Загальна (Універсальна) хартія судді, ухвалена 17 листопада 1999 р. Центральною Радою Міжнародної [...]
МСС; Хартія, Міжнародний документ від 17.11.1999
Документ 995_j63, поточна редакція — Підписання від 17.11.1999
 

              Загальна (Універсальна) хартія судді, 
ухвалена 17 листопада 1999 р. Центральною
Радою Міжнародної Асоціації Суддів
в Тайпеї (Тайвань)
17 листопада 1999 року

Преамбула
Над складанням цієї Хартії працювали судді всього світу. Вона
є результатом їхньої роботи та була схвалена членами Міжнародної
Асоціації Суддів як мінімальні загальні норми.
Текст цієї Хартії був одностайно ухвалений делегатами
Головної Ради Міжнародної Асоціації Суддів на зустрічі в Тайпеї
(Тайвань), яка відбулася 17 листопада 1999 р.
Стаття 1. Незалежність
Судді в своїй роботі повинні забезпечувати права кожного на
чесний та справедливий розгляд справи в судді. Вони повинні
підтримувати право осіб, що хочуть встановити свої цивільні права
та обов'язки чи в разі висунення проти них будь-якого
кримінального звинувачення, на чесне та відкрите слухання, яке має
відбутися в розумний строк та повинно проводитися незалежним та
неупередженим судом.
Незалежність судді є важливого умовою для неупередженого
судочинства, що відповідає вимогам закону. Вона є неподільною.
Будь-які інституції чи органи влади як на національному, так і на
міжнародному рівні, повинні поважати, захищати та охороняти цю
незалежність.
Стаття 2. Статус
Незалежність суддів має забезпечуватися законом, шляхом
створення та подальшого захисту такої судової влади, яка була б
дійсно незалежною від інших гілок влади. Суддя, як носій судової
влади, повинен мати можливість здійснювати свої повноваження без
будь-якого суспільного, економічного чи політичного тиску,
незалежно від інших суддів та керівних органів у галузі юстиції.
Стаття 3. Підкорення закону
В процесі здійснення своїх повноважень судді
підпорядковуються лише закону та мають враховувати лише закон.
Стаття 4. Особиста незалежність
Ніхто не може надавати або намагатися надавати судді будь-які
інструкції, що можуть вплинути на юридичне рішення судді, за
винятком, коли це допускається, думки вищого суду з конкретної
справи.
Стаття 5. Неупередженість та стриманість
При здійсненні своїх повноважень суддя має бути неупередженим
та це має виходити з його поведінки.
Суддя має здійснювати свої обов'язки зі стриманістю та
повагою до суду і всіх осіб, що беруть участь у процесі.
Стаття 6. Ефективність
Суддя має ефективно і старанно виконувати свої обов'язки без
будь-яких невиправданих затримок.
Стаття 7. Інша діяльність
Суддя не повинен займатися будь-якою іншою діяльністю,
публічною чи приватною, оплачуваною чи безоплатною, якщо вона не є
повністю сумісною з його обов'язками та статусом судді.
Суддя не може бути призначений на будь-яку іншу посаду без
його згоди.
Стаття 8. Безпека офісу
Суддя не може бути затриманий чи переміщений з офісу, за
винятком випадків, передбачених законом та тільки на підставі
рішення дисциплінарного органу з чітким дотриманням процедури.
Суддя має бути забезпечений необхідними для своєї діяльності
умовами на все життя або на певний інший строк, для того щоб не
піддавати небезпеці його незалежність.
Будь-яка зміна законодавства, що встановлює вік виходу судді
на пенсію, не може мати зворотньої дії.
Стаття 9. Посада
Обрання судді на посаду має відповідати об'єктивним та
прозорим критеріям і базуватися суто на його професійній
кваліфікації. Якщо обрання на посаду не відбувається іншим шляхом
згідно з встановленою та глибоко вкоріненою традицією, то таке
обрання має здійснювати незалежний орган, що включає достатню
кількість представників судової влади.
Стаття 10. Цивільна та кримінальна відповідальність
Цивільний позов у країнах, де це дозволено, та кримінальне
переслідування, включаючи арешт, може бути застосоване щодо судді
тільки за умови, що це не вплине на його/її незалежність.
Стаття 11. Керівництво та дисциплінарні стягнення
Керівництво суддівським корпусом та процедура винесення
дисциплінарних стягнень має бути організована так, щоб не
підривати незалежність суддів, увага має звертатися тільки на
об'єктивний розгляд справи по суті.
Якщо керівництво суддівським корпусом та процедура винесення
дисциплінарних стягнень не відбувається іншим шляхом згідно з
встановленою та глибоко вкоріненою традицією, то таке керівництво
має здійснювати незалежний орган, що включає достатню кількість
представників судової влади.
Дисциплінарне стягнення щодо судді може бути винесено тільки
на підставі існуючого закону та згідно з чітко визначеною
процедурою.
Стаття 12. Асоціації
Право суддів входити до професійних асоціацій з метою
обговорення професійних питань, особливо питань суддівського
статусу, професійної етики, справедливості тощо, захисту своїх
законних інтересів має бути визнане.
Стаття 13. Винагорода та вихід у відставку
Суддя має отримувати достатню винагороду для забезпечення
своєї економічної незалежності. Винагорода не повинна залежати від
результатів роботи судді та скорочуватися під час всього строку
повноважень. Суддя має право на вихід у відставку з призначенням
йому щорічної ренти або пенсії згідно з його професійною
категорією. Після виходу у відставку суддя не може бути обмежений
у праві займатися іншою юридичною діяльністю через те, що він/вона
був суддею.
Стаття 14. Підтримка
Інші органи державної влади мають забезпечувати судові органи
необхідними засобами та обладнанням для чіткого та вдалого
функціонування. Судові органи повинні мати можливість брати участь
в такому забезпеченні, або їх думка повинна враховуватися при
прийнятті рішень з цього приводу.
Стаття 15. Публічне звинувачення
В країнах, де особи, що входять до органів публічного
звинувачення, є суддями, зазначенні вище принципи застосовуються з
урахуванням необхідних змін.

  Пошук Знайти слова на сторiнцi:     
* тiльки українськi (або рос.) лiтери, мiнiмальна довжина слова 3 символи...