Про затвердження Методології проведення антикорупційної експертизи
Мін'юст України; Наказ від 23.06.20101380/5
Документ v1380323-10, поточна редакція — Редакція від 19.08.2013
 

Сторінки:  [ 1 ]  2  3
наступна сторінка »  

МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ

НАКАЗ

23.06.2010  № 1380/5

  Про затвердження Методології проведення антикорупційної експертизи


(назва із змінами, внесеними згідно
з наказами Міністерства юстиції України
від 30.09.2011 р. № 3099/5,
від 19.08.2013 р. № 1728/5)

Із змінами і доповненнями, внесеними
наказами Міністерства юстиції України
від 30.09.2011 р. № 3099/5,
від 02.04.2012 р. № 516/5,
від 19.08.2013 р. № 1728/5

Відповідно до частини першої статті 15 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» НАКАЗУЮ:


(преамбула у редакції наказу
Міністерства юстиції України
від 19.08.2013 р. № 1728/5)

1. Затвердити Методологію проведення антикорупційної експертизи, що додається.


(пункт 1 із змінами, внесеними згідно з
наказами Міністерства юстиції України 
від 30.09.2011 р. № 3099/5,
від 19.08.2013 р. № 1728/5)

2. Рекомендувати державним органам, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування при підготовці проектів нормативно-правових актів використовувати цю Методологію.


(пункт 2 із змінами, внесеними згідно з
наказами Міністерства юстиції України
від  30.09.2011 р. № 3099/5,
від 19.08.2013 р. № 1728/5)

3. Контроль за виконанням цього наказу залишаю за собою.

Міністр

О. Лавринович



МЕТОДОЛОГІЯ
проведення антикорупційної експертизи


(назва у редакції наказу 
Міністерства юстиції України
від 30.09.2011 р. № 3099/5,
із змінами, внесеними згідно з
наказом Міністерства юстиції України
від 19.08.2013 р. № 1728/5)

І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

1.1. Цією Методологією визначаються типові види, критерії та способи оцінки, а також способи виявлення та усунення корупціогенних факторів у нормативно-правових актах та проектах нормативно-правових актів.


(пункт 1.1. із змінами, внесеними згідно з
наказами Міністерства юстиції України
від 30.09.2011 р. № 3099/5,
від 19.08.2013 р. № 1728/5)

1.2. Антикорупційна експертиза (далі – експертиза) – діяльність із виявлення в нормативно-правових актах, проектах нормативно-правових актів корупціогенних факторів та розробки рекомендацій стосовно їх усунення.


(пункт 1.2. із змінами, внесеними згідно з
наказами Міністерства юстиції України
від 30.09.2011 р. № 3099/5,
від 19.08.2013 р. № 1728/5)

1.3. Корупціогенний фактор (в широкому розумінні) – здатність нормативно-правової конструкції (окремого нормативного припису чи їх сукупності) самостійно чи у взаємодії з іншими нормами сприяти вчиненню корупційних правопорушень.


(пункт 1.3. із змінами, внесеними згідно з
наказом Міністерства юстиції України
від 19.08.2013 р. № 1728/5)

1.4. Поняття корупційного правопорушення, що використовується в цій Методології, вживається у значенні, наведеному в Законі України «Про засади запобігання і протидії корупції».

У цій Методології під органами державної влади розуміються державні органи, органи влади Автономної Республіки Крим.


(пункт 1.4. із змінами, внесеними згідно з
наказами Міністерства юстиції України
від 30.09.2011 р. № 3099/5,
від 02.04.2012 р. № 516/5,
доповнено абзацом другим згідно з
наказом Міністерства юстиції України 
від 19.08.2013 р. № 1728/5)

1.5. Індикатор корупціогенності – ознака нормативно-правового припису, що може свідчити про наявність в нормативно-правовому акті, проекті нормативно-правового акта корупціогенних факторів.


(пункт 1.5. із змінами, внесеними згідно з
наказом Міністерства юстиції України
від 19.08.2013 р. № 1728/5)

1.6. Дискреційні повноваження – сукупність прав та обов’язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.


(пункт 1.6. із змінами, внесеними згідно з
наказом Міністерства юстиції України 
від 19.08.2013 р. № 1728/5)

Пункт 1.7. виключено.


(згідно з наказом 
Міністерства юстиції України
від 19.08.2013 р. № 1728/5)

1.8. Експертизі підлягають нормативно-правові акти, проекти нормативно-правових актів щодо:


(абзац перший пункту 1.8. із змінами,
внесеними згідно з
наказом  Міністерства юстиції України
від 19.08.2013 р. № 1728/5)

1) прав та свобод людини і громадянина;

2) повноважень органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування;

3) надання адміністративних послуг;

4) розподілу та витрачання коштів Державного бюджету та місцевих бюджетів;

5) конкурсних (тендерних) процедур;

Підпункт 6 пункту 1.8. виключено.


(згідно з наказом 
Міністерства юстиції України
від 19.08.2013 р. № 1728/5)

1.9. Під час проведення експертизи здійснюються виявлення та оцінка таких корупціогенних факторів:

1) нечітке визначення функцій, прав, обов’язків і відповідальності органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування;

2) створення надмірних обтяжень для одержувачів адміністративних послуг;

3) відсутність або нечіткість адміністративних процедур;

4) відсутність чи недоліки конкурсних (тендерних) процедур.

1.10. Під час оцінювання виявлених корупціогенних факторів особа, яка проводить експертизу, повинна обов’язково враховувати вид правотворчої діяльності і відповідно вид нормативно-правового акта, проекту нормативно-правового акта, що містить корупціогенні фактори. З цієї точки зору всі нормативно-правові акти поділяються на чотири групи (залежно від загрози породження корупціогенного фактора, починаючи з найменшої):


(абзац перший пункту 1.10. із змінами,
внесеними згідно з
наказом  Міністерства юстиції України
від 19.08.2013 р. № 1728/5)

1) закони України;

2) нормативно-правові акти Президента України;

3) нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України;

4) нормативно-правові акти інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

1.11. У разі виявлення зазначених корупціогенних факторів особа, яка проводить експертизу, зобов’язана сформулювати рекомендації щодо їх усунення.


(пункт 1.11. із змінами,
внесеними згідно з
наказом Міністерства юстиції України
від 19.08.2013 р. № 1728/5)

1.12. Усунення виявлених корупціогенних факторів може здійснюватись шляхом:

1) конкретизації положень нормативно-правового акта, проекту нормативно-правового акта;


(підпункт 1 пункту 1.12. із змінами,
внесеними згідно з
наказом  Міністерства юстиції України
від 19.08.2013 р. № 1728/5)

2) включення до нормативно-правового акта, проекту нормативно-правового акта відсильних норм, що передбачають необхідність використання положень інших нормативно-правових актів;


(підпункт 2 пункту 1.12. із змінами,
внесеними згідно з
наказом Міністерства юстиції України
від 19.08.2013 р. № 1728/5)

3) відображення в нормативно-правовому акті, проекті нормативно-правового акта розгорнутих (повних) процедур.


(підпункт 3 пункту 1.12. із змінами,
внесеними згідно з
наказом  Міністерства юстиції України
від 19.08.2013 р. № 1728/5)

1.13. У разі виявлення при проведенні експертизи техніко-юридичних недоліків нормативно-правового акта, проекту нормативно-правового акта особа, яка проводить експертизу, вказує на них, як на корупціогенні фактори. До таких недоліків належать:


(абзац перший пункту 1.13. із змінами,
внесеними згідно з
наказом  Міністерства юстиції України
від 19.08.2013 р. № 1728/5)

1) юридичні колізії нормативних приписів, що містяться в одному нормативно-правовому акті або в різних нормативно-правових актах, у тому числі невідповідність змісту нормативних приписів нормативно-правового акта, проекту нормативно-правового акта положенням нормативно-правового акта, який має вищу юридичну силу;


(підпункт 1 пункту 1.13. із змінами,
внесеними згідно з
наказом  Міністерства юстиції України
від 19.08.2013 р. № 1728/5)

2) розробка проекту нормативно-правового акта, видання (прийняття) нормативно-правового акта органом (особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування) з перевищенням своєї компетенції;


(підпункт 2 пункту 1.13. із змінами,
внесеними згідно з
наказом  Міністерства юстиції України
від 19.08.2013 р. № 1728/5)

3) порушення встановленої форми нормативно-правового акта, проекту нормативно-правового акта;


(підпункт 3 пункту 1.13. із змінами,
внесеними згідно з
наказом  Міністерства юстиції України
від 19.08.2013 р. № 1728/5)

4) порушення вимог нормопроектувальної техніки;

5) технічні помилки в тексті, пропущення слів тощо.

1.14. Для виявлення в нормативно-правовому акті, проекті нормативно-правового акта корупціогенних факторів цією Методологією встановлюються індикатори корупціогенності.


(абзац перший пункту 1.14. із змінами,
внесеними згідно з
наказами Міністерства юстиції України
від 30.09.2011 р. № 3099/5
від 19.08.2013 р. № 1728/5)

Виявляючи в нормативно-правовому акті, проекті нормативно-правового акта корупціогенні фактори, особа, яка проводить експертизу, повинна враховувати, що ознаки більшості з названих в цій Методології факторів взаємопов’язані між собою. Таким чином, один і той самий індикатор корупціогенності (конкретний нормативний припис) може свідчити про наявність в нормативно-правовому акті, проекті нормативно-правового акта різних корупціогенних факторів.


(абзац другий пункту 1.14. із змінами,
внесеними згідно з
наказами Міністерства юстиції України
від 30.09.2011 р. № 3099/5,
від 19.08.2013 р. № 1728/5)

Наприклад, нормативний припис, що надає особі, уповноваженій на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, право витребовувати у фізичних та юридичних осіб додаткові матеріали та інформацію на свій розсуд, без конкретизації мети, строків і підстав для прийняття такого рішення залежно від змісту нормативно-правового акта, проекту нормативно-правового акта може бути індикатором безпідставного встановлення дискреційних повноважень, недосконалості адміністративних процедур. У такому випадку оцінка нормативного припису здійснюється у відношенні до кожного корупціогенного фактору, до якого він може бути віднесений.


(абзац третій пункту 1.14. із змінами,
внесеними згідно з
наказом  Міністерства юстиції України
від 19.08.2013 р. № 1728/5)

Пункт 1.15. виключено.


(згідно з
наказом  Міністерства юстиції України
від 19.08.2013 р. № 1728/5)

Пункт 1.16. виключено.


(згідно з
наказом  Міністерства юстиції України
від 19.08.2013 р. № 1728/5)

ІІ. НЕЧІТКЕ ВИЗНАЧЕННЯ ФУНКЦІЙ, ПРАВ, ОБОВ’ЯЗКІВ І ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ ТА МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ, ОСІБ, УПОВНОВАЖЕНИХ НА ВИКОНАННЯ ФУНКЦІЙ ДЕРЖАВИ АБО МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ

Поняття корупціогенного фактора та способи його виявлення

2.1. Корупціогенним фактором є неналежне визначення в нормативно-правовому акті, проекті нормативно-правового акта функцій, прав, обов’язків і відповідальності органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, наслідком чого може бути невиправдане встановлення чи надмірне розширення дискреційних повноважень, створення умов для виникнення конфлікту інтересів та можливостей для зловживання наданими їм повноваженнями.


(пункт 2.1. із змінами, 
внесеними згідно з
наказом  Міністерства юстиції України
від 19.08.2013 р. № 1728/5)

2.2. Неналежним визначенням функцій, прав, обов’язків і відповідальності органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в нормативно-правовому акті, проекті нормативно-правового акта можуть бути:


(абзац перший пункту 2.2.
із змінами, внесеними згідно з
наказом  Міністерства юстиції України
від 19.08.2013 р. № 1728/5)

1) наявність дискреційних повноважень, не обумовлених специфікою суспільних відносин, що регулюються нормативно-правовим актом, передбачається врегулювати проектом нормативно-правового акта, або відсутність юридичних засобів, що можуть забезпечити застосування дискреційних повноважень у обсязі і з метою, для якої ці повноваження надані особі, уповноваженій на виконання функцій держави або місцевого самоврядування:


(підпункт 1 пункту 2.2.
із змінами, внесеними згідно з
наказом  Міністерства юстиції України
від 19.08.2013 р. № 1728/5)

а) встановлення або розширення дискреційних повноважень в адміністративних процедурах, що, навпаки, потребують чіткого визначення компетенції органу (особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування);

б) перевищення межі дискреційних повноважень, тобто нормативно-правовий акт, проект нормативно-правового акта або пов’язані з ним інші акти не містять юридичних засобів, що дозволяють забезпечити використання дискреційних повноважень в чітко визначеному обсязі, необхідному для належного виконання особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, своїх прав і обов’язків з метою, задля досягнення якої їх було надано;


(підпункт «б» підпункту 1 пункту 2.2.
із змінами, внесеними згідно з
наказом  Міністерства юстиції України
від 19.08.2013 р. № 1728/5)

в) неможливість у зв’язку зі способом викладення дискреційних повноважень визначити їх обсяг, а отже – встановити факт перевищення меж адміністративного розсуду;

2) неврегульованість процедури вирішення конфлікту інтересів, у разі можливості його виникнення;

3) відсутність чітких критеріїв оцінки діяльності особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та механізмів контролю за її діяльністю;

4) невизначеність меж персональної відповідальності особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за свої рішення, дії чи бездіяльність.

2.3. Індикаторами цього корупціогенного фактора є:

1) неможливість встановлення відповідальної особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, яка наділена правом здійснювати ту чи іншу функцію, виконувати закріплені нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта обов’язки і права;


(підпункт 1 пункту 2.3.
із змінами, внесеними згідно з
наказом  Міністерства юстиції України
від 19.08.2013 р. № 1728/5)

2) невизначеність спеціальних обмежень, пов’язаних з виконанням встановлених повноважень;

3) відсутність чітких критеріїв оцінки ефективності і результативності професійної службової діяльності;

4) невизначеність чіткого змісту службової діяльності особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зокрема видів і категорій справ, які вона має розглядати, самостійності при прийнятті управлінських та інших рішень, обсягу службових повноважень, які підлягають виконанню (службових обов’язків і прав);

5) відсутність порядку взаємодії з особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, інших структурних підрозділів, інших органів державної влади та місцевого самоврядування при виконанні службових повноважень;

6) невизначеність меж персональної відповідальності особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за невиконання чи неналежне виконання службових обов’язків;

7) неврегульованість процедури позавідомчого контролю за виконанням особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, службових обов’язків;

8) можливість реалізації особистих, майнових (фінансових) чи інших, не пов’язаних з інтересами служби, інтересів особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, при виконанні службових обов’язків.


(підпункт 8 пункту 2.3.
із змінами, внесеними згідно з
наказом  Міністерства юстиції України
від 19.08.2013 р. № 1728/5)

2.4. Для виявлення корупціогенного фактора особа, яка проводить експертизу, повинна визначити в тексті нормативно-правового акта, проекту нормативно-правового акта припис, що встановлює дискреційні повноваження.


(абзац перший пункту 2.4.
із змінами, внесеними згідно з
наказом  Міністерства юстиції України
від 19.08.2013 р. № 1728/5)

Наявність дискреційних повноважень не є ознакою корупціогенності нормативно-правового акта, проекту нормативно-правового акта, проте, залежно від відносин, що регулює нормативно-правовий акт, пропонується врегулювати проектом нормативно-правового акта, дискреційні повноваження можуть суттєво підвищувати можливості суб’єктивного впливу особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, на рішення, що приймається.


(абзац другий пункту 2.4.
із змінами, внесеними згідно з
наказом  Міністерства юстиції України
від 19.08.2013 р. № 1728/5)

Дискреційні повноваження мають такі ознаки:

1) дозволяють органу (особі, уповноваженій на виконання функцій держави або місцевого самоврядування) на власний розсуд оцінювати юридичний факт (фактичний склад), внаслідок чого можуть виникати, змінюватись або припинятись правовідносини;

2) дозволяють на власний розсуд обирати одну із декількох, запропонованих у нормативно-правовому акті, проекті нормативно-правового акта, форм реагування на даний юридичний факт;


(абзац п’ятий пункту 2.4.
із змінами, внесеними згідно з
наказом  Міністерства юстиції України
від 19.08.2013 р. № 1728/5)

3) надають можливість органу (особі, уповноваженій на виконання функцій держави або місцевого самоврядування) на власний розсуд вибирати міру публічно-правового впливу щодо фізичних та юридичних осіб, його вид, розмір, спосіб реалізації;

4) дозволяють органу (особі, уповноваженій на виконання функцій держави або місцевого самоврядування) обрати форму реалізації своїх повноважень – видання нормативного або індивідуально-правового акта, вчинення (утримання від вчинення) адміністративної дії;

5) наділяють орган (особу, уповноважену на виконання функцій держави або місцевого самоврядування) правом повністю або частково визначати порядок здійснення юридично значущих дій, у тому числі строк та послідовність їх здійснення;

6) надають можливість органу (особі, уповноваженій на виконання функцій держави або місцевого самоврядування) на власний розсуд визначати спосіб виконання управлінського рішення, у тому числі передавати виконання прийнятого рішення підлеглим особам, іншим органам державної влади та місцевого самоврядування, встановлювати строки і процедуру виконання.

Види і обсяг дискреційних повноважень, а також порядок їх закріплення залежать від таких факторів:

1) сфери суспільних відносин, що регулюються нормативно-правовим актом, пропонується врегулювати проектом нормативно-правового акта. Передусім це сфери соціального управління, екології, фінансової, дозвільної, регуляторної діяльності тощо;


(абзац одинадцятий пункту 2.4.
із змінами,  внесеними згідно з
наказом  Міністерства юстиції України
від 19.08.2013 р. № 1728/5)

2) характеру правових відносин, в межах яких реалізуються повноваження (охоронні або регулятивні, матеріальні або процесуальні);

3) виду органу (рівня особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування), що реалізує дискреційні повноваження;

4) форми нормативно-правового акта, проекту нормативно-правового акта;


(абзац чотирнадцятий пункту 2.4.
із змінами, внесеними згідно з
наказом  Міністерства юстиції України
від 19.08.2013 р. № 1728/5)

5) інших факторів.

Дискреційні повноваження можуть закріплюватися в нормативно-правових актах, проектах нормативно-правових актів такими способами:


(абзац шістнадцятий пункту 2.4.
із змінами, внесеними згідно з
наказом  Міністерства юстиції України
від 19.08.2013 р. № 1728/5)

1) за допомогою оціночних понять, наприклад: "за наявності поважних причин орган вправі надати …", "у виключних випадках особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може дозволити…", "рішення може бути прийнято, якщо це не суперечить суспільним інтересам…" тощо;

2) шляхом перерахування видів рішень, що приймаються органом (особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування), не вказуючи підстав для прийняття того чи іншого рішення або шляхом часткового визначення таких підстав;

3) шляхом надання права органу (особі, уповноваженій на виконання функцій держави або місцевого самоврядування) при виявленні певних обставин (настанні конкретних юридичних фактів) приймати чи не приймати управлінське рішення залежно від власної оцінки цих фактів;

4) за допомогою нормативних приписів, що містять лише окремі елементи гіпотези чи диспозиції правової норми, що не дозволяють зробити однозначний висновок про умови застосування нормативного припису або правові наслідки застосування такого припису.

2.5. У разі виявлення дискреційних повноважень необхідно звертати увагу на такі елементи нормативно-правового акта, проекту нормативно-правового акта:


(абзац перший пункту 2.5.
із змінами, внесеними згідно з
наказом  Міністерства юстиції України
від 19.08.2013 р. № 1728/5)

1) наявність або відсутність вказівок на суб’єкт (орган, особу, уповноважену на виконання функцій держави або місцевого самоврядування), що приймає управлінське рішення, видає правозастосовчий акт, здійснює юридично значущі дії;

2) види управлінських рішень, що приймаються, їх кількість, можливість вибору одного із передбачених в нормативно-правому акті, проекті нормативно-правового акта рішень:


(підпункт 2 пункту 2.5.
із змінами, внесеними згідно з
наказом  Міністерства юстиції України
від 19.08.2013 р. № 1728/5)

а) відсутність розмежування проміжних (процесуальних) і кінцевих рішень, якщо передбачається прийняття і тих і інших;

б) невизначеність процесуальної форми прийняття управлінського рішення;

3) юридичне визначення підстав для прийняття управлінських рішень:

а) невизначеність або недостатня визначеність підстав для прийняття управлінських рішень;

б) можливість органу (особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування) прийняти декілька видів рішень при нормативному закріпленні порядку або підстав прийняття тільки одного із них;

в) відсутність обов’язку мотивувати управлінське рішення, що приймається;

4) строки реалізації владних повноважень, прийняття управлінських рішень, здійснення інших юридично значущих дій:

а) відсутність формально визначених строків;

б) можливість органу (особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування) продовжити або скоротити встановлений строк без формально визначених підстав;

в) право органу (особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування) поновити пропущений фізичною або юридичною особою строк на свій розсуд;

5) порядок відносин органу (особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування) з фізичними та юридичними особами, іншими органами державної влади та місцевого самоврядування:

а) відсутність в нормативно-правому акті, проекті нормативно-правового акта вказівок на юридичні факти (фактичний склад), що тягнуть за собою виникнення, зміну чи припинення правовідносин;


(підпункт «а» підпункту 5 пункту 2.5.
із змінами, внесеними згідно з
наказом  Міністерства юстиції України
від 19.08.2013 р. № 1728/5)

б) можливість органу (особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування) на свій розсуд ініціювати виникнення правовідносин, їх зміну або припинення, не вказуючи на юридично значущі обставини, що сприяли прийняттю такого роду рішення;

в) право органу (особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування) витребовувати від фізичних та юридичних осіб додаткові відомості, документи, інформацію, здійснення інших юридично значущих дій, не вказуючи вичерпних підстав для подібного роду рішень;

6) інші нормативно-правові приписи, що надають органу (особі, уповноваженій на виконання функцій держави або місцевого самоврядування) право приймати рішення на підставі власного розсуду.

Критерії та способи оцінки корупціогенного фактора

2.6. Для оцінки виявлених індикаторів, особі, яка проводить експертизу, необхідно відповісти на такі контрольні запитання:

1) чи надає нормативно-правовий акт, проект нормативно-правового акта можливість визначити відповідальну особу, уповноважену на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, яка наділена правом виконувати ту чи іншу управлінську функцію;


(підпункт 1 пункту 2.6.
із змінами, внесеними згідно з
наказом  Міністерства юстиції України
від 19.08.2013 р. № 1728/5)

2) чи містяться в нормативно-правому акті, проекті нормативно-правового акта спеціальні обмеження, заборони і обов’язки, адресовані особі, уповноваженій на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, призначені для забезпечення виконання тієї чи іншої управлінської функції;


(підпункт 2 пункту 2.6.
із змінами, внесеними згідно з
наказом  Міністерства юстиції України
від 19.08.2013 р. № 1728/5)

3) чи встановлені критерії оцінки діяльності особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, з точки зору її ефективності і результативності;

4) чи встановлений порядок службової взаємодії осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, з такими особами, інших органів державної влади та місцевого самоврядування, у зв’язку з виконанням службових повноважень;

5) чи встановлена особиста відповідальність особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за невиконання чи неналежне виконання службових обов’язків;

6) чи допускається можливість реалізації особистих, майнових (фінансових) чи інших інтересів особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, всупереч інтересам служби.


(підпункт 6 пункту 2.6.
із змінами, внесеними згідно з
наказом  Міністерства юстиції України
від 19.08.2013 р. № 1728/5)

2.7. Оцінка дискреційних повноважень здійснюється одночасно з їх виявленням.

Виявивши в нормативно-правовому акті, проекті нормативно-правового акта дискреційні повноваження, особа, яка проводить експертизу, повинна оцінити:


(абзац другий пункту 2.7.
із змінами, внесеними згідно з
наказом  Міністерства юстиції України
від 19.08.2013 р. № 1728/5)

1) допустимість використання дискреційних повноважень в даній сфері суспільних відносин;

2) відсутність перевищення меж дискреційних повноважень;

3) наявність в нормативно-правовому акті, проекті нормативно-правового акта, що аналізується, або пов’язаних з ним інших нормативно-правових актах юридичних, організаційних, інформаційних засобів, що забезпечують використання виявлених дискреційних повноважень в чітко визначеному обсязі або у точній відповідності меті та завданням нормативно-правового акта, проекту нормативно-правового акта.


(абзац п’ятий пункту 2.7.
із змінами, внесеними згідно з
наказом   Міністерства юстиції України
від 19.08.2013 р. № 1728/5)

При цьому необхідно враховувати, що належним чином встановлені дискреційні повноваження дозволяють забезпечити ефективну правозастосовчу діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

При оцінці дискреційних повноважень необхідно з’ясувати:

1) на яких правових нормах ґрунтуються дискреційні повноваження:

а) чи відповідають дискреційні повноваження нормам Конституції України, актам вищої юридичної сили;

б) чи передбачена можливість встановлення дискреційних повноважень нормативно-правовим актом, що має вищу юридичну силу;

2) чи є дискреційні повноваження необхідними в даному нормативно-правовому акті, проекті нормативно-правового акта:


(абзац одинадцятий пункту 2.7.
із змінами, внесеними згідно з
наказом  Міністерства юстиції України
від 19.08.2013 р. № 1728/5)

а) чи надаються дискреційні повноваження з метою максимального врахування особливостей врегульованих суспільних відносин;

б) чи можливо уникнути використання в нормативно-правовому акті, проекті нормативно-правового акта дискреційних повноважень та чи не призведе це до зниження ефективності правозастосовчої діяльності;


(абзац тринадцятий підпункт 2  пункту 2.7.
із змінами,  внесеними згідно з
наказом  Міністерства юстиції України
від 19.08.2013 р. № 1728/5)

в) чи відповідає обсяг наданих дискреційних повноважень характеру суспільних відносин, в рамках яких вони реалізуються, і статусу органу (особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування), який реалізує ці повноваження;

3) які негативні правові наслідки можуть виникнути у разі зловживання дискреційними повноваженнями:

а) чи не зробить це неможливим або таким, що суттєво обтяжить, реалізацію суб’єктивних прав фізичних та юридичних осіб;

б) чи не призведе це до можливості вільного тлумачення органом (особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування) порядку реалізації своїх власних повноважень;

в) чи не призведе це до зволікання з прийняттям законного управлінського рішення;

г) чи не призведе це до виникнення у фізичних та юридичних осіб додаткових правових чи організаційних обтяжень.

У разі встановлення, що закріплення дискреційного повноваження не призведе до негативних наслідків, необхідно зробити висновок, що корупціогенний фактор відсутній.

2.8. Особа, яка проводить експертизу, повинна враховувати, що оцінка умов, підстав, а також форми закріплення дискреційних повноважень можуть змінюватися залежно від сфери правового регулювання:

1) адміністративний розсуд може бути використано в більш широких обсягах в сфері внутрішньо-апаратних відносин, що виникають між органами держаної влади та місцевого самоврядування, особами, уповноваженим на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, оскільки ці відносини в силу своєї природи не передбачають детальної регламентації прав і обов’язків учасників, а також, оскільки дискреційні повноваження, що використовуються в цих відносинах, безпосередньо не впливають на правовий статус фізичних та юридичних осіб. Серед внутрішньо-апаратних відносин може бути проведена градація за використанням адміністративного розсуду залежно від суб’єктного складу, мети та завдань суспільних відносин, що реалізуються. Нижче наводиться класифікація внутрішньо-апаратних відносин залежно від обсягу дискреційних повноважень, що використовуються в них, починаючи з найвищої:

а) відносини, що виникають між Президентом України, Кабінетом Міністрів України, Верховною Радою України та іншими органами державної влади;

б) відносини між органами державної влади та органами місцевого самоврядування;

в) відносини між керівником органу державної влади, органу місцевого самоврядування і особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування;

г) відносини між органом державної влади і підвідомчими йому державними установами і підприємствами, відносини в сфері управління державним майном;

2) відносини між органами державної влади, з однієї сторони, та фізичними та юридичними особами, з іншої сторони, встановлюють більш жорсткі вимоги до механізму використання дискреційних повноважень, оскільки в рамках цих відносин адміністративний розсуд може створювати найбільш сприятливі умови для виникнення корупційних відносин. Далі наводиться приблизна класифікація вказаних відносин:

а) відносини, пов’язані з виявленням і припиненням правопорушень, застосуванням заходів державної і суспільної безпеки, ліквідації загрози життю і здоров’ю громадян;

б) відносини, пов’язані з призначенням публічно-правових санкцій;

в) відносини, пов’язані з контрольно-наглядовою діяльністю;

г) відносини, пов’язані з наданням адміністративних послуг;

ґ) відносини, пов’язані з видачею адміністративних дозволів, ліцензій, атестацією, акредитацією;

д) відносини, пов’язані з державною реєстрацією, постановкою на державний облік;

е) відносини, пов’язані з наданням соціальних виплат;

є) відносини, пов’язані з розподілом квот, проведенням конкурсних (тендерних) процедур, пов’язаних з закупівлею майна, наданням державного майна в користування.

Загроза формування корупціогенного фактора у зв’язку із використанням дискреційних повноважень залежить від групи суспільних відносин. Чим вищий рівень групи суспільних відносин, тим більшу загрозу формування корупціогенного фактора створюють дискреційні повноваження. При цьому можливість використання дискреційних повноважень передбачає їх наявність не у всіх видах відносин, що входять в дану групу, а лише в чітко визначених.

Наприклад, в ліцензійно-дозвільних відносинах дискреційні повноваження, як правило, можуть бути використані тільки з метою отримання більш повної інформації про ліцензіата, якщо надані ним документи не в повній мірі відповідають вимогам, встановленим законодавством.

Під час оцінювання нормативно-правового акта, проекту нормативно-правового акта, що регулює відносини, які відносяться до чотирьох останніх груп, особі, яка проводить експертизу, необхідно виходити з презумпції, що використання дискреційних повноважень є в них винятком із правила "пов’язаної компетенції" і повинно мати перш за все законодавчу основу.


(абзац вісімнадцятий пункту 2.8.
із змінами, внесеними згідно з
наказом  Міністерства юстиції України
від 19.08.2013 р. № 1728/5)

2.9. Одне і те саме дискреційне повноваження, закріплене в законі та в підзаконному акті, необхідно оцінювати по-різному, оскільки законотворчість має безпосередню конституційну основу і найвищу легітимність. В тих випадках, коли органи державної влади та місцевого самоврядування самі надають собі можливості приймати адміністративні рішення на власний розсуд, ймовірність використання дискреційного повноваження з корупційною метою суттєво зростає.

2.10. При оцінці корупційності закріплених неналежним чином повноважень особа, яка проводить експертизу, повинна враховувати такий критерій, як поєднання дискреційного повноваження з реалізацією визначеного виду суб’єктивних прав фізичних та юридичних осіб. Можна навести такі приклади суспільних відносин, у яких можливий цей фактор:

1) поєднання дискреційного повноваження з наданням організаційної допомоги юридичним особам, фізичним особам–підприємцям і громадянам;

2) поєднання дискреційного повноваження з правовим забезпеченням немайнових прав юридичних осіб, фізичних осіб–підприємців і громадян;

3) поєднання дискреційного повноваження із застосуванням щодо фізичних та юридичних осіб заходів державного примусу, безпосередньо не пов’язаних з виплатою фінансових коштів;

4) поєднання дискреційного повноваження з накладенням на юридичних осіб, фізичних осіб–підприємців і громадян грошових зобов’язань, інших фінансових, економічних обтяжень;

5) поєднання дискреційного повноваження з наданням, розподілом, виділенням грошових коштів, фінансових та інших економічних або виробничих ресурсів, майна або майнових прав юридичним особам, фізичним особам–підприємцям, громадянам.

Способи усунення корупціогенного фактора

Пункт 2.11. виключено.


(згідно з
наказом  Міністерства юстиції України
від 19.08.2013 р. № 1728/5)

2.12. Способи усунення корупціогенного фактора:

1) включення норм, що дозволяють визначити відповідальних за виконання тієї чи іншої державної функції або надання адміністративної послуги осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування;

2) встановлення для осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, додаткових заборон, обмежень чи обов’язків;

3) введення додаткових критеріїв оцінки якості ефективності і результативності службової діяльності;

4) уточнення обсягу службової діяльності конкретних осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування;

5) встановлення додаткових механізмів взаємодії осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, як всередині органу державної влади та місцевого самоврядування, так і з такими особами інших органів державної влади та місцевого самоврядування;

6) інші заходи, що дозволяють знизити ризик виникнення корупційних відносин внаслідок неналежного визначення функцій, обов’язків, прав і відповідальності осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

2.13. Пропозиція щодо виключення норми стосовно дискреційного повноваження з нормативно-правового акта, проекту нормативно-правового акта вноситься у тому випадку, коли особа, яка проводить експертизу, встановить:


(абзац перший пункту 2.13.
із змінами, внесеними згідно з
наказом  Міністерства юстиції України
від 19.08.2013 р. № 1728/5)

  Пошук Знайти слова на сторiнцi:     
* тiльки українськi (або рос.) лiтери, мiнiмальна довжина слова 3 символи...

Сторінки:  [ 1 ]  2  3
наступна сторінка »