Документ 995_f48, чинний, поточна редакція — Ратифікація від 21.07.2006, підстава 22-16

                     Факультативний протокол 
до Конвенції проти катувань та інших жорстоких,
нелюдських або таких, що принижують гідність,
видів поводження та покарання
(укр/рос)

Статус Протоколу див. ( 995_k06 )
{ Протокол ратифіковано Законом
N 22-V ( 22-16 ) від 21.07.2006, ВВР, 2006, N 39, ст.327 }

Офіційний переклад
Преамбула
Держави - учасниці цього Протоколу,
знову підтверджуючи, що катування та інші жорстокі, нелюдські
або такі, що принижують гідність, види поводження та покарання
заборонені і є серйозними порушеннями прав людини,
будучи впевнені в необхідності подальших заходів для
досягнення цілей Конвенції проти катувань та інших жорстоких,
нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження та
покарання ( 995_085 ) (далі - Конвенція) та посилення захисту
позбавлених волі осіб від катувань або інших жорстоких, нелюдських
або таких, що принижують гідність, видів поводження та покарання,
нагадуючи, що статті 2 та 16 Конвенції ( 995_085 )
зобов'язують кожну державу-учасницю вживати ефективних заходів для
недопущення актів катувань та інших жорстоких, нелюдських або
таких, що принижують гідність, видів поводження та покарання на
будь-якій території під своєю юрисдикцією,
визнаючи, що на державах лежить головна відповідальність за
виконання цих статей, що посилення захисту позбавлених волі осіб
та неухильне дотримання їх прав людини є загальним обов'язком
всіх, і що міжнародні органи зі здійснення доповнюють та зміцнюють
національні заходи, нагадуючи, що дієве недопущення катувань та інших жорстоких,
нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження та
покарання вимагає просвіти й поєднання різних законодавчих,
адміністративних, судових та інших заходів,
нагадуючи також про те, що Всесвітня конференція з прав
людини, що відбулась у Відні в червні 1993 року ( 995_504 ),
рішуче заявила про те, що зусилля з викорінення катувань повинні
бути перш за все спрямовані на недопущення, і закликала до
прийняття факультативного протоколу до Конвенції ( 995_085 ), який
має на меті створення превентивної системи регулярного відвідання
місць утримання під вартою,
будучи впевнені в тому, що захист позбавлених волі осіб від
катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують
гідність, видів поводження та покарання може бути посилений на
основі несудових заходів превентивного характеру, заснованих на
регулярному відвіданні місць утримання під вартою,
домовилися про таке:
Частина I
Загальні принципи
Стаття 1
Мета цього Протоколу полягає у створенні системи регулярних
відвідувань, що здійснюються незалежними міжнародними та
національними органами, місць, де знаходяться позбавлені волі
особи, з метою недопущення катувань та інших жорстоких, нелюдських
або таких, що принижують гідність, видів поводження та покарання.
Стаття 2
1. Створюється Підкомітет з недопущення катувань та інших
жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів
поводження та покарання Комітету проти катувань (далі - Підкомітет
з недопущення), який здійснює функції, викладені в цьому
Протоколі.
2. Підкомітет з недопущення виконує свою роботу в рамках
Статуту Організації Об'єднаних Націй ( 995_010 ) і керується його
цілями та принципами, а також нормами Організації Об'єднаних
Націй, що стосуються поводження з особами, позбавленими волі.
3. Підкомітет з недопущення також керується принципами
конфіденційності, неупередженості, невибірковості, універсальності
й об'єктивності.
4. Підкомітет з недопущення та держави-учасниці
співробітничають у справі здійснення цього Протоколу.
Стаття 3
Кожна держава-учасниця створює, призначає чи підтримує на
національному рівні один або кілька органів для відвідувань для
цілей недопущення катувань та інших жорстоких, нелюдських або
таких, що принижують гідність, видів поводження та покарання
(далі - національні превентивні механізми).
Стаття 4
1. Кожна держава-учасниця дозволяє відвідування згідно із цим
Протоколом, механізмами, про які йдеться в статтях 2 і 3,
будь-якого місця, що знаходиться під її юрисдикцією та контролем,
де утримуються чи можуть утримуватися особи, позбавлені волі, за
розпорядженням державного органу чи за його вказівкою, або з його
відома чи мовчазної згоди (далі - місця утримання під вартою). Ці
відвідування здійснюються з метою посилення, за необхідності,
захисту таких осіб від катувань та інших жорстоких, нелюдських або
таких, що принижують гідність, видів поводження та покарання.
2. Для цілей цього Протоколу позбавлення волі означає
будь-яку форму утримання під вартою чи тюремного ув'язнення або
поміщення особи в державне чи приватне місце утримання під вартою,
яке ця особа не має права залишити за власним бажанням, за наказом
будь-якого судового, адміністративного чи іншого органу.
Частина II
Підкомітет з недопущення
Стаття 5
1. Підкомітет з недопущення складається з десяти членів.
Після здачі на зберігання п'ятдесятої ратифікаційної грамоти або
документа про приєднання до цього Протоколу число членів
Підкомітету збільшується до двадцяти п'яти осіб.
2. Члени Підкомітету з недопущення обираються з числа осіб,
що мають високі моральні якості і мають підтверджений досвід
роботи у сфері здійснення правосуддя, зокрема кримінального, у
пенітенціарній системі або поліції, або в різних сферах, що
стосуються поводження з позбавленими волі особами.
3. Під час створення Підкомітету з недопущення належна увага
приділяється необхідності справедливого географічного розподілу та
представленості різних форм культури та правових систем
держав-учасниць.
4. Під час створення Підкомітету з недопущення увага також
приділяється збалансованому гендерному представництву на основі
принципів рівності й недискримінації.
5. До складу Підкомітету з недопущення може входити не більше
одного громадянина однієї й тієї самої держави.
6. Члени Підкомітету з недопущення виконують свої функції в
особистій якості, вони повинні бути незалежними й неупередженими
та мати можливість ефективно працювати у складі Підкомітету.
Стаття 6
1. Кожна держава-учасниця може, відповідно до пункту 2 цієї
статті, висунути двох кандидатів, що мають кваліфікацію та
відповідають вимогам, викладеним у статті 5, і при цьому вона
надає докладну інформацію про кваліфікацію кандидатів.
2. a) Кандидати повинні мати громадянство держави - учасниці
цього Протоколу;
b) принаймні один з двох кандидатів, висунутих
державою-учасницею, повинен мати громадянство цієї
держави-учасниці;
c) до складу Підкомітету з недопущення може бути висунуто не
більше двох кандидатів, що є громадянами однієї й тієї самої
держави-учасниці;
d) до того як яка-небудь держава-учасниця висуває кандидатом
громадянина іншої держави-учасниці, вона запитує й отримує на це
згоду цієї держави-учасниці.
3. Не менш ніж за п'ять місяців до початку наради
держав-учасниць, на якій будуть проводитися вибори, Генеральний
секретар Організації Об'єднаних Націй надсилає державам-учасницям
лист з пропозицією подати своїх кандидатів в тримісячний строк.
Генеральний секретар подає список всіх висунутих таким чином
кандидатів в алфавітному порядку із зазначенням держав-учасниць,
які їх висунули.
Стаття 7
1. Члени Підкомітету з недопущення обираються таким чином:
a) головна увага приділяється виконанню вимог та критеріїв
статті 5 цього Протоколу;
b) перші вибори проводяться не пізніше, ніж через шість
місяців після набуття чинності цим Протоколом;
c) держави-учасниці обирають членів Підкомітету з недопущення
таємним голосуванням;
d) вибори члена Підкомітету з недопущення проходять на
нарадах держав-учасниць, що скликаються Генеральним секретарем
Організації Об'єднаних Націй кожні два роки. На цих нарадах,
кворум яких складають дві третини числа держав-учасниць, обраними
до Підкомітету членами вважаються особи, що набрали найбільшу
кількість голосів й абсолютну більшість голосів представників
держав-учасниць, що були присутні й брали участь у голосуванні.
2. Якщо в ході виборів два громадяни якої-небудь
держави-учасниці отримують право працювати у складі Підкомітету з
недопущення, членом Підкомітету стає кандидат, що набрав найбільшу
кількість голосів. Якщо ці громадяни отримали однакову кількість
голосів, застосовується така процедура:
a) якщо тільки один кандидат був висунутий
державою-учасницею, громадянином якої він є, цей громадянин стає
членом Підкомітету з недопущення;
b) якщо обидва кандидати були висунуті державою-учасницею,
громадянами якої вони є, то проводиться роздільне таємне
голосування для визначення того, який із цих громадян стане членом
Підкомітету з недопущення;
c) якщо жодний з кандидатів не був висунутий
державою-учасницею, громадянином якої він є, то проводиться
роздільне таємне голосування для визначення того, який із цих
кандидатів стане членом Підкомітету з недопущення.
Стаття 8
У випадку смерті або відставки одного із членів Підкомітету з
недопущення або у випадку неможливості виконання ним з якої-небудь
іншої причини функцій члена Підкомітету, держава-учасниця, яка
висунула його кандидатуру, призначає іншу особу, що має право бути
обраною, має кваліфікацію та задовольняє вимоги, викладені в
статті 5, з урахуванням необхідності забезпечити належну
збалансованість між різними сферами компетенції, на строк
повноважень до наступної наради держав-учасниць за умови
затвердження її більшістю держав-учасниць. Затвердження вважається
таким, що відбулось, якщо тільки протягом шести тижнів після
повідомлення Генеральним секретарем Організації Об'єднаних Націй
про передбачуване призначення половина чи більше половини
держав-учасниць не висловляться проти такого призначення.
Стаття 9
Члени Підкомітету з недопущення обираються строком на чотири
роки. Вони можуть бути переобрані один раз у випадку висунення
їхніх кандидатур. Строк повноваження половини кількості членів,
обраних на перших виборах, закінчується після закінчення
дворічного періоду; одразу ж після перших виборів імена цих членів
визначаються жеребкуванням, яке проводить Голова наради, що
зазначені в пункті 1 d статті 7.
Стаття 10
1. Підкомітет з недопущення обирає своїх посадових осіб на
дворічний строк. Вони можуть бути переобрані.
2. Підкомітет з недопущення встановлює свої правила
процедури. Ці правила процедури передбачають, зокрема, що:
a) кворум складає половина кількості членів плюс один;
b) рішення Підкомітету з недопущення приймаються більшістю
голосів присутніх членів;
c) засідання Підкомітету з недопущення є закритими.
3. Генеральний секретар Організації Об'єднаних Націй скликає
першу нараду Підкомітету з недопущення. Після своєї першої наради
Підкомітет проводить свої подальші наради з інтервалом,
установленим у його правилах процедури. Підкомітет і Комітет проти
катувань проводять свої сесії одночасно не рідше одного разу на
рік.
Частина III
Мандат Підкомітету з недопущення
Стаття 11
Підкомітет з недопущення:
a) відвідує місця, зазначені в статті 4, та надає
рекомендації державам-учасницям стосовно захисту позбавлених волі
осіб від катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що
принижують гідність, видів поводження та покарання;
b) стосовно національних превентивних механізмів:
i) за необхідності, консультує держави-учасниці та сприяє
їм у створенні таких механізмів;
ii) підтримує прямі, за необхідності конфіденційні,
контакти з національними превентивними механізмами та пропонує їм
послуги у сфері професійної підготовки й технічної допомоги для
цілей зміцнення їхнього потенціалу;
iii) консультує їх та надає їм допомогу у справі оцінки
потреб та заходів, необхідних для посилення захисту позбавлених
волі осіб від катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких,
що принижують гідність, видів поводження та покарання;
iv) надає рекомендації та зауваження державам-учасницям
для цілей зміцнення можливостей і мандату національних
превентивних механізмів для недопущення катувань та інших
жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів
поводження та покарання;
c) співробітничає для цілей недопущення катувань у цілому з
відповідними органами та механізмами Організації Об'єднаних Націй,
а також з міжнародними, регіональними та національними закладами
або організаціями, що діють в інтересах посилення захисту всіх
осіб від катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що
принижують гідність, видів поводження та покарання.
Стаття 12
Для того щоб Підкомітет з недопущення міг виконувати свій
мандат, викладений у статті 11, держави-учасниці зобов'язуються:
a) приймати Підкомітет з недопущення на своїй території та
надавати йому доступ до місць утримання під вартою, визначених у
статті 4 цього Протоколу;
b) надавати всю відповідну інформацію, яку Підкомітет з
недопущення може запитати для цілей оцінки потреб та заходів, які
повинні бути вжиті для посилення захисту позбавлених волі осіб від
катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують
гідність, видів поводження та покарання;
c) заохочувати та полегшувати контакти між Підкомітетом з
недопущення та національними превентивними механізмами;
d) вивчати рекомендації Підкомітету з недопущення та вступати
в діалог з ним відносно можливих заходів зі здійснення.
Стаття 13
1. Підкомітет з недопущення, спочатку з допомогою
жеребкування, установлює програму регулярних відвідувань
держав-учасниць для цілей виконання свого мандату, установленого в
статті 11.
2. Після проведення консультацій Підкомітет з недопущення
повідомляє державам-учасницям про свою програму, з тим щоб вони
без зволікання могли б вжити необхідних практичних заходів для
здійснення відвідувань.
3. Відвідування проводяться принаймні двома членами
Підкомітету з недопущення. За необхідності, ці члени можуть
супроводжуватися експертами, що мають підтверджений досвід роботи
й знання в галузях, що охоплюються цим Протоколом, які обираються
зі списку експертів, підготовленого на основі пропозицій,
висловлених державами-учасницями, Управлінням Верховного комісара
з прав людини Організації Об'єднаних Націй та Центром Організації
Об'єднаних Націй з недопущення міжнародної злочинності. Під час
підготовки цього списку відповідні держави-учасниці пропонують не
більше п'яти національних експертів. Відповідна держава-учасниця
може відхилити кандидатуру запропонованого для відвідування
експерта, після чого Підкомітет пропонує іншого експерта.
4. Якщо Підкомітет з недопущення буде вважати це необхідним,
він може запропонувати організувати коротке наступне відвідування
після проведення регулярного відвідування.
Стаття 14
1. З тим щоб Підкомітет з недопущення міг виконувати свій
мандат, держави - учасниці цього Протоколу зобов'язуються надавати
йому:
a) необмежений доступ до будь-якої інформації про кількість
позбавлених волі осіб у місцях утримання під вартою, визначених у
статті 4, а також про кількість таких місць та їхнє
місцезнаходження;
b) необмежений доступ до будь-якої інформації, що стосується
поводження з цими особами, а також умов утримання їх під вартою;
c) відповідно до пункту 2 нижче - необмежений доступ до всіх
місць утримання під вартою, їхніх споруд та об'єктів;
d) можливість проводити приватні бесіди з позбавленими волі
особами без свідків, особисто або, за необхідності, через
перекладача, також з будь-якою іншою особою, яка, на думку
Підкомітету з недопущення, може надати відповідну інформацію;
e) право безперешкодно вибирати місця, які він бажає
відвідати, та осіб, з якими він бажає поспілкуватися.
2. Заперечення стосовно відвідування конкретного місця
утримання під вартою можуть ґрунтуватися лише на таких
міркуваннях, що виникли у терміновому порядку, є переконливими та
які стосуються національної оборони, державної безпеки, стихійних
лих або серйозних заворушень в місці передбачуваного відвідування,
які тимчасово перешкоджають проведенню такого відвідування.
Наявність оголошеного надзвичайного стану як такого не може
наводитися державою-учасницею як причина для заперечення проти
проведення відвідування.
Стаття 15
Жодний орган або посадова особа не може призначати,
застосовувати, дозволяти або допускати будь-яку санкцію стосовно
будь-якої особи або організації за повідомлення Підкомітету з
недопущення або його членам будь-якої інформації, правдивої чи
хибної, і жодна така особа чи організація не можуть бути будь-яким
іншим чином обмежені.
Стаття 16
1. Підкомітет з недопущення надсилає свої рекомендації та
зауваження в конфіденційному порядку державі-учасниці та, за
необхідності, національному превентивному механізму.
2. Підкомітет з недопущення публікує свою доповідь разом з
будь-якими зауваженнями відповідної держави-учасниці у випадку
надходження відповідного прохання від держави-учасниці. Якщо
держава-учасниця оприлюднює частину доповіді, Підкомітет може
опублікувати доповідь повністю або частково. Разом із цим дані
особистого характеру не можуть публікуватись без прямо висловленої
згоди відповідної особи.
3. Підкомітет з недопущення подає відкриту щорічну доповідь
про свою діяльність Комітету проти катувань.
4. Якщо держава-учасниця відмовляється співробітничати з
Підкомітетом з недопущення відповідно до статей 12 та 14 або
відмовляється вживати заходів для поліпшення стану у світлі
рекомендацій Підкомітету з недопущення, Комітет проти катувань
може на прохання Підкомітету, після того, як держава-учасниця
отримає можливість викласти свої міркування, прийняти більшістю
голосів своїх членів рішення виступити з публічною заявою із цього
питання або опублікувати доповідь Підкомітету.
Частина IV
Національні превентивні механізми
Стаття 17
Не пізніше ніж через один рік після набуття чинності цим
Протоколом або його ратифікації чи приєднання до нього кожна
держава-учасниця підтримує, призначає або створює один або кілька
незалежних національних превентивних механізмів для недопущення
катувань на національному рівні. Механізми, засновані
децентралізованими органами, можуть, для цілей цього Протоколу,
призначатись як національні превентивні механізми, якщо вони
відповідають вимогам його положень.
Стаття 18
1. Держави-учасниці гарантують функціональну незалежність
національних превентивних механізмів, а також незалежність їхнього
персоналу.
2. Держави-учасниці вживають необхідних заходів для
забезпечення того, щоб експерти національного превентивного
механізму мали необхідний потенціал та професійні знання. Вони
забезпечують гендерний баланс та адекватну представленість
існуючих в країні етнічних груп та груп меншин.
3. Держави-учасниці зобов'язуються надавати необхідні ресурси
для функціонування національних превентивних механізмів.
4. Під час створення національних превентивних механізмів
держави-учасниці враховують принципи, що стосуються статусу
національних закладів із захисту й заохочення прав людини.
Стаття 19
Національним превентивним механізмам надаються, як мінімум,
такі повноваження:
a) регулярно розглядати питання про поводження з позбавленими
волі особами в місцях утримання під вартою, визначених в статті 4,
з метою посилення, за необхідності, їхнього захисту від катувань
та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність,
видів поводження та покарання;
b) надавати рекомендації відповідним органам для цілей
поліпшення поводження з позбавленими волі особами та умов їхнього
утримання і не допускати катування та інші жорстокі, нелюдські або
такі, що принижують гідність, види поводження та покарання з
урахуванням відповідних норм Організації Об'єднаних Націй;
c) надавати пропозиції та зауваження, що стосуються чинного
законодавства або законопроектів.
Стаття 20
Для того щоб національні превентивні механізми могли
виконувати свій мандат, держави - учасниці цього Протоколу
зобов'язуються надавати їм:
a) доступ до будь-якої інформації про чисельність позбавлених
волі осіб у місцях утримання під вартою, визначених у статті 4, а
також про кількість таких місць та їхнє місцезнаходження;
b) доступ до будь-якої інформації, що стосується поводження з
цими особами, а також умов їх утримання під вартою;
c) доступ до будь-яких місць утримання під вартою, їхніх
споруд та об'єктів;
d) можливість проводити приватні бесіди з позбавленими волі
особами без свідків, особисто, або, за необхідності, через
перекладача, а також з будь-якою іншою особою, яка, на думку
національного превентивного механізму, може надати відповідну
інформацію;
e) право безперешкодно вибирати місця, які вони бажають
відвідати, та осіб, з якими вони бажають поспілкуватись;
f) право встановлювати контакти з Підкомітетом з недопущення,
надсилати йому інформацію та зустрічатися з ним.
Стаття 21
1. Жодний орган чи посадова особа не може призначати,
застосовувати, дозволяти або допускати будь-яку санкцію стосовно
будь-якої особи чи організації за повідомлення національному
превентивному механізму будь-якої інформації, правдивої чи хибної,
та жодна така особа чи організація не можуть бути яким-небудь
іншим чином обмежені.
2. Конфіденційна інформація, зібрана національним
превентивним механізмом, не підлягає розголошенню. Дані особистого
характеру публікуються лише за прямо вираженою згодою відповідної
особи.
Стаття 22
Компетентні органи відповідної держави-учасниці вивчають
рекомендації національного превентивного механізму та вступають з
ним у діалог стосовно можливих заходів зі здійснення.
Стаття 23
Держави - учасниці цього Протоколу зобов'язуються публікувати
й розповсюджувати щорічні доповіді національних превентивних
механізмів.
Частина V
Заява
Стаття 24
1. Після ратифікації держави-учасниці можуть зробити заяву
стосовно відстрочки здійснення своїх зобов'язань або відповідно до
частини III, або відповідно до частини IV цього Протоколу.
2. Така відстрочка діє максимум три роки. Після подання
відповідних матеріалів державою-учасницею і після консультацій з
Підкомітетом з недопущення Комітет проти катувань може продовжити
цей період ще на два роки.
Частина VI
Фінансові положення
Стаття 25
1. Витрати, зроблені Підкомітетом з недопущення в ході
виконання цього Протоколу, покриваються Організацією Об'єднаних
Націй.
2. Генеральний секретар Організації Об'єднаних Націй
забезпечує необхідний персонал та умови для ефективного здійснення
функцій Підкомітету з недопущення відповідно до цього Протоколу.
Стаття 26
1. Відповідно до належної процедури Генеральної Асамблеї
створюється Спеціальний фонд, що управляється згідно з фінансовими
положеннями та правилами Організації Об'єднаних Націй, для надання
допомоги у фінансуванні здійснення рекомендацій, винесених
Підкомітетом з недопущення державі-учасниці після відвідання, а
також освітніх програм національних превентивних механізмів.
2. Цей Спеціальний фонд може фінансуватися за рахунок
добровільних внесків, що виплачуються урядами, міжурядовими та
неурядовими організаціями та іншими приватними або державними
утвореннями.
Частина VII
Заключні положення
Стаття 27
1. Цей Протокол відкритий для підписання будь-якою державою,
яка підписала Конвенцію ( 995_085 ).
2. Цей Протокол підлягає ратифікації будь-якою державою, яка
ратифікувала Конвенцію ( 995_085 ) або приєдналась до неї.
Ратифікаційні грамоти здаються на зберігання Генеральному
секретарю Організації Об'єднаних Націй.
3. Цей Протокол відкритий для приєднання будь-якої держави,
яка ратифікувала Конвенцію ( 995_085 ) або приєдналась до неї.
4. Приєднання відбувається шляхом здачі на зберігання
Генеральному секретарю Організації Об'єднаних Націй документа про
приєднання.
5. Генеральний секретар Організації Об'єднаних Націй інформує
всі держави, які підписали цей Протокол або приєднались до нього,
про здачу на зберігання кожної ратифікаційної грамоти чи документа
про приєднання.
Стаття 28
1. Цей Протокол набуває чинності 30-го дня після здачі на
зберігання Генеральному секретарю Організації Об'єднаних Націй
20-ї ратифікаційної грамоти або документа про приєднання.
2. Для кожної держави, яка ратифікувала цей Протокол або
приєдналася до нього після здачі на зберігання Генеральному
секретарю Організації Об'єднаних Націй двадцятої ратифікаційної
грамоти або документа про приєднання, цей Протокол набуває
чинності 30-го дня після здачі на зберігання її власної
ратифікаційної грамоти або документа про приєднання.
Стаття 29
Положення цього Протоколу поширюються на всі частини
федеративних держав без будь-яких обмежень чи винятків.
Стаття 30
Будь-які застереження до цього Протоколу не допускаються.
Стаття 31
Положення цього Протоколу не зачіпають зобов'язань
держав-учасниць за будь-якими регіональними конвенціями,
заснованими на системі відвідувань місць утримання під вартою.
Підкомітету з недопущення та органам, заснованим відповідно до
таких регіональних конвенцій, пропонується консультуватися та
співробітничати один з одним, з тим щоб уникати дублювання та
забезпечувати ефективне досягнення цілей цього Протоколу.
Стаття 32
Положення цього Протоколу не зачіпають зобов'язань
держав-учасниць за чотирма Женевськими конвенціями від 12 серпня
1949 року ( 995_151, 995_152, 995_153, 995_154 ) та Додатковими
протоколами до них від 8 червня 1977 року ( 995_199, 995_200 ), а
також прав будь-якої держави дозволяти Міжнародному комітету
Червоного Хреста відвідувати місця утримання під вартою в
ситуаціях, які не охоплюються міжнародним гуманітарним правом.
Стаття 33
1. Будь-яка держава-учасниця може будь-коли денонсувати цей
Протокол шляхом надіслання письмового повідомлення Генеральному
секретарю Організації Об'єднаних Націй, який потім інформує про це
інші держави - учасниці цього Протоколу та Конвенції ( 995_085 ).
Денонсація набуває чинності після закінчення одного року після
отримання Генеральним секретарем такого повідомлення.
2. Така денонсація не звільняє державу-учасницю від її
зобов'язань за цим Протоколом у зв'язку з будь-якою дією чи
ситуацією, які могли мати місце до дати набуття чинності
денонсацією, або заходами, які Підкомітет з недопущення вирішив
або може вирішити вжити стосовно відповідної держави-учасниці, і
денонсація жодним чином не завдає шкоди триваючому розгляду
будь-якого питання, яке вже розглядалося Підкомітетом до дати
набуття чинності денонсацією.
3. Після дати набуття чинності оголошеною державою-учасницею
денонсацією Підкомітет з недопущення не може починати розгляд
будь-якого нового питання, що стосується цієї держави.
Стаття 34
1. Будь-яка держава - учасниця цього Протоколу може
запропонувати поправку та надіслати її Генеральному секретарю
Організації Об'єднаних Націй. Генеральний секретар потім надсилає
запропоновану поправку державам - учасницям цього Протоколу з
проханням повідомити йому, чи згодні вони зі скликанням
конференції держав-учасниць з метою розгляду цієї пропозиції та
проведення голосування стосовно неї. Якщо протягом чотирьох
місяців з дати надіслання такого листа принаймні одна третина
держав-учасниць висловиться за таку конференцію, Генеральний
секретар скликає конференцію під егідою Організації Об'єднаних
Націй. Будь-яка поправка, прийнята більшістю у дві третини
держав-учасниць, що були присутні та брали участь у голосуванні на
цій конференції держав-учасниць, надсилається Генеральним
секретарем усім державам-учасницям для прийняття.
2. Поправка, затверджена відповідно до пункту 1 цієї статті,
набуває чинності після її прийняття більшістю в дві третини
держав - учасниць цього Протоколу відповідно до їхніх
конституційних процедур.
3. Після набуття чинності поправками вони стають
обов'язковими для тих держав-учасниць, які їх прийняли, а для
інших держав-учасниць залишаються обов'язковими положення цього
Протоколу та будь-які попередні поправки, які були ними прийняті.
Стаття 35
Членам Підкомітету з недопущення та членам національних
превентивних механізмів надаються привілеї та імунітети, які
необхідні для незалежного здійснення ними своїх функцій. Членам
Підкомітету надаються привілеї та імунітети, перераховані в
розділі 22 Конвенції про привілеї та імунітети Організації
Об'єднаних Націй від 13 лютого 1946 року ( 995_150 ), з
дотриманням положень розділу 23 тієї ж Конвенції.
Стаття 36
Під час відвідування держави-учасниці члени Підкомітету з
недопущення без шкоди для положень та цілей цього Протоколу й тих
привілеїв та імунітетів, якими вони можуть користуватися:
a) дотримуються законів та норм держави відвідування;
b) утримуються від будь-яких дій чи діяльності, несумісних з
неупередженим і міжнародним характером їхніх обов'язків.
Стаття 37
1. Цей Протокол, англійський, арабський, іспанський,
китайський, російський та французький тексти якого є однаково
автентичними, здається на зберігання Генеральному секретарю
Організації Об'єднаних Націй.
2. Генеральний секретар Організації Об'єднаних Націй надсилає
засвідчені примірники цього Протоколу всім державам.
Факультативный протокол
к Конвенции против пыток и других жестоких, бесчеловечных
или унижающих достоинство видов обращения и наказания
(18 декабря 2002 года)

Преамбула
Государства-участники настоящего Протокола,
вновь подтверждая, что пытки и другие жестокие, бесчеловечные
или унижающие достоинство виды обращения и наказания запрещены и
представляют собой серьезные нарушения прав человека,
будучи убеждены в необходимости дальнейших мер по достижению
целей Конвенции против пыток и других жестоких, бесчеловечных или
унижающих достоинство видов обращения и наказания ( 995_085 )
(далее именуемой Конвенцией) и усилению защиты лишенных свободы
лиц от пыток и других жестоких, бесчеловечных или унижающих
достоинство видов обращения и наказания,
напоминая, что статьи 2 и 16 Конвенции ( 995_085 ) обязывают
каждое государство-участник принимать эффективные меры для
предупреждения актов пыток и других жестоких, бесчеловечных или
унижающих достоинство видов обращения и наказания на любой
территории под своей юрисдикцией,
признавая, что на государствах лежит главная ответственность
за выполнение этих статей, что усиление защиты лишенных свободы
лиц и неукоснительное соблюдение их прав человека являются общей
обязанностью всех и, что международные органы по осуществлению
дополняют и укрепляют национальные меры,
напоминая, что действенное предупреждение пыток и других
жестоких, бесчеловечных или унижающих достоинство видов обращения
и наказания требует принятия мер в области просвещения и сочетания
различных законодательных, административных, судебных и иных мер,
напоминая также о том, что Всемирная конференция по правам
человека, состоявшаяся в Вене в июне 1993 года ( 995_504 ),
решительно заявила о том, что усилия по искоренению пыток должны
быть прежде всего направлены на предупреждение, и призвала к
принятию факультативного протокола к Конвенции ( 995_085 ),
который имеет целью создание превентивной системы регулярного
посещения мест содержания под стражей,
будучи убеждены в том, что защита лишенных свободы лиц от
пыток и других жестоких, бесчеловечных или унижающих достоинство
видов обращения и наказания может быть усилена на основе
несудебных мер превентивного характера, основанных на регулярном
посещении мест содержания под стражей,
договорились о нижеследующем:
Часть I
Общие принципы
Статья 1
Цель настоящего Протокола заключается в создании системы
регулярных посещений, осуществляемых независимыми международными и
национальными органами, мест, где находятся лишенные свободы лица,
с целью предупреждения пыток и других жестоких, бесчеловечных или
унижающих достоинство видов обращения и наказания.
Статья 2
1. Создается Подкомитет по предупреждению пыток и других
жестоких, бесчеловечных или унижающих достоинство видов обращения
и наказания Комитета против пыток (далее именуемый Подкомитетом по
предупреждению), который осуществляет функции, изложенные в
настоящем Протоколе.
2. Подкомитет по предупреждению выполняет свою работу в
рамках Устава Организации Объединенных Наций ( 995_010 ) и
руководствуется его целями и принципами, а также нормами
Организации Объединенных Наций, касающимися обращения с лицами,
лишенными свободы.
3. Подкомитет по предупреждению также руководствуется
принципами конфиденциальности, беспристрастности,
неизбирательности, универсальности и объективности.
4. Подкомитет по предупреждению и государства-участники
сотрудничают в деле осуществления настоящего Протокола.
Статья 3
Каждое государство-участник создает, назначает или
поддерживает на национальном уровне один или несколько органов для
посещений в целях предупреждения пыток и других жестоких,
бесчеловечных или унижающих достоинство видов обращения и
наказания (далее именуемых национальными превентивными
механизмами).
Статья 4
1. Каждое государство-участник разрешает посещения в
соответствии с настоящим Протоколом, механизмами, о которых
говорится в статьях 2 и 3, любого места, находящегося под его
юрисдикцией и контролем, где содержатся или могут содержаться
лица, лишенные свободы, по распоряжению государственного органа
или по его указанию, либо с его ведома или молчаливого согласия
(далее именуемые местами содержания под стражей). Эти посещения
осуществляются с целью усиления, при необходимости, защиты таких
лиц от пыток и других жестоких, бесчеловечных или унижающих
достоинство видов обращения и наказания.
2. Для целей настоящего Протокола лишение свободы означает
любую форму содержания под стражей или тюремного заключения или
помещения лица в государственное или частное место содержания под
стражей, которое это лицо не имеет права покинуть по собственной
воле, по приказу любого судебного, административного или иного
органа.
Часть II
Подкомитет по предупреждению
Статья 5
1. Подкомитет по предупреждению состоит из десяти членов.
После сдачи на хранение пятидесятой ратификационной грамоты или
документа о присоединении к настоящему Протоколу число членов
Подкомитета увеличивается до двадцати пяти человек.
2. Члены Подкомитета по предупреждению выбираются из числа
лиц, обладающих высокими моральными качествами и имеющих
подтвержденный опыт работы в области отправления правосудия, в
частности уголовного, в пенитенциарной системе или полиции, либо в
различных областях, имеющих отношение к обращению с лишенными
свободы лицами.
3. При создании Подкомитета по предупреждению надлежащее
внимание уделяется необходимости справедливого географического
распределения и представленности различных форм культуры и
правовых систем государств-участников.
4. При создании Подкомитета по предупреждению внимание также
уделяется сбалансированному гендерному представительству на основе
принципов равенства и недискриминации.
5. В состав Подкомитета по предупреждению может входить не
более одного гражданина одного и того же государства.
6. Члены Подкомитета по предупреждению выполняют свои функции
в личном качестве, они должны быть независимыми и беспристрастными
и иметь возможность эффективно работать в составе Подкомитета.
Статья 6
1. Каждое государство-участник может, в соответствии с
пунктом 2 настоящей статьи, выдвинуть двух кандидатов, обладающих
квалификацией и отвечающих требованиям, изложенным в статье 5, и
при этом оно представляет подробную информацию о квалификации
кандидатов.
2. a) Кандидаты должны иметь гражданство
государства-участника настоящего Протокола;
b) по меньшей мере один из двух кандидатов, выдвинутых
государством-участником, должен иметь гражданство этого
государства-участника;
c) в состав Подкомитета по предупреждению может быть
выдвинуто не более двух кандидатов, являющихся гражданами одного и
того же государства-участника;
d) до того как какое-либо государство-участник выдвигает
кандидатом гражданина другого государства-участника, оно
запрашивает и получает на то согласие этого государства-участника.
3. Не менее чем за пять месяцев до начала совещания
государств-участников, на котором будут проводиться выборы,
Генеральный секретарь Организации Объединенных Наций направляет
государствам-участникам письмо с предложением представить своих
кандидатов в трехмесячный срок. Генеральный секретарь представляет
список всех выдвинутых таким образом кандидатов в алфавитном
порядке с указанием государств-участников, которые их выдвинули.
Статья 7
1. Члены Подкомитета по предупреждению избираются следующим
образом:
a) главное внимание уделяется выполнению требований и
критериев статьи 5 настоящего Протокола;
b) первые выборы проводятся не позднее, чем через шесть
месяцев после вступления в силу настоящего Протокола;
c) государства-участники избирают членов Подкомитета по
предупреждению тайным голосованием;
d) выборы члена Подкомитета по предупреждению проходят на
совещаниях государств-участников, созываемых Генеральным
секретарем Организации Объединенных Наций каждые два года. На
этих совещаниях, на которых кворум составляют две трети числа
государств-участников, избранными в Подкомитет членами считаются
лица, набравшие наибольшее число голосов и абсолютное большинство
голосов присутствующих и участвующих в голосовании представителей
государств-участников.
2. Если в ходе выборов два гражданина какого-либо
государства-участника получают право работать в составе
Подкомитета по предупреждению, членом Подкомитета становится
кандидат, набравший наибольшее число голосов. Если эти граждане
получили одинаковое количество голосов, применяется следующая
процедура:
a) если только один кандидат был выдвинут
государством-участником, гражданином которого он является, этот
гражданин становится членом Подкомитета по предупреждению;
b) если оба кандидата были выдвинуты государством-участником,
гражданами которого они являются, то проводится раздельное тайное
голосование для определения того, какой из этих граждан станет
членом Подкомитета по предупреждению;
c) если ни один из кандидатов не был выдвинут
государством-участником, гражданином которого он является, то
проводится раздельное тайное голосование для определения того,
какой из этих кандидатов станет членом Подкомитета по
предупреждению.
Статья 8
В случае смерти или ухода в отставку одного из членов
Подкомитета по предупреждению или в случае невозможности
выполнения им по какой-либо иной причине функций члена
Подкомитета, государство-участник, которое выдвинуло его
кандидатуру, назначает другое имеющее право быть избранным лицо,
обладающее квалификацией и удовлетворяющее требованиям, изложенным
в статье 5, с учетом необходимости обеспечить надлежащую
сбалансированность между различными областями компетенции, на срок
полномочий до следующего совещания государств-участников при
условии утверждения его большинством государств-участников.
Утверждение считается состоявшимся, если только в течение шести
недель после извещения Генеральным секретарем Организации
Объединенных Наций о предполагаемом назначении половина или более
половины государств-участников не выскажутся против такого
назначения.
Статья 9
Члены Подкомитета по предупреждению избираются сроком на
четыре года. Они могут быть переизбраны один раз в случае
выдвижения их кандидатур. Срок полномочий половины числа членов,
избранных на первых выборах, заканчивается по истечении
двухлетнего периода; сразу же после первых выборов имена этих
членов определяются жеребьевкой, которую проводит Председатель
совещания, упомянутого в пункте 1 d статьи 7.
Статья 10
1. Подкомитет по предупреждению избирает своих должностных
лиц на двухгодичный срок. Они могут быть переизбраны.
2. Подкомитет по предупреждению устанавливает свои правила
процедуры. Эти правила процедуры предусматривают, в частности,
что:
a) кворум составляют половина числа членов плюс один;
b) решения Подкомитета по предупреждению принимаются
большинством голосов присутствующих членов;
c) заседания Подкомитета по предупреждению являются
закрытыми.
3. Генеральный секретарь Организации Объединенных Наций
созывает первое совещание Подкомитета по предупреждению. После
своего первого совещания Подкомитет проводит свои последующие
совещания с интервалом, установленным в его правилах процедуры.
Подкомитет и Комитет против пыток проводят свои сессии
одновременно не реже одного раза в год.
Часть III
Мандат Подкомитета по предупреждению
Статья 11
Подкомитет по предупреждению:
a) посещает места, упомянутые в статье 4, и представляет
рекомендации государствам-участникам относительно защиты лишенных
свободы лиц от пыток и других жестоких, бесчеловечных или
унижающих достоинство видов обращения и наказания;
b) в отношении национальных превентивных механизмов:
i) при необходимости, консультирует государства-участники
и оказывает им содействие в создании таких механизмов;
ii) поддерживает прямые, при необходимости
конфиденциальные, контакты с национальными превентивными
механизмами и предлагает им услуги в области профессиональной
подготовки и технической помощи в целях укрепления их потенциала;
iii) консультирует их и оказывает им помощь в деле оценки
потребностей и мер, необходимых для усиления защиты лишенных
свободы лиц от пыток и других жестоких, бесчеловечных или
унижающих достоинство видов обращения и наказания;
iv) представляет рекомендации и замечания
государствам-участникам в целях укрепления возможностей и мандата
национальных превентивных механизмов для предупреждения пыток и
других жестоких, бесчеловечных или унижающих достоинство видов
обращения и наказания;
c) Сотрудничает в целях предупреждения пыток в целом с
соответствующими органами и механизмами Организации Объединенных
Наций, а также с международными, региональными и национальными
учреждениями или организациями, действующими в интересах усиления
защиты всех лиц от пыток и других жестоких, бесчеловечных или
унижающих достоинство видов обращения и наказания.


Якщо Ви побачили помилку в тексті, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl-Enter. Будемо вдячні!

вгору