Про пресу та інші засоби масової інформації
Органи влади СРСР; Закон від 12.06.19901552-I
Документ v1552400-90, чинний, поточна редакція — Введення в дію від 01.08.1990, підстава - v1553400-90

                            З А К О Н 
СОЮЗУ РАДЯНСЬКИХ СОЦІАЛІСТИЧНИХ РЕСПУБЛІК

Про пресу та інші засоби масової інформації
( Відомості Верховної Ради (ВВР), 1990, N 26, ст.492 )

( Вводиться в дію з 1 серпня 1990 року згідно з
Постановою ВР СРСР
N 1553-I ( v1553400-90 ) від 12.06.90, ВВР, 1990, N 26, ст.493 )

РОЗДІЛ I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Свобода друку
Преса та інші засоби масової інформації є вільними.
Свобода слова і свобода друку, гарантовані громадянам
Конституцією СРСР ( n0001400-77 ), означають право висловлювання
думок і переконань, пошуку, вибору, одержання і поширення
інформації та ідей у будь-яких формах, включаючи пресу та інші
засоби масової інформації.
Цензура масової інформації не допускається.
Стаття 2. Засоби масової інформації
У цьому Законі під масовою інформацією розуміються публічно
розповсюджувані друковані, аудіо- та аудіовізуальні повідомлення і
матеріали.
Під засобами масової інформації розуміються газети, журнали,
теле- і радіопрограми, кінодокументалістика, інші періодичні форми
публічного розповсюдження масової інформації.
Засоби масової інформації репрезентуються редакціями
періодичної преси, теле- і радіомовлення (інформаційними
агентствами, іншими установами, які здійснюють випуск масової
інформації).
Стаття 3. Мова засобів масової інформації
Засоби масової інформації провадять свою діяльність,
користуючись мовами народів, які вони обслуговують або чиї
інтереси представляють. Засоби масової інформації мають право
розповсюджувати масову інформацію іншими мовами.
Держава забезпечує право громадян СРСР на використання рідної
мови та інших мов народів СРСР при одержанні і розповсюдженні
масової інформації відповідно до законодавства про мови народів
СРСР.
Стаття 4. Виробничо-господарська діяльність
Редакція засобу масової інформації є юридичною особою, що діє
на підставі свого статуту.
Редакція має право провадити виробничо-господарську
діяльність на умовах економічної самостійності і господарського
розрахунку. Порядок надання засобам масової інформації державних дотацій
визначається законодавством Союзу РСР, союзних і автономних
республік.
Стаття 5. Неприпустимість зловживання свободою слова
Не допускається використання засобів масової інформації для
розголошення відомостей, які становлять державну чи іншу таємницю,
що спеціально охороняється законом, заклику до насильственого
повалення або зміни існуючого державного і суспільного ладу,
пропаганда війни, насильства і жорстокості, расової, національної,
релігійної винятковості або нетерпимості, розповсюдження
порнографії, з метою вчинення інших кримінально караних діянь.
Забороняється і переслідується відповідно до закону
використання засобів масової інформації для втручання в особисте
життя громадян, посягання на їхню честь і гідність.
Стаття 6. Законодавство Союзу РСР, союзних і автономних
республік про пресу та інші засоби масової
інформації
Законодавство про пресу та інші засоби масової інформації
складається з цього Закону та інших актів законодавства СРСР, що
видаються відповідно до нього, а також законів, інших актів
законодавства про пресу та інші засоби масової інформації союзних
і автономних республік.
РОЗДІЛ II. ОРГАНІЗАЦІЯ ДІЯЛЬНОСТІ ЗАСОБІВ МАСОВОЇ
ІНФОРМАЦІЇ
Стаття 7. Право на заснування засобу масової інформації
Право на заснування засобу масової інформації належить Радам
народних депутатів та іншим державним органам, політичним партіям,
громадським організаціям, масовим рухам, творчим спілкам,
кооперативним, релігійним, іншим об'єднанням громадян, створеним
відповідно до закону, трудовим колективам, а також громадянам
СРСР, які досягли вісімнадцятирічного віку.
Не допускається монополізація якого-небудь виду засобів
масової інформації (преси, радіо, телебачення та інших).
Стаття 8. Реєстрація засобу масової інформації
Редакція засобу масової інформації провадить свою діяльність
після реєстрації відповідного засобу масової інформації.
Заяви про реєстрацію засобів масової інформації, розрахованих
на загальносоюзну аудиторію, подаються засновниками в органи
державного управління, які визначаються Радою Міністрів СРСР, а
заяви про реєстрацію засобів масової інформації, розрахованих на
республіканську або місцеву аудиторію, - у відповідні виконавчі і
розпорядчі органи. Заяви про реєстрацію підлягають розглядові в
місячний строк з дня надходження.
Законодавчими актами союзних і автономних республік
реєстрацію засобів масової інформації, розрахованих на
республіканську або місцеву аудиторію, може бути покладено на інші
державні органи.
Засоби масової інформації, розраховані на зарубіжну
аудиторію, реєструються в Раді Міністрів СРСР або Раді Міністрів
союзної республіки.
Право приступити до випуску масової інформації зберігається
протягом року з дня одержання свідоцтва. У разі пропущення цього
строку свідоцтво про реєстрацію вважається таким, що втратило
силу.
Стаття 9. Заява про реєстрацію засобу масової інформації
У заяві про реєстрацію засобу масової інформації повинні бути
вказані:
1) засновник;
2) назва, мова (мови), місцезнаходження засобу масової
інформації;
3) передбачувана аудиторія:
4) програмні цілі і завдання;
5) передбачувані періодичність випуску, максимальний обсяг
засобу масової інформації та джерела фінансування.
Пред'явлення інших вимог при реєстрації засобу масової
інформації забороняється.
Стаття 10. Випадки розповсюдження інформації без реєстрації
Право на публічне розповсюдження інформації без реєстрації
мають органи державної влади й управління, інші державні органи
для видання офіційних нормативних та інших актів, бюлетенів
судової та арбітражної практики.
Підприємства, організації, навчальні та наукові заклади мають
право створювати і розповсюджувати необхідні в їхній діяльності
інформаційні матеріали і документацію без реєстрації. Не потребує
реєстрації діяльність по виготовленню за допомогою технічних
засобів друкованої, аудіо- та аудіовізуальної продукції не
призначеної для публічного розповсюдження або розмножуваної на
правах рукопису.
Не потрібна реєстрація засобів масової інформації при
випускові друкованої продукції тиражем менше тисячі примірників.
Стаття 11. Відмова в реєстрації засобу масової інформації
Відмова в реєстрації засобу масової інформації здійснюється
тільки з таких підстав:
1) якщо назва засобу масової інформації, його програмні цілі
й завдання суперечать положенням частини першої статті 5 цього
Закону;
2) якщо реєструючий орган раніше видав свідоцтво засобу
масової інформації з тією ж назвою;
3) якщо заяву подано до закінчення року з дня набрання
законної сили рішенням про припинення діяльності засобу масової
інформації.
Відмова в реєстрації надсилається заявникові у письмовій
формі із зазначенням підстав відмови, передбачених цим Законом.
Стаття 12. Реєстраційний збір
За видачу свідоцтва про реєстрацію засобу масової інформації
справляється реєстраційний збір у порядку та розмірах,
встановлених законодавством Союзу РСР, союзних і автономних
республік.
Стаття 13. Припинення випуску або видання засобу масової
інформації
Припинення випуску або видання засобу масової інформації
можливе за рішенням засновника або органу, який зареєстрував засіб
масової інформації, або суду.
Орган, який зареєстрував засіб масової інформації, або суд
припиняє його випуск чи видання у разі повторного протягом року
порушення вимог частини першої статті 5 цього Закону.
Якщо засіб масової інформації не випускається або не
видається більше року, для його поновлення потрібне нове свідоцтво
про реєстрацію.
У разі рішення засновника про припинення випуску або видання
засобу масової інформації трудовий колектив його редакції або
редактор (головний редактор) має переважне право на заснування
засобу масової інформації з тією ж назвою.
Стаття 14. Порядок оскарження відмови в реєстрації засобу
масової інформації, а також рішення про
припинення його діяльності
Відмова в реєстрації засобу масової інформації або порушення
державним органом встановленого для реєстрації місячного строку, а
також рішення про припинення діяльності засобу масової інформації
можуть бути оскаржені засновником або редакцією в суд і
розглядаються судом, включаючи майнові спори, в порядку,
передбаченому цивільним процесуальним законодавством.
Визнання відмови в реєстрації засобу масової інформації або
рішення про припинення його діяльності такими, що суперечать
законові, тягне за собою скасування оскаржуваних рішень.
Скасування рішення про припинення діяльності засобу масової
інформації тягне за собою відшкодування збитків, що їх мали
засновник, редакція і видавець, включаючи неодержані доходи.
Стаття 15. Засновник, редактор, редакція і видавець засобу
масової інформації
Засновник затверджує програму (основні принципи) діяльності
засобу масової інформації. Редакція або інша установа, яка
здійснює випуск масової інформації, реалізовує програму на основі
професійної самостійності.
Редактор (головний редактор) призначається і звільняється
засновником засобу масової інформації або обирається і
звільняється в порядку, передбаченому редакційним статутом.
Редактор (головний редактор) керує роботою редакційної колегії і
редакції засобу масової інформації, представляє його у відносинах
із засновником, видавцем, авторами, державними органами,
громадськими організаціями, іншими об'єднаннями громадян та
громадянами, а також у суді.
Редактор (головний редактор) несе відповідальність за
виконання вимог, що пред'являються до діяльності засобу масової
інформації на основі цього Закону та інших актів законодавства.
Редакційна колегія утворюється в порядку, передбаченому
редакційним статутом. Головою редакційної колегії є редактор
(головний редактор).
Видавцем засобу масової інформації можуть виступати його
засновник, а так само видавництво чи інша юридична особа, які
здійснюють матеріально-технічне забезпечення виробництва
(тиражування, випуск) масової інформації.
Стаття 16. Редакційний статут засобу масової інформації
Редакційний статут засобу масової інформації приймається на
загальних зборах журналістського колективу редакції більшістю
голосів при наявності не менше двох третин її складу і
затверджується засновником.
Редакційний статут регулює відносини засновника, редактора
(головного редактора) і редакції, повноваження журналістського
колективу. До статуту включаються положення про порядок розподілу
і використання доходу, одержуваного від діяльності засобу масової
інформації, інші положення.
Редакційний статут не повинен суперечити законодавству.
Стаття 17. Виробничі, майнові і фінансові відносини
засновника, редакції і видавця засобу масової
інформації
Виробничі, майнові і фінансові відносини засновника, редакції
і видавця засобу масової інформації будуються на основі чинного
законодавства і договору.
Договором визначаються:
кошти на утримання редакції;
частини доходу (прибутку) від діяльності засобу масової
інформації, що надходять у розпорядження редакції, засновника і
видавця:
зобов'язання засновника і видавця щодо забезпечення належних
виробничих та соціально-побутових умов життя і праці
співробітників редакції;
інші положення.
Стаття 18. Вихідні дані
Кожний випуск періодичного друкованого видання повинен
містити такі відомості:
1) назва видання;
2) засновник;
3) прізвище й ініціали редактора (головного редактора);
4) порядковий номер випуску і дата його виходу у світ для
періодичних видань, а для газет - також і час підписання до друку;
5) індекс для періодичних видань, розповсюджуваних через
підприємства зв'язку;
6) тираж;
7) ціна (при комерційному розповсюдженні видання);
8) адреса редакції, видавця, друкарні.
При кожному виході в ефір, а при безперервному мовленні - не
рідше чотирьох разів на добу редакція теле-, радіомовлення
зобов'язана оголошувати назву редакції теле-, радіомовлення.
Стаття 19. Контрольні та обов'язкові примірники
Безплатні контрольні примірники періодичних друкованих видань
відразу після надрукування надсилаються у Всесоюзну книжкову
палату, в Державну бібліотеку СРСР імені В.І. Леніна, Державну
публічну бібліотеку імені М.Є. Салтикова-Щедріна, засновникові, в
орган, який видав свідоцтво про реєстрацію даного друкованого
видання.
Контрольні та обов'язкові примірники творів друку
надсилаються також в інші установи та організації у порядку, який
визначається Радою Міністрів СРСР і Радами Міністрів союзних,
автономних республік.
Стаття 20. Зберігання матеріалів теле- і радіопередач
Редакції теле-, радіомовлення зобов'язані зберігати матеріали
передач протягом місяця після виходу в ефір, вести журнал
реєстрації передач, що йдуть в ефір без попереднього запису, в
якому фіксуються тема передачі, дата, час її початку і закінчення,
прізвище й ім'я ведучого. Журнал реєстрації таких передач
зберігається протягом року з дня останнього запису в ньому.
РОЗДІЛ III. РОЗПОВСЮДЖЕННЯ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ
Стаття 21. Порядок розповсюдження продукції засобів
масової інформації
Розповсюдження продукції засобів масової інформації
здійснюється видавцем безпосередньо або на договірних чи інших
законних підставах підприємствами зв'язку, іншими організаціями, а
також громадянами.
Розповсюдження продукції засобів масової інформації без
зазначення вихідних даних забороняється.
Стаття 22. Дозвіл на розповсюдження масової інформації
Розповсюдження кожного окремого випуску (з вихідними даними)
продукції засобу масової інформації допускається тільки після
того, як редактор (головний редактор) дасть дозвіл на вихід у світ
(в ефір).
Тираж періодичного друкованого видання визначається
редактором (головним редактором) за погодженням з видавцем.
Перешкоджання здійснюваному на законній підставі
розповсюдженню продукції засобу масової інформації, у тому числі
шляхом вилучення тиражу або його частини, не допускається, окрім
як на підставі рішення суду, що набрало законної сили.
Стаття 23. Офіційні повідомлення
Засоби масової інформації, засновані органами державної влади
й управління, зобов'язані публікувати офіційні повідомлення цих
органів.
Редакція зобов'язана опублікувати безплатно і в зазначений
строк рішення суду або органу державного арбітражу, яке набрало
законної сили і яке містить розпорядження про опублікування такого
рішення через даний засіб масової інформації.
РОЗДІЛ IV. ВІДНОСИНИ ЗАСОБІВ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ
З ГРОМАДЯНАМИ ТА ОРГАНІЗАЦІЯМИ
Стаття 24. Право на одержання інформації через засоби
масової інформації
Громадяни мають право на оперативне одержання через засоби
масової інформації достовірних відомостей про діяльність державних
органів, громадських об'єднань, службових осіб.
Засоби масової інформації мають право одержувати таку
інформацію від державних органів, громадських об'єднань і
службових осіб. Державні органи, громадські об'єднання, службові
особи надають засобам масової інформації наявні відомості і
можливість ознайомлення з документами.
Відмову в наданні запитуваних відомостей може бути оскаржено
представником засобу масової інформації вищестоящому органові або
службовій особі, а потім у суд у порядку, передбаченому законом
для оскарження неправомірних дій органів державного управління і
службових осіб, що ущемляють права громадян.
Стаття 25. Використання авторських матеріалів і листів
Використання творів журналістики, літератури, мистецтва і
науки засобами масової інформації допускається при додержанні
авторського права.
Ніхто не має права зобов'язати засіб масової інформації
опублікувати відхилений редакцією матеріал, якщо інше не
передбачено законом.
При публікації читацьких листів допускаються скорочення і
редагування їх тексту, які не перекручують змісту листів.
Стаття 26. Право на спростування і відповідь
Громадянин або організація мають право вимагати від редакції
засобу масової інформації спростування опублікованих відомостей,
що не відповідають дійсності і порочать їхню честь і гідність.
Громадянин або організація, щодо яких у засобі масової
інформації опубліковано відомості, які ущемляють їхні права та
законні інтереси, мають право на публікацію своєї відповіді в тому
ж засобі масової інформації.
Спростування або відповідь публікується у спеціальній рубриці
або на тій самій полосі і тим самим шрифтом, що й спростовуване
повідомлення: у газетах - не пізніше місяця з дня надходження
вимоги, в інших періодичних виданнях - у черговому
підготовлюваному випуску.
Спростування або відповідь зачитується диктором радіо або
телебачення у тій самій програмі або циклі передач і в той самий
час, не пізніше місяця з дня надходження вимоги. Право виступити з
відповіддю може бути надано також самому громадянинові або
представникові організації, які заявили вимогу про публікацію
відповіді.
Редакція зобов'язана опублікувати відповідь обсягом до однієї
сторінки стандартного машинописного тексту. Редагування тексту
відповіді не допускається.
Стаття 27. Розгляд судом заяви про публікацію спростування
або відповіді
У разі відмови в публікації спростування або відповіді чи
порушення засобом масової інформації встановленого для такої
публікації місячного строку заінтересований громадянин або
організація мають право звернутися в суд протягом року з дня
публікації.
Суд розглядає заяву про публікацію редакцією засобу масової
інформації спростування або відповіді в порядку, передбаченому
цивільним процесуальним законодавством.
Стаття 28. Особливі випадки нерозголошення інформації
Редакція засобу масової інформації, журналіст не мають права:
1) називати особу, яка надала відомості з умовою
нерозголошення її імені, за винятком випадків, коли цього вимагає
суд;
2) розголошувати дані попереднього слідства без письмового
дозволу прокурора, слідчого або особи, яка провадить дізнання;
розголошувати будь-яку інформацію, яка може призвести до вказання
на особу неповнолітнього правопорушника без його згоди і згоди
його законного представника;
3) передрікати у своїх повідомленнях результати судового
розгляду в конкретній справі або в інший спосіб впливати на суд до
набрання рішенням або вироком законної сили.
РОЗДІЛ V. ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ ЖУРНАЛІСТА
Стаття 29. Журналіст
Журналістом відповідно до цього Закону є особа, яка
займається збиранням, створенням, редагуванням або підготовкою
матеріалів для засобу масової інформації, зв'язана з ним трудовими
чи іншими договірними відносинами або займається такою діяльністю
за його уповноваженням.
Стаття 30. Права журналіста
Журналіст має право:
1) шукати, одержувати і поширювати інформацію;
2) бути прийнятим службовою особою у зв'язку із здійсненням
професійних журналістських обов'язків;
3) вести будь-які записи, в тому числі з використанням
засобів аудіовізуальної техніки, кіно- і фотозйомку, за винятком
випадків, передбачених законом;
4) після пред'явлення посвідчення журналіста перебувати в
районах стихійного лиха, на мітингах і демонстраціях;
5) звертатися до спеціалістів при перевірці фактів та
обставин у зв'язку з матеріалами, що надійшли;
6) відмовитися від створення матеріалу за своїм підписом, що
суперечить його переконанням;
7) зняти свій підпис під матеріалом, зміст якого, на його
думку, було перекручено у процесі редакційної підготовки;
8) обумовити збереження таємниці авторства.
Журналіст користується також іншими правами, наданими йому
відповідно до цього Закону.
Стаття 31. Акредитація журналістів
Засоби масової інформації можуть за погодженням з державними
органами і органами громадських об'єднань акредитувати при них
своїх журналістів.
Органи, при яких акредитовано журналіста, зобов'язані
попередньо сповіщати його про засідання, наради та інші заходи,
забезпечувати стенограмами, протоколами та іншими документами.
Стаття 32. Обов'язки журналіста
Журналіст зобов'язаний:
1) виконувати програму діяльності засобу масової інформації,
з яким він перебуває у трудових відносинах; керуватися редакційним
статутом;
2) перевіряти достовірність інформації, яку він повідомляє;
3) задовольняти просьби осіб, які надали інформацію, про
зазначення їхнього авторства, якщо така інформація оголошується
вперше;
4) відмовитися від даного йому редактором (головним
редактором) або редакцією доручення, якщо воно пов'язане з
порушенням закону;
5) поважати права, законні інтереси, національну гідність
громадян, права і законні інтереси організацій.
Журналіст виконує також інші обов'язки, які випливають з
цього Закону.
РОЗДІЛ VI. МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО В ГАЛУЗІ
МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ
Стаття 33. Міжнародні договори й угоди
Міжнародне співробітництво в галузі масової інформації
здійснюється на основі міжнародних договорів, укладених Союзом РСР
і союзними республіками.
Якщо міжнародним договором СРСР встановлено інші правила, ніж
ті, що їх містить цей Закон, застосовуються правила міжнародного
договору.
Засоби масової інформації, професійні організації
журналістів, інші творчі спілки беруть участь у міжнародному
співробітництві в галузі масової інформації і можуть з цією метою
укладати угоди з іноземними громадянами та організаціями.
Громадяни СРСР мають право доступу до інформації через
зарубіжні джерела, включаючи пряме телевізійне мовлення,
радіомовлення і пресу.
Стаття 34. Діяльність представників іноземних засобів
масової інформації, дипломатичних та інших
представництв зарубіжних держав в СРСР
Правове становище і професійна діяльність акредитованих в
СРСР іноземних кореспондентів та інших представників іноземних
засобів масової інформації, а також інформаційна діяльність
дипломатичних, консульських та інших офіційних представництв
зарубіжних держав в СРСР регулюються законодавством Союзу РСР і
союзних республік, відповідними міжнародними договорами Союзу РСР
і союзних республік.
РОЗДІЛ VII. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА
ПРО ПРЕСУ ТА ІНШІ ЗАСОБИ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ
Стаття 35. Підстави відповідальності за порушення
законодавства про пресу та інші засоби
масової інформації
Зловживання свободою слова, поширення відомостей, що не
відповідають дійсності, порочать честь і гідність громадянина або
організації, вплив журналістів на суд тягнуть за собою
кримінальну, адміністративну чи іншу відповідальність згідно з
законодавством Союзу РСР і союзних республік.
Законодавством Союзу РСР і союзних республік може бути
встановлено відповідальність і за інші порушення законодавства про
пресу та інші засоби масової інформації.
Відповідальність за порушення законодавства про пресу та інші
засоби масової інформації несуть винні в цьому службові особи,
державних і громадських органів, а також редакція, редактор
(головний редактор) засобу масової інформації, автори
розповсюджених повідомлень та матеріалів.
Стаття 36. Неприпустимість втручання в діяльність засобів
масової інформації
Перешкоджання з боку службових осіб державних і громадських
органів законній професійній діяльності журналістів, примус
журналістів до поширення або відмови від поширення інформації
тягнуть за собою кримінальну відповідальність і караються штрафом
до п'ятисот карбованців.
Стаття 37. Відповідальність за незаконне виготовлення і
розповсюдження масової інформації
Виготовлення і розповсюдження продукції засобу масової
інформації без його реєстрації відповідно до цього Закону або
після рішення про припинення його випуску чи видання тягнуть за
собою адміністративну відповідальність у вигляді штрафу до
п'ятисот карбованців, який накладається народним суддею, з
вилученням тиражу друкованої чи іншої продукції.
Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого
частиною першою цієї статті, тягне за собою кримінальну
відповідальність і карається штрафом до однієї тисячі карбованців
з конфіскацією технічних засобів, які належать винному і
використовуються для виготовлення та розповсюдження інформації,
або без конфіскації.
Стаття 38. Випадки звільнення від відповідальності за
поширення відомостей, які не відповідають
дійсності
Редактор (головний редактор), а так само журналіст не несуть
відповідальності за поширення в засобі масової інформації
відомостей, що не відповідають дійсності:
1) якщо ці відомості містились в офіційних повідомленнях;
2) якщо їх одержано від інформаційних агентств або пресслужб
державних і громадських органів;
3) якщо вони є дослівним відтворенням виступів народних
депутатів на з'їздах і сесіях Рад, делегатів з'їздів, конференцій,
пленумів громадських об'єднань, а також офіційних виступів
службових осіб державних і громадських органів;
4) якщо вони містилися в авторських виступах, які йдуть в
ефір без попереднього запису, або в текстах, що не підлягають
редагуванню відповідно до цього Закону.
Стаття 39. Відшкодування моральної шкоди
Моральна (немайнова) шкода, заподіяна громадянинові в
результаті поширення засобом масової інформації відомостей, які не
відповідають дійсності, порочать честь і гідність громадянина або
завдали йому іншої немайнової шкоди, відшкодовується за рішенням
суду засобом масової інформації, а також винними службовими
особами і громадянами. Розмір відшкодування моральної (немайнової)
шкоди в грошовому виразі визначається судом.

Президент Союзу Радянських
Соціалістичних Республік М.ГОРБАЧОВ
Москва, Кремль. 12 червня 1990 р.
N 1552-I.



вгору