Документ 997_076, чинний, поточна редакція — Ратифікація від 19.12.1992, підстава 2889-12

                              Угода 
про порядок вирішення спорів,
пов'язаних із здійсненням
господарської діяльності
(укр/рос)
Статус Угоди див. ( 997_747 )
( Угоду ратифіковано Постановою ВР
N 2889-XII ( 2889-12 ) від 19.12.92 )

Дата підписання Україною: 20 березня 1992 р. Дата набуття чинності для України: 19 грудня 1992 р.
Уряди держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав, надаючи важливого значення розвитку співробітництва в галузі
вирішення пов'язаних із здійсненням господарської діяльності
спорів між суб'єктами, що знаходяться в різних державах-учасницях
Співдружності Незалежних Держав, виходячи з необхідності забезпечення всім господарюючим
суб'єктам рівних можливостей для захисту своїх прав і законних
інтересів, домовилися про таке:
Стаття 1
Ця Угода регулює питання вирішення справ, що випливають з
договірних та інших цивільно-правових відносин між господарюючими
суб'єктами, з їх відносин з державними та іншими органами, а також
виконання рішень за ними.
Стаття 2
Для цілей цієї Угоди під господарюючими суб'єктами
розуміються підприємства, їх об'єднання, організації будь-яких
організаційно-правових форм, а також громадяни, які мають статус
підприємця згідно із законодавством, що діє на території
держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав, та їх
об'єднань.
Стаття 3
Господарюючі суб'єкти кожної з держав - учасниць
Співдружності Незалежних Держав користуються на території іншої
держави - учасниці Співдружності Незалежних Держав правовим і
судовим захистом своїх майнових прав і законних інтересів, рівним
із господарюючими суб'єктами цієї держави. Господарюючі суб'єкти кожної з держав - учасниць
Співдружності Незалежних Держав мають на території інших держав -
учасниць Співдружності Незалежних Держав право без перешкод
звертатися до судів, арбітражних (господарських) судів,
третейських судів та інших органів, до компетенції яких належить
вирішення справ, зазначених у статті 1 цієї Угоди (в подальшому -
компетентні суди), можуть виступати в них, порушувати клопотання,
висувати позови та здійснювати інші процесуальні дії.
Стаття 4
1. Компетентний суд держави - учасниці Співдружності
Незалежних Держав має право розглядати зазначені в статті 1 цієї
Угоди спори, якщо на території цієї держави - учасниці
Співдружності Незалежних Держав: а) відповідач мав постійне місце проживання або місце
знаходження на день висування позову. Якщо у справі беруть участь декілька відповідачів, що
знаходяться на території різних держав - учасниць Співдружності,
спір розглядається за місцем знаходження будь-якого відповідача за
вибором позивача; б) здійснюється торгова, промислова або інша господарська
діяльність підприємства (філіалу) відповідача; в) виконано або має бути повністю або частково виконано
зобов'язання з договору, що є предметом спору; г) мала місце дія або інша обставина, що стала основою для
вимог щодо відшкодування шкоди; д) має постійне місце проживання або місце знаходження
позивач за позовом про захист ділової репутації; є) знаходиться контрагент-постачальник, підрядник або той,
хто надає послуги (виконує роботи), і спір стосується укладення,
зміни і розірвання договорів. 2. Компетентні суди держав - учасниць Співдружності
Незалежних Держав розглядають справи і в інших випадках, якщо про
це є письмова угода Сторін про передачу спору до суду. При наявності такої угоди суд іншої держави - учасниці
Співдружності припиняє виробництво у справі за заявою відповідача,
якщо така заява зроблена до прийняття рішення у справі. 3. Позови суб'єктів господарювання про право власності на
нерухоме майно розглядаються виключно судом держави - учасниці
Співдружності Незалежних Держав, на території якої знаходиться
майно. 4. Справи про визнання недійсними повністю або такими, що не
мають нормативного характеру, актів державних і інших органів, а
також про відшкодування збитків, завданих господарюючим суб'єктам
такими актами або які виникли внаслідок неналежного виконання
зазначеними органами своїх обов'язків по відношенню до
господарюючих суб'єктів, розглядаються виключно судом за місцем
знаходження зазначеного органу. Зазначена в пунктах 3 і 4 компетенція судів не може бути
змінена угодою Сторін. 5. Зустрічний позов і вимога про залік, що випливають з тих
самих правовідносин, що і зустрічний позов, підлягають розгляду в
тому самому суді, який розглядає основний позов.
Стаття 5
Компетентні суди та інші органи держав - учасниць
Співдружності Незалежних Держав зобов'язуються надавати взаємну
правову допомогу. Взаємне надання правової допомоги включає вручення і
пересилання документів і виконання процесуальних дій, зокрема
проведення експертизи, заслуховування Сторін, свідків, експертів
та інших осіб. При наданні правової допомоги компетентні суди та інші органи
держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав зносяться одна з
одною безпосередньо. При виконанні доручень про надання правової допомоги
компетентні суди та інші органи, в яких просять допомоги,
застосовують законодавство своєї держави. При зверненні про надання правової допомоги і виконання
рішень документи, що додаються, викладаються мовою держави, яка
запитує, або російською мовою.
Стаття 6
Документи, видані або засвідчені закладом або спеціально
уповноваженою особою в межах їх компетенції за встановленою формою
і скріплені офіційною печаткою на території однієї з
держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав, приймаються на
території інших держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав
без будь-якого спеціального посвідчення. Документи, які на території однієї з держав - учасниць
Співдружності Незалежних Держав розглядаються як офіційні
документи, мають на території інших держав - учасниць
Співдружності доказову силу офіційних документів.
Стаття 7
Держави - учасниці Співдружності Незалежних Держав взаємно
визнають і виконують рішення компетентних судів, що набули
законної чинності. Рішення, винесені компетентними судами однієї
держави - учасниці Співдружності Незалежних Держав, мають бути
виконаними на території інших держав - учасниць Співдружності
Незалежних Держав. Рішення, винесені компетентним судом однієї держави -
учасниці Співдружності Незалежних Держав у частині звернення
стягнення на майно відповідача, підлягають виконанню на території
іншої держави - учасниці Співдружності Незалежних Держав органами,
призначеними судом або визначеними законодавством цієї держави.
Стаття 8
Виконання рішення відбувається за клопотанням заінтересованої
Сторони. До клопотання додаються: належним чином завірена копія рішення, про примусове
виконання якого порушене клопотання; офіційний документ про те, що рішення набуло чинності, якщо
це не випливає з тексту самого рішення; докази про повідомлення іншої Сторони про процес; виконавчий документ.
Стаття 9
У виконанні рішення може бути відмовлено на прохання Сторони,
проти якої воно направлене, тільки якщо ця Сторона надасть
компетентному суду за місцем, де виклопочується виконання рішення,
докази того, що: а) судом держави - учасниці Співдружності Незалежних Держав,
що запитується, раніше винесене рішення, яке набуло законної
чинності у справі між тими самими Сторонами, про той самий предмет
і на тій самій підставі; б) є визнане рішення компетентного суду третьої
держави - учасниці Співдружності Незалежних Держав або держави, що
не є членом Співдружності, по спору між тими ж Сторонами, про той
же предмет і на тій же підставі; в) спір згідно з цією Угодою вирішений некомпетентним судом; г) інша Сторона не була повідомлена про процес; д) закінчився трирічний термін давності подання рішення щодо
примусового виконання.
Стаття 10
Вищі судові органи держав - учасниць Співдружності Незалежних
Держав регулюють спірні питання, що виникають у зв'язку з
виконанням рішень компетентних судів.
Стаття 11
Цивільне законодавство однієї держави - учасниці
Співдружності Незалежних Держав застосовується на території іншої
держави - учасниці Співдружності Незалежних Держав згідно з такими
правилами: а) цивільна правоздатність і дієздатність юридичних осіб і
підприємців визначається за законодавством держави - учасниці
Співдружності Незалежних Держав, на території якої заснована
юридична особа, зареєстрований підприємець; б) до відносин, що випливають з права власності,
застосовується законодавство місця знаходження майна. Право
власності на транспортні засоби, що підлягають внесенню до
державних реєстрів, визначається за законодавством держави, де
транспортний засіб внесений до реєстру; в) виникнення і припинення права власності або іншого
речового права на майно визначається за законодавством держави, на
території якої майно знаходиться в момент, коли мала місце дія або
інша обставина, що стала підставою виникнення або припинення
такого права. Виникнення і припинення права власності або іншого речового
права на майно, що є предметом угоди, визначається за
законодавством місця здійснення угоди, якщо інше не передбачене
угодою Сторін; г) форма угоди визначається за законодавством місця її
здійснення. Форма угод щодо будівель, іншого нерухомого майна і
прав на нього визначається за законодавством місця знаходження
такого майна; д) форма і строк дії доручення визначаються за законодавством
держави, на території якої видане доручення; є) права і обов'язки Сторін за угодою визначаються за
законодавством місця здійснення, якщо інше не передбачене угодою
Сторін; ж) права і обов'язки Сторін за зобов'язаннями, що виникають
внаслідок заподіяння шкоди, визначаються за законодавством
держави, де відбулася подія або інша обставина, що стала підставою
для вимог про відшкодування шкоди. Це законодавство не застосовується, якщо дія або інша
обставина, що стала підставою для вимог про відшкодування шкоди,
за законодавством місця розгляду спору не є протиправними; з) питання позовної давності вирішуються за законодавством
держави, яке застосовується для регулювання відповідних відносин.
Стаття 12
Вищі судові органи і Міністерства юстиції держав - учасниць
Співдружності Незалежних Держав надають одна одній на запит
аналогічних органів іншої Сторони відомості про законодавство,
діюче або таке, що діяло в цих державах, і практику його
застосування.
Стаття 13
Ця Угода відкрита для підписання державами - учасницями
Співдружності Незалежних Держав і має бути ратифікована. Вона
набуває чинності після її ратифікації не менше ніж трьома
державами - учасницями Співдружності з дня подачі третьої
ратифікаційної грамоти державі-депозитарію. Для держав, що
ратифікували Угоду пізніше, вона набуває чинності з дня здачі на
зберігання їхніх ратифікаційних грамот.
Вчинено в м. Києві 20 березня 1992 року в одному дійсному
примірнику російською мовою. Дійсний примірник зберігається в
Архіві Уряду Республіки Білорусь, який направить державам, що
підписали цю Угоду, його завірену копію.
За Уряд Азербайджанської За Уряд Республіки Молдова
Республіки (підпис)
За Уряд Республіки Білорусь За Уряд Російської Федерації
(підпис) (підпис)
За Уряд Республіки Вірменія За Уряд Республіки Таджикистан
(підпис) (підпис)
За Уряд Республіки Грузія За Уряд Туркменистану
(підпис)
За Уряд Республіки Казахстан За Уряд Республіки Узбекистан
(підпис) (підпис)
За Уряд Республіки Киргизстан За Уряд України
(підпис) (підпис)
Соглашение
о порядке разрешения споров, связанных с
осуществлением хозяйственной деятельности

Правительства государств-участников Содружества Независимых
Государств, придавая важное значение развитию сотрудничества в области
разрешения связанных с осуществлением хозяйственной деятельности
споров между субъектами, находящимися в разных
государствах-участниках Содружества Независимых Государств, исходя из необходимости обеспечения всем хозяйствующим
субъектам равных возможностей для защиты своих прав и законных
интересов, согласились о нижеследующем:
Статья 1
Настоящее Соглашение регулирует вопросы разрешения дел,
вытекающих из договорных и иных гражданско-правовых отношений
между хозяйствующими субъектами, из их отношений с
государственными и иными органами, а также исполнения решений по
ним.
Статья 2
Для целей настоящего Соглашения под хозяйствующими субъектами
понимаются предприятия, их объединения, организации любых
организационно-правовых форм, а также граждане, обладающие
статусом предпринимателя в соответствии с законодательством,
действующим на территории государств-участников Содружества
Независимых Государств, и их объединения.
Статья 3
Хозяйствующие субъекты каждого из государств-участников
Содружества Независимых Государств пользуются на территории
другого государства-участника Содружества Независимых Государств
правовой и судебной защитой своих имущественных прав и законных
интересов, равной с хозяйствующими субъектами данного государства. Хозяйствующие субъекты каждого государства-участника
Содружества Независимых Государств имеют на территории других
государств-участников Содружества Независимых Государств право
беспрепятственно обращаться в суды, арбитражные (хозяйственные)
суды, третейские суды и другие органы, к компетенции которых
относится разрешение дел, указанных в статье 1 настоящего
Соглашения (в дальнейшем - компетентные суды), могут выступать в
них, возбуждать ходатайства, предъявлять иски и осуществлять иные
процессуальные действия.
Статья 4
1. Компетентный суд государства-участника Содружества
Независимых Государств вправе рассматривать упомянутые в статье 1
настоящего Соглашения споры, если на территории данного
государства-участника Содружества Независимых Государств: а) ответчик имел постоянное место жительства или место
нахождения на день предъявления иска. Если в деле участвуют несколько ответчиков, находящихся на
территории разных государств-участников Содружества, спор
рассматривается по месту нахождения любого ответчика по выбору
истца; б) осуществляется торговая, промышленная или иная
хозяйственная деятельность предприятия (филиала) ответчика; в) исполнено или должно быть полностью или частично исполнено
обязательство из договора, являющееся предметом спора; г) имело место действие или иное обстоятельство, послужившее
основанием для требования о возмещении вреда; д) имеет постоянное место жительства или место нахождения
истец по иску о защите деловой репутации; е) находится контрагент-поставщик, подрядчик или оказывающий
услуги (выполняющий работу) и спор касается заключения, изменения
и расторжения договоров. 2. Компетентные суды государств-участников Содружества
Независимых Государств рассматривают дела и в других случаях, если
об этом имеется письменное соглашение Сторон о передаче спора
этому суду. При наличии такого соглашения суд другого
государства-участника Содружества прекращает производство дел по
заявлению ответчика, если такое заявление до принятия решения по
делу. 3. Иски субъектов хозяйствования о праве собственности на
недвижимое имущество рассматриваются исключительно судом
государства-участника Содружества Независимых Государств, на
территории которого находится имущество. 4. Дела о признании недействительными полностью или частично
не имеющих нормативного характера актов государственных и иных
органов, а также о возмещении убытков, причиненных хозяйствующим
субъектам актами или возникших вследствие ненадлежащего исполнения
указанными органами своих обязанностей по отношению к
хозяйствующим субъектам, рассматриваются исключительно судом по
месту нахождения указанного органа. Указанная в пунктах 3 и 4 компетенция судов не может быть
изменена соглашением Сторон. 5. Встречный иск и требование о зачете, вытекающее из того же
правоотношения, что и основной иск, подлежат рассмотрению в том
суде, который рассматривает основной иск.
Статья 5
Компетентные суды и иные органы государств-участников
Содружества Независимых Государств обязуются оказывать взаимную
правовую помощь. Взаимное оказание правовой помощи включает вручение и
пересылку документов и выполнение процессуальных действий, в
частности проведение экспертизы, заслушивание Сторон, свидетелей,
экспертов и других лиц. При оказании правовой помощи компетентные суды и иные органы
государств-участников Содружества Независимых Государств сносятся
друг с другом непосредственно. При исполнении поручения об оказании правовой помощи
компетентные суды и иные органы, у которых испрашивается помощь,
применяют законодательство своего государства. При обращении об оказании правовой помощи и исполнении
решений прилагаемые документы излагаются на языке запрашивающего
государства или на русском языке.
Статья 6
Документы, выданные или засвидетельствованные учреждением или
специально уполномоченным лицом в пределах их компетенции по
установленной форме и скрепленные официальной печатью на
территории одного из государств-участников Содружества Независимых
Государств, принимаются на территорию других государств-участников
Содружества Независимых Государств без какого-либо специального
удостоверения. Документы, которые на территории одного из
государств-участников Содружества Независимых Государств
рассматриваются как официальные документы, пользуются на
территории других государств-участников Содружества доказательной
силой официальных документов.
Статья 7
Государства-участники Содружества Независимых Государств
взаимно признают и исполняют вступившие в законную силу решения
компетентных судов. Решения, вынесенные компетентными судами одного
государства-участника Содружества Независимых Государств, подлежат
исполнению на территории других государств-участников Содружества
Независимых Государств. Решения, вынесенные компетентным судом одного
государства-участника Содружества Независимых Государств в части
обращения взыскания на имущество ответчика, подлежат исполнению на
территории другого государства-участника Содружества Независимых
Государств органами, назначенными судом либо определенными
законодательством этого государства.
Статья 8
Приведение в исполнение решения производится по ходатайству
заинтересованной Стороны. К ходатайству прилагаются: должным образом заверенная копия решения, о принудительном
исполнении которого возбуждено ходатайство; официальный документ о том, что решение вступило в законную
силу, если это не видно из текста самого решения; доказательства извещения другой Стороны о процессе; исполнительный документ.
Статья 9
В приведении в исполнение решения может быть отказано по
просьбе Стороны, против которой оно направлено, только если эта
Сторона представит компетентному суду по месту, где испрашивается
приведение в исполнение, доказательства того, что: а) судом запрашиваемого государства-участника Содружества
Независимых Государств ранее вынесено вступившее в законную силу
решение по делу между теми же Сторонами, о том же предмете и по
тому же основанию; б) имеется признанное решение суда третьего
государства-участника Содружества Независимых Государств либо
государства, не являющегося членом Содружества, по спору между
теми же Сторонами, о том же предмете и по тому же основанию; в) спор в соответствии с настоящим Соглашением разрешен
некомпетентным судом; г) другая Сторона не была извещена о процессе; д) истек трехгодичный срок давности предъявления решения к
принудительному исполнению.
Статья 10
Высшие судебные органы государств-участников Содружества
Независимых Государств регулируют спорные вопросы, возникающие в
связи с приведением в исполнение решений компетентных судов.
Статья 11
Гражданское законодательство одного государства-участника
Содружества Независимых Государств применяется на территории
другого государства-участника Содружества Независимых Государств
согласно следующим правилам: а) гражданская правоспособность и дееспособность юридических
лиц и предпринимателей определяется по законодательству
государства-участника Содружества Независимых Государств, на
территории которого учреждено юридическое лицо, зарегистрирован
предприниматель; б) к отношениям, вытекающим из права собственности,
применяется законодательство места нахождения имущества. Право
собственности на транспортные средства, подлежащие внесению в
государственные реестры, определяется по законодательству
государства, где транспортное средство внесено в реестр; в) возникновение и прекращение права собственности или иного
вещного права на имущество определяется по законодательству
государства, на территории которого имущество находилось в момент,
когда имело действие или иное обстоятельство, послужившее
основанием возникновения или прекращения такого права. Возникновение и прекращение права собственности или иного
вещного права на имущество, являющееся предметом сделки,
определяется по законодательству места совершения сделки, если
иное предусмотрено соглашением Сторон; г) форма сделки определяется по законодательству места ее
совершения. Форма сделок по поводу строений, другого недвижимого
имущества и права на него определяется по законодательству места
нахождения такого имущества; д) форма и срок действия доверенности определяются по
законодательству государства, на территории которого выдана
доверенность; е) права и обязанности Сторон по сделке определяются по
законодательству места совершения, если иное не предусмотрено
соглашением Сторон; ж) права и обязанности Сторон по обязательствам, возникающим
вследствие причинения вреда, определяются по законодательству
государства, где имело место действие или иное обстоятельство,
послужившее основанием для требования о возмещении вреда. Это законодательство не применяется, если действие или иное
обстоятельство, послужившее основанием для требования о возмещении
вреда, по законодательству места рассмотрения спора не является
противоправным; з) вопросы исковой давности разрешаются по законодательству
государств, применяемому для регулирования соответствующего
отношения.
Статья 12
Высшие судебные органы и Министерства юстиции
государств-участников Содружества Независимых Государств
представляют друг другу по просьбе аналогичных органов другой
Стороны сведения о действующем или действовавшем в их государствах
законодательстве и практике его применения.
Статья 13
Настоящее Соглашение открыто для подписания
государствами-участниками Содружества Независимых Государств и
подлежит ратификации. Оно вступает в силу после его ратификации не
менее чем тремя государствами-участниками Содружества со дня сдачи
третьей ратификационной грамоты государству-депозитарию. Для
государств, ратифицировавших Соглашение позднее, оно вступает в
силу со дня сдачи на хранение их ратификационных грамот.
Совершено в городе Киеве 20 марта 1992 года в одном подлинном
экземпляре на русском языке. Подлинный экземпляр хранится в Архиве
Правительства Республики Беларусь, которое направит государствам,
подписавшим настоящее Соглашение, его заверенную копию.
За Правительство Азербайджанской Республики нет подписи
За Правительство Республики Армения подпись
За Правительство Республики Беларусь подпись
За Правительство Республики Казахстан подпись
За Правительство Республики Кыргызстан подпись
За Правительство Республики Молдова подпись
За Правительство Российской Федерации подпись
За Правительство Республики Таджикистан подпись
За Правительство Туркменистана нет подписи
За Правительство Республики Узбекистан нет подписи
За Правительство Украины подпись
------------------ Российская Федерация 9 октября 1992 г. (ратификационная
грамота депонирована 5 марта 1993 г.); Республика Беларусь 24 ноября 1992 г. (грамота депонирована
24 ноября 1992 г.); Украина 19 декабря 1992 г. (грамота депонирована 8 апреля
1993 г.); Республика Узбекистан 6 мая 1993 г. (грамота депонирована 6
июля 1993 г.); Кыргызская Республика 3 июля 1992 г. (грамота депонирована 19
апреля 1994 г.); Республика Казахстан 2 июля 1992 г. (грамота депонирована 20
апреля 1994 г.); Республика Армения 29 марта 1994 г. (грамота депонирована 24
мая 1994 г.); Республика Таджикистан 4 августа 1993 г. (грамота не
депонирована); Туркменистан 18 октября 1994 г. (грамота не депонирована).
Соглашение вступило в силу 8 апреля 1993 года.


Якщо Ви побачили помилку в тексті, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl-Enter. Будемо вдячні!

вгору