Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням громадянина Заїченка [...]
Конституційний Суд; Рішення від 27.01.20103-рп/2010
Документ v003p710-10, чинний, поточна редакція — Прийняття від 27.01.2010
 

                                                          
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Р І Ш Е Н Н Я
КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ
у справі за конституційним зверненням
громадянина Заїченка Володимира Георгійовича
щодо офіційного тлумачення положення
пункту 18 частини першої статті 293
Цивільного процесуального кодексу України
у взаємозв'язку зі статтею 129 Конституції України
(про апеляційне оскарження ухвал суду)

м. Київ Справа N 1-7/2010
27 січня 2010 року
N 3-рп/2010

Конституційний Суд України у складі суддів:
Стрижака Андрія Андрійовича - головуючого, Бауліна Юрія Васильовича, Бринцева Василя Дмитровича - доповідача, Вдовіченка Сергія Леонідовича, Головіна Анатолія Сергійовича, Джуня В'ячеслава Васильовича, Дідківського Анатолія Олександровича, Домбровського Івана Петровича, Кампа Володимира Михайловича, Колоса Михайла Івановича, Лилака Дмитра Дмитровича, Маркуш Марії Андріївни, Мачужак Ярослави Василівни, Нікітіна Юрія Івановича, Овчаренка В'ячеслава Андрійовича, Стецюка Петра Богдановича, Ткачука Павла Миколайовича, Шишкіна Віктора Івановича,
розглянув на пленарному засіданні справу за конституційним
зверненням громадянина Заїченка Володимира Георгійовича щодо
офіційного тлумачення положення пункту 18 частини першої статті
293 Цивільного процесуального кодексу України ( 1618-15 ) у
взаємозв'язку зі статтею 129 Конституції України ( 254к/96-ВР ).
Приводом для розгляду справи відповідно до статей 42, 43
Закону України "Про Конституційний Суд України" ( 422/96-ВР )
стало конституційне звернення громадянина Заїченка Володимира
Георгійовича.
Підставою для розгляду справи згідно зі статтею 94 Закону
України "Про Конституційний Суд України" ( 422/96-ВР ) є наявність
неоднозначного застосування положення пункту 18 частини першої
статті 293 Цивільного процесуального кодексу України ( 1618-15 )
(далі - Кодекс).
Заслухавши суддю-доповідача Бринцева В.Д. та вивчивши
матеріали справи, Конституційний Суд України
у с т а н о в и в:
1. Громадянин Заїченко Володимир Георгійович просить дати
офіційне тлумачення положення статті 129 Конституції України
( 254к/96-ВР ) стосовно забезпечення апеляційного оскарження
рішення суду, крім випадків, встановлених частиною першою статті
293 Кодексу ( 1618-15 ), зокрема пунктом 18 - "щодо видачі
дубліката виконавчого листа".
Необхідність в офіційному тлумаченні автор клопотання
обґрунтовує неоднозначністю застосування зазначеної норми Кодексу
( 1618-15 ) судами.
Так, ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від
6 листопада 2008 року поновлено строк на апеляційне оскарження
ухвали Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська
від 2 вересня 2008 року про відмову у видачі Заїченку В.Г.
дубліката виконавчого листа. Іншою ухвалою апеляційного суду
Дніпропетровської області від 3 червня 2009 року, на яку
посилається заявник, відмовлено у прийнятті його апеляційної
скарги на ухвалу Красногвардійського районного суду міста
Дніпропетровська від 8 квітня 2009 року про відмову у видачі
дубліката виконавчого листа.
На підставі наведених ухвал апеляційних судів Заїченко В.Г.
вважає, що мало місце неоднозначне застосування норми Кодексу
( 1618-15 ) внаслідок нечіткого зазначення у ньому можливості
апеляційного оскарження ухвали про відмову у видачі дубліката
виконавчого листа.
2. Свої позиції щодо порушеного у конституційному зверненні
питання висловили заступник Голови Верховного Суду України, судова
палата апеляційного суду Запорізької області, голова апеляційного
суду міста Києва, фахівці Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні
Національної академії наук України.
3. Проведені Конституційним Судом України дослідження
матеріалів справи, системний аналіз положень Конституції України
( 254к/96-ВР ) та інших правових актів дають можливість зробити
такі висновки.
3.1. Згідно з Конституцією України ( 254к/96-ВР ) права і
свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість
діяльності держави, головним обов'язком якої є утвердження і
забезпечення прав і свобод людини (частина друга статті 3)
( 254к/96-ВР ); органи законодавчої, виконавчої та судової влади
здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією України
( 254к/96-ВР ) межах і відповідно до законів України (частина
друга статті 6) ( 254к/96-ВР ); в Україні визнається і діє принцип
верховенства права, звернення до суду для захисту конституційних
прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі
Конституції України ( 254к/96-ВР ) гарантується (стаття 8)
( 254к/96-ВР ).
Основним Законом України ( 254к/96-ВР ) передбачено, що права
і свободи людини і громадянина захищаються судом; кожному
гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи
бездіяльності органів державної влади, органів місцевого
самоврядування, посадових і службових осіб (частини перша, друга
статті 55) ( 254к/96-ВР ). Відмова суду в прийнятті позовних заяв,
скарг, оформлених відповідно до процесуального закону, є
порушенням права на судовий захист, яке за статтею 64 Конституції
України ( 254к/96-ВР ) не може бути обмежене.
Реалізація права особи на судовий захист здійснюється,
зокрема, шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної
інстанції, оскільки перегляд таких рішень в апеляційному порядку
гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом
інтересів людини і громадянина. За правовою позицією
Конституційного Суду України "правосуддя за своєю суттю визнається
таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і
забезпечує ефективне поновлення в правах" (абзац десятий пункту 9
мотивувальної частини Рішення від 30 січня 2003 року N 3-рп/2003)
( v003p710-03 ).
Отже, право на апеляційне оскарження судових рішень в
контексті положень частин першої, другої статті 55, пункту 8
частини третьої статті 129 Конституції України ( 254к/96-ВР ) є
складовою права кожного на звернення до суду.
3.2. Однією з основних засад судочинства є забезпечення
апеляційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених
законом (пункт 8 частини третьої статті 129 Основного Закону
України) ( 254к/96-ВР ), що передбачає можливість перевірки в
апеляційному порядку судових рішень. Це конституційне положення
реалізовано в главі 1 розділу V Кодексу ( 1618-15 ), в якій
врегульовано питання апеляційного оскарження судових рішень і
ухвал. Зокрема, у статті 293 Кодексу ( 1618-15 ) наведено перелік
ухвал суду першої інстанції, що можуть бути оскаржені в
апеляційному порядку окремо від рішення суду, який не є вичерпним.
У пункті 18 частини першої цієї статті Кодексу ( 1618-15 )
визначено можливість апеляційного оскарження ухвал суду щодо
видачі дубліката виконавчого листа.
Розглядаючи положення пункту 8 частини третьої статті 129
Конституції України ( 254к/96-ВР ), Конституційний Суд України
дійшов висновку, що апеляційне оскарження судового рішення можливе
у всіх випадках, крім тих, коли закон містить заборону на таке
оскарження.
Виходячи із системного аналізу положення пункту 18 частини
першої статті 293 Кодексу ( 1618-15 ) ухвали про відмову у видачі
дубліката виконавчого листа підлягають апеляційному оскарженню.
Відсутність такої можливості може призвести до порушення
конституційної засади судочинства - рівності усіх учасників
судового процесу перед законом і судом (пункт 2 частини третьої
статті 129 Конституції України) ( 254к/96-ВР ).
Відповідно до частини першої статті 370 Кодексу ( 1618-15 ) у
разі втрати виконавчого документа суд, який видав виконавчий лист,
за наслідками розгляду заяви стягувача або подання державного
виконавця у судовому засіданні має право постановити ухвалу про
видачу дубліката виконавчого листа замість втраченого оригіналу.
Незважаючи на те, що заява про видачу дубліката виконавчого листа
розглядається у судовому засіданні з викликом сторін (частина
друга статті 370 Кодексу) ( 1618-15 ), найбільш заінтересованою
особою у результатах цього провадження є заявник. Саме тому
позбавлення його права оскаржити відмову у видачі дубліката
виконавчого листа спричинило б порушення законних прав та
інтересів, раніше захищених судом. Необґрунтована відмова у видачі
дубліката виконавчого листа фактично унеможливлює виконання
прийнятого судового рішення, яке набрало законної сили.
Згідно з частиною другою статті 293 Кодексу ( 1618-15 )
заперечення на ухвали, які не підлягають оскарженню окремо від
рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Це положення слід розуміти так, що будь-яка ухвала суду підлягає
перегляду в апеляційному порядку самостійно або разом з рішенням
суду. Однак особливість ухвали про відмову у видачі дубліката
виконавчого листа полягає в тому, що вона приймається на стадії
виконання судового рішення і оскаржити її одночасно з оскарженням
рішення суду неможливо, тому ця ухвала може бути оскаржена лише
самостійно.
При тлумаченні пункту 18 частини першої статті 293 Кодексу
( 1618-15 ) Конституційний Суд України виходить з того, що видача
дубліката виконавчого листа включає в себе як видачу, так і
відмову у його видачі, оскільки ці поняття взаємопов'язані і
стосуються одного й того ж виконавчого документа, який є тотожним
за змістом і юридичною силою з оригіналом та породжує однакові
правові наслідки. Судовий порядок видачі дубліката та апеляційне
оскарження ухвали суду про видачу або відмову в його видачі є
гарантією права кожного на судовий захист, стабільності та
законності у виконанні судових рішень.
Конституційний Суд України вважає, що положення пункту 8
частини третьої статті 129 Конституції України ( 254к/96-ВР )
стосовно забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, крім
випадків, визначених законом, слід розуміти так, що у цивільному
процесі апеляційному оскарженню підлягають ухвали за винятком
випадків, коли таке оскарження заборонено законом.
Отже, положення пункту 18 частини першої статті 293 Кодексу
( 1618-15 ) у взаємозв'язку з положенням пункту 8 частини третьої
статті 129 Конституції України ( 254к/96-ВР ) необхідно розуміти
як таке, що передбачає право оскаржувати окремо від рішення суду в
апеляційному порядку ухвалу суду першої інстанції як про видачу,
так і про відмову у видачі дубліката виконавчого листа.
Виходячи з наведеного та керуючись статтями 147, 150, 153
Конституції України ( 254к/96-ВР ), статтями 13, 42, 51, 67, 69,
94 Закону України "Про Конституційний Суд України" ( 422/96-ВР ),
Конституційний Суд України
в и р і ш и в:
1. В аспекті конституційного звернення положення пункту 18
частини першої статті 293 Цивільного процесуального кодексу
України ( 1618-15 ) стосовно можливості апеляційного оскарження
ухвали суду щодо видачі дубліката виконавчого листа у
взаємозв'язку з положенням пункту 8 частини третьої статті 129
Конституції України ( 254к/96-ВР ) необхідно розуміти як таке, що
передбачає право оскаржувати окремо від рішення суду в
апеляційному порядку ухвалу суду першої інстанції як про видачу
дубліката виконавчого листа, так і про відмову у його видачі.
2. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до
виконання на території України, остаточним і не може бути
оскаржене.
Рішення Конституційного Суду України підлягає опублікуванню у
"Віснику Конституційного Суду України" та в інших офіційних
виданнях України.

КОНСТИТУЦІЙНИЙ СУД УКРАЇНИ

  Пошук Знайти слова на сторiнцi:     
* тiльки українськi (або рос.) лiтери, мiнiмальна довжина слова 3 символи...