Паризька угода
ООН; Угода, Міжнародний документ від 12.12.2015
Документ 995_l61, чинний, поточна редакція — Ратифікація від 14.07.2016, підстава 1469-19
 

Сторінки:  [ 1 ]  2
наступна сторінка »  

Офіційний переклад

Паризька угода

{Угоду ратифіковано Законом № 1469-VIII  від 14.07.2016}

Сторони цієї Угоди,

будучи Сторонами Рамкової конвенції Організації Об’єднаних Націй про зміну клімату (далі - Конвенція);

відповідно до Дурбанської платформи з посилення дій, створеної рішенням 1/CP.17 Конференції Сторін Конвенції на її сімнадцятій сесії;

прагнучи до мети Конвенції та керуючись її принципами, у тому числі принципом справедливості та спільної, але диференційованої відповідальності, а також відповідних можливостей у світлі різних національних обставин;

визнаючи потребу ефективного та поступального реагування на нагальну загрозу зміни клімату на основі найкращих наявних наукових знань;

також визнаючи конкретні потреби і особливі обставини Сторін - країн, що розвиваються, здебільшого тих, які є особливо вразливими до несприятливих наслідків зміни клімату, як це передбачено Конвенцією;

повністю враховуючи конкретні потреби й особливі умови найменш розвинених країн щодо фінансування та передачі технологій;

визнаючи, що Сторони можуть потерпати не лише від зміни клімату, а також від наслідків заходів, що вживаються з метою реагування на зміну клімату;

наголошуючи на нерозривному зв’язку, який мають дії зі зміни клімату, заходи з реагування на зміну клімату та наслідки зміни клімату зі справедливим доступом до сталого розвитку та викоріненням бідності;

визнаючи основоположну першочерговість забезпечення продовольчої безпеки та припинення голоду, а також особливу вразливість систем виробництва продовольства до негативного впливу зміни клімату;

беручи до уваги нагальну необхідність справедливої трансформації робочої сили і створення гідної праці та якісних робочих місць відповідно до визначених на національному рівні пріоритетів розвитку;

визнаючи, що зміна клімату є спільною проблемою людства, Сторонам, вдаючись до дій щодо вирішення проблеми зміни клімату, слід поважати, заохочувати і брати до уваги свої відповідні зобов’язання щодо прав людини, права на здоров’я, прав корінних народів, місцевих громад, мігрантів, дітей, осіб з обмеженими можливостями, осіб, які знаходяться у вразливих обставинах, та права на розвиток, а також ґендерної рівності, розширення можливостей для жінок і справедливості між поколіннями;

визнаючи важливість збереження і посилення, у разі необхідності, поглиначів і накопичувачів парникових газів, що згадані в Конвенції;

відзначаючи важливість забезпечення цілісності всіх екосистем, океанів у тому числі, та захист біорозмаїття, що визнаються деякими культурами як Мати Земля, і відзначаючи важливість для декого концепції "кліматичної справедливості" під час вжиття дій з вирішення проблеми зміни клімату;

підтверджуючи важливість освіти, навчання, інформування громадськості, участі громадськості та доступу громадськості до інформації, а також співробітництва на всіх рівнях щодо питань цієї Угоди;

визнаючи важливість залучення всіх рівнів уряду і різних акторів, згідно з відповідними національними законодавствами Сторін, у вирішенні проблеми зміни клімату;

також визнаючи, що сталі життєві уклади та сталі структури споживання й виробництва відіграють важливу роль у вирішенні, на чолі зі Сторонами - розвиненими країнами, проблеми зміни клімату;

домовилися про таке:

Стаття 1

Для цілей цієї Угоди застосовуються визначення, які містяться у статті 1 Конвенції. На додаток до цього:

1. "Конвенція" означає Рамкову конвенцію Організації Об’єднаних Націй про зміну клімату, що прийнято в м. Нью-Йорк 9 травня 1992 року;

2. "Конференція Сторін" означає Конференцію Сторін Конвенції;

3. "Сторона" означає Сторону цієї Угоди.

Стаття 2

1. Ця Угода, посилюючи реалізацію Конвенції, у тому числі її мети, спрямована на зміцнення глобального реагування на загрозу зміни клімату в контексті сталого розвитку та зусиль з викорінення бідності, у тому числі шляхом:

а) стримання зростання глобальної середньої температури значно нижче 2° С понад доіндустріальні рівні і докладання зусиль з метою обмеження зростання температури до 1,5° С понад доіндустріальні рівні, визнаючи, що це суттєво знизить ризики та наслідки зміни клімату;

b) підвищення здатності адаптуватися до несприятливих наслідків зміни клімату, а також сприяння опірності до зміни клімату та низьковуглецевому розвитку таким чином, щоб не ставити під загрозу виробництво продовольства;

с) забезпечення узгодженості фінансових потоків із напрямом низьковуглецевого та опірного до зміни клімату розвитку.

2. Ця Угода реалізовуватиметься таким чином, щоб відобразити справедливість і принцип спільної, але диференційованої відповідальності, а також відповідних можливостей у світлі різних національних обставин.

Стаття 3

У рамках національно визначених внесків щодо глобального реагування на зміну клімату, всі Сторони здійснюватимуть амбітні зусилля, як визначено у статтях 4, 7, 9, 10, 11 і 13, для досягнення мети цієї Угоди, як викладено у статті 2. Зусилля всіх Сторін представлятимуть прогрес у часі, водночас визнаючи необхідність підтримки Сторін - країн, що розвиваються, для ефективної реалізації цієї Угоди.

Стаття 4

1. Для досягнення довгострокової глобальної температурної цілі, що визначена у статті 2, Сторони мають на меті якомога швидше досягти глобального піку викидів парникових газів, визнаючи, що досягнення такого піку потребує більш тривалого часу для Сторін - країн, що розвиваються, а також згодом домогтись швидких скорочень відповідно до найкращих наявних наукових знань для того, щоб досягти балансу між антропогенними викидами із джерел та абсорбцією поглиначами парникових газів у другій половині цього століття на основі справедливості та у контексті сталого розвитку і зусиль з викорінення бідності.

2. Кожна зі Сторін повинна готувати, повідомляти та підтримувати послідовні національно визначені внески, що вона має намір досягти. Сторони повинні вживати внутрішні заходи для пом’якшення зміни клімату з метою досягнення цілей таких внесків.

3. Кожен наступний національно визначений внесок Сторони буде прогресом у порівнянні з поточним національно визначеним внеском та відображати її найбільш можливі амбіції, відображаючи її спільну, але диференційовану відповідальність, а також відповідні можливості у світлі різних національних обставин.

4. Сторонам - розвиненим країнам слід продовжувати відігравати провідну роль через встановлення цільових показників абсолютного скорочення викидів у масштабах усієї економіки. Сторонам - країнам, що розвиваються, слід продовжувати посилювати свої зусилля щодо пом’якшення зміни клімату, і вони заохочуються до переходу згодом до цільових показників обмеження або скорочення викидів у масштабах усієї економіки у світлі різних національних обставин.

5. Підтримка має надаватися Сторонам - країнам, що розвиваються, для реалізації цієї статті відповідно до статей 9, 10 та 11, визнаючи, що більша підтримка Сторін - країн, що розвиваються, дозволить підвищити амбітність їхніх дій.

6. Найменш розвинені країни та малі острівні держави, що розвиваються, можуть готувати та повідомляти стратегії, плани та дії у цілях низьковуглецевого розвитку, що відображають їхні особливі обставини.

7. Додаткові вигоди для пом’якшення зміни клімату в результаті дій з адаптації та/або планів диверсифікації економіки Сторін можуть бути внеском до результатів з пом’якшення зміни клімату в рамках цієї статті.

8. При повідомленні своїх національно визначених внесків всі Сторони повинні надавати інформацію, необхідну для забезпечення ясності, прозорості та розуміння, відповідно до рішення 1/СР.21 та будь-яких відповідних рішень Конференції Сторін, що є нарадою Сторін цієї Угоди.

9. Кожна Сторона повинна повідомляти національно визначений внесок кожні п’ять років відповідно до рішення 1/СР.21 та будь-яких відповідних рішень Конференції Сторін, що є нарадою Сторін цієї Угоди, та має бути проінформована щодо результатів глобального підведення підсумків, зазначеного у статті 14.

10. Конференція Сторін, що є нарадою Сторін цієї Угоди, повинна розглянути спільні часові рамки для національно визначених внесків на своїй першій сесії.

11. Сторона у будь-який час може скорегувати свій існуючий національно визначений внесок з метою підвищення його рівня амбітності відповідно до керівних принципів, прийнятих Конференцією Сторін, яка є нарадою Сторін цієї Угоди.

12. Національно визначені внески, повідомлені Сторонами, повинні реєструватися у публічному реєстрі, що підтримується секретаріатом.

13. Сторони повинні вести облік своїх національно визначених внесків. Під час обліку антропогенних викидів та абсорбції відповідно до їхніх національно визначених внесків, Сторони повинні сприяти екологічній цілісності, прозорості, точності, повноті, порівнянності та узгодженості, а також забезпечувати уникнення подвійного обліку відповідно до керівних принципів, прийнятих Конференцією Сторін, що є нарадою Сторін цієї Угоди.

14. У контексті своїх національно визначених внесків при визнанні та реалізації дій з пом’якшення зміни клімату щодо антропогенних викидів та абсорбції Сторонам слід брати до уваги, за можливості, існуючі методи і керівні принципи відповідно до Конвенції у світлі положень пункту 13 цієї статті.

15. Сторони під час реалізації цієї Угоди повинні брати до уваги стурбованість Сторін, на економіку яких найбільш вплинули наслідки заходів з реагування, особливо Сторін - країн, що розвиваються.

16. Сторони, у тому числі регіональні організації економічної інтеграції та їхні держави-члени, що уклали угоду діяти спільно згідно з пунктом 2 цієї статті, повинні повідомляти секретаріат про умови такої угоди, у тому числі про рівень викидів, встановлений для кожної Сторони в межах відповідного періоду часу, коли вони повідомляють про свої національно визначені внески. Секретаріат, у свою чергу, інформує Сторони та підписантів Конвенції, про умови такої угоди.

17. Кожна Сторона такої угоди повинна нести відповідальність за свій рівень викидів, як визначено в угоді, що згадана у пункті 16 цієї Статті, відповідно до пунктів 13 та 14 цієї статті й статей 13 та 15.

18. Якщо Сторони, що діють спільно, роблять це в рамках та разом з регіональною організацією економічної інтеграції, яка сама є Стороною цієї угоди, кожна держава-член цієї регіональної організації економічної інтеграції індивідуально та спільно з регіональною організацією економічної інтеграції повинна нести відповідальність за рівень своїх викидів, як визначено в угоді, про яку було повідомлено відповідно до пункту 16 цієї статті, відповідно до пунктів 13 та 14 цієї статті й статей 13 та 15.

19. Всім Сторонам слід прагнути формулювати та повідомляти довгострокові стратегії низьковуглецевого розвитку, маючи на увазі статтю 2, беручи до уваги свою спільну, але диференційовану відповідальність, а також відповідні можливості у світлі різних національних обставин.

Стаття 5

1. Сторонам слід вживати дії для збереження та збільшення, у разі необхідності, поглиначів і накопичувачів парникових газів, як викладено у пункті 1 d) статті 4 Конвенції, включаючи ліси.

2. Сторонам рекомендується вживати дії щодо реалізації та підтримки, у тому числі шляхом виплат відповідно до отриманих результатів, існуючої системи, як викладено у відповідних керівних принципах та рішеннях, вже прийнятих в рамках Конвенції, для: стратегічних підходів та позитивних стимулів стосовно діяльності, пов’язаної зі скороченням викидів у результаті вирубки й деградації лісів, а також із роллю збереження недоторканості лісів, сталого управління лісами та збільшення накопичення вуглецю в лісах у країнах, що розвиваються; та альтернативних стратегічних підходів, таких що поєднують спільні підходи з пом’якшення наслідків зміни клімату та адаптації до неї для інтегрованого та сталого управління лісами, підтверджуючи важливість стимулювання, у разі необхідності, інших невуглецевих вигід, пов'язаних із такими підходами.

Стаття 6

1. Сторони визнають, що деякі Сторони обрали дотримуватися добровільної співпраці при виконанні своїх національно визначених внесків для забезпечення підвищення амбітності їхніх дій щодо пом’якшення зміни клімату та адаптації до неї, а також для сприяння сталому розвиткові та екологічній цілісності.

2. Сторони, коли вони на добровільних засадах беруть участь у спільних підходах, що включають використання переданих на міжнародному рівні результатів пом’якшення зміни клімату для цілей національно визначених внесків, повинні заохочувати сталий розвиток і забезпечувати екологічну цілісність та прозорість, у тому числі у сфері врядування, а також повинні застосовувати посилений облік для забезпечення, зокрема, недопущення подвійного обліку відповідно до керівних вказівок, прийнятих Конференцією Сторін, що є нарадою Сторін цієї Угоди.

3. Використання переданих на міжнародному рівні результатів пом’якшення наслідків зміни клімату для виконання національно визначених внесків у рамках цієї Угоди має бути добровільним та санкціонованим Сторонами, що беруть участь.

4. Цим визначається механізм внеску до пом’якшення викидів парникових газів і підтримки сталого розвитку під керівництвом та управлінням Конференції Сторін, що є нарадою Сторін цієї Угоди, для використання Сторонами на добровільних засадах. Він функціонує під наглядом органу, призначеного Конференцією Сторін, що є нарадою Сторін цієї Угоди, та має на меті:

a) сприяння пом’якшенню наслідків викидів парникових газів, стимулюючи сталий розвиток;

b) заохочення та забезпечення участі державних і приватних суб’єктів, уповноважених Стороною, у пом’якшенні наслідків викидів парникових газів;

c) внесок у скорочення рівнів викидів у приймаючої Сторони, що буде отримувати вигоду від дій з пом’якшення зміни клімату, результатом яких є скорочення викидів, що можуть також використовуватися іншою Стороною для виконання свого національно визначеного внеску, та

d) досягнення загального пом’якшення глобальних викидів.

5. Скорочення викидів у результаті застосування механізму, зазначеного у пункті 4 цієї статті, не мають використовуватися для демонстрації досягнення приймаючою Стороною свого національно визначеного внеску, якщо вони використані іншою Стороною для демонстрації досягнення її національно визначеного внеску.

6. Конференція Сторін, що є нарадою Сторін цієї Угоди, повинна забезпечувати використання частини надходжень від дій у рамках механізму, зазначеного у пункті 4 цієї статті, для покриття адміністративних витрат, а також для надання допомоги Сторонам - країнам, що розвиваються, що є особливо уразливими до несприятливих наслідків зміни клімату, для покриття їхніх витрат на адаптацію до зміни клімату.

7. Конференція Сторін, що є нарадою Сторін цієї Угоди, повинна прийняти правила, умови та процедури для механізму, зазначеного у пункті 4 цієї статті, на своїй першій сесії.

8. Сторони визнають важливість інтегрованих, цілісних і збалансованих неринкових підходів, наявних у розпорядженні Сторін, для сприяння у реалізації їхніх національних визначених внесків у контексті сталого розвитку та викорінення бідності скоординованим і ефективним чином, у тому числі за посередництвом, зокрема, пом’якшення зміни клімату, адаптації до зміни клімату, фінансування, передачі технологій та зміцнення інституційної спроможності, в залежності від обставин. Ці підходи мають на меті:

a) сприяння цілеспрямованості дій із пом’якшення зміни клімату та адаптації до неї;

b) посилення участі державного та приватного секторів у реалізації національно визначених внесків, та

c) створення можливостей для координації між інструментами та відповідними організаційними структурами.

9. Цим визначається система неринкових підходів до сталого розвитку з метою сприяння неринковим підходам, зазначеним у пункті 8 цієї статті.

Стаття 7

1. Цим, Сторони встановлюють глобальну ціль з адаптації щодо посилення адаптаційної спроможності, зміцнення опірності та зниження вразливості до зміни клімату, щоб зробити внесок до сталого розвитку та забезпечити адекватне адаптаційне реагування у контексті температурної цілі, згаданої у статті 2.

2. Сторони визнають, що адаптація до зміни клімату є глобальним викликом, що постає перед усіма у місцевому, субнаціональному, національному, регіональному та міжнародному вимірах, та є ключовим компонентом і робить внесок у довгострокове глобальне реагування на зміну клімату з метою захисту людей, засобів до існування та екосистем, беручи до уваги невідкладні й термінові потреби Сторін - країн, що розвиваються, що є особливо вразливими до негативних наслідків зміни клімату.

3. Зусилля з адаптації Сторін - країн, що розвиваються, мають визнаватися відповідно до правил, що будуть прийняті Конференцією Сторін, яка є нарадою Сторін до цієї Угоди, на її першій сесії.

4. Сторони визнають, що існуюча потреба в адаптації до зміни клімату є значною і що вищі рівні пом’якшення наслідків зміни клімату можуть зменшити потребу у додаткових зусиллях з адаптації до зміни клімату, і що значніші потреби в адаптації можуть спричинити більші витрати на адаптацію.

5. Сторони підтверджують, що адаптаційній діяльності слід спиратися на підхід, що ініційований країною, який враховує гендерні аспекти, розроблений за широкій участі громадськості та є повністю прозорим, бере до уваги вразливі групи, громади та екосистеми; а також слід ґрунтуватися на найкращих наявних наукових знаннях та, за потреби, традиційних знаннях, знаннях корінних народів і системах місцевих знань та керуватися ними, з метою інтеграції адаптації до зміни клімату до відповідних соціально-економічних та природоохоронних стратегій та дій, у разі необхідності.

6. Сторони визнають важливість підтримки та міжнародного співробітництва щодо зусиль з адаптації до зміни клімату, а також важливість врахування потреб Сторін - країн, що розвиваються, насамперед тих, що є особливо вразливими до негативних наслідків зміни клімату.

7. Сторонам слід зміцнювати співробітництво щодо посилення діяльності з адаптації, беручи до уваги Канкунську систему з адаптації, у тому числі щодо:

a) обміну інформацією, передовими практиками, досвідом та отриманими уроками, у тому числі, у разі необхідності, такими, що стосуються науки, планування, стратегії та реалізації дій з адаптації до зміни клімату;

b) зміцнення інституційних механізмів, у тому числі тих, що існують у рамках Конвенції та слугують цій Угоді, для підтримки узагальнення відповідної інформації і знань та для надання Сторонам технічної підтримки та керівних принципів;

c) поглиблення наукових знань про клімат, у тому числі дослідження, систематичні спостереження кліматичної системи та систем раннього попередження, таким чином, щоб надавати інформацію для кліматичних послуг та прийняття рішень;

d) надання допомоги Сторонам - країнам, що розвиваються, у визначенні ефективних адаптаційних практик, адаптаційних потреб, пріоритетів, наданої та отриманої підтримки дій та зусиль з адаптації, викликів і прогалин таким чином, що узгоджується із заохоченням передових практик;

e) покращення ефективності та довготривалості дій з адаптації.

8. Спеціалізовані установи та агентства Організації Об’єднаних Націй заохочуються підтримувати зусилля Сторін щодо реалізації дій, зазначених у пункті 7 цієї Статті, з урахуванням положень пункту 5 цієї статті.

9. Кожна Сторона повинна, у разі необхідності, брати участь у процесах планування та реалізації дій з адаптації до зміни клімату, у тому числі у розробці або покращенні відповідних планів, стратегій та/або внесків, які можуть включати:

a) реалізацію дій, ініціатив та/або зусиль з адаптації до зміни клімату;

b) процес визначення та реалізації національних планів з адаптації до зміни клімату;

c) оцінку наслідків зміни клімату та вразливості з метою визначення національно визначених пріоритетних дій, беручи до уваги вразливі верстви населення, місця та екосистеми;

d) моніторинг та оцінку, а також навчання за допомогою адаптаційних планів, стратегій, програм та дій;

e) розбудову стійкості соціально-економічних та екологічних систем, у тому числі шляхом економічної диверсифікації та сталого управління природними ресурсами.

10. Кожній Стороні слід, у разі необхідності, подавати й періодично оновлювати повідомлення з адаптації до зміни клімату, що може включати її пріоритети, потреби щодо реалізації та підтримки, плани та дії, без створення будь-якого додаткового тягаря для Сторін - країн, що розвиваються.

11. Повідомлення з адаптації до зміни клімату, згадане у пункті 10 цієї статті, потрібно, у разі необхідності, подавати та періодично оновлювати, як складову частину або разом із іншими повідомленнями або документами, включаючи національний план з адаптації до зміни клімату, національно визначений внесок, що є згаданим у пункті 2 статті 4, та/або національне повідомлення.

12. Повідомлення з адаптації до зміни клімату, згадані в пункті 10 цієї статті, потрібно реєструвати у публічному реєстрі, який ведеться секретаріатом.

13. Безперервна та розширена міжнародна підтримка повинна надаватися Сторонам - країнами, що розвиваються, для реалізації пунктів 7, 9, 10 і 11 цієї статті відповідно до положень статей 9, 10 та 11.

14. Глобальне підведення підсумків, зазначене у статті 14, повинне серед іншого:

a) визнавати зусилля з адаптації Сторін - країн, що розвиваються;

b) посилювати реалізацію дій з адаптації до зміни клімату з урахуванням повідомлення з адаптації до зміни клімату, зазначеного в пункті 10 цієї статті;

c) переглядати адекватність та ефективність адаптації до зміни клімату та підтримки, що надається для адаптації до зміни клімату, і

d) переглядати загальний прогрес у досягненні глобальної цілі з адаптації, зазначеної в пункті 1 цієї статті.

Стаття 8

1. Сторони визнають важливість запобігання, мінімізації та вирішення питань втрат і збитків, пов’язаних з несприятливими наслідками зміни клімату, у тому числі екстремальними погодними явищами та явищами, які повільно відбуваються, а також роль сталого розвитку у зниженні ризику втрат і збитків.

2. Варшавський міжнародний механізм щодо втрат та збитків, пов’язаний з наслідками зміни клімату, повинен функціонувати під управлінням та керівництвом Конференції Сторін, яка є нарадою Сторін цієї Угоди, та може бути розширений та закріплений за рішенням Конференції Сторін, яка є нарадою Сторін цієї Угоди.

3. Сторонам слід поглиблювати розуміння, активізувати діяльність і підтримку, у тому числі шляхом Варшавського міжнародного механізму, коли це необхідно, на основі співробітництва та стимулювання по відношенню до втрат і збитків, пов’язаних з несприятливими наслідками зміни клімату.

4. Таким чином, напрямки співробітництва та сприяння з поглиблення розуміння, активізації діяльності та підтримки можуть включати:

a) системи раннього попередження;

b) готовність до надзвичайних ситуацій;

c) явища, що повільно відбуваються;

d) явища, які можуть призводити до незворотних та перманентних втрат і збитків;

e) комплексну оцінку та управління ризиком;

f) механізми страхування ризиків, створення пулів кліматичних ризиків та інші рішення у сфері страхування;

g) неекономічні втрати;

h) стійкість громад, кошти для існування та екосистеми.

5. Варшавський міжнародний механізм повинен співпрацювати з існуючими органами та групами експертів у рамках Угоди, а також відповідними організаціями та експертними установами поза рамками Угоди.

Стаття 9

1. Сторони - розвинені країни, надають фінансові ресурси для надання допомоги Сторонам – країнам, що розвиваються стосовно як пом’якшення зміни клімату, так і адаптації до неї у продовження своїх існуючих зобов’язань за Конвенцією.

2. Іншим Сторонам рекомендується надавати або продовжувати надавати таку підтримку на добровільній основі.

3. В рамках глобальних зусиль Сторони - розвинені країни, повинні і надалі відігравати провідну роль у мобілізації кліматичного фінансування для боротьби зі зміною клімату з широкого кола джерел, інструментів і каналів, відзначаючи значну роль державних коштів, за допомогою різних заходів, у тому числі підтримки здійснюваних з ініціативи країн стратегій, а також з огляду на потреби та пріоритети Сторін – країн, що розвиваються. Така мобілізація кліматичного фінансування повинна являти прогрес у порівнянні з попередніми зусиллями.

4. Надання збільшених фінансових ресурсів слід спрямувати на досягнення балансу між діями з адаптації до зміни клімату та діями щодо пом’якшення зміни клімату, з урахуванням стратегій, що спираються на ініціативу країн, а також пріоритетів і потреб Сторін – країн, що розвиваються, насамперед тих, які є особливо уразливими до несприятливих наслідків зміни клімату та мають значно обмежений потенціал, таких як найменш розвинені країни та малі острівні держави, що розвиваються, беручи до уваги необхідність у державних і заснованих на грантах фінансових ресурсах для адаптації до зміни клімату.

5. Сторони - розвинені країни, повинні кожні два роки повідомляти орієнтовну кількісну та якісну інформацію, що стосується пунктів 1 та 3 цієї статті, за потреби у тому числі прогнозовані рівні державних фінансових ресурсів, при їх наявності, які будуть надані Сторонам – країнам, що розвиваються. Іншим Сторонам, що надають ресурси, рекомендується повідомляти таку інформацію раз на два роки на добровільній основі.

6. У ході глобального підведення підсумків, згаданого у статті 14, повинна враховуватися відповідна інформація, представлена Сторонами - розвиненими країнами, та/або органами Угоди, щодо зусиль із залучення кліматичного фінансування.

7. Сторони – розвинені країни, повинні надавати прозору та узгоджену інформацію про підтримку Сторін - країн, що розвиваються, що була надана та мобілізована за допомогою заходів державного втручання, кожні два роки відповідно до умов, процедур та керівних принципів, які будуть прийняті Конференцією Сторін, яка є нарадою Сторін цієї Угоди, на її першій сесії, як це передбачено у статті 13, пункт 13. Іншим Сторонам рекомендується зробити теж саме.

8. Фінансовий механізм Конвенції, включаючи його оперативні органи, повинен виконувати функції фінансового механізму цієї Угоди.

9. Установи, що виконують свої функції за цією Угодою, у тому числі оперативні органи Фінансового механізму Конвенції, повинні мати на меті забезпечення ефективного доступу до фінансових ресурсів через спрощені процедури схвалення та посилену підтримку забезпечення готовності для Сторін - країн, що розвиваються, зокрема для найменш розвинених країн та малих острівних держав, що розвиваються, у контексті їхніх національних кліматичних стратегій та планів.

Стаття 10

1. Сторони поділяють довгострокове бачення важливості повної реалізації розробки та передачі технологій з метою підвищення опірності до зміни клімату та скорочення викидів парникових газів.

2. Сторони, відзначаючи важливість технологій для реалізації дій з пом’якшення зміни клімату та адаптації до неї в рамках цієї Угоди та, визнаючи існуючі зусилля щодо використання та передачі технологій, зміцнюють дії зі співпраці у сфері розробки та передачі технологій.

3. Технологічний механізм, встановлений згідно з Конвенцією, виконує свої функції за цією Угодою.

4. Цим засновуються система з питань технологій для забезпечення всеосяжного управління роботою Технологічного механізму для заохочення та полегшення активізації дій з розробки та передачі технологій з метою підтримки виконання цієї Угоди в інтересах реалізації довгострокового бачення, зазначеного у пункті 1 цієї статті.

5. Прискорення, заохочення та створення сприятливих для інновацій умов мають вирішальне значення для ефективного, довгострокового глобального реагування на зміну клімату та сприяння економічному зростанню та сталому розвиткові. Таке зусилля повинно, у разі необхідності, отримати належну підтримку, у тому числі з боку Технологічного механізму та за рахунок фінансових засобів Фінансового механізму Конвенції, для вироблення спільних підходів щодо досліджень та розробок, а також розширення доступу до технологій, зокрема на ранніх етапах технологічного циклу, для Сторін країн, що розвиваються.

6. Сторонам - країнами, що розвиваються, повинна надаватися підтримка, у тому числі фінансова підтримка, для реалізації цієї статті, у тому числі для посилення спільних дій у сфері розробки та передачі технологій на різних етапах технологічного циклу, з метою досягнення балансу між підтримкою пом’якшення зміни клімату та підтримкою адаптації до зміни клімату. У ході глобального підведення підсумків, зазначеного у статті 14, повинна враховуватися наявна інформація про зусилля, що стосуються підтримки у сфері розробки та передачі технологій Сторонам - країнами, що розвиваються.

Стаття 11

1. Розбудові інституційної спроможності відповідно до цієї Угоди слід потенціалу зміцнювати спроможність та можливість Сторін-країн, що розвиваються, особливо країн з найменшою спроможністю, таких як найменш розвинені країни та країни, особливо вразливі до негативних наслідків зміни клімату, таких як малі острівні держави, що розвиваються, впроваджувати ефективну діяльність зі зміни клімату, у тому числі, крім іншого, реалізовувати діяльність з адаптації та пом’якшення зміни клімату, а також слід сприяти розвитку, поширенню і використанню технологій та доступу до кліматичного фінансування, відповідним аспектам просвіти, підготовки кадрів та інформуванню громадськості, а також полегшувати прозоре, своєчасне й точне надання інформації.

2. Розбудові інституційної спроможності слід здійснюватися за ініціативою країн, на основі та з урахуванням національних потреб, а також сприяти забезпеченню національної відповідальності Сторін, зокрема Сторін країн, що розвиваються, у тому числі на національному, субнаціональному та місцевому рівнях. Розбудові інституційної спроможності слід керуватися отриманими уроками, у тому числі тим, отримані від діяльності щодо розбудови інституційної спроможності в рамках Конвенції, а також слід бути ефективним, циклічним процесом, який ґрунтується на широкій участі громадськості, має наскрізний характер та враховує гендерні аспекти.

3. Всім Сторонам слід співпрацювати з метою розбудови інституційної спроможності Сторін - країн, що розвиваються, для реалізації цієї Угоди. Сторонам - розвиненим країнам слід посилити підтримку діяльності щодо розбудови інституційної спроможності Сторін - країн, що розвиваються.

4. Всі Сторони, які розбудовують інституційну спроможність Сторін - країн, що розвиваються, для реалізації цієї Угоди, у тому числі через регіональні, двосторонні та багатосторонні підходи, повинні регулярно повідомляють про ці дії чи заходи щодо розбудови інституційної спроможності. Сторони - країни, що розвиваються, повинні регулярно повідомляти про прогрес, досягнутий у реалізації планів щодо розбудови інституційної спроможності, стратегій, дій чи заходів щодо реалізації цієї Угоди.

5. Дії щодо розбудови інституційної спроможності повинні активізуватися за допомогою належних інституційних механізмів для надання підтримки реалізації цієї Угоди, у тому числі належних інституційних механізмів, заснованих відповідно до Конвенції, які виконують свої функції за цією Угодою. Конференція Сторін, яка є нарадою Сторін цієї Угоди, на своїй першій сесії розглядає та приймає рішення про первинні інституційні механізми для розбудови інституційної спроможності.

Стаття 12

Сторони повинні співпрацювати у здійсненні, у разі необхідності, заходів щодо активізації просвіти, підготовки кадрів, інформування громадськості, широкій участі громадськості та доступу громадськості до інформації з питань зміни клімату, визнаючи важливість цих кроків для активізації дій в рамках цієї Угоди.

Стаття 13

1. З метою побудови взаємної довіри і впевненості та для сприяння ефективній реалізації цим встановлюється посилена система прозорості дій та підтримки, складовою частиною якої є гнучкість, що враховує різні можливості Сторін та спирається на колективний досвід.

2. Система прозорості повинна забезпечувати гнучкість під час реалізації положень цієї статті для тих Сторін - країн, що розвиваються, що  потребують її у світлі їхніх можливостей. Правила, процедури та керівні принципи, згадані у пункті 13 цієї статті, повинні відображати таку гнучкість.

3. Система прозорості повинна посилювати заходи із забезпечення прозорості в рамках Конвенції та спиратися на них, визнаючи особливі умови найменш розвинених країн та малих острівних держав, що розвиваються, а також реалізовуватись стимулюючим, ненав’язливим, безкарним способом при повазі до національного суверенітету і недопущенні покладання надмірного тягаря на Сторони.

4. Заходи із забезпечення прозорості в рамках Конвенції, у тому числі національні повідомлення, дворічні звіти та оновлені дворічні звіти, міжнародна оцінка та розгляд, а також міжнародна консультація та аналіз, повинні складати частину досвіду, що використовується для розробки правил і процедур та керівних принципів згідно з пунктом 13 цієї статті.

5. Метою системи прозорості для дій є забезпечення чіткого розуміння дій зі зміною клімату у світлі мети Конвенції, що викладена у статті 2, у тому числі забезпечення ясності та відстеження прогресу в досягненні індивідуальних національно визначених внесків Сторін згідно зі статтею 4, та дій Сторін з адаптації відповідно до статті 7, у тому числі передові практики, пріоритети, потреби та прогалини, з метою створення інформаційного підґрунтя для глобального підведення підсумків згідно зі статтею 14.

6. Метою системи прозорості для підтримки є забезпечення чіткого розуміння щодо підтримки, що надається та отримується відповідними окремими Сторонами в контексті дій зі зміни клімату відповідно до статей 4, 7, 9, 10 та 11, та забезпечення, наскільки це можливо, загальної картини наданої сукупної фінансової підтримки з метою створення інформаційного підґрунтя для глобального підведення підсумків згідно зі статтею 14.

7. Кожна Сторона повинна регулярно надавати таку інформацію:

a) національний кадастр антропогенних викидів із джерел та абсорбції поглиначами парникових газів, підготовлений з використанням методологій передових практик, прийнятих Міжурядовою групою експертів зі зміни клімату та прийнятих рішенням Конференції Сторін, яка є нарадою Сторін цієї Угоди;

b) інформацію, необхідну для відстеження прогресу у реалізації та досягненні її національно визначеного внеску відповідно до статті 4.

8. Кожній Стороні слід також надавати, у разі необхідності, інформацію щодо наслідків зміни клімату та адаптації відповідно до статті 7.

9. Сторони - розвинені країни, повинні надавати, а іншим Сторонам, що надають підтримку, слід надавати інформацію про фінансову підтримку, підтримку для передачі технологій та інституційного розвитку, що надається Сторонам - країнам, що розвиваються, відповідно до статей 9, 10 та 11.

10. Сторонам - країнам, що розвиваються, слід надавати інформацію про необхідну та отриману фінансову підтримку, підтримку для передачі технологій та інституційного розвитку відповідно до статей 9, 10 та 11.

11. Інформація, надана кожною Стороною згідно з пунктами 7 та 9 цієї статті, повинна підлягати розгляду технічними експертами відповідно до рішення 1/СР.21. Для тих Сторін - країн, що розвиваються, які мають потребу у цьому в світлі їхніх можливостей, процес розгляду повинен включати допомогу у виявленні потреб щодо інституційного розвитку. Крім того, кожна Сторона повинна брати участь у сприяючому, багатосторонньому розгляді прогресу щодо зусиль відповідно до статті 9, а також відповідної реалізації і досягнення нею її національно визначеного внеску.

12. Розгляд технічними експертами згідно із цим пунктом повинен включати розгляду наданої Стороною підтримки, у разі необхідності, а також реалізації та досягнення нею її національно визначеного внеску. Розгляд повинен також визначати сфери, що вимагають покращень для цієї Сторони та включати розгляд відповідності інформації умовам, процедурам та керівним принципам, згаданим у пункті 13 цієї статті, з урахуванням гнучкості, що надається Стороні згідно з пунктом 2 цієї статті. Під час розгляду особливу увагу необхідно приділяти відповідним національним можливостям та обставинам Сторін - країн, що розвиваються.

13. Конференція Сторін, яка є нарадою Сторін цієї Угоди, на своїй першій сесії, ґрунтуючись на досвіді впровадження заходів, пов’язаних із забезпечення прозорості в рамках Конвенції, та конкретизуючи положення цієї статті, повинна прийняти належні загальні правила, процедури та керівні принципи, у разі необхідності, для забезпечення прозорості дій та підтримки.

14. Країнам, що розвиваються, повинна надаватися підтримка для реалізації цієї статті.

15. Сторонам - країнами, що розвиваються, також на безперервній основі повинна надається підтримка для розбудови інституційної спроможності, пов’язаної з прозорістю.

Стаття 14

1. Конференція Сторін, яка є нарадою Сторін цієї Угоди, повинна періодично підводити підсумки реалізації цієї Угоди для оцінки колективного прогресу у досягненні мети цієї Угоди та її довгострокових цілей (далі - глобальне підведення підсумків). Це повинно бути зроблено всеохоплюючим і сприяючим чином, беручи до уваги пом’якшення зміни клімату, адаптацію до зміни клімату та засоби реалізації й підтримки, а також у світлі справедливості та найкращих наявних наукових знань.

2. Конференція Сторін, яка є нарадою Сторін цієї Угоди, повинна провести своє перше глобальне підведення підсумків у 2023 році та згодом кожні п’ять років, у випадку якщо Конференція Сторін, яка є нарадою Сторін цієї Угоди, не прийме іншого рішення.

3. Результат глобального підведення підсумків повинен слугувати інформаційним підґрунтям для Сторін при оновленні та посиленні, національно визначеним чином, їхніх дій і підтримки згідно до відповідних положень цієї Угоди, а також під час посиленні міжнародного співробітництва кліматичних дій.

Стаття 15

1. Цим засновується механізм сприяння реалізації та заохочення дотримання положень цієї Угоди.

2. Механізм, згаданий у пункті 1 цієї статті, повинен складатися з комітету, що повинен бути експертним та сприятливим за своєю природою та функціонувати у спосіб що є прозорим, неворожим та безкарним. Комітет повинен приділяти особливу увагу відповідним національним можливостям та умовам Сторін.

3. Комітет повинен функціонувати відповідно до правил і процедур, прийнятих Конференцією Сторін, яка є нарадою Сторін цієї Угоди, на її першій сесії, і звітуватися щорічно Конференції Сторін, яка є нарадою Сторін цієї Угоди.

Стаття 16

1. Конференція Сторін, вищий орган Конвенції, повинен слугувати нарадою Сторін цієї Угоди.

2. Сторони Конвенції, які не є Сторонами цієї Угоди, можуть брати участь як спостерігачі у роботі будь-якої сесії Конференції Сторін, яка є нарадою Сторін цієї Угоди. Коли Конференція Сторін проводиться як нарада Сторін цієї Угоди, рішення цієї Угодою приймаються лише тими Сторонами, які є Сторонами цієї Угоди.

3. Коли Конференція Сторін проводиться як нарада Сторін цієї Угоди, будь-який член Бюро Конференції Сторін, який представляє Сторону Конвенції, яка на даний момент не є Стороною цієї Угоди, заміщається додатковим членом, який обирається Сторонами цієї Угоди з їхнього числа.

4. Конференція Сторін, яка є нарадою Сторін цієї Угоди, регулярно проводить огляд виконання цієї Угоди та приймає в рамках свого мандату рішення, необхідні для сприяння її ефективної реалізації. Конференція виконує функції, покладені на неї відповідно до цієї Угоди, та:

a) засновує такі допоміжні органи, які визначені необхідними для реалізації цієї Угоди, та

b) виконує такі інші функції, які можуть бути необхідними для реалізації цієї Угоди.

5. Правила та процедури Конференції Сторін і фінансові правила, які застосовуються в рамках Конвенції, застосовуються до цієї Угоди mutatis mutandis, за винятком випадків, коли Конференція Сторін, яка є нарадою Сторін цієї Угоди, консенсусом не прийме іншого рішення.

6. Секретаріат скликає першу сесію Конференції Сторін, яка є нарадою Сторін цієї Угоди, разом із першою сесією Конференції Сторін, призначеною після дати набрання чинності цією Угодою. Наступні чергові сесії Конференції Сторін, яка є нарадою Сторін цієї Угоди, проводяться одночасно з черговими сесіями Конференції Сторін, якщо Конференція Сторін, яка є нарадою Сторін цієї Угоди, не прийме іншого рішення.

7. Позачергові сесії Конференції Сторін, яка є нарадою Сторін цієї Угоди, повинні скликатися тоді, коли Конференція Сторін, яка є нарадою Сторін цієї Угоди, може визначити це необхідним, або за письмовим запитом будь-якої зі Сторін, за умови, що протягом шести місяців після того, як секретаріат повідомить про таку вимогу іншім Сторонам, вона буде підтримана щонайменше однією третиною Сторін.

8. Організація Об'єднаних Націй та її спеціалізовані установи і Міжнародне агентство з атомної енергії, а також будь-яка держава - член таких організацій або спостерігач при цих організаціях, які не є Сторонами Конвенції, можуть бути представлені на сесіях Конференції Сторін, яка є нарадою Сторін цієї Угоди, як спостерігачі. Будь-який орган або установа, національний або міжнародний, урядовий або неурядовий, який має компетенцію в питаннях, що належать до сфери дії цієї Угоди, і який повідомив секретаріат про своє бажання бути представленим на сесії Конференції Сторін, яка є нарадою Сторін цієї Угоди, як спостерігач, може бути допущений до участі в ній, крім випадків, коли проти такої участі заперечує щонайменше одна третина присутніх Сторін. Допуск та участь спостерігачів регулюється правилами процедури, про які йдеться в пункті 5 цієї статті.

Стаття 17

1. Секретаріат, створений згідно зі статтею 8 Конвенції, діє як секретаріат цієї Угоди.

2. Пункт 2 статті 8 Конвенції щодо функцій секретаріату і пункт 3 статті 8 Конвенції щодо організаційних механізмів функціонування секретаріату застосовуються до цієї Угоди mutatis mutandis. Крім того, секретаріат виконує функції, покладені на нього відповідно до цієї Угоди і Конференцією Сторін, яка є нарадою Сторін цієї Угоди.

Стаття 18

1. Допоміжний орган з наукових і технологічних консультацій і Допоміжний орган з питань виконання, створені відповідно до статей 9 і 10 Конвенції, діють відповідно як Допоміжний орган з наукових і технологічних консультацій і Допоміжний орган з питань виконання цієї Угоди. Положення Конвенції, що регламентують функціонування цих двох органів, застосовуються до цієї Угоди mutatis mutandis. Сесійні засідання Допоміжного органу з наукових і технологічних консультацій і Допоміжного органу з питань виконання цієї Угоди проводяться разом із засіданнями відповідно Допоміжного органу з наукових і технологічних консультацій і Допоміжного органу з питань виконання Конвенції.

2. Сторони Конвенції, які не є Сторонами цієї Угоди, можуть брати участь як спостерігачі в роботі будь-якої сесії допоміжних органів. Коли допоміжні органи діють як допоміжні органи цієї Угоди, рішення за цією Угодою приймаються лише тими Сторонами, які є Сторонами цієї Угоди.

3. Коли допоміжні органи, створені відповідно до статей 9 і 10 Конвенції, виконують свої функції щодо питань, які стосуються цієї Угоди, будь-який член бюро цих допоміжних органів, що представляє Сторону Конвенції, яка на даний момент не є Стороною цієї Угоди, заміщається додатковим членом, який обирається Сторонами цієї Угоди з їхнього числа.

Стаття 19

1. Допоміжні органи чи будь-які інші інституційні механізми, створені згідно з Конвенцією або на основі Конвенції, крім тих, які згадані в цій Угоді, виконують свої функції за цією Угодою згідно з рішенням Конференції Сторін, яка є нарадою Сторін цієї Угоди. Конференція Сторін, яка є нарадою Сторін цієї Угоди, визначає функції, які будуть виконуватися такими допоміжними органами або інституційними механізмами.

2. Конференція Сторін, яка є нарадою Сторін цієї Угоди, може давати таким допоміжним органам та інституційним механізмам подальші керівні вказівки.

Стаття 20

1. Ця Угода відкрита для підписання і підлягає ратифікації, прийняттю або затвердженню державами і регіональними організаціями економічної інтеграції, які є Сторонами Конвенції. Ця Угода відкрита для підписання в штаб-квартирі Організації Об’єднаних Націй у Нью-Йорку з 22 квітня 2016 року до 21 квітня 2017 року. Ця Угода відкривається для приєднання наступного дня після дати її закриття для підписання. Ратифікаційні грамоти, інструменти про прийняття, затвердження або приєднання здаються на зберігання Депозитарію.

2. Будь-яка регіональна організація економічної інтеграції, яка стає Стороною цієї Угоди, але при цьому жодна з її держав-членів не є Стороною, несе всі зобов’язання за цією Угодою. Стосовно регіональних організацій економічної інтеграції, в яких одна або кілька держав-членів є Сторонами цієї Угоди, такі організації та їхні держави-члени приймають рішення щодо їхньої відповідальності за виконання взятих на себе зобов’язань за цією Угодою. У таких випадках організація та її держави-члени не можуть одночасно користуватися правами, що випливають із цієї Угоди.

3. У своїх ратифікаційних грамотах, інструментах про прийняття, затвердження або приєднання регіональні організації економічної інтеграції визначають межі своєї компетенції щодо питань, які регулюються цією Угодою. Ці організації також інформують Депозитарія, який, у свою чергу, інформує Сторони про будь-які істотні зміни щодо їхньої компетенції.

Стаття 21

1. Ця Угода набирає чинності на тридцятий день з дати, коли не менше 55 Сторін Конвенції, на частку яких, за оцінками, припадає в сукупності щонайменше 55 відсотків загальних глобальних викидів парникових газів, здали на зберігання свої ратифікаційні грамоти, інструменти про прийняття, затвердження або приєднання.

2. Виключно для обмеженої мети застосування пункту 1 цієї статті термін "загальні глобальні викиди парникових газів" означає найостаннішу кількість, повідомлену на дату або до дати прийняття цієї Угоди Сторонами Конвенції.

3. Для кожної держави чи регіональної організації економічної інтеграції, яка ратифікує, приймає чи затверджує цю Угоду або приєднується до неї після того як умови, викладені в пункті 1 цієї статті для набрання чинності, були виконані, ця Угода набирає чинності на тридцятий день з дати здачі на зберігання такою державою або регіональною організацією економічної інтеграції своєї ратифікаційної грамоти, інструмента про прийняття, затвердження або приєднання.

4. Для цілей пункту 1 цієї статті будь-який документ, зданий на зберігання регіональною організацією економічної інтеграції, не розглядається як додатковий до документів, зданих на зберігання її державами-членами.

Стаття 22

Положення статті 15 Конвенції про прийняття поправок до Конвенції застосовуються до цієї Угоди mutatis mutandis.

Стаття 23

1. Положення статті 16 Конвенції про прийняття поправок та внесення змін до додатків до Конвенції застосовуються до цієї Угоди mutatis mutandis.

2. Додатки до цієї Угоди є її невід’ємною частиною, і, якщо прямо не передбачено інше, посилання на цю Угоду є також посиланням на будь-які додатки до неї. Такі додатки обмежуються списками, формами чи будь-якими іншими матеріалами описового характеру, які стосуються наукових, технічних, процедурних або адміністративних питань.

Стаття 24

Положення статті 14 Конвенції про врегулювання спорів застосовуються до цієї Угоди mutatis mutandis.

Стаття 25

1. Кожна Сторона має один голос, за винятком випадків, передбачених пунктом 2 цієї статті.

2. Регіональні організації економічної інтеграції в питаннях, що стосуються їхньої компетенції, користуються своїм правом голосу, маючи число голосів, що дорівнює кількості їхніх держав-членів, які є Сторонами цієї Угоди. Така організація не користується своїм правом голосу, якщо будь-яка з її держав-членів використовує своє право голосу і навпаки.

Стаття 26

Депозитарієм цієї Угоди є Генеральний секретар Організації Об’єднаних Націй.

Стаття 27

Застереження до цієї Угоди не допускаються.

Стаття 28

1. У будь-який час після закінчення трьох років з дати набрання чинності цією Угодою для Сторони, така Сторона може вийти із цієї Угоди, надіславши письмове повідомлення Депозитарієві.

2. Будь-який такий вихід набирає чинності після закінчення одного року з дати отримання Депозитарієм повідомлення про вихід або з будь-якої пізнішої дати, яка може бути зазначена у повідомленні про вихід.

  Пошук Знайти слова на сторiнцi:     
* тiльки українськi (або рос.) лiтери, мiнiмальна довжина слова 3 символи...

Сторінки:  [ 1 ]  2
наступна сторінка »