Про судову практику у справах про перевищення влади або службових повноважень
Верховний Суд; Постанова від 26.12.200315
Документ v0015700-03, поточна редакція — Прийняття від 26.12.2003
 

                                                          
ПЛЕНУМ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
26.12.2003 N 15

Про судову практику у справах
про перевищення влади або службових повноважень

Згідно зі ст. 19 Конституції України ( 254к/96-ВР ) органи
державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові
особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у
спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Перевищення влади або службових повноважень є небезпечним
злочином, який вчинюється у сфері службової діяльності і посягає
на охоронювані законом права й інтереси окремих громадян, інтереси
юридичних осіб, державні та громадські інтереси.
Суди в основному вирішують справи про такі злочини з
додержанням вимог закону. Проте в їх діяльності є й недоліки,
пов'язані з неправильним розумінням об'єктивної сторони і
кваліфікуючих ознак цього злочину, відмежуванням його від суміжних
злочинів. Допускаються помилки при призначенні покарання.
З метою забезпечення однакового застосування судами
законодавства у справах зазначеної категорії Пленум Верховного
Суду України П О С Т А Н О В Л Я Є:
1. Звернути увагу судів на те, що належне здійснення
правосуддя у справах про перевищення влади або службових
повноважень повинно максимально сприяти захисту охоронюваних
законом прав та інтересів окремих громадян, інтересів юридичних
осіб, державних і громадських інтересів, зміцненню законності та
правопорядку.
2. При розгляді справ про перевищення влади або службових
повноважень суди відповідно до вимог ст. 161
Кримінально-процесуального кодексу України ( 1002-05 ) (далі -
КПК) повинні, зберігаючи об'єктивність і неупередженість,
створювати необхідні умови для виконання сторонами їхніх
процесуальних обов'язків та здійснення наданих їм прав, зокрема
щодо з'ясування всіх фактичних обставин справи; службового
становища й кола повноважень особи, обвинувачуваної у вчиненні
злочину; мотиву, мети і характеру вчинених дій, їх зв'язку зі
службовим становищем зазначеної особи та наслідками, що настали;
даних, що характеризують цю особу, її поведінку до вчинення
злочину. Суди зобов'язані вимагати від органів досудового слідства
долучення до матеріалів кримінальних справ про перевищення влади
або службових повноважень копій нормативно-правових актів,
положень, інструкцій, інших документів, що розкривають характер
повноважень службової особи.
3. Судам необхідно мати на увазі, що виконавцем
(співвиконавцем) злочину, відповідальність за який передбачена ст.
365 Кримінального кодексу України ( 2341-14 ) (далі - КК), може
бути лише службова особа. При вирішенні питання про те, чи є особа
службовою, потрібно виходити з положень, що містяться у примітках
1 і 2 до ст. 364 КК. Відповідальність за ст. 365 КК ( 2341-14 ) настає лише за
умови, що дії службової особи були зумовлені її службовим
становищем і пов'язані з її владними чи службовими повноваженнями.
Якщо такого зв'язку не встановлено, дії винного за наявності до
того підстав можуть кваліфікуватися за статтями названого Кодексу,
що передбачають відповідальність за злочини проти особи,
власності, громадського порядку тощо. Організаторами, підбурювачами, пособниками перевищення влади
або службових повноважень можуть визнаватись як службові, так і не
службові особи. Дії таких співучасників потрібно кваліфікувати за
відповідними частинами статей 27 та 365 КК ( 2341-14 ).
4. Відповідно до ч. 1 ст. 365 КК ( 2341-14 ) перевищенням
влади або службових повноважень визнається умисне вчинення
службовою особою дій, які явно виходять за межі наданих їй прав чи
повноважень, якщо ними заподіяно істотну шкоду охоронюваним
законом правам та інтересам окремих громадян, або державним чи
громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб. При вирішенні питання про те, чи є вихід за межі наданих прав
або повноважень явним, суди мають враховувати, наскільки він був
очевидним для службової особи і чи усвідомлювала вона
протиправність своєї поведінки. Мотиви та мета вчинення таких дій
можуть бути різними і на кваліфікацію злочину, як правило, не
впливають. Ставлення службової особи до наслідків вчинюваних нею дій
можливе як умисне, так і необережне.
5. Судам необхідно відмежовувати перевищення влади або
службових повноважень від зловживання владою або службовим
становищем. В останньому випадку службова особа незаконно,
всупереч інтересам служби використовує надані їй законом права і
повноваження (ст. 364 КК ( 2341-14 ). Під перевищенням влади або службових повноважень треба
розуміти: а) вчинення дій, які є компетенцією вищестоящої службової
особи цього відомства чи службової особи іншого відомства; б) вчинення дій, виконання яких дозволяється тільки в
особливих випадках, або з особливого дозволу, або з додержанням
особливого порядку, - за відсутності цих умов; в) вчинення одноособово дій, які могли бути вчинені лише
колегіально; г) вчинення дій, які ніхто не має права виконувати або
дозволяти.
6. Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони складу злочину,
передбаченого ст. 365 КК ( 2341-14 ), є заподіяння істотної шкоди
охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян, або
державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб. Згідно з п. 3 примітки до ст. 364 КК ( 2341-14 ) шкода, якщо
вона полягає в спричиненні матеріальних збитків, визнається
істотною за умови, що вона в 100 і більше разів перевищує
неоподатковуваний мінімум доходів громадян. Якщо шкода полягає у заподіянні суспільно небезпечних
наслідків нематеріального характеру, питання про її істотність
вирішується з урахуванням конкретних обставин справи. Зокрема,
істотною шкодою можуть визнаватися порушення охоронюваних
Конституцією України ( 254к/96-ВР ) чи іншими законами прав та
свобод людини і громадянина (право на свободу й особисту
недоторканність та недоторканність житла, виборчі, трудові,
житлові права тощо), підрив авторитету та престижу органів
державної влади чи органів місцевого самоврядування, порушення
громадської безпеки та громадського порядку, створення обстановки
й умов, що утруднюють виконання підприємством, установою,
організацією своїх функцій, приховування злочинів. При вирішенні питання про те, чи є заподіяна шкода істотною,
потрібно також ураховувати кількість потерпілих громадян, розмір
моральної шкоди чи упущеної вигоди тощо. У разі заподіяння поряд із матеріальними збитками і шкоди
нематеріального характеру загальна шкода від злочину може
визнаватись істотною навіть у випадку, коли зазначені збитки не
перевищують 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
7. Відповідальність за кваліфіковані види перевищення влади
або службових повноважень настає лише за наявності всіх ознак
злочину, передбачених ч. 1 ст. 365 КК ( 2341-14 ), і хоча б однієї
кваліфікуючої ознаки, передбаченої ч. 2 або ч. 3 зазначеної
статті. При цьому необхідно мати на увазі, що перевищення влади або
службових повноважень, супроводжуване насильством, застосуванням
зброї або болісними й такими, що ображають особисту гідність
потерпілого, діями (ч. 2 ст. 365 КК ( 2341-14 ), як правило, вже
за змістом цих дій свідчить про заподіяння істотної шкоди
охоронюваним законом правам та інтересам громадян.
8. Насильство при перевищенні влади або службових повноважень
може бути як фізичним, так і психічним. Якщо фізичне насильство
полягає в незаконному позбавленні волі, завданні побоїв або
ударів, заподіянні легких або середньої тяжкості тілесних
ушкоджень, у мордуванні, а психічне - у реальній погрозі
заподіяння фізичного насильства щодо потерпілого чи його близьких,
дії винної особи потрібно кваліфікувати за ч. 2 ст. 365 КК
( 2341-14 ).
9. Болісними й такими, що ображають особисту гідність
потерпілого (ч. 2 ст. 365 КК ( 2341-14 ), необхідно вважати дії,
які завдають йому особливого фізичного болю чи моральних
страждань. Вони можуть полягати у протиправному застосуванні
спеціальних засобів (наручники, гумові кийки, отруйні гази,
водомети тощо), тривалому позбавленні людини їжі, води, тепла,
залишенні її у шкідливих для здоров'я умовах, використанні вогню,
електроструму, кислоти, лугу, радіоактивних речовин, отрути, а
також у приниженні честі, гідності, заподіянні душевних
переживань, глумлінні тощо.
10. Тяжкими наслідками при перевищенні влади або службових
повноважень (ч. 3 ст. 365 КК ( 2341-14 ) визнаються заподіяння
потерпілому тяжких тілесних ушкоджень або смерті, доведення його
до самогубства, спричинення матеріальних збитків, які у 250 і
більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів
громадян (п. 4 примітки до ст. 364 КК), розвал діяльності
підприємства, установи, організації, їх банкрутство, створення
аварійної ситуації, що потягла людські жертви, тощо.
11. Умисне заподіяння смерті чи тяжкого тілесного ушкодження
при перевищенні влади або службових повноважень кваліфікується за
сукупністю злочинів - за ч. 3 ст. 365 КК ( 2341-14 ) та однією з
таких його статей: 112, 115, 121, 348, 379, 400, а вчинення таких
дій через необережність охоплюється ч. 3 ст. 365 КК і додаткової
кваліфікації за ст. 119 чи ст. 128 КК не потребує. Умисне вбивство або умисне заподіяння тяжкого тілесного
ушкодження, вчинене службовою особою при перевищенні меж
необхідної оборони, кваліфікується за ст. 118 або ст. 124 КК
( 2341-14 ). Якщо перевищення влади або службових повноважень призвело до
самогубства потерпілого чи спроби його вчинити, наслідком якої
стало тяжке тілесне ушкодження, дії службової особи підлягають
кваліфікації за ч. 3 ст. 365 КК ( 2341-14 ) і додаткової
кваліфікації за ст. 120 цього Кодексу не потребують.
12. У разі, коли при перевищенні влади або службових
повноважень фізичне насильство полягало в катуванні,
відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 127 КК ( 2341-14 ),
вчинене охоплюється ч. 2 ст. 365 цього Кодексу. Якщо ж катування
містило ознаки злочину, відповідальність за який передбачена ч. 2
ст. 127 КК, дії службової особи необхідно кваліфікувати за
сукупністю злочинів - за ч. 2 ст. 127 і ч. 2 ст. 365 КК. Перевищення влади або службових повноважень, поєднане з
незаконним позбавленням особи волі (ч. 1 або ч. 2 ст. 146 КК),
кваліфікується за ч. 2 ст. 365 КК ( 2341-14 ), а якщо таке
позбавлення волі потягло тяжкі наслідки (ч. 3 ст. 146 КК), - за ч.
3 ст. 365 КК. Вчинення цих злочинів організованою групою належить
кваліфікувати за сукупністю ч. 3 ст. 146 і ч. 3 ст. 365 КК.
13. При вирішенні питання про кваліфікацію дій службової
особи за ч. 2 ст. 365 КК ( 2341-14 ) за ознакою застосування зброї
треба враховувати, що нею визнаються предмети, призначені для
ураження живої цілі, і що вона може бути як вогнепальною (у тому
числі гладкоствольною), так і холодною. Застосування зброї
передбачає не тільки заподіяння чи спробу заподіяння за її
допомогою тілесних ушкоджень або смерті, а й погрозу нею. Розглядаючи справи, пов'язані з незаконним застосуванням
зброї службовими особами, які мають право володіти нею, суди
зобов'язані керуватися нормативними актами, що визначають підстави
й порядок її застосування цими особами. У разі застосування службовою особою при перевищенні влади
або службових повноважень зброї, якою вона володіла незаконно, її
дії необхідно додатково кваліфікувати за ст. 262 або ст. 263 КК
( 2341-14 ).
14. Суди повинні мати на увазі, що перевищення влади або
службових повноважень, поєднане з умисним знищенням чи
пошкодженням чужого майна без обтяжуючих обставин (ч. 1 ст. 194,
ч. 1 ст. 347, ч. 1 ст. 352, ч. 1 ст. 378, ч. 1 ст. 399 КК
( 2341-14 ), кваліфікується за відповідною частиною ст. 365 КК і
додаткової кваліфікації за переліченими статтями про злочини проти
власності не потребує. Якщо перевищення влади або службових повноважень було
поєднане з діями, відповідальність за які передбачена частинами
другими зазначених статей, а також ч. 3 ст. 399 КК ( 2341-14 ),
вчинене винним має кваліфікуватися за сукупністю злочинів.
15. Коли службова особа перевищила владу або службові
повноваження з метою запобігти шкідливим наслідкам, більш значним,
ніж фактично заподіяна шкода, і їх не можна було відвернути іншими
засобами, її дії як вчинені в стані крайньої необхідності
відповідно до ст. 39 КК ( 2341-14 ) не можуть бути визнані
злочинними.
16. Питання про відповідальність службової особи, яка
перевищила владу або службові повноваження на підставі наказу чи
розпорядження керівника, і це потягло шкідливі наслідки,
вирішується з урахуванням вимог ст. 41 КК ( 2341-14 ).
17. Звернути увагу судів на те, що злочини, відповідальність
за які передбачена ч. 2 ст. 157 КК ( 2341-14 ) (перешкоджання
здійсненню виборчого права), ч. 2 ст. 162 (порушення
недоторканності житла), статтями 371-373 (завідомо незаконні
затримання, привід або арешт, притягнення завідомо невинного до
кримінальної відповідальності, примушування давати показання) та
ч. 2 ст. 376 КК (втручання в діяльність судових органів), являють
собою спеціальні види перевищення влади або службових повноважень.
Кваліфікація дій виконавців і співучасників цих злочинів ще й за
ст. 365 цього Кодексу можлива лише за наявності реальної
сукупності останніх.
18. Члени громадських формувань з охорони громадського
порядку під час її здійснення мають спеціальні владні
повноваження, а отже, виконують функції представників влади. У
зв'язку з цим за наявності в їхніх діях ознак перевищення влади
або службових повноважень вони притягаються до відповідальності за
відповідною частиною ст. 365 КК ( 2341-14 ).
19. Військова службова особа за перевищення влади чи
службових повноважень несе відповідальність за ст. 424 КК
( 2341-14 ).
20. Призначаючи покарання особам, винним у перевищенні влади
або службових повноважень, суди мають неухильно виконувати вимоги
ст. 65 КК ( 2341-14 ) щодо індивідуалізації покарання, а саме
враховувати характер вчиненого діяння, тяжкість наслідків, що
настали, дані про особу винного та інші обставини, які пом'якшують
чи обтяжують покарання. Оскільки позбавлення права обіймати певні посади чи займатися
певною діяльністю в усіх частинах ст. 365 КК ( 2341-14 )
передбачене як обов'язкове додаткове покарання, суди можуть не
застосовувати його лише за наявності умов, визначених ст. 69 КК, з
обов'язковим наведенням у вироку мотивів прийнятого рішення. При розгляді справ про злочини, передбачені ч. 2 або ч. 3 ст.
365 КК ( 2341-14 ), суди повинні з'ясовувати, чи є у підсудного
військове, спеціальне звання, ранг, чин або кваліфікаційний клас,
і відповідно до ст. 54 КК вирішувати питання про доцільність
позбавлення засудженого звання, рангу, чину, класу і зазначати про
це у вироку.
21. Відповідно до вимог статей 23 ( 1001-05 ) і 232
( 1002-05 ) КПК судам необхідно в кожній справі виявляти причини й
умови, які сприяли перевищенню влади або службових повноважень, і
реагувати на них шляхом винесення окремих ухвал (постанов).
22. Визнати такою, що втратила чинність, постанову Пленуму
Верховного Суду України від 27 грудня 1985 р. N 12 ( v0012700-85 )
"Про судову практику в справах про перевищення влади або посадових
повноважень" (зі змінами, внесеними постановами Пленуму від 4
червня 1993 р. N 3 ( v0003700-93 ) та від 3 грудня 1997 р. N 12
( v0012700-97 ).

  Пошук Знайти слова на сторiнцi:     
* тiльки українськi (або рос.) лiтери, мiнiмальна довжина слова 3 символи...