Документ z0103-09, втратив чинність, поточна редакція — Скасування від 21.05.2017, підстава 166-2017-р

                                                          
ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ УКРАЇНИ З ПРОМИСЛОВОЇ
БЕЗПЕКИ, ОХОРОНИ ПРАЦІ ТА ГІРНИЧОГО НАГЛЯДУ
Н А К А З
31.12.2008 N 308
Зареєстровано в Міністерстві
юстиції України
3 лютого 2009 р.
за N 103/16119
{ Наказ скасовано на підставі Розпорядження КМ
N 166-р ( 166-2017-р ) від 10.03.2017 }
Про затвердження Правил будови і безпечної
експлуатації навантажувачів

Відповідно до Закону України "Про охорону праці" ( 2694-12 )
Н А К А З У Ю:
1. Затвердити Правила будови і безпечної експлуатації
навантажувачів, що додаються.
2. Управлінню науково-технічного забезпечення державного
нагляду (Перевозник І.О.) у встановленому порядку забезпечити
подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства
юстиції України.
3. Начальнику управління нормативно-правового та юридичного
забезпечення Прохорову В.В. уключити цей наказ до Державного
реєстру нормативно-правових актів з питань охорони праці
( v0102516-06 ).
4. Заступнику начальника відділу персоналу, діловодства та
спецроботи Кравцю В.Ю. забезпечити опублікування наказу в засобах
масової інформації.
5. Контроль за виконанням цього наказу покласти на в.о.
першого заступника Голови Держгірпромнагляду Дєньгіна А.П.
Голова Держгірпромнагляду С.Сторчак
ПОГОДЖЕНО:
Заступник Міністра України з питань
надзвичайних ситуацій та у справах
захисту населення від наслідків
Чорнобильської катастрофи В.Третьяков
В.о. Першого заступника Міністра
охорони здоров'я України,
головного державного санітарного
лікаря України А.М.Пономаренко
Голова Державного комітету
ядерного регулювання України О.А.Миколайчук
В.о. Голови Державного комітету
України з питань регуляторної
політики та підприємництва А.Гота
Заступник Голови Федерації
професпілок України С.Я.Українець
Директор виконавчої дирекції
Фонду соціального страхування
від нещасних випадків на виробництві
та професійних захворювань України С.Богданов

ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Державного комітету
України з промислової
безпеки, охорони праці
та гірничого нагляду
31.12.2008 N 308
Зареєстровано в Міністерстві
юстиції України
3 лютого 2009 р.
за N 103/16119

ПРАВИЛА
будови і безпечної експлуатації навантажувачів

I. Загальні положення
1.1. Правила будови і безпечної експлуатації навантажувачів
(далі - Правила) встановлюють вимоги до будови, виготовлення,
реконструкції, модернізації, ремонту та експлуатації
навантажувачів.
1.2. Дія цих Правил поширюється на: а) вилкові навантажувачі з противагою (автонавантажувачі та
електронавантажувачі); б) навантажувачі з висувними вантажопідіймачем або вилами; в) навантажувачі з вилами, розташованими між виносними
опорами (лонжеронами); г) навантажувачі з платформою; ґ) навантажувачі з робочим місцем водія, що піднімається; д) навантажувачі з бічним узяттям вантажу (однобічні,
двобічні, фронтально-бічні тощо); е) штабелеукладачі: самохідні (з робочим місцем водія або керовані з підлоги); з ручним пересуванням (з електричним або гідравлічним
приводом підіймання, з підійманням ручною лебідкою); комбіновані. Типи навантажувачів, на які розповсюджуються ці Правила,
наведені в додатку 1 ( zb103-09 ).
1.3. Вимоги цих Правил у частині вимог до будови поширюються
на навантажувачі та штабелеукладачі (далі - навантажувачі), що
виготовлені після набрання чинності цих Правил, а в частині вимог
до експлуатації, ремонту, реконструкції, модернізації і до
виготовлення складових частин навантажувачів для цих цілей - також
і на ті, що перебувають в експлуатації.
1.4. Ці Правила не поширюється на візки вантажні з
підіймальним пристроєм; фронтальні, напівповоротні, перекидні
одноковшові, вилкові та грейферні навантажувачі, оснащені
важільною системою; на снігонавантажувачі; на багатоковшові
навантажувачі та навантажувачі з лапами, що нагортають, а також на
вилкові фронтальні стрілові навантажувачі (з телескопічною
стрілою).
II. Визначення термінів
2.1. У цих Правилах використано терміни, установлені чинними
нормативно-правовими актами, стандартами, санітарними нормами і
правилами (далі - НД). Нижче подано терміни, додатково використані
в цих Правилах, та визначення позначених ними понять. 2.1.1. Вантажопідіймальність номінальна - найбільша маса
вантажу, зазначена виробником, що може транспортувати та піднімати
навантажувач (штабелеукладач) на висоту, яка дорівнює: 3300 мм або найбільша висота, якщо висота підіймання менше
3300 мм (вилкові навантажувачі з противагою; навантажувачі з
місцем водія, що піднімається; навантажувачі з бічним узяттям
вантажу); 3300 мм при відстані D (400 мм, 500 мм або 600 мм) між
центром ваги вантажу і передньою поверхнею спинки вил, з
вертикальним вантажопідіймачем і горизонтальними вилами
(навантажувачі (штабелеукладачі) з висувними вантажопідіймачем або
вилами і навантажувачі (штабелеукладачі) з вилами, розташованими
між виносними опорами (лонжеронами)); 2500 мм при відстані між вилами або ширині платформи до 690
мм включно або 3300 мм при відстані між вилами або ширині
платформи більше 690 мм при відстані D (400 мм, 500 мм або 600 мм)
між центром ваги вантажу і передньою поверхнею спинки вил або
упором платформи (штабелеукладачі і навантажувачі з платформою). 2.1.2. Вантажопідіймач - вантажопідіймальний механізм
навантажувача, що складається із закріпленої нерухомо чи з
можливістю нахилу вперед-назад на визначений кут вертикальної
рами, у якій вертикально пересувається вантажна каретка або одна з
декількох рухомих напрямних з кареткою. 2.1.3. Вантажопідіймач нетелескопічний (простий) -
вантажопідіймач, що складається тільки з однієї пари напрямних. 2.1.4. Вантажопідіймач телескопічний - вантажопідіймач, що
складається із закріпленої нерухомо пари вертикальних напрямних і
однієї (чи декількох) рухомих напрямних. 2.1.5. Верхня поверхня ікла - поверхня ікла, на якій
розташовується вантаж. 2.1.6. Висота вільного підіймання - відстань від опорної
поверхні коліс до верхньої поверхні ікла, піднятого на висоту, за
якої починається збільшення габаритної висоти вертикально
встановленого вантажопідіймача. 2.1.7. Висота підіймання - найбільша відстань від верхньої
поверхні ікла піднятих вил, установлених в горизонтальне
положення, до опорної поверхні коліс. 2.1.8. Висота підіймання номінальна - установлена виробником
висота підіймання, на яку дозволяється піднімати номінальний
вантаж. 2.1.9. Висота підіймання максимальна - найбільша висота, на
яку дозволяється підіймання вантажу. 2.1.10. Візок вантажний з підіймальним пристроєм - візок,
оснащений пристроєм з вилами або платформою для підіймання вантажу
на висоту, достатню тільки для забезпечення його переміщення. 2.1.11. Водій навантажувача - працівник, відповідальний за
рух навантажувача (штабелеукладача). Водій під час керування може сидіти, напівсидіти або стояти в
навантажувачі (штабелеукладачі), стояти на платформі водія, яка
може складатися, повертатися чи підніматися разом з вилами, чи
може керувати з підлоги, супроводжуючи штабелеукладач пішки. 2.1.12. Динамічне навантаження - навантаження, створюване
п'ятикратним виконанням таких операцій (з вантажем, що перевищує
на 10% номінальну вантажопідіймальність і має відстань центра ваги
D (рисунок 1 ( za103-09 ): підіймання на повну висоту і опускання на майданчик з 2-3
зупинками з нахиленим назад вантажопідіймачем; нахилення вантажопідіймача повністю вперед і назад з вилами,
піднятими на висоту від 900 мм до 1000 мм. 2.1.13. Діаграма вантажопідіймальності - діаграма залежності
вантажопідіймальності навантажувача від відстані центра ваги
вантажу до передньої поверхні спинки вил або від висоти підіймання
вантажу. 2.1.14. Довгомірний вантаж - вантаж, що має довжину більше
2 м. 2.1.15. Додаткова платформа - вантажна платформа, доступна з
платформи водія (кабіни або місця водія) і призначена для
встановлення на вантажопідіймачі (закріплена на каретці та (або)
на вилах тощо) комплектувальника або навантажувача з місцем водія,
що піднімається. 2.1.16. Експлуатація - стадія життєвого циклу навантажувача,
на якій реалізують, підтримують та відновлюють якість
навантажувача. Експлуатація охоплює етапи введення а експлуатацію,
використання за призначенням, зберігання в процесі експлуатації,
технічне обслуговування, ремонт, припинення експлуатації, списання
(передавання, утилізацію, знищення). 2.1.17. Змінний вантажозахоплювальний пристрій - пристрій
(наприклад, подовжувач, штировий захоплювач, безблокова стріла,
зіштовхувач, каретка поперечного переміщення, кантувач, бічний
захоплювач, що зміщується, захоплювач-кантувач, ківш тощо), яким
може оснащуватися навантажувач у доповнення до вил (платформи) або
замість них, для забезпечення переміщення різних вантажів
(рулонів, мішків, бочок, навалочних вантажів тощо). 2.1.18. Ікло - горизонтальна частина вил, що несе вантаж. 2.1.19. Каретка - рухома складова частина вантажопідіймача,
надіта на закріплену нерухомо вертикальну раму (в разі
нетелескопічного вантажопідіймача) чи на останню (внутрішню)
рухому напрямну (в разі телескопічного вантажопідіймача), яка несе
вила чи змінні вантажозахоплювальні пристрої. 2.1.20. Коефіцієнт гальмування С - відношення, виражене у
b відсотках:
а) уповільнення а, м/кв.с, необхідного для повного
гальмування навантажувача, до прискорення вільного падіння g,
м/кв.с
a
C = --- · 100; (1) b g
б) сили гальмування F , Н, що розвивається навантажувачем, до
b сили тяжіння маси m цього навантажувача
F
b
C = --- · 100, (2) b mg
де m, кг - маса навантажувача з номінальним вантажем. 2.1.21. Комплектувальник - навантажувач, оснащений платформою
водія, яка може підніматися разом з вилами, що дозволяє водію
завантажувати (розвантажувати) вантаж зі стелажа у
завантажувальний пристрій або додаткову платформу. 2.1.22. Кут вільного повороту кермового колеса - кут повороту
кермового колеса при працюючому двигуні без зрушування керованих
коліс. 2.1.23. Модернізація - унесення змін у конструкцію
навантажувача, що підвищують його безпечність, технічний рівень
або поліпшують економічні характеристики шляхом заміни окремих
складових частин на більш сучасні за збереження основних технічних
характеристик навантажувача, які не спричиняють підвищення,
перерозподілу навантажень чи зменшення власної або вантажної
стійкості. 2.1.24. Навантажувач - машина циклічної дії, що належить до
безрейкового долішного транспорту (технологічних транспортних
засобів), обладнана підіймальним механізмом (вантажопідіймачем) і
вилами (платформою) або одним із змінних вантажозахоплювальних
пристроїв для забезпечення підіймання, транспортування,
навантаження та розвантаження, штабелювання та укладання вантажів. 2.1.25. Навантажувач вилковий з противагою - навантажувач,
оснащений вилами або одним із змінних вантажозахоплювальних
пристроїв, у якого вантаж, розташований консольно щодо передніх
коліс, урівноважується масою навантажувача. 2.1.26. Навантажувач із бічним узяттям вантажу (однобічний) -
навантажувач, вантажопідіймач або каретка якого можуть бути
висунуті та переміщені назад між осями (переднім і заднім мостами)
шасі перпендикулярно до подовжньої осі шасі, що дозволяє
підхоплювати і піднімати вантаж без тари в урівноваженому
положенні щодо одного боку машини і штабелювати чи розбирати
штабель поруч з навантажувачем. 2.1.27. Навантажувач із бічним узяттям вантажу (двобічний) -
навантажувач, здатний штабелювати і витягувати вантаж по обидва
боки у напрямку руху навантажувача. 2.1.28. Навантажувач із бічним узяттям вантажу
(фронтально-бічний) - навантажувач, здатний штабелювати і
витягувати вантаж спереду і по обидва боки у напрямку руху
навантажувача. 2.1.29. Навантажувач з вилами, розташованими між виносними
опорами (лонжеронами), - навантажувач, вила якого розташовані між
рознесеними по ширині виносними опорами (лонжеронами), а центр
ваги вантажу завжди перебуває всередині опорного контуру. 2.1.30. Навантажувач з висувними вантажопідіймачем або
вилами - навантажувач, оснащений виносними опорами (лонжеронами),
у якого вантаж може бути додатково переміщений шляхом пересування
вантажопідіймача чи вантажної плити з вилами. 2.1.31. Навантажувач з робочим місцем водія, що
піднімається, - навантажувач, оснащений платформою водія, яка може
підніматися разом з вантажем під час штабелювання. 2.1.32. Навантажувач з платформою - навантажувач, оснащений
вантажною платформою, розташованою над рамною конструкцією
(виносними опорами). 2.1.33. Небезпечна зона навантажувача - простір, у якому
працівники піддаються ризику щодо свого здоров'я або безпеки
внаслідок переміщення вантажу навантажувачем або внаслідок падіння
вантажу під час його переміщення та штабелювання навантажувачем з
урахуванням горизонтальної проекції на землю траєкторії
переміщення найбільшого зовнішнього габариту вантажу та відстані
можливого відлітання вантажу. 2.1.34. Негабаритний вантаж - вантаж, що перевищує
встановлений габарит. 2.1.35. Передня поверхня спинки вил - поверхня спинки, в яку
впирається вантаж і від якої вимірюється відстань D до його центра
ваги. 2.1.36. Платформа водія - складова частина навантажувача, на
якій розташовується водій для керування навантажувачем. 2.1.37. Подоланий підйом - прямолінійна ділянка майданчика з
удосконаленим покриттям, що має ухил не менше зазначеного в НД і
подолана навантажувачем (навантажувачі з двигуном внутрішнього
згоряння (далі - ДВЗ) - на нижчій передачі коробки передач або
гідромеханічної передачі на довжині ухилу, зазначеній в настанові
з експлуатації, а електронавантажувачі - у режимі роботи тягового
електродвигуна S2 з тривалістю, зазначеною в настанові з
експлуатації). 2.1.38. Реконструкція - зміна основних технічних
характеристик навантажувача (вантажопідіймальності, швидкості
механізмів, висоти підіймання), конструкції змінних
вантажозахоплювальних пристроїв, типу приводу, а також інші зміни,
що спричиняють підвищення, перерозподіл навантажень, а також
зменшення вантажної або власної стійкості. 2.1.39. Ремонт - відновлення та (або) заміна на нові
пошкоджених, спрацьованих або таких, що стали непридатними з
будь-якої причини, складових частин і деталей навантажувачів
(металевих конструкцій, механізмів, гідроприводу, електроприводу,
пристроїв безпеки тощо) з доведенням їх до справного і
працездатного стану, у тому числі проведене відповідно до системи
планово-попереджувальних ремонтів. 2.1.40. Робоча зона навантажувача - майданчик, необхідний для
маневрування навантажувача під час під'їзду до місця навантаження
або розвантаження та від'їзу назад. 2.1.41. Робоча платформа - конструкція, призначена для
встановлення на вантажопідіймачі (закріплена на каретці та (або)
на вилах) навантажувача з метою влаштування робочого місця, з
якого можна безпечно працювати. 2.1.42. Спредер - вантажозахоплювальний орган, призначений
для автоматичного стропування зверху великотоннажних контейнерів з
кутовими фітингами під час їх перевантаження. 2.1.43. Статичне навантаження - навантаження, створюване
витримуванням протягом 10 хв вантажу, що перевищує на 25%
номінальну вантажопідіймальність і має відстань центра ваги D до
передньої поверхні спинки вил, установленого на вила, підняті на
висоту від 200 мм до 300 мм з нахиленим назад вантажопідіймачем
(за наявності такого механізму). 2.1.44. Технічне обслуговування - комплекс операцій чи
операція щодо підтримки справності або працездатності
навантажувача під час використання за призначенням, зберігання та
транспортування. 2.1.45. Штабелеукладач - вилковий навантажувач малих
габаритів і високої маневреності, призначений для обслуговування
стелажів і роботи переважно з вантажами, укладеними на піддонах,
на майданчиках (у приміщеннях) обмежених розмірів, вила якого
розташовані над рамною конструкцією (виносними опорами). 2.1.46. Штабелеукладач комбінований - штабелеукладач, що
складається з комбінації складових частин, властивих різним типам
навантажувачів, наприклад штабелеукладачі з вилами, розташованими
між виносними опорами (лонжеронами), штабелеукладачі з розсувними
виносними опорами (лонжеронами), штабелеукладачі з висувним
вантажопідіймачем, штабелеукладачі з платформою тощо. 2.1.47. Штабелеукладач самохідний - штабелеукладач,
обладнаний механізмом для пересування. 2.1.48. Штабелеукладач з ручним пересуванням -
штабелеукладач, пересування і маневрування якого здійснюється
працівником шляхом штовхання чи буксирування безпосередньо за
вертикально або горизонтально розташовані рукоятки чи дишло.
2.2. Терміни "експертне обстеження (технічне
діагностування)", "технічний огляд" і "уповноважена організація"
застосовуються у значеннях, визначених Порядком проведення огляду,
випробування та експертного обстеження (технічного діагностування)
машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, затвердженим
постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 N 687
( 687-2004-п ) (далі - НПАОП 0.00-6.18-04).
III. Небезпека, пов'язана з експлуатацією
навантажувачів
3.1. Основні види небезпечних чинників, що можуть виникнути
під час експлуатації та в разі порушення умов експлуатації
навантажувачів: 3.1.1. Механічні види небезпеки, пов'язані з підіймальними
операціями навантажувачами і спричинені: а) падінням вантажу, зіткненням, перекиданням навантажувача
внаслідок: недостатньої стійкості навантажувача; неконтрольованого завантаження, перевантаження, перевищення
перекидного вантажного моменту; неконтрольованої амплітуди руху механізмів і складових частин
навантажувача; несподіваного або непередбаченого руху вантажу; невідповідних змінних вантажозахоплювальних пристроїв і тари; зіткнення декількох навантажувачів або навантажувачів з
іншими транспортними засобами; б) недостатньою механічною міцністю складових частин і
деталей; в) неправильним вибором ланцюгів, змінних
вантажозахоплювальних пристроїв та їх неправильним установленням
(навішуванням) на навантажувач; г) неконтрольованим опусканням вантажу механізмом з
фрикційним гальмом; ґ) дією вантажу на працівників (нанесення удару вантажем або
противагою); 3.1.2. Механічні види небезпеки, пов'язані зі складовими
частинами навантажувача, з вантажами, що переміщуються, і
зумовлені, наприклад, формою (гострі крайки, ріжучі елементи,
гострокінцеві частини тощо), місцем установлення, масою та
стійкістю (потенційна енергія частин, що можуть бути урухомлені
під дією сили тяжіння), масою та швидкістю (кінетична енергія
частин під час контрольованого чи неконтрольованого рухів),
прискорюванням, недостатньою механічною міцністю, що може
призвести до небезпечних поломок чи до руйнувань, накопиченням
енергії усередині навантажувача (у пружних елементах, у рідинах,
газах, що перебувають під тиском), порушенням безпечних відстаней: а) здавлювання; б) поріз; в) розітнення чи відсікання; г) намотування, утягування чи захоплення частин одягу,
кінцівок тощо; ґ) удар; д) укол або проколювання; е) розбризкування рідини під високим тиском; є) утрата стійкості елементів; ж) ковзання, спотикання або падіння (на навантажувачі чи з
навантажувача) працівників; 3.1.3. Електричні види небезпеки від електрошоку чи опіків,
що можуть призвести до травм або смерті, або внаслідок чинника
несподіваності, викликаного електричним ударом, - до падіння
працівника з причини: а) контакту працівників з частинами автонавантажувача, що
звичайно перебувають під напругою (прямий контакт); б) контакту працівників з частинами автонавантажувача, що
перебувають під напругою через несправність (непрямий контакт); в) дії електростатичних процесів, наприклад контакту
працівників з електрично зарядженими частинами; г) термічного випромінювання або таких процесів, як
розбризкування розплавлених речовин, хімічних процесів під час
коротких замикань тощо; 3.1.4. Термічні види небезпеки, що призводять до опіків,
обмороження та інших травм, викликаних: а) контактом працівників з предметами або матеріалами з дуже
високою або низькою температурою; б) полум'ям або вибухом; в) роботою в гарячому або холодному виробничому середовищі; 3.1.5. Небезпека, спричинена шумом, що може призвести до: а) тривалого порушення гостроти слуху; б) дзвону у вухах; в) утоми, стресу тощо; г) інших наслідків, наприклад порушень рівноваги, послаблення
уваги тощо; ґ) перешкоди мовним комунікаціям, акустичним сигналам тощо; 3.1.6. Небезпека, спричинена вібрацією, що може призвести до
значних порушень здоров'я (розлад судинної та нервової систем,
порушення кровообігу, хвороби суглобів тощо); 3.1.7. Небезпека, спричинена матеріалами, речовинами (та їх
компонентами), що їх використовує або виділяє навантажувач, що
працює, а також переміщуваними вантажами внаслідок: а) їх вдихання, заковтування обслуговувальним і ремонтним
персоналом шкідливих для здоров'я рідин, газів, аерозолей, парів
та пилу, а також їх контакту зі шкірою, очима і слизовою
оболонкою, проникнення через шкіряний покрив; б) вогне- і вибухонебезпечності; 3.1.8. Небезпека, спричинена нехтуванням ергономічних вимог і
принципів під час розроблення машин: а) незручна робоча поза або надмірне чи повторюване фізичне
навантаження на організм водія; б) нехтування засобами індивідуального захисту; в) недостатнє місцеве освітлення; г) розумове перевантаження, стрес тощо, що виникають під час
робочого процесу, процесу контролю за роботою навантажувача або
технічного обслуговування в межах їх використання за призначенням; ґ) незручна конструкція, розміщення або марковання елементів
керування; д) незручна конструкція або розміщення приладів
контролювання; 3.1.9. Небезпека, спричинена несподіваним запуском,
несподіваним перевищенням швидкості тощо, унаслідок: а) виходу з ладу або порушення в роботі системи керування; б) припинення подавання енергії і відновлення
енергопостачання після перерви; в) зовнішнього впливу на електрообладнання; г) дії природних атмосферних чинників; ґ) помилки водія в керуванні навантажувачем (через недостатню
відповідність навантажувача здібностям та навикам водія); 3.1.10. Небезпека, спричинена помилками виробника під час
складання настанови з експлуатації тощо; 3.1.11. Небезпека, спричинена поломками під час роботи,
унаслідок: а) утомного руйнування; б) неприпустимої величини деформації; в) критичного спрацювання; г) корозії; 3.1.12. Небезпека, спричинена предметами, що падають
(інструменту, деталей навантажувача, речей обслуговувального і
ремонтного персоналу тощо); 3.1.13. Небезпека, спричинена рухом навантажувача, його
каретки: а) рух під час запускання двигуна; б) рух за відсутності водія на своєму місці; в) рух за відсутності надійного закріплення всіх складових
частин, деталей; 3.1.14. Небезпека, пов'язана з робочим місцем водія
навантажувача, внаслідок: а) падіння водія під час спроби зайняти або покинути робоче
місце; б) викидів газів на робочому місці; в) пожежі (займистість кабіни, нестача засобів вогнегасіння); г) механічних видів небезпеки на робочому місці
(контактування з рухливими частинами, наїзд, падіння предметів); ґ) недостатнього огляду з робочого місця; д) невідповідного освітлення; е) незручного місця для сидіння; є) шуму на робочому місці; ж) вібрації на робочому місці; 3.1.15. Небезпека, пов'язана із системою керування: а) неправильне розміщення органів керування; б) неправильна конструкція органів керування та неправильний
режим їх роботи; 3.1.16. Небезпека, пов'язана з джерелами та передаванням
енергії: а) небезпека, пов'язана з двигуном та акумуляторними
батареями; б) небезпека, пов'язана з передаванням енергії між
обладнанням навантажувача; в) небезпека, пов'язана із з'єднаннями та засобами
буксирування; 3.1.17. Небезпека, пов'язана з третіми особами: а) несанкціонований запуск або експлуатація; б) відсутність або невідповідність візуальних або звукових
попереджувальних сигналів; 3.1.18. Небезпека, пов'язана з несприятливими природними
факторами: а) вітрове навантаження; б) снігове навантаження; в) ожеледиця, зледеніння; г) сейсмічне навантаження; ґ) грозові електричні розряди.
3.2. Ризики обслуговувального і ремонтного персоналу від
впливу вищенаведеної небезпеки повинні бути унеможливлені або
зведені до мінімуму за рахунок виконання запобіжних заходів,
спрямованих на унеможливлення прогнозованих ризиків та
забезпечення безпеки під час експлуатації навантажувача, наведених
у цих Правилах. Під час розроблення навантажувачів повинен бути проведений
аналіз прогнозованої небезпеки, небезпечних ситуацій та
небезпечних випадків, породжуваних механічним, електричним,
хімічним (від сировини, матеріалів та інших речовин), термічним
(тепловим) впливом, а також порушенням вимог ергономіки та іншими
причинами.
IV. Вимоги безпеки до будови
навантажувачів та їх складових частин
4.1. Загальні вимоги
4.1.1. Навантажувачі, їх складові частини, пристрої безпеки
мають відповідати вимогам цих Правил і НД. 4.1.2. Кліматичне виконання навантажувачів має
встановлюватися відповідно до вимог НД. 4.1.3. Навантажувачі, призначені для експлуатації в
сейсмічних районах (понад 6 балів), виготовляються у сейсмічному
виконанні відповідно до вимог НД. 4.1.4. Навантажувачі, призначені для роботи у
вибухонебезпечних і пожежонебезпечних зонах, мають відповідати
вимогам "Правил будови електроустановок. Електрообладнання
спеціальних установок", затверджених наказом Міністерства праці та
соціальної політики України від 21.06.2001 N 272 ( v0272203-01 )
(далі - НПАОП 40.1-1.32-01), і чинним НД. Клас вибухо- і пожежонебезпечної зони, категорія та група
вибухонебезпечної суміші зазначаються в паспорті навантажувача, а
також у настанові з експлуатації. Навантажувачі, призначені для роботи у вибухонебезпечних і
пожежонебезпечних зонах, повинні мати відповідне марковання. 4.1.5. Навантажувачі, у разі їх використання відповідно до
настанови з експлуатації, повинні мати подовжню та поперечну
стійкість з вантажем і без вантажу, під час штабелювання та
пересування. Перевірка стійкості навантажувачів має проводитися відповідно
до вимог НД. 4.1.6. Навантажувачі повинні долати з номінальним вантажем
ухил, зазначений виробником у настанові з експлуатації. 4.1.7. Швидкість руху горизонтальною поверхнею
навантажувачів, керованих водієм, що стоїть, з номінальним
вантажем має бути не більше 16 км/год. 4.1.8. Авто- і електронавантажувачі мають бути оснащені
пристроями для їх буксирування (гак, петля тощо). Якщо авто- і
електронавантажувач передбачено використовувати як тягач, то
конструкція тягово-зчіпного пристрою має унеможливлювати
мимовільне роз'єднання. 4.1.9. Навантажувачі повинні мати позначені місця стропування
для їх навантаження (розвантаження) на транспортні засоби в разі
транспортування. 4.1.10. На корпусі навантажувачів з пневматичними шинами має
бути зазначений тиск в шинах. 4.1.11. Колеса навантажувачів, що виступають за зовнішній
контур шасі, мають бути захищені, щоб звести до мінімуму ризик
отримання водієм, який перебуває в нормальному робочому положенні,
травми від предметів, що вилітають з-під коліс. 4.1.12. Конструкція систем навантажувачів має унеможливлювати
краплепадіння робочої рідини гідросистем, палива і шкідливих рідин
(у разі порушення герметичності з'єднань), особливо на гарячі
складові частини навантажувачів, що здатні викликати займання цих
рідин. Допускається краплепадіння в призначені для цього закриті
або заправні ємності. 4.1.13. Автонавантажувачі вантажопідіймальністю понад 3000 кг
можуть бути обладнані за замовленням споживача пристроями для
полегшення запуску двигуна за низьких температур. 4.1.14. За замовленням споживача автонавантажувачі можуть
бути обладнані іскрогасниками на вихлопних трубах, а
автонавантажувачі вантажопідіймальністю до 4000 кг - системою
зниження токсичності відпрацьованих газів. Конструкція автонавантажувачів з карбюраторним (бензиновим)
двигуном має передбачати можливість установлення на двигун
апаратури для роботи на зрідженому газі. 4.1.15. На автонавантажувачі має бути передбачене місце для
установлення вогнегасника. 4.1.16. Деталі і складальні одиниці навантажувача повинні
витримувати без пошкодження швів зварних з'єднань і залишкових
деформацій статичне і динамічне навантаження під час проведення
приймальних випробувань. 4.1.17. Металоконструкції та металеві деталі навантажувачів
мають бути захищені від корозії відповідно до умов експлуатації. 4.1.18. Виступаючі місця навантажувачів, які можуть стати
небезпечними під час експлуатації, повинні мати попереджувальне
фарбування відповідно до вимог НД. 4.1.19. У металоконструкціях мають передбачатися заходи проти
накопичування в них вологи. 4.1.20. На навантажувачах на видному для водія місці мають
бути прикріплені таблички з діаграмами: зміни вантажопідіймальності залежно від положення центра ваги
вантажу; зміни вантажопідіймальності залежно від висоти підіймання
вантажу (3300 мм і більше).
4.2. Вимоги до систем гальмування 4.2.1. Навантажувачі мають бути оснащені двома незалежними
системами для приведення в дію робочого і стоянкового гальм. Штабелеукладачі, керовані стоячим водієм або водієм, який
підіймається разом з робочою платформою, і які мають гальмівну
систему, що вмикається підняттям (відпущенням) педалі, або інший
автоматичний пристрій, а також керовані з підлоги водієм, який
супроводжує штабелеукладач пішки (іноді з додатковою можливістю
сидіти), можуть мати одну загальну систему гальмування, яка має
автоматично загальмовувати і вимикати коло електродвигунів
пересування в разі відходу водія з місця керування. Приведення в дію робочого гальма не повинне викликати
автоматично одночасного спрацьовування стоянкового гальма. Обидві
гальмівні системи можуть використовувати одні й ті ж елементи
системи - гальмівні колодки, барабан і пов'язані з ними привідні
пристрої. 4.2.2. Як робочі гальма слід використовувати гальма
фрикційного типу, електричну систему гальмування, гідростатичну
передачу. Якщо передбачена окрема система керування для право- і
лівобічного ручного гальма, допускається застосовувати комбіновану
і (або) стабілізувальну систему гальмування. 4.2.3. Стоянкове гальмо має приводитися в дію вручну або
автоматично і залишатися затисненим до його навмисного відпущення. 4.2.4. Утримання гальмівних елементів (механізмів)
стоянковими гальмами в загальмованому стані має здійснюватися
виключно механічним способом без застосування нетвердих тіл
(повітря, робочої рідини тощо). 4.2.5. Гальма можуть мати такі типи привідних елементів: педаль, що натискається; педаль, що відпускається; рукоятка; важіль; дишло (рукоятка-повідець). 4.2.6. Робоча гальмівна система повинна забезпечувати
ефективне гальмування одноразовим натисненням (відпусканням)
педалі або іншого привідного елемента гальма, яка (який) у разі
повного натиснення (відпускання) не повинна (нен) доходити до
підлоги або іншого конструктивного елемента навантажувача на місці
керування. Педаль або інший привідний елемент гальма після зняття
тиску ноги (руки) водія має автоматично повертатися в початкове
положення. 4.2.7. Якщо для приведення в дію повітряної системи робочого
гальма застосовується накопичена енергія, то необхідно забезпечити
таку умову: за нерухомого навантажувача робоча гальмівна система
повинна бути здатна створити в повітряній системі 70%
максимального тиску, виміряного в гальмі, якщо на гальмо
натискають повністю 20 разів із швидкістю 6 разів на хвилину, а
двигун працює з оптимальною швидкістю для відновлення гальмівної
енергії. 4.2.8. Повітряна гальмівна система із застосуванням
накопиченої енергії має бути оснащена сигнальним пристроєм, що
спрацьовує в разі падіння рівня накопиченої енергії нижче 50%
установленого виробником максимуму. Сигнальний пристрій
розташовується на видному місці. Водій повинен чути сигнал, який
має бути тривалим. Манометр для цієї мети застосовувати не
дозволяється. 4.2.9. Робоча гальмівна система має втримувати навантажувач з
номінальним вантажем у транспортному (опущеному) положенні у
напрямку вперед або назад на найбільшому ухилі, зазначеному
виробником у настанові з експлуатації, не менше 0,2 хв. 4.2.10. Стоянкова гальмівна система без допомоги водія має не
менше 5 хв утримувати навантажувач у напрямку вперед або назад на
найбільшому ухилі, зазначеному виробником у настанові з
експлуатації, або на зазначеному нижче ухилі (який з них більше): а) навантажувачі з місцем водія, що піднімається,
навантажувачі з бічним узяттям вантажу (одно- і двобічні,
фронтально-бічні) і комплектувальники - 5%; б) навантажувачі з платформою, штабелеукладачі, навантажувачі
з вилами, розташованими між виносними опорами (лонжеронами),
навантажувачі з висувними вантажопідіймачем або вилами,
навантажувачі з пересуванням у двох напрямках, навантажувачі з
пересуванням у різних напрямках - 10%; в) усі інші навантажувачі, керовані сидячим або стоячим
водієм, - 15%. 4.2.11. Ефективність утримання навантажувача стоянковою і
робочою гальмівними системами перевіряється відповідно до вимог
НД. 4.2.12. Гальма, що приводяться в дію натисненням на гальмівну
педаль, мають забезпечувати мінімальний коефіцієнт гальмування С
b
(відносно найбільшої заданої швидкості навантажувача), зазначений
у табл. 1, або гальмівний шлях S, розрахований за формулою (3)
(для робочих гальм), і втримувати навантажувач на ухилі,
зазначеному в пункті 4.2.10 цих Правил (для стоянкових гальм), у
разі натиснення на педаль зусиллям не більше 600 Н. Зазначені
гальма мають витримувати дію зусилля не менше 1200 Н без
пошкодження та залишкової деформації всіх складових частин гальма. Якщо найбільша швидкість навантажувача знижується автоматично
залежно від висоти підіймання вантажу, то під час визначення
коефіцієнта гальмування С має бути врахована знижена швидкість
b для саме цієї висоти підіймання. Ця додаткова вимога не відміняє
основної вимоги забезпечити мінімальний коефіцієнт гальмування з
вантажем у транспортному положенні (табл. 1). Шлях гальмування S, м, має бути не більше визначеного за
формулою
2
v
S = 0,394 ---, (3) C
b
де v - швидкість, км/год; С - коефіцієнт гальмування, %, розрахований залежно від b швидкості v, зазначеної в табл. 1.
Таблиця 1. Мінімальний коефіцієнт гальмування з вантажем у
транспортному положенні
---------------------------------------------------------------------------- | Група | Тип | Номінальна | Мінімальний коефіцієнт | |відповідно |навантажувача|вантажопідіймальність,| гальмування С , % | | до НД | | кг | b | |------------------------------------------------+-------------------------| |а) Для швидкості навантажувача, км/год |v<=5 | 5 < v |v >13,4| | | | <= 13,4 | | |------------------------------------------------+-----+-----------+-------| |А1 |Всі навантажувачі, |До 16000 | 9,3 | l,86v | 25 | |-----------| крім С і D |----------------+-----+-----------+-------| |А2 | |Від 16000 до | 7,5 | l,49v | 20 | | | |50000 включ. | | | | |------------------------------------------------+-----+-----------+-------| |б) Для швидкості навантажувача, км/год |v < 4| 4 < v < 9 | v > 9 | |------------------------------------------------+-----+-----------+-------| |С |Навантажувачі з місцем водія, що | 4 | 1,0v | 9 | | |піднімається, навантажувачі з бічним| | | | | |узяттям вантажу (одно- і двобічні, | | | | | |фронтально-бічні) і | | | | | |комплектувальники | | | | |------------------------------------------------+-------------------------| |в) Для швидкості навантажувача, км/год |Всі швидкості | |------------------------------------------------+-------------------------| |D |Навантажувачі покращеної прохідності| 25 | ----------------------------------------------------------------------------
4.2.13. Гальма, що приводяться в дію рухом педалі вгору
(відпускання педалі), мають забезпечувати мінімальний коефіцієнт
гальмування С (відносно найбільшої заданої швидкості
b навантажувача), зазначений у табл. 1, або гальмівний шлях S,
розрахований за формулою (3) (для робочих гальм), і втримувати
навантажувач на ухилі, зазначеному в пункті 4.2.10 цих Правил (для
стоянкових гальм), у разі прикладання зусилля, яке переміщає
педаль вгору, не більше 300 Н (причому педаль має бути повністю
відпущена). Зазначені гальма мають витримувати дію зусилля, що
становить не менше 200% максимального зусилля стиснення гальмівної
пружини, без пошкодження та залишкової деформації всіх складових
частин гальма. Повністю натиснута гальмівна педаль і сполучений з нею
механічний обмежувач мають витримувати дію зусилля не менше
1800 Н, прикладеного до центру робочої поверхні гальмівної педалі,
без пошкоджень і залишкової деформації всіх складових частин
гальма. 4.2.14. Робочі гальма, що приводяться в дію рукояткою, мають
забезпечувати мінімальний коефіцієнт гальмування С (відносно
b найбільшої заданої швидкості навантажувача), зазначений у табл. 1,
або гальмівний шлях S, розрахований за формулою (3), у разі
прикладання зусилля не більше 150 Н у центральній точці місця
захвату рукоятки. Зазначені гальма мають витримувати дію зусилля
не менше 300 Н, прикладеного до рукоятки, без пошкодження та
залишкової деформації всіх складових частин гальма. 4.2.15. Робочі гальма, що приводяться в дію важелем, повинні
забезпечувати мінімальний коефіцієнт гальмування С (відносно
b найбільшої заданої швидкості навантажувача), зазначений у табл. 1,
або гальмівний шлях S, розрахований за формулою (3), у разі
прикладання зусилля до центральної точки місця захвату важеля не
більше 150 Н. Зазначені гальма мають витримувати дію зусилля не
менше 300 Н, прикладеного до важеля, без пошкодження та залишкової
деформації всіх складових частин гальма. 4.2.16. Стоянкові гальма, що приводяться в дію важелем, мають
утримувати навантажувач на ухилі, зазначеному в пункті 4.2.10 цих
Правил (для стоянкових гальм), у разі прикладання зусилля до
центральної точки місця захвату важеля не більше 500 Н. Зазначені
гальма мають витримувати дію зусилля не менше 1000 Н, прикладеного
до важеля, без пошкодження та залишкової деформації всіх складових
частин гальма. 4.2.17. Гальма, що приводяться в дію дишлом (як на
штабелеукладачах, керованих водієм з підлоги), мають забезпечувати
мінімальний коефіцієнт гальмування С (відносно найбільшої заданої
b швидкості навантажувача), зазначений у табл. 1, або гальмівний
шлях S, розрахований за формулою (3) (для робочих гальм), і
втримувати навантажувач на ухилі, зазначеному в пункті 4.2.10 цих
Правил (для стоянкових гальм), за повністю відпущеного положення
дишла, причому зусилля, прикладене до центральної точки місця
захвату рукоятки або до відпущеного дишла (рукоятки-повідця), або
до перемикача керування рухом, не повинне перевищувати 150 Н.
Зазначені гальма мають витримувати дію зусилля не менше 900 Н,
прикладеного в центрі захвату, без пошкодження та залишкової
деформації всіх складових частин гальма. 4.2.18. Кут заносу машини під час гальмування робочим гальмом
не повинен перевищувати 8 град.
4.3. Вимоги до вантажопідіймача
4.3.1. Максимальна висота підіймання вил, а також їх
опускання в нижнє положення має обмежуватися гідроциліндром
підіймання чи спеціальним пристроєм. 4.3.2. Граничні кути нахилу вантажопідіймача вперед і назад
мають обмежуватися гідроциліндрами нахилу чи спеціальним
пристроєм. Пристрої, що здійснюють зсув, висунення, повертання та
інші робочі операції, повинні мати обмежувачі ходу. 4.3.3. Вантажні плити кареток і вила вантажопідіймачів мають
відповідати вимогам НД. 4.3.4. Розрахунок вил на міцність слід проводити з
урахуванням таких допущень: рівномірно розподілене і центроване навантаження; розподіл навантаження між осями вил відповідно до правил
статики. 4.3.5. Вантажні плити кареток вантажопідіймачів, на які
навішують вила чи змінні вантажозахоплювальні пристрої, і самі
вила чи пристрої мають бути сконструйовані та виготовлені так, щоб
унеможливлювалися: випадкове від'єднання вил або пристрою від вантажної плити
каретки; випадковий поперечний зсув вил або пристрою вздовж вантажної
плити. 4.3.6. Вила мають бути виготовлені з матеріалу суцільного
профілю. 4.3.7. Під час приймальних випробувань дослідні зразки вил
мають витримувати без тріщин, залишкової деформації і руйнування
статичне навантаження від випробувального вантажу масою, що
дорівнює: для вил вантажопідіймальністю до 5500 кг включно - триразовій
номінальній вантажопідіймальності вил; для вил вантажопідіймальністю понад 5500 кг - номінальній
вантажопідіймальності вил, помноженій на коефіцієнт запасу
міцності R, який не може бути менше 2,5, визначений за формулою
2C
R = 3 - 0,08 (----- - 10), (4) 1000
де С - номінальна вантажопідіймальність вил, кг. Статичне навантаження від випробувального вантажу має бути
прикладене плавно без поштовхів на відстані D від передньої
поверхні спинки вил два рази протягом 30 с. Для вил
вантажопідіймальністю до 5500 кг відстань D від передньої поверхні
спинки вил до центра ваги вантажу приймається відповідно до вимог
НД або технічних умов і має відповідати зазначеним на рис. 1 і в
табл. 2. Для вил вантажопідіймальністю понад 5500 кг відстань D
має встановлювати виробник. 4.3.8. Також під час приймальних випробувань дослідні зразки
вил мають піддаватися випробуванням на ударний вигин. Випробування
проводять на зразку, який беруть із зони між верхнім і нижнім
гаками вил з подовжнього напрямку відносно перерізу вил відповідно
до вимог НД. Допускається зразок брати з шматка напівфабриката, довжина
якого складає не менше подвійної ширини, виготовленого з
матеріалу, підданого такому ж термообробленню, що й самі вила.
Рисунок 1
( za103-09 )
Таблиця 2. Відстань D від передньої поверхні спинки вил до
центра ваги вантажу
------------------------------------------------------------------ | Вантажопідіймальність | Відстань D до центра ваги | | навантажувача, кг | вантажу, мм | |------------------------------+---------------------------------| | До 999 | 400 | |------------------------------+---------------------------------| | Від 1000 до 4999 | 500 | |------------------------------+---------------------------------| | Від 5000 до 10999 | 600 | |------------------------------+---------------------------------| | Понад 11000 | 600 або | | | 900 або | | | 1200 або | | | 1500 | ------------------------------------------------------------------


Якщо Ви побачили помилку в тексті, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl-Enter. Будемо вдячні!

вгору