співробітництво
і допомога для держав транзиту
(1) Сторони співробітничають безпосередньо або через
компетентні міжнародні або регіональні організації з метою надання
допомоги і підтримки державам транзиту і, зокрема, в міру
можливості країнам, що розвиваються, які потребують такої допомоги
і підтримки, шляхом здійснення програм технічного співробітництва
в припиненні незаконного обігу, а також шляхом вжиття інших
пов'язаних з цим заходів.
(2) Сторони можуть взяти на себе зобов'язання надавати
безпосередньо або через компетентні міжнародні або регіональні
організації фінансову допомогу таким державам транзиту для
розширення і зміцнення інфраструктури, необхідної для ефективного
припинення і запобігання незаконному обігу.
(3) Сторони можуть укладати двосторонні або багатосторонні
угоди або домовленості з метою підвищення ефективності
міжнародного співробітництва на виконання цієї статті і можуть у
цьому зв'язку брати до уваги фінансові домовленості.
Стаття 11
Контрольовані поставки
(1) Сторони, якщо це дозволяють основні принципи їх
національних правових систем, вживають, у рамках своїх
можливостей, необхідні заходи, які передбачають належне
використання контрольованих поставок на міжнародному рівні на
основі взаємоприйнятних угод або взаємних домовленостей з метою
виявлення осіб, які беруть участь у правопорушеннях, визнаних
такими згідно з пунктом (1) статті 3, та їх кримінального
переслідування.
(2) Рішення про використання контрольованих поставок
приймаються в кожному окремому випадку і можуть при необхідності
враховувати фінансові домовленості й взаєморозуміння щодо
здійснення юрисдикції, які досягнуті відповідними Сторонами.
(3) Незаконні партії, контрольовані поставки яких
здійснюються згідно з досягнутими домовленостями, за згодою Сторін
можуть бути перехоплені і залишені для подальшого перевезення із
збереженням або вилученням чи повною або частковою заміною
наркотичних засобів або психотропних речовин.

  Пошук Знайти слова на сторiнцi:     
* тiльки українськi (або рос.) лiтери, мiнiмальна довжина слова 3 символи...

Сторінки:  [ 1 ]  2
наступна сторінка »