Документ v026p710-09, чинний, поточна редакція — Прийняття від 19.10.2009

                                                          
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Р І Ш Е Н Н Я
КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ
у справі за конституційними поданнями
Президента України та 48 народних депутатів України
щодо відповідності Конституції України
(конституційності) окремих положень законів України
"Про вибори Президента України",
"Про Державний реєстр виборців", "Про внесення змін
до деяких законодавчих актів України
щодо виборів Президента України"
та Кодексу адміністративного судочинства України
(справа про внесення змін до деяких законодавчих актів
України щодо виборів Президента України)

м. Київ Справа N 1-50/2009
19 жовтня 2009 року
N 26-рп/2009

Конституційний Суд України у складі суддів:
Стрижака Андрія Андрійовича - головуючого, Бауліна Юрія Васильовича, Бринцева Василя Дмитровича, Вдовіченка Сергія Леонідовича, Головіна Анатолія Сергійовича, Джуня В'ячеслава Васильовича, Дідківського Анатолія Олександровича, Домбровського Івана Петровича - доповідача, Кампа Володимира Михайловича, Колоса Михайла Івановича, Лилака Дмитра Дмитровича, Маркуш Марії Андріївни, Мачужак Ярослави Василівни, Нікітіна Юрія Івановича, Овчаренка В'ячеслава Андрійовича, Стецюка Петра Богдановича, Ткачука Павла Миколайовича, Шишкіна Віктора Івановича,
розглянув на пленарному засіданні справу за конституційними
поданнями Президента України ( n0034100-09 ) та 48 народних
депутатів України щодо відповідності Конституції України
( 254к/96-ВР ) (конституційності) частини шостої статті 2, частини
шостої статті 23, частини дев'ятої статті 24, частини дев'ятої
статті 31, частин четвертої, п'ятої, дев'ятої статті 32, пунктів
1, 4, 5 частини другої статті 36-1, статті 49, абзацу першого
частини першої, частин другої, п'ятої статті 56, абзацу другого
частини четвертої статті 79, абзацу другого частини п'ятої
статті 83, частини сьомої статті 84, статті 92, частини четвертої
статті 94, частини четвертої статті 96, частин першої, четвертої,
п'ятої, шостої статті 99, статті 100 Закону України "Про вибори
Президента України" від 5 березня 1999 року N 474-XIV ( 474-14 )
(Відомості Верховної Ради України, 1999 р., N 14, ст. 81) зі
змінами, пункту 4 частини першої статті 109, частини шостої статті
117, другого речення частини четвертої, частини одинадцятої статті
172, частин десятої, дванадцятої статті 176 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) зі змінами,
частини сьомої статті 14, частин першої, другої статті 17, другого
речення пункту 3-1 розділу VII "Прикінцеві положення" Закону
України "Про Державний реєстр виборців" від 22 лютого 2007 року
N 698-V ( 698-16 ) (Відомості Верховної Ради України, 2007 р.,
N 20, ст. 282) зі змінами, абзацу четвертого підпункту 4 пункту 3,
підпункту 8, абзацу другого підпункту 9, підпунктів 14, 15,
абзаців третього, дев'ятого, дев'ятнадцятого підпункту 26,
підпунктів 34, 46 пункту 4, підпункту 4 пункту 5 розділу I, пункту
3 розділу II "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення
змін до деяких законодавчих актів України щодо виборів Президента
України" від 21 серпня 2009 року N 1616-VI ( 1616-17 ) (Голос
України, 2009 р., 10 вересня).
Конституційний Суд України Ухвалою від 6 жовтня 2009 року
об'єднав конституційні провадження у справах за конституційними
поданнями Президента України ( n0034100-09 ) та 48 народних
депутатів України в одне конституційне провадження.
У процесі розгляду матеріалів справи Конституційний Суд
України Ухвалою від 19 жовтня 2009 року роз'єднав конституційне
провадження за вказаними поданнями на дві справи, виділивши окреме
конституційне провадження щодо конституційності положень
статей 157 і 158-1 Кримінального кодексу України ( 2341-14 ).
Приводом для розгляду справи відповідно до статей 39, 40
Закону України "Про Конституційний Суд України" ( 422/96-ВР )
стали конституційні подання Президента України ( n0034100-09 ) та
48 народних депутатів України.
Підставою для розгляду справи згідно зі статтями 71, 82
Закону України "Про Конституційний Суд України" ( 422/96-ВР ) є
наявність спірних питань щодо конституційності зазначених
положень.
Заслухавши суддю-доповідача Домбровського І.П. та дослідивши
матеріали справи, Конституційний Суд України
у с т а н о в и в:
1. Суб'єкти права на конституційне подання - Президент
України та 48 народних депутатів України - звернулися до
Конституційного Суду України з клопотаннями визнати такими, що не
відповідають Конституції України ( 254к/96-ВР ) (є
неконституційними), положення частини шостої статті 2 (щодо
визначення перебування на консульському обліку умовою реалізації
права голосу на виборах Президента України), частини шостої
статті 23, частини дев'ятої статті 24, частини дев'ятої статті 31,
частин четвертої, п'ятої, дев'ятої статті 32 (щодо внесення
виборчими комісіями змін до списків виборців на виборчій дільниці
в день голосування за рішеннями виборчих комісій), пунктів 1, 4, 5
частини другої статті 36-1 (щодо складання та уточнення списків
виборців на закордонних виборчих дільницях за принципом
перебування громадян на консульському обліку), статті 49, абзацу
першого частини першої, частин другої, п'ятої статті 56 (щодо
скасування прийняття рішення про скасування реєстрації кандидата
на пост Президента України вищим судовим органом і віднесення
прийняття цього рішення до виключних повноважень Центральної
виборчої комісії без належних гарантій судового захисту), абзацу
другого частини четвертої статті 79, абзацу другого частини п'ятої
статті 83, частини сьомої статті 84, статті 92, частини четвертої
статті 94, частини четвертої статті 96, частин першої, четвертої,
п'ятої, шостої статті 99, статті 100 Закону України "Про вибори
Президента України" від 5 березня 1999 року N 474-XIV ( 474-14 )
зі змінами (далі - Закон N 474), пункту 4 частини першої
статті 109, частини шостої статті 117, другого речення частини
четвертої, частини одинадцятої статті 172 (щодо скорочення до двох
днів строків вирішення судами відповідних адміністративних справ),
частин десятої, дванадцятої статті 176 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) зі змінами (далі - КАС України),
частини сьомої статті 14 (щодо надання Центральній виборчій
комісії (далі - ЦВК) повноважень щодо визначення порядку ведення
Державного реєстру виборців (далі - Реєстр), частин першої, другої
статті 17, другого речення пункту 3-1 розділу VII "Прикінцеві
положення" Закону України "Про Державний реєстр виборців" від
22 лютого 2007 року N 698-V ( 698-16 ) зі змінами (далі - Закон
N 698), абзацу четвертого підпункту 4 пункту 3 (у частині
скорочення до двох днів строків вирішення судами відповідних
адміністративних справ), підпункту 8, абзацу другого підпункту 9,
підпунктів 14, 15 (в частині, що стосується виключення норм про
відкріпні посвідчення), абзаців третього, дев'ятого,
дев'ятнадцятого підпункту 26 (у частині, що скасовує прийняття
рішення про скасування реєстрації кандидата на пост Президента
України вищим судовим органом і відносить прийняття цього рішення
до виключних повноважень ЦВК), підпунктів 34, 46 пункту 4,
підпункту 4 пункту 5 розділу I, пункту 3 розділу II "Прикінцеві
положення" Закону України "Про внесення змін до деяких
законодавчих актів України щодо виборів Президента України" від
21 серпня 2009 року N 1616-VI ( 1616-17 ) (далі - Закон N 1616).
2. Свої позиції щодо поставлених у конституційних поданнях
( n0034100-09 ) питань висловили Президент України, Голова
Верховної Ради України, Центр політико-правових реформ.
3. Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені у
конституційних поданнях ( n0034100-09 ), виходить з такого.
Україна є демократичною, правовою державою, у якій визнається
і діє принцип верховенства права; права і свободи людини та їх
гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави;
держава відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і
забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави;
органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої
повноваження у встановлених Конституцією України ( 254к/96-ВР )
межах і відповідно до законів України (стаття 1, частина друга
статті 3, частина друга статті 6, частина перша статті 8
Конституції України) ( 254к/96-ВР ).
У частині другій статті 5 Основного Закону України
( 254к/96-ВР ) передбачено, що носієм суверенітету і єдиним
джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу
безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого
самоврядування.
Відповідно до статті 69 Конституції України ( 254к/96-ВР )
основними формами безпосередньої демократії є вибори та
референдум, а згідно з частиною першою статті 38 цієї Конституції
( 254к/96-ВР ) громадяни мають право брати участь в управлінні
державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах,
вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та
органів місцевого самоврядування.
Право обирати полягає в можливості громадянина України, який
на день проведення виборів досяг вісімнадцяти років та якого не
визнано судом недієздатним (стаття 70 Конституції України)
( 254к/96-ВР ), шляхом голосування брати участь в обранні,
зокрема, Президента України.
Згідно зі статтею 71 Конституції України ( 254к/96-ВР )
вибори до органів державної влади, зокрема вибори Президента
України, є вільними і відбуваються на основі загального, рівного і
прямого виборчого права шляхом таємного голосування.
Право бути обраним на виборах Президента України полягає в
можливості громадянина України, який досяг тридцяти п'яти років,
має право голосу, проживає в Україні протягом десяти останніх
перед днем виборів років та володіє державною мовою (частина друга
статті 103 Основного Закону України) ( 254к/96-ВР ), бути обраним
на виборах Президента України.
За пунктом 20 частини першої статті 92 Конституції України
( 254к/96-ВР ) організація і порядок проведення виборів і
референдумів визначаються виключно законами України.
Питання організації, порядок проведення виборів Президента
України, здійснення виборчого процесу, його забезпечення та
гарантування врегульовані Законом N 474 ( 474-14 ), КАС України
( 2747-15 ), Законом N 698 ( 698-16 ) та іншими законами.
3.1. Згідно з частиною шостою статті 2 Закону N 474
( 474-14 ) громадянин України, який проживає або перебуває в
період підготовки і проведення виборів за межами України і
перебуває на консульському обліку, реалізує своє право голосу на
виборах Президента України.
Автори клопотань вважають, що цією нормою позбавлено права
голосу на виборах Президента України виборців, які проживають або
перебувають у період підготовки і проведення виборів за межами
України, але не перебувають на консульському обліку. Таким чином,
на думку суб'єктів права на конституційне подання, положення
частини шостої статті 2 Закону N 474 ( 474-14 ) щодо визначення
перебування на консульському обліку умовою реалізації права голосу
на виборах Президента України не відповідає статті 3, частині
другій статті 5, статтям 21, 22, частинам першій, другій
статті 24, частині першій статті 38, статтям 64, 69, 70, частині
першій статті 71, частині першій статті 103 Конституції України
( 254к/96-ВР ).
Конституційний Суд України, вирішуючи питання щодо
конституційності вказаного положення, виходить з такого.
За Конституцією України ( 254к/96-ВР ) конституційні права і
свободи гарантуються і не можуть бути скасовані; при прийнятті
нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається
звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод; Україна гарантує
піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її
межами; громадяни мають рівні конституційні права (частини друга,
третя статті 22, частина перша статті 24, частина третя
статті 25) ( 254к/96-ВР ).
Частиною шостою статті 2 Закону N 474 ( 474-14 ) до внесення
змін відповідно до Закону N 1616 ( 1616-17 ) передбачалося, що
громадянин України, який проживає або перебуває в період
підготовки і проведення виборів за межами України, перетнувши
державний кордон України на законних підставах, реалізує своє
право голосу на виборах Президента України на загальних підставах.
Тобто попередньою редакцією цієї норми було встановлено гарантію
реалізації права голосу на виборах Президента України виборцю,
який перебуває за межами території України, незалежно від
перебування його на консульському обліку.
Разом з тим Законом N 474 ( 474-14 ) не передбачено
можливості реалізувати конституційне право вільно обирати
Президента України для тих громадян, які проживають або
перебувають у період підготовки і проведення виборів за межами
України, але не перебувають на консульському обліку.
Конституційний Суд України вважає, що положенням частини
шостої статті 2 Закону N 474 ( 474-14 ) встановлено додаткову
вимогу щодо реалізації активного виборчого права для громадян, які
проживають або перебувають у період підготовки і проведення
виборів за межами України, - перебування на консульському обліку,
чим звужено зміст та обсяг права громадян обирати Президента
України.
Отже, положення частини шостої статті 2 Закону N 474
( 474-14 ) щодо визначення перебування на консульському обліку
умовою реалізації права голосу на виборах Президента України не
відповідає частинам другій, третій статті 22, частині першій
статті 24, частині першій статті 38, частині першій статті 64,
частині першій статті 71, частині першій статті 103 Конституції
України ( 254к/96-ВР ) (є неконституційним).
3.2. Суб'єкт права на конституційне подання - Президент
України - стверджує, що Конституції України ( 254к/96-ВР ) із
зазначених підстав не відповідають пункти 1, 4, 5 частини другої
статті 36-1 Закону N 474 ( 474-14 ), якими встановлено, що не
пізніш як за шість днів до дня виборів до органу ведення Реєстру у
Міністерстві закордонних справ України за формою, встановленою
ЦВК, керівники дипломатичних чи консульських установ України
подають відомості про: громадян України, які перебувають на
консульському обліку, яким після останнього дня періоду, за який
надавалися до органу ведення Реєстру передбачені законом
відомості, виповнилося або на день виборів виповниться
вісімнадцять років; громадян України - виборців, які після
останнього дня періоду, за який надавалися до органу ведення
Реєстру передбачені законом відомості, стали на консульський облік
на території відповідного консульського округу; громадян України -
виборців, які після останнього дня періоду, за який надавалися до
органу ведення Реєстру передбачені законом відомості, зняті з
консульського обліку на території відповідного консульського
округу.
Конституційний Суд України вважає, що подання керівниками
дипломатичних та консульських установ України до органу ведення
Реєстру у Міністерстві закордонних справ України відомостей,
передбачених пунктами 1, 4, 5 частини другої статті 36-1 Закону
N 474 ( 474-14 ), є способом здійснення встановлених законом
виборчих процедур, а тому немає підстав для тверджень про
порушення таким законодавчим регулюванням конституційного права
громадян України вільно обирати до органів державної влади.
Отже, положення пунктів 1, 4, 5 частини другої статті 36-1
Закону N 474 ( 474-14 ) не суперечать статті 3, частині другій
статті 5, частинам другій, третій статті 22, частинам першій,
другій статті 24, частині першій статті 38, статтям 64, 69, 70,
частині першій статті 71, частині першій статті 103 Конституції
України ( 254к/96-ВР ) (є конституційними).
3.3. Відповідно до першого речення частини шостої статті 23,
першого речення частини дев'ятої статті 24 Закону N 474 ( 474-14 )
до складу окружної, дільничної виборчої комісії можуть входити
громадяни України, які мають право голосу і проживають у межах
відповідного територіального округу або міста, на території якого
розташований цей округ.
Суб'єкти права на конституційне подання зазначають, що такий
порядок формування виборчих комісій є обмеженням громадян України
у праві на свободу політичної діяльності, не забороненої
Конституцією ( 254к/96-ВР ) і законами України, та на участь в
управлінні державними справами за ознакою місця проживання. На
їхню думку, зазначені положення суперечать частині другій
статті 3, частині четвертій статті 15, частині третій статті 22,
частинам першій, другій статті 24, статті 33, частині першій
статті 38, частині другій статті 71 Конституції України
( 254к/96-ВР ).
Конституційний Суд України, вирішуючи спірне питання,
виходить з такого.
Згідно з частиною першою статті 22 Закону N 474 ( 474-14 )
виборчі комісії є спеціальними колегіальними державними органами,
уповноваженими організовувати підготовку та проведення виборів
Президента України та забезпечувати точне й однакове дотримання
законодавства України щодо виборів Президента України. Будучи
членом виборчої комісії, громадянин реалізує своє конституційне
право брати участь в управлінні державними справами (частина перша
статті 38 Конституції України) ( 254к/96-ВР ).
Відповідно до частини четвертої статті 15 Конституції України
( 254к/96-ВР ) держава гарантує свободу політичної діяльності, не
забороненої Конституцією ( 254к/96-ВР ) і законами України. Це
означає, що на конституційному та законодавчому рівнях можуть
встановлюватися певні обмеження, умови реалізації права громадян
на свободу політичної діяльності. Така діяльність громадян
провадиться шляхом їх участі у політичному житті суспільства,
зокрема через право громадян брати участь в управлінні державними
справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно
обирати і бути обраними до органів державної влади та органів
місцевого самоврядування. Виборчі комісії є суб'єктом виборчого
процесу, його невід'ємною складовою, вони наділені повноваженнями
вирішувати важливі для держави питання щодо організації та
проведення виборів, отже, є підстави стверджувати, що участь у
роботі таких виборчих комісій є способом реалізації права громадян
на участь в управлінні державними справами.
Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть
бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України
( 254к/96-ВР ) (частина перша статті 64 Основного Закону України).
Конституційний Суд України наголошує, що встановлення обмежень
прав і свобод людини і громадянина є допустимим виключно за умови,
що таке обмеження є домірним (пропорційним) та суспільно
необхідним. Позбавлення громадянина України права брати участь в
управлінні державними справами шляхом участі у роботі окружної або
дільничної виборчої комісії у зв'язку з його проживанням за межами
відповідного округу або міста в умовах відсутності воєнного або
надзвичайного стану є порушенням частини четвертої статті 15,
частини першої статті 38 Конституції України ( 254к/96-ВР ).
Отже, положення частини шостої статті 23, частини дев'ятої
статті 24 Закону N 474 ( 474-14 ) у частині, що встановлює вимогу
до кандидата у члени окружної, дільничної виборчої комісії
проживати у межах відповідного територіального округу або міста,
на території якого розташований цей округ, суперечать частині
четвертій статті 15, частині другій статті 22, частині першій
статті 24, частині першій статті 38 Основного Закону України
( 254к/96-ВР ) (є неконституційними).
3.4. За змістом оспорюваних положень статті 56 Закону N 474
( 474-14 ) ЦВК у визначених частиною першою цієї статті випадках
приймає рішення про скасування реєстрації кандидата на пост
Президента України (абзац перший частини першої); рішення ЦВК про
скасування реєстрації кандидата на пост Президента України
оприлюднюється в державних засобах масової інформації (частина
друга); ЦВК розглядає питання про скасування реєстрації кандидата
на пост Президента України чи про оголошення кандидату або партії
(блоку) попередження у присутності кандидата на пост Президента
України або уповноваженого представника партії (блоку), яка
висунула цього кандидата; про час розгляду цього питання зазначені
особи повідомляються не пізніш як у день, що передує дню розгляду;
у разі відсутності зазначених осіб без поважних причин, а при
розгляді цього питання менш як за три дні до дня виборів чи дня
повторного голосування незалежно від причини це питання
розглядається ЦВК за відсутності зазначених осіб (частина п'ята)
( 474-14 ).
За редакцією статті 56 Закону N 474 ( 474-14 ) до внесення
змін згідно з Законом N 1616 ( 1616-17 ) рішення щодо скасування
реєстрації кандидата на пост Президента України приймав Верховний
Суд України за зверненням ЦВК.
На думку суб'єкта права на конституційне подання - Президента
України, визначений чинною редакцією статті 56 Закону N 474
( 474-14 ) порядок скасування рішення про реєстрацію кандидата на
пост Президента України є позбавленням кандидата на пост
Президента України гарантій належного судового захисту права бути
обраним. Автор клопотання стверджує про порушення таким
законодавчим регулюванням частин другої, третьої статті 22,
частини першої статті 38, частини другої статті 55, статті 64
Конституції України ( 254к/96-ВР ).
Конституційний Суд України вважає, що вказані у частині
першій статті 56 Закону N 474 ( 474-14 ) підстави скасування
реєстрації кандидата на пост Президента України (звернення
кандидата на пост Президента України з письмовою заявою про
відмову від балотування; вихід партії, членом якої є кандидат на
пост Президента України, із складу блоку, який приймав рішення про
його висування, або прийняття партіями, що входять до блоку, який
висунув кандидата, рішення про розпуск виборчого блоку; припинення
громадянства України кандидата на пост Президента України; вибуття
кандидата на пост Президента України за межі України для
постійного проживання; визнання кандидата на пост Президента
України недієздатним чи набрання стосовно нього законної сили
обвинувальним вироком суду за вчинення умисного злочину (пункти 1,
2, 3, 4, 5) ( 474-14 ) є юридичними фактами, що пов'язані або з
реалізацією кандидатом в Президенти України права зняти свою
кандидатуру з балотування, або із втратою ним пасивного виборчого
права тощо.
Рішення ЦВК про скасування реєстрації кандидата на пост
Президента України може бути оскаржене до суду кандидатом на пост
Президента України на підставі статті 55 Конституції України
( 254к/96-ВР ) та норм КАС України ( 2747-15 ).
Враховуючи викладене, Конституційний Суд України дійшов
висновку, що положення частин першої, другої, п'ятої статті 56
Закону N 474 ( 474-14 ) не суперечать частинам другій, третій
статті 22, частині першій статті 38, частині другій статті 55,
статті 64 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (є конституційними).
3.5. Згідно з абзацом другим частини четвертої статті 79,
абзацом другим частини п'ятої статті 83 Закону N 474 ( 474-14 )
непідписання або відмова у підписанні протоколу окремими членами
комісії не має правових наслідків для дійсності протоколу.
Президент України стверджує, що таким законодавчим
регулюванням дійсними визнаються протоколи про підрахунок голосів
виборців на виборчій дільниці, про підсумки голосування в межах
територіального виборчого округу без декількох підписів або
взагалі не підписані, а також створюються можливості для
оформлення на практиці більше одного дійсного протоколу, які не
можна оскаржити до суду, чим "створено механізм спотворення
народного волевиявлення на виборах Президента України". У
конституційному поданні ( n0034100-09 ) стверджується про
невідповідність оспорюваних положень статтям 5, 38, 69, 70, 103
Конституції України ( 254к/96-ВР ).
Вирішуючи спір, Конституційний Суд України виходить з такого.
В абзаці першому частини четвертої статті 79 Закону N 474
( 474-14 ) визначено вимоги щодо оформлення протоколу дільничної
виборчої комісії про підрахунок голосів. Зокрема, встановлено
обов'язок голови, заступника голови, секретаря та інших членів
дільничної виборчої комісії, які присутні на засіданні комісії,
підписати кожен примірник протоколу; передбачено, що у разі
відсутності підпису члена дільничної виборчої комісії у протоколі
проти його прізвища зазначається причина відсутності підпису; у
разі своєї незгоди з відомостями, що зазначені у протоколі, член
комісії зобов'язаний викласти у письмовій формі свою окрему думку,
яка додається до протоколу.
Відповідно до частини четвертої статті 28 Закону N 474
( 474-14 ) засідання виборчої комісії є повноважним, якщо в ньому
бере участь не менш як дві третини складу комісії, а рішення
вважається прийнятим, якщо за нього проголосувала більшість від
складу комісії (частина тринадцята статті 28 Закону N 474)
( 474-14 ).
На підставі системного аналізу вказаних норм Закону N 474
( 474-14 ) Конституційний Суд України дійшов висновку, що в абзаці
другому частини четвертої статті 79, абзаці другому частини п'ятої
статті 83 Закону N 474 ( 474-14 ) йдеться про непідписання або
відмову у підписанні протоколу окремими (тобто деякими, кількома,
не всіма) членами комісії з тих, які беруть участь у повноважному
засіданні виборчої комісії.
Конституційний Суд України наголошує, що положення Закону
N 474 ( 474-14 ), згідно з яким непідписання або відмова у
підписанні протоколу окремими членами комісії не має правових
наслідків для дійсності протоколу, не виключає можливості
оскарження дійсності протоколу у разі його непідписання або
відмови у підписанні окремими членами комісії, з тих, які беруть
участь у засіданні виборчої комісії, або з інших підстав, що не
визначені оскаржуваними положеннями, а також не виключає
відповідальності у випадках та порядку, встановлених законом.
Отже, абзац другий частини четвертої статті 79, абзац другий
частини п'ятої статті 83 Закону N 474 ( 474-14 ) не суперечать
статтям 5, 38, 69, 70, 103 Конституції України ( 254к/96-ВР ).
3.6. Згідно з частиною сьомою статті 84 Закону N 474
( 474-14 ) скарги, що стосуються підготовки і проведення виборів
Президента України, на рішення, дії чи бездіяльність виборчих
комісій та їх членів, органів державної влади, органів місцевого
самоврядування, підприємств, установ, закладів та організацій, їх
посадових і службових осіб, акти та дії об'єднань громадян, крім
тих, які відповідно до закону, статуту (положення) об'єднання
громадян належать до їх внутрішньої організаційної діяльності або
їх виключної компетенції, дії та бездіяльність засобів масової
інформації, їх посадових та службових осіб, а також інших
суб'єктів виборчого процесу у день голосування і наступні дні
виборчого процесу до ЦВК не подаються. У разі надходження
зазначені скарги залишаються ЦВК без розгляду. Подання таких скарг
не перешкоджає встановленню результатів виборів Президента України
та їх оголошенню.
Суб'єкти права на конституційне подання зазначають, що до
внесення змін до Закону N 474 ( 474-14 ) згідно із Законом N 1616
( 1616-17 ) заборони подавати скарги до ЦВК у день голосування і
після дня голосування та розглядати їх ЦВК не було. Громадяни
України, звертаючись до ЦВК зі скаргами, реалізовували передбачені
Конституцією України ( 254к/96-ВР ) право направляти письмові
звернення або особисто звертатися до органів державної влади,
посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути
звернення і дати обґрунтовану відповідь, та право будь-якими не
забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від
порушень і протиправних посягань (стаття 40, частина п'ята
статті 55) ( 254к/96-ВР ). Автори клопотань вважають, що частина
сьома статті 84 Закону N 474 ( 474-14 ) не відповідає частині
другій статті 3, частинам другій, третій статті 22, статті 40,
частині п'ятій статті 55, частині першій статті 64 Конституції
України ( 254к/96-ВР ).
Розглядаючи клопотання, Конституційний Суд України виходить з
такого.
Відповідно до Закону України "Про Центральну виборчу комісію"
( 1932-15 ) (далі - Закон про ЦВК) ЦВК є постійно діючим
колегіальним державним органом, який очолює систему виборчих
комісій; забезпечує відповідно до своїх повноважень дотримання
передбачених Конституцією України ( 254к/96-ВР ) та законами
України принципів і засад виборчого і референдумного процесів,
реалізацію виборчих прав громадян України та права на участь у
референдумі, однакове застосування законодавства України про
вибори і референдуми на всій території України; здійснює контроль
за дотриманням політичними партіями (виборчими блоками політичних
партій), іншими суб'єктами виборчого процесу та процесу
референдуму вимог законодавства про вибори і референдуми;
організовує підготовку і проведення виборів Президента України
(статті 1, 2, пункт 9 статті 17, пункт 1 статті 18) ( 1932-15 ).
Крім того, у разі необхідності ЦВК може за власною ініціативою
розглянути та прийняти рішення стосовно надання виборчим комісіям
роз'яснень і рекомендацій щодо застосування законодавства України
про вибори, організації підготовки та проведення виборів,
організації роботи виборчих комісій та інших питань, віднесених до
повноважень ЦВК (стаття 16 Закону про ЦВК) ( 1932-15 ).
Конституційний Суд України звертає увагу на те, що статтею 14
Закону про ЦВК ( 1932-15 ) передбачено право громадян на звернення
до ЦВК з питань, що належать до її повноважень, у порядку,
встановленому Законом про ЦВК ( 1932-15 ), Законом України "Про
звернення громадян" ( 393/96-ВР ) та іншими законами України. За
змістом частини третьої цієї статті під зверненням, скаргою слід
розуміти інформацію про порушення законодавства України про вибори
та вимогу забезпечити реалізацію і захист виборчих прав, законних
інтересів суб'єктів виборчого процесу, поновити порушені виборчі
права. Згідно із Законом про ЦВК ( 1932-15 ) такі скарги подаються
і розглядаються в порядку та строки, встановлені відповідним
законом України про вибори (частина четверта статті 14)
( 1932-15 ), скарги, які подані до ЦВК під час виборчого процесу
та стосуються цього процесу, розглядаються ЦВК протягом п'яти днів
з дня їх надходження, якщо інший строк не встановлено відповідним
законом України про вибори (частина друга статті 15) ( 1932-15 ).
Положення частини сьомої статті 84 Закону N 474 ( 474-14 )
виключає можливість звернення до ЦВК зі скаргами та реалізацію
закріплених у Законі про ЦВК ( 1932-15 ) функцій та повноважень у
день голосування і наступні дні виборчого процесу.
Конституційний Суд України зазначає, що заборона звертатися
до ЦВК зі скаргами, що стосуються підготовки і проведення виборів
Президента України, у день голосування і наступні дні виборчого
процесу, розглядати ЦВК такі скарги передбачена всупереч приписам
статті 40 Конституції України ( 254к/96-ВР ), згідно з якою усі
мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові
звернення або особисто звертатися до органів державної влади,
органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих
органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану
відповідь у встановлений законом строк. За статтями 22, 64
Основного Закону України ( 254к/96-ВР ) це право гарантується і не
може бути обмежене.
Отже, частина сьома статті 84 Закону N 474 ( 474-14 ) не
відповідає статті 1, частині першій статті 8, частинам другій,
третій статті 22, статті 40, статті 64 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (є неконституційною).
3.7. Згідно із Законом N 1616 ( 1616-17 ) статтю 92 Закону
N 474 ( 474-14 ) викладено в новій редакції: "Скарги, що
стосуються призначення, підготовки і проведення виборів Президента
України, можуть бути подані на рішення, дії чи бездіяльність
виборчих комісій та їх членів, дій кандидатів на пост Президента
України, їх довірених осіб". Статтю 100 Закону N 474 ( 474-14 )
викладено в новій редакції, відповідно до якої визначено суб'єктів
звернення з позовами до суду по окремих категоріях справ.
Статті 101, 102 Закону N 474 ( 474-14 ), якими регулювалися
особливості оскарження актів чи дій об'єднань громадян, виборчих
блоків, дій чи бездіяльності засобів масової інформації, їх
власників, посадових і службових осіб, виключено.
Суб'єкт права на конституційне подання - 48 народних
депутатів України - порушує питання про відповідність статей 92,
100 Закону N 474 ( 474-14 ), підпункту 46 пункту 4 розділу I
Закону N 1616 ( 1616-17 ) частині другій статті 3, частині третій
статті 22, статті 40, частині п'ятій статті 55, частині першій
статті 64 Конституції України ( 254к/96-ВР ).
У клопотанні зазначається, що порівняно з попередньою
редакцією статей 92, 100 (до внесення змін згідно із Законом
N 1616) ( 1616-17 ), статей 101, 102 та частини третьої статті 103
Закону N 474 ( 474-14 ) (до їх виключення згідно з підпунктом 46
пункту 4 розділу I Закону N 1616) ( 1616-17 ) істотно звужено
перелік можливих предметів та суб'єктів оскарження, що
унеможливлює оскарження до виборчих комісій, зокрема до ЦВК,
окремих питань, чим обмежено можливості захисту порушених виборчих
прав громадян, а отже, є ознаки порушення частини другої статті 3,
частини третьої статті 22, статті 40, частини п'ятої статті 55,
частини першої статті 64 Конституції України ( 254к/96-ВР ).
Розглядаючи клопотання, Конституційний Суд України зазначає.
Відповідно до частини першої статті 99 Закону N 474
( 474-14 ) провадження в окремих категоріях справ у судах, а також
порядок розгляду та оскарження рішень визначаються КАС України
( 2747-15 ) з урахуванням особливостей, передбачених Законом
N 474 ( 474-14 ). За частиною другою цієї статті до суду можуть
бути оскаржені: рішення, дії чи бездіяльність органів виконавчої
влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ,
закладів та організацій, їх посадових та службових осіб - за
місцезнаходженням відповідного органу, підприємства, установи,
закладу, організації, посадової (службової) особи, рішення, дії чи
бездіяльність яких оскаржуються у порядку, передбаченому
статтею 174 КАС України ( 2747-15 ); акти чи дії партій (блоків) -
суб'єктів виборчого процесу, об'єднань громадян, крім тих, які
відповідно до закону, статуту (положення) об'єднання громадян
належать до їх внутрішньої організаційної діяльності або їх
виключної компетенції - за місцезнаходженням органу об'єднання
громадян, виборчого блоку, акти чи дії якого оскаржуються у
порядку, передбаченому статтею 175 КАС України ( 2747-15 ); дії чи
бездіяльність засобів масової інформації, їх власників, посадових
і службових осіб, творчих працівників - за місцезнаходженням
засобу масової інформації, дії чи бездіяльність якого оскаржуються
у порядку, передбаченому статтею 174 КАС України ( 2747-15 );
рішення, дії чи бездіяльність виборчих комісій, у тому числі
рішення ЦВК із встановлення результатів виборів у порядку,
передбаченому статтею 172 КАС України ( 2747-15 ). Аналогічні
положення містяться і в статті 176 КАС України ( 2747-15 ) у
редакції Закону N 1616 ( 1616-17 ), де визначено особливості
провадження у справах, пов'язаних із виборами Президента України.
Таким чином, скарги щодо предметів, суб'єктів оскарження, які
не розглядаються виборчими комісіями і про які йдеться у
конституційному поданні ( n0034100-09 ), можуть бути розглянуті в
судовому порядку, що є гарантією захисту порушених виборчих прав.
Звуження кола предметів та суб'єктів оскарження для виборчих
комісій пов'язане з особливостями законодавчого врегулювання
питань виборчого процесу, що не належить до гарантій, визначених
частиною п'ятою статті 55 Конституції України ( 254к/96-ВР ) щодо
права будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої
права і свободи від порушень та протиправних посягань.
Конституційний Суд України дійшов висновку, що викладення за
Законом N 1616 ( 1616-17 ) статей 92, 100 Закону N 474 ( 474-14 )
в новій редакції, виключення статей 101, 102, частини третьої
статті 103 Закону N 474 ( 474-14 ) не порушило частини п'ятої
статті 55 Конституції України ( 254к/96-ВР ), а отже, відсутнє і
порушення частини другої статті 3, частини третьої статті 22,
статті 40, частини першої статті 64 Конституції України
( 254к/96-ВР ).
3.8. Згідно з частиною шостою статті 99 Закону N 474
( 474-14 ) позови щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності
суб'єктів виборчого процесу, не розглянуті судом протягом двох
днів з часу закінчення голосування на виборчих дільницях,
залишаються без розгляду.
Суб'єкти права на конституційне подання вважають, що частина
шоста статті 99 Закону N 474 ( 474-14 ) не відповідає частинам
другій, третій статті 22, частинам першій, другій статті 55,
статті 64, частині другій статті 124 Конституції України
( 254к/96-ВР ), оскільки створює механізм, який за певних обставин
унеможливлює оскарження результатів виборів Президента України.
При розгляді порушеного питання Конституційний Суд України
виходить з такого.
Відповідно до Основного Закону України ( 254к/96-ВР ) права і
свободи людини і громадянина захищаються судом; кожному
гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи
бездіяльності органів державної влади, органів місцевого
самоврядування, посадових і службових осіб (частини перша, друга
статті 55) ( 254к/96-ВР ).
За правовою позицією Конституційного Суду України, викладеною
в Рішенні від 30 січня 2003 року N 3-рп/2003 ( v003p710-03 ) у
справі про розгляд судом окремих постанов слідчого і прокурора,
"правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно
відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне
поновлення в правах" (абзац десятий пункту 9 мотивувальної
частини).
Невиконання судом вимоги щодо розгляду справ у стислий строк
(протягом двох днів з часу закінчення голосування на виборчих
дільницях) не може бути підставою для залишення скарги судом без
розгляду у зв'язку із закінченням строків, оскільки є несумісним
із суттю конституційного права на судовий захист і призводить до
порушення правової справедливості у реалізації виборчих прав
громадян.
Таким чином, частина шоста статті 99 Закону N 474 ( 474-14 ),
згідно з якою суд залишає позови щодо оскарження рішень, дій чи
бездіяльності суб'єктів виборчого процесу після закінчення
визначених для цього строків без розгляду, є такою, що обмежує
закріплену Конституцією України ( 254к/96-ВР ) гарантію здійснення
прав і свобод людини і громадянина - право на їх судовий захист
(частини перша, друга статті 55) ( 254к/96-ВР ), яке гарантується
(частина друга статті 22) ( 254к/96-ВР ), не може бути обмежене
(стаття 64) ( 254к/96-ВР ), а його зміст та обсяг не можуть бути
звужені (частина третя статті 22) ( 254к/96-ВР ).
Враховуючи зазначене, Конституційний Суд України дійшов
висновку про невідповідність частини шостої статті 99 Закону N 474
( 474-14 ) частинам другій, третій статті 22, частинам першій,
другій статті 55, статті 64 Конституції України ( 254к/96-ВР ).
3.9. Відповідно до частини одинадцятої статті 172 КАС України
( 2747-15 ) суд вирішує адміністративні справи, визначені цією
статтею, у дводенний строк після надходження позовної заяви.
Адміністративні справи за позовними заявами, що надійшли до дня
голосування, вирішуються судом у дводенний строк, але не пізніше
ніж за дві години до початку голосування. Адміністративні справи
за позовними заявами, що надійшли у день голосування, вирішуються
судом до закінчення голосування. Адміністративні справи за
позовними заявами, що надійшли у день голосування, але після
закінчення голосування, вирішуються судом у дводенний строк після
надходження позовної заяви.


Якщо Ви побачили помилку в тексті, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl-Enter. Будемо вдячні!

вгору