Документ z0730-14, чинний, поточна редакція — Прийняття від 16.06.2014
( Остання подія — Набрання чинності, відбулась 25.07.2014. Подивитися в історії? )

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

НАКАЗ

16.06.2014  № 566


Зареєстровано в Міністерстві
юстиції України
3 липня 2014 р.
за № 730/25507

Про затвердження Положення про військові частини оперативного призначення Національної гвардії України

Відповідно до статті 2, частини шостої статті 5 Закону України „Про Національну гвардію України” та з метою визначення правових засад організації та порядку діяльності військових частин оперативного призначення Національної гвардії України, їх правового статусу, функцій та повноважень НАКАЗУЮ:

1. Затвердити Положення про військові частини оперативного призначення Національної гвардії України, що додається.

2. Головному управлінню Національної гвардії України (Полторак С.Т.) забезпечити подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України в установленому порядку.

3. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра генерал-лейтенанта Ярового С.А.

4. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

Міністр

А.Б. Аваков




ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Міністерства
внутрішніх справ України
16.06.2014  № 566


Зареєстровано в Міністерстві
юстиції України
3 липня 2014 р.
за № 730/25507

ПОЛОЖЕННЯ
про військові частини оперативного призначення Національної гвардії України

І. Загальні положення

1.1. Це Положення визначає призначення, основні завдання, функції, правовий статус військових частин оперативного призначення Національної гвардії України.

1.2. Військові частини оперативного призначення Національної гвардії України (далі - військові частини) створюються в межах чисельності Національної гвардії України і призначені для виконання завдань із захисту та охорони життя, прав, свобод і законних інтересів громадян, суспільства і держави від злочинних та інших протиправних посягань, охорони громадського порядку та забезпечення громадської безпеки, а також у взаємодії з правоохоронними органами - із забезпечення державної безпеки і захисту державного кордону, припинення терористичної діяльності, діяльності незаконних воєнізованих або збройних формувань (груп), терористичних організацій, організованих груп та злочинних організацій.

1.3. У своїй діяльності військові частини керуються Конституцією України, Законом України “Про Національну гвардію України”, іншими законами, міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами Міністерства внутрішніх справ України, наказами, директивами, розпорядженнями та дорученнями командувача Національної гвардії України, а також цим Положенням.

1.4. При виконанні завдань військові частини взаємодіють із Збройними Силами України, іншими військовими формуваннями, правоохоронними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, органами прокуратури, громадськими об’єднаннями та релігійними організаціями, а також населенням.

ІІ. Завдання та функції військових частин

2.1. Основними завданнями військових частин є захист та охорона життя, прав, свобод і законних інтересів громадян, суспільства і держави від злочинних та інших протиправних посягань, охорона громадського порядку та забезпечення громадської безпеки, а також у взаємодії з правоохоронними органами - забезпечення державної безпеки і захисту державного кордону, припинення терористичної діяльності, діяльності незаконних воєнізованих або збройних формувань (груп), терористичних організацій, організованих груп та злочинних організацій.

Військові частини під час виконання завдань здійснюють:

захист конституційного ладу України, цілісності її території від спроб зміни їх насильницьким шляхом;

заходи територіальної оборони.

Військові частини під час виконання завдань беруть участь у:

здійсненні заходів, пов’язаних з припиненням збройних конфліктів та інших провокацій на державному кордоні, а також заходів щодо недопущення масового переходу державного кордону з території суміжних держав;

спеціальних операціях із знешкодження озброєних злочинців, припинення діяльності не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань (груп), організованих груп та злочинних організацій на території України, а також у заходах, пов’язаних із припиненням терористичної діяльності;

припиненні масових заворушень, що супроводжуються насильством над громадянами;

підтриманні або відновленні правопорядку в районах виникнення особливо тяжких надзвичайних ситуацій техногенного чи природного характеру (стихійного лиха, катастроф, особливо великих пожеж, застосування засобів ураження, пандемій, панзоотій тощо), що створюють загрозу життю та здоров’ю населення;

відновленні конституційного правопорядку в разі здійснення спроб захоплення державної влади чи зміни конституційного ладу шляхом насильства, відновленні діяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування;

забезпеченні громадської безпеки та охороні громадського порядку під час проведення зборів, мітингів, походів, демонстрацій та інших масових заходів, що створюють небезпеку для життя та здоров’я громадян;

відновленні правопорядку у разі виникнення міжнаціональних і міжконфесійних конфліктів, розблокуванні або припиненні протиправних дій у разі захоплення важливих державних об’єктів або місцевостей, що загрожує безпеці громадян і порушує нормальну діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування;

здійсненні заходів правового режиму воєнного та надзвичайного стану.

2.2. Військові частини відповідно до покладених на них завдань повинні:

1) забезпечувати захист та охорону життя, прав, свобод і законних інтересів громадян, суспільства і держави від злочинних та інших протиправних посягань;

2) уживати заходів щодо припинення діяльності незаконних воєнізованих або збройних формувань (груп), терористичних організацій, організованих груп та злочинних організацій;

3) брати участь в антитерористичних операціях;

4) уживати заходів щодо затримання осіб, які підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення, осіб, які вчинили втечу з місць позбавлення волі, дезертирів;

5) брати участь у заходах, пов’язаних з припиненням збройних конфліктів та інших провокацій на державному кордоні, а також у заходах щодо недопущення масового переходу державного кордону з території суміжних держав;

6) брати участь у відновленні конституційного правопорядку, порушеного при спробах захоплення державної влади чи зміни конституційного ладу шляхом насильства, а також у відновленні діяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, порушеної внаслідок здійснення протиправних дій, у тому числі на підґрунті міжнаціональних і міжконфесійних конфліктів;

7) підтримувати або відновлювати правопорядок у районах виникнення особливо тяжких надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (стихійного лиха, катастроф, особливо великих пожеж, застосування засобів ураження, пандемій, панзоотій тощо), що створюють загрозу життю і здоров’ю значних верств населення;

8) розблоковувати або припиняти протиправні дії в разі захоплення важливих об’єктів або місцевостей, що загрожує безпеці громадян і порушує нормальну діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування;

9) протидіяти масовим заворушенням, що супроводжуються насильством над громадянами;

10) вести воєнні (бойові) дії в разі збройного конфлікту чи загрози нападу на Україну;

11) виконувати завдання територіальної оборони;

12) виконувати заходи правового режиму воєнного та надзвичайного стану;

13) здійснювати заходи щодо готовності до переходу з мирного на воєнний стан, вивчення мобілізаційних ресурсів, їх якісного відбору за призначенням та заходи щодо матеріально-технічного забезпечення приведення військової частини у вищі ступені бойової готовності під час мобілізації;

14) у разі виконання покладених на військові частини завдань підтримувати взаємодію із Збройними Силами України, іншими військовими формуваннями, утвореними відповідно до законів України, та правоохоронними органами;

15) відповідно до законодавства України проводити роботу з добору та прийняття громадян на військову службу за контрактом на посади осіб рядового, сержантського, старшинського і офіцерського складу;

16) здійснювати документальне оформлення проходження служби військовослужбовцями у військових частинах, контролювати виконання в підпорядкованих підрозділах законодавства з питань проходження військової служби;

17) здійснювати заходи щодо забезпечення радіаційного, хімічного, біологічного захисту та екологічної безпеки особового складу військової частини.

2.3. Військові частини мають право:

1) залучати фахівців Збройних Сил України, інших військових формувань та правоохоронних органів, органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій (за погодженням з їх керівниками) до розгляду питань, що належать до їх компетенції;

2) одержувати від центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій інформацію з питань, що належать до їх компетенції.

2.4. Використання військових частин не за призначенням забороняється.

ІІІ. Організація управління і забезпечення діяльності військових частин

3.1. Безпосереднє керівництво військовою частиною здійснює командир військової частини, який є прямим начальником особового складу військової частини. Командир військової частини, яка входить до складу оперативно-територіального об’єднання, підпорядковується начальникові територіального управління. Командир військової частини, яка не входить до складу оперативно-територіального об’єднання, підпорядковується безпосередньо командувачеві Національної гвардії України.

3.2. Командир військової частини та його заступники призначаються на посади і звільняються з посад командувачем Національної гвардії України.

3.3. Керівництво підпорядкованими підрозділами командир військової частини здійснює особисто, через своїх заступників та управління військової частини (штаб, групу, службу).

3.4. Командир військової частини:

відповідає за бойову й мобілізаційну готовність, успішне виконання військовою частиною службово-бойових завдань, бойову та спеціальну підготовку, за морально-психологічний стан особового складу, внутрішній порядок, збереження озброєння, військової техніки та інших матеріальних засобів військової частини, технічне, матеріальне, медичне, фінансове забезпечення, соціальний та правовий захист військовослужбовців військової частини та членів їх сімей;

приймає рішення щодо організації виконання завдань бойової служби;

керує військовою частиною на принципах єдиноначальності відповідно до законодавства України;

відповідає за виконання покладених на військову частину завдань;

здійснює керівництво військовим господарством військової частини;

організовує морально-психологічне та матеріально-технічне забезпечення бойової служби та здійснює контроль за його виконанням;

представляє інтереси військової частини у відносинах з іншими органами державної влади, підприємствами, установами, організаціями;

контролює виконання підпорядкованими підрозділами, військовослужбовцями та працівниками покладених на них обов’язків;

видає накази та розпорядження з питань діяльності військової частини;

укладає в установленому законодавством України порядку договори.

ІV. Організаційно-штатна структура та підпорядкування військових частин

4.1. Структура військових частин, у тому числі на особливий період, затверджується Міністром внутрішніх справ України за пропозицією командувача Національної гвардії України.

4.2. Штати військових частин, у тому числі на особливий період, затверджуються командувачем Національної гвардії України.

4.3. Умовне найменування військової частини складається із словосполучення „військова частина” та чотиризначного цифрового номера (наприклад “військова частина 3095”).

Дійсне найменування військової частини складається із загальновійськового номера, штатного найменування, присвоєних почесних найменувань, а також назви державних нагород, якими нагороджена така частина (наприклад „5-а Слобожанська бригада Національної гвардії України”).

4.4. Військові частини, які входять до складу оперативно-територіального об’єднання, підпорядковуються начальникові територіального управління Національної гвардії України.

4.5. Військові частини, які не входять до складу оперативно-територіального об’єднання, підпорядковуються безпосередньо командувачеві Національної гвардії України.

4.6. До військових частин оперативного призначення відносяться бригади, полки, окремі батальйони, до підрозділів оперативного призначення - батальйони (дивізіони), роти (батареї) та взводи.

4.7. До складу військових частин оперативного призначення можуть входити інші підрозділи, визначені в Законі України “Про Національну гвардію України”. Підрозділи оперативного призначення можуть входити до складу інших військових частин Національної гвардії України.

V. Фінансове та матеріально-технічне забезпечення військових частин

5.1. Фінансування діяльності військових частин здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а також інших джерел, не заборонених законом.

5.2. Військова частина є юридичною особою, реєстрація якої здійснюється у визначеному законодавством порядку, має печатку із зображенням малого Державного Герба України та своїм найменуванням, рахунки в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, та банках.

5.3. Військові частини укладають договори відповідно до чинного законодавства України.

5.4. За військовими частинами з метою забезпечення їх діяльності та якісного виконання покладених на них завдань закріплюються в установленому порядку на праві оперативного управління будинки, споруди, передавальні пристрої, усі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв'язку.

5.5. Фінансове та матеріально-технічне забезпечення військових частин здійснюється Головним управлінням Національної гвардії України через органи і підрозділи забезпечення Національної гвардії України в межах коштів, передбачених на зазначені цілі.

Командувач
Національної гвардії України
генерал-лейтенант



С.Т. Полторак



вгору