Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого господарського суду [...]
Конституційний Суд; Рішення від 11.03.20107-рп/2010
Документ v007p710-10, чинний, поточна редакція — Прийняття від 11.03.2010
 

                                                          
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Р І Ш Е Н Н Я
КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ
у справі за конституційними поданнями
Вищого господарського суду України
щодо офіційного тлумачення положень
частини першої статті 130 Конституції України
(справа про фінансове забезпечення
діяльності судів)

м. Київ Справа N 1-3/2010
11 березня 2010 року
N 7-рп/2010

Конституційний Суд України у складі суддів:
Стрижака Андрія Андрійовича - головуючого, Бауліна Юрія Васильовича, Вдовіченка Сергія Леонідовича, Головіна Анатолія Сергійовича, Джуня В'ячеслава Васильовича, Дідківського Анатолія Олександровича, Домбровського Івана Петровича, Кампа Володимира Михайловича, Колоса Михайла Івановича - доповідача, Лилака Дмитра Дмитровича, Маркуш Марії Андріївни, Мачужак Ярослави Василівни, Нікітіна Юрія Івановича, Овчаренка В'ячеслава Андрійовича, Стецюка Петра Богдановича, Ткачука Павла Миколайовича, Шишкіна Віктора Івановича,
розглянув на пленарному засіданні справу за конституційними
поданнями Вищого господарського суду України щодо офіційного
тлумачення положень частини першої статті 130 Конституції України
( 254к/96-ВР ).
Приводом для розгляду справи відповідно до статей 39, 41
Закону України "Про Конституційний Суд України" ( 422/96-ВР )
стали конституційні подання Вищого господарського суду України від
15 квітня 2009 року та 2 жовтня 2009 року.
Підставою для розгляду справи згідно з частиною першою
статті 93 Закону України "Про Конституційний Суд України"
( 422/96-ВР ) є практична необхідність у роз'ясненні положень
частини першої статті 130 Конституції України ( 254к/96-ВР ).
Заслухавши суддю-доповідача Колоса М.І. та дослідивши
матеріали справи, Конституційний Суд України
у с т а н о в и в:
1. Суб'єкт права на конституційне подання - Вищий
господарський суд України - звернувся до Конституційного Суду
України з клопотаннями дати офіційне тлумачення положень частини
першої статті 130 Конституції України ( 254к/96-ВР ) стосовно:
- здійснення організаційного забезпечення (фінансового,
матеріально-технічного, кадрового, інформаційного,
організаційно-технічного) діяльності судів органом виконавчої
влади;
- визначення окремими рядками у Державному бюджеті України
щорічних видатків на утримання усіх судів загальної юрисдикції
(місцевих, апеляційних, вищих спеціалізованих, Верховного Суду
України) і Конституційного Суду України.
2. Свої позиції стосовно предмета конституційних подань
висловили Президент України, Верховний Суд України, Вищий
адміністративний суд України, Вища рада юстиції, Державна судова
адміністрація України, Рада суддів України, Вища кваліфікаційна
комісія суддів України, Міністерство юстиції України, Комітет
Верховної Ради України з питань правової політики, апеляційні суди
Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя,
апеляційні господарські та адміністративні суди, а також науковці
Академії суддів України, Національної юридичної академії України
імені Ярослава Мудрого, Одеської національної юридичної академії.
3. Конституційний Суд України, розглядаючи порушені в
конституційному поданні питання, виходить з такого.
3.1. В Україні державна влада здійснюється на засадах поділу
на законодавчу, виконавчу та судову, її органи реалізують свої
повноваження у встановлених Конституцією України ( 254к/96-ВР )
межах і відповідно до законів України, що означає самостійне
виконання кожним органом державної влади своїх функцій і
повноважень (стаття 6 Основного Закону України ( 254к/96-ВР ),
абзац перший пункту 4 мотивувальної частини Рішення
Конституційного Суду України від 18 листопада 2004 року
N 17-рп/2004) ( v017p710-04 ).
Згідно з частиною першою статті 130 Конституції України
( 254к/96-ВР ) держава забезпечує фінансування та належні умови
для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті
України окремо визначаються видатки на утримання судів.
3.2. За своїм змістом фінансування державних органів є
планомірним процесом управління централізованими і
децентралізованими фондами коштів з метою забезпечення діяльності
відповідних суб'єктів владних повноважень щодо реалізації ними
своїх функцій. Забезпечення державного фінансування функціонування
судів і діяльності суддів є однією з умов стабільності їхньої
роботи, на що неодноразово у своїх рішеннях звертав увагу
Конституційний Суд України.
Особливий порядок фінансування судів і діяльності суддів є
однією з конституційних гарантій їх незалежності, закріпленої у
статті 126 Конституції України ( 254к/96-ВР ), і спрямований на
забезпечення належних умов для здійснення незалежного правосуддя
(абзац п'ятий підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини Рішення
Конституційного Суду України від 18 червня 2007 року N 4-рп/2007)
( v004p710-07 ). Додаткові гарантії незалежності і недоторканності
суддів, крім уже передбачених Конституцією України ( 254к/96-ВР ),
можуть встановлюватися також законами (підпункт 1.3 пункту 1
резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України
від 1 грудня 2004 року N 19-рп/2004) ( v019p710-04 ).
Фінансування усіх судів в Україні, а також забезпечення
діяльності органів суддівського самоврядування здійснюються за
рахунок коштів Державного бюджету України, який щорічно має
затверджуватися парламентом виключно у формі закону (пункт 1
частини другої статті 92, частина перша статті 96 Конституції
України ( 254к/96-ВР ), стаття 117, частина перша статті 120
Закону України "Про судоустрій України" від 7 лютого 2002 року
N 3018-III) ( 3018-14 ).
Аналіз положень Конституції України ( 254к/96-ВР ) (пункту 4
частини першої статті 85, пункту 1 частини другої статті 92,
частини другої статті 95, статті 96, статті 97, статті 98,
пункту 6 статті 116) та Бюджетного кодексу України ( 2542-14 )
(статей 32-62), які регламентують бюджетний процес, свідчить, що
повноваженнями стосовно розроблення проекту закону про Державний
бюджет України, затвердження Державного бюджету України, а також
виконання і контролю за його виконанням, подання та розгляду звіту
про його виконання наділені в межах своєї компетенції Верховна
Рада України та Кабінет Міністрів України.
Таким чином, Конституційний Суд України дійшов висновку, що
від імені держави обов'язок забезпечувати фінансування органів
судової влади за рахунок коштів Державного бюджету України в межах
компетенції покладений на Верховну Раду України та Кабінет
Міністрів України.
3.3. За приписами статей 1, 2 Закону України "Про джерела
фінансування органів державної влади" від 30 червня 1999 року
N 783-XIV ( 783-14 ) органи державної влади здійснюють свою
діяльність виключно за рахунок бюджетного фінансування в межах,
передбачених законом про Державний бюджет України на відповідний
рік, а кошти на їх фінансування, у тому числі на фінансове
забезпечення діяльності судів України, передбачаються у Державному
бюджеті України окремим рядком.
Централізований порядок фінансування судових органів з
Державного бюджету України в обсягах, які мають забезпечувати
належні економічні умови для повного і незалежного здійснення
правосуддя, фінансування потреб судів спрямований на гарантування
судової діяльності на основі принципів і приписів Конституції
України ( 254к/96-ВР ) (абзац третій пункту 2 мотивувальної
частини Рішення Конституційного Суду України від 24 червня
1999 року N 6-рп/99) ( v006p710-99 ).
Окреме фінансування кожного суду загальної юрисдикції та
Конституційного Суду України забезпечує умови для конституційних
гарантій їх самостійності та незалежності суддів при здійсненні
правосуддя, оскільки унеможливлює негативний вплив на них через
механізми виділення та розподілення належних їм відповідно до
закону коштів Державного бюджету України. Суди всіх юрисдикцій та
рівнів є юридичними особами публічного права, а тому мають
достатні правові підстави самостійно розпоряджатися цими коштами.
Закріплені Конституцією ( 254к/96-ВР ) та законами України
гарантії незалежності суддів як необхідні умови здійснення
правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом мають
бути реально забезпечені (абзац сьомий підпункту 4.1 пункту 4
мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від
1 грудня 2004 року N 19-рп/2004) ( v019p710-04 ).
Належне функціонування судів залежить, зокрема, від обсягів
фінансування та вчасного виділення коштів, на чому неодноразово
наголошувалося у міжнародних актах, а саме:
- Основних принципах незалежності судових органів
( 995_201 ), схвалених резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної
Асамблеї Організації Об'єднаних Націй від 29 листопада та
13 грудня 1985 року, якими передбачено, що кожна держава-член
повинна надавати відповідні засоби, які давали б змогу судовим
органам належним чином виконувати свої функції (принцип 7)
( 995_201 );
- Резолюції 1989/60 15-го пленарного засідання Економічної і
Соціальної Ради Організації Об'єднаних Націй "Процедури
ефективного здійснення Основних принципів незалежності судових
органів" ( 995_827 ) від 24 травня 1989 року, згідно з якою при
реалізації принципів 8 і 12 Основних принципів незалежності
судових органів ( 995_201 ) держави приділяють особливу увагу
необхідності виділення відповідних ресурсів для функціонування
судової системи (процедура 5) ( 995_827 );
- Віденській декларації та Програмі дій ( 995_504 ),
прийнятій на Всесвітній конференції з прав людини 25 червня
1993 року, за якою кожній державі необхідно належним чином
фінансувати установи, зайняті відправленням правосуддя (пункт 27)
( 995_504 );
- Рекомендації N (94)12 Комітету Міністрів Ради Європи
"Незалежність, дієвість та роль суддів" ( 994_323 ) від 13 жовтня
1994 року, згідно з якою для створення відповідних умов праці, які
дозволять суддям ефективно працювати, необхідно укомплектувати
штати достатньою кількістю суддів, а також надати в розпорядження
суддів допоміжний персонал та відповідне обладнання, зокрема
засоби для діловодства та зв'язку, з тим, щоб вони могли діяти
ефективно та без невиправданих затримок (пункти "a", "d"
принципу III) ( 994_323 ).
Виходячи із системного аналізу положень Конституції України
( 254к/96-ВР ), законів України, міжнародних актів стосовно
предмета конституційних подань, Конституційний Суд України дійшов
висновку, що у законі про Державний бюджет України на відповідний
рік мають бути передбачені окремими рядками щорічні видатки на
утримання кожного суду всіх юрисдикцій і рівнів.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 147, 150, 153
Конституції України ( 254к/96-ВР ), статтями 51, 62, 66, 67, 69,
95 Закону України "Про Конституційний Суд України" ( 422/96-ВР ),
Конституційний Суд України
в и р і ш и в:
1. В аспекті конституційних подань положення частини першої
статті 130 Конституції України ( 254к/96-ВР ), а саме: "Держава
забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів
і діяльності суддів", необхідно розуміти так, що:
- фінансування всіх судів в Україні повинне забезпечуватися
державою виключно за рахунок коштів Державного бюджету України;
- від імені держави забезпечення фінансування судів
здійснюють Кабінет Міністрів України шляхом розроблення та подання
до Верховної Ради України проекту закону про Державний бюджет
України та Верховна Рада України шляхом затвердження Державного
бюджету України виключно законом України, здійснення контролю за
його виконанням і прийняття рішення щодо звіту про його виконання;
- у Державному бюджеті України мають визначатися окремо для
всіх судів України видатки на їх утримання не нижче рівня, що
надає можливість незалежного здійснення правосуддя, з подальшим
забезпеченням повного і своєчасного виділення таких видатків;
- органи виконавчої влади беруть участь в організаційному
забезпеченні функціонування судів і діяльності суддів у випадках
та в порядку, передбачених Конституцією України ( 254к/96-ВР ) та
законами України.
2. В аспекті конституційних подань положення частини першої
статті 130 Конституції України ( 254к/96-ВР ), а саме: "У
Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на
утримання судів", треба розуміти так, що Кабінет Міністрів України
зобов'язаний у проекті закону про Державний бюджет України
передбачати окремими рядками видатки для кожного суду всіх
юрисдикцій і рівнів в достатніх для здійснення правосуддя обсягах,
а Верховна Рада України законом повинна визначати такі видатки у
Державному бюджеті України.
3. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до
виконання на території України, остаточним і не може бути
оскаржене.
Рішення Конституційного Суду України підлягає опублікуванню у
"Віснику Конституційного Суду України" та в інших офіційних
виданнях України.

КОНСТИТУЦІЙНИЙ СУД УКРАЇНИ

  Пошук Знайти слова на сторiнцi:     
* тiльки українськi (або рос.) лiтери, мiнiмальна довжина слова 3 символи...