Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Вищої ради юстиції щодо [...]
Конституційний Суд; Рішення від 16.10.200114-рп/2001
Документ v014p710-01, поточна редакція — Прийняття від 16.10.2001
 

                                                          
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Р І Ш Е Н Н Я
КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ
Рішення Конституційного Суду України
у справі за конституційним поданням
Вищої ради юстиції щодо офіційного
тлумачення положення пункту 1 частини
першої статті 131 Конституції України
стосовно внесення Вищою радою юстиції
подань про призначення суддів на посади
(справа про призначення суддів)
м. Київ, 16 жовтня 2001 року Справа N 1-8/2001
N 14-рп/2001

Конституційний Суд України у складі суддів Конституційного
Суду України:
Скоморохи Віктора Єгоровича - головуючий, Вознюка Володимира Денисовича, Козюбри Миколи Івановича, Корнієнка Миколи Івановича, Костицького Михайла Васильовича, Малинникової Людмили Федорівни - суддя-доповідач, Німченка Василя Івановича, Розенка Віталія Івановича, Савенка Миколи Дмитровича, Селівона Миколи Федосовича, Тимченка Івана Артемовича, Тихого Володимира Павловича, Чубар Людмили Пантеліївни, Шаповала Володимира Миколайовича, Яценка Станіслава Сергійовича,
за участю уповноважених за дорученням представників суб'єкта
права на конституційне подання Шишкіна Віктора Івановича,
народного депутата України, заступника Голови Комітету Верховної
Ради України з питань правової політики, члена Вищої ради юстиції,
Шинкаря Олександра Івановича, керівника Секретаріату Вищої ради
юстиції, а також залучених до участі у розгляді цієї справи
Селіванова Анатолія Олександровича - Постійного представника
Верховної Ради України в Конституційному Суді України; Носова
Владислава Васильовича - Постійного представника Президента
України в Конституційному Суді України; Кривенка Віктора
Васильовича - судді Верховного Суду України; Лукашової Надії
Павлівни - начальника Управління з питань судово-правової реформи
та роботи із законопроектами Верховного Суду України; Хандуріна
Миколи Івановича - заступника Міністра юстиції України (на час
слухання справи),
розглянув на пленарному засіданні справу за конституційним
поданням Вищої ради юстиції щодо офіційного тлумачення положення
пункту 1 частини першої статті 131 Конституції України
( 254к/96-ВР ) стосовно внесення Вищою радою юстиції подань про
призначення суддів на посади.
Приводом для розгляду справи відповідно до статті 39 Закону
України "Про Конституційний Суд України" ( 422/96-ВР ) стало
конституційне подання Вищої ради юстиції щодо офіційного
тлумачення зазначеного положення статті 131 Конституції України.
Підставою для розгляду справи згідно з частиною першою статті
93 Закону України "Про Конституційний Суд України" є практична
необхідність в офіційній інтерпретації змісту положення пункту 1
частини першої статті 131 Конституції України.
Заслухавши суддю-доповідача Малинникову Л.Ф., пояснення
Шишкіна В.І., Шинкаря О.І., Селіванова А.О., Носова В.В.,
Кривенка В.В., Лукашової Н.П., Хандуріна М.І. та дослідивши
матеріали справи, Конституційний Суд України
у с т а н о в и в:
1. Суб'єкт права на конституційне подання - Вища рада
юстиції - звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням
про офіційне тлумачення положення пункту 1 частини першої статті
131 Конституції України. За змістом викладеного в конституційному
поданні правового обгрунтування Вища рада юстиції порушує питання
про офіційне тлумачення положення пункту 1 частини першої статті
131 Конституції Україні лише у частині внесення нею подань про
призначення суддів на посади.
На думку суб'єкта права на конституційне подання, зазначене
положення Конституції України необхідно розуміти так, що Вища рада
юстиції вносить такі подання Президенту України щодо першого
призначення на посаду судді, а Верховній Раді України - стосовно
обрання суддів безстроково. До відання Вищої ради юстиції також
має належати внесення подань про призначення суддів на посади
голів судів загальної юрисдикції, їх заступників та про звільнення
їх з цих посад.
Як зазначив автор конституційного подання, в пункті 1 частини
першої статті 131 Конституції України передбачено, що Вища рада
юстиції вносить "подання про призначення суддів на посади або про
звільнення їх з посад". У зв'язку з цим суб'єкт права на
конституційне подання робить висновок, що оскільки щодо
повноважень Вищої ради юстиції вжито термін "призначення", то це
дає підстави вважати, що під зазначеним терміном розуміється
внесення Вищою радою юстиції подань як про перше призначення на
посаду судді, так і про обрання суддів Верховною Радою України
безстроково. Проте статтями 3, 29 Закону України "Про Вищу раду
юстиції" ( 22/98-ВР ) Вищій раді юстиції надано право внесення
подання Президенту України про перше призначення на посаду
професійного судді. Зазначеним Законом цьому органу надано право
на звернення до Верховної Ради України з поданням про звільнення
суддів з посади (стаття 31 Закону), а що ж до внесення подання
Верховній Раді України про обрання суддів безстроково, то такої
норми немає.
Таким чином, Вища рада юстиції вважає, що виходячи зі
статусу, закріпленого статтею 1 Закону України "Про Вищу раду
юстиції", вона частково обмежена у повноваженнях - усунена від
участі у формуванні суддівського корпусу Верховною Радою України.
Аналіз понять "призначення", "перше призначення" та
"обрання", які вживаються у статтях 85, 126, 128 Конституції
України, на думку суб'єкта права на конституційне подання,
свідчить про їх використання як синонімів, оскільки суддя
наділяється в конституційному порядку одним і тим же
повноваженням - здійснення правосуддя, а ці призначення різняться
лише за формою.
Вища рада юстиції звертає увагу й на те, що в пункті 1
частини першої статті 131 Конституції України не вживається ні
термін "перше призначення", ні термін "обрання", а застосовується
узагальнене поняття - "призначення", яке увібрало в себе терміни
"перше призначення" та "обрання". Крім цього, не конкретизується
орган, якому має вноситися подання.
Зважаючи на те, що в пункті 1 частини першої статті 131
Конституції України вживається поняття "призначення суддів на
посади", Вища рада юстиції дійшла висновку, що до її відання
належить також добір кандидатів на посади голів судів загальної
юрисдикції та їх заступників і внесення подань про призначення
суддів на ці посади та звільнення їх з цих посад. Це стало
підставою для клопотання про офіційне тлумачення пункту 1 частини
першої статті 131 Конституції України щодо того, чи належить до
відання Вищої ради юстиції також внесення подання про призначення
суддів на адміністративні посади - голів судів, їх заступників -
та про їх звільнення.
2. Голова Верховної Ради України, заперечуючи доводи суб'єкта
права на конституційне подання стосовно надання права Вищій раді
юстиції вносити подання Верховній Раді України про обрання суддів
безстроково, у письмовому поясненні зазначив, що не можна вважати
переконливим твердження Вищої ради юстиції щодо вживання як
синонімів у Конституції України понять "призначення" та "обрання",
оскільки в пункті 1 частини першої статті 131 Конституції України
йдеться про повноваження Вищої ради юстиції вносити Президенту
України подання про перше призначення на посаду професійного
судді.
У той же час, на думку Голови Верховної Ради України, аналіз
положень Конституції України дає підстави для висновку, що Вища
рада юстиції може вносити подання про призначення голів судів
загальної юрисдикції, їх заступників і про звільнення їх з цих
посад.
Не погоджуючись з викладеними у конституційному поданні
доводами, Верховний Суд України вважає необгрунтованим посилання
Вищої ради юстиції на те, що положення пункту 1 частини першої
статті 131 Конституції України відносить до відання цього органу
внесення до Верховної Ради України подання про обрання суддів
безстроково. Зазначає, що така позиція Вищої ради юстиції має на
меті розширити її конституційні повноваження. Терміни
"призначення", "перше призначення" та "обрання" не є синонімами,
оскільки визначають різні за змістом процедури.
3. У процесі розгляду справи на відкритому пленарному
засіданні Конституційного Суду України Шишкін В.І., підтвердивши
доводи Вищої ради юстиції, викладені у конституційному поданні,
звернув увагу на один з варіантів законопроекту про Вищу раду
юстиції, в якому йшлося про те, що до повноважень Вищої ради
юстиції належить подання і Президенту України про перше
призначення на посаду судді, і Верховній Раді України про обрання
суддів безстроково. Проте народні депутати України на підставі
різних підходів до термінологічного визначення "призначення" цю
пропозицію відхилили.
Шинкар О.І. також підтримав конституційне подання Вищої ради
юстиції.
Селіванов А.О. наголосив, що позиція суб'єкта права на
конституційне подання стосовно синонімічного розуміння понять
"призначення" та "обрання" є необгрунтованою.
Носов В.В. зазначив, що виходячи із розширеного тлумачення
положення пункту 1 частини першої статті 131 Конституції України
Вища рада юстиції має право вносити подання як про перше
призначення на посаду судді, так і про обрання на цю посаду
безстроково. Що стосується призначення суддів на адміністративні
посади, то, на його думку, це питання потребує законодавчого
вирішення.
Хандурін М.І. визнав неприйнятною позицію Вищої ради юстиції
і зауважив, що в положенні пункту 1 частини першої статті 131
Конституції України йдеться лише про те, що Вища рада юстиції
вносить подання Президенту України про перше призначення на посаду
судді.
Кривенко В.В. та Лукашова Н.П. підтримали доводи Верховного
Суду України, викладені у листі до Конституційного Суду України.
4. Виходячи із системного аналізу положень Конституції
України, Конституційний Суд України дійшов висновку, що з
обгрунтуванням Вищої ради юстиції погодитися не можна.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 131 Конституції
України до відання Вищої ради юстиції належить, зокрема, внесення
подання про призначення суддів на посади. За змістом цього пункту
зазначене положення поширюється на порядок заміщення посади судді
судів загальної юрисдикції.
У статті 85 Конституції України стосовно повноваження
Верховної Ради України з кадрових питань вживаються обидва
поняття - "призначення" і "обрання". Рішення про
призначення/обрання оформляються постановою Верховної Ради
України. Але якщо поняття "обрання" застосовується лише до суддів
судів загальної юрисдикції (пункт 27 частини першої статті 85,
статті 127, 128 Конституції України), то поняття "призначення" -
щодо інших посадових осіб (пункти 16, 17, 18, 19, 20, 21, 26
частини першої статті 85, частина друга статті 131 Конституції
України).
Президент України в межах своїх повноважень (статті 106, 114,
122, 128 Конституції України) одноособово приймає рішення про
заміщення посади шляхом "призначення" певної посадової особи, в
тому числі про "перше призначення" на посаду професійного судді, у
формі указу. Таке вживання понять розвивається і конкретизується у
відповідних законах України.
Отже, в Конституції України поняття "призначення" на відміну
від поняття "обрання" позначає різні процедури щодо зайняття
посади судді та різні форми актів з цього питання, прийнятих
відповідно Президентом України чи Верховною Радою України.
Разом з тим ні Конституція України, ні інші
нормативно-правові акти не містять чіткого визначення понять
"призначення" та "обрання" і не розмежовують їх за певними
юридичними ознаками. Використання єдиного поняття для позначення
різних за своєю природою правових механізмів заміщення посад та
уточнення понять "призначення" і "обрання" є предметом
законодавчого врегулювання.
Свідченням відмінності понять "призначення" та "обрання" є
різний строк повноважень суддів судів загальної юрисдикції, які
обійняли посади суддів за наслідками різних процедур. Зокрема, на
посаду судді вперше громадянин України призначається Президентом
України строком на п'ять років, а парламент обирає суддю
безстроково. Тобто на "обрання безстроково" може претендувати
особа з належною фаховою підготовкою, відповідним досвідом і
стажем, оскільки строковий п'ятирічний термін перебування на
посаді професійного судді завершився.
На основі наведеного та зважаючи на положення частини
четвертої статті 126, частини першої статті 128 Конституції
України, Конституційний Суд України дійшов висновку, що поняття
"призначення" та "обрання" на посади суддів у судах загальної
юрисдикції, які обіймали посади за наслідками різних процедур, є
різними. Поняття "призначення суддів на посади", яке вживається в
пункті 1 частини першої статті 131 Конституції України, стосується
лише тих осіб, які призначаються Президентом України вперше на
посаду професійного судді судів загальної юрисдикції строком на
п'ять років.
5. З матеріалів справи випливає, що чинну редакцію Закону
України "Про Вищу раду юстиції" прийнято Верховною Радою України
15 січня 1998 року. Відповідно до внесеного народним депутатом
України Шишкіним В.І. законопроекту Вищій раді юстиції
пропонувалося надати право вносити парламенту подання про обрання
суддів безстрокове (за матеріалами стенограми засідання Верховної
Ради України). Але цю пропозицію Верховна Рада України не
врахувала.
Отже, приймаючи названий Закон тим самим складом Верховної
Ради України, який у 1996 році ухвалив чинну Конституцію України,
парламент конкретизував відповідне конституційне положення,
зазначивши в пункті 1 статті 3 та статті 29 цього Закону, що Вища
рада юстиції вносить подання про перше призначення на посаду судді
Президенту України. Це свідчить, що, визначаючи повноваження Вищої
ради юстиції з цього питання, парламент не включив до них внесення
подання Верховній Раді України про обрання суддів безстроково.
Такий підхід до законодавчого регулювання повноважень Вищої
ради юстиції є по суті визначенням парламентом змісту положення
пункту 1 частини першої статті 131 Конституції України.
6. Граматичне тлумачення понять "призначення" та "обрання"
дає змогу визначити їх відмінності. Під словом "призначення"
розуміється розпорядження на право заміщення якоїсь посади,
надання офіційного права займати якусь посаду, виконувати
визначені обов'язки. Слово "обрання" тлумачиться як відбирання з
багатьох за якою-небудь ознакою, виділення голосуванням для
виконання певних обов'язків (Словник української мови, Новий
тлумачний словник української мови тощо).
Досліджуючи спірне питання із застосуванням історичного
тлумачення, Конституційний Суд України встановив, що в системі
правосуддя до прийняття Конституції України 1996 року посада судді
заміщалася лише шляхом обрання. За Конституцією (Основним Законом)
Української РСР 1978 року всі суди утворювалися на засадах
виборності суддів і народних засідателів, тобто судді, за винятком
народних, обиралися відповідними радами, а Верховний Суд
Української РСР обирався Верховною Радою Української РСР.
Таким чином, на той час зміст понять "призначення" та
"обрання" мав істотні відмінності (статті 108, 109, 150, 151
Конституції (Основного Закону) Української РСР).
У чинній Конституції України ці поняття також розмежовано,
зокрема поняття "обрання" вжито щодо тих суддів, які після
закінчення п'ятирічного терміну перебування на посаді судді шляхом
першого призначення Президентом України обираються потім Верховною
Радою України безстроково.
Отже, граматичне та історичне тлумачення дають змогу
стверджувати, що поняття "призначення" та "обрання" мають
зазначені відмінності.
7. Механізм добору громадянина України на посаду судді
реалізовують Вища рада юстиції та кваліфікаційні комісії суддів.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 131 Конституції
України на Вищу раду юстиції покладено "внесення подання про
призначення суддів на посади".
У статтях 3, 29 Закону України "Про Вищу раду юстиції"
встановлено порядок внесення Вищою радою юстиції подання
Президентові України про перше призначення суддею. Для виконання
цих повноважень у структурі Вищої ради юстиції функціонує секція з
питань підготовки подань для призначення суддів уперше (частина
перша статті 19 Закону України "Про Вищу раду юстиції").
Кваліфікаційна комісія суддів може рекомендувати громадянина
України на посаду судді (частина третя статті 127 Конституції
України).
Завданням кваліфікаційної комісії суддів є, зокрема,
визначення рівня професійної підготовленості суддів (стаття 1
Закону України "Про кваліфікаційні комісії, кваліфікаційну
атестацію і дисциплінарну відповідальність суддів судів України"
( 3911-12 ). За заявами кандидатів у судді вона проводить
кваліфікаційні екзамени і дає висновки про підготовленість до
судової роботи кожного кандидата, який уперше висувається на
посаду судді.
За результатами розгляду заяв кандидатів у судді
кваліфікаційні комісії суддів дають висновки про можливість
обрання на посаду судді безстроково (частина друга статті 6 Закону
України "Про кваліфікаційні комісії, кваліфікаційну атестацію і
дисциплінарну відповідальність суддів судів України").
Положень щодо внесення Вищою радою юстиції подань до
Верховної Ради України про обрання суддів безстроково Закон
України "Про Вищу раду юстиції" ( 22/98-ВР ) не містить.
Таким чином, аналіз функцій кваліфікаційної комісії суддів та
Вищої ради юстиції щодо першого призначення й обрання свідчить, що
вони розмежовані певними процедурами стосовно заміщення посад
суддів судів загальної юрисдикції. Це дає підстави для висновку
про відмінність повноважень кваліфікаційних комісій суддів та
Вищої ради юстиції щодо кандидатів на посади суддів. Законодавчо
закріплено особливий порядок, згідно з яким Вища рада юстиції за
рекомендацією кваліфікаційної комісії суддів вносить подання
Президенту України про призначення громадянина України на посаду
судді вперше. Процес обрання на посаду судді безстроково
здійснюється Верховною Радою України як колегіальним органом
законодавчої влади з урахуванням відповідного висновку
кваліфікаційної комісії суддів. На основі цього можна
стверджувати, що саме за змістом функцій кваліфікаційної комісії
суддів і Вищої ради юстиції та за процедурами їх реалізації
поняття "призначення" і "обрання", які вживаються в Конституції
України щодо зайняття посади судді, є різними.
8. Що стосується порушеного в конституційному поданні питання
щодо внесення Вищою радою юстиції подання про призначення суддів
на посади голів судів загальної юрисдикції, їх заступників та
звільнення їх з цих посад, то аналіз норм Конституції України
доводить, що Основний Закон України не містить положень про
призначення/обрання голів судів загальної юрисдикції, заступників
та їх звільнення. Лише частина друга статті 128 Конституції
України передбачає обрання на посаду Голови Верховного Суду
України та звільнення з цієї посади шляхом таємного голосування
Пленумом Верховного Суду України в порядку, встановленому законом.
Призначення на адміністративні посади голів інших судів
загальної юрисдикції та їх заступників має визначатися виключно
законом (пункт 14 частини першої статті 92 Конституції України).
Таким чином, Конституційний Суд України дійшов висновку, що
із змісту положень Конституції України не випливає належність до
відання Вищої ради юстиції внесення подань про призначення суддів
на адміністративні посади в судах загальної юрисдикції та про
звільнення їх з цих посад.
На підставі викладеного та керуючись статтями 147, 150
Конституції України ( 254к/96-ВР ), статтями 45, 63, 67, 69 Закону
України "Про Конституційний Суд України" ( 422/96-ВР ),
Конституційний Суд України
в и р і ш и в:
1. В аспекті порушених у конституційному поданні питань щодо
внесення Вищою радою юстиції подань про призначення суддів судів
загальної юрисдикції на посади, в тому числі на адміністративні,
положення пункту 1 частини першої статті 131 Конституції України у
системному зв'язку з пунктом 27 частини першої статті 85, частиною
четвертою статті 126, частиною третьою статті 127, статтею 128
Конституції України треба розуміти так, що Вища рада юстиції
вносить подання Президенту України про перше призначення на посаду
професійного судді строком на п'ять років.
2. За змістом пункту 1 частини першої статті 131 Конституції
України право внесення подань Верховній Раді України про обрання
суддів безстроково та призначення суддів на адміністративні посади
в судах загальної юрисдикції на Вищу раду юстиції не поширюється.
3. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до
виконання на території України, остаточним і не може бути
оскарженим.
Рішення Конституційного Суду України підлягає опублікуванню у
"Віснику Конституційного Суду України" та в інших офіційних
виданнях України.

КОНСТИТУЦІЙНИЙ СУД УКРАЇНИ

  Пошук Знайти слова на сторiнцi:     
* тiльки українськi (або рос.) лiтери, мiнiмальна довжина слова 3 символи...