Документ z0835-12, втратив чинність, поточна редакція — Втрата чинності від 27.07.2018, підстава - z0801-18

МІНІСТЕРСТВО НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ УКРАЇНИ

НАКАЗ

13.03.2012  № 575


Зареєстровано в Міністерстві
юстиції України
25 травня 2012 р.
за № 835/21147

{Наказ втратив чинність на підставі Наказу Міністерства внутрішніх справ № 340 від 26.04.2018}

Про затвердження Статуту дій у надзвичайних ситуаціях органів управління та підрозділів Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту

Відповідно до підпункту 18 пункту 4 Положення про Міністерство надзвичайних ситуацій України, затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року № 402, з метою вдосконалення організації і проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт органами управління й аварійно-рятувальними, пожежно-рятувальними підрозділами Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту НАКАЗУЮ:

1. Затвердити Статут дій у надзвичайних ситуаціях органів управління та підрозділів Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту (далі - Статут), що додається.

2. Керівникам департаментів та самостійних структурних підрозділів апарату Міністерства, начальникам головних територіальних управлінь (територіальних управлінь) МНС України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, аварійно-рятувальних та пожежно-рятувальних підрозділів, ректорам вищих навчальних закладів забезпечити впровадження вимог Статуту у практичній роботі щодо дій в надзвичайних ситуаціях і підготовки (навчання) курсантів, студентів тощо.

3. Визнати такими, що втратили чинність, накази МНС України від 26 вересня 2007 року № 667 "Про введення в дію Тимчасового Статуту дій у надзвичайних ситуаціях (Частина І)" та від 7 лютого 2008 року № 96 "Про введення в дію Тимчасового Статуту дій у надзвичайних ситуаціях (Частина II)".

4. Департаменту управління рятувальними силами (Марченко Г.Б.) та Управлінню правового забезпечення (Поворозник Р.Р.) забезпечити подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.

5. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

6. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра Бута В.П.

Міністр

В. Балога

ПОГОДЖЕНО:

Заступник
Міністра охорони здоров'я України

Заступник Міністра інфраструктури України –
керівник апарату




О.К. Толстанов


В.В. Корнієнко




ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ МНС України
13.03.2012  № 575


Зареєстровано в Міністерстві
юстиції України
25 травня 2012 р.
за № 835/21147

СТАТУТ
дій у надзвичайних ситуаціях органів управління та підрозділів Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту

І. Загальні положення

1.1. Цей Статут визначає систему організації та зміст дій органів управління, аварійно-рятувальних та пожежно-рятувальних підрозділів Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері цивільного захисту, спрямованих на виконання заходів з ліквідації надзвичайних ситуацій та їх наслідків, що загрожують життю та здоров'ю людей і завдають матеріальних збитків.

1.2. Статут призначається для органів управління і аварійно-рятувальних підрозділів центрального та регіонального підпорядкування центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері цивільного захисту.

1.3. Положення цього Статуту слід застосовувати, враховуючи конкретні особливості кожного підрозділу, умови обстановки, характер дій і завдань, які необхідно виконати.

1.4. Для вирішення завдань забезпечення дій підрозділів, виходячи з особливостей їх організаційної структури і призначення, необхідно додатково керуватися документами, які стосуються відповідно оперативного, матеріально-технічного та інших видів забезпечення.

II. Органи управління, аварійно-рятувальні підрозділи Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту

1. Загальні положення

1.1. Ліквідація надзвичайних ситуацій та їх наслідків є одним з основних завдань цивільного захисту і полягає у проведенні комплексу заходів, які включають аварійно-рятувальні та інші невідкладні роботи, що здійснюються в разі виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (далі - надзвичайні ситуації) і спрямовані на припинення дії небезпечних факторів, рятування життя та збереження здоров'я людей, а також на локалізацію зон надзвичайних ситуацій.

1.2. Аварійно-рятувальні та інші невідкладні роботи виконуються силами цивільного захисту. До сил цивільного захисту належать:

Оперативно-рятувальна служба цивільного захисту;

спеціальні (воєнізовані) і спеціалізовані аварійно-рятувальні формування та їх підрозділи;

аварійно-рятувальні та спеціалізовані служби міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, на які покладено завдання цивільного захисту;

добровільні формування цивільного захисту;

авіаційні та піротехнічні підрозділи;

технічні служби та їх підрозділи;

підрозділи забезпечення та матеріальних резервів.

1.3. Органами управління Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту є:

структурний підрозділ (департамент) апарату центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері цивільного захисту;

територіальні головні управління (управління) центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері цивільного захисту.

1.4. До складу підрозділів Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту центрального підпорядкування входять: аварійно-рятувальні підрозділи; навчальні центри; спеціальні загони (авіаційні, морські); вузли зв’язку; державні підприємства, установи і організації сфери управління центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері цивільного захисту.

1.5. До складу підрозділів Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту регіонального підпорядкування входять: аварійно-рятувальні загони спеціального призначення; пожежно-рятувальні підрозділи; технічні служби та їх підрозділи; підрозділи забезпечення.

1.6. Основними завданнями Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту є: забезпечення постійної готовності сил і засобів цивільного захисту до ліквідації надзвичайних ситуацій, пожеж та їх наслідків; проведення невідкладних робіт із ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, гасіння пожеж та організація життєзабезпечення постраждалого населення; надання з використанням спеціальних аварійно-рятувальних засобів допомоги громадянам (населенню) у разі виникнення подій у побуті, які загрожують їхньому життю і здоров'ю або можуть завдати матеріальної шкоди; участь у міжнародному співробітництві у сфері цивільного захисту.

1.7. Виконання аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт при виникненні надзвичайних ситуацій та ліквідації їх наслідків передбачає комплексне проведення заходів, спрямованих на:

підготовку органів управління і сил до виконання робіт, організацію їх проведення, оперативне та матеріально-технічне забезпечення;

розвідку зони надзвичайної ситуації, визначення районів, ділянок та об’єктів, на яких необхідно проведення робіт, виявлення та позначення на місцевості районів, які зазнали радіоактивного, хімічного, біологічного зараження, прогнозування можливого поширення та зростання масштабів і наслідків надзвичайної ситуації;

пошук і рятування постраждалих, надання їм екстреної медичної допомоги та транспортування до закладів охорони здоров’я, евакуацію або відселення людей із зони надзвичайної ситуації;

припинення або зменшення дії небезпечних факторів, недопущення розповсюдження, розливу небезпечних речовин, у тому числі на водних об’єктах, їх збір та знешкодження, виявлення та знешкодження вибухонебезпечних предметів, локалізацію зони надзвичайної ситуації;

санітарну обробку людей та спеціальну обробку одягу, засобів захисту, спорядження, техніки, обладнання, будівель, споруд і територій, які зазнали радіоактивного, хімічного та біологічного забруднення;

надання екстреної медичної допомоги постраждалому населенню, розгортання необхідної кількості мобільних медичних формувань Державної служби медицини катастроф, проведення санітарно-протиепідемічних заходів у районі виникнення надзвичайної ситуації та місцях тимчасового розміщення постраждалого населення;

надання психологічної допомоги постраждалому населенню та проведення медико-психологічної реабілітації постраждалих та осіб, які залучалися до ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій;

відновлення пошкоджених об’єктів життєзабезпечення населення, комунальних мереж, транспорту, зв’язку тощо, проведення інших необхідних робіт та заходів залежно від характеру та виду надзвичайної ситуації.

1.8. Для підрозділів Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту встановлено такий порядок залучення до виконання завдань за призначенням:

при виникненні надзвичайної ситуації та у разі загрози життю і здоров’ю людей, майну або загрози розширення масштабів надзвичайної ситуації - рішенням керівника органу управління (підрозділу), територіального органу управління центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері цивільного захисту;

при виникненні надзвичайної ситуації регіонального і державного рівнів та необхідності зосередження додаткових сил - рішенням керівника, першого заступника, заступника керівника центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері цивільного захисту;

у разі введення режиму надзвичайної ситуації, надзвичайного стану, оголошення окремих місцевостей зонами надзвичайної екологічної ситуації - відповідно до рішень Кабінету Міністрів України, Президента України.

1.9. Право на приведення органів управління і підрозділів Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту у готовність до проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт за сигналом "Збір-аварія" надається:

першому заступнику та заступнику керівника центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері цивільного захисту, та директору Департаменту управління рятувальними силами;

начальнику чергової зміни оперативно-чергової служби центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері цивільного захисту, - у разі, коли необхідні невідкладні оперативні дії, з дозволу директора Департаменту управління рятувальними силами, заступника та першого заступника керівника центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері цивільного захисту;

керівникам територіальних органів управління центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері цивільного захисту, яким безпосередньо підпорядковані підрозділи та підрозділи Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту центрального підпорядкування, які розташовані на території зон відповідальності вищезазначених територіальних органів управління, з подальшим інформуванням першого заступника керівника центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері цивільного захисту, та директора Департаменту управління рятувальними силами.

1.10. Посадові особи, які мають право залучати підрозділи Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту до аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт, надають підрозділам розпорядження про їх залучення, у якому інформують про обстановку, визначають завдання, час готовності до дій, порядок матеріально-технічного забезпечення та організацію управління.

1.11. Для проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт з ліквідації надзвичайних ситуацій державного та регіонального рівнів за рішенням центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері цивільного захисту, додатково залучаються зведені загони, які формуються з двох і більше підрозділів Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту.

1.12. Аварійно-рятувальні та інші невідкладні роботи проводяться в максимально стислі строки, безперервно до їх повного завершення, з найбільш ефективним використанням можливостей сил і засобів, за умови неухильного виконання вимог правил безпеки та дотримання встановленого режиму роботи рятувальників.

1.13. Успіх проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт досягається:

постійною готовністю підрозділів до дій за призначенням;

якісним проведенням розвідки;

всебічною оцінкою обстановки та прийняттям обґрунтованого рішення на застосування сил та засобів;

правильним визначенням напрямку зосередження основних зусиль підрозділів;

організацією безперервного і надійного управління силами та засобами при ліквідації надзвичайної ситуації;

організацією чіткої взаємодії органів управління та підрозділів усіх рівнів, які беруть участь у ліквідації надзвичайної ситуації, та їх умілим маневруванням під час виконання завдань;

активними діями, дисциплінованістю та високим рівнем професійної підготовки особового складу аварійно-рятувальних підрозділів;

всебічним і повним матеріально-технічним забезпеченням дій підрозділів.

1.14. При виконанні покладених завдань посадові особи органів оперативного реагування на надзвичайні ситуації у сфері цивільного захисту мають право:

безперешкодно отримувати інформацію про території та об'єкти, на яких проводяться пожежно-рятувальні та інші невідкладні роботи, необхідну для виконання своїх обов'язків;

вимагати від посадових осіб здійснення заходів із ліквідації надзвичайних ситуацій, захисту населення і територій від наслідків надзвичайних ситуацій, припиняти дії, що перешкоджають органам оперативного реагування на надзвичайні ситуації виконувати поставлені завдання;

залучати в разі потреби спеціальну та інженерну техніку підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності, користуватися їх засобами зв'язку; проводити під час ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій документування, кіно- і відеозйомку, фотографування та звукозапис;

забезпечувати оточення або блокування в інший спосіб окремих територій, будівель, споруд і об'єктів у зоні надзвичайних ситуацій;

тимчасово забороняти або обмежувати рух транспортних засобів і пішоходів поблизу та в межах зон надзвичайних ситуацій, а також доступ громадян на окремі об'єкти та території, зобов'язувати їх залишати такі об'єкти та території.

2. Управління при ліквідації надзвичайних ситуацій

2.1. Система управління

2.1.1. Основою управління силами при ліквідації надзвичайних ситуацій є рішення керівника органу управління (підрозділу). Управління силами полягає у цілеспрямованій і наполегливій діяльності керівника органу управління, спрямованій на підтримання готовності підрозділів, підготовку їх до дій та організацію виконання підрозділами завдань при проведенні аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт. Управління має бути оперативним, сталим та безперервним.

2.1.2. При ліквідації надзвичайної ситуації управління силами розпочинається з моменту отримання керівником органу управління (підрозділу) інформації про її виникнення і здійснюється з урахуванням розвитку обстановки в районі надзвичайної ситуації та включає такі заходи:

уточнення та оцінка обстановки;

визначення першочергових завдань, які необхідно провести негайно (невідкладно) для прискорення підготовки сил і засобів до виконання завдань з ліквідації надзвичайної ситуації, та надання попередніх розпоряджень для підрозділів Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту;

подальший аналіз ситуації (збір даних про характер та масштаби надзвичайних ситуацій, розрахунок сил і засобів), підготовка та прийняття рішення і доведення завдань до підрозділів Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту;

здійснення постійного моніторингу (збір даних про обстановку), оперативне інформування органів державної влади про розвиток надзвичайної ситуації та вжиті заходи для ліквідації надзвичайної ситуації;

організація всебічного забезпечення рятувальної операції;

залучення сил і засобів цивільного захисту місцевих органів виконавчої влади, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади відповідно до Планів реагування та взаємодії;

організація взаємодії, зв’язку та забезпечення взаємного обміну інформацією з приданими силами;

визначення конкретних завдань додатково залученим силам, координація та контроль за проведенням аварійно-рятувальних та відновних робіт;

підготовка доручень (при необхідності) щодо залучення сил і засобів з інших регіонів;

організація повернення залучених сил і засобів до місць постійної дислокації після виконання завдань з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації.

2.1.3. Організаційно-технічну основу управління підрозділами складає система управління, яка включає: органи управління, пункти управління та системи зв’язку, оповіщення і автоматизації управління. Система управління повинна мати високу ступінь готовності, забезпечувати надійність функціонування її складових та можливість як централізованого, так і безпосереднього управління підрозділами.

2.2. Управління аварійно-рятувальними та іншими невідкладними роботами

2.2.1. Для організації робіт з ліквідації надзвичайної ситуації та безпосереднього керівництва залученими до їх проведення органами управління і підрозділами залежно від рівня надзвичайної ситуації (державний, регіональний, місцевий, об’єктовий) відповідним органом виконавчої влади призначається уповноважений керівник з ліквідації надзвичайної ситуації (далі - керівник робіт з ліквідації надзвичайної ситуації).

Керівник робіт з ліквідації надзвичайної ситуації утворює робочий орган - штаб з ліквідації надзвичайної ситуації, визначає його персональний склад, забезпечує його діяльність та встановлює режим роботи.

2.2.2. Штаб з ліквідації надзвичайної ситуації очолює начальник штабу, який залежно від масштабів, характеру і наслідків надзвичайної ситуації та виду аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт формує його із робочих груп та окремих фахівців.

До складу штабу входять:

робоча група з оцінки обстановки і підготовки пропозицій до рішення начальника цивільного захисту області, яка в процесі подальшої роботи готує розпорядження голови обласної державної адміністрації або наказ начальника цивільного захисту регіону;

група підготовки проекту доповіді начальника цивільного захисту регіону до Секретаріату Президента України, Кабінету Міністрів України, міжвідомчого оперативного штабу, що працює в центральному органі виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері цивільного захисту;

група керування силами реагування;

група матеріального забезпечення;

група забезпечення роботи засобів зв'язку і комунікацій.

2.2.3. До роботи в штабі залучаються керівники аварійно-рятувальних підрозділів та служб, що беруть участь у ліквідації надзвичайної ситуації, спеціалісти відповідних органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій.

2.2.4. Штаб взаємодіє із спеціальною комісією з ліквідації надзвичайної ситуації.

Основним завданням штабу з ліквідації надзвичайної ситуації є безпосередня організація та координація аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт.

2.2.5. На час ліквідації надзвичайної ситуації у підпорядкування керівника робіт з ліквідації надзвичайної ситуації переходять аварійно-рятувальні підрозділи Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, а також усі аварійно-рятувальні служби, що залучаються до ліквідації надзвичайної ситуації.

2.2.6. Розпорядження керівника робіт з ліквідації надзвичайної ситуації є обов’язковими для виконання всіма суб’єктами, які беруть участь у ліквідації надзвичайної ситуації, а також громадянами і підприємствами, які знаходяться у зоні надзвичайної ситуації.

2.2.7. Ніхто не має права втручатися в діяльність керівника робіт з ліквідації надзвичайної ситуації. Керівник робіт з ліквідації надзвичайної ситуації особисто відповідає перед органом виконавчої влади, що його призначив, за управління аварійно-рятувальними та іншими невідкладними роботами з ліквідації надзвичайної ситуації.

2.2.8. До прибуття керівника робіт з ліквідації надзвичайної ситуації його обов’язки виконує старша посадова особа органу управління або підрозділу служби цивільного захисту, яка прибула до зони надзвичайної ситуації першою.

Якщо надзвичайна ситуація трапилася на потенційно небезпечному об’єкті або об’єкті підвищеної небезпеки, то до прибуття керівника робіт з ліквідації надзвичайної ситуації його обов’язки виконує диспетчер об’єкта або особа старшого інженерно-технічного персоналу, яка знаходиться на зміні.

2.2.9. Для ліквідації надзвичайної ситуації, яка за характером та наслідками не потребує призначення керівника робіт з ліквідації надзвичайної ситуації, його функції, за рішенням керівника територіального органу управління центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері цивільного захисту, погодженим з місцевими органами виконавчої влади, можуть покладатися на одного із заступників керівника територіального органу управління або керівника підрозділу, що виконує роботи з ліквідації цієї надзвичайної ситуації.

2.2.10. Залежно від обстановки в районі надзвичайної ситуації керівник робіт з ліквідації надзвичайної ситуації має право самостійно приймати рішення щодо:

проведення евакуаційних заходів;

призупинення діяльності об’єктів, що знаходяться у зоні надзвичайної ситуації, та обмеження доступу до неї людей;

залучення до проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт необхідних транспортних засобів, іншого майна підприємств, установ та організацій, що знаходяться у зоні надзвичайної ситуації, аварійно-рятувальних служб та формувань, а також громадян за їх згодою;

припинення аварійно-рятувальних робіт при підвищенні загрози життю та здоров’ю рятувальників та інших осіб, які беруть участь у ліквідації надзвичайних ситуацій;

інші рішення, необхідні для підвищення ефективності виконання заходів з ліквідації надзвичайної ситуації та забезпечення безпеки постраждалого населення.

2.2.11. Заступники керівника органу управління (підрозділу) та начальники служб у межах повноважень відповідають за готовність до дій за призначенням безпосередньо підпорядкованих підрозділів та служб, успішне виконання ними завдань, а також організацію відповідних видів забезпечення.

Вони повинні:

знати обстановку в обсязі, необхідному для виконання своїх службових обов’язків, завдання підпорядкованих і приданих підрозділів, їх чисельний склад, оснащеність і можливості;

планувати відповідно до рішень керівництва застосування цих підрозділів, ставити завдання та контролювати їх виконання;

доповідати керівнику органу управління (підрозділу) про стан і можливості відповідного виду забезпечення, а також пропозиції щодо їх оптимального використання та поповнення.

2.2.12. Основою управління при ліквідації надзвичайних ситуацій є рішення керівника органу управління (керівника робіт з ліквідації надзвичайної ситуації) на проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт у районі надзвичайної ситуації.

Рішення включає такі основні елементи:

короткі висновки із оцінки обстановки;

порядок проведення дій;

завдання підлеглим формуванням, підрозділам;

заходи безпеки;

організація взаємодії;

забезпечення дій формувань, підрозділів;

організація управління та зв’язку.

Рішення оформлюється на карті (схемі) з пояснювальною запискою із урахуванням розвитку обстановки в районі надзвичайної ситуації.

2.2.13. Короткі висновки із оцінки обстановки містять у собі основні дані про характер і масштаби надзвичайної ситуації, обсяг робіт, які необхідно виконати, і умови їх проведення, наявність сил та засобів і їх можливості.

2.2.14. У рішенні відображаються мета, яка стоїть перед органом управління та його підрозділами, головні завдання та послідовність проведення робіт, об'єкти (райони, ділянки) зосередження основних зусиль, порядок створення угруповання сил та засобів.

2.2.15. Завдання керівникам підпорядкованих органів управління та формуванням (підрозділам) залежно від їх можливостей та розвитку обстановки визначають старші начальники. При постановці завдань вказуються район, сили та засоби, послідовність та строки проведення робіт, об'єкти зосередження основних зусиль, порядок використання технічних засобів та заходи безпеки.

2.2.16. Порядок взаємодії між підрозділами сил цивільного захисту, залученими до проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт, визначається при прийнятті рішення. Взаємодія здійснюється у ході виконання робіт.

При організації взаємодії:

уточнюються ділянки робіт для кожного підрозділу;

встановлюється порядок проведення робіт для підрозділів, що виконують завдання на суміжних ділянках, особливо при виконанні робіт, які можуть становити небезпеку або впливати на роботу кожного підрозділу;

узгоджуються час і місце зосередження зусиль при спільному виконанні особливо важливих і складних робіт;

визначається порядок обміну інформацією про зміни обстановки та хід виконання робіт на суміжних ділянках;

встановлюється порядок надання термінової взаємодопомоги.

Взаємодія організовується у процесі постановки завдань за участю представників взаємодіючих сил.

При цьому керівники взаємодіючих органів управління, формувань (підрозділів) уточнюють місця та порядок проведення робіт, обмінюються даними про обстановку, розташування пунктів управління, способи зв'язку та порядок інформування про хід виконання завдань.

2.2.17. Забезпечення дій сил та засобів в районах ведення робіт організовується з метою створення умов для успішного виконання поставлених завдань. Безпосереднє керівництво забезпеченням дій формувань (підрозділів) здійснюють начальники відповідних служб та посадові особи органу управління відповідно до їх обов'язків.

2.2.18. Основними видами забезпечення є розвідка, інженерне, радіаційне, хімічне, біологічне, гідрометеорологічне, матеріально-технічне та медичне забезпечення.

2.2.19. При організації розвідки вказуються мета її проведення, райони (об'єкти, ділянки) та час ведення розвідки, порядок спостереження і контролю за станом навколишнього середовища та змінами обстановки у місцях проведення робіт, порядок подачі сигналів та надання донесень.

2.2.20. Інженерне забезпечення вирішує завдання щодо виконання спеціальних інженерних робіт, використання засобів механізації робіт, обладнання пунктів водопостачання.

2.2.21. Радіаційне, хімічне і біологічне забезпечення здійснюється з метою створення аварійно-рятувальним підрозділам умов для виконання поставлених завдань в обстановці радіаційного і хімічного забруднення та біологічного зараження, захисту населення в зоні забруднення шляхом евакуації, укриття у захисних спорудах та проведення спеціальної обробки.

2.2.22. Гідрометеорологічне забезпечення включає передачу органам управління та керівникам підрозділів (формувань) інформації про гідрометеорологічні умови у районі проведення робіт, а також термінової інформації щодо небезпечних метеорологічних і гідрологічних явищ та прогнозу їх розвитку.

2.2.23. Матеріально-технічне забезпечення включає технічне та матеріальне постачання.

Технічне забезпечення передбачає організацію роботи спеціальних підрозділів щодо своєчасного проведення технічного обслуговування і ремонту машин та механізмів, евакуацію несправної техніки до ремонтних підрозділів (підприємств), її використання після ремонту, а також порядок забезпечення запасними частинами та агрегатами.

Матеріальне забезпечення передбачає забезпечення залучених до проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт формувань (підрозділів) продовольством, питною водою, технічними засобами, майном протирадіаційного та протихімічного захисту, медичним майном, спеціальним одягом, будівельними і пально-мастильними матеріалами, а також обладнання місць (пунктів) прийому їжі, відпочинку та спеціальної обробки.

2.2.24. Медичне забезпечення передбачає проведення заходів щодо збереження здоров’я та працездатності особового складу формувань (підрозділів) та органів управління, своєчасного надання екстреної медичної допомоги постраждалим та хворим, їх евакуацію у лікарні та спеціалізовані заклади охорони здоров’я, а також заходи щодо попередження інфекційних захворювань серед особового складу аварійно-рятувальних підрозділів Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту та населення, яке постраждало внаслідок виникнення надзвичайної ситуації.

2.2.25. Організація управління та зв’язку включає визначення складу органу управління, розміщення пункту управління, порядку організації зв’язку, форм і строків надання донесень.

2.2.26. Планування аварійно-рятувальних робіт розпочинається одночасно з підготовкою рішення. План проведення робіт оформлюється в текстовому форматі із доданням карт, схем, графіків та розрахунків. План підписується керівником органу управління (підрозділу) та затверджується керівником робіт з ліквідації надзвичайної ситуації. Виписки із плану робіт доводяться до підлеглих у частині, що їх стосується. План може коригуватися залежно від зміни обстановки та стану виконання заходів з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації.

2.2.27. Дані про обстановку надходять до органів управління у вигляді донесень, форма та періодичність надання яких встановлюються керівником робіт з ліквідації надзвичайної ситуації.

Основними джерелами отримання даних про обстановку є підрозділи, що здійснюють розвідку району надзвичайної ситуації, та підпорядковані органи управління.

Залежно від розвитку надзвичайної ситуації підпорядковані органи управління надають донесення: про загрозу або виникнення надзвичайної ситуації; обстановку у районі надзвичайної ситуації; хід та результати виконання аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт.

У разі раптової зміни обстановки донесення подаються негайно.

2.2.28. Первинні донесення про загрозу або виникнення надзвичайної ситуації можуть містити мінімально необхідну інформацію для прийняття оперативних рішень щодо визначення першочергових завдань залученим силам та при необхідності приведення у готовність додаткових сил і засобів цивільного захисту, висування їх у райони надзвичайної ситуації та проведення аварійно-рятувальних робіт.

Більш детальне донесення про обстановку в районі надзвичайної ситуації надається після проведення розвідки та рекогносцировки на початковому етапі проведення робіт з метою уточнення завдань для додаткових сил.

2.2.29. Донесення про обстановку в районі надзвичайної ситуації містить оперативну інформацію про поточний її стан, прогноз розвитку та, у разі необхідності, пропозиції щодо залучення до ліквідації надзвичайної ситуації додаткових сил і засобів.

2.2.30. Донесення про хід та результати виконання аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт включає інформацію про кількість врятованих людей, виконані роботи, стан матеріально-технічного забезпечення аварійно-рятувальних підрозділів та проблемні питання, які виникли під час робіт.

2.2.31. Аналіз обстановки у повному обсязі проводиться керівником робіт з ліквідації надзвичайної ситуації, керівником органу управління (підрозділу), його заступниками (помічниками), а іншими посадовими особами - у межах своєї компетенції.

Основними елементами аналізу обстановки є:

характер і масштаби розвитку надзвичайної ситуації, ступінь небезпеки для працюючого персоналу та населення, межі небезпечних зон та прогноз їх розповсюдження;

види і обсяги аварійно-рятувальних, інших невідкладних робіт та умови, у яких вони проводяться;

потреба у силах та засобах для проведення робіт у максимально стислі строки;

кількість, укомплектованість, забезпеченість і готовність до дій сил та засобів, послідовність введення їх у район надзвичайної ситуації для розгортання робіт.

У процесі аналізу обстановки фахівці співвідносять потребу у силах та засобах для проведення робіт з можливостями залучених аварійно-рятувальних підрозділів, проводять розрахунки з метою їх оптимального застосування та надають пропозиції керівнику робіт з ліквідації надзвичайної ситуації (керівнику органу управління).

2.2.32. Методи роботи з планування дій підрозділів і управління ними під час ліквідації наслідків надзвичайної ситуації залежать від обстановки, визначених завдань і строків їх виконання. Вони повинні бути єдиними в усіх ланках управління для забезпечення своєчасного прийняття рішень і доведення завдань до підлеглих, повного і якісного планування заходів та дій, узгодження роботи всіх органів управління, оперативного реагування на зміни обстановки і своєчасного виконання визначених завдань.

Метод послідовної роботи застосовується під час попередньої підготовки до дій за призначенням і проводиться послідовно від вищестоящого органу управління до аварійно-рятувального підрозділу включно.

Метод паралельної роботи застосовується за умови обмеженого строку підготовки до дій (як правило, при виникненні надзвичайної ситуації), при цьому організація заходів реагування здійснюється одночасно у всіх органах управління та підрозділах, які залучаються до аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт.

2.2.33. Під час підготовки і в ході виконання завдань керівник органу управління (підрозділу):

з’ясовує завдання, визначає першочергові заходи з підготовки підрозділів до виконання отриманого завдання;

проводить розрахунок часу;

особисто або через першого заступника орієнтує своїх заступників, начальників служб і підпорядкованих підрозділів щодо подальшого порядку роботи;

дає вказівки про час і порядок роботи на місцевості і підготовку інформації для прийняття подальших рішень;

оцінює обстановку;

проводить рекогносцировку;

приймає рішення та доповідає його вищому керівництву;

затверджує рішення у вищого керівництва;

доводить завдання до особового складу;

організовує управління, взаємодію, всебічне забезпечення дій підрозділів та контроль за їх підготовкою до виконання завдань за призначенням.

2.2.34. Керівник органу управління (підрозділу) може організовувати виконання заходів з ліквідації надзвичайної ситуації безпосередньо на місці події. З урахуванням змін обстановки він уточнює попередні рішення, завдання та порядок взаємодії підпорядкованих підрозділів.

2.2.35. Залежно від обстановки і наявності часу послідовність роботи керівника органу управління (підрозділу) може бути іншою. Як правило, керівник органу управління (підрозділу) повинен передбачити мінімально необхідний час на підготовку підпорядкованих підрозділів до виконання визначених завдань.

2.2.36. Управління силами при ліквідації надзвичайної ситуації завершується після виконання всього комплексу аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт за рішенням керівника робіт з ліквідації надзвичайної ситуації.

2.3. Пункти управління

2.3.1. Пункт управління - це спеціально обладнане та оснащене технічними засобами місце, з якого керівником робіт з ліквідації надзвичайної ситуації (керівником органу управління або підрозділу) здійснюється управління силами і засобами на місці виникнення надзвичайної ситуації. Пункти управління поділяються на стаціонарні та пересувні.

2.3.2. Стаціонарні пункти управління призначені для забезпечення функціонування органів управління у повсякденному режимі у пунктах їх постійного розташування.

2.3.3. Пересувні пункти управління - це спеціально обладнані транспортні засоби (тимчасові приміщення, намети), оснащені технічним обладнанням для забезпечення роботи органу управління в польових умовах у районі надзвичайної ситуації. Вони розгортаються на відстані, яка забезпечує безперебійне управління залученими силами.

Залежно від масштабу і особливостей надзвичайних ситуацій пересувний пункт управління розгортається і функціонує за своєю схемою та оперативним складом і повинен забезпечити стійкість, надійність і безперервність управління силами та засобами в цілодобовому режимі.

2.3.4. Переміщення пункту управління здійснюється за рішенням керівника робіт з ліквідації надзвичайної ситуації, а при раптовому ускладненні обстановки - за рішенням керівника органу управління (підрозділу) з наступною доповіддю керівнику робіт з ліквідації надзвичайної ситуації.

2.3.5. На пункті управління розміщуються і працюють керівник робіт з ліквідації надзвичайної ситуації (керівник органу управління, підрозділу), члени тимчасових комісій, штабів, оперативних груп, представники служб цивільного захисту, організовується робота оперативно-чергової зміни, технічних засобів управління та зв’язку з вищестоящими органами управління, підпорядкованими, приданими і взаємодіючими підрозділами.

2.4. Організація зв’язку

2.4.1. Зв'язок є основним засобом, що забезпечує безперервне управління підрозділами під час ліквідації надзвичайної ситуації. Система зв'язку повинна забезпечувати надійну та своєчасну передачу наказів, розпоряджень, команд, сигналів та донесень на всіх етапах дій підрозділів Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту.

2.4.2. Залежно від особливостей і масштабу надзвичайної ситуації та місцевості, на якій вона виникла, визначаються засоби, канали і мережі зв'язку, які необхідно використовувати (організовувати) на період ліквідації наслідків надзвичайної ситуації.

2.4.3. Для забезпечення управління при переміщенні підрозділів (марш, перевезення) та в районі надзвичайної ситуації здійснюється нарощування системи зв’язку рухомими (мобільними) засобами.

2.4.4. Для забезпечення зв'язку застосовуються засоби радіо-, дротяного, мобільного та супутникового зв'язку.

2.4.5. Основним видом зв'язку під час проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт є радіозв'язок в ультракороткохвильовому та короткохвильовому діапазонах, який встановлюється відповідно до схеми організації зв'язку. Радіозв'язок повинен знаходитись у постійній готовності до негайної передачі команд і донесень.

2.4.6. Провідний зв'язок використовується для нарощування системи зв'язку, під час проведення довготривалих рятувальних та інших невідкладних робіт. Він організовується з урахуванням можливості використання існуючих ліній зв'язку, що забезпечують функціонування засобів телекомунікації.

2.4.7. Мережі операторів рухомого (мобільного) зв'язку використовуються як допоміжні (альтернативні) канали і застосовуються в усіх видах дій підрозділу, а також під час руху та розташування на місці.

2.4.8. Мережі супутникового зв'язку використовуються у разі відсутності доступу до мережі операторів фіксованого, рухомого (мобільного) зв'язку або їх руйнування.

2.4.9. Зв'язок з підпорядкованими органами управління та підрозділами організовується вищестоящим органом управління відповідно до рішення його керівника, однак при порушенні зв’язку всі органи управління та підрозділи зобов’язані вжити вичерпних заходів щодо його відновлення.

Організовує та відповідає за стан зв’язку перший заступник керівника органу управління (підрозділу). Безпосередньо за своєчасну організацію і сталу роботу зв’язку відповідає начальник підрозділу зв’язку.

Зв’язок між взаємодіючими підрозділами і формуваннями встановлюється засобами кожного із них.

2.4.10. Надійний та якісний зв'язок у надзвичайних ситуаціях досягається:

завчасним плануванням заходів з організації зв'язку у період постійної готовності та на найбільш типові випадки надзвичайних ситуацій;

завчасним обладнанням вузлів пунктів управління сучасними засобами зв'язку та утриманням їх у постійній готовності до використання;

комплексним використанням різних видів та засобів зв'язку;

постійним розвитком та удосконаленням гарнізонних мереж зв'язку;

високою спеціальною підготовкою та постійним тренуванням фахівців зв'язку;

наявністю резерву засобів зв'язку;

додержанням встановлених правил та порядку ведення переговорів засобами зв'язку.

3. Підготовка до проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт

3.1. Підготовка до проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт (далі - дії) проводиться для підтримання постійної готовності органів управління та підрозділів (формувань) до виконання завдань за призначенням.

Підготовка до дій включає:

організацію дій (прийняття рішення, визначення завдань підрозділам, рекогносцировка, організація взаємодії, всебічного забезпечення і управління, планування дій);

приведення в готовність органів управління та підрозділів (формувань) до виконання визначених завдань;

висування та розташування підрозділів (формувань) у визначеному районі у разі формування зведених угруповань сил;

підготовку до дій керівного складу органів управління та підрозділів (формувань).

3.2. Підготовка до дій керівного складу органів управління та підрозділів (формувань) передбачає вивчення:

маршрутів руху до району надзвичайної ситуації;

характеру забудови міста (міського району), об’єктів, на території яких планується проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт;

характеристик і стану шляхів, мостів, переправ;

розміщення комунально-енергетичних мереж і ліній зв’язку;

потенційної небезпеки об’єктів економіки, в першу чергу атомних електростанцій, хімічно-, пожежо-, вибухонебезпечних об’єктів і зон затоплення;

місць розташування пунктів управління і організації зв’язку з ними;

планів спільних дій зі взаємодіючими підрозділами і службами;

місць розташування лікувальних закладів та шляхів евакуації постраждалих;

характеристик і розміщення пунктів водопостачання, лабораторій, комунально-побутових підприємств;

місцезнаходження баз, складів, ремонтних заводів, майстерень і станцій технічного обслуговування, шляхів підвезення матеріальних засобів;

можливостей використання місцевої телефонної мережі.

3.3. Завчасна підготовка аварійно-рятувальних підрозділів до дій здійснюється в умовах їх повсякденної діяльності. У разі виникнення надзвичайної ситуації проводиться безпосередня підготовка до дій.

Завчасна підготовка передбачає:

визначення можливих об’єктів проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт і уточнення факторів їх потенційної небезпеки;

проведення рекогносцировки в районі визначених об’єктів;

розроблення планів дій з визначенням основних видів робіт, розрахунку сил і засобів, маршрутів їх висування, порядку дій, організації взаємодії, забезпечення і управління.

3.4. Безпосередня підготовка розпочинається після отримання завдання на залучення підрозділів (формувань) до проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт і здійснюється в максимально стислий строк. Керівник органу управління (підрозділу) уточнює своє рішення в процесі пересування в район аварії, катастрофи чи стихійного лиха. Уточнені завдання доводяться до всіх начальників, включаючи начальників відділень.

3.5. Керівник органу управління (підрозділу) разом з начальниками служб на основі рішення старшого начальника детально планує майбутні дії. Документи, що розробляються під час організації робіт, мають бути викладені чітко і коротко та бути зручними для використання в польових умовах. Вони деталізуються в обсязі, необхідному для визначення завдань виконавцям, організації взаємодії та всебічного забезпечення.

3.6. Послідовність і строки проведення заходів з підготовки органів управління (підрозділів) до дій у районах надзвичайних ситуацій визначає керівник органу управління (підрозділу) з урахуванням плану дій і рішення старшого начальника, конкретної ситуації, а також наявності часу.

Після отримання завдання керівник органу управління (підрозділу):

усвідомлює завдання;

оцінює обстановку;

приймає рішення на проведення рятувальних та інших невідкладних робіт;

ставить завдання підрозділам;

організовує взаємодію, забезпечення та управління.

3.7. Під час постановки завдань на проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт керівник органу управління (підрозділу) визначає:

види, обсяги, строки проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт, сили і засоби для їх виконання;

час готовності до виконання завдань;

маршрути висування до району надзвичайної ситуації;

об’єкти та місця проведення робіт;

керівників на робочих місцях;

завдання при організації евакуації постраждалих;

час початку робіт, тривалість робочих змін, порядок організації відпочинку та харчування;

порядок матеріально-технічного забезпечення робіт;

організацію зв’язку, взаємодії, строки та форму доповідей про обсяги виконаних робіт;

заходи безпеки з урахуванням особливостей конкретної надзвичайної ситуації та видів робіт;

пункт збору після виконання завдання.

3.8. У разі залучення до виконання робіт спеціальних і спеціалізованих підрозділів керівник при постановці завдань додатково визначає:

інженерним підрозділам - завдання, об’єкти, місця і види робіт, які виконуються силами підрозділу, кількість особового складу і техніки, що виділяється для посилення інших формувань;

підрозділам радіаційно-хімічного та біологічного захисту - порядок ведення радіаційної, хімічної та біологічної розвідки і контролю, ділянки місцевості та об’єкти, що підлягають дезактивації, дегазації або дезінфекції, строки проведення робіт, час і місце розташування пунктів (ділянок) спеціальної обробки, район зосередження після виконання завдання;

пожежно-рятувальним підрозділам - ділянки (об’єкти) проведення пожежно-рятувальних робіт, порядок протипожежних дій на маршрутах і в районі надзвичайної ситуації;

піротехнічним підрозділам - межі ділянок місцевості, які підлягають обстеженню, шляхи підходу до них та вихідне положення, способи обстеження, порядок знешкодження виявлених вибухонебезпечних предметів та взаємодії з іншими підрозділами;

підрозділам водолазно-рятувальних робіт - ділянки акваторії та об’єкти проведення пошуково-рятувальних робіт, засоби та оснащення, порядок проведення пошуку та взаємодії;

кінологічним підрозділам - об’єкти та ділянки проведення пошукових робіт із використанням службових собак, місця з найбільшою ймовірністю знаходження постраждалих, найбільш зручні шляхи підходу груп, порядок проведення пошуку та взаємодії;

медичним мобільним формуванням - завдання, місце і час розгортання медичних мобільних формувань Державної служби медицини катастроф, обсяги надання медичної допомоги згідно з протоколами, затвердженими центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров’я, шляхи евакуації постраждалих до медичних закладів;

підрозділам матеріально-технічного забезпечення - порядок матеріально-технічного забезпечення робіт, розгортання пунктів обслуговування, ремонту та заправки техніки пально-мастильними матеріалами, життєзабезпечення та харчування особового складу;

підрозділам зв’язку - час і місце розгортання засобів зв’язку в районі надзвичайної ситуації, встановлення та підтримання зв’язку між органами управління, підрозділами та взаємодіючими формуваннями.

4. Дії аварійно-рятувальних підрозділів при ліквідації надзвичайних ситуацій

4.1. Загальний порядок дій аварійно-рятувальних підрозділів під час проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт

4.1.1. Організація проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт включає в себе:

прийом і обробку викликів (отримання сигналу про надзвичайну ситуацію);

виїзд і переміщення сил до місця виклику (надзвичайної ситуації);

розгортання сил і засобів, призначених для ліквідації надзвичайної ситуації;

розвідку зони (місця, об’єкта) надзвичайної ситуації;

пошук, рятування потерпілих на об’єкті (у зоні надзвичайної ситуації), надання їм першої медичної допомоги і підготовку до евакуації у безпечні райони (місця);

локалізацію надзвичайної ситуації;

виконання спеціальних робіт;

збір і повернення сил і засобів до місця дислокації.

4.1.2. Прийом і обробка викликів здійснюються оперативним черговим (черговим диспетчером, радіотелефоністом) аварійно-рятувального, пожежно-рятувального підрозділу (далі - підрозділ, уповноважений на проведення АРІНР) і містять у собі:

прийом від заявника і фіксування у журналі обліку викликів інформації про загрозу виникнення або виникнення надзвичайної ситуації;

оцінку отриманої інформації і ухвалення рішення про направлення до місця виклику сил і засобів, передбачених розкладом виїзду (планом залучення сил і засобів);

подачу сигналу "Збір - аварія";

передачу наявної інформації про надзвичайну ситуацію та направлення сил і засобів до місця виклику.

4.1.3. При отриманні інформації від заявника про надзвичайну ситуацію оперативний черговий (черговий диспетчер, радіотелефоніст) повинен по можливості встановити:

місцезнаходження та інші відомості про місце виникнення надзвичайної ситуації;

наявність і характер небезпеки життю і здоров'ю людей;

особливості об'єкта, на якому відбулася надзвичайна ситуація; прізвище, ім'я та по батькові заявника;

інші відомості (у тому числі номер телефону заявника) про надзвичайну ситуацію, які можуть вплинути на успішне виконання основного завдання.

Подача сигналу "Збір - аварія" здійснюється відразу після встановлення місцезнаходження або інших відомостей про місце виникнення надзвичайної ситуації і ухвалення рішення про виїзд.

Обробка виклику повинна бути завершена за найкоротший час і не повинна затримувати виїзд сил і засобів до місця виникнення надзвичайної ситуації.

Після обробки виклику в район надзвичайної ситуації спрямовуються сили і засоби ЄДСЦЗ відповідно до наявних планів залучення сил і засобів та інших документів.

4.1.4. Додаткова (уточнена) інформація про надзвичайну ситуацію повинна негайно передаватися оперативним черговим (черговим диспетчером, радіотелефоністом) наявними каналами зв'язку посадовій особі, що очолює підрозділ, уповноважений на проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт, у тому числі і під час пересування до місця виникнення надзвичайної ситуації.

4.1.5. Виїзд і рух до місця виклику (надзвичайної ситуації) містять у собі збір особового складу за сигналом "Збір - аварія" і його доставку на автомобілях та інших спеціальних транспортних засобах на місце виклику (надзвичайної ситуації).

Виїзд і рух до місця виклику (надзвичайної ситуації) повинні здійснюватися у найкоротший час, що досягається:

швидким збором і виїздом особового складу підрозділу, уповноваженого на проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт (протягом часу, що не перевищує нормативний);

рухом спеціальних автомобілів по найкоротшому маршруту із гранично можливою швидкістю, що забезпечує безпеку, у тому числі з використанням спеціальних сигналів і відступом при необхідності у встановленому порядку від Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі - ПДР);

знанням особливостей району виїзду.

Для скорочення часу руху спеціальних автомобілів до місця надзвичайної ситуації на маршрутах руху у необхідних випадках може обмежуватися дорожній рух.

Рух до місця виникнення надзвичайної ситуації може бути припинено тільки за розпорядженням оперативного чергового (чергового диспетчера).

4.1.6. У випадку змушеної зупинки спеціальних автомобілів, у тому числі пов'язаної з несправністю (включаючи дорожньо-транспортні пригоди (далі - ДТП), керівник підрозділу, уповноваженого на проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт, зобов'язаний:

негайно повідомити про те, що трапилося, оперативному черговому (черговому диспетчерові);

залишити на місці зупинки для усунення технічної несправності (очікування співробітників Державтоінспекції МВС при ДТП) водія спеціального автомобіля;

вжити заходів із доставки особового складу і спеціального устаткування на місце виклику.

4.1.7. При пересуванні до місця виклику (надзвичайної ситуації) залізничним, водним або повітряним транспортом старший начальник на шляху проходження зобов'язаний:

забезпечити збереження спеціальної техніки і устаткування;

організувати розміщення, харчування та відпочинок особового складу;

при наявності часу організувати вивчення особовим складом обстановки в зоні надзвичайної ситуації і уточнити його дії при проведенні аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт.

4.1.8. Розгортання сил і засобів, призначених для ліквідації надзвичайної ситуації, розміщення особового складу, спеціальної техніки та устаткування у зоні надзвичайної ситуації здійснюються відповідно до плану ліквідації надзвичайної ситуації або за рішенням керівника з ліквідації надзвичайної ситуації на проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт і ліквідацію надзвичайної ситуації.

4.1.9. Рятування людей при надзвичайній ситуації є найважливішим видом аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт і являє собою сукупність заходів щодо переміщення людей із зони впливу небезпечних факторів надзвичайної ситуації та їхніх вторинних проявів або захисту людей від впливу цих факторів, у тому числі з використанням засобів індивідуального захисту та захисних споруд (укриттів).

Рятування людей при надзвичайній ситуації повинно проводитися із використанням усіх можливих форм, способів і методів, а також технічних засобів, що забезпечують найбільшу безпеку як потерпілих, так і учасників проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт.

Порядок і способи рятування людей визначаються керівником робіт з ліквідації надзвичайної ситуації залежно від обстановки у зоні надзвичайної ситуації і стану людей. При проведенні аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт враховуються стан основних та запасних шляхів евакуації, технічна оснащеність зони надзвичайної ситуації системами оповіщення, аварійного освітлення, а також характерні риси небезпечних факторів надзвичайної ситуації.

4.1.10. Основними способами рятування людей і майна є:

переміщення їх у безпечне місце, у тому числі з використанням спеціальних технічних засобів;

захист від впливу небезпечних факторів надзвичайної ситуації.

Для рятування людей вибираються найбільш безпечні шляхи і способи. Переміщення постраждалих у безпечне місце здійснюється з урахуванням умов ліквідації надзвичайної ситуації та їх стану.

Захист людей від впливу небезпечних факторів надзвичайної ситуації у випадку неможливості їхнього переміщення у безпечне місце здійснюється з використанням засобів індивідуального захисту органів дихання та зору, а також за допомогою використання спеціальних речовин і матеріалів, що перешкоджають поширенню та знижують вплив небезпечних факторів надзвичайної ситуації.

4.1.11. Для рятування людей і майна застосовуються такі засоби:

аварійно-рятувальне устаткування та пристрої;

рятувальні пристрої (рятувальні рукави, мотузки, трапи та індивідуальні рятувальні пристрої);

апарати захисту органів дихання та зору;

літальні апарати;

плавальні засоби;

стаціонарні та ручні пожежні драбини тощо;

автодрабини та автопідіймачі;

інші доступні засоби рятування.

4.1.12. У ході аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт потерпілим надається екстрена медична допомога.

Надання екстреної допомоги постраждалим здійснюється відповідно до протоколів, затверджених центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров’я, що регламентують дії сил, призначених для проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт. Із цією метою можуть застосовуватися засоби індивідуального захисту органів дихання і зору, засоби екстреної медичної допомоги, а також інші засоби.

До прибуття у зону надзвичайної ситуації медичного персоналу екстрену медичну допомогу постраждалим у встановленому порядку надає особовий склад підрозділів, що проводять аварійно-рятувальні та інші невідкладні роботи.

4.1.13. Рятування людей і майна при надзвичайних ситуаціях (за умов достатньої кількості сил і засобів) проводиться одночасно з іншими видами аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт. Якщо сил і засобів недостатньо, то вони використовуються тільки для рятування людей, при цьому інші види аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт не ведуться або припиняються.

4.1.14. Рятувальні роботи припиняються за рішенням керівника з ліквідації надзвичайної ситуації після ретельного огляду усіх місць можливого знаходження людей та відповідних доповідей керівників рятувальних груп (підрозділів).

4.1.15. Під час локалізації надзвичайної ситуації проведення заходів щодо запобігання поширенню та зменшення впливу небезпечних факторів надзвичайної ситуації, вибір способу локалізації визначаються поставленим завданням, характером надзвичайної ситуації, способом проведення ліквідації надзвичайної ситуації, фізико-хімічними властивостями речовин та іншими обставинами.

Застосування обраного способу здійснюється відповідно до нормативно-правових актів, що регламентують дії сил, призначених для проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт щодо ліквідації різних видів надзвичайних ситуацій з урахуванням наявності і стану матеріальних, культурних та інших цінностей, конструктивних особливостей будинків (споруд), поводження будівельних конструкцій і необхідності забезпечення безпеки людей, що перебувають у зоні надзвичайної ситуації, у тому числі особового складу формувань (підрозділів), що проводять аварійно-рятувальні та інші невідкладні роботи.

4.1.16. Основними способами локалізації надзвичайної ситуації є:

ізоляція небезпечних факторів надзвичайної ситуації за допомогою використання відповідних речовин або інших засобів;

переміщення або інші дії з предметами, що мають ознаки небезпечних факторів надзвичайної ситуації;

хімічна нейтралізація, гальмування дії небезпечних факторів надзвичайної ситуації за допомогою відповідних речовин або інших засобів;

припинення технологічного процесу.

Запобігання поширенню і зменшення впливу небезпечних факторів надзвичайної ситуації можуть досягатися комбінованим застосуванням перерахованих способів.

4.1.17. Способи ведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт повинні відповідати таким основним вимогам:

максимальна раціональність проведення робіт;

здійснення робіт у найкоротший строк;

забезпечення безпеки постраждалих та рятувальників.

4.1.18. Технологія виконання аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт вибраними способами визначається керівниками підрозділів (груп рятувальників) безпосередньо на місці робіт на основі детального вивчення обстановки, положення та стану уражених об'єктів, наявності та характеру небезпечних факторів надзвичайної ситуації і можливостей підрозділу (групи).

4.1.19. При масових руйнуваннях, великій кількості потерпілих основні зусилля направляються, насамперед, на рятування людей, відповідно основу угруповання кожної зміни складають рятувальні підрозділи, посилені інженерно-технічними та інженерно-дорожніми підрозділами, які будуть використовуватись для розчищення завалів, проходів, забезпечення освітлення ділянок робіт.

4.1.20. При виникненні надзвичайної ситуації, пов'язаної із забрудненням місцевості та об'єктів хімічно небезпечними або радіоактивними речовинами, основні зусилля повинні зосереджуватися на порятунку потерпілих, захисті населення у зоні забруднення, локалізації та ліквідації джерел ураження.

У першу чергу у зону надзвичайної ситуації вводяться підрозділи дегазації і дезактивації та інженерно-технічні, а також підрозділи спеціальної та санітарної обробки. Аварійно-рятувальні підрозділи діють у тісній взаємодії з ними.

Розгортається пункт спеціальної обробки техніки та санітарної обробки особового складу.

4.1.21. При повені (паводку) основні зусилля зосереджуються на порятунку потерпілих та евакуації населення із зони затоплення, а також на локалізації надзвичайної ситуації.

4.1.22. Для забезпечення виконання основних завдань можуть проводитися спеціальні роботи.

До основних спеціальних робіт належать:

організація зв'язку у зоні (об’єкті) надзвичайної ситуації;

освітлення місця ліквідації надзвичайної ситуації;

розкриття та розбирання конструкцій;

підйом (спуск) на висоту (з висоти);

виконання захисних заходів;

надання першої медичної допомоги потерпілим;

відновлення працездатності технічних засобів;

піротехнічні, водолазні роботи із застосуванням робототехніки.

Спеціальні роботи виконуються із застосуванням відповідних технологій та спеціальної техніки.

4.1.23. Збір сил і засобів на місці ліквідації надзвичайної ситуації передбачає:

перевірку наявності особового складу;

збір і перевірку комплектності спеціальної техніки і устаткування відповідно до табеля належності;

розміщення і кріплення спеціальної техніки та устаткування на спеціальних автомобілях;

вживання заходів щодо приведення в безпечний стан засобів ліквідації надзвичайної ситуації;

збирання (відкачку) використаних при ліквідації надзвичайної ситуації речовин.

Про завершення збору сил і засобів на місці ліквідації надзвичайної ситуації та їхньої готовності до повернення у підрозділи керівник рятувального підрозділу доповідає керівнику з ліквідації надзвичайної ситуації і (або) оперативному черговому (черговому диспетчеру).

4.1.24. Повернення сил і засобів на місце постійної дислокації проводиться з дозволу керівника з ліквідації надзвичайної ситуації.

При поверненні на місце постійної дислокації керівник підрозділу оформляє і направляє керівнику з ліквідації надзвичайної ситуації у встановленому порядку документальний звіт про проведені роботи.

4.1.25. При діях в умовах хімічного, радіоактивного забруднення, пожеж, а також аномальних температур навколишнього повітря робота організовується із урахуванням необхідності збереження працездатності особового складу аварійно-рятувальних підрозділів і можливостей спеціальної техніки та устаткування.

Режим роботи при цьому повинен установлюватися з урахуванням часу захисної дії ізолюючих засобів і засобів індивідуального захисту органів дихання та зору, а також закономірностей змінення працездатності людини при роботі в певних умовах.

4.1.26. При плануванні цілодобового ведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт тривалість робочих циклів, включаючи перерви на відпочинок, не повинна перевищувати вісім годин і встановлюється у кожному конкретному випадку на основі показників, які характеризують сталу працездатність упродовж визначеного часу. Уночі тривалість роботи рятувальників зменшується на 25%, відповідно збільшується час на відпочинок.

4.1.27. Заміна підрозділів відбувається після закінчення встановленого часу роботи. Час і порядок заміни визначаються керівником підрозділу, що здійснює аварійно-рятувальні та інші невідкладні роботи.

З метою забезпечення безперервності аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт заміна особового складу проводиться безпосередньо на робочих місцях. Техніка підрозділів і формувань, що змінюються, при необхідності передається прибулим підрозділам на місці роботи.

4.1.28. Під час заміни старшим на об'єкті (ділянці) робіт є керівник підрозділу, що замінюється. Він зобов'язаний передати об'єкти (ділянки) робіт керівникові прибулого підрозділу, повідомивши йому всі необхідні дані про місце, умови ведення робіт, місцезнаходження потерпілих, організацію зв'язку.

4.1.29. По завершенні передачі об'єктів (ділянки) робіт сили і засоби, що змінюються, виводяться на визначений пункт збору, приводяться у готовність до подальших дій, після чого відводяться у район відпочинку (дислокації).

4.1.30. Рішення про закінчення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт приймає керівник робіт з ліквідації надзвичайної ситуації із подальшим оформленням і затвердженням актів виконання аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт.

4.1.31. Аварійно-рятувальні та інші невідкладні роботи проводяться в умовах високого психологічного і фізичного навантаження, підвищеного ризику, безпосередньої небезпеки для життя і здоров'я учасників ліквідації надзвичайної ситуації та повинні виконуватися відповідно до встановлених вимог з безпеки та правил охорони праці.

4.1.32. Аварійно-рятувальні та інші невідкладні роботи на територіях і підприємствах, на яких розроблені у встановленому порядку плани попередження і ліквідації надзвичайної ситуації (далі - ПЛАС), повинні здійснюватися з урахуванням особливостей, обумовлених цими планами.

4.1.33. Пошуково-рятувальні роботи проводяться безперервно, цілодобово, у будь-яку погоду і до того часу, поки не буде достовірно встановлено, що в зоні надзвичайної ситуації немає живих людей та тіл загиблих. Під час пошуку і рятування людей може застосовуватися авіація.

4.1.34. Першу невідкладну медичну допомогу постраждалим надають на місці рятувальники та медичні працівники, які входять до складу аварійно-рятувальних підрозділів, або самі постраждалі в порядку само- та взаємної допомоги.

Після надання першої невідкладної медичної допомоги на місці постраждалих транспортують до медичного пункту.

4.1.35. До ліквідації надзвичайних ситуацій залучаються аварійно-рятувальні підрозділи Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, а також аварійно-рятувальні формування і служби центральних та місцевих органів виконавчої влади і громадських організацій.

На аварійно-рятувальні підрозділи покладаються завдання з пошуку і рятування людей, локалізації зони надзвичайної ситуації та проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт.

Для виконання невідкладних робіт щодо відновлення пошкоджених об’єктів життєзабезпечення населення, комунальних мереж, транспорту, зв’язку тощо призначаються інженерні, інженерно-технічні, дорожні підрозділи і формування центральних та місцевих органів виконавчої влади.

4.2. Загальний порядок дій керівника органу управління (підрозділу) під час організації і проведення рятувальних та інших невідкладних робіт

Керівник органу управління (підрозділу) після отримання повідомлення про надзвичайну ситуацію зобов’язаний:

направити до місця надзвичайної ситуації мобільну оперативну групу для проведення розвідки, оцінки обстановки та прийняття рішення на проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт;

уточнити обстановку, оцінити місця проведення робіт та можливості забезпечення безпеки рятувальників при їх виконанні, складність та обсяги аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт, можливості залучених сил та засобів щодо їх виконання, з урахуванням метеоумов, часу доби та пори року;

визначити першочергові заходи з ліквідації надзвичайної ситуації та необхідні сили, засоби і способи дій, доповісти вищестоящому керівництву;

невідкладно віддати розпорядження щодо залучення до пошуково-рятувальних робіт наявних сил і засобів у гарнізоні, підрозділів Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, що дислокуються на території гарнізону або на відстані, яка забезпечить швидке та ефективне реагування. Основні зусилля зосередити на пошуку та рятуванні людей, проведенні аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт;

організувати інформування про надзвичайну ситуацію управління з НС та ЦЗ місцевого органу виконавчої влади (відповідно до територіальної належності), структурні підрозділи міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, що залучаються до ліквідації надзвичайної ситуації (відповідно до інструкції про взаємоінформування), та організувати взаємодію з ними;

за потреби підготувати пропозиції щодо додаткового залучення сил і засобів регіональних підрозділів інших центральних органів виконавчої влади, комунальних служб, сил і засобів з інших регіонів;

забезпечити діяльність спеціальної територіальної комісії з ліквідації надзвичайної ситуації та взяти участь у її засіданнях, підготовці проектів рішень та інших розпорядчих актів;

проконтролювати виконання основних заходів, стан проходження інформації до оперативно-чергової служби та особисто доповісти керівнику вищестоящого органу управління та голові місцевого органу виконавчої влади (відповідно до територіальної належності) про надзвичайну ситуацію і вжиті заходи, пропозиції щодо прийняття рішень на подальші дії;

під час ліквідації надзвичайної ситуації забезпечити після оформлення передачу до оперативно-чергової служби документів (накази, розпорядження, протоколи засідань, звіти, схеми зон проведення аварійно-рятувальних робіт та інші матеріали, спрямовані на ліквідацію надзвичайної ситуації та надання допомоги потерпілим), напрацьованих спеціальною комісією з ліквідації надзвичайної ситуації, штабом з ліквідації надзвичайної ситуації та оперативною групою;

здійснювати постійний моніторинг обстановки та оперативне інформування про розвиток надзвичайної ситуації підрозділів, залучених до виконання робіт;

організувати забезпечення проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт;

після завершення ліквідації надзвичайної ситуації та її наслідків організувати повернення сил і засобів до місць постійної дислокації;

підготувати та направити за належністю підсумковий звіт щодо ліквідації надзвичайної ситуації та її наслідків і забезпечити систематизацію всіх напрацьованих щодо зазначених заходів документів.

4.3. Особливості дій аварійно-рятувальних підрозділів під час ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, пов'язаних із повінню (паводком, катастрофічним затопленням)

4.3.1. Наслідками надзвичайних ситуацій, пов'язаних із повінню (паводком, катастрофічним затопленням), можуть бути:

загибель людей;

затоплення населених пунктів, сільськогосподарських угідь;

порушення функціонування систем життєзабезпечення населення;

пошкодження та руйнування будівель та споруд, залізничних і автомобільних шляхів, мостів і тунелів;

руйнування обладнання, комунікацій, гідроспоруд та меліоративних систем;

псування та знищення продуктів харчування, сировини, палива, добрив тощо;

загибель свійських тварин та знищення врожаю сільськогосподарських культур;

загроза інфекційних захворювань (епідемії);

вимивання родючого шару ґрунту;

погіршення якості питної води.

4.3.2. Повінь (паводок, катастрофічне затоплення) характеризується необхідністю екстреного реагування, пошуку постраждалих, забезпечення доступу рятувальників і рятування людей, надання першої невідкладної медичної допомоги та евакуації постраждалих із небезпечних зон, організації допомоги і життєзабезпечення населення.

Для безпечного ведення рятувальних робіт організовуються та здійснюються постійний контроль за виконанням рятувальниками заходів безпеки та негайне надання допомоги постраждалим рятувальникам.

З метою надання допомоги підрозділам, що виконують пошуково-рятувальні роботи, формується та підтримується у постійній готовності резервна пошуково-рятувальна група.

4.3.3. Аварійно-рятувальні та інші невідкладні роботи у разі повені (паводка, катастрофічного затоплення) мають вестися безперервно, цілодобово, у будь-яку погоду і забезпечувати вчасне рятування постраждалих, особливо при настанні небезпечних для життя фізіологічних змін в організмі людини у випадку перебування у воді.

Під час ліквідації наслідків повені (паводка, катастрофічного затоплення) необхідно забезпечити постійний контроль за організацією робіт щодо ліквідації заторів, які утворилися на річках, поривів гребель, дамб, відкачування води та відновлення зруйнованих ділянок шляхів у постраждалих районах.

4.3.4. При проведенні розвідки здійснюються оцінка основних характеристик повені (паводка, катастрофічного затоплення) та прийняття рішення на проведення рятувальних робіт.

Основними характеристиками повені (паводка, катастрофічного затоплення) є:

чисельність населених пунктів, які попадають у зони затоплення;

чисельність населення, що опинилося у зонах затоплення;

протяжність залізничних і автомобільних доріг, які попадають у зони затоплення;

кількість об'єктів економіки, що попадають у зони затоплення;

кількість мостів і тунелів, які затоплюються;

площа сільськогосподарських угідь, які затоплюються, та кількість загиблих свійських тварин;

інше.

4.3.5. Рятувальні роботи при ліквідації повені (паводка, катастрофічного затоплення) поділяються на чотири етапи:

пошук постраждалих;

забезпечення доступу рятувальників і рятування постраждалих;

надання першої невідкладної медичної допомоги;

евакуація постраждалих із небезпечних зон.

4.3.6. Територію зони затоплення для зручності управління та забезпечення чіткої взаємодії між підрозділами розбивають на сектори.

За результатами оцінки відомостей про обстановку вирішуються такі завдання:

з'ясовуються можливість і необхідність підсилення сил і засобів, що залучаються до робіт;

з'ясовується потреба у підрозділах різних типів;

здійснюється розподіл рятувальних підрозділів і техніки по робочих місцях.

4.3.7. Пошук постраждалих людей в умовах високого рівня води являє собою сукупність дій, направлених на виявлення, з'ясування місцезнаходження і стану людей, встановлення з ними зв'язку і визначення обсягу і характеру необхідної допомоги.

У зонах з високим рівнем води постраждалі можуть бути блоковані у таких місцях:

над поверхнею води (дерева, верхні поверхи будівель і споруд);

на поверхні води;

під водою (у затоплених приміщеннях і на дні).

4.3.8. Деблокування потерпілих з верхніх поверхів (рівнів) затоплених будівель і споруд, а також з дерев і кущів здійснюється по сходах, що збереглися, із використанням рятувальних мотузок, поясів; з використанням штурмової драбини; канатних доріг, рятувального рукава.

Рятування постраждалих вказаними способами передбачає завантаження на плавзасоби з наступною евакуацією у безпечне місце.

Крім того, для вилучення постраждалих з верхніх поверхів будівель можуть використовуватися гелікоптери, обладнані спеціальними засобами.

4.3.9. Рятування постраждалих з поверхні води здійснюється такими способами:

підйом на борт плавзасобу;

буксирування рятувальником уплав;

використання табельних і підручних рятувальних засобів.

4.3.10. Звільнення постраждалих із затоплених приміщень та з дна проводиться підготовленими водолазами. Після підйому на поверхню постраждалим надається перша невідкладна медична допомога та здійснюється їх евакуація.

4.4. Особливості дій аварійно-рятувальних підрозділів під час ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, пов'язаних із ураганом, буревієм

4.4.1. Наслідками надзвичайних ситуацій, пов'язаних із ураганом, буревієм, є:

загибель людей і тварин;

порушення функціонування систем життєзабезпечення населення;

пошкодження (руйнування) будівель і споруд, зривання дахів;

пошкодження (руйнування) систем життєзабезпечення населення, енерго-, газо-, водопостачання;

пошкодження (руйнування) залізничних і автомобільних шляхів;

знищення врожаю сільськогосподарських культур;

виникнення пожеж;

утворення лісоповалів.

4.4.2. Ураган, буревій характеризуються необхідністю пошуку постраждалих, забезпечення доступу рятувальників і рятування людей, надання першої невідкладної медичної допомоги, організації допомоги і життєзабезпечення населення.

Особливі вимоги ставляться до безпечного ведення рятувальних робіт у зонах руйнувань. Для цього має бути створено всі умови, організовано постійний контроль за виконанням рятувальниками належних заходів щодо їх безпеки, забезпечено своєчасне надання допомоги постраждалим рятувальникам.

У постійній готовності має перебувати резервна пошуково-рятувальна група для надання допомоги діючим групам у разі виникнення екстремальних ситуацій.

4.4.3. При проведенні розвідки після завершення дії урагану, буревію встановлюються:

характер та межі зони руйнувань;

наявність постраждалих, їхня кількість та, за можливості, стан;

наявність небезпечних факторів (вогонь, підтоплення, наявність обірваних електромереж під напругою тощо) та ступінь їх загрози постраждалим.

4.4.4. На основі даних розвідки проводиться оцінка обстановки, яка включає в себе такі питання:

можливість проведення рятувальних робіт наявними силами та засобами;

необхідність виклику аварійних служб (комунальної, електричної, медичної тощо).

4.4.5. На підставі результатів оцінки обстановки визначаються заходи щодо:

порядку та місця розшуку постраждалих;

виклику додаткових сил та засобів;

застосування інженерної техніки;

порядку проведення аварійно-відновлювальних робіт (відключення пошкоджених комунікацій, розбирання завалів, підкріплення або руйнування нестійких конструкцій тощо).

Після цього зона надзвичайної ситуації розподіляється на ділянки та визначаються завдання підрозділам.

4.5. Особливості дій аварійно-рятувальних підрозділів під час ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, пов'язаних із землетрусом

4.5.1. Наслідками надзвичайних ситуацій, пов'язаних із землетрусом, є:

загибель людей;

руйнування (пошкодження) будівель і споруд, під уламки яких потрапляють люди;

виникнення масових пожеж і виробничих аварій;

затоплення населених пунктів і цілих районів;

порушення функціонування систем життєзабезпечення населення;

руйнування (пошкодження) систем життєзабезпечення населення, енерго-, газо-, водопостачання;

руйнування (пошкодження) залізничних і автомобільних шляхів.

4.5.2. Землетрус характеризується необхідністю пошуку постраждалих, забезпечення доступу рятувальників і рятування людей, надання першої невідкладної медичної допомоги, організації допомоги і життєзабезпечення населення.

Складність проведення рятувальних робіт обумовлена великою кількістю постраждалих людей, які опинилися в завалах, необхідністю виконання складних інженерних робіт та загрозою подальшого руйнування.

Особливі вимоги ставляться до безпечного ведення рятувальних робіт у зонах руйнувань. Для цього має бути створено усі умови, організовано постійний контроль за виконанням рятувальниками належних заходів щодо їх безпеки, забезпечено своєчасне надання допомоги постраждалим рятувальникам.

У постійній готовності має перебувати резервна пошуково-рятувальна група для надання допомоги діючим групам у разі виникнення екстремальних ситуацій.

4.5.3. Найважливішим заходом на початковому етапі рятувальних робіт є розвідка зони надзвичайної ситуації. Наявність великих територій, розвідка на яких наземними видами транспорту ускладнена, викликає необхідність проведення її у цілодобовому режимі, у тому числі із залученням авіації. Це дозволяє пришвидшити першочергове з'ясування масштабів руйнувань, шляхів підходу техніки та евакуації, радіаційну та хімічну обстановку.

4.5.4. У ході розвідки зони землетрусу встановлюються:

наявність постраждалих, їх кількість та, за можливості, стан;

характер та межі зони руйнувань;

можливість подальшого руйнування конструкцій;

розміщення у зоні надзвичайної ситуації підприємств ядерно-енергетичного циклу або хімічно-, вибухонебезпечних об'єктів;

наявність небезпечних факторів (вогонь, підтоплення, витік газу, попадання води в завал, наявність обірваних електромереж під напругою тощо) та ступінь їх загрози;

наявність та стан шляхів транспортування постраждалих з небезпечної зони.

4.5.5. На підставі результатів оцінки обстановки визначаються заходи щодо:

порядку та місця розшуку постраждалих;

виклику додаткових сил та засобів;

застосування інженерної техніки;

порядку проведення аварійно-відновлювальних робіт (відключення пошкоджених комунікацій, ліквідація горіння в завалах, підкріплення або руйнування нестійких конструкцій).

Після цього зона надзвичайної ситуації розподіляється на ділянки та визначаються завдання підрозділам.

4.5.6. При проведенні пошуково-рятувальних робіт, насамперед, перевіряються місця найбільш імовірного знаходження потерпілих та ті частини споруд, що зазнали найменших ушкоджень, у першу чергу надається допомога живим людям, тіла загиблих вилучаються після завершення рятувальних робіт. У першу чергу перевіряються житлові будинки, школи, дошкільні навчальні заклади.

4.5.7. При проведенні пошуково-рятувальних робіт застосовуються такі методи ведення пошуку:

візуальне обстеження постраждалої території обльотом зони руйнування на гелікоптерах, опитування очевидців та врятованих постраждалих;

просте прослуховування - рятувальники проходять завали шеренгами з інтервалом 3-4 м. Проводиться простукування водопровідних труб для виявлення постраждалих під завалами;

прослуховування із застосуванням методу тріангуляції - три рятувальники стають у вершинах умовного рівнобедреного трикутника обличчям один до одного і ведуть прослуховування, цей метод дозволяє точніше визначити місцезнаходження джерела звуку;

метод візуального зондування - застосовується для огляду вільного простору під завалами, використовуючи вузькі щілини, пробиті отвори невеликого діаметра;

пошук з використанням пошукових собак (під час ведення пошуку таким методом не допускається відволікати собак сторонніми звуками, заходити в розмічений коридор пошуку та проводити будь-які інші роботи).

4.5.8. Обстеження пошкоджених (зруйнованих) будинків повинно розпочинатися з огляду їх зовнішніх сторін у межах проектної забудови або по периметру. Огляд внутрішніх приміщень проводиться окремими секціями, послідовним переміщенням груп, ланок з одночасним обходом всіх приміщень, які збереглися.

Шлях доступу до постраждалого повинен відповідати таким критеріям: найпряміший, найшвидший, найменш небезпечний для потерпілого та рятувальника.

4.6. Дії аварійно-рятувальних підрозділів під час ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, пов'язаних із зсувом, селем

4.6.1. Наслідками надзвичайних ситуацій, пов'язаних із зсувом, селем, є:

загибель людей;

порушення функціонування систем життєзабезпечення населення;

пошкодження (руйнування) будівель і споруд;

пошкодження (руйнування) систем життєзабезпечення населення, енерго-, газо-, водопостачання;

пошкодження (руйнування) залізничних і автомобільних шляхів.

4.6.2. Зсув, сель характеризуються необхідністю пошуку постраждалих, забезпечення доступу рятувальників і рятування людей, надання першої невідкладної медичної допомоги, організації допомоги і життєзабезпечення населення.

У постійній готовності має перебувати резервна пошуково-рятувальна група для надання допомоги діючим групам у разі виникнення екстремальних ситуацій.

4.6.3. Особливостями проведення розвідки у зонах можливих зсувів, селів є те, що погано прогнозуються можливі межі стихійного лиха. Це унеможливлює точне визначення найбільш небезпечних районів і проведення відповідних запобіжних заходів. Досить велика площа важкодоступних територій вимагає проведення розвідки не тільки наземними засобами.

При виникненні надзвичайної ситуації повітряна розвідка виявляє межі руйнувань, місцезнаходження людей і можливість доступу до них. Наземна розвідка надає конкретні дані щодо оцінки надзвичайної ситуації, проведення розрахунків і пропонує варіанти застосування рятувальних сил і засобів.

4.6.4. На основі даних розвідки проводиться оцінка обстановки, яка включає в себе такі питання:

можливість проведення рятувальних робіт наявними силами та засобами;

необхідність виклику аварійних служб (комунальної, електричної, медичної тощо).

4.6.5. При проведенні пошуку постраждалих з'ясовуються:

місцезнаходження постраждалих (відмічаються чітко видимими орієнтирами) і встановлюється з ними зв'язок (за можливості);

функціональний стан постраждалих та необхідний обсяг надання їм першої медичної допомоги;

способи витягання постраждалих.

Залежно від наявності сил та засобів пошукові роботи здійснюють на основі та з використанням:

свідчень очевидців;

візуальних ознак (по залишках одягу та речей на поверхні застабілізованого прошарку);

показань приладів пошуку (газоаналізаторів, зондів, магнітометрів, тепловізорів, акустичних систем);

пошукових собак.

4.6.6. Роботи з деблокування постраждалих, залежно від місцезнаходження (під скальними, ґрунтовими, земляними, сніговими завалами, під сельовими потоками, під уламками будівельних конструкцій, у замкнутих приміщеннях, на верхніх поверхах порушених будівель) мають свої технологічні особливості.

Постраждалих, які знаходяться під скальними, ґрунтовими, сніговими завалами, деблокують при допомозі шанцевого інструменту та засобів малої механізації. При цьому необхідно у найкоротший строк через можливість задухи забезпечити їм доступ повітря. Інженерна техніка обмежено використовується при великих обсягах робіт та вкрай обмеженому часі для прориття однієї чи декількох траншей впоперек сходу зсуву (селю) та забезпечення деблокування людей.

4.7. Особливості дій аварійно-рятувальних підрозділів під час ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій внаслідок вибуху

4.7.1. Внаслідок вибуху можливі руйнування будівель і споруд, утворення окремих завалів, виникнення нових вибухів і масових пожеж унаслідок промислових аварій, можливе замикання у електричних мережах і розгерметизація ємностей для зберігання займистих речовин, можливе виникнення осередків ураження різними токсичними чинниками, ураження людей та тварин.

Під час таких аварій обстановка характеризується за такими параметрами, як: площа пожежі та зона теплової дії, ураження обслуговуючого персоналу об’єкта і загроза населенню найближчих житлових будинків при вибухах від вогню і задимлення, руйнування будинків, споруд і виникнення завалів, пошкодження зовнішнього і внутрішнього протипожежного водопостачання, стаціонарних систем пожежогасіння, технологічного обладнання тощо.

4.7.2. Дії підрозділу на пожежо- і вибухонебезпечному об’єкті включають, у першу чергу, проведення розвідки як на об’єкті, так і на прилеглій до нього території. При організації розвідки особлива увага звертається на наявність постраждалих при вибухах на об’єкті та у найближчих житлових будинках, ступінь руйнування будинків, споруд, місця виникнення завалів, наявність та справність зовнішнього протипожежного водопостачання, стаціонарних систем пожежогасіння тощо.

4.7.3. У ході проведення розвідки встановлюються:

райони пожеж і їх характер, визначаються основні напрямки вводу сил та засобів для проведення рятувальних робіт та гасіння пожеж, напрямок і швидкість поширення вогню, зони загазованості і наявність загрози населенню; межі району локалізації та гасіння пожеж; місцезнаходження потерпілих; наявність ділянок сильного задимлення, характер руйнування резервуарів (сховищ) і трубопроводів; місця можливого розливу нафтопродуктів і сильнодіючих отруйних речовин; наявність водоймищ, справних джерел водопостачання, запасів спеціальних вогнегасних речовин та стан під’їзних шляхів.

4.7.4. На основі даних розвідки проводиться оцінка обстановки та визначаються: заходи з організації рятування людей, порядку надання допомоги постраждалим та залучення для цього необхідних засобів; основні тактичні прийоми з ліквідації надзвичайної ситуації; рубежі локалізації і гасіння пожеж; напрями і шляхи відходу особового складу у разі загрози вибуху або викиду нафтопродуктів; організація зовнішнього протипожежного водопостачання; засоби захисту особового складу від небезпечних факторів.

4.7.5. Найважливішим завданням є пошук і деблокування постраждалих із зруйнованих будівель. Роботи за технологічним принципом розділяються на три основні види:

деблокування постраждалих, які знаходяться під уламками будівельних конструкцій;

деблокування постраждалих із замкнутих приміщень;

рятування людей з верхніх поверхів зруйнованих будівель.

Виконання робіт з деблокування постраждалих здійснюється такими способами:

послідовне розбирання завалів;

влаштування лазів;

вироблення галереї в ґрунті під завалом;

пробивання отворів у стінах та перекриттях.

4.7.6. Під час виконання робіт, пов’язаних з ліквідацією аварії внаслідок вибуху, проводяться заходи для захисту особового складу і техніки від ураження вибуховою хвилею, осколками і уламками конструкцій, що розлітаються, теплового впливу та ураження органів дихання продуктами горіння.

Одночасно здійснюються заходи щодо рятування людей з палаючих, зруйнованих будинків і зон задимлення, надання їм медичної допомоги і евакуації в лікарні та спеціалізовані лікувальні заклади охорони здоров’я.

Аварійно-рятувальні, механізовані та інженерні підрозділи пророблюють проїзди і проходи, здійснюють обвалування або відведення горючих (отруйних) рідин, що розлилися, у безпечні місця, відключають пошкоджені ємності, апарати, механізми і трубопроводи.

4.7.7. Першу невідкладну медичну допомогу на місці ураження надають рятувальники та медичні працівники, які входять до складу аварійно-рятувальних підрозділів, та/або самі постраждалі в порядку само- та взаємної допомоги.

Після надання першої невідкладної медичної допомоги на місці ураження постраждалого транспортують до пункту надання медичної допомоги.

4.8. Особливості дій аварійно-рятувальних підрозділів під час ліквідації наслідків аварії на хімічно небезпечних об’єктах

4.8.1. Під час виникнення аварій на хімічно небезпечних об'єктах можливі: залпові викиди небезпечних хімічних речовин у довкілля; пожежі з виділенням токсичних речовин; забруднення об'єктів і місцевості в осередках аварії та на сліді розповсюдження хмари; широкі зони задимлення в сполуці з токсичними продуктами.

Під час аварії можуть діяти, як правило, декілька факторів ураження: пожежа, вибухи, хімічне забруднення повітря і місцевості, а за межами об'єкта - забруднення довкілля. Аварії на хімічно небезпечних об'єктах характеризуються високою швидкістю формування і дією вражаючих факторів. У зв'язку з цим заходи щодо захисту особового складу та населення, локалізації та ліквідації наслідків аварії повинні проводитись у мінімально можливі строки.

4.8.2. До організації рятувальних та інших невідкладних робіт під час аварії на небезпечних хімічних об’єктах входять: розвідка осередку ураження з метою встановлення характеру руйнувань, межі зони зараження, напрямку та швидкості розповсюдження небезпечних хімічних речовин, строку дії джерела забруднення, об’єктів та населених пунктів, яким загрожує небезпека, порядок оповіщення особового складу про виникнення загрози ураження хімічно небезпечними речовинами, локалізація та ліквідація осередків ураження; проведення дегазації будівель та споруд, місцевості, техніки, автотранспорту, засобів індивідуального захисту, санітарної обробки особового складу та населення, надання першої невідкладної медичної допомоги потерпілим та евакуація їх до лікувальних закладів охорони здоров’я, взяття участі в евакуації населення у безпечні райони та його розміщення.

4.8.3. При проведенні рекогносцировки району аварії визначаються: масштаб аварії і загальний порядок її ліквідації, можливі зони розповсюдження рідкої і парової фази виливу (викиду) небезпечних хімічних речовин у існуючих метеорологічних умовах, потреба необхідної кількості сил і засобів для проведення хімічної розвідки.

4.8.4. При постановці завдань на проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт під час аварії на хімічно небезпечних об’єктах визначаються: особливості об’єкта, характер і масштаб аварії, завдання підрозділу, засоби підсилення, завдання підпорядкованим підрозділам, обсяги робіт, способи їх проведення та об’єкти зосередження основних зусиль, заходи безпеки під час проведення робіт і порядок використання засобів індивідуального захисту, місця розташування медичних підрозділів, шляхи та порядок евакуації постраждалих, час початку та завершення робіт, порядок зміни, район збору після виконання завдань, порядок подання донесень, пункти управління, порядок охорони.

4.8.5. Додатково вказуються:

групам радіаційної, хімічної та біологічної розвідки - виявлення хімічної обстановки на маршрутах і визначення зон хімічного забруднення;

аварійно-рятувальним підрозділам - ділянки (об’єкти) робіт, види, обсяги і строки проведення рятувальних та інших невідкладних робіт, місця усунення аварій, у першу чергу, на комунікаціях (технологічних лініях) з небезпечними хімічними речовинами, порядок евакуації уражених, маршрути руху до осередку ураження, час проходження вихідного пункту;

підрозділам радіаційного, хімічного та біологічного захисту - ділянки місцевості та об’єкти, що підлягають дегазації, порядок та способи дегазації; пункти приготування дегазуючих розчинів та зарядки техніки; час початку і закінчення дегазаційних робіт; місце і час розгортання пункту спеціальної обробки; місце взяття води для санітарно-технічних потреб; маршрут просування та час проходження вихідного пункту;

інженерним підрозділам - види, обсяги робіт і способи їх виконання, місця улаштування захисних валів або периметра обвалування, направляючих канав, які обмежують розповсюдження рідкої фази небезпечних хімічних речовин, час початку і закінчення робіт, маршрут руху; час проходження вихідного пункту;

резервам: склад, район розташування, час готовності до виконання завдання, маршрут руху до осередку ураження (ділянки, об’єкта робіт).

4.8.6. Враховуючи швидкоплинність попадання небезпечних хімічних речовин у довкілля при аваріях на хімічно небезпечних об'єктах, фактор часу в організації та проведенні хімічної розвідки і хімічного контролю має першочергове значення.

4.8.7. Хімічна розвідка організовується одночасно з виконанням завдань підрозділами, що проводять аварійно-рятувальні та інші невідкладні роботи.

Хімічна розвідка ведеться групами розвідки у складі не менше 3-х осіб, одна з яких є хіміком - розвідником, і починається з розвідки осередку аварії.

Розвідка осередку аварії проводиться тільки з використанням ізолюючих протигазів і засобів індивідуального захисту шкіри.

4.8.8. Групи хімічної розвідки визначають тип небезпечної хімічної речовини та її концентрацію, встановлюють і позначають межі зон (ділянок) забруднення, місця застою та напрямок поширення забруднення повітря, місця можливого перекриття трубопроводів, шляхи введення сил на ділянки, об’єкти робіт, місцезнаходження постраждалих, визначають місця і характер пошкодження комунальних і енергетичних мереж, здійснюють відбір зразків продуктів харчування, води, надсилають їх до хімічних лабораторій для проведення аналізу. Пости ведуть спостереження за зміною хімічного становища безпосередньо поблизу аварії та доводять до підрозділів відомості про його результати.

4.8.9. Підрозділи радіаційного, хімічного та біологічного захисту разом з пожежно-рятувальними та інженерно-технічними підрозділами проводять дегазацію місцевості, виробничих територій, споруд і обладнання, забруднених хімічно небезпечними речовинами.

У першу чергу дегазуються під’їзди та внутрішні об’єктові дороги, шляхи евакуації постраждалих, майданчики посадки їх у транспорт, місця, де розлилися небезпечні хімічні речовини.

За потреби місця, де розлилися небезпечні хімічні речовини, обваловуються, речовини з пошкоджених ємностей перекачуються у непошкоджені та інші придатні для цієї мети ємності з наступною дегазацією пошкоджених, ставлять водяні завіси, проводиться розчинення розлитих небезпечних хімічних речовин.

4.8.10. При необхідності створюється тимчасовий підрозділ спеціальної обробки із залученням приданих сил та засобів. Підрозділ спеціальної обробки за потреби розгортає пункт спеціальної обробки, організовує і проводить санітарну обробку людей і знезараження техніки, транспорту та інших матеріальних засобів.

З цією метою можуть використовуватися миючі пункти транспорту об’єктів економіки, що розташовані на незараженій території. Цей підрозділ може бути залучений для проведення заходів з нейтралізації небезпечних хімічних речовин.

Перед початком ліквідації наслідків аварії у зоні хімічного забруднення до особового складу доводяться заходи безпеки, а також визначаються тип і порядок використання засобів індивідуального захисту.

4.8.11. Після закінчення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт в осередку хімічного забруднення аварійно-рятувальні підрозділи, за потреби, проводять повну спеціальну обробку. Пункт спеціальної обробки розгортається на незабрудненій місцевості поблизу ділянки (об’єкта) робіт. Після проведення спеціальної обробки підрозділи виводяться у вихідні райони (райони зосередження) для підготовки їх до наступних дій.

4.9. Особливості дій аварійно-рятувальних підрозділів під час ліквідації наслідків аварій на радіаційно небезпечних об’єктах

4.9.1. Аварії на радіаційно небезпечних об’єктах можуть супроводжуватися як додатковим зовнішнім рентгенівським, гамма-, бета- і нейтронним випромінюванням, так і радіоактивними викидами в атмосферу.

4.9.2. Ліквідація наслідків аварій на радіаційно небезпечних об’єктах здійснюється силами раніше створеного угруповання, особовий склад якого має бути заздалегідь навчений, інформований про радіаційну ситуацію в місцях виконання робіт та віднесений до складу аварійного персоналу.

Аварійно-рятувальні роботи виконуються у взаємодії зі з’єднаннями та частинами радіаційного, хімічного та біологічного захисту і спеціалізованими формуваннями інших міністерств та центральних органів виконавчої влади, для чого заздалегідь складаються плани (інструкції) взаємодії на випадок виникнення надзвичайних ситуацій та затверджуються керівниками відповідних міністерств та відомств.

4.9.3. Аварійно-рятувальні підрозділи можуть залучатися до ліквідації аварій на об'єктах ядерно-енергетичного циклу, експериментальних ядерних реакторах і критичних збірках, а також на складах радіоактивних речовин і на пунктах захоронення радіоактивних відходів, де можливі аварійні газоаерозольні викиди та/або рідинні скиди радіонуклідів у навколишнє середовище. Вони проводять радіаційну розвідку та спостереження, локалізацію і гасіння пожеж, дезактивацію території, будівель, споруд, техніки, обмундирування, спецодягу та засобів захисту, санітарну обробку особового складу підрозділів і формувань цивільного захисту та населення, здійснення дозиметричного моніторингу. Аварійно-рятувальні підрозділи проводять заходи з пилоподавлення, збирання і захоронення радіоактивних відходів, зведення водозабірних споруд, ремонту і будівництва шляхів, огородження зон радіоактивного забруднення, споруджують захисні споруди для укриття особового складу безпосередньо у зоні забруднення і медичного забезпечення підрозділів та населення, забезпечують підтримання належного епідемічного стану, контролюють ступінь ураження об’єктів зовнішнього середовища у районі аварії.

4.9.4. На час робіт в умовах радіаційної аварії особовий склад формувань відноситься до аварійного персоналу та прирівнюється до категорії А. При цьому він має бути забезпечений однаковою мірою з основним персоналом усіма табельними і спеціальними засобами індивідуального і колективного захисту (спецодяг, засоби захисту органів дихання, зору і відкритих поверхонь шкіри, засоби дезактивації тощо), а також системою вимірювання і реєстрації отриманих під час проведення робіт доз опромінення.

Аварійний персонал повинен бути постійно поінформованим про вже отримані та можливі дози опромінення і можливу шкоду для здоров'я. Обмеження опромінення особового складу формувань, зайнятого на аварійних роботах, виконується таким чином, щоб не були перевищені встановлені значення регламентів першої групи для категорії А.

4.9.5. Допускається заплановане підвищене опромінення осіб зі складу аварійного персоналу (за винятком жінок, а також чоловіків віком до 30 років) у випадках, якщо роботи в зоні аварії поєднуються із:

втручанням для запобігання серйозним наслідкам для здоров'я людей, які опинилися у зоні аварії;

зменшенням чисельності осіб, які можуть зазнати аварійного опромінення (запобігання великим колективним дозам);

запобіганням такого розвитку аварії, який може призвести до катастрофічних наслідків.

При цьому мають бути застосовані усі заходи для того, щоб величина сумарного опромінення не перевищила 100 мЗв (подвоєне значення максимального ліміту ефективної дози професійного опромінення за один рік).

4.9.6. При здійсненні заходів, у яких доза може перевищити максимальний ліміт дози, особовий склад, який виконує ці роботи, має бути з добровольців, які пройшли медичне обстеження, причому, кожний з них має бути чітко і всесторонньо проінформований про ризик подібного опромінення для здоров'я, пройти попередню підготовку і дати письмову згоду на участь у подібних роботах.

4.9.7. У деяких випадках, коли роботи виконуються з метою збереження життя людей, мають бути застосовані всі можливі заходи для того, щоб особовий склад аварійно-рятувальних формувань, який виконує ці роботи, не міг отримати еквівалентну дозу на будь-який з органів (включаючи рівномірне опромінення всього тіла) більше 500 мЗв. Виконання цієї вимоги забезпечує запобігання детерміністичним ефектам.

4.9.8. При отриманні учасником аварійних робіт дози опромінення більше 500 мЗв проводиться його кваліфіковане медичне обстеження, за результатами якого приймається рішення щодо подальшої участі рятувальника у роботах.

4.9.9. Керівник органу управління (підрозділу) після прибуття на місце аварії аналізує масштаби і характер можливого радіоактивного забруднення, його вплив на дії особового складу підрозділу, встановлює маршрути розвідки, рівні радіації, які необхідно відмічати спеціальними знаками, та характер позначення меж забрудненої ділянки, ставить завдання підрозділам та організовує їх взаємодію.

4.9.10. Під час постановки завдань вказуються особливості об’єкта, характер і масштаб аварії, завдання підрозділу, засоби підсилення, завдання підпорядкованим та приданим підрозділам, обсяги робіт, способи їх проведення та об’єкти зосередження основних зусиль, заходи безпеки під час проведення робіт і порядок використання засобів захисту, місця розташування медичних підрозділів, шляхи та порядок евакуації постраждалих, час початку та завершення робіт, порядок зміни, район збору після виконання завдань, порядок подання донесень, пункти управління, порядок охорони.

4.9.11. Силами радіаційної розвідки вирішуються такі завдання:

визначення забруднення місцевості та приземного шару повітря радіоактивними речовинами, передача інформації стосовно цього старшому начальнику;

визначення потужності дози гамма-випромінювання на маршрутах руху аварійно-рятувальних формувань та позначення меж зон радіоактивного забруднення;

визначення (за необхідності) шляхів обходу забруднених ділянок;

моніторинг динаміки змін радіаційного стану;

метеорологічні спостереження та урахування викликаної їх зміною динаміки радіаційної обстановки;

відбирання зразків води, продовольства, рослинності, ґрунту, атмосферних опадів та відправлення їх до лабораторії;

визначення рівнів поверхневого забруднення альфа-, бета-випромінюючими радіонуклідами об’єктів, техніки, майна;

дозиметричний контроль особового складу формувань після виходу із зони радіоактивного забруднення.

4.9.12. Для спостереження за радіаційним станом створюються пости радіаційного спостереження. Для визначення зон радіоактивного забруднення, контролю за забрудненістю місцевості, техніки, майна, продовольства, води, фуражу, відбору зразків об’єктів довкілля залучаються групи (ланки) пішої радіаційної розвідки, сили та засоби наземної та повітряної розвідок.

Пости, групи (ланки) як пішої, так і наземної і повітряної радіаційної розвідок повинні мати відповідне табельне дозиметричне, радіометричне та спектрометричне оснащення, спорядження для роботи в особливих умовах (ніч, зима, високі рівні забруднення місцевості тощо).

Невелика швидкість ведення розвідки та тривалий час знаходження розвідників на забрудненій території вимагають організації постійного контролю за рівнями опромінення особового складу формування розвідки з метою недопущення рівнів опромінення, що перевищують встановлені ліміти доз.

4.9.13. Дозиметричний контроль особового складу аварійно-рятувальних підрозділів проводиться з метою своєчасного отримання даних про дози опромінення особового складу. За даними контролю визначаються режими роботи формувань та їх радіаційне ураження. Контроль організовується як груповий (з метою отримання інформації про середні дози опромінення для визначення режиму та категорій працездатності), так й індивідуальний (з метою отримання даних про дози кожної особи, визначення захисних заходів та встановлення ступеня важкості променевого ураження особовому складу формувань, для цього видаються індивідуальні дозиметри).

Контроль за опроміненням особового складу формувань, що знаходяться на забрудненій місцевості, проводиться безперервно. Дози опромінення фіксуються в індивідуальних картках обліку доз опромінення.

Дозиметричний контроль радіоактивного забруднення техніки, майна, одягу, взуття, засобів індивідуального захисту тощо проводиться при виході особового складу з осередків радіоактивного забруднення.

4.9.14. Під час визначення завдань керівник органу управління (підрозділу) визначає ділянки (об’єкти), на яких потрібно зосередити основні зусилля, черговість, обсяг і строки виконання робіт, склад змін, порядок їх роботи та відпочинку, використання засобів захисту, встановлену дозу опромінення особового складу і заходи щодо захисту на випадок можливих наступних радіоактивних викидів, дії підрозділів для завершення робіт на даному об’єкті.

4.9.15. Організація та ведення аварійно-рятувальних робіт в осередку радіоактивного забруднення вимагають проведення комплексу заходів з радіаційної безпеки, спрямованих на зниження зовнішнього і внутрішнього опромінення працюючих, виключення занесення радіоактивного бруду на чисті території та у житлові приміщення.

4.9.16. Комплекс заходів з радіаційної безпеки включає: суворе нормування радіаційного фактора (захист часом, відстанню, робота по нарядах-допусках); медичний огляд всіх залучених до аварійно-рятувальних робіт і вирішення за його результатами питання допуску до роботи; інструктаж з питань радіаційної безпеки; систематичний контроль за динамікою радіаційної ситуації і визначення на його основі допустимої тривалості роботи на конкретній забрудненій ділянці, в приміщенні тощо; індивідуальний дозиметричний контроль і облік опромінення всіх працюючих; організацію індивідуального захисту особового складу; локалізацію забруднення та санітарно-пропускний режим, що виключає розповсюдження забруднення з осередків проведення робіт; організацію санітарної обробки та систематичної дезактивації спецодягу, спецвзуття, інших засобів індивідуального захисту.

4.9.17. Безпосередньо в аварійному осередку необхідно діяти відповідно до спеціально розробленого плану, використовуючи аварійні комплекти засобів індивідуального захисту. При цьому особлива увага приділяється індивідуальному захисту органів дихання особового складу аварійних бригад і такій організації зберігання аварійних комплектів, що забезпечує їх отримання у мінімальний строк.

Тривалість роботи особового складу формувань у зоні Б (сильного забруднення) не повинна перевищувати 6 годин протягом дня, а для роботи у зонах В (небезпечного забруднення) і Г (надзвичайно небезпечного забруднення) повинен оформлятися наряд-допуск до проведення робіт, в якому вказуються нормативи щодо тривалості робочого часу та допустимої дози опромінення.

4.9.18. Для виключення розповсюдження радіоактивного забруднення за межі аварійної зони та зменшення ймовірності надходження радіоактивних речовин в організм рятувальників повинен бути організований санперепускник на межі зон, де організовують миття та перевдягання особового складу після закінчення робіт, пов’язаних із радіоактивним забрудненням шкіри та спецодягу.

4.9.19. При виході за межі зони радіоактивного забруднення кожен рятувальник зобов’язаний: у спеціально відведеному місці зняти додаткові засоби індивідуального захисту (бахили, нарукавники, костюми короткочасного застосування, гумові рукавички тощо) та здати їх на дезактивацію; у "брудному" відділенні санперепускника зняти основне спецвзуття, верхній одяг, шапочку і, у разі забруднення їх вище допустимих величин, здати на дезактивацію; зняти респіратор типу "Лепесток" та здати у радіоактивні відходи, респіратор типу РМ-2 здати на дезактивацію; прополоскати рот чистою водою, ретельно вимити руки чистою водою із застосуванням банного або туалетного мила; зняти натільну білизну та здати її на дезактивацію; майно, забруднення якого не перевищує допустимих рівнів, зберігається у шафах до наступного використання; знову помити руки та перевірити рівень їх забруднення. У випадку перевищення допустимого рівня забруднення шкіри провести повторну обробку із застосуванням препаратів для дезактивації ("Захист", "Радез" тощо); ретельно вимити тіло під душем із застосуванням банного або туалетного мила, витертися рушником та пройти перевірку чистоти шкіри тіла; у випадку виявлення забруднення шкіри, що перевищує допустимі рівні, повторити обробку під душем; у чистому відділенні санперепускника одягнути чистий одяг та взуття.

4.9.20. Спецодяг, спецвзуття та інші засоби індивідуального захисту після кожного використання у зоні радіоактивного забруднення повинні дезактивуватися. Повинен бути встановлений рівень забруднення дезактивованого майна, при перевищенні якого дезактивація вважається недоцільною та майно переводиться в розряд радіоактивних відходів (наприклад, перевищення допустимого рівня у 5-10 разів).

Для дезактивації додаткових заходів індивідуального захисту повинна бути організована спеціальна ділянка, або приміщення в зоні санітарних шлюзів, або пункти санітарної обробки. Для дезактивації засобів індивідуального захисту органів дихання, а також їх наступного технічного обслуговування, збереження та видавання необхідно організувати спеціальні приміщення - респіраторні. Дезактивація протигазів та респіраторів проводиться відповідно до інструкції з їх використання.

4.10. Особливості дій аварійно-рятувальних підрозділів при ліквідації надзвичайної ситуації, пов'язаної з аварією на водному об’єкті

4.10.1. Надзвичайна ситуація, пов'язана з аварією на водному об’єкті, призводить до загрози життю і здоров’ю людей, пошкодження або затоплення плавзасобів, забруднення акваторії.

Наслідки такої ситуації зумовлюють тривале знаходження постраждалих у воді, блокування їх у затопленому об’єкті, зникнення безвісти на маломірних та рятувальних плавзасобах і без них, втрату матеріальних цінностей, що перевозилися по воді, затоплення плавзасобів та інших об’єктів, забруднення акваторії.

4.10.2. Надзвичайна ситуація, пов’язана з аварією на водному об’єкті, характеризується складністю визначення місця пошуку на акваторії, постійними змінами координат та розміру району пошуку внаслідок впливу гідро-, метеоумов (течії, глибини, погодних умов тощо), необхідністю загальної координації діяльності залучених органів управління і сил, екстремальними умовами рятування людей з поверхні води і підводних пошуково-рятувальних робіт, застосуванням сорбентів та бонових загороджень при забрудненнях акваторії.

4.10.3. До ліквідації надзвичайних ситуацій на водних об’єктах залучаються органи управління та аварійно-рятувальні підрозділи Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, формування інших центральних та місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, на які покладаються завдання пошуку і рятування на воді і які мають відповідні засоби для їх проведення.

На аварійно-рятувальні підрозділи Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту покладаються завдання з пошуку і рятування зниклих безвісти людей на маломірних плавзасобах і без них та участі у пошуково-рятувальних операціях при аваріях суден і забрудненнях акваторії.

4.10.4. Збір даних про ситуацію на водному об’єкті проводиться з усіх можливих джерел, для чого проводиться опитування свідків, представників місцевої влади та родичів зниклих, встановлюються кількість зниклих людей, плавзасобів, наявність індивідуальних та колективних рятувальних засобів, можливий маршрут руху, місця останнього контакту із зниклими, погодні умови на момент зникнення.

4.10.5. Оцінка обстановки на водному об’єкті включає: оцінку району можливого пошуку, гідро-, метеоумов (течія, крига, глибини, погодні умови тощо); визначення складності та обсягів пошукових і рятувальних робіт, можливостей підрозділу та взаємодіючих сил щодо виконання завдань на воді (наявність плавзасобів, рятувального та водолазного спорядження тощо, рівень підготовки рятувальників та кваліфікація водолазного складу), потреби у залученні додаткових сил (водолазних, плавзасобів, авіації).

4.10.6. На підставі аналізу інформації про можливі місце і час виникнення надзвичайної ситуації, проміжок часу між часом виникнення ситуації та часом прибуття аварійно-рятувального підрозділу, можливого переміщення об’єкта пошуку за час, що сплинув, розраховується радіус району пошуку та його кордони, визначаються вихідний пункт пошуку, схема пошуку (по квадратах, що розширюються, по секторах, паралельними галсами, спільно плавзасобами і авіацією) та спосіб пошуку - надводний пошук на акваторії або водолазами і технічними засобами підводного пошуку на дні акваторії.

4.10.7. Особовому складу ставляться завдання, якими доводяться заходи безпеки, межі району пошуку, вихідний пункт та схема пошуку, розподіляються обов’язки і завдання між особовим складом та визначається порядок приведення в готовність плавзасобів, рятувального та водолазного спорядження, технічних засобів надводного та підводного пошуку, призначається час початку робіт та визначається порядок організації зв’язку.

4.10.8. Рішення про припинення пошуково-рятувальних робіт приймається керівником робіт з ліквідації надзвичайної ситуації на водному об’єкті при різкому погіршенні погодних умов і неможливості через це продовжувати пошуково-рятувальні роботи, якщо надійшла інформація, що люди, які зазнали лиха, врятовані, якщо незважаючи на всі вжиті заходи потерпілих людей знайти не вдалося і не залишилося ніяких надій, що люди могли залишитися живими.

4.11. Особливості дій аварійно-рятувальних підрозділів при ліквідації надзвичайної ситуації, пов’язаної з ДТП

4.11.1. ДТП - це ситуація, що виникла у процесі руху транспортних засобів і викликала загибель або поранення людей та пошкодження транспортних засобів. Наслідки такої ситуації зумовлюють тяжкі травми постраждалих та їх блокування у деформованих транспортних засобах, виникнення вторинних факторів ураження (займання, розлив пально-мастильних матеріалів та небезпечних речовин), винос (потрапляння) пошкоджених транспортних засобів, травмованих людей та вантажу у важкодоступні місця.

4.11.2. ДТП характеризується необхідністю екстреного реагування, використання спеціальних засобів, негайного надання медичної допомоги постраждалим під час їх вилучення з деформованих транспортних засобів, постійного підтримання взаємодії з відповідними підрозділами, в окремих випадках ліквідації забруднень, організації підвищених заходів безпеки рятувальників при проведенні робіт.

4.11.3. До ліквідації надзвичайних ситуацій, пов’язаних із ДТП (зіткнення і перекидання автомобілів, ДТП на залізничних переїздах, ДТП під час транспортування небезпечних вантажів, пожежі на автотранспорті, падіння автомобілів з крутих схилів, попадання автомобілів під лавини, селі, падіння автомобілів у воду), залучаються аварійно-рятувальні підрозділи Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, інші аварійні формування.

4.11.4. При ліквідації надзвичайної ситуації, пов’язаної з ДТП, на аварійно-рятувальні підрозділи покладаються завдання з рятування постраждалих та усунення загрози вторинних факторів ураження (ліквідація пожеж, локалізація дії небезпечних речовин, ліквідація загрози обрушення пошкоджених конструкцій тощо).

4.11.5. З прибуттям аварійно-рятувального підрозділу на місце ДТП проводиться розвідка, під час якої визначаються стан аварійних транспортних засобів, положення і стан постраждалих, виявляється наявність або загроза виникнення вторинних факторів ураження.

4.11.6. При проведенні оцінки обстановки, що склалася внаслідок ДТП, оглядається місце проведення робіт та визначаються шляхи забезпечення безпеки рятувальників при їх виконанні (інтенсивність руху транспорту, розташування аварійного транспортного засобу щодо проїзної частини, визначення меж робочих зон тощо), проводиться оцінка складності та обсягів рятувальних і невідкладних робіт, можливостей залучених сил та засобів щодо їх виконання, впливу на виконання завдань метеоумов, часу доби та пори року.

4.11.7. Визначаються необхідні сили, засоби та способи дій, надається інформація керівництву через систему оперативно-чергової служби, організовується взаємодія з відповідними підрозділами з питань встановлення режимів руху транспорту для безпечного проведення рятувальних робіт, надання першої невідкладної медичної допомоги та евакуації постраждалих.

4.11.8. Організовується рятування людей шляхом пріоритетного виконання робіт із забезпечення доступу до постраждалих з тяжкими травмами, першочергового проведення робіт щодо зниження або усунення дії вторинних факторів (механічне, теплове або хімічне ураження тощо) на постраждалих, використання найбільш простих шляхів для швидкого доступу до постраждалих і надання їм першої медичної допомоги, негайного вилучення постраждалого із транспортного засобу при виникненні загрози ураження вторинними факторами або різкому погіршенні стану травмованих. Рішення щодо негайного вилучення постраждалого із транспортного засобу приймається на підставі висновку медичного персоналу.

4.11.9. Особовому складу ставляться завдання, якими доводяться заходи безпеки при виконанні робіт, визначаються межі робочих зон, встановлюється технологія виконання робіт, розподіляються обов’язки між особовим складом та визначається порядок приведення у готовність засобів рятування та інструменту, призначаються безпечні місця доступу до аварійного транспортного засобу і постраждалих, місця для безпечної стоянки транспортних засобів свого підрозділу, складування уламків і вантажу для усунення перешкод проведенню робіт, визначаються завдання медперсоналу.

4.11.10. Рішення про припинення аварійно-рятувальних робіт з ліквідації наслідків ДТП приймає керівник робіт з ліквідації наслідків ДТП після евакуації всіх постраждалих та усунення загрози ураження вторинними факторами.

4.12. Особливості дій аварійно-рятувальних підрозділів при ліквідації надзвичайної ситуації на метрополітені

4.12.1. Надзвичайна ситуація на метрополітені - це ситуація, що призвела до порушення нормальної роботи метрополітену і викликала загибель або поранення людей, пошкодження рухомого складу, технічних систем і комунікацій.

4.12.2. До ліквідації надзвичайної ситуації на метрополітені залучаються об’єктові аварійні формування метрополітену, аварійно-рятувальні підрозділи Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, Державної служби медицини катастроф та інші підрозділи.

Організація ліквідації надзвичайної ситуації на метрополітені покладається на штаб, який очолює начальник метрополітену або призначений ним керівник робіт з ліквідації надзвичайної ситуації.

4.12.3. На аварійно-рятувальні підрозділи Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту покладаються завдання з надання екстреної медичної допомоги постраждалим, евакуації пасажирів з небезпечної зони (вагонів, що знаходяться на станції, платформ, розподільних залів, вестибюлів) та виведення їх на поверхню.

4.12.4. Керівник аварійно-рятувального підрозділу з прибуттям на місце надзвичайної ситуації за викликом доповідає посадовій особі метрополітену, яка керує роботами (начальнику станції, відповідальному черговому по станції), і діє за його вказівками відповідно до спільно прийнятих рішень.

При проведенні розвідки визначаються обсяг робіт, шляхи евакуації та можливі способи організації зв’язку при виконанні робіт.

При оцінці обстановки проводиться оцінка місця проведення робіт та можливості забезпечення безпеки рятувальників, оцінка складності та обсягів рятувальних робіт, можливостей залучених сил та засобів щодо їх виконання, впливу на виконання завдань вторинних факторів (задимленість, відсутність електропостачання, ураження хімічними речовинами тощо).

Визначаються необхідні сили, засоби та способи дій та надається інформація керівництву.

Організовується взаємодія з черговими службами, аварійними підрозділами метрополітену та швидкої медичної допомоги з питань визначення шляхів та порядку евакуації, надання допомоги з виведення пасажирів із станції, забезпечення проходу рятувальників до місця події, надання першої, а також екстреної медичної допомоги постраждалим на поверхні.

Організовується рятування людей шляхом надання першої допомоги постраждалим на місці, евакуації пасажирів з небезпечної зони та виведення їх на поверхню усіма спільно визначеними шляхами, передачі постраждалих працівникам швидкої медичної допомоги.

Особовому складу ставляться завдання, якими доводяться заходи безпеки при виконанні робіт, визначаються ділянки проведення робіт, шляхи евакуації пасажирів та постраждалих на поверхню, розподіляються обов’язки між особовим складом, визначаються порядок та способи зв’язку між рятувальниками при виконанні завдань.

4.12.5. Рішення про припинення робіт аварійно-рятувальним підрозділом Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту приймає керівник робіт з ліквідації надзвичайної ситуації на метрополітені після виконання підрозділом поставлених завдань.

4.13. Особливості дій аварійно-рятувальних підрозділів при проведенні аварійно-рятувальних робіт на висотних об’єктах житлового та промислового призначення

4.13.1. Аварійно-рятувальні роботи на висотних об’єктах житлового та промислового призначення виконуються у випадках:

руйнування об'єктів, викликаних землетрусами, вибухами, саморуйнуванням тощо;

повеней, затоплень;

пожеж;

отруєнь атмосфери викидами хімічно небезпечних речовин.

4.13.2. Безпосереднє виконання рятувальних робіт включає:

вибір і організацію місць і способів закріплення мотузок;

підйом спорядження і рятувальників до постраждалого;

надання постраждалому необхідної медичної допомоги;

укладання та закріплення постраждалого на носилках;

організацію страховки та самостраховки, навішування перил (за потреби), канатної дороги тощо;

спуск і транспортування потерпілого до рівня руху автотранспорту;

евакуацію потерпілих до медичного закладу.

4.14. Особливості дій аварійно-рятувальних підрозділів під час проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт у замкнутих просторах

4.14.1. До обмежених (замкнутих) просторів належать ємності (цистерни, баки, котли), колодязі, димоходи, вузькі проходи у тунелях і підвалах тощо.

Особливістю проведення рятувальних та інших невідкладних робіт у замкнутих просторах є:

можливість накопичення в замкнутих просторах газоподібних небезпечних хімічних речовин у великих концентраціях, вибухонебезпечних та отруйних газів, як наслідок - отруєння (знепритомлення) працюючих у цих замкнутих просторах;

складність доступу рятувальників до постраждалих;

мала кількість часу на проведення рятувальних робіт та врятування життя постраждалих;

велика вірогідність зсувів (обвалів) ґрунту при діях у земляних колодязях;

різке підвищення ґрунтових вод та знищення кілець колодязів;

загроза вибуху або пожежі.

4.14.2. Рятувальні роботи повинні проводитись не менше ніж двома рятувальниками, один з яких повинен перебувати у зоні чистого повітря (ззовні замкнутого простору) і координувати дії рятувальника, який знаходиться у замкнутому просторі, виконувати його команди та підтримувати з ним постійний зв’язок, контролювати сигнали, про що доповідати керівнику робіт з ліквідації надзвичайної ситуації; у разі загрози життю рятувальника, який знаходиться у замкнутому просторі, негайно вживати заходів щодо його евакуації.

У випадку, коли проведення рятувальних робіт потребує перебування у замкнутому просторі двох рятувальників, кількість розрахунку (ланки) рятувальників збільшується до чотирьох осіб.

4.14.3. Рятувальні роботи проводяться безперервно до повного їх завершення.

Керівник аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт у замкнутому просторі організовує оточення місця проведення робіт та медичне забезпечення силами відповідних служб цивільного захисту.

4.14.4. З прибуттям аварійно-рятувального підрозділу до місця проведення аварійно-рятувальних робіт, пов'язаних із роботами в обмежених (замкнутих) просторах:

вживаються заходи щодо знезараження зазначених просторів шляхом вентиляції або нейтралізації небезпечної хімічної речовини;

з’ясовуються відстань, на якій будуть працювати рятувальники, від місця забору чистого повітря, тип небезпечної хімічної речовини, яка може там знаходитись, конструктивні особливості замкнутого простору, обсяг робіт, які необхідно виконати, та їх специфіка, шляхи та способи потрапляння у замкнутий простір рятувальників і евакуації постраждалих;

проводиться розрахунок сил та засобів, необхідних для проведення аварійно-рятувальних робіт;

визначається персональний склад ланки рятувальників, які безпосередньо будуть проводити аварійно-рятувальні роботи.

4.14.5. Перед початком проведення аварійно-рятувальних або інших невідкладних робіт:

організовується перевірка готовності до застосування ізолюючих засобів захисту органів дихання та зору, електричних ліхтарів у вибухобезпечному виконанні, іншого рятувального спорядження (сигнально-рятувальні шнури, рятувальні пояси, рятувальні мотузки, індивідуальні канатно-спускові пожежні пристрої тощо);

організовується вимір наявності небезпечних газів або хімічних речовин, встановлюється їх концентрація та за можливості організовується провітрювання (вентиляція) замкнутого простору;

визначається порядок організації зв'язку між працюючими у замкнутому просторі і страхувальниками;

встановлюються умовні сигнали у разі небезпеки для рятувальників, за якими проводитимуться рятувальні роботи (підйом постраждалих);

встановлюється можливість подання (нагнітання) повітря до місця проведення робіт.

4.14.6. У разі проведення робіт у засобах індивідуального захисту органів дихання і зору:

виставляється пост безпеки та здійснюються необхідні розрахунки щодо часу роботи у загазованому середовищі;

призначаються рятувальники (рятувальник), які будуть (який буде) проводити роботи у замкнутому просторі та які будуть (який буде) на свіжому повітрі їх (його) страхувати;

визначається вид засобу індивідуального захисту органів дихання і зору для складу ланки;

визначається оснащення (рятувальник повинен бути забезпечений захисним одягом; засобами індивідуального захисту органів дихання та зору, які можуть бути використані за тактико-технічними характеристиками заводу-виробника; пожежним поясом з карабіном; засобами освітлення у вибухобезпечному виконанні; додатковим пожежним поясом з карабіном);

організовується контроль відповідності спорядження рятувальника проведенню робіт;

встановлюються сигнали управління.

4.14.7. Керівник робіт з ліквідації надзвичайної ситуації в замкнутих просторах повинен:

пересвідчитись, що рятувальник обв’язаний рятувальною мотузкою, другий кінець рятувальної мотузки знаходиться у рятувальника, який знаходиться ззовні на свіжому повітрі та забезпечений другою рятувальною мотузкою, кінець якої також знаходиться ззовні;

поставити завдання рятувальникам та дати команду на початок проведення робіт;

встановити контроль за ходом проведенням аварійно-рятувальних робіт до повного виконання завдання;

доповісти старшому начальнику про завершення рятувальних робіт.

4.15. Дії аварійно-рятувальних підрозділів при проведенні пошуково-рятувальних робіт з використанням службових собак

4.15.1. Пошук постраждалих за допомогою службових собак у процесі проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт при ліквідації надзвичайних ситуацій здійснюється кінологічними розрахунками разом із аварійно-рятувальними підрозділами, які оснащені спеціальним устаткуванням для розбирання завалів і транспортування людей.

4.15.2. На місці надзвичайної ситуації рятувальники-кінологи діють відповідно до наказів (рішень) керівника робіт з ліквідації надзвичайної ситуації та безпосереднього начальника щодо питань використання службових собак при проведенні аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт.

4.15.3. Перед початком робіт проводиться розвідка з метою визначення:

меж району стихійного лиха (надзвичайної ситуації);

зони пошуку, ймовірних місць перебування та кількості постраждалих;

найбільш зручних шляхів підходу аварійно-рятувальних груп та транспорту.

Старший групи кінологічних розрахунків (начальник підрозділу пошуково-кінологічної служби) надає пропозиції керівнику з ліквідації надзвичайної ситуації щодо ведення пошуково-рятувальних робіт з використанням службових собак.

При відпрацюванні плану ведення пошукових робіт з використанням службових собак враховуються:

площа території, що обстежується, на якій виділяються зони "А" (місця найбільш ймовірного перебування постраждалих) і "Б" (місця можливого перебування постраждалих);

складність рельєфу місцевості;

метеорологічні умови;

фактори, що ускладнюють роботу собак (пожежі, задимленість, наявність їдких дратівливих речовин, пил тощо);

кількість службових собак та особливості роботи кожної з них;

наявні сили і засоби рятувальних груп, умови зв'язку та взаємодії між ними.

Після складання плану старший групи кінологічних розрахунків (начальник підрозділу пошуково-кінологічної служби) ставить завдання кожному кінологічному розрахунку.

4.15.4. Рятувальники-кінологи зі службовими собаками, які прибули на місце пошуку, повинні знати:

оперативну обстановку в районі ведення робіт;

межі зон "А" і "Б";

точні межі своєї ділянки;

черговість послідовного опрацювання ділянок;

можливості службових собак у даній обстановці;

тактику використання службових собак;

сигнали зв'язку зі старшим групи кінологічних розрахунків (начальником підрозділу пошуково-кінологічної служби);

порядок взаємодії з рятувальниками;

необхідні заходи безпеки.

Час роботи собаки на ділянці не повинен перевищувати вісім годин з періодичними перервами на відпочинок.

Ширина смуги, що обшуковується собакою, повинна складати від 20 м до 100 м.

Швидкість пошуку - від 1500 м-2 /год до 2000 м-2 /год.

4.16. Застосування вибухових технологій під час проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт

4.16.1. Вибухові технології при проведенні аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт з найбільшим ефектом застосовуються в умовах:

ліквідації крижаних заторів та зажорів;

попередження та ліквідації наслідків паводків та повені;

попередження та ліквідації наслідків сходу лавин, селів, обвалів;

локалізації лісових та торф'яних пожеж;

ліквідації наслідків землетрусів та аварій на промислових підприємствах.

Найбільш типовими операціями із застосуванням вибухових технологій є:

повне або локальне руйнування залізобетонних, бетонних, кам'яних, цегляних, дерев'яних та інших споруд, промислових та житлових будинків;

руйнування промислових труб, башт та інших об'єктів;

створення лазів, проходів у монолітних конструкціях, перебивання дерев, залізобетонних плит, труб, стовпів, інших окремих елементів конструкцій;

влаштування проходів, проїздів, каналів, котлованів, вирв та інших заглиблень заданої конфігурації в скельних породах, мерзлих ґрунтах, грязекам’яній масі тощо;

переміщення ґрунтових та інших мас з метою перекриття каналів, утворення гребенів, брустверів, дамб;

вивільнення водних просторів від льодових та інших заторів, захист мостів від пошкоджень під час льодоходу, корчування пнів.

4.16.2. Для виконання робіт, пов’язаних із застосуванням вибухових технологій, залучаються піротехнічні підрозділи аварійно-рятувальних формувань Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту.

Піротехнічні підрозділи проводять роботи з розвідки, вилучення, знешкодження, підйому, транспортування та знищення вибухонебезпечних предметів, що залишилися на території України після війн, сучасних боєприпасів та підривних засобів (крім вибухових пристроїв, що використовуються у терористичних цілях), знищення (утилізації) боєприпасів шляхом підриву, руйнування та обвалення будівель, споруд, ліквідації крижаних заторів та захисту гідротехнічних споруд від льодоходу, гасіння лісових пожеж шляхом влаштування мінералізованих (протипожежних) смуг за допомогою вибуху, будівництва дамб (котлованів) та інші вибухові роботи.

4.16.3. Рішення про застосування вибухових технологій при проведенні аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт приймає керівник робіт з ліквідації надзвичайної ситуації або голова комісії, що створена відповідно до законодавства. Рішення про застосування вибухових технологій оформлюється наказом про проведення вибухових робіт.

Керівником вибухових робіт призначається керівник піротехнічного підрозділу або представник органу управління (аварійно-рятувального формування) Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, який має досвід проведення відповідних операцій із застосуванням вибухових технологій та допущений до виконання вибухових робіт.

Наказ про проведення вибухових робіт розробляється штабом ліквідації надзвичайної ситуації на підставі організаційно-технічної документації. Організаційно-технічну документацію на проведення вибухових робіт розробляє керівник піротехнічного підрозділу із залученням фахівців з необхідних напрямів залежно від виду підривних робіт.

4.16.4. Вибухові роботи проводяться відповідно до організаційно-технічної документації та при суворому дотриманні вимог чинного законодавства України.

На період проведення вибухових робіт аварійно-рятувальні та інші підрозділи відводяться на безпечну відстань.

4.16.5. При проведенні вибухових робіт оформлюються такі організаційно-технічні документи:

наряд-допуск на виконання підривних робіт;

паспорт вибуху;

план-графік підривних робіт;

журнал обліку і видачі вибухових речовин та засобів підриву;

схема підвозу вибухових речовин та засобів підриву, послідовності їх видачі та порядок охорони тимчасового складу вибухових речовин та засобів підриву.

Для оперативного оформлення організаційно-технічної документації у кожному піротехнічному підрозділі розробляються типові паспорти вибуху для ліквідації надзвичайних ситуацій, що характерні для даного регіону.

Паспорт вибуху має в себе включати:

схему розташування шпурів чи зовнішніх зарядів, найменування вибухових речовин та засобів підриву;

відомості про спосіб заряджання, число шпурів, їх глибину та діаметр, масу та конструкцію зарядів, послідовність і кількість засобів підривання зарядів, відомості про матеріал забивки та її довжину, схему монтажу підривної електромережі, схему та час провітрювання забою;

величину радіуса небезпечної зони (у тому числі по вражаючій дії осколків);

місця укриття підривників та особового складу на період проведення підривних робіт;

дані про розстановку постів оточення, розташування попереджуючих та заборонних знаків, що огороджують доступ у небезпечну зону та до місць підриву.

До паспорта додаються: ситуаційний план об'єкта в масштабі від 1:1000 до 1:2000 з нанесеними на ньому будівлями, спорудами, дорогами, наземними та підземними комунікаціями, лініями електропередач та іншими промисловими і цивільними об'єктами в районі провадження вибухових робіт; місцезнаходження й характеристики споруд, що охороняються, об'єктів, комунікацій; креслення будівельних конструкцій, що зруйнуються (у масштабі 1:200); інші необхідні матеріали, схеми та креслення.

4.16.6. Виконання завдань з розвідки, вилучення, знешкодження, підйому, транспортування та знищення вибухонебезпечних предметів, що залишилися на території України після війн, сучасних боєприпасів та підривних засобів (крім вибухових пристроїв, що використовуються у терористичних цілях), знищення (утилізації) боєприпасів шляхом підриву здійснюються піротехнічними підрозділами відповідно до вимог чинного законодавства України.

5. Переміщення і розташування підрозділів Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту

Переміщення підрозділів Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту проводиться з метою створення угруповання сил у визначеному районі (місці) у встановлений термін для проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт.

Переміщення підрозділів може здійснюватися автомобільним, залізничним, водним, повітряним транспортом та повинно проводитись організовано, у високому темпі і з дотриманням заходів безпеки.

5.1. Марш

5.1.1. Марш - організоване переміщення підрозділів у колонах дорогами та обхідним шляхами з метою виходу в визначений район або на об’єкт у готовності до подальших дій.

Марш може здійснюватись колонами автомобільної, гусеничної техніки або змішаними колонами. Під час маршу гусенична техніка, а також техніка, що має малий запас ходу, може перевозитися на трейлерах в складі колон.

Марш повинен здійснюватися з максимально можливою за даних умов швидкістю.

Добовий перехід підрозділу на марші становить для автоколон до 300 км, для гусеничних та змішаних колон - до 250 кілометрів.

Середня швидкість руху техніки становить для автоколон 30-35 км/год., для гусеничних та змішаних колон - 20-25 км/год.

У гірській, лісистій та болотистій місцевостях, при несприятливих погодних умовах та обмеженій видимості довжина добового переходу може зменшуватись до 200 км, а середня швидкість руху до 15-20 км/год.

Дистанції між підрозділами можуть бути до 5 км, між колонами - 2-3 км, між машинами - 25-50 метрів. При обмеженій видимості, несприятливих погодних і складних дорожніх умовах (круті підйоми, спуски і повороти) дистанція між машинами збільшується.

Кількість колон та маршрутів руху до району надзвичайної ситуації визначається відповідно до типу техніки в колонах, строку їх прибуття до місця робіт та стану шляхів сполучення.

5.1.2. Для своєчасного і організованого початку та здійснення маршу визначаються вихідний пункт та пункти регулювання із зазначенням часу їх проходження головою колони.

Віддалення вихідного пункту повинно забезпечити можливість витягування колони від місця її формування.

Пункти регулювання, як правило, визначаються через 3-4 години руху.

5.1.3. Привали та денний (нічний) відпочинок призначаються для перевірки стану техніки, її обслуговування і дозаправки, прийняття їжі та відпочинку особового складу.

Привали призначаються через 3-4 години руху тривалістю до 1 години і один привал - у другій половині добового переходу тривалістю до 2 годин.

У кінці кожного добового переходу призначається денний (нічний) відпочинок, а під час маршу на велику відстань, за потреби, може призначатися добовий відпочинок через кожних три-п’ять добових переходів. Для привалу та відпочинку вибирається місцевість, придатна для розміщення техніки і особового складу.

5.1.4. Похідний порядок колони на марші повинен забезпечити її рух без перешкод і своєчасне прибуття на ділянки (об’єкти) виконання робіт або місця зосередження сил у найкоротші строки.

Похідний порядок колони на марші включає підрозділи забезпечення руху, головних сил, підрозділи матеріально-технічного забезпечення.

5.1.5. До початку і під час маршу, за потреби, організовується і проводиться розвідка маршрутів руху.

Інженерна розвідка на марші проводиться інженерними підрозділами, а також підрозділами забезпечення руху для визначення стану шляхів, мостів і переправ, уточнення напрямків прокладання колонних шляхів, виявлення зон (районів, ділянок) забруднення, руйнувань, завалів, пожеж, затоплень і пошуку шляхів для їх обходу (об’їзду).

5.1.6. Для забезпечення радіаційного, хімічного та біологічного захисту особового складу на марші вивчається обстановка щодо забруднення (зараження) місцевості, де проходять маршрути руху та розташовані місця зосередження сил.

Керівник підрозділу отримує дані про обстановку від вищестоящого органу управління та організовує радіаційну (хімічну) розвідку і дозиметричний (хімічний) контроль на маршрутах руху і перед входженням підрозділу до районів відпочинку або зосередження. При необхідності проводиться дезактивація (дегазація) окремих ділянок на маршрутах руху, мостах, переправах і в тунелях.

5.1.7. Технічне забезпечення маршу включає в себе проведення заходів з підготовки до маршу, а саме: проведення технічного обслуговування машин, заходів щодо збільшення запасу ходу та прохідності техніки, поповнення до встановлених норм матеріальних запасів, підготовка пересувних засобів технічного обслуговування, ремонту та евакуації, підготовка водіїв та спеціалістів підрозділу технічного забезпечення.

5.1.8. Для надання допомоги водіям (екіпажам) у ремонті або евакуації техніки, що вийшла з ладу в ході маршу, а також заправки пальним техніки організовується технічне замикання колон, до складу якого входять пересувні засоби технічного обслуговування та ремонту, тягачі для евакуації, машини з технічним майном і пальним.

5.1.9. Приймаючи рішення на проведення маршу, керівник органу управління (підрозділу) визначає похідний порядок та розподіл сил і засобів по колонах, керівний склад, завдання, маршрут і швидкість руху, вихідний пункт і пункти регулювання, кількість, місця і тривалість зупинок для відпочинку на перший добовий перехід, час початку і закінчення маршу.

При організації маршу на велику відстань керівник органу управління (підрозділу) визначає кількість і тривалість добових переходів, кількість маршрутів на кожному переході, райони денного (нічного) і добового відпочинку та їх тривалість.

5.1.10. При постановці завдань на марш керівник органу управління (підрозділу) визначає:

підрозділу забезпечення руху: склад, завдання, маршрут руху, місце у похідному порядку, час проходження вихідного пункту;

аварійно-рятувальним підрозділам: маршрут руху, місця у похідному порядку, час прибуття (виходу) у призначений район, місця і час привалів, вихідний пункт, пункти регулювання та час їх проходження;

підрозділам матеріального та технічного забезпечення: маршрут руху, місця у похідному порядку, район зосередження (відпочинку) та час прибуття до нього, місце і час привалів, порядок та строки надання допомоги екіпажам (водіям) у ремонті і обслуговуванні техніки, час проходження вихідного пункту та пунктів регулювання, порядок і час витягування колон.

5.1.11. Підрозділи на марші повинні суворо дотримуватися встановленого порядку, особливо швидкості руху, дистанції, заходів безпеки.

Під час руху через мости та залізничні переїзди вживаються додаткові заходи безпеки руху, у тому числі виставляються на небезпечних ділянках тягачі для негайної евакуації машин у випадку їх зупинки.

На привалах похідний порядок колони не порушується та зберігаються встановлені для маршу дистанції між підрозділами, машини зупиняються на правому узбіччі дороги не ближче 10 метрів одна від одної або на дистанції, встановленій старшим колони (керівником органу управління, підрозділу).

У районах відпочинку підрозділи розташовуються поза шляхами у визначених місцях і порядку, що забезпечує найменшу втрату часу на формування колон.

Поповнення матеріальних запасів, заправка машин пальним під час маршу здійснюються, як правило, в місцях привалів (районах відпочинку), при цьому пальне та інші засоби можуть підвозитися до них завчасно.

Управління підрозділами на марші здійснюється старшим колони (керівником органу управління, підрозділу) з пересувного пункту управління, склад і місце розташування якого в колоні визначаються залежно від одержаного завдання та умов. Зв'язок на марші здійснюється з використанням радіо- та мобільних засобів.

5.1.12. При здійсненні маршу взимку при необхідності здійснюються підготовка та підтримка шляхів у належному стані, заходи запобігання обмороженню особового складу, підготовка техніки і оснащення до роботи в умовах низької температури, забезпечення машин пристосуваннями та засобами підвищення прохідності.

У сильну заметіль та у разі снігових заносів рух, як правило, припиняється і відновлюється за рішенням керівника, який прийняв рішення про зупинку.

З метою забезпечення безперервності здійснення маршу в негоду на важкопрохідні ділянки маршрутів виділяються тягачі та вживаються інші заходи щодо підвищення прохідності машин. Для надання допомоги машинам, що застрягли, по кожній колоні розподіляються машини підвищеної прохідності.

5.1.13. Особлива увага приділяється організації регулювання руху у лісі. На лісових дорогах і у просіках встановлюються роз’їзди, за потреби в окремих місцях розширюється проїзна частина дороги, передбачаються заходи для боротьби з пожежами і розчищення доріг від можливих завалів та інших перешкод. Перед важкопрохідними ділянками розміщуються тягачі.

5.1.14. При здійсненні маршу в горах особлива увага приділяється підготовці техніки до експлуатації у гірській місцевості, прокладанню маршрутів руху, визначенню порядку проходження складних ділянок (крутих поворотів, підйомів та спусків), виявленню ділянок можливих обвалів, осипів, лавин і місць їх обходу, місць переправ через річки, регулюванню руху під час проходження тунелів, переходів через перевали та ущелини, переправам через річки.

Швидкість руху під час подолання перевалів, спусків та під’їздів може знижуватися, а дистанції між машинами - збільшуватися.

На небезпечних ділянках маршрутів встановлюють огорожі і добре видимі дороговкази. У вузьких місцях, на крутих поворотах, підйомах і на перевалах встановлюються тягачі, попереджувальні знаки, а вночі - світлові покажчики або пости регулювання руху, забезпечені засобами зв’язку та освітлювальними пристроями.

Підрозділи повинні мати завчасно підготовлені засоби для подолання водних перешкод, крутих підйомів та спусків, у тому числі пристосування для зупинки машин.

Перевали, ущелини та гірські проходи перетинаються, як правило, колонами. У разі неможливості руху без зупинки призначаються і обладнуються райони очікування, де по черзі підрозділи готуються до переходу через ці ділянки.

5.2. Перевезення аварійно-рятувальних підрозділів

5.2.1. Перевезення аварійно-рятувальних підрозділів здійснюється залізницею, морським (річковим), повітряним транспортом або комбінованим способом.

Перевезення організовує керівник органу управління (підрозділу) разом з відповідними органами управління залізничного, водного або повітряного транспорту. Він повинен мати варіанти розрахунків і необхідні документи на перевезення різними видами транспорту.

5.2.2. Місця розташування підрозділів перед завантаженням (вивантаженням) на залізничний, морський (річковий), повітряний транспорт визначаються залежно від обстановки, наявності транспортних засобів для перевезення особового складу і техніки, встановлених термінів прибуття до району надзвичайної ситуації.

Підрозділи перед завантаженням розташовуються з урахуванням розподілу їх по залізничних ешелонах (суднах, літаках) та з урахуванням необхідності їх прибуття до місць призначення.

Перед завантаженням підрозділи, що перевозяться одним залізничним ешелоном (судном, літаком), виходять у район очікування, а після вивантаження - у район збору, які призначаються за 3-5 км (під час перевезення повітряним транспортом - 10-15 км) від місць завантаження (вивантаження).

5.2.3. Після одержання завдання на перевезення залізничним, морським (річковим), повітряним транспортом керівник органу управління (підрозділу) уточнює розрахунки на перевезення та узгоджує з органами управління залізничного, водного або повітряного транспорту порядок завантаження, подає документи на завантаження та розрахунок на перевезення, уточнює номери ешелонів (найменування суден), місця і строки завантаження (вивантаження) та шляхи підходу до них.

5.2.4. Для комбінованого пересування керівник органу управління (підрозділу) визначає: склад підрозділів, що перевозяться залізничним (морським, річковим, повітряним) транспортом, та тих, що здійснюють марш своїм ходом, а також порядок управління ними під час пересування. При цьому залізничний (морський, річковий) транспорт планується, у першу чергу, для перевезення тягачів, гусеничних і важких інженерних машин, а також техніки з малим запасом ходу і низькими швидкостями руху.

5.2.5. У разі обмежених строків на підготовку до перевезення керівник органу управління (підрозділу) після отримання завдання та оцінки обстановки віддає попереднє розпорядження, у якому робить короткі висновки про обстановку, визначає склад сил та порядок пересування (маршем, залізницею, морським, річковим або повітряним транспортом, комбінованим способом), маршрут та час готовності до початку перевезення, а при необхідності й інші дані.

5.2.6. На основі оцінки обстановки та напрацьованого порядку дій керівник органу управління (підрозділу) приймає рішення про перевезення, яке оформляється на карті (схемі) з додаванням необхідних розрахунків за кожним видом транспорту, та віддає розпорядження, у якому робить висновки з обстановки, визначає порядок дій підрозділу, транспорт для його перевезення, маршрут, станції (порти, аеродроми) завантаження (вивантаження), райони очікування, завантаження (вивантаження) та зосередження, порядок і час їх зайняття, організацію зв'язку та час готовності до перевезення.

Розрахунки на перевезення підрозділів комбінованим способом повинні бути проведені так, щоб підрозділи, які здійснюють марш штатними транспортними засобами, і ті, які перевозяться (залізницею, морським, річковим або повітряним транспортом), прибули у район зосередження одночасно, а у разі припинення перевезення - мали можливість швидко об’єднатися.

5.2.7. Перевезення підрозділів, посадка (висадка) особового складу, завантаження (розвантаження) техніки, оснащення і матеріально-технічних засобів проводяться відповідно до вимог документів, які регламентують порядок виконання зазначених заходів на залізничному, морському (річковому) або повітряному транспорті, та із суворим дотриманням встановлених вимог безпеки.

5.2.8. Особовий склад підрозділів на весь строк перевезення забезпечується харчуванням і мінімально необхідними побутовими умовами з дотриманням санітарно-гігієнічних норм. Медичне забезпечення особового складу здійснюється працівниками штатних пунктів охорони здоров’я підрозділів.

5.2.9. Зв’язок з підрозділами при їх перевезенні здійснюється з використанням штатних радіо- та мобільних засобів, а також каналів зв’язку залізничного, морського (річкового) або повітряного транспорту.

5.3. Розташування аварійно-рятувальних підрозділів у районі зосередження

5.3.1. Район зосередження підрозділів визначається на безпечній і максимально наближеній відстані до місць проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт.

Розташування підрозділів у районі зосередження повинно забезпечувати:

можливість швидкого виходу до місць проведення робіт;

наявність зручних під’їзних шляхів;

оптимальні умови для розміщення особового складу та техніки;

дотримання санітарно-гігієнічних норм.

5.3.2. Під час постановки завдань щодо розташування підрозділу у районі зосередження керівник визначає: межі району, порядок його зайняття та інженерного облаштування, місця розгортання пункту управління, пункту життєзабезпечення, розміщення техніки, завдання щодо організації матеріально-технічного забезпечення підрозділів, зв’язку та охорони, а також порядок (екстреного) виходу з району та зайняття запасного району зосередження.

5.3.3. Зміна району зосередження підрозділу здійснюється:

за рішенням старшого керівника - при зміні районів та місць проведення робіт;

за рішенням керівника підрозділу з подальшою доповіддю старшому керівнику - при різкому погіршенні обстановки в районі зосередження та виникненні загрози для особового складу і техніки.

5.3.4. У горах для розташування підрозділів можуть використовуватися тунелі, печери і райони, захищені від обвалів, селевих потоків, снігових лавин і паводків.

5.3.5. У лісі підрозділи розміщуються вздовж доріг та просік. У разі виникнення лісової пожежі для її гасіння та проведення рятувальних робіт виділяється необхідна кількість особового складу із засобами пожежогасіння і техніки. При виникненні загрози для особового складу і техніки, виходячи з обстановки, керівником підрозділу приймається рішення про екстрений вихід з району та зайняття запасного району зосередження.

5.3.6. У зимових умовах для розміщення підрозділів вибираються райони, які найбільш захищені від вітру, забезпечують можливість постійного підтримання у робочому стані під'їзних шляхів і розгортання пунктів обігріву для запобігання обмороженню особового складу.

6. Забезпечення дій підрозділів при ліквідації надзвичайної ситуації

6.1. Оперативне забезпечення

6.1.1. Оперативне забезпечення полягає в організації та здійсненні заходів, спрямованих на підвищення ефективності дій підрозділів Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту щодо порятунку людей, надання допомоги постраждалим, недопущення збільшення масштабів та мінімізації збитків від надзвичайної ситуації.

Види оперативного забезпечення: розвідка, інженерне, радіаційне, хімічне, біологічне, гідрометеорологічне та психологічне забезпечення.

Керівництво оперативним забезпеченням дій підрозділів покладається на керівника органу управління (підрозділу), а безпосередня організація оперативного забезпечення за видами - на відповідних посадових осіб органу управління (підрозділу). Заходи оперативного забезпечення, як правило, здійснюються силами та засобами самих підрозділів.

6.1.2. Розвідка організовується з метою отримання необхідної інформації для оцінки обстановки в районі надзвичайної ситуації та прийняття рішення на проведення рятувальних та інших невідкладних робіт.

Відповідно до характеру завдань розвідка поділяється на загальну та спеціальну, а залежно від способу її ведення - на наземну, повітряну і надводну (підводну).

6.1.3. Загальна розвідка проводиться з метою визначення: меж району надзвичайної ситуації, характеру обстановки, обсягів збитків, кількості загиблих та постраждалих, які потребують допомоги, вторинних небезпечних факторів надзвичайної ситуації, першочергових заходів щодо захисту і порятунку людей та матеріальних цінностей, орієнтовних обсягів аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт.

Під час загальної розвідки проводяться огляд району надзвичайної ситуації та спостереження із застосуванням технічних засобів, опитування очевидців надзвичайної ситуації, пошук потерпілих та надання першої медичної допомоги, виявлення осередків небезпеки. При проведенні розвідки на аварійному об’єкті додатково вивчається його технічна документація (плани, схеми, технологічні процеси виробництва тощо).

6.1.4. Спеціальна розвідка організовується з метою отримання додаткових даних про характер обстановки в районі надзвичайної ситуації і поділяється на радіаційну, хімічну, інженерну, пожежну, медичну і біологічну (бактеріологічну). Спеціальна розвідка проводиться у взаємодії із службами цивільного захисту і установами мережі спостереження та лабораторного контролю.

6.1.5. Організація розвідки включає: визначення її мети і завдань; планування розвідки; формування груп розвідки та їх підготовку до виконання завдань; збір інформації в районі надзвичайної ситуації; передачу зібраної інформації на пункт управління; узагальнення інформації та її врахування при підготовці рішень керівника органу управління (підрозділу).

6.1.6. Керівник органу управління (підрозділу) під час організації розвідки визначає: склад групи розвідки та її керівника, завдання і райони (ділянки, об’єкти), строки і порядок ведення розвідки; організацію зв’язку групи з пунктом управління, форму та періодичність передачі інформації.

6.1.7. Інженерне забезпечення здійснюється з метою створення необхідних умов для своєчасного розташування, розгортання і пересування підрозділів до району надзвичайної ситуації та місць проведення робіт з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації.

6.1.8. Інженерне забезпечення передбачає: інженерну розвідку об’єктів і місцевості в районі дій, інженерне облаштування районів для розташування підрозділу, розгортання пунктів управління, життєзабезпечення, облаштування та утримання шляхів руху, підвезення та евакуації, обладнання та утримання переправ через водні перешкоди, проходів (проїздів) у завалах, здійснення інженерних заходів, спрямованих на подолання руйнувань, затоплень і локалізацію осередків пожеж, добування та очищення питної води, облаштування пунктів водопостачання, проведення інженерних заходів щодо ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій.

6.1.9. Керівник органу управління (підрозділу) під час організації інженерного забезпечення визначає: обсяги, послідовність і строки інженерного обладнання районів розташування підрозділів, місць розгортання пунктів управління, шляхи пересування підрозділу і характер їх підготовки, порядок пропуску техніки через важкі для подолання ділянки місцевості, місця та види переправ через водні перешкоди і строки їх готовності, райони та строки обладнання пунктів польового водопостачання, кількість особового складу, техніки та оснащення для виконання завдань інженерного забезпечення, порядок їх використання під час проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт.

6.1.10. Радіаційне, хімічне і біологічне забезпечення здійснюється з метою виключення або максимального зниження втрат і створення підрозділам умов для виконання поставлених завдань шляхом захисту від хімічного і радіоактивного забруднення та біологічного зараження.

Радіаційне, хімічне і біологічне забезпечення передбачає:

радіаційну, хімічну та неспецифічну біологічну розвідку;

своєчасне використання засобів індивідуального і колективного захисту;

дозиметричний і хімічний контроль підрозділів, техніки та засобів;

спеціальну обробку;

дегазацію і дезінфекцію ділянок місцевості.

6.1.11. Радіаційне, хімічне і біологічне забезпечення передбачає: радіаційну, хімічну та біологічну розвідку, своєчасне використання засобів індивідуального і колективного захисту, хімічний і дозиметричний контроль особового складу, аварійно-рятувального та спеціального спорядження, оснащення, техніки та інших матеріальних засобів підрозділів, дегазацію, дезактивацію і дезінфекцію ділянок місцевості та об’єктів, санітарну обробку людей.

6.1.12. Керівник органу управління (підрозділу) при організації радіаційного, хімічного і біологічного забезпечення визначає: основні завдання при проведенні хімічної і радіаційної розвідки, послідовність виконання завдань (заходів), порядок проведення спеціальної обробки підрозділів (об’єктів), завдання підрозділів радіаційного, хімічного і біологічного захисту, а також особового складу і техніки, виділених для виконання завдань радіаційного, хімічного і біологічного забезпечення, послідовність і строки забезпечення підрозділів засобами індивідуального і колективного захисту.

6.1.13. Гідрометеорологічне забезпечення здійснюється з метою оцінки та врахування метеорологічних та гідрологічних умов у процесі підготовки і прийняття рішень щодо проведення рятувальних та інших невідкладних робіт.

6.1.14. Гідрометеорологічне забезпечення передбачає отримання від територіальних органів гідрометеорологічної служби інформації про фактичну і очікувану гідрометеорологічну ситуацію та небезпечні явища для оцінки обстановки і прогнозування її впливу на організацію і виконання заходів з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації.

6.1.15. Керівник органу управління (підрозділу) при організації гідрометеорологічного забезпечення визначає: джерела та канали зв’язку для отримання інформації про гідрометеорологічну обстановку, порядок оповіщення і строки доведення підрозділам про небезпечні погодні явища і гідрометеорологічні режими.

6.1.16. Психологічне забезпечення полягає в організації та здійсненні комплексу заходів, спрямованих на підтримання у рятувальників високого морального стану, організованості і непохитної рішучості точно і в строк виконати поставлені завдання, мобілізацію рятувальників на організоване висування в район стихійного лиха, суворе дотримання дисципліни, успішне проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт в умовах надзвичайної ситуації, організацію надання психологічної допомоги постраждалим, боротьбу з панікерством.

6.1.17. Психологічне забезпечення передбачає:

мобілізацію рятувальників на сміливі, ініціативні та вмілі дії, найшвидший розшук постраждалих, своєчасне надання їм медичної допомоги та евакуацію в безпечні райони;

своєчасне піклування про збереження сил рятувальників, їх харчування, відпочинок, дотримання встановленого режиму робіт і заходів безпеки при їх виконанні;

організацію та здійснення заходів з надання екстреної психологічної допомоги постраждалим внаслідок надзвичайної ситуації, персоналу об’єктів, який працює в умовах ліквідації наслідків надзвичайної ситуації, а також рятувальникам;

припинення і рішучу боротьбу з мародерством, панікерством, залучення місцевого населення до свідомої і активної участі у проведенні робіт з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації.

6.1.18. Керівник органу управління (підрозділу) при організації психологічного забезпечення визначає:

завдання керівникам усіх рівнів щодо підтримання постійного контакту з підлеглими під час виконання завдань, перш за все з особами, котрі відчувають емоційну напруженість, невпевненість, врахування настрою особового складу при розподілі завдань, чіткого доведення до підлеглих умов обстановки, в яких доведеться діяти, інформації щодо шкідливих і небезпечних факторів, заходів захисту та першої допомоги при їх проявах;

організацію надання медичної допомоги особовому складу, який отримав травми при виконанні робіт або захворів;

порядок проведення заходів щодо нейтралізації чуток, боротьби з мародерством, панікерством та іншими негативними явищами, надання екстреної психологічної допомоги постраждалому внаслідок надзвичайної ситуації населенню та персоналу об’єктів.

6.2. Технічне забезпечення

6.2.1. Технічне забезпечення полягає в організації та здійсненні комплексу заходів, спрямованих на підтримання рівня готовності техніки та оснащення, який дозволяє підрозділам виконувати завдання з ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, поповнювати запаси технічного майна та експлуатаційних матеріалів, своєчасно проводити ремонт техніки та оснащення, що вийшли з ладу.

6.2.2. Технічне забезпечення передбачає:

постійний контроль за станом і порядком експлуатації техніки та оснащення, ретельну підготовку їх до застосування;

налагодження системи своєчасного і якісного ремонту техніки, що вийшла з ладу, як у період підготовки, так і в процесі виконання рятувальних та інших невідкладних робіт;

створення у встановлених обсягах запасів технічного майна та забезпечення ремонтних підрозділів запасними частинами і матеріалами.

6.2.3. Керівник органу управління (підрозділу) при організації технічного забезпечення визначає:

завдання з технічного забезпечення для аварійно-рятувальних підрозділів та підрозділів технічного забезпечення, послідовність їх виконання за місцем та часом;

режим роботи підрозділів технічного забезпечення;

строки, райони, обсяги і порядок обслуговування та ремонту техніки;

заходи щодо евакуації пошкоджених машин та механізмів, які не можуть бути відремонтовані в районі проведення робіт;

порядок поповнення запасів технічного майна та експлуатаційних матеріалів;

організацію зв’язку між аварійно-рятувальними підрозділами та підрозділами технічного забезпечення.

6.3. Матеріальне забезпечення

6.3.1. Матеріальне забезпечення полягає в організації та здійсненні комплексу заходів, спрямованих на своєчасне і повне забезпечення потреб підрозділів у рятувальному обладнанні, техніці, пальному, продовольстві, речовому, медичному, інженерному, хімічному та іншому майні і матеріалах при виконанні завдань за призначенням.

6.3.2. Матеріальне забезпечення передбачає:

доставку та створення необхідних запасів матеріально-технічних засобів, речового майна і оснащення у визначених районах, своєчасне поповнення їх витрат (втрат) при виконанні підрозділами завдань за призначенням;

організацію харчування, відпочинку, необхідних санітарно-гігієнічних умов у місцях розміщення особового складу підрозділів, залучених до проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт;

розгортання підрозділів матеріального забезпечення в районі надзвичайної ситуації з метою здійснення заходів щодо всебічного забезпечення дій аварійно-рятувальних підрозділів;

організацію взаємодії з місцевими органами виконавчої влади з питань матеріального забезпечення підрозділів при виконанні завдань у районі надзвичайної ситуації.

6.3.3. Керівник органу управління (підрозділу) при організації матеріального забезпечення визначає:

завдання підрозділам матеріального забезпечення та послідовність їх виконання за місцем та часом;

режим роботи підрозділів матеріального забезпечення та порядок організації харчування особового складу;

строки, райони, обсяги і порядок забезпечення потреб підрозділів та поповнення запасів пального, продовольства, майна і матеріалів, необхідних для виконання завдань за призначенням;

організацію зв’язку між аварійно-рятувальними підрозділами та підрозділами матеріального забезпечення.

6.4. Медичне забезпечення

6.4.1. Медичне забезпечення полягає в організації та здійсненні комплексу заходів, спрямованих на зміцнення здоров’я особового складу, запобігання виникненню та поширенню інфекційних захворювань, своєчасне надання медичної допомоги ураженим і хворим, їх своєчасну евакуацію, лікування та якнайшвидше одужання.

Воно включає: лікувально-евакуаційні, санітарно-гігієнічні, протиепідемічні заходи, а також забезпечення підрозділів медичним майном.

6.4.2. Медичне забезпечення передбачає:

організацію та проведення лікувально-евакуаційних заходів, зокрема розшук потерпілих та уражених, своєчасне надання їм медичної допомоги, збір, вивезення (винесення) їх до місця розташування медичного пункту, сортування й підготовку до евакуації хворих та уражених у лікувальні заклади охорони здоров’я;

організацію та проведення санітарно-гігієнічних та протиепідемічних заходів, зокрема медичного контролю за станом здоров’я особового складу, санітарний нагляд за умовами проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт, розміщення, харчування, водопостачання, банно-прального обслуговування особового складу, медичної експертизи продуктів харчування та питної води, здійснення заходів, спрямованих на зниження сприйнятливості особового складу до інфекцій, локалізацію та ліквідацію інфекційних захворювань в районах дій підрозділів;

проведення медичних заходів, спрямованих на захист особового складу від ураження.

6.4.3. Керівник органу управління (підрозділу) при організації медичного забезпечення визначає:

завдання керівникам усіх рівнів та медичному персоналу щодо медичного забезпечення дій підрозділів;

місце та час розгортання медичного пункту у районі дій підрозділу;

сили та засоби, які передаються в розпорядження керівника медичного підрозділу для виконання завдань медичного забезпечення.

III. Гасіння пожеж

1. Організація і проведення гасіння пожеж та пожежно-рятувальних робіт (оперативні дії підрозділів)

1.1. Дії та основні завдання органів управління та підрозділів під час проведення пожежно-рятувальних робіт (оперативні дії підрозділів)

1.1.1. Оперативні дії під час гасіння пожеж (далі - оперативні дії) - це організоване застосування сил та засобів пожежно-рятувальних підрозділів, дії яких спрямовані на виконання основного оперативного завдання.

Оперативні дії повинні проводитися з дотриманням встановлених вимог безпеки, передбачених для певного виду робіт.

1.1.2. Основним оперативним завданням особового складу пожежно-рятувальних підрозділів Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту є рятування людей у разі виникнення загрози їх життю, ліквідування пожежі в тих розмірах, яких вона набула на момент прибуття пожежно-рятувального підрозділу, та надання допомоги в ліквідуванні наслідків аварій, катастроф і стихійного лиха.

1.1.3. Виконання оперативного завдання забезпечується такими силами:

особовим складом органів управління та пожежно-рятувальних підрозділів Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, у тому числі курсантами, слухачами та професорсько-викладацьким складом навчальних закладів та науково-дослідних установ системи МНС України;

особовим складом (працівниками і членами) місцевої та добровільної пожежної охорони, іншими протипожежними формуваннями.

Для гасіння пожеж можуть залучатися в установленому порядку особовий склад органів внутрішніх справ, аварійно-рятувальні служби міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, військовослужбовці, а також населення.

Особовий склад пожежно-рятувальних підрозділів ОРСЦЗ є головною силою у виконанні оперативного завдання. Однією з основних складових частин успішного виконання оперативного завдання є високий рівень підготовки особового складу пожежно-рятувальних підрозділів, що досягається завдяки досвіду гасіння пожеж, проведенню у підрозділах відповідної підготовки та виховної роботи.

1.1.4. Відділення на основному пожежному автомобілі (караул у складі одного відділення) є первинним тактичним пожежно-рятувальним підрозділом, здатним самостійно виконувати окремі оперативні завдання з рятування людей та гасіння пожеж.

1.1.5. Караул у складі двох і більше відділень на основних та спеціальних пожежних автомобілях є основним тактичним пожежно-рятувальним підрозділом ОРСЦЗ, здатним самостійно вирішувати оперативне завдання відповідно до своїх тактичних можливостей.

1.1.6. Для виконання оперативного завдання використовуються такі засоби:

пожежно-рятувальні автомобілі, аварійно-рятувальна техніка і обладнання, у тому числі техніка, що пристосована для цілей пожежогасіння, та інші транспортні засоби;

пожежно-технічні засоби та обладнання;

засоби зв’язку та освітлення;

засоби індивідуального захисту органів дихання, зору та шкіри;

вогнегасні речовини (вода, піна, порошки, гази тощо);

системи та обладнання протипожежного захисту.

1.1.7. Пожежно-рятувальні автомобілі залежно від призначення поділяються на основні, спеціальні та допоміжні.

1.1.8. Основні пожежно-рятувальні автомобілі призначені для доставки до місця пожежі особового складу, пожежно-технічного обладнання і подачі вогнегасних речовин у зону горіння.

Основні пожежно-рятувальні автомобілі поділяються на автомобілі загального призначення (автоцистерни, автонасоси, автомобілі першої допомоги) та автомобілі цільового призначення (порошкового гасіння, пінного гасіння, пожежні автонасосні станції тощо).

1.1.9. Спеціальні пожежно-рятувальні автомобілі призначені для доставки особового складу і виконання спеціальних робіт на пожежі (пожежні автопідйомники, пожежні автодрабини, пожежні автомобілі газодимозахисної служби, пожежні автомобілі димовидалення, зв’язку та освітлення, технічної служби, штабний, рукавний тощо).

1.1.10. Допоміжні пожежно-рятувальні автомобілі призначені для технічного обслуговування основної і спеціальної пожежної техніки, доставки особового складу, технічних засобів, пально-мастильних речовин до місця пожежі, проведення інших допоміжних робіт.

1.1.11. Оперативні дії повинні виконуватися з дотриманням встановлених вимог безпеки і можуть проводитися в умовах високого психологічного та фізичного навантаження, підвищеного ризику, прямої небезпеки для життя і здоров’я учасників гасіння пожеж. Оперативні дії з гасіння пожеж на підприємствах, для яких передбачено розроблення планів локалізації та ліквідації аварій або оперативних планів (карток) пожежогасіння, повинні здійснюватися з урахуванням особливостей, які визначено у цих планах.

1.1.12. До оперативних дій під час гасіння пожеж входять:

збір, виїзд за сигналом "Тривога" та прямування до місця пожежі;

розвідка пожежі;

рятування людей та майна на пожежі;

оперативне розгортання;

гасіння пожежі;

виконання спеціальних робіт;

згортання сил і засобів;

повернення до місця постійної дислокації.

1.2. Збір, виїзд за сигналом "Тривога" та прямування до місця виклику

1.2.1. Збір, виїзд по тривозі та прямування до місця пожежі включає в себе: збір особового складу за сигналом “Тривога”, виїзд та прибуття його на пожежних автомобілях або інших транспортних засобах до місця пожежі.

Подача сигналу “Тривога” здійснюється черговим диспетчером (радіотелефоністом) одночасно з отриманням повідомлення про пожежу. Опрацювання повідомлення повинно бути завершено в найкоротший час і не затримувати виїзд підрозділу до місця пожежі.

1.2.2. Пожежно-рятувальні підрозділи зобов’язані прибути до місця пожежі у найкоротший час. Це забезпечується:

точним прийомом місця пожежі, правильними та швидкими діями диспетчера (радіотелефоніста) щодо висилання пожежно-рятувальних підрозділів;

швидким збором та виїздом особового складу підрозділу;

знанням району виїзду (обслуговування) та прямуванням пожежно-рятувальних підрозділів за найкоротшим і безпечним маршрутом (враховуючи небезпечну загазованість, радіаційну забрудненість, напрям вітру тощо) з дотриманням вимог ПДР та максимально можливою, але безпечною швидкістю, використовуючи спеціальні звукові та світлові пристрої.

1.2.3. Під час прямування до місця пожежі старший начальник пожежно-рятувального підрозділу зобов’язаний підтримувати безперервний зв’язок з пунктом зв’язку частини (далі - ПЗЧ) або з оперативно-диспетчерською службою оперативно-координаційного центру (далі - ОДС ОКЦ) та здійснювати збір інформації про об’єкт шляхом вивчення та аналізу оперативної документації, прогнозування можливої обстановки тощо.

1.2.4. Якщо на шляху прямування були отримані відомості про ліквідування пожежі або її відсутність, пожежно-рятувальний підрозділ зобов’язаний прибути до місця пожежі, крім випадків, коли відносно повернення є розпорядження старшого начальника, керівника гасіння пожежі (далі - КГП) або начальника чергової зміни (старшого диспетчера) ОДС ОКЦ.

1.2.5. У разі виявлення на шляху прямування іншої пожежі старша посадова особа, яка очолює підрозділ, зобов’язана залишити частину сил і засобів на її гасіння і негайно повідомити ПЗЧ або ОДС ОКЦ про місце цієї пожежі та прийняте рішення.

У випадку, коли така ситуація виникла в підрозділі, який складається з одного відділення, рішення щодо гасіння виявленої пожежі приймається старшою посадовою особою, виходячи із ситуації, яка склалася на цій пожежі, та наявної інформації про ситуацію на пожежі, на яку підрозділ безпосередньо прямував за дорожнім листом. Про прийняте рішення повідомляється ПЗЧ або ОДС ОКЦ, якими у разі необхідності направляються додаткові сили і засоби згідно з розкладом виїзду (планом залучення сил і засобів).

1.2.6. У разі вимушеної зупинки на шляху прямування головного пожежно-рятувального автомобіля пожежно-рятувальні автомобілі, що прямують за ним, зупиняються і подальший рух продовжують тільки за вказівкою старшого начальника, який очолює пожежно-рятувальний підрозділ. У разі примусової зупинки другого чи наступних за ним пожежно-рятувальних автомобілів решта, не зупиняючись, продовжує рух до місця пожежі.

Якщо під час прямування трапилася ДТП, старший машини і водій керуються вимогами ПДР.

У всіх випадках про вимушену зупинку пожежно-рятувального автомобіля інформація надається на ПЗЧ (ОДС ОКЦ), а старший начальник вживає заходів щодо доставки особового складу та пожежно-технічного оснащення до місця пожежі.

1.2.7. У разі слідування пожежно-рятувальних підрозділів до місця пожежі залізничним, водним або повітряним транспортом старший начальник зобов’язаний:

забезпечити збереження пожежно-рятувальної техніки та обладнання;

організувати розміщення, харчування та відпочинок особового складу.

1.3. Розвідка пожежі

1.3.1. Розвідка пожежі ведеться безперервно з моменту отримання повідомлення про неї до її ліквідування з метою збору відомостей про пожежу для оцінки обстановки та прийняття рішень щодо організації оперативних дій.

Успіх розвідки залежить від своєчасності та безперервності її проведення, достовірності даних, активності та цілеспрямованості дій.

1.3.2. Під час проведення розвідки необхідно встановити:

наявність загрози людям, їх місцезнаходження, шляхи та способи їх рятування;

що горить, місце та площу пожежі, шляхи поширювання горіння;

небезпеку вибуху, отруєння, обвалення, наявність радіоактивних й займистих речовин (рідин), побутового та інших газів, обладнання під тиском та електроустановок під напругою;

місця і способи відключення електроенергії та комунальних мереж;

можливі шляхи та напрямки введення сил та засобів;

місцезнаходження найближчих джерел зовнішнього протипожежного водопостачання, первинних засобів пожежогасіння і можливість їх використання для гасіння пожежі;

наявність, можливість використання та порядок введення в дію установок пожежогасіння;

необхідність рятування майна, а також захист його від небезпечних факторів пожежі і вогнегасних речовин;

необхідність і місця розкривання, розбирання конструкцій.

Під час проведення розвідки, залежно від обстановки, можуть вирішуватися також інші завдання.

1.3.3. Розвідку проводять КГП, інші особи за його дорученням, а також кожна посадова особа на дорученій дільниці ведення оперативних дій.

1.3.4. До складу розвідки входять:

КГП та зв’язковий, якщо на пожежу прибуло одне відділення (караул у складі одного відділення);

КГП, командир 1-го відділення і зв’язковий, якщо прибуло два та більше відділень.

1.3.5. За необхідності проведення розвідки одночасно у різних напрямках створюється декілька розвідувальних груп. Кожна група очолюється особою за посадою не нижче ніж командир відділення і складається не менше ніж з двох осіб. У разі проведення розвідки в апаратах захисту органів дихання і зору - не менше як з трьох осіб. У виняткових випадках, під час ведення невідкладних робіт з рятування людей, при нескладному плануванні будівлі та недостатній кількості особового складу на місці гасіння пожежі за рішенням КГП склад ланки газодимозахисної служби (далі - ланка ГДЗС), який рятує людей, може бути зменшено до двох осіб.

За наявності відомостей про людей, які залишились у приміщеннях, що горять, склад розвідки має бути посилений з метою надання допомоги потерпілим.

1.3.6. У разі організації розвідки одночасно у декількох напрямках КГП зобов’язаний:

визначити кількість розвідувальних груп та їх склад;

призначити командирів розвідувальних груп і поставити їм завдання;

визначити і вказати вид пожежно-технічного оснащення та спорядження, а також заходи безпеки для особового складу розвідувальних груп;

організувати одночасне проведення розвідки суміжних, вище та нижче розташованих приміщень;

особисто провести розвідку на найбільш складній і відповідальній дільниці пожежі;

установити порядок надання інформації.

1.3.7. Особовий склад, який веде розвідку, зобов’язаний:

використовувати найбільш короткі і безпечні шляхи прямування;

використовувати наявну технічну документацію, відомості від осіб, які знають конструктивні особливості та планування будівель, технологічний процес і обладнання виробництва;

забезпечити безпеку людям і вихід їх до безпечної зони, надати першу невідкладну медичну допомогу постраждалим;

вжити заходів для обмеження поширювання небезпечних факторів пожежі всіма доступними засобами, а у разі виявлення осередків пожежі - для їх гасіння;

вжити заходів щодо захисту майна та обладнання від пошкоджень;

перевірити приміщення, що розташовані на шляхах можливого поширювання вогню та продуктів згоряння;

підтримувати постійний зв’язок з КГП, штабом на пожежі, доповідаючи про результати розвідки.

1.3.8. За наявності ознак горіння, а також у випадку проведення розвідувальних дій ланкою ГДЗС розвідка проводиться з прокладанням рукавної лінії.

1.3.9. З метою забезпечення безпеки під час проведення розвідки необхідно:

мати при собі засоби індивідуального пожежного захисту, засоби рятування, ручний пожежний інструмент, прилади освітлення, засоби зв’язку та гасіння;

перед входом у задимлену зону встановити пост безпеки ГДЗС для проведення розрахунку часу роботи ланки ГДЗС і підтримування з ним постійного зв’язку;

створити резерв газодимозахисників, у разі необхідності забезпечити періодичну зміну особового складу, який працює в апаратах захисту органів дихання;

запам’ятати пройдений шлях;

обережно відчиняти двері, що ведуть до приміщення, де відбувається горіння, використовуючи дверні полотна для захисту від опіків у разі можливого викиду полум’я чи нагрітих газів;

не користуватися відкритим вогнем у приміщеннях, де припускається наявність горючих і займистих речовин (рідин), а також горючих газів;

входити до приміщень, де можливий вибух, отруєння чи радіоактивне зараження та знаходяться електроустановки під напругою, тільки за умови дотримання всіх запобіжних заходів, що встановлені для цих приміщень з урахуванням рекомендацій інженерно-технічного персоналу, який обслуговує ці приміщення;

дотримуватися застережних заходів від можливих обвалень (руйнування) будівельних конструкцій, технологічного обладнання тощо;

просуватись, як правило, вздовж капітальних стін чи стін з віконними прорізами.

1.3.10. Особам, які входять до складу розвідувальної групи, категорично забороняється самовільно залишати групу.

1.4. Рятування людей на пожежі

1.4.1. Рятувальні роботи організуються і проводяться у разі, якщо:

є загроза людям від небезпечних факторів пожежі;

люди не можуть самостійно залишити небезпечні місця;

є загроза поширювання вогню і диму шляхами евакуації;

передбачається застосування небезпечних для життя людей вогнегасних речовин і сполук.

1.4.2. Порядок і способи рятування людей визначаються КГП і особами, які проводять рятувальні роботи, залежно від обстановки та стану тих, кого рятують.

1.4.3. Рятування людей на пожежі проводиться з одночасним розгортанням сил і засобів для гасіння пожежі.

Подача стволів для забезпечення умов безпечного рятування людей обов’язкова, якщо людям безпосередньо загрожує вогонь і шляхи рятування відрізані чи можуть бути відрізані вогнем.

У разі коли сил і засобів недостатньо для одночасного рятування людей і гасіння пожежі, весь особовий склад працюючих підрозділів залучається до рятування людей, а КГП зобов’язаний викликати додаткові сили і засоби.

1.4.4. Для рятування людей потрібно використовувати найкоротші і найбезпечніші шляхи:

основні входи і виходи;

запасні виходи;

віконні прорізи, балкони, лоджії, галереї, переходи з використанням зовнішніх пожежних драбин і застосуванням ручних пожежних драбин, автодрабин, автопідіймачів та інших рятувальних пристроїв, що є на оснащенні пожежно-рятувальних підрозділів;

люки у перекриттях, якщо через них можна вийти з будівлі чи перейти у його безпечну частину;

прорізи у перегородках, перекриттях і стінах, що зроблені пожежними.

1.4.5. Основними способами рятування та евакуації людей є:

самостійний вихід людей;

виведення людей, яких евакуйовують, у супроводі пожежних, коли шляхи евакуації задимлені або стан і вік людей, яких рятують, викликає сумнів у їх спроможності самостійно вийти з небезпечної зони (діти, хворі, люди похилого віку);

винесення (рятування) людей, які не можуть самостійно рухатись;

спуск людей, яких рятують, по зовнішніх та ручних пожежних драбинах, пожежних автодрабинах та автопідіймачами, за допомогою рятувальних мотузок тощо, коли шляхи рятування відрізані вогнем чи димом та інші способи рятування неможливі.

1.4.6. При проведенні рятувальних робіт необхідно:

вжити заходів щодо попередження паніки, використовуючи технічні та інші можливості об’єкта і пожежно-рятувальних підрозділів;

залучити адміністрацію і обслуговуючий персонал;

викликати швидку медичну допомогу та у разі необхідності інші служби взаємодії;

надавати першу невідкладну медичну допомогу постраждалим силами особового складу пожежно-рятувальних підрозділів;

передбачити місця для розміщення людей, яких врятовано та евакуйовано.

1.4.7. Пошук людей припиняється тільки після того, коли всі приміщення та місця їх можливого перебування перевірені на їх наявність та встановлено, що всі люди евакуйовані та врятовані з небезпечних зон.

1.5. Розгортання сил та засобів (оперативне розгортання)

1.5.1. Оперативне розгортання сил та засобів проводиться після прибуття підрозділу на пожежу одночасно з розвідкою. Воно не повинно затримувати проведення робіт з рятування та евакуації людей.

Для прокладання рукавних ліній і проникнення до осередку пожежі необхідно використовувати всі входи, виходи, віконні прорізи, технологічні отвори, зовнішні пожежні драбини, пожежні автодрабини, автопідіймачі, ручні пожежні драбини й інші технічні засоби, за можливості рукавні лінії не повинні прокладатись на основних шляхах евакуації людей (до закінчення евакуації).

1.5.2. Оперативне розгортання складається з таких етапів:

підготовка до розгортання;

попереднє розгортання;

повне розгортання.

1.5.3. Підготовка до розгортання проводиться після прибуття на місце пожежі і включає в себе:

установлення пожежно-рятувального автомобіля на пожежний гідрант (водоймище) з приєднанням всмоктувальних пожежних рукавів і забором води у насос;

зняття з кріплень необхідного пожежно-технічного обладнання;

проведення інших підготовчих заходів залежно від виду прибуваючої на пожежу техніки та місцевих умов (визначення шляхів прокладання рукавних ліній через залізничні шляхи та автомагістралі, способів підйому пожежних рукавних ліній та ПТО на висоти, необхідності розгортання аварійно-рятувального обладнання тощо).

Підготовка до розгортання відділення на пожежній автоцистерні без установлення її на пожежний гідрант (водоймище) передбачає:

приведення пожежного насоса у робочий стан;

приєднання робочої рукавної лінії зі стволом до напірного патрубка насоса.

1.5.4. Попереднє розгортання пожежно-рятувального підрозділу, який прибув на місце пожежі, проводиться у тому випадку, коли за зовнішніми ознаками пожежі (полум’я, дим) можна визначити напрямок прокладання магістральної лінії або цей напрямок вказано особою, яку виділив КГП для зустрічі підрозділу.

Попереднє розгортання включає в себе:

виконання робіт, що передбачені пунктом 1.5 цього розділу;

прокладання магістральних рукавних ліній;

встановлення рукавних розгалужень, піднесення до рукавних розгалужень напірних пожежних рукавів, пожежних стволів, драбин та іншого пожежно-технічного обладнання, необхідного для гасіння пожежі.

1.5.5. Повне розгортання проводиться одразу після прибуття на місце пожежі, якщо під час оцінки обстановки можна одразу визначити вирішальний напрямок оперативних дій та позиції ствольників, а також після підготовки до розгортання, попереднього розгортання або за розпорядженням КГП.

1.5.6. Під час оперативного розгортання ствольники виходять на свої позиції, вказані КГП або начальниками оперативних дільниць (далі - НОД), найкоротшими та найбільш безпечними шляхами.

Якщо на шляху є перешкоди, то вживаються заходи щодо їх усунення (розкривання, розбирання конструкцій тощо) або забезпечується вихід на позиції іншими шляхами за допомогою ручних пожежних драбин, пожежних автопідіймачів, автодрабин тощо.

1.5.7. Під час оперативного розгортання пожежно-рятувальні автомобілі та пожежно-технічне обладнання мають бути розміщені таким чином, щоб:

не заважати розставленню сил і засобів, які прибувають;

забезпечити швидке зосередження сил і засобів на необхідних оперативних дільницях або їх евакуацію у разі небезпеки;

забезпечити збереження рукавних ліній, запобігти перетинанню рукавних ліній іншими автомобілями, за можливості не ускладнювати дорожній рух поблизу місця пожежі;

забезпечити місце розташування резервної пожежно-рятувальної техніки, бажано поблизу джерел протипожежного водопостачання з метою забезпечення безперервної подачі вогнегасних речовин до місця пожежі, а за необхідності - для прямування її без перешкод на іншу пожежу.

1.5.8. Пожежні автодрабини, автопідіймачі та ручні пожежні драбини мають встановлюватися так, щоб вони не могли бути відрізані вогнем або не опинилися в зоні горіння у разі розповсюдження пожежі.

1.5.9. Установка пожежних драбин навпроти вікон, з яких вибивається полум’я, допускається лише за умови їх захисту водяними струменями.

1.5.10. Встановлення пожежних драбин на нову позицію проводиться тільки після того, як особовий склад, який піднявся по них, сповіщений про це і йому вказані інші шляхи повернення чи переходу на іншу позицію.

1.6. Гасіння пожежі

1.6.1. Гасіння пожежі - це дії, спрямовані на припинення горіння в осередку пожежі, обмеження впливу небезпечних чинників пожежі та усунення умов для її самочинного повторного виникання.

При гасінні пожежі можливо:

наявність великої кількості людей, які потребують допомоги, і виникнення серед них паніки;

складне планування приміщень;

розповсюдження вогню у пустотах, конструкціях, каналах, системах пневмотранспорту, через віконні прорізи, лоджії, балкони, по горючих матеріалах, технологічному обладнанню як за вертикальним, так і за горизонтальним напрямками;

швидке зростання температури та переміщення теплових потоків у напрямку відкритих прорізів;

наявність займистих та горючих речовин (далі - ЗР та ГР відповідно), можливість розливу та викиду нафтопродуктів;

утворення вибухонебезпечних газоповітряних, пароповітряних сумішей та сумішей пари з повітрям внаслідок термічного розкладання речовин та матеріалів;

виділення диму, токсичних продуктів та швидке їх поширювання;

можливість викиду радіоактивних та небезпечних хімічних речовин;

наявність обладнання під електричною напругою, пошкодження ізоляції електропроводів та самого електрообладнання;

вибухи посудин, що знаходяться під тиском;

деформація і обвалення конструктивних елементів будівель, споруд, технологічного обладнання;

наявність у будівлях великої кількості культурних, наукових та інших цінностей, гасіння яких вимагає специфічних засобів;

відсутність джерел протипожежного водопостачання або їх несправність;

наявність інших несприятливих факторів, визначених у розділі III цього Статуту.

1.6.2. Обмеження розвитку пожежі та її ліквідування досягаються:

своєчасним зосередженням і введенням у дію необхідної кількості сил і засобів;

швидким виходом ствольників на позиції та їх умілими діями;

правильним вибором та безперервною подачею вогнегасних речовин;

створенням протипожежних розривів.

1.6.3. Ліквідування горіння на пожежі досягається:

дією на поверхню матеріалів, що горять, охолоджувальними вогнегасними речовинами;

створенням у зоні горіння чи навколо неї негорючого газового або парового середовища;

створенням між зоною горіння і горючим матеріалом чи повітрям ізолюючого шару з вогнегасних речовин та негорючих матеріалів;

хімічним уповільненням реакції горіння (застосування порошкових, газових, аерозольних вогнегасних речовин).

1.6.4. Вирішальним напрямком оперативних дій на пожежі (далі-вирішальний напрямок) є напрямок, на якому створилася небезпека для людей, загроза вибуху, обвалення конструкцій, існує можливість викиду радіоактивних, небезпечних хімічних речовин, найбільш інтенсивного поширювання вогню та на якому робота пожежно-рятувальних підрозділів на цей час може забезпечити успіх гасіння пожежі.

Після зосередження сил і засобів на вирішальному напрямку вводяться в дію сили та засоби на інших напрямках.

1.6.5. Вирішальний напрямок визначається, виходячи із таких принципів:

а) небезпечні фактори пожежі, радіоактивні та (або) небезпечні хімічні речовини загрожують життю людей і рятування їх неможливе без введення пожежних стволів - сили і засоби зосереджуються для забезпечення рятувальних робіт;

б) є загроза вибуху - сили і засоби зосереджуються і вводяться у місцях, де дії пожежно-рятувальних підрозділів забезпечать попередження вибуху;

в) існує можливість викиду радіоактивних, небезпечних хімічних речовин або стався викид радіоактивних, небезпечних хімічних речовин - сили і засоби зосереджуються для проведення оперативних дій з попередження викиду або припинення розповсюдження радіоактивних, небезпечних хімічних речовин;

г) вогнем охоплено частину об’єкта і відбувається його поширювання на інші частини цього об’єкта або на сусідні будівлі - сили і засоби зосереджуються і вводяться на дільницях, де подальше поширювання вогню може призвести до найбільших збитків;

ґ) вогнем охоплено будівлю (споруду), що стоїть окремо, і загрози поширювання вогню на сусідні об’єкти не існує - основні сили і засоби зосереджуються і вводяться у місцях найбільш інтенсивного горіння;

д) вогнем охоплено будівлю (споруду), що не є цінною, і виникла загроза поширювання вогню на сусідні будівлі - основні сили і засоби зосереджуються і вводяться з боку будівлі (споруди), що не горить.

1.6.6. У разі недостатньої кількості сил і засобів, які прибули за першим викликом, для ліквідування пожежі необхідно додатково викликати таку кількість сил і засобів, які за мінімальний час зможуть виконати поставлене оперативне завдання. У цьому випадку до прибуття додаткових сил і засобів першими пожежно-рятувальними підрозділами мають бути вжиті заходи щодо рятування людей та стримування поширювання пожежі.

До гасіння пожеж залучаються відомча, місцева та добровільна пожежна охорона, пожежно-рятувальні підрозділи найближчих гарнізонів ОРС ЦЗ, населення та інші формування, передбачені планом залучення сил і засобів.

1.6.7. У разі наявності високої температури, сильної концентрації диму, токсичних газів у приміщеннях, що горять, та суміжних з ними, одночасно з гасінням пожежі вживаються заходи щодо видалення диму і газів з приміщень та зниження температури.

1.6.8. Підрозділ (караул, відділення, ланка ГДЗС) може залишити оперативну дільницю, на якій виконує оперативне завдання, тільки з дозволу КГП, НОД, а також у випадку, коли склалася загроза життю особового складу, з наступною доповіддю КГП про прийняте рішення.

1.6.9. Для гасіння пожежі необхідно застосовувати ефективні вогнегасні речовини та, у першу чергу, привести в дію стаціонарні установки пожежогасіння, внутрішні пожежні крани.

1.6.10. За наявності непридатного для дихання середовища роботи з гасіння пожежі проводяться в засобах індивідуального захисту пожежників, використовуються пожежні димовисмоктувачі та засоби освітлення. Зниження високої температури може досягатися подаванням у зону підвищеної температури розпиленої води, піни високої або середньої кратності, створенням природної або штучної вентиляції, охолодженням нагрітих будівельних конструкцій, технологічного обладнання тощо. При цьому не допускати скупчення особового складу на перекритті, під яким відбувається горіння, а також у межах небезпечної зони на випадок його руйнування.

1.6.11. Для забезпечення сталої роботи насосно-рукавних систем під час гасіння пожеж у підземних спорудах необхідний напір на насосі має бути зменшений з урахуванням глибини закладання споруд.

1.6.12. Резервні магістральні рукавні лінії прокладають, у першу чергу, до пожежних стволів, які працюють на вирішальному напрямку.

1.6.13. Під час гасіння контролюється стан будівельних конструкцій і проводиться захист їх від впливу високої температури, у першу чергу, ферм, вузлів, опор тощо.

1.6.14. У разі загрози поширювання пожежі особовим складом перевіряються (проводяться контрольні вирізи) пустоти конструкцій будівель, вентиляційних каналів, коробів тощо по усій їх довжині.

1.6.15. На гасіння пожежі, що вже розвинулася, подаються пожежні стволи "А" та лафетні стволи з подальшим переходом під час її ліквідування на пожежні стволи з насадками меншого діаметра.

1.6.16. Під час горіння у пустотах конструкцій будівель та вентиляційних каналах подаються водяні і пінні пожежні стволи та організується розкривання конструкцій будівель.

1.6.17. Для проливання місць, де відбувалося горіння, та з метою недопущення його повторного виникнення подаються пожежні стволи "Б", використовуються внутрішні пожежні крани.

1.6.18. Пожежна автоцистерна, що прибула першою до місця виклику, як правило, встановлюється ближче до місця пожежі на безпечній відстані, по можливості з навітряного боку, з подачею першого пожежного ствола на вирішальному напрямку або для забезпечення розвідки, а наступні пожежні автоцистерни (автонасоси) встановлюються на найближчі джерела протипожежного водопостачання з виконанням заходів попереднього розгортання.

Після витрачення води з першої пожежної автоцистерни робоча лінія приєднується до магістральної рукавної лінії, прокладеної від пожежно-рятувального автомобіля, що встановлений на джерело протипожежного водопостачання.

При розвинених пожежах, коли необхідна подача пожежних стволів "А", перша пожежна автоцистерна одразу встановлюється на джерело протипожежного водопостачання і використовується на повну потужність.

1.6.19. Під час подачі води за допомогою перекачування визначаються необхідна кількість пожежно-рятувальних автомобілів, шляхи та способи прокладання рукавних ліній. Пожежно-рятувальний автомобіль з більш потужним насосом встановлюється на джерело водопостачання і від нього прокладаються рукавні лінії до місця пожежі. Пожежно-рятувальний автомобіль з менш потужним насосом встановлюється ближче до місця пожежі й від нього одночасно прокладаються рукавні лінії до джерела протипожежного водопостачання та місця пожежі.

1.6.20.У разі заповнення піною приміщення, що горить, КГП має визначити:

об’єм приміщення, що підлягає заповненню піною;

місця встановлення перемичок, що перешкоджають розтіканню піни;

кількість піноутворювача, пінних генераторів і місця їх встановлення;

місця розміщення пожежних димовисмоктувачів, що створюють умови для руху піни в необхідному напрямку.

1.6.21. Під час подачі піни до приміщення необхідно:

пінні генератори встановлювати вище рівня горіння, при необхідності використовуючи брезентові перемички;

димовисмоктувачі та інші вентиляційні агрегати розміщувати з протилежного боку від місця встановлення пінних генераторів і працювати на видалення продуктів горіння;

після заповнення приміщення піною, зниження температури та за вказівкою КГП направляється ланка ГДЗС для вивчення обстановки і остаточної ліквідації осередків горіння, що залишились.

1.6.22. Щоб уникнути надмірного проливання води необхідно:

застосовувати вогнегасники;

застосовувати ручні перекривні пожежні стволи малої потужності, пожежні стволи-розпилювачі;

застосовувати піну, порошки, воду зі змочувачем;

своєчасно припиняти роботу пожежних стволів або виводити їх назовні.

1.6.23. Пожежа вважається локалізованою, коли наступила стадія пожежогасіння, на якій зупинено розвиток пожежі і створено умови для її ліквідування.

1.6.24. Пожежа вважається ліквідованою, коли наступила стадія пожежогасіння, на якій припинено горіння, діяння небезпечних чинників пожежі, а також усунено умови для її самочинного повторного виникнення.

1.6.25. Під час гасіння пожеж особовим складом пожежно-рятувальних підрозділів можуть проводитися спеціальні роботи, до яких належать:

роботи у загазованих і задимлених середовищах;

видалення диму;

розкриття та розбирання конструкцій;

відключення електрообладнання;

освітлення місця пожежі;

надання екстреної медичної допомоги постраждалим.

1.6.26. Для боротьби з димом використовуються системи захисту проти диму, автомобілі димовидалення, димовисмоктувачі, вентилятори і брезентові перемички. Осадження диму може здійснюватися за допомогою тонкорозпиленої води.

1.6.27. Розкриття і розбирання конструкцій будівель і споруд проводиться з метою:

рятування людей та майна;

виявлення прихованих осередків горіння;

найбільш успішного застосування вогнегасних речовин;

створення протипожежних розривів для обмеження поширювання вогню;

видалення диму і газів;

усунення загрози вибухів, обвалень тощо;

проникнення до осередку пожежі чи усередину будівлі для подачі стволів.

1.6.28. Розкриття і розбирання конструкцій будівель і споруд проводяться у межах, визначених КГП або НОД, із застосуванням немеханізованого і механізованого інструментів, пристроїв та з використанням, якщо це необхідно, діелектричних засобів.

Розкривання конструкцій з метою виявлення прихованих осередків пожежі, випуску диму і введення вогнегасних речовин здійснюється тільки після того, як засоби гасіння зосереджені в місцях розкривання і готові до дії.

Роботи зі створення протипожежних розривів з метою запобігання розвиткові пожежі повинні бути закінчені до підходу вогню на місце розриву.

1.6.29. Під час розкриття і розбирання конструкцій будівель потрібно вжити всіх заходів для того, щоб не послабити несучу здатність конструкцій і не спричинити їх обвалення, не пошкодити теплофікаційні і газопровідні комунікації, а також електрообладнання.

1.6.30. Освітлення місця роботи здійснюється за вказівкою КГП за умов недостатньої видимості, у тому числі при сильному задимленні.

Для освітлення використовуються індивідуальні та групові пожежні електричні ліхтарі, інше стаціонарне та переносне освітлювальне електрообладнання, що є на оснащенні основної та спеціальної пожежно-рятувальної техніки, освітлювальні засоби об’єктів.

1.6.31. Прилади освітлення при гасінні пожежі, в першу чергу, встановлюються для освітлення шляхів евакуації. У сильно задимлених та великих за площею приміщеннях встановлюються потужні прожектори, які в окремих випадках можуть використовуватись як орієнтири для осіб, які працюють у цих приміщеннях.

1.6.32. Електричні мережі та установки, що знаходяться під напругою, знеструмлюються, якщо вони:

пошкоджені і небезпечні для працюючих на пожежі;

створюють небезпеку виникнення нових осередків пожежі у разі попадання на них води;

перешкоджають роботам з гасіння пожежі і розбирання конструкцій.

1.7. Згортання сил і засобів та повернення до місця постійної дислокації

1.7.1. Згортання сил і засобів та повернення до місця постійної дислокації проводяться після ліквідування пожежі або скорочення обсягу робіт на пожежі після відповідного розпорядження КГП.

1.7.2. Порядок повернення з місця пожежі пожежно-рятувальних підрозділів до місця постійної дислокації визначає КГП після доповіді старших посадових осіб, які очолюють підрозділ, про завершення згортання сил і засобів.

1.7.3. Згортання сил і засобів на місці пожежі передбачає:

перевірку наявності особового складу;

збір та перевірку комплектності обладнання і пожежно-технічного оснащення згідно з табелем належності;

розміщення та закріплення пожежно-технічного оснащення на пожежно-рятувальних автомобілях;

заправку пожежних автоцистерн водою з найближчих джерел водопостачання;

доповідь КГП про згортання сил і засобів;

передачу інформації про закінчення робіт і повернення до місця постійної дислокації на ПЗЧ (ОДС ОКЦ).

1.7.4. Повернення до місця постійної дислокації проводиться найкоротшим шляхом, підтримуючи зв’язок з диспетчером (радіотелефоністом).

Після повернення в розташування у найкоротший строк складається довідка про пожежу, форма якої наведена у додатку 1 до цього Статуту, та вживаються заходи щодо приведення чергового караулу до повної оперативної готовності, для чого: техніка дозаправляється пально-мастильними матеріалами (далі - ПММ), вогнегасними речовинами, замінюються пожежні рукава, проводиться обслуговування (перевірка) ЗІЗОД, технічне обслуговування пожежно-рятувальних автомобілів після пожежі.

2. Керівництво (управління) силами та засобами під час гасіння пожежі

2.1. Основи керівництва (управління)

2.1.1. Керівництво (управління) силами та засобами на пожежі - діяльність КГП (штабу на пожежі), яка здійснюється з метою успішного ведення оперативних дій на підставі даних розвідки.

2.1.2. Залежно від кількості сил і засобів, які прибули на пожежу, керівництво гасінням пожежі здійснює:

за умови роботи одного пожежно-рятувального підрозділу - старша посадова особа цього підрозділу;

за умови роботи двох і більше пожежно-рятувальних підрозділів - старша посадова особа підрозділу, у районі (на об’єкті) виїзду якого виникла пожежа, або посадова особа, призначена відповідно до порядку, встановленого у гарнізоні.

2.1.3. Старша посадова особа органу управління, пожежно-рятувального підрозділу, яка прибула на пожежу, де вже працюють пожежно-рятувальні підрозділи, зобов’язана:

оцінити обстановку та встановити правильність організації оперативних дій з гасіння пожежі;

визначитися з необхідністю виклику додаткових сил і засобів до місця пожежі;

взяти на себе керівництво гасінням пожежі, якщо КГП не забезпечує керівництво силами та засобами.

2.1.4. Старша посадова особа, яка прибула на пожежу та може виступати в ролі КГП, відповідає за наслідки її гасіння незалежно від того, взяла вона керівництво на себе чи ні.

Віддання старшою посадовою особою наказу КГП або, минаючи його, іншим особам, які беруть участь у гасінні пожежі, є моментом прийняття керівництва гасінням пожежі на себе.

2.1.5. Старша посадова особа, яка виконує обов’язки КГП, за необхідності виїзду до місця іншої події, що робить неможливим виконання нею обов’язків КГП, зобов’язана призначити нового КГП.

Інформація про це надається до ПЗЧ (ОДС ОКЦ), де робиться відповідний запис у оперативній документації.

У цьому випадку за наслідки гасіння пожежі відповідає особа, яку призначено КГП.

2.1.6. Залежно від обстановки на пожежі для управління силами і засобами пожежно-рятувальних підрозділів КГП може організовувати штаб на пожежі і оперативні дільниці.

2.1.7. Під час роботи на пожежі трьох і більше відділень на основних пожежно-рятувальних автомобілях призначається начальник тилу з числа начальницького складу або найбільш досвідчений командир відділення пожежно-рятувального підрозділу, в районі виїзду якого виникла пожежа.

2.1.8. У разі раптової зміни обстановки на пожежі та неможливості своєчасного отримання наказів від КГП начальники пожежно-рятувальних підрозділів повинні діяти самостійно, керуючись вимогами цього Статуту, з подальшою доповіддю про свої дії КГП.

2.1.9. Відсутність наказів КГП не може бути виправданням бездіяльності начальників (командирів).

2.2. Керівник гасіння пожежі

2.2.1. Керівник гасіння пожежі (КГП) є єдиноначальником і йому підпорядковуються всі підрозділи, служби та інші сили, які залучено до гасіння пожежі. Він відповідає за організацію робіт з рятування людей, гасіння пожежі, безпеку особового складу та збереження пожежно-рятувальної техніки та оснащення. Ніхто, крім уповноважених на те посадових осіб органів управління та пожежно-рятувальних підрозділів ОРС ЦЗ МНС України, не має права втручатися в його дії.

КГП може бути особа начальницького складу, яка отримала в установленому цим Статутом порядку відповідний допуск до самостійного виконання обов’язків керівника гасіння пожежі, зразок якого наведено у додатку 2 до цього Статуту.

Перелік осіб, які можуть виконувати обов’язки КГП:

начальники ГТУ (ТУ) та їх заступники за напрямом реагування на НС;

начальник та працівники управлінь (відділів) оперативного реагування, оперативних відділів оперативно-координаційних центрів, начальник ОКЦ;

начальники міських (районних) управлінь (відділів), їх заступники за напрямом реагування на НС, начальники секторів організації служби та реагування на НС міських (районних) управлінь (відділів);

начальники державних пожежно-рятувальних загонів, їх заступники за напрямом реагування на НС;

начальники державних пожежно-рятувальних частин і постів та їх заступники;

штатні начальники караулів;

командири відділень (крім підрозділів, що обслуговують об'єкти на підставі договорів).

Весь особовий склад, який може виконувати обов’язки КГП, проходить самостійну підготовку згідно з окремою програмою в системі службової підготовки, пріоритетним напрямом якої є тактика гасіння пожеж та ліквідування НС, технічна та медична підготовка.

Не менше одного разу на рік всі працівники, що зазначені у Переліку, виступають в ролі КГП при проведенні тактико-спеціальних (тактичних) навчань (занять).

В обов’язковому порядку всі працівники, що зазначені у Переліку, повинні бути допущеними до роботи в апаратах захисту органів дихання та щороку отримувати медичний висновок щодо придатності до роботи в апаратах.

Начальницький склад, допущений до самостійного виїзду на пожежі як КГП, повинен не менше одного разу на два роки складати залік комісії територіального органу МНС України щодо знань керівних документів, техніки, оперативно-тактичних особливостей району виїзду (обслуговування), основних вимог організації пожежогасіння, управління силами та засобами, що можуть бути задіяні для гасіння пожежі.

Вимоги до командирів відділень для отримання допуску до виконання обов’язків начальника караулу та КГП:

мати ділові та організаторські здібності, які б відповідали вимогам КГП;

відсутність дисциплінарних стягнень протягом останнього року;

перебувати на посаді командира відділення не менше 2-х років;

пройти курсову підготовку в навчальних закладах МНС України;

один раз на п’ять років підвищувати кваліфікацію на базі навчальних закладів МНС України.

Організація, облік, контроль за підготовкою КГП та видача допуску покладаються на управління (відділи) оперативного реагування територіальних органів МНС України.

2.2.2. Керівник гасіння пожежі зобов’язаний:

провести розвідку та оцінити обстановку на пожежі, передати інформацію на ПЗЧ (ОДС ОКЦ);

визначити вирішальний напрямок та необхідну кількість сил і засобів для проведення оперативних дій на пожежі;

організувати у разі необхідності знеструмлення об’єкта, відключення його від газопостачання;

за необхідності організувати і особисто очолити рятування людей, вжити заходів щодо запобігання паніці, використовуючи для цього сили і засоби, які знаходяться у розпорядженні;

залежно від обстановки організувати штаб на пожежі і визначити місце його розташування;

призначити начальника штабу на пожежі (далі - НШ), начальника тилу (далі - НТ), НОД, про що за допомогою засобів радіозв’язку довести до усіх учасників гасіння;

інформувати штаб про місце свого перебування та повідомляти про рішення, що приймаються;

поставити завдання перед силами, які перебувають у розпорядженні;

при наданні інформації з місця пожежі до ПЗЧ (ОДС ОКЦ) обов’язково вказати точне місце пожежі, що горить (горіло), місце виникнення пожежі, її орієнтовну площу, наявність загрози вибуху, про викид радіоактивних або небезпечних хімічних речовин, необхідність рятування (евакуації) людей чи тварин, скільки їх врятовано (евакуйовано), які сили і засоби введено в дію, чи є небезпека розвитку пожежі, чи потрібні додаткові сили і засоби;

під час гасіння підтримувати постійний зв’язок з ПЗЧ (ОДС ОКЦ), інформувати про прийняті рішення і обстановку на пожежі;

безперервно слідкувати за змінами обстановки на пожежі і приймати відповідні рішення;

у разі необхідності викликати додаткові сили і засоби в потрібній кількості та організувати їх зустріч;

організувати розташування прибуваючих сил і засобів з урахуванням обраного вирішального напрямку, забезпечити безперебійну подачу вогнегасних речовин;

створити резерв сил і засобів для періодичної зміни особового складу з метою забезпечення відпочинку, переодягання в сухий одяг тощо;

у разі прибуття на пожежу значної кількості сил і засобів (при великих обсягах роботи з організації та управління оперативними діями) виділити у розпорядження НТ помічників, у разі необхідності організувати групи тилу із засобами пересування та зв’язку;

призначити з числа осіб начальницького складу відповідального за дотримання заходів безпеки праці, за необхідності організувати пункт медичної допомоги;

у разі необхідності прийняти рішення щодо створення оперативних дільниць на пожежі, поставити завдання їх керівникам;

у разі необхідності організувати роботу контрольно-пропускного пункту (далі - КПП) для контролю за входом до задимленої (зараженої) зони і за виходом з неї сил і засобів залучених служб;

організовувати взаємодію з оперативними службами міста (населеного пункту, об’єкта), які залучаються до гасіння пожежі;

після прибуття на пожежу старшого начальника доповісти про обстановку, прийняті рішення щодо гасіння, які сили і засоби є на місці пожежі та введені в дію, а також викликані додатково;

вживати заходів для встановлення причин пожежі, а також збору відомостей, необхідних для складання первинної інформації про пожежу до прибуття працівників органу державного пожежного нагляду і дослідно-випробувальної лабораторії;

за наявності ознак підпалу або інших причин пожежі необхідно вжити заходів для збереження первинного місця його виникнення від надмірних руйнувань до виявлення і зберігання предметів, що були причиною пожежі;

за можливості організувати евакуацію майна та його охорону до прибуття працівників міліції;

особисто впевнитися в ліквідуванні горіння, визначити необхідність та тривалість догляду за місцем ліквідованої пожежі;

визначити порядок повернення з місця пожежі пожежно-рятувальних підрозділів і служб взаємодії.

2.2.3. При визначенні необхідної кількості додаткових сил і засобів для гасіння пожежі КГП повинен враховувати:

площу, на яку може поширитися вогонь до введення у дію викликаних сил і засобів;

потрібну кількість сил для подачі пожежних водяних і (або) пінних стволів;

обсяг робіт з порятунку людей, розкриття і розбирання конструкцій будівель та евакуації майна;

необхідність залучення спеціальних служб (служб взаємодії);

необхідність підвозу води автоцистернами чи організацію подачі води за допомогою перекачування.

2.2.4. У разі внесення змін у розстановку сил і засобів на пожежі КГП повинен прийняти рішення щодо їх перегрупування та довести його до керівників підрозділів, вказавши кому, куди і як проводити перегрупування.

2.2.5. Накази повинні бути короткими, точними, зрозумілими. Залежно від змісту наказів КГП віддає його виконавцям особисто, через штаб, за допомогою технічних засобів зв’язку або через зв’язкових.

2.2.6. КГП повинен встановити правильність вжитих заходів з гасіння пожежі і визначити, чи достатньо сил і засобів для її ліквідування на кожній ділянці.

2.3. Штаб на пожежі. Керівник (начальник) штабу

2.3.1. Для координації взаємодії всіх залучених до гасіння пожежі підрозділів і служб створюється штаб на пожежі.

2.3.2. До складу штабу як правило входять: НШ, НТ та їх помічники, відповідальний за дотримання вимог заходів безпеки праці, представник підрозділу матеріально-технічного забезпечення, а також представники відповідних служб міста (населеного пункту, об’єкта), адміністрації об’єкта та місцевих органів влади. Особи, які входять до складу штабу, забезпечуються відповідними нарукавними пов’язками, опис яких наведено у додатку 3 до цього Статуту.

2.3.3. Штаб створюється:

на всіх великих і складних пожежах;

при створенні трьох і більше ОД, а також у тому випадку, якщо сили і засоби залучені за підвищеним номером виклику;

при пожежах на об’єктах, коли дії з гасіння пожеж необхідно узгоджувати з черговим інженерно-технічним персоналом і адміністрацією об’єкта;

за рішенням КГП залежно від обстановки.

2.3.4. Штаб на пожежі розташовується на найбільш зручному для управління силами і засобами місці, визначеному КГП, забезпечується штабним столом, ескіз якого наведено у додатку 4 до цього Статуту, необхідними технічними засобами, обладнанням та документацією.

2.3.5. Місце розташування штабу на пожежі позначається:

вдень - червоним прапорцем з написом "ШТАБ";

вночі - світловим покажчиком з написом червоного кольору "ШТАБ".

2.3.6. Штаб на пожежі організовує:

зустріч, розстановку і розподілення підрозділів по оперативних дільницях;

розвідку пожежі у процесі її гасіння, збирання відомостей та інформування КГП про зміни обстановки;

облік сил і засобів на пожежі, ведення документації;

створення на пожежі резерву сил і засобів;

зв’язок на пожежі;

освітлення місця роботи пожежно-рятувальних підрозділів, якщо це необхідно;

виконання рішень, наказів КГП, контроль за виконанням поставлених завдань;

взаємодію з іншими службами міста (населеного пункту, об’єкта);

КПП і пости безпеки (далі - ПБ) ГДЗС;

харчування у разі тривалих пожеж (більше трьох годин), обігрів особового складу за умови низьких температур та захист від теплового випромінювання;

матеріально-технічне забезпечення пожежно-рятувальних підрозділів, що працюють на пожежі.

2.3.7. Пожежні каски особового складу пожежно-рятувальних підрозділів повинні бути промаркованими згідно із знаками розрізнення на пожежних касках, зразки яких наведено у додатку 5 до цього Статуту.

При веденні документації штабу і підготовці опису пожежі використовуються відповідні умовні графічні позначення, які наведені у додатку 6 до цього Статуту.

2.3.8. Начальник штабу (далі - НШ) підпорядковується КГП, є його заступником і забезпечує виконання рішень КГП, а також очолює штаб і відповідає за виконання штабом завдань, визначених цим Статутом.

НШ протягом усього періоду гасіння пожежі повинен постійно знаходитись у місці розташування штабу. При гасінні складних пожеж НШ з дозволу КГП може призначити з числа начальницького складу, присутнього на пожежі, своїх заступників, розподіляючи між ними обов’язки виконання завдань штабу згідно з вимогами цього Статуту та делегуючи їм частину своїх повноважень.

2.3.9. НШ на пожежі зобов’язаний:

вивчати обстановку на пожежі шляхом організації безперервної розвідки і отримання даних від НОД;

доповідати КГП результати розвідки і повідомлення щодо обстановки і ходу гасіння пожежі на дільницях;

викликати за розпорядженням КГП додаткові сили і засоби, передавати накази КГП керівникам підрозділів, НОД, НТ;

самостійно приймати рішення у випадку необхідності вжиття негайних заходів щодо рятування людей та гасіння пожежі і здійснювати їх з наступною доповіддю КГП;

організовувати зв’язок на пожежі;

проводити розстановку сил і засобів згідно з рішенням, що прийняв КГП;

забезпечувати контроль за виконанням наказів КГП і штабу;

створювати резерв з підрозділів, що прибули до місця пожежі;

викликати, за необхідності, спеціальні служби міста (населеного пункту, об’єкта) і організовувати взаємодію з ними;

передавати на ОДС ОКЦ відомості про пожежу;

збирати відомості про оперативні дії підрозділів та інформацію, яка у подальшому може допомогти в установленні причини пожежі;

вести документи штабу, залучаючи до цього начальника тилу і зв’язкових;

організовувати харчування і підміну особового складу під час тривалої (більше 3 годин) роботи на пожежі.

2.4. Тил на пожежі. Начальник тилу

2.4.1. Тил на пожежі включає в себе зосереджені на пожежі сили та засоби, що забезпечують оперативні дії з гасіння.

До основних завдань тилу на пожежі належать:

організація розвідки джерел протипожежного водопостачання;

зустріч та розстановка на джерела протипожежного водопостачання пожежно-рятувальних автомобілів;

забезпечення безперервної подачі вогнегасних речовин та роботи пожежно-рятувальної техніки;

охорона магістральних рукавних ліній;

забезпечення підрозділів, що працюють на пожежі, пально-мастильними матеріалами та вогнегасними речовинами, спеціальним пожежно-технічним оснащенням та обладнанням.

2.4.2. За роботу тилу на пожежі відповідає начальник тилу (далі - НТ), який призначається з числа начальницького складу і підпорядковується КГП, НШ.

2.4.3. НТ зобов’язаний:

провести розвідку джерел водопостачання та організувати взаємодію зі службами водопостачання населеного пункту (об’єкта);

організовувати зустріч і розстановку на джерела водопостачання пожежно-рятувальних автомобілів, що прибули на місце пожежі та забезпечують подачу води й інших вогнегасних речовин;

доповідати НШ (КГП) про кількість пожежно-рятувальних автомобілів, що необхідні для подачі води перекачуванням чи підвозом;

забезпечувати найбільш ефективне використання техніки і безперебійну подачу води (вогнегасних речовин) до місця пожежі;

організовувати своєчасне забезпечення пожежно-рятувальних автомобілів пально-мастильними матеріалами, а також, за необхідності, доставку до місця пожежі спеціальних вогнегасних речовин і матеріалів, спеціального пожежно-технічного обладнання, оснащення, у тому числі для безперебійної роботи ланок ГДЗС (ізолюючих протигазів, апаратів, компресорних установок, балонів, регенеративних патронів тощо), проведення технічного обслуговування пожежно-рятувальних автомобілів на місці пожежі;

забезпечити охорону рукавних ліній;

вести облік роботи пожежно-рятувальних автомобілів та інших технічних засобів, призначених для забору та подавання вогнегасних речовин, витрат вогнегасних речовин і ПММ, складати схеми розташування пожежно-рятувальної техніки та прокладених магістральних рукавних ліній, користуючись умовними графічними позначеннями, знаками та скороченнями.

2.4.4. У розпорядження НТ, крім основних пожежно-рятувальних автомобілів, може додатково надаватися техніка для підвозу води, пожежних рукавів, а також легкові і вантажні автомобілі, паливозаправники, авторемонтні майстерні, автобуси тощо.

2.4.5. Для керівництва роботою тилу, у разі необхідності, можуть призначатися помічники НТ.

2.5. Безпека праці. Відповідальний за дотримання вимог заходів безпеки праці

2.5.1. Діяльність відповідального за дотримання вимог безпеки праці (далі - БП) здійснюється у взаємодії з відповідною службою об’єкта, де виникла пожежа, і направлена на забезпечення безпечного проведення робіт особовим складом.

Відповідальний за БП здійснює заходи за такими напрямами:

безпека проведення розвідки пожежі;

безпека проведення оперативного розгортання;

безпека проведення оперативних дій з ліквідування пожежі.

2.5.2. Безпека проведення розвідки пожежі включає в себе:

проведення інструктажів з особовим складом, який буде здійснювати розвідку пожежі, особливо при використанні індивідуальних засобів захисту;

перевірку екіпірування розвідувальних груп (засоби освітлення та зв’язку, засоби рятування та саморятування, шанцевий інструмент, засоби гасіння тощо);

організацію спостереження та контроль за поведінкою будівельних конструкцій за зовнішніми ознаками в місцях проведення розвідки пожежі;

з’ясування за допомогою служб об’єкта місць розташування установок, що знаходяться під високою напругою та тиском, зберігання вибухових та небезпечних хімічних речовини на маршрутах проведення розвідки.

2.5.3. Безпека проведення оперативного розгортання включає:

призупинення руху на інтенсивних транспортних магістралях і виставлення постів, залучивши до цього особовий склад, підготовлених фахівців об’єкта;

визначення спільно з НТ безпечних шляхів прокладання магістральних рукавних ліній;

перевірку правильності встановлення пожежно-рятувальних автомобілів на джерела водопостачання та майданчики резерву (наявність освітлення, ухил тощо);

виставлення постів у місцях оперативного розгортання та під час розбирання конструкцій, де можливе обвалення (руйнування) конструкцій.

2.5.4. Безпека проведення оперативних дій з ліквідування пожежі передбачає:

з’ясування через фахівців об’єкта наявності приміщень або обладнання, в яких зберігаються (використовуються) шкідливі пари і гази, електрообладнання під високою напругою, радіоактивні, вибухові та небезпечні хімічні речовини;

проведення інструктажів з особовим складом, який безпосередньо працює у зоні пожежі на позиціях стольників, з таких питань: порядок спостереження за зміною обстановки; встановлення сигналу у разі небезпеки та порядок його подавання; порядок пересування та маневрування; порядок розбирання конструкцій; шляхи та способи надання допомоги сусіднім оперативним позиціям;

виставлення постів спостереження поблизу місць: будівельних конструкцій, які знаходяться в зоні інтенсивного теплового впливу; вибухонебезпечного обладнання; обмеженого допуску людей та особового складу в небезпечні зони оперативної роботи;

визначення спільно зі службами контролю часу можливого перебування особового складу в небезпечній зоні та своєчасне здійснення їх підміни;

при тривалих пожежах спільно з НОД регулярну підміну особового складу, їх відпочинок у теплих приміщеннях тощо;

постійне отримування даних лабораторного та дозиметричного контролю від служб об’єкта для вирішення питання про виведення з небезпечної зони особового складу, який отримав відповідну дозу опромінення;

забезпечення, в разі необхідності, медичного обслуговування особового складу.

2.6. Матеріально-технічне забезпечення. Представник підрозділу матеріально-технічного забезпечення

Представник від підрозділу матеріально-технічного забезпечення взаємодіє з НТ і вирішує такі питання:

організація забезпечення пожежно-рятувальної техніки та інших транспортних засобів, які залучено до гасіння пожежі, ПММ;

забезпечення в установленому порядку харчування особового складу ОРС ЦЗ, який залучено до гасіння пожежі;

забезпечення резерву необхідної кількості пожежно-рятувальної техніки, пожежно-технічного обладнання та спеціальних вогнегасних речовин (піноутворювачів, порошків тощо).

2.6.1. Для забезпечення пожежно-рятувальної техніки та інших транспортних засобів, яких залучено до гасіння пожежі, ПММ необхідно:

з’ясувати у штабі кількість працюючих транспортних засобів, їх розташування та вид пального;

визначити засіб заправки (підвезення пального або самостійне заправлення на об’єктових АЗС);

здійснити розрахунки потреби у пальному та визначити строки дозаправлення.

2.6.2. Для забезпечення харчуванням особового складу ОРС ЦЗ, який залучено до гасіння пожежі, необхідно:

з’ясувати у штабі кількість особового складу, який залучено до гасіння пожежі;

узгодити з НШ порядок організації харчування з врахуванням підміни особового складу на оперативних дільницях;

забезпечити доставку питної води для особового складу та працівників, залучених до гасіння пожежі.

2.7. Оперативні дільниці на пожежі. Начальник оперативної дільниці на пожежі

2.7.1. Оперативна дільниця (далі-ОД) на пожежі - частина території або будівлі на місці пожежі, на якій зосереджено сили і засоби, об’єднані конкретним оперативним завданням та єдиним керівництвом.

ОД створюються за рішенням КГП за місцем ведення (периметр пожежі, поверхи, сходові клітки, протипожежні перешкоди тощо) або за видами (рятування людей, ліквідування горіння, захист майна, боротьба з димом тощо) оперативних дій на пожежі.

Оперативні дії на ОД очолює його начальник. Начальники ОД призначаються КГП.

2.7.2. Начальник ОД безпосередньо підпорядковується КГП, НШ, забезпечує виконання поставлених завдань на відповідній ОД, відповідає за безпеку особового складу, підпорядкованого йому на пожежі, та збереженість пожежної техніки, повинен постійно перебувати на її території.

2.7.3. Начальник ОД зобов’язаний:

вести безперервну розвідку і доповідати КГП чи НШ про обстановку на дільниці;

керувати діями підпорядкованих йому підрозділів;

забезпечувати взаємодію підрозділів, що працюють на його дільниці, з підрозділами сусідніх дільниць;

проводити розстановку сил і засобів на ОД;

робити запит, у разі необхідності, про надання додаткових сил і засобів для вирішення поставлених завдань;

забезпечувати маневрування та швидке перегрупування сил і засобів під час змін обстановки на дільниці;

приймати самостійне рішення щодо перестановки сил і засобів, що забезпечить найшвидше ліквідування пожежі на дільниці, доповідати КГП або НШ про прийняті рішення;

організувати зв’язок на ОД;

вимагати від підпорядкованого особового складу виконання правил безпеки праці, інформувати учасників гасіння пожежі про виникнення загрози їх життю або здоров’ю;

доповідати КГП чи НШ про виконання поставлених завдань і про роботу підрозділів на дільниці.

2.8. Організація зв’язку на пожежі

2.8.1. Організація зв’язку на пожежі здійснюється для забезпечення управління силами і засобами, їх взаємодії та передачі інформації.

2.8.2. Для управління силами і засобами на пожежі встановлюється зв’язок між КГП і штабом, НТ, начальником ОД, а за необхідності - з пожежно-рятувальними автомобілями. Для забезпечення управління використовуються радіостанції та гучномовні установки автомобілів зв’язку і освітлення, а також переносні радіостанції, польові телефонні апарати, переговорні пристрої, електромегафони. В окремих випадках, за неможливості використання перерахованих пристроїв, для передачі команди (інформації) можуть використовуватися відповідні сигнали управління, що наведені у додатку 7 до цього Статуту, а також мобільні телефони.

2.8.3. Для взаємодії між ОД, підрозділами, які працюють на пожежі, встановлюється зв’язок між начальниками ОД (підрозділів). При цьому використовуються переносні радіостанції, польові телефонні апарати, гучномовні пристрої та зв’язківці.

2.8.4. Для забезпечення передачі інформації встановлюється зв’язок між КГП, штабом і ПЗЧ (ОДС ОКЦ) за допомогою радіостанцій. При цьому забезпечується обмін інформацією між ПЗЧ (ОДС ОКЦ) і підрозділами, які знаходяться на пожежі і на шляху слідування, передача повідомлень про обстановку і хід гасіння пожежі, виклик додаткових сил і засобів, передача вимог КГП до служб взаємодії.

Міську телефонну мережу та мобільний зв’язок для передавання інформації на ПЗЧ (ОДС ОКЦ) можна використовувати лише за умови наявності на ПЗЧ (ОДС ОКЦ) відповідних пристроїв фіксації телефонних розмов.

2.8.5. У разі використання засобів радіозв’язку на пожежі КГП має забезпечити дотримання всіма абонентами правил радіообміну та здійснити організацію зв’язку залежно від рангу пожежі.

За організацію зв’язку на пожежі відповідає КГП.

При використанні номера абонента телефонної мережі для роботи в штабі за вказівкою НШ через АТС міста (населеного пункту, об’єкта) необхідно відключити телефонний апарат абонента на час гасіння пожежі.

2.8.6. Обов’язки особового складу пожежно-рятувальних підрозділів при гасінні пожежі, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій визначаються керівником підрозділу з урахуванням тактичних можливостей техніки, яка знаходиться на оснащенні підрозділу, та ступеня підготовленості особового складу до виконання того чи іншого виду робіт.

3. Обов’язки особового складу пожежно-рятувальних підрозділів під час гасіння пожеж

3.1. Обов’язки диспетчера (радіотелефоніста)

3.1.1. Черговий диспетчер (радіотелефоніст) підпорядковується начальнику чергового караулу пожежно-рятувального підрозділу, а в оперативному відношенні - начальнику чергової зміни (старшому диспетчеру) ОДС ОКЦ, начальнику чергової зміни. Він відповідає за чіткий прийом, передачу і реєстрацію повідомлень, що надходять на пункт ПЗЧ, своєчасне направлення підрозділів до місця пожежі, аварії, катастрофи і стихійного лиха згідно з розкладом виїзду пожежно-рятувальних підрозділів на пожежі (далі - Розклад виїзду) або планом залучення сил та засобів для гасіння пожеж (далі - План залучення сил та засобів).

3.1.2. Під час отримання повідомлення про пожежу черговий диспетчер (радіотелефоніст) зобов’язаний:

отримавши повідомлення про пожежу, іншу надзвичайну ситуацію, не припиняючи розмови, увімкнути сигнал "Тривога", а в нічний час - і додаткове освітлення приміщень; заповнити дорожні листи на виїзд автомобілів стройової групи експлуатації за сигналом “Тривога”, форма якого наведена у додатку 8 до цього Статуту, за кількістю виїжджаючих відділень; установити адресу виникнення пожежі, надзвичайної ситуації, прізвище того, хто повідомив, і номер телефону, за яким здійснюється повідомлення, а при можливості - додаткові відомості (уточнене місце виникнення пожежі, характер надзвичайної ситуації, особливості маршруту слідування, що конкретно горить, чи є загроза людям, вибуху, отруєння тощо). За наявності гучномовного зв’язку оголосити найменування відділень, які повинні виїжджати, і місцезнаходження пожежі, надзвичайної ситуації, як правило, перед вмиканням сигналу "Тривога" і після його відключення включати табло (якщо воно є) з переліком автомобілів, що виїжджають;

передати дорожній лист старшому на автомобілі, повідомити йому наявні додаткові відомості про пожежу, надзвичайну ситуацію, одну копію дорожнього листа залишити собі;

разом з дорожнім листом на виїзд караулу передавати начальнику караулу оперативний план (картку) пожежогасіння на об’єкт, на якому сталася подія;

при отриманні додаткових відомостей про пожежу, надзвичайну ситуацію передавати за допомогою радіозв’язку ці відомості підрозділам, що прямують до місця виклику;

про виїзд караулу на пожежу, у тому числі й на інші виїзди, повідомляти ОДС ОКЦ у встановленому в гарнізоні порядку;

при отриманні сигналу "Тривога" по системах автоматичної пожежної сигналізації діяти відповідно до інструкцій про порядок експлуатації даних установок сигналізації;

при отриманні повідомлення про пожежу на об’єкті, на який передбачено автоматичне направлення сил і засобів за підвищеним номером (рангом) виклику, негайно повідомити про це ОДС ОКЦ;

про направлення додаткових сил і засобів, відомості, що надійшли з місця роботи караулу, про повернення караулу до постійного місця дислокації інформувати ОДС ОКЦ і посадових осіб у встановленому порядку;

встановлювати і підтримувати зв’язок з караулом, що виїхав на пожежу (аварію, катастрофу, стихійне лихо, на заняття тощо);

з урахуванням особливостей об’єкта з’ясовувати за допомогою довідкової літератури і документації, а також через відповідні служби його оперативно-тактичну характеристику, рівень загазованості, радіаційну обстановку, зміни метеорологічних умов, які передбачаються, тощо і при отриманні додаткових відомостей негайно доповідати їх до ОДС ОКЦ і КГП;

за розпорядженням КГП сповістити та задіяти відповідні служби міста (об’єкта);

вживати всіх необхідних заходів для своєчасного отримання інформації про обстановку з місця роботи підрозділу і негайно передавати отримані розпорядження й інформацію до ОДС ОКЦ;

виконувати розпорядження, що надходять від начальника караулу (КГП), який виїхав на пожежу;

виконувати обов’язки диспетчера ОДС ОКЦ, якщо на пункт зв’язку підрозділу покладено функції цієї служби гарнізону;

у разі отримання повідомлення про пожежу за межами району виїзду цього пожежно-рятувального підрозділу негайно передати його на ОДС ОКЦ та до пожежно-рятувального підрозділу, в районі виїзду яких виникла пожежа, і доповісти про це начальнику караулу;

записувати у журнал пункту зв’язку підрозділу час отримання і зміст всіх повідомлень та розпоряджень, що надходять з місця пожежі (у тому числі час виїзду, прибуття на місце пожежі та повернення до постійного місця дислокації чергового караулу або відділення).

З метою отримання найбільш повної та достовірної інформації про пожежу, аварію, катастрофу, стихійне лихо та визначення єдиної форми розмови із заявником встановлюється перелік питань, які підлягають з’ясуванню:

місцезнаходження і найменування об’єкта;

кількість поверхів у будівлях об’єкта;

місце пожежі (поверх), що горить, чи є загроза людям;

прізвище (посада) особи, яка повідомляє про пожежу;

інша необхідна інформація на розсуд начальника гарнізону.

Прийом повідомлення повинен проводитися в найкоротший строк з одночасним включенням сигналу “Тривога” (якщо не передбачено інше) з обов’язковим підтвердженням особі, яка повідомила, про факт прийняття повідомлення про пожежу і час реєстрації.

Відсутність даних про заявника не може бути підставою для затримання виїзду на пожежу підрозділу, коли відоме місцезнаходження.

3.1.3. Диспетчер (радіотелефоніст) пожежно-рятувального підрозділу не має права зменшити кількість сил і засобів, виїзд яких передбачено Розкладом виїзду та Планами залучення сил та засобів.

3.1.4. На пожежу направляються додаткові сили і засоби, якщо цього потребує характер першого чи додаткового (наступного) повідомлення, або за розпорядженням КГП.

3.2. Обов’язки пожежного (старшого пожежного)

3.2.1. Під час гасіння пожежі пожежний (старший пожежний) зобов’язаний:

знати своє оперативне завдання, а також завдання відділення;

виконувати команди і накази командирів і начальників беззаперечно, точно та у зазначений строк;

не залишати своєї позиції без дозволу командира (начальника), крім випадків явної загрози життю або травмування;

підтримувати зв’язок з командиром (начальником) і пожежними свого відділення;

діяти згідно з табелями оперативного розрахунку особового складу, які наведені в додатку 9 до цього Статуту;

проявляти ініціативу і винахідливість під час виконання завдання;

попереджати людей і вживати заходів для рятування у разі виявлення небезпеки їх життю, про що доповідати командиру відділення;

надавати першу невідкладну медичну допомогу постраждалим;

слідкувати за справністю пожежно-технічного обладнання і спорядження та дбайливо поводитися з ним;

вміти працювати з пожежно-технічним обладнанням, оснащенням, спорядженням та радіостанціями, знати та дотримуватися правил радіообміну;

дотримуватися правил безпеки праці;

перевіряти наявність закріпленого пожежно-технічного обладнання після закінчення робіт, про результати доповідати командиру відділення.

3.2.2. Пожежний (старший пожежний), який входить до складу розвідки, зобов’язаний:

мати при собі необхідне пожежно-технічне оснащення та спорядження;

невідлучно прямувати за особою, яка очолює розвідку;

уважно слідкувати за навколишньою обстановкою;

у разі виявлення людей, які знаходяться у небезпеці, виявлення вогню чи диму у приміщеннях та у пустотах конструкцій будівель, змін у поведінці несучих конструкцій негайно доповідати особі, яка очолює розвідку.

3.2.3. Під час рятування людей пожежний (старший пожежний) зобов’язаний:

мати при собі пожежно-технічне оснащення та спорядження, яке необхідне для вказаного командиром (начальником) способу рятування;

сповістити при вході до приміщення людей, які рятуються, про надання їм допомоги (вживати заходів для недопущення паніки);

обрати найкоротший шлях і найбільш безпечний спосіб рятування, якщо вони не вказані командиром (начальником);

проходити з людиною, яку рятує, через зону підвищених температур і сильного задимлення тільки у винятковому випадку, при цьому вжити заходів для захисту її від дії небезпечних факторів пожежі.

3.2.4. Під час прокладання рукавної лінії пожежний (старший пожежний) зобов’язаний:

обирати найбільш безпечні, зручні і найкоротші шляхи до позицій ствольників;

уникати прокладання рукавів по гострих предметах або предметах, що горять, а також у місцях, де пролито їдкі речовини; якщо інших шляхів немає, для прокладання рукавів використовувати настил з підручних матеріалів та інші засоби для їх захисту від ушкоджень;

не завалювати рукавними лініями проходи і сходи будівлі, шляхи евакуації (рятування), прокладати рукавні лінії у сходових клітках, переважно між маршами;

прокладати рукавні лінії по сторонах вулиці, дороги, двору, по можливості, за межами проїжджих частин, а через залізничне (трамвайне) полотно - під коліями (між шпалами);

захищати рукава, що прокладені на проїжджій частині дороги (вулиці), рукавними містками;

не допускати розміщення розгалуження на проїжджій частині дороги, перекручувань і заломів рукавів, ударів з’єднувальними головками по твердому покриттю дороги, а також різких згинань рукавів під час прокладання їх через перепони;

закріплювати рукавні лінії, які прокладаються на висоті, рукавними затримками;

створювати поблизу розгалуження необхідний для гасіння пожежі резерв пожежних рукавів для просування ствольників і для забезпечення маневрування стволом; у разі роботи пожежно-рятувальних підрозділів в умовах низьких температур прокладати резервну (другу) магістральну лінію;

нарощувати за необхідності рукавні лінії у ствола;

застосовувати всередині приміщень, як правило, прогумовані рукава;

розміщувати рукавну лінію на пожежній автодрабині посередині сходів, закріплюючи її рукавними затримками;

слідкувати за станом рукавних ліній, встановлювати затискачі рукавні на пошкоджені рукава або заміняти їх на інші.

3.2.5. Під час евакуації майна пожежний (старший пожежний) зобов’язаний:

дотримуватися вказаної командиром (начальником) послідовності евакуації;

обережно ставитися до майна, що евакуюється, і вживати заходів для його збереження;

не захаращувати шляхи евакуації.

3.2.6. Під час роботи зі стволом пожежний (старший пожежний) зобов’язаний:

підійти якомога ближче до місця горіння, створивши при цьому необхідний запас рукавної лінії;

просуватися уперед зі стволом, направляючи струмінь води до місць найбільш інтенсивного горіння на конструкції та предмети, що горять;

направляти струмінь води назустріч вогню, що поширюється, у першу чергу на ті частини конструкцій, згоряння чи зміни міцності яких у разі нагрівання можуть призвести до обвалення всієї конструкції чи частини споруди;

направляти струмінь води зверху донизу у разі гасіння вертикальних поверхонь;

перекрити чи вивести ствол назовні після того, як горіння ліквідовано;

у разі зміни позиції тимчасово припинити подачу води чи перевести ствол, опущеним униз;

не торкатись і не направляти струмінь води на електропроводи, що знаходяться під напругою, якщо не виконані всі вимоги безпеки праці;

ліквідовувати горіння за наявності крихкої чи скляної тари за допомогою подачі розпиленої води чи піни;

захищати резервуари із займистими і горючими рідинами, балони зі стисненими газами, установки і апарати, які знаходяться під тиском, шляхом охолодження їх поверхонь;

захищати від теплової дії будівлі чи окремі частини будівель, направляючи струмінь води на конструкції, яким загрожує вогонь;

не направляти струмінь води в місця подачі піни або порошку;

не допускати надмірного проливання води;

при небезпеці вибуху, викиді полум’я позицію для роботи зі стволом вибирати на безпечній відстані з-за укриття, уникаючи незахищеного простору, особливо навпроти відкритих прорізів, працювати в положенні "лежачи" або "з коліна";

при роботі зі стволом на висотах застосовувати страхувальні пристрої, працювати на драбинах зі стволом тільки після закріплення карабіном та не залишати ствол без нагляду навіть після припинення подачі вогнегасних речовин.

3.2.7. Під час роботи з розкривання і розбирання конструкцій будівель пожежний (старший пожежний) зобов’язаний:

проводити роботу у межах, вказаних командиром (начальником);

застосовувати пожежний (рятувальний) механізований та немеханізований інструмент;

виконувати роботи з розкриття і розбирання конструкцій з найменшою шкодою для будівлі, обладнання і майна;

не допускати пошкоджень трубопроводів і арматури на них, а також ліній зв’язку й електромереж;

завалювати димові труби, опори чи частини будівель під безпосереднім керівництвом КГП (чи особи за його дорученням) після віддалення з небезпечної зони людей і техніки;

розкривати вікна і двері, за можливості, без пошкоджень.

3.2.8. При встановленні пожежно-рятувального автомобіля на джерело водопостачання та прокладанні рукавних ліній пожежний (старший пожежний) зобов’язаний:

знати розташування джерел протипожежного водопостачання в районі виїзду підрозділу (на об’єкті) та вміти їх відшукати;

не допускати переїзду автотранспорту через рукава, що не захищені рукавними містками або іншими пристроями;

слідкувати за станом магістральних рукавних ліній; встановлювати рукавні затискачі на пошкоджені рукава, відмічаючи місця пошкоджень або замінювати пошкоджені рукава;

регулювати подачу води до робочих рукавних ліній за допомогою розгалуження;

підтримувати зв’язок з водієм та ствольниками.

3.2.9. Пожежний-зв’язківець зобов’язаний:

отримавши та з’ясувавши накази начальника (КГП), своєчасно передавати їх за належністю без змін;

швидко, правильно та за належністю передавати усні накази, після чого негайно повернутися до керівника і доповісти йому про передачу наказу;

встановити і підтримувати постійний зв’язок зі штабом на пожежі, ОДС ОКЦ, ПЗЧ за допомогою радіозв’язку, телефоном тощо;

мати при собі переносну радіостанцію, довідник телефонів, перелік позивних, блокнот, олівці та електричний ліхтар.

3.2.10. Пожежний (дозорний) на місці ліквідованої пожежі зобов’язаний:

спостерігати за територією, де ліквідовано пожежу, у разі виявлення осередків пожежі повідомити про них пожежно-рятувальний підрозділ і розпочати гасіння наявними засобами;

підтримувати періодичний зв’язок з начальником чергового караулу, доповідати йому про обстановку на дільниці, що охороняється;

не залишати об’єкт, що охороняється, без наказу посадової особи, за розпорядженням якої виставлено дозор;

після отримання дозволу на повернення до підрозділу повідомити про це адміністрацію об’єкта.

3.3. Обов’язки водія пожежно-рятувального автомобіля

Водій пожежно-рятувального автомобіля зобов’язаний:

знати район виїзду пожежно-рятувального підрозділу, матеріальну частину, технічні можливості пожежно-рятувального автомобіля, вміти працювати зі спеціальними агрегатами і обладнанням;

знати, яке пожежно-технічне обладнання та оснащення вивозиться пожежно-рятувальним автомобілем, його призначення та порядок використання;

зберігати пожежно-технічне обладнання, що знаходиться на автомобілі;

утримувати автомобіль справним і у постійній готовності;

вміти впевнено керувати автомобілем за різних умов на дорогах і за будь-якої погоди, дотримуючись ПДР та інструкції з експлуатації пожежно-рятувального автомобіля;

знати і дотримуватися встановлених у підрозділі правил посадки особового складу в автомобіль, розміщення пожежно-технічного обладнання та оснащення;

встановлювати на місці виклику автомобіль таким чином, щоб не заважати проїзду прибуваючої техніки, а також, щоб у разі раптового розвитку пожежі в його напрямку автомобіль можна було передислокувати на безпечну відстань;

постійно знаходитися поблизу автомобіля, забезпечуючи безперервну роботу його систем, механізмів і агрегатів, постійно слідкувати за командами і сигналами командира відділення і швидко їх виконувати;

вміти працювати з радіостанцією, знати і дотримуватися правил радіообміну;

забезпечити безперервну подачу вогнегасних речовин;

подавати вогнегасні речовини до рукавної лінії та припиняти її подачу тільки за командою КГП, начальника ОД, ствольника (або осіб за їх дорученням);

при подачі вогнегасних речовин до рукавної лінії підвищення тиску здійснювати поступово і підтримувати його відповідно до наказу начальника (ствольника);

за низької температури повітря не зупиняти роботу пожежного насоса;

слідкувати за витратами ПММ та вогнегасних речовин і своєчасно доповідати про необхідність їх поповнення;

якщо є порушення нормальної роботи механізмів автомобіля, несправності джерел протипожежного водопостачання, інші обставини, що унеможливлюють або значно перешкоджають виконанню оперативного завдання, негайно доповісти КГП, НОД, НШ або НТ, одночасно вжити заходів щодо виявлення несправностей та їх ліквідації;

виконувати роботи з технічного обслуговування автомобіля на пожежі;

надавати першу невідкладну медичну допомогу постраждалим;

знати і при необхідності, за рішенням КГП, виконувати обов’язки постового на посту безпеки (у малочисельних підрозділах).

3.4. Обов’язки командира відділення

3.4.1. Командир відділення є безпосереднім начальником особового складу відділення і відповідає за його дії та виконання ним правил безпеки праці. Він керує оперативною роботою відділення.

3.4.2. Командир відділення зобов’язаний:

керувати діями підпорядкованого особового складу на місці пожежі, ліквідації надзвичайної ситуації;

після прибуття на місце пожежі керувати гасінням пожежі до прибуття старшого начальника, надалі виконувати його накази;

знати оперативне завдання свого відділення і караулу, довести його до кожного підлеглого;

забезпечити взаємодію оперативного розрахунку;

при оперативному розгортанні відділення з подачею лафетного ствола особисто керувати його роботою;

забезпечити правильне і точне виконання пожежними наказів, команд, розпоряджень та сигналів;

контролювати дотримання особовим складом відділення правил безпеки праці;

підтримувати зв’язок з начальником, якому він підпорядкований, своєчасно доповідати йому про зміни обстановки на ділянці роботи;

забезпечити ефективну роботу техніки, яка використовується відділенням;

доповісти начальнику (командиру), якому він підпорядкований, про необхідність заправлення пожежно-рятувального автомобіля вогнегасними речовинами та ПММ;

уміти працювати з радіостанцією, знати правила радіообміну і дотримуватись їх;

надавати першу невідкладну медичну допомогу постраждалим.

3.4.3. Під час оперативного розгортання командир відділення зобов’язаний:

забезпечити оперативне розгортання у мінімально короткий строк;

вказати особовому складу відділення місцезнаходження джерел протипожежного водопостачання, напрямок і способи прокладання рукавних ліній, місце встановлення розгалуження з урахуванням використання мінімальної кількості рукавів у лініях, кількість і види стволів, позиції ствольників, місця установки ручних пожежних драбин;

слідкувати за правильністю установки ручних пожежних драбин;

доповісти начальнику, якому він підпорядкований, про виконання оперативного розгортання.

3.4.4. Під час виконання робіт з розкриття і розбирання конструкцій командир відділення зобов’язаний:

призначити для цієї роботи необхідну кількість пожежних, забезпечити їх відповідним інструментом та обладнанням, вказати мету, місця та обсяги робіт, які мають бути виконані під час розкриття і розбирання конструкцій;

вказати пожежним місце для розміщення розібраних конструкцій і матеріалів, а поблизу місця скидання виставити постового;

забезпечити бережливе ставлення до обладнання і матеріалів;

забезпечити безпечне проведення робіт, вживаючи заходів щодо знеструмлення електромережі й електроустаткування, відключення газопроводів поблизу місця роботи, а також проти завалювання конструкцій;

слідкувати за поведінкою несучих конструкцій і не допускати їх пошкоджень.

3.4.5. Під час виконання завдань з евакуації майна командир відділення зобов’язаний:

вказати пожежним послідовність евакуації, шляхи і місце розміщення майна;

слідкувати за обережним ставленням до евакуйованого майна і його збереженням.

3.4.6. Командир відділення може залучатися КГП, НТ для виконання обов’язків помічника НТ та виконувати його обов’язки.

3.4.7. За командою чи сигналом "Відбій" командир відділення зобов’язаний:

перевірити наявність особового складу відділення;

перевірити наявність пожежно-технічного обладнання, оснащення та спорядження, забезпечити дозаправлення пожежно-рятувального автомобіля водою (піноутворювачем, іншими вогнегасними речовинами);

доповісти начальнику, якому командир відділення підпорядкований на пожежі, про готовність відділення до від’їзду до місця постійної дислокації.

3.4.8. Під час несення служби відділенням на місці ліквідованої пожежі командир відділення зобов’язаний:

організовувати безперервне спостереження за місцем пожежі;

тримати у постійній готовності засоби гасіння;

у разі виявлення осередків горіння повідомити про це ПЗЧ (ОДС ОКЦ) та вжити заходів для їх ліквідування;

повернутися до місця постійної дислокації за наказом тієї посадової особи, за розпорядженням якої здійснювалося чергування на місці пожежі;

про від’їзд відділення повідомити адміністрацію об’єкта.

3.4.9. Після повернення відділення до місця постійної дислокації командир відділення зобов’язаний:

забезпечити швидке приведення пожежно-рятувального автомобіля, пожежно-технічного оснащення та обладнання у готовність, доповісти про це начальнику караулу;

вжити заходів для просушування чи заміни спеціального одягу особового складу відділення, пожежних рукавів тощо.

3.5. Обов’язки начальника караулу

3.5.1. Начальник караулу керує оперативною роботою, особовим складом караулу, відповідає за його безпеку, виконання оперативного завдання, поставленого перед караулом, збереження пожежної техніки, пожежно-технічного оснащення, обладнання і спорядження.

3.5.2. Начальник караулу, який прибув на чолі караулу до місця пожежі першим, як КГП, керується підпунктами 2.2.1-2.2.6 пункту 2.2 глави 2 цього розділу, а у випадку, коли на місці виклику вже працюють підрозділи, зобов’язаний доповісти КГП (до штабу) про прибуття, отримати завдання і забезпечити його виконання.

3.5.3. Під час прямування до місця пожежі начальник караулу зобов’язаний:

визначити найкоротший (оптимальний) маршрут руху і контролювати виконання водіями пожежно-рятувальних автомобілів вимог ПДР;

ознайомитися з оперативною документацією пожежогасіння (оперативною частиною ПЛАС);

постійно прослуховувати за допомогою радіостанції інформацію з місця пожежі, від ОДС ОКЦ і ПЗЧ;

у разі вимушеної зупинки на шляху прямування керуватись підпунктом 1.2.6 пункту 1.2 глави 1 цього розділу.

3.5.4. Під час проведення рятувальних робіт начальник караулу зобов’язаний:

вказати командирам відділень шляхи і способи рятування людей;

одночасно з рятуванням людей організовувати роботу з гасіння пожежі, виділивши для цього особовий склад, який не залучено до рятувальних робіт.

3.5.5. Під час оперативного розгортання начальник караулу зобов’язаний визначити завдання кожному відділенню з урахуванням своєчасного введення у дію необхідних сил і засобів.

3.5.6. Під час подавання стволів начальник караулу зобов’язаний:

призначити командира відділення для керівництва роботою лафетного ствола;

організувати зв’язок між водіями при подачі води до лафетного ствола від двох автомобілів;

у разі подання пінного чи порошкового стволів визначити спосіб подачі піни чи порошку до осередку пожежі, для керівництва роботою стволів призначити відповідальних;

підготувати водяні стволи для ліквідування можливих залишків осередків гасіння (для охолодження конструкцій) після подачі піни чи порошку;

одночасно з гасінням організувати подачу стволів на захист сусідніх будівель, споруд, приміщень та несучих конструкцій.

3.5.7. Під час організації робіт з розкриття і розбирання конструкцій начальник караулу зобов’язаний:

розподілити дільниці робіт між відділеннями, забезпечити їх засобами гасіння, діелектричними засобами, індикаторами тощо;

віддавати накази командирам відділень на проведення робіт;

вказати мету, обсяги і межі розкриття та розбирання, а також місця для розміщення матеріалів.

3.5.8. Під час організації евакуації майна начальник караулу зобов’язаний:

проводити евакуацію одночасно з гасінням пожежі;

призначити командира відділення для керівництва евакуацією, вказати його послідовність, шляхи, а також місце для розміщення евакуйованого майна, забезпечити його зберігання до прибуття органів внутрішніх справ.

3.5.9. Під час евакуації тварин начальник караулу зобов’язаний:

встановити характер загрози тваринам, їх вид, кількість, спосіб утримання, стан шляхів евакуації;

вжити заходів щодо видалення диму;

залучати до евакуації обслуговуючий персонал і членів добровільних формувань;

використовувати всі виходи для безпечної евакуації тварин з одночасною подачею стволів для ліквідування пожежі.

3.5.10. Після повернення до місця постійної дислокації начальник караулу зобов’язаний забезпечити негайне приведення до готовності пожежної техніки, ПТО, після чого повідомити ПЗЧ (ОДС ОКЦ) про готовність караулу до виїзду, скласти (заповнити) необхідні документи про ліквідовану пожежу.

4. Особливості гасіння пожеж у складних умовах

4.1. Гасіння пожеж в умовах низьких температур, під час шквального вітру та недостатньої кількості води

4.1.1. Під час гасіння пожеж в умовах низьких температур КГП зобов’язаний:

застосовувати на відкритих пожежах та за достатньої кількості води пожежні стволи з великою витратою, не допускати використання стволів, що перекриваються, і стволів-розпилювачів;

вживати заходів щодо попередження утворення льоду на шляхах евакуації людей і руху особового складу;

прокладати лінії з прогумованих та латексних рукавів великих діаметрів, рукавні розгалуження за можливості встановлювати усередині будівлі, а у разі розміщення ззовні - вживати заходів щодо їх утеплення;

захищати з’єднувальні головки рукавних ліній підручними засобами, у тому числі снігом;

під час подавання води з водоймищ чи пожежних гідрантів спочатку подавати воду з насоса у вільний патрубок і тільки за умови стійкої роботи насоса подавати воду до рукавних ліній;

прокладати сухі резервні рукавні лінії;

у разі зменшення витрат води підігрівати її у насосі, збільшуючи число обертів двигуна;

уникати перекриття пожежних стволів та рукавних розгалужень, не допускати вимкнення насосів;

у разі заміни та прибирання пожежних рукавів, нарощування ліній подачу води не припиняти, а вказані роботи проводити з боку ствола, зменшивши напір, залучаючи з цією метою якомога більшу кількість особового складу;

визначити місця заправки теплою (до 30°С) водою та за необхідності заправити нею цистерни;

змерзлі рукава в місцях перегинань і з’єднань відігрівати гарячою водою, парою чи нагрітими газами; змерзлі з’єднувальні головки, розгалуження та стволи в окремих випадках дозволяється відігрівати паяльними лампами та факелами;

підготувати місця для обігріву учасників гасіння та постраждалих, а також зосередити в цих місцях резерв спеціального одягу для особового складу;

уникати кріплень на пожежних драбинах та поблизу них рукавних ліній, не допускати обливання драбин водою;

не допускати надмірного проливання води по сходових клітках.

4.1.2. Під час гасіння пожежі в умовах сильного вітру КГП зобов’язаний:

проводити гасіння потужними струменями води;

забезпечувати у мінімально короткий строк охоплення струменями всього об’єкта, що горить, починаючи з флангів;

створити резерв сил та засобів для гасіння нових осередків пожежі;

організувати спостереження за станом об’єктів, що знаходяться з підвітряного боку, та їх захист за допомогою постів та дозорів, забезпечивши їх необхідними засобами;

в особливо загрозливих випадках створювати на основних шляхах поширювання вогню протипожежні розриви аж до розбирання окремих будівель і споруд;

передбачити можливість активного маневру (передислокації, відступу тощо) силами та засобами у разі раптової зміни обстановки, у тому числі напрямку вітру.

4.1.3. Під час гасіння пожеж в умовах недостатньої кількості води КГП зобов’язаний:

вжити заходів щодо використання інших вогнегасних речовин;

організувати подавання пожежних стволів тільки на вирішальному напрямку, забезпечуючи локалізацію пожежі на інших дільницях шляхом розбирання конструкцій та створення необхідних розривів;

проводити додаткову розвідку джерел водопостачання для виявлення запасів води (артезіанські свердловини, чани, градирні, колодязі, водонапірні вежі тощо);

організовувати подачу води на гасіння розвинених пожеж за допомогою насосних станцій, морських та річкових суден, пожежних поїздів, а також перекачуванням насосами пожежних автомобілів;

забезпечити підвезення води, якщо подача води по магістральних рукавних лініях неможлива (відсутність або недостатня кількість рукавів, автомобільної техніки, джерел водопостачання); застосовувати таку кількість пожежних стволів, яка забезпечує безперервну їх роботу з урахуванням запасів та підвезеної води;

організувати пункт заправки техніки водою і призначити особу, відповідальну за його безперервну та безперебійну роботу;

здійснювати поповнення джерел водопостачання малої ємності;

організовувати забір води за допомогою пожежних гідроелеваторів, мотопомп чи інших засобів, якщо перепад висот між пожежно-рятувальним автомобілем та рівнем води у водоймищі перевищує максимальну висоту всмоктування насоса чи відсутній під’їзд до водоймищ;

організувати будівництво тимчасових пожежних водоймищ та пірсів під час гасіння великих, складних та тривалих пожеж;

подавати пожежні стволи з насадками малого діаметра, використовувати стволи, що перекриваються, стволи-розпилювачі, застосовувати змочувачі, забезпечуючи економну витрату води;

у разі слабкого тиску у водопровідній мережі вжити заходів щодо його підвищення; забір води здійснювати з пожежних гідрантів через напірно-всмоктувальні рукава чи з колодязів гідрантів, попередньо заповнивши їх водою;

якщо на місці пожежі відсутні джерела водопостачання й доставляти воду нічим і немає звідки, організувати роботу щодо запобігання поширюванню вогню шляхом розбирання конструкцій, видалення предметів і окремих конструкцій будівель, що горять, чи зносу будівель і споруд, а також ліквідування горіння підручними засобами та матеріалами.

4.2. Гасіння пожеж при наявності вибухових речовин (у тому числі на арсеналах, базах, складах тощо)

4.2.1. При пожежах на об’єктах при наявності вибухових речовин (далі - ВР) можливі:

вибухи, що супроводжуються ударною хвилею, високотемпературним викидом газів (полум’я), виділенням отруйних газів та призводять до руйнування будівель чи окремих їх частин, руйнування чи пошкодження зовнішнього й внутрішнього протипожежних водопроводів, стаціонарних засобів гасіння, технологічного обладнання, пожежно-рятувальної техніки, завалення джерел водопостачання, доріг і під’їздів до об’єкта, що горить, швидкого поширювання вогню, а також до виникнення нових осередків пожежі та вибухів;

ураження працюючих на пожежі уламками конструкцій та ударною хвилею, а також опіки та отруєння токсичними продуктами горіння і вибуху.

4.2.2. Під час гасіння пожежі на об’єктах з наявністю ВР КГП зобов’язаний:

організувати взаємодію з адміністрацією об'єкта (наявними протипожежними формуваннями);

встановити загрозу вибуху та його можливі наслідки, розміри небезпечної зони, місцезнаходження та кількість ВР, а також способи їх евакуації, стан технологічного обладнання та установок пожежогасіння;

до визначення ступеня загрози вибуху провести розвідку без установки головного пожежно-рятувального автомобіля на джерело водопостачання, створити резерв, всі сили і засоби розташовувати на безпечній відстані від місця пожежі;

встановити єдиний сигнал відходу особового складу в безпечну зону у разі загрози вибуху;

організувати штаб на пожежі, до якого залучити представників об’єкта;

до гасіння приступати тільки після попереднього відповідного інструктажу уповноваженими на те фахівцями об’єкта;

встановити вид вогнегасної речовини, необхідної для гасіння вибухових речовин чи ліквідування наслідків вибуху, наявність виділення небезпечних хімічних речовин та визначення засобів захисту від них;

гасіння організувати з використанням мінімальної кількості особового складу, який перебуває у небезпечній зоні;

при отриманні інформації за результатами розвідки або від працівників підприємства про горіння безпосередньо ВР прийняти рішення про негайну евакуацію особового складу та техніки на безпечну відстань від місця можливого вибуху;

для гасіння використовувати розпилену воду або піну, запобігаючи використанню компактних струменів води; якщо є необхідність у введенні в дію стволів “А” (лафетних), необхідно враховувати ступінь чутливості ВР до детонації від ударів компактних струменів;

одночасно з гасінням проводити охолодження технологічного обладнання, для якого створюється загроза дії високих температур, а за можливості евакуювати ВР;

прокладати рукавні лінії у напрямку кутів будинків і споруд, використовуючи, якщо це можливо, захисну військову техніку, захисні переносні щити тощо;

у разі горіння твердих ВР у герметичних апаратах вжити заходів для їх інтенсивного охолодження, розгерметизації і подачі вогнегасних речовин усередину апарата, якщо це можливо і безпечно;

передбачити резервний варіант розгортання сил і засобів від джерел протипожежного водопостачання, що знаходяться за зоною можливих ушкоджень;

організувати розвідку та вести безперервне спостереження за змінами обстановки на пожежі, у першу чергу за оточуючими складськими приміщеннями та спорудами, що мають найбільше завантаження ВР, з метою своєчасного визначення нових меж безпечної зони та виводу за її межі особового складу та техніки;

виставити постових у безпечній зоні із засобами гасіння для ліквідування нових осередків пожежі, що можуть виникнути під час вибуху.

4.3. Гасіння пожеж при наявності небезпечних хімічних речовин

4.3.1. У разі пожеж (аварій) на об’єктах, пов’язаних з виробництвом, зберіганням, транспортуванням сильнодіючих отруйних речовин та небезпечних хімічних речовин (далі - НХР), може виникнути складна обстановка з утворенням зон хімічного забруднення та осередків хімічного ураження, яка здатна призвести до ураження людей та тварин, при якій можливі:

термічне розкладання хімікатів з виділенням НХР, горючих газів і сильних окислювачів;

створення вибухо-, пожежонебезпечних сумішей;

руйнування посудин і технологічних установок з цими речовинами, їх поширювання на великі площі;

вибухи ємностей, тари, руйнування конструктивних елементів будівель;

утворення хмари отруйних речовин та її поширення на значну територію;

скупчення пари отруйних речовин у підвалах та низьких місцях;

попадання вказаних речовин у природні джерела водопостачання та інженерно-комунікаційні споруди;

ураження працюючих на пожежі уламками конструкцій та осколками, а також опіки та отруєння токсичними продуктами.

4.3.2. Під час пожеж на об’єктах з наявністю НХР КГП зобов’язаний:

перед виїздом до місця аварії чи пожежі екіпірувати особовий склад наявними в підрозділі індивідуальними засобами захисту, приладами хімічної розвідки;

після прибуття до місця аварії чи пожежі провести розвідку, з’ясувати у адміністрації об’єкта властивості НХР, у якій кількості, де і як зберігаються (знаходяться), загрозу і розміри хімічної небезпеки, визначити строк перебування особового складу у забрудненій зоні та вирішити, які вогнегасні речовини використовувати; при виборі вогнегасної речовини необхідно враховувати її здатність до взаємодії з НХР та можливі наслідки цієї взаємодії;

організувати роботу штабу, включивши до його складу представників адміністрації об’єкта (населеного пункту), отримати від них відповідні письмові допуски на гасіння пожежі та (або) ліквідацію наслідків аварії, зразки яких наведені у додатку 10 до цього Статуту;

організувати гасіння пожежі мінімальною кількістю особового складу, захищеного індивідуальними засобами захисту; роботу особового складу організовувати у три зміни: перша - працює в забрудненій зоні, друга - перебуває на межі забрудненої зони, третя - в резерві;

організувати розміщення пожежно-рятувальної техніки за межами хімічного забруднення з навітряного боку на безпечній відстані від місця викиду НХР з урахуванням прогнозованої зміни розмірів і напрямку розповсюдження зони хімічного забруднення;

встановити взаємодію зі службами, що залучені згідно з планом залучення сил і засобів для організації спеціальної хімічної розвідки;

визначити позиції ствольників та техніки з навітряного боку;

у разі створення хмари НХР вжити заходів щодо евакуації людей і тварин з підвітряної сторони;

у разі використання для ліквідування наслідків аварії води тип (компактна чи розпилена) та напрямок подачі водяних струменів узгодити з адміністрацією об’єкта;

визначити місце проведення дегазації особового складу та техніки;

дегазацію дільниць забруднення проводити до безпечної концентрації;

призначити відповідального за безпеку праці, організувати через адміністрацію об’єкта (населеного пункту) пункти медичної допомоги, харчування і відпочинку особового складу;

створити резерв сил і засобів, ланок ГДЗС, засобів індивідуального захисту, який повинен знаходитися за межами забрудненої зони;

після ліквідування пожежі (аварії) забезпечити проведення повної або часткової санітарної та спеціальної обробки особового складу, його медичного огляду, дегазацію техніки, пожежно-технічного оснащення, обладнання і спорядження, яке використовувалось на пожежі (аварії).

4.3.3. Залучати членів добровільних протипожежних формувань і громадян до розбирання і евакуації хімікатів і добрив тільки за узгодженням з адміністрацією об’єкта (населеного пункту), яка зобов’язана забезпечити їх необхідними захисними засобами і проінструктувати про заходи безпеки під час проведення робіт.

4.4. Гасіння пожеж на об’єктах з наявністю радіоактивних речовин і в зонах радіоактивного забруднення

4.4.1. При пожежах на об’єктах з наявністю радіоактивних речовин та радіоактивного забруднення можливі:

виникнення небезпечних рівнів радіації;

швидке поширювання радіоактивних аерозолів, радіонуклідів спільно з продуктами горіння по території місцевості, системах вентиляції, конвекційних потоках, через технологічні та інші прорізи, а також поширення радіоактивних рідин і розчинів;

радіоактивне опромінення особового складу, забруднення спеціального одягу, пожежної техніки радіоактивними речовинами.

4.4.2. Пожежно-рятувальні підрозділи, які виїжджають на пожежі до об’єктів з наявністю радіоактивних речовин, обов’язково повинні мати табельні прилади дозиметричного контролю, відповідні індивідуальні засоби захисту.

4.4.3. Під час гасіння пожежі на об’єктах та у зоні з наявністю радіоактивних речовин КГП зобов’язаний:

визначити безпечні місця дислокації сил і засобів пожежно-рятувальних підрозділів, забезпечити постійне радіаційне спостереження;

спільно із спеціалістами об’єкта та службою дозиметричного контролю встановити вид і рівень радіації, допустимий час роботи особового складу на гасінні пожежі, межі радіоактивного забруднення і можливі шляхи його поширення; приступити до гасіння пожежі після отримання відповідного письмового допуску (дозволу);

під час роботи у відселеній зоні гасіння пожежі проводити самостійно (без дозволу) тільки після проведення розвідки, переконавшись у радіаційній безпеці;

створити штаб на пожежі незалежно від розмірів пожежі і кількості працюючих пожежно-рятувальних підрозділів, до складу якого включити фахівців об’єкта і служби дозиметричного контролю для оперативного з’ясування обстановки і консультацій з питань пожежогасіння;

вибрати вогнегасні речовини за узгодженням з інженерно-технічним персоналом об’єкта;

забезпечити гасіння з навітряної сторони;

організувати застосовування розпилених струменів води для зменшення зони поширення радіоактивних аерозолів; за узгодженням з адміністрацією задіяти системи вентиляції та інші засоби;

організувати через адміністрацію об’єкта дозиметричний контроль, пункт дезактивації, санітарної обробки і медичної допомоги особовому складу;

організувати виконання робіт із залученням мінімально необхідної кількості особового складу, забезпечивши його необхідними засобами захисту органів дихання, зору та захисним одягом, приладами індивідуального і групового дозиметричного контролю;

приймати рішення про припинення оперативних дій та виведення особового складу із небезпечної зони, якщо рівні іонізуючих випромінювань значно перевищують допустимі. У виняткових випадках опромінення осіб, залучених до ліквідації радіаційної аварії та її наслідків, вище основних дозових меж опромінення допускається лише за їх письмовою згодою, у випадках, якщо не можна вжити заходів, які виключають їх перевищення, і може бути виправдано лише рятуванням життя людей та попередженням подальшого небезпечного розвитку аварії і опромінення більшої кількості людей;

організувати створення резерву сил і засобів, ланок ГДЗС, захисного одягу, приладів індивідуального і групового дозиметричного контролю, який знаходиться за зоною радіоактивного забруднення;

визначити через адміністрацію об’єкта зони радіоактивного забруднення, позначити їх і виставити пости безпеки;

встановити сигнали попередження та відходу з позицій для особового складу, який знаходиться в особливо небезпечній зоні.

4.4.4. Після ліквідування пожежі КГП зобов’язаний:

організувати санітарну обробку особового складу, який працював у небезпечній зоні, і вихідний дозиметричний контроль;

провести дезактивацію і дозиметричний контроль засобів захисту органів дихання, зору, захисного одягу, взуття, спорядження, пожежно-рятувальної техніки.

5. Гасіння пожеж у будинках і спорудах

5.1. Гасіння пожеж у будинках і спорудах

5.1.1. Під час пожежі у будинках і спорудах можливі:

наявність великої кількості людей, яким загрожують небезпечні фактори пожежі;

задимлення на поверхах, де відбувається горіння, на нижче та вище розташованих поверхах;

вибухи та спалахи;

у разі обмеженої кількості дверних і віконних прорізів можливе підвищення температури до небезпечного для людини рівня не тільки в приміщеннях, де знаходиться зона горіння, а і в приміщеннях, що знаходяться поряд;

велике горюче навантаження приміщень;

поверхневе горіння матеріалів і речовин;

швидке поширювання вогню і диму через значну кількість отворів дверей, вікон, побутових та технологічних прорізів, комунікацій, балконів тощо;

втрата цілісності, несучої здатності будівельних конструкцій та їх обвалення, поширювання в цих місцях полум’я;

горіння в порожнинах будівельних конструкцій і в завалах;

наявність матеріалів, у разі горіння яких виділяються небезпечні хімічні речовини;

заповнення приміщень вибухонебезпечними та токсичними леткими продуктами горіння, які не можна виявити візуально за зовнішніми ознаками;

наявність пошкоджених електромереж та електроприладів під напругою, в тому числі з пошкодженою електроізоляцією;

пошкодження газових магістралей.

5.1.2. Під час гасіння пожежі в підвалах КГП зобов’язаний:

встановити конструктивні особливості перекриття над підвалом, стін та перегородок, наявність прорізів та комунікацій різного призначення (вентиляційних, ліфтових, електрокабельних, технологічних тощо) і можливість поширювання по них вогню на поверхи будівлі та у прилеглі приміщення підвалу;

встановити наявність віконних приямків та можливість введення через них стволів для зниження температури, видалення диму;

вжити заходів для попередження задимлення сходових кліток, використовуючи з цією метою перемички і засоби димовидалення;

за неможливості швидкого проникнення до осередку пожежі через двері або віконні приямки визначити місця розкриття отворів у перекриттях чи стінах;

вжити заходів щодо зниження температури у приміщеннях підвалу, для чого використовувати розпилені водяні струмені або піну;

провести перевірку будівельних конструкцій (у тому числі методом розкривання) поверху, розташованого над підвалом;

у разі необхідності подати стволи на захист поверху, розташованого вище;

для гасіння застосовувати, як правило, стволи "Б", стволи-розпилювачі та піну; більш потужні стволи використовувати при розвинутих пожежах.

5.1.3. Під час гасіння пожеж на поверхах будівель КГП зобов’язаний:

встановити наявність загрози людям, шляхи і способи їх рятування та евакуації, попередити виникнення паніки;

застосовувати стволи, що перекриваються, та піну; більш потужні стволи застосовувати тільки під час розвиненої пожежі і протягом обмеженого часу;

для подачі води на верхні поверхи чи покрівлю використовувати стаціонарні сухотруби і пожежні крани-комплекти;

використати засоби протипожежного захисту об’єкта - систему димовидалення, насоси-підвищувачі, систему пожежогасіння, пожежні ліфти тощо;

якщо горіння проходить на одному чи декількох поверхах, організувати подавання стволів на поверхи, де відбувається горіння, а на вище і нижче розташовані поверхи вводити стволи на їх захист;

для попередження поширювання вогню на вище і нижче розташовані поверхи організувати розкривання конструкцій з порожнинами та їх проливання;

перевіряти, а у разі необхідності подавати стволи на захист побутових, технологічних прорізів, каналів, комунікацій, балконів у вище і нижче розташовані поверхи, на горище;

організувати гасіння усіх приміщень, де відбувається горіння, одночасно, загальна кількість стволів визначається розрахунком, але, як правило, не менше одного ствола на кожне приміщення;

у разі недостатньої кількості сил і засобів організувати гасіння послідовно, подаючи стволи від крайніх приміщень, де відбувається горіння, до центру пожежі;

на поверхах з важкогорючими конструкціями стін чи перегородок організувати подавання резервних стволів зі сходових кліток секцій, що не горять, у приміщення, які розташовані поряд з приміщеннями, де відбувається горіння; організувати перевірку приміщень, суміжних з приміщеннями, де відбувається горіння, з іншої сходової клітки, навіть за наявності капітальної стіни;

організувати перевірку суміжних приміщень, проводячи контрольні розкриття всіх місць, куди міг поширитися вогонь, особливу увагу звернути на нижні і верхні частини вертикальних конструкцій з порожнинами;

у разі горіння перекриття і загрози його обвалення організувати виведення людей з небезпечної зони, вище і нижче розташованих поверхів;

організувати подачу стволів на поверхи через сходові клітки або через вікна, балкони, по ручних пожежних драбинах, автодрабинах, автопідіймачах, використовуючи рятувальні мотузки;

організувати розкриття конструкцій одночасно зверху і знизу;

вжити заходів щодо попередження можливих вибухів балонів з газами, систем опалення тощо.

5.1.4. Під час гасіння пожежі на горищах та покрівлях КГП зобов’язаний:

подавання перших стволів здійснювати, як правило, по сходових клітках, а у разі необхідності - через слухові вікна, надалі розкривати отвори у покрівлі;

зосередити на місці пожежі необхідну кількість сил і засобів для розкриття покрівлі;

у разі необхідності організувати розкриття покрівлі для видалення диму, зниження температури, подачі стволів до горища;

при розвинутій пожежі організувати гасіння стволами, поданими безпосередньо з ручних пожежних драбин, автодрабин, автопідіймачів, які потрібно розставляти рівномірно по периметру будівлі (пожежі) з таким розрахунком, щоб струменями води проливалася вся площа пожежі; гасіння здійснювати по периметру пожежі, просуваючись від капітальних стін до центру пожежі;

організувати подачу стволів, що перекриваються, стволів-розпилювачів, застосовувати змочувальники чи піну;

передбачити резервні стволи для захисту верхнього поверху будівлі (під горищем).

5.2. Гасіння пожеж у тунелях теплотрас

5.2.1. Під час гасіння пожеж у тунелях теплотрас можливо:

підвищення температури до небезпечного для людини рівня;

нагрівання до високих температур трубопроводів, пошкодження арматури трубопроводів, розтікання та розбризкування нагрітого теплоносія та нагрітої пари теплоносія під тиском;

пошкодження і горіння термоізоляції теплотрас, оголення нагрітих до високих температур трубопроводів.

5.2.2. Під час гасіння пожеж у тунелях теплотрас КГП зобов’язаний:

визначити межі зони горіння та межі локалізування пожежі;

за допомогою технічного персоналу об’єкта (міста) вжити заходів щодо зниження температури теплоносія в теплопроводах, а за можливості перекрити його подачу;

провести розвідку отворів у конструкціях тунелю по всій його довжині для введення засобів пожежогасіння;

у разі необхідності за узгодженням з технічним персоналом служби, яка експлуатує тунель, проробити отвори у конструкціях тунелю для зниження температури та подачі пожежних стволів (вогнегасних речовин);

подати стволи "Б" або заповнити тунель піною, парою чи інертними газами;

організувати зняття теплоізоляції з трубопроводів з метою попередження поширювання по ній вогню.

5.3. Гасіння пожеж на новобудовах та об’єктах, що реконструюються

5.3.1. Під час гасіння пожеж на новобудовах та об’єктах, що реконструюються, можлива наявність:

зовнішніх та внутрішніх горючих матеріалів;

складів з небезпечними речовинами;

тимчасових електрокабелів та електрощитів під напругою;

балонів з газами та барабанів з карбідом кальцію;

отворів та прорізів у міжповерхових перекриттях, відсутність на висотах та в місцях отворів огорожі та сходових маршів тощо;

перебування людей в нічний час у пристосованих для тимчасового проживання приміщеннях.

5.3.2. Під час гасіння пожежі на новобудовах та об’єктах, що реконструюються, КГП зобов’язаний:

встановити наявність людей у пристосованих для тимчасового проживання приміщеннях;

забезпечити захист стволами несучих конструкцій будівель, риштувань, драбин (трапів), переходів;

відключити електроенергію та встановити місця зберігання небезпечних речовин та матеріалів;

під час горіння матеріалів ззовні будинку організувати подачу потужних водяних струменів і не допускати поширювання вогню усередину будівлі;

під час розвинутих пожеж організувати подачу лафетних стволів і стволів "А" усередину будівлі;

у разі неможливості подачі необхідної кількості стволів організувати розбирання горючих матеріалів, створюючи протипожежні розриви;

визначити позиції ствольників, шляхи виходу їх на позиції та відходу;

в окремих випадках гасіння здійснювати зі стволів, що подаються за допомогою пожежних автодрабин, автопідіймачів та баштових кранів.

5.4. Гасіння пожеж у будівлях підвищеної поверховості та висотних будинках

5.4.1. У будівлях підвищеної поверховості та висотних будинках у разі пожеж можливі:

наявність великої кількості людей, яким загрожують небезпечні фактори пожежі, виникнення серед людей паніки;

складність проведення рятувальних робіт;

поширювання вогню і токсичних продуктів горіння у вертикальному напрямку як усередині будівлі, так і ззовні;

задимлення сходових кліток і верхніх поверхів через шахти ліфтів та інші вертикальні канали;

висока температура на шляхах евакуації та поверхах, де виникла пожежа (у коридорах і на сходових клітках);

складність у керуванні силами і засобами, які беруть участь у гасінні пожежі;

відсутність необхідної кількості техніки та обладнання, яке може бути використане під час гасіння пожеж у висотних будинках;

складність подачі засобів гасіння до верхніх поверхів будівлі;

необхідність застосовування спеціальних технічних засобів для проведення рятувальних робіт і ліквідування пожежі.

5.4.2. У разі гасіння пожежі в будівлях підвищеної поверховості та висотних будинках розвідку необхідно проводити декількома розвідувальними групами.

5.4.3. Під час розвідки пожежі, крім виконання основного оперативного завдання, необхідно встановити:

ступінь загрози людям, шляхи і способи їх рятування;

можливість використання пожежних ліфтів, стаціонарних засобів гасіння, видалення диму, пожежних кранів-комплектів, підвищення тиску води в пожежних кранах тощо.

5.4.4. Під час гасіння пожежі у будівлях підвищеної поверховості та висотних будинках КГП зобов’язаний:

організувати рятування людей;

зосередити на місці пожежі у мінімально короткий час потрібну кількість пожежних автодрабин і автопідіймачів, ланок ГДЗС;

вжити заходів щодо запобігання паніці, використовуючи внутрішню систему сповіщення, гучномовний зв’язок, плакати тощо;

для подачі вогнегасних речовин, у першу чергу, використовувати пожежні крани-комплекти і стаціонарні сухотруби з одночасним проведенням оперативного розгортання від пожежно-рятувальних автомобілів;

підйом особового складу і пожежно-технічного обладнання на поверхи здійснювати сходовими клітками за допомогою пожежних автодрабин, автопідіймачів тощо (забороняється для цього використовувати ліфти, за винятком пожежних ліфтів, спеціально передбачених для цих цілей);

прокладання рукавних ліній ззовні будівлі здійснювати зі скаток чи підйомом за допомогою рятувальних мотузок з наступним кріпленням рукавної лінії за несучі конструкції будівлі рукавними затримками;

під час прокладання магістральних рукавних ліній організувати встановлення одного розгалуження поблизу входу в будівлю, а другого - на один-два поверхи нижче від поверху, на якому виникла пожежа;

вжити заходів для захисту особового складу і пожежно-рятувальних автомобілів від скла та інших предметів, що падають з висоти, огородження небезпечної зони та виставлення постових;

для контролю за роботою рукавних ліній організувати виставлення постів з резервними рукавами з розрахунку один пост на одну рукавну лінію, прокладену вертикально; використовувати для цього рукава підвищеної міцності.

5.5. Гасіння пожеж покрівель великих площ

5.5.1. При пожежах покрівель великих площ можливі:

швидке поширювання вогню порожнинами і нижніми горючими поверхнями покриттів, а також виділення великої кількості диму;

проведення трудомістких робіт з розкривання конструкцій;

велика віддаленість осередків пожежі від зовнішніх входів до будівлі;

наявність світлових аераційних ліхтарів;

обрушення конструкцій на великій площі.

5.5.2. Під час гасіння покрівель великих площ КГП зобов’язаний:

організувати подачу стволів на гасіння і захист у двох напрямках - усередину будівлі і на покриття;

організувати ліквідування горіння знизу за допомогою стаціонарних і переносних лафетних стволів і стволів "А", а на покритті - стволами "А" та "Б";

забезпечити захист несучих конструкцій даху;

за наявності протипожежних вогнестійких зон враховувати можливість переходу вогню як під зоною, так і по даху;

у разі швидкого поширювання вогню організувати створення протипожежних розривів у покритті, за вихідні рубежі використовувати вогнестійкі зони, протипожежні стіни, зосереджуючи у цих пунктах необхідну кількість сил і засобів.

5.6. Гасіння пожеж у будівлях з металевими конструкціями з використанням горючих полімерних утеплювачів

5.6.1. При пожежах у будівлях і спорудах з металевих конструкцій з горючими утеплювачами (пінополістирол, пінополіуретан тощо) можливі:

швидке та приховане поширювання вогню по полімерному утеплювачу усередині стінових і покрівельних панелей;

виділення токсичних речовин та сильне задимлення;

утворення нових осередків пожежі всередині будівлі від полімерного утеплювача і бітуму, що горять і розтікаються;

швидка деформація несучих конструкцій і обвалення покриття та інших незахищених металевих конструктивних елементів.

5.6.2. Під час гасіння пожеж у будівлях з металевими конструкціями з використанням горючих полімерних утеплювачів КГП зобов’язаний:

організувати подачу стволів "А" і "Б", а при необхідності - переносних лафетних стволів у декількох напрямках:

1) усередину будівлі - для охолодження несучих конструкцій покриття, колон нижнього поясу, покрівельних панелей, а також на гасіння осередків усередині будівлі і на захист майна;

2) на покриття будівлі - для гасіння і попередження поширювання вогню по всій площі з одночасним проробленням отворів для видалення диму і зниження температури, а також розкриттям покрівельного килиму і влаштуванням розривів в утеплювачі;

3) на зовнішню поверхню стін - для охолодження і гасіння стінових панелей з одночасним розкриттям конструкцій і влаштуванням розривів;

враховувати можливість переходу вогню до суміжних секцій і відсіків через пояси в огороджувальних конструкціях, протипожежні стіни і перегородки;

під час гасіння пожежі на покритті використовувати світлові аераційні ліхтарі та вентиляційні канали для випуску диму;

після закінчення гасіння пожежі організувати перевірку стінових і покрівельних панелей з метою ліквідування можливих незначних осередків горіння.

5.7. Гасіння пожеж у лазнях-саунах

5.7.1. Під час пожеж у лазнях-саунах можливі:

накопичення та вибух продуктів термічного розкладання (піролізу) деревини з наступним викидом гарячих газів;

наявність людей;

велике задимлення та висока температура;

мала кількість входів та віконних отворів;

швидке поширювання вогню оздоблювальними матеріалами приміщень;

наявність електрообладнання, що знаходиться під напругою;

небезпека падіння особового складу в басейни та отримання опіків від гарячих предметів та конструкцій.

5.7.2. Під час гасіння пожеж у лазнях-саунах КГП зобов’язаний:

з’ясувати наявність людей, їх кількість та організувати їх евакуацію (рятування);

з’ясувати схему розташування приміщень, басейнів тощо;

для гасіння пожежі в парильному відділенні в першу чергу використати стаціонарний зрошувальний сухотруб;

за можливості організувати попереднє вентилювання приміщень для зниження температури, концентрації диму і продуктів піролізу деревини, для чого застосовувати димовисмоктувач та засоби природної вентиляції, а також подачу піни;

розстановку сил і засобів здійснювати з урахуванням можливого вибуху у парильному відділенні;

створити резервні ланки ГДЗС;

відкривати двері потрібно таким чином, щоб у момент відкриття пожежний знаходився за стіною, прикриваючись дверним полотном, і був найближче до підлоги.

5.8. Гасіння пожеж у закладах охорони здоров’я, дошкільних та навчальних закладах

5.8.1. Під час пожеж у закладах охорони здоров’я, дитячих дошкільних та навчальних закладах можливі:

наявність категорії людей з непередбачуваною поведінкою (хворі, малі діти тощо);

виникнення паніки;

наявність людей з обмеженими фізичними можливостями;

наявність людей, у яких стресова ситуація може викликати погіршення здоров’я;

наявність безперервних процесів (операцій, реанімаційних процесів тощо) та нетранспортабельних хворих;

наявність великої кількості дітей різного віку;

особливий (складний) план приміщень;

велика завантаженість горючими матеріалами;

розвинута система вентиляції і кондиціювання повітря;

наявність великої кількості медпрепаратів на основі ЗР та ГР, горючої рентгенівської плівки, хімічних реактивів, балонів з газами тощо;

наявність цінної та унікальної медичної апаратури;

наявність обладнання з радіоактивними елементами;

наявність бактеріологічних препаратів.

5.8.2. У разі гасіння пожежі у закладах охорони здоров’я КГП зобов’язаний під час розвідки пожежі встановити:

які заходи вжито медичним персоналом для евакуації хворих з приміщень, у яких їм загрожує небезпека;

кількість хворих, які підлягають евакуації, їх транспортабельність, шляхи і черговість евакуації;

кого з медичного персоналу можна залучити до роботи з евакуації хворих і місце їх евакуації;

оцінити дані розвідки і рекомендації обслуговуючого персоналу, оцінити обстановку і якою мірою вона може впливати на успішну евакуацію хворих;

організувати з урахуванням рекомендацій медичного персоналу порядок евакуації важкохворих (хворих, яких на цей час оперують, які перебувають під наркозом; немовлят, які перебувають у кувезах), залучивши необхідну кількість сил і засобів для рятування людей, та захист їх від небезпечних факторів пожежі;

для попередження паніки, враховуючи консультації обслуговуючого персоналу, особливо під час роботи особового складу у пологових будинках, нервово-психіатричних та інфекційних лікарнях, не вмикати звукові та світлові сигнали під час під’їзду до місця пожежі, встановлювати, за можливості, пожежні автомобілі та прокладати рукавні магістральні лінії за будівлями, огорожами, щоб їх не могли бачити хворі;

після евакуації хворих організувати перевірку всіх приміщень, що задимлені, горять, а також суміжні з ними, та шляхів, якими проводилась евакуація, від адміністрації закладу охорони здоров’я вимагати перевірки наявності хворих (немовлят);

організувати захист від проливання надлишку води у склади медикаментів, аптек, фармацевтичних відділень і обладнання лікувальних кабінетів;

після ліквідування пожежі в інфекційному відділенні організувати санітарну обробку особового складу пожежно-рятувальних підрозділів, керуючись вказівками медичного персоналу.

5.8.3. Під час гасіння пожежі у навчальному закладі КГП зобов’язаний:

з’ясувати кількість і вік учнів (студентів);

організувати спільно з вчителями (викладачами) планову і швидку евакуацію дітей, у першу чергу дітей молодшого віку;

після евакуації організувати перевірку всіх приміщень, що задимлені, горять, а також суміжні з ними, та шляхів, якими проводилось евакуація, від керівника (вчителів, викладачів) навчального закладу вимагати перевірки наявності учнів (студентів);

організувати захист чи евакуацію цінного обладнання.

5.8.4. Під час гасіння пожежі у дитячому дошкільному закладі КГП зобов’язаний:

організувати евакуацію дітей спільно з обслуговуючим персоналом;

організувати перевірку, чи не залишилися діти у гральних і спальних кімнатах, підсобних приміщеннях, чи немає дітей у шафах, на ліжках і під ними, за занавісками і різними меблями;

після евакуації вимагати від керівника (вихователів) дитячого закладу перевірки наявності дітей.

5.9. Гасіння пожеж у культурно-видовищних закладах

5.9.1. Гасіння пожеж у культурно-видовищних закладах, особливо у період їх роботи, пов’язано з проведенням складних робіт з евакуації і рятування людей. Під час пожеж на цих об’єктах можливі:

наявність великої кількості людей у залі для глядачів і сценічному комплексі, виникнення паніки;

швидке поширювання вогню сценою, перехід його до зали для глядачів і на горище, а також поширювання вогню вентиляційними системами, пустотами;

обвалення колосників над сценою, підвісної стелі та перекриттів над залою для глядачів;

сильне задимлення зали для глядачів, гримерних, складів та шляхів евакуації (фойє, сходових кліток тощо).

5.9.2. Під час гасіння пожежі у культурно-видовищних закладах КГП зобов’язаний:

вжити заходів для попередження паніки;

організувати і провести у мінімальний строк евакуацію людей із зали для глядачів, у першу чергу з галерей, балконів;

встановити кількість обслуговуючого персоналу, який знаходиться у підвалах та за межами зали для глядачів.

5.9.3. Під час пожежі на сцені КГП зобов’язаний:

організувати подачу стволів на сцену зі сторони зали для глядачів з одночасним захистом колосників і карманів сцени, а також прорізів у суміжні зі сценою приміщення;

на гасіння сцени та захист колосників подавати потужні стволи “А” та лафетні стволи;

організувати опускання протипожежної завіси і охолодження її зі сторони зали для глядачів;

організувати гасіння і захист стаціонарними засобами пожежогасіння (установками пожежогасіння, лафетними стволами, водяними завісами тощо);

за умови недостатньої кількості сил і засобів, явної загрози переходу вогню і диму до зали для глядачів, а також з метою запобігання задимленню зали для глядачів при наявності в ній людей організувати відкривання димових люків;

опустити декорації, що горять, до рівня планшета сцени;

організувати розвідку на горищі, у залі для глядачів і трюмі.

5.9.4. Під час пожежі у трюмі застосовують піну, забезпечивши захист планшета сцени з оркестрового приміщення, потім вводять стволи для захисту інших приміщень.

5.9.5. У разі горіння колосників перші стволи на гасіння необхідно подавати з боку сходових кліток, застосовуючи пожежні автодрабини та колінчасті автопідіймачі, вводити резервні стволи до приміщення горища над залою для глядачів.

5.9.6. Під час пожежі у залі для глядачів:

організувати подачу стволів на гасіння пожежі, на захист сцени і горища, а також на захист інших приміщень;

організувати опускання протипожежної завіси та її охолодження;

вжити заходів для захисту підвісної стелі, звертаючи особливу увагу на зниження температури на горищі і на неприпустимість перевантаження стелі;

організувати перевірку вентиляційної системи, за необхідності розкрити повітропроводи і подати у них стволи;

вжити заходів щодо захисту особового складу від можливого падіння ліпних архітектурних прикрас, різних конструкцій будівель, лебідок тощо.

5.10. Гасіння пожеж на виставках, у музеях, бібліотеках, архівних сховищах, церквах (культових релігійних приміщеннях і спорудах), приміщеннях обчислювальних центрів та об’єктів зв’язку

5.10.1. У разі пожежі на цих об’єктах можливі:

скупчення великої кількості людей, виникнення паніки;

наявність великої кількості горючих матеріалів і унікальних цінностей;

пошкодження вогнем, димом і вогнегасними речовинами наукових, історичних, художніх та інших культурних цінностей;

деформація незахищених металоконструкцій, їх обвалення;

розповсюдження пожежі на значні площі, задимлення приміщень великих об’ємів;

складність планування;

відсутність достатньої кількості входів і віконних отворів.

5.10.2. Під час гасіння пожежі у музеї, бібліотеці, церкві, архівному сховищі, на виставці КГП зобов’язаний:

вжити заходів для евакуації людей та попередження паніки;

створити штаб на пожежі, до якого залучити представників об’єкта;

з’ясувати в адміністрації місця розташування унікальних цінностей і ступінь загрози їм від вогню і диму, необхідність і порядок їх евакуації;

визначити, які вогнегасні речовини можуть бути застосовані для гасіння;

організувати гасіння пожежі з одночасним захистом майна від вогнегасних речовин;

організувати гасіння пожежі і розбирання конструкцій, зберігаючи експонати і архітектурне оформлення приміщень;

вжити заходів щодо охорони евакуйованого майна та цінностей до прибуття працівників органів внутрішніх справ;

організувати перевірку порожнин будівельних конструкцій перекриттів, перегородок, вентиляційних і калориферних каналів, здійснивши заходи щодо припинення поширювання вогню по них;

застосовувати прогумовані рукава, а на гасіння подавати стволи, що перекриваються, піну, розпилену воду, вогнегасні порошки, інертні гази.

5.10.3. Під час гасіння пожежі у приміщеннях обчислювального центру або на об’єкті зв’язку КГП зобов’язаний:

з’ясувати в адміністрації об’єкта місце пожежі, наявність у будинку людей, розташування машинних залів, наукових та матеріальних цінностей і ступінь загрози їм від вогню і диму, чи спрацювала автоматична установка пожежогасіння;

визначити, які вогнегасні речовини можна використовувати для гасіння, зазвичай, застосовувати вогнегасні порошки, інертні гази і піну;

за узгодженням з адміністрацією вживати заходів щодо відключення силової та освітлювальної мережі, вентиляції;

організувати гасіння пожежі з одночасним захистом обчислювального обладнання та іншого майна від вогнегасних речовин;

організувати перевірку технічних поверхів, порожнин підпільного простору, перекриттів, перегородок, вентиляційних, калориферних, кабельних та інших комунікаційних каналів, вжити заходів щодо попередження поширювання вогню по них;

вжити заходів щодо охорони евакуйованого майна до прибуття працівників органів внутрішніх справ.

5.11. Гасіння пожеж у дерев’яних будівлях V ступеня вогнестійкості

5.11.1. Під час пожеж у дерев’яних будівлях V ступеня вогнестійкості можливі:

наявність людей;

швидке поширення вогню по дерев'яних конструкціях та, як наслідок, обмежений час щодо рятування, евакуації та надання допомоги потерпілим;

накопичення та вибух продуктів термічного розкладання (піролізу) деревини з наступним викидом гарячих газів;

ефект зворотної тяги з подальшим вибухом;

велике задимлення та висока температура;

обвалення та обрушення конструкцій через незначний час з початку виникнення пожежі;

наявність електрообладнання, що знаходиться під напругою, газових балонів та устаткування;

небезпека падіння особового складу в прогалини та отримання опіків від гарячих предметів і конструкцій.

5.11.2. Під час гасіння пожеж у дерев’яних будівлях V ступеня вогнестійкості КГП зобов’язаний:

встановити наявність людей, їх кількість та організувати їх евакуацію (рятування);

уточнити схему розташування приміщень, переходів, наявність рівнів на поверхах;

організувати попереднє вентилювання приміщень для зниження температури, концентрації диму і продуктів піролізу деревини, для чого до моменту входу у приміщення особового складу розбити вікна;

здійснювати розстановку сил і засобів з урахуванням можливого вибуху в будівлі;

для проведення робіт застосовувати ланки ГДЗС, особовому складу яких забезпечувати захист відкритих частин обличчя шляхом обов’язкового використання підшоломників;

відкривати двері за допомогою рятувальної мотузки таким чином, щоб у момент відкриття пожежний знаходився за стіною, прикриваючись дверним полотном, і був найближче до підлоги;

гасити пожежу усередині будівлі за допомогою тонко розпилених струменів;

у разі відсутності людей в будівлях V ступеня вогнестійкості гасіння здійснювати тільки ззовні будівель потужними стволами «А» та лафетними стволами.

6. Гасіння пожеж у будівлях промислових підприємств

6.1. Гасіння пожеж на енергетичних об’єктах і у приміщеннях з електроустановками

6.1.1. У разі пожежі на енергетичних підприємствах, у приміщеннях з електроустановками можливі:

швидке поширювання вогню у разі пошкодження мастильної системи генераторів, трансформаторів і розподільних пристроїв, розтікання мастила, що горить, у кабельні тунелі, напівповерхи та мастильні підвали, а також по горючому утеплювачу та конструктивних елементах будівлі;

викиди та розбризкування під тиском мастила, що горить;

горіння рідкометалевого теплоносія (натрію, калію), у разі взаємодії якого з водою та деякими іншими вогнегасними речовинами підвищується температура, виділяється водень, внаслідок чого можуть відбуватися вибухи;

виникнення небезпечних рівнів радіації;

утворення вибухонебезпечних концентрацій у разі руйнування системи охолодження на водні;

порушення сталого радіозв’язку;

сильне задимлення з утворенням токсичних продуктів горіння;

деформація та обвалення незахищених металевих конструкцій покрівлі, ходових містків, майданчиків, технологічного обладнання;

наявність електроустановок під високою напругою, ураження особового складу електричним струмом.

6.1.2. Під час гасіння пожежі на енергетичних підприємствах і у приміщеннях з електроустановками КГП зобов’язаний:

встановити зв’язок зі старшим зміни на енергетичному об’єкті, отримати від нього дані щодо обстановки на пожежі і письмовий допуск на проведення гасіння пожежі;

встановити наявність та працездатність стаціонарних установок пожежогасіння, сухотрубів для подачі вогнегасних речовин і порядок приведення їх в дію;

встановити дільниці і приміщення, де можливе і неможливе перебування пожежних, та можливість проведення ними оперативних дій;

встановити, які електроустановки будуть небезпечні для пожежних у процесі гасіння, робота яких систем і агрегатів буде сприяти поширюванню пожежі;

отримати від уповноважених на те посадових осіб об’єкта інструктаж з безпеки праці під час гасіння;

розвідку проводити у декількох напрямках можливого поширювання вогню;

створити штаб на пожежі, до якого залучити інженерно-технічний персонал об’єкта;

для гасіння пожежі, в першу чергу, використовувати стаціонарні засоби, порошок, вуглекислоту, а для захисту перекриттів, металевих будівельних конструкцій - лафетні стволи та стволи "А";

перекриття подачі водню на охолодження генераторів узгоджувати і проводити за допомогою обслуговуючого персоналу об’єкта;

гасіння пожежі на енергетичному об’єкті без постійного чергового персоналу до прибуття виїзної бригади проводити тільки за заздалегідь розробленим і узгодженим оперативним планом пожежогасіння; вжити заходів для виклику обслуговуючого персоналу об’єкта;

не допускати скупчення особового складу у приміщеннях з електроустановками;

під час гасіння пожеж на енергетичних об’єктах і у приміщеннях з електроустановками без їх знеструмлення керуватися вимогами мінімальних безпечних відстаней до електроустановок під напругою, які горять, під час подачі пожежними вогнегасних речовин із ручних стволів, які наведені у додатку 11 до цього Статуту;

гасіння вогню усередині трансформаторів та іншого наповненого мастилом електрообладнання здійснювати порошком, піною чи розпиленою водою, стволи подавати через отвори шинопроводів, при цьому уникати аварійного зливання мастила з трансформаторів.

6.1.3. Під час гасіння пожеж на об’єктах атомних електростанцій КГП зобов’язаний:

організувати гасіння відповідно до вимог підпунктів 2.2.3, 2.2.4 пункту 2.2 глави 2 та 4.4.1, 4.4.4 пункту 4.4 глави 4 цього розділу;

створювати відокремлені оперативні дільниці з гасіння пожежі у зоні чи приміщеннях з підвищеним рівнем радіації;

встановити і постійно підтримувати зв’язок з підрозділами і ланками ГДЗС, які працюють у зонах підвищеної радіації, за необхідності давати вказівки щодо порядку виконання робіт;

для належної роботи штабу на пожежі задіяти автоматичну телефонну станцію АЕС.

6.2. Гасіння пожеж на підприємствах металургії та машинобудування

6.2.1. У разі виникнення пожеж на підприємствах металургії та машинобудування можливі:

швидке поширювання вогню мастилопроводами, кабельними тунелями і поверхами, транспортерними галереями, покриттями великої площі і системами гідравліки, що знаходяться під високим тиском;

виникнення і поширювання пожежі нижче рівня землі і на висотах;

сильне задимлення приміщень великих об’ємів, що поширюється на значну відстань від осередку горіння;

розливи розплавленого металу і шлаку;

факельне горіння газів і рідин, що знаходяться в апаратах і трубопроводах під тиском;

загазованість території аміаком, коксовим, доменним та іншими газами, вибухи газів і сажі.

6.2.2. Під час гасіння пожежі на підприємствах металургії та машинобудування КГП зобов’язаний:

організувати штаб на пожежі незалежно від її розмірів;

визначити можливість зупинки технологічного обладнання і відключення електроенергії, необхідність припинення подачі мастила до гідросистеми, займистих і горючих речовин як добавки до шихти на трактах подачі вугілля;

визначити можливість поширювання вогню у перевантажувальних вузлах, транспортерних галереях, кабельних тунелях, підвалах та у машинній залі;

залучати аварійно-газорятувальну службу об’єкта для контролю за аналізом повітря у районі робіт;

у разі гасіння факела газу у місцях руйнування газопроводу всі дії з гасіння пожежі узгоджувати з адміністрацією об’єкта для виключення можливості завдання шкоди процесам виробництва, а також загазованості території та будівель;

для гасіння пожежі у транспортерних галереях організувати подачу потужних водяних стволів на гасіння і захист несучих конструкцій, визначити позиції ствольників у місцях примикання галерей до перевантажувальних вузлів і спирання на підтримувальні колони;

для гасіння пожеж на прокатних станах організувати подавання пінних стволів на захист тунелю підвідних мастилопроводів і з боку енергетичних та машинних залів;

у разі фонтанного горіння мастила, що виходить із систем гідравліки, залучати адміністрацію об’єкта для припинення подачі мастила та забезпечити інтенсивне охолодження металевих конструкцій;

організувати подавання у мастилопідвали пінних стволів для гасіння і захисту мастилобаків і траншей мастилопроводів;

у разі аварій, внаслідок яких має місце розлиття мастила і шлаку, організувати охолодження сусідніх несучих конструкцій.

6.3. Гасіння пожеж на підприємствах текстильної промисловості

6.3.1. Під час пожеж на підприємствах текстильної промисловості можливі:

швидке поширювання вогню займистими матеріалами, що знаходяться у розрихленому та пилоподібному стані;

вибухи у вентиляційних пристроях і приміщеннях, де можливе накопичення пилу;

складність видалення диму з будівель безліхтарного типу.

6.3.2. Під час гасіння пожежі на підприємствах текстильної промисловості КГП зобов’язаний:

організувати розвідку у декількох напрямках можливого поширювання пожежі;

у першу чергу вжити заходів щодо застосування автоматичних систем пожежогасіння;

вжити заходів для відключення систем вентиляції, пневматичного і монорейкового транспорту; у разі поширювання вогню цими системами застосовувати для гасіння піну;

організувати подавання стволів по фронту горіння через дверні, віконні та технологічні прорізи, з боку сходових кліток, сусідніх приміщень, одночасно подаючи стволи на захист горища, нижче і вище розташованих поверхів, суміжних приміщень і камер осаджування пилу;

у приміщеннях з наявністю пилу організувати подачу стволів-розпилювачів і тільки після зволоження приміщень проводити гасіння компактними струменями;

організувати застосовування розпиленої води чи піни під час пожежі на технічних горищах, у “пилових підвалах” та інших підвальних приміщеннях.

6.4. Гасіння пожеж у холодильниках

6.4.1. При пожежах у холодильниках можливі:

деформація та обвалення стелажів, утворення завалів з товарів, що зберігаються, і зруйнованих конструкцій;

приховані осередки пожежі;

сильне задимлення і погане освітлення приміщень, наявність шахт ліфтів, що створює умови для поширювання вогню на верхні поверхи;

порушення кріплення теплоізоляційних плит до стінових конструкцій і їх обвалення;

пошкодження комунікацій та обладнання для подавання холодоагентів, аміачного та іншого холодильного устаткування, що призводить до виникнення аварійних ситуацій з можливими вибухами, появою нових осередків пожежі, виникнення у приміщеннях вибухонебезпечних сумішей, отруєння і опіків особового складу токсичними і агресивними холодоагентами.

6.4.2. Під час гасіння пожежі у холодильнику КГП зобов’язаний:

з’ясувати місця розташування протипожежних поясів, отримати відомості про будівельні конструкції і продукцію, що зберігається;

для визначення меж поширювання вогню проводити контрольні розкривання теплоізоляції на всій її глибині; у разі поширювання вогню по теплоізоляції вжити заходів щодо створення у ній протипожежних розривів за допомогою механізованого інструменту;

вжити заходів щодо припинення роботи вентиляційної системи і подачі охолоджувальних речовин у обладнання приміщень, що горять, відключення холодильних установок, не допускати випуску холодоагенту до зони, де працює особовий склад;

для гасіння холодильних камер і теплоізоляції застосовувати розпилені струмені води із змочувальниками та піну;

вести інтенсивне зрошення хмари аміаку розпиленими струменями води.

6.5. Гасіння пожеж у торгових та складських приміщеннях

6.5.1. Під час пожеж у торгових та складських приміщеннях можливі:

горіння полімерних матеріалів і розтікання розплаву, що горить та сприяє виникненню нових осередків пожежі як по горизонталі, так і на нижче розташованих поверхах;

деформація та обвалення металоконструкцій, стелажів та утворення завалів у проходах;

складність планування, мала кількість входів і віконних отворів;

скупчення людей і майна;

наявність матеріалів, що мають різні фізико-хімічні властивості;

швидке поширювання вогню по горючій упаковці товарів;

інтенсивне димоутворення, виділення токсичних речовин.

6.5.2. Під час гасіння пожеж у торгових та складських приміщеннях КГП зобов’язаний:

уточнити місце розміщення товарів, визначити порядок і вжити заходів для їх евакуації чи захисту, використовуючи навантажувально-розвантажувальні технічні засоби;

для гасіння подавати розпилену воду стволами, що перекриваються, вогнегасні порошки, піну та інертні гази;

вжити заходів щодо охорони майна, що евакуйоване, до прибуття працівників органів внутрішніх справ або служби охорони об’єкта.

6.6. Гасіння пожеж на підприємствах деревообробної і целюлозно-паперової промисловості

6.6.1. Під час пожеж на підприємствах деревообробної і целюлозно-паперової промисловості можливі:

швидке поширювання вогню дерев’яними будівлями, галереями, транспортерами, вентиляційними системами, ексгаустерними установками тощо;

інтенсивне поширювання вогню по всій сушильній частині картонноробної та папероробної машини;

розлітання іскор на сусідні будівлі і спорудження у разі відкритої пожежі;

обвалення галерей;

розривання транспортерних стрічок та їх падіння на нульову позначку у галереях з нахилом;

виділення хлору та інших небезпечних хімічних речовин.

6.6.2. Під час пожежі на підприємствах деревообробної і целюлозно-паперової промисловості КГП зобов’язаний:

вжити заходів для припинення подавання сировини на картонноробні та папероробні машини одночасно з введенням водяних і пінних стволів; машини під час пожежі не зупиняти;

забезпечити засобами індивідуального захисту весь особовий склад (включаючи водіїв пожежно-рятувальних автомобілів), що працює у цехах з виробництва і зберігання хлору, хлоропродуктів, сірки та інших токсичних речовин, а також у спорудах для їх транспортування;

подати стволи до підземної бункерної галереї подачі щепи, для захисту бункерів і транспортерної стрічки, забезпечити інтенсивне проливання водою щепи, що є під бункерами, з її одночасним видаленням і розкриттям засипаних вікон бункерів; у разі розвиненої пожежі, за можливості, затопити бункери водою;

у галереях з нахилом подачі щепи і кори організувати введення стволів до верхньої частини галереї з боку цеху і організувати гасіння пожежі знизу вгору.

6.7. Гасіння пожеж на елеваторах, млинах та комбікормових заводах

6.7.1. У разі пожеж на елеваторах, млинах та комбікормових заводах можливі:

швидке поширювання вогню і продуктів горіння всіма приміщеннями як у вертикальному, так і в горизонтальному напрямках через технологічні отвори і прорізи, вентиляційними, аспіраційними системами, системами транспортування зерна, обладнанням, галереями тощо;

вибухи пилу з борошна і елеваторного пилу та продуктів розкладання, що супроводжується руйнуванням будівель (споруд).

6.7.2. Під час гасіння пожеж на елеваторах, млинах та комбікормових заводах КГП зобов’язаний:

вжити заходів щодо зупинки і перекривання вентиляційної та аспіраційної систем, зупинити роботу технологічного обладнання; якщо перекривні пристрої деформувались - організувати розкриття повітропроводів і заповнення їх піною;

визначити вид зернопродуктів (сировини), їх кількість;

гасіння і випуск сировини здійснювати з обов’язковою флегматизацією горючої газової суміші вуглекислотним газом чи азотом у силосі чи бункері;

для гасіння пожежі до вежі елеватора організувати подавання стволів з боку надсилосного приміщення за допомогою зовнішніх пожежних драбин чи пожежних автодрабин і знизу вежі - по внутрішніх драбинах. Одночасно вжити заходів щодо захисту галерей, що з’єднують вежу з млином чи іншими приміщеннями;

під час гасіння пожеж у млинах організувати подавання стволів-розпилювачів, у першу чергу до осередку пожежі та на поверх, розташований вище, потім на нижній поверх і на захист прорізів;

у приміщеннях з наявністю пилу з борошна та елеваторного пилу, а також розсипаного борошна застосувати стволи-розпилювачі або стволи з насадками-розпилювачами; гасіння компактними струменями проводити тільки після зволожування приміщення розпиленою водою, не допускаючи направлення їх на відкриті купи борошна;

у суміжних приміщеннях з наявністю пилу, що не горять, організувати змочування поверхні конструкцій і обладнання розпиленими струменями;

для подавання води на верхні поверхи організувати використання сухотрубів і пожежних кранів-комплектів з вмиканням насосів-підвищувачів;

для обмеження поширювання вогню галереями і транспортерами організувати введення у дію водяних завіс;

організувати у приміщеннях, які не горять, захист зерна і борошна від води.

6.7.3. Під час пожежі у зерносушарнях вжити заходів щодо зупинки вентиляторів, подачі теплоносія до сушильної камери, подачі зерна із сушарні на склад і збільшити подачу сирого зерна до сушарні.

7. Гасіння пожеж на об’єктах добування, зберігання, переробки та транспортування горючих речовин і газів

7.1. Гасіння пожеж у резервуарних парках зі зберігання займистих та горючих речовин (ЗР та ГР), а також зріджених вуглеводних газів (ЗВГ)

7.1.1. Пожежі у резервуарних парках зберігання ЗР, ГР і ЗВГ характеризуються:

розривами резервуарів, закипанням і викидом нафтопродуктів;

утворенням зон, що ускладнюють подачу вогнегасних речовин, у результаті обвалення покрівель резервуарів;

сильним тепловипромінюванням та конвективними потоками від резервуара, що горить;

швидким розвитком і поширюванням вогню технологічними лотками, розлитими ЗР і ГР, каналізаційними та іншими системами;

змінами напрямків потоків продуктів горіння і теплової дії залежно від метеорологічних умов.

7.1.2. Під час розвідки пожежі, крім виконання загальних завдань розвідки, необхідно визначити:

кількість та вид ЗР і ГР у резервуарі, що горить, та у сусідніх резервуарах, рівні заповнення, наявність водяної подушки, характер руйнування покрівлі резервуарів;

стан обвалування, загрозу пошкодження суміжних споруджень у разі викидів чи руйнувань резервуара, шляхи можливого розтікання рідини;

наявність і стан виробничої і зливової каналізації, оглядових колодязів і гідрозатворів;

можливість відкачування чи випуску нафтопродуктів з резервуарів і заповнення їх водою чи парою;

наявність, стан і можливість використання стаціонарних установок та засобів пожежогасіння, водопостачання і піноутворюючих речовин, можливість швидкої доставки піноутворюючих речовин із сусідніх об’єктів.

7.1.3. Для підготовки пінної атаки необхідно:

зосередити на місці пожежі та підготувати до дії розрахункову кількість і необхідний резерв піноутворювача і засобів пінного пожежогасіння;

призначити відділення і відповідальних з числа осіб начальницького складу для установлення, забезпечення роботи та обслуговування необхідної кількості пінопідйомників, пожежних автодрабин, переконатися у знаннях ними своїх обов’язків;

встановити та оголосити всьому особовому складу сигнали початку і припинення подачі піни, відходу особового складу за наявності загрози закипання та викиду нафтопродуктів з резервуара.

7.1.4. Під час гасіння пожежі в резервуарному парку КГП зобов’язаний:

організовувати штаб на пожежі, включивши до його складу представників адміністрації та фахівців об’єкта;

здійснити розрахунок необхідної кількості сил і засобів та зосередити їх на місці пожежі;

призначити з числа начальницького складу відповідальних за організацію відключення комунікацій резервуарів, охолодження резервуарів, що горять, та сусідніх з ними, підготовку пінної атаки, дотримання правил безпеки праці;

визначити порядок використання об’єктових установок пожежогасіння і стаціонарних засобів охолодження;

забезпечити доступ обслуговуючого персоналу об’єкта до запірної арматури для проведення операцій з перекриття і припинення подачі ЗР, ГР та горючих газів, використовуючи для їх захисту стволи "А", лафетні стволи та стволи-розпилювачі;

організовувати виведення рухомого складу (залізничних цистерн, автозаправників тощо) до безпечної зони;

проводити охолодження резервуарів, що горять, та сусідніх з ними резервуарів стволами “А” і лафетними стволами;

подачу піни чи вогнегасного порошку починати тільки після того, як підготовлено повну розрахункову кількість сил і засобів (з урахуванням резерву) для гасіння і охолодження резервуарів; у разі горіння ЗР, ГР в обвалуванні організувати негайне введення пінних або порошкових стволів;

у разі горіння декількох резервуарів і нестачі сил та засобів для одночасного гасіння всі сили і засоби концентрувати на гасінні одного резервуара, і після ліквідування пожежі на ньому перегрупувати сили та засоби для ліквідування горіння на інших резервуарах, гасіння починати з того резервуара, який найбільше загрожує сусіднім резервуарам, які не горять, а також технологічному обладнанню, будівлям і спорудам;

організовувати гасіння з навітряного боку, використовуючи пожежні автопідіймачі, пожежні автодрабини і пінопідйомники;

у разі горіння ЗР і ГР у "кишенях" резервуара, що утворились, організувати застосування пінних чи порошкових стволів, які подавати до отворів, що зроблені у корпусі резервуара;

у разі комбінованого гасіння "порошок-піна" організувати ліквідування горіння порошком, а потім для запобігання повторному спалахуванню подавати піну;

у разі горіння резервуара з темними нафтопродуктами з метою своєчасного попередження (недопущення) їх викидів організувати безперервне спостереження за прогріванням нафтопродуктів, а за наявності на дні резервуара води організувати її відкачування (зливання);

не допускати до небезпечної зони (в обвалування) особовий склад пожежно-рятувальних підрозділів і обслуговуючий персонал об’єкта, який безпосередньо не задіяний у гасінні; зміну ствольників проводити неодночасно, а по черзі, для того, щоб якомога менше людей знаходилось у небезпечній зоні (в обвалуванні);

вжити заходів щодо позначення периметрів резервуара, що горить, та сусіднього з ним резервуара під час горіння ЗР і ГР у підземних резервуарах;

вжити заходів щодо використання теплозахисних пожежних костюмів особовим складом, який працює зі стволами;

після ліквідування горіння у резервуарі подачу піни зразу не припиняти і слідкувати за тим, щоб всю поверхню дзеркала резервуара було покрито піною ще деякий час;

у разі недостатньої кількості сил і засобів, з метою збереження ЗР і ГР (у виняткових випадках) проводити відкачування їх під контролем фахівців з одночасним охолодженням стінок резервуара.

7.1.5. Під час гасіння зріджених вуглеводневих газів у резервуарах необхідно подавати потужні водяні стволи, використовувати стаціонарні лафетні установки і системи зрошення для охолодження ємкостей, що горять, та сусідніх з ними ємкостей; особливу увагу звернути на захист запірної арматури ємкостей та трубопроводів, що підходять до неї. Забезпечити перепуск газів з ємкостей, що горять, та з сусідніх ємкостей у вільні або випустити газ на факел з метою зниження тиску у ємкостях.

У разі спорожнення ємкостей, за можливості, передбачати заповнення їх інертним газом.

7.2. Гасіння пожеж газових і нафтових фонтанів, газо-, нафтопроводів

7.2.1. Під час пожеж газових і нафтових фонтанів та газо-, нафтопроводів можливі:

сильне тепловипромінювання та конвективні потоки;

деформація і обвалення будівельних конструкцій, технологічного обладнання та завалення ними свердловини, що ускладнює гасіння (подавання вогнегасних речовин);

повторні загоряння речовин від нагрітих металевих конструкцій і технологічного обладнання після ліквідування горіння;

гасіння протягом тривалого часу;

загазованість місцевості.

7.2.2. Основними завданнями КГП і штабу на пожежі є:

вибір способу гасіння і визначення необхідної кількості сил і засобів;

розроблення тактичного плану гасіння, визначення оперативних дільниць, організація зв’язку, коригування плану з урахуванням змін обстановки;

правильна розстановка сил і засобів на оперативних дільницях кожного окремого етапу робіт, постановка завдань підрозділам;

забезпечення взаємодії з відповідальним керівником робіт з ліквідування аварії, іншими службами (газорятувальна, інженерна, військова, медична, водопостачальна, транспортна, постачальна, харчувальна, контрольно-пропускна тощо), постановка завдань зі створення умов для успішної роботи пожежно-рятувальних підрозділів (забезпечення водою і пально-мастильними матеріалами, прокладання трубопроводів з гребінками до гирла свердловини, забезпечення спецодягом та іншими засобами індивідуального захисту, забезпечення побутових умов тощо);

організація своєчасного технічного обслуговування, ремонту пожежно-рятувальних автомобілів та інших видів пожежно-рятувальної техніки.

7.2.3. Підготовка до гасіння включає такі заходи:

створення розрахункових (на кожному етапі) запасів вогнегасних речовин;

розчищення гирла свердловини від обладнання, металоконструкцій та інших матеріалів;

розгортання розрахункової кількості сил і засобів.

7.2.4. Розчищення місця пожежі проводиться під прикриттям водяних стволів, зазвичай, особовим складом спеціальних (воєнізованих) підрозділів з попередження і ліквідації відкритих газових і нафтових фонтанів, а також технічним персоналом об’єкта.

7.2.5. Під час розгортання засобів гасіння необхідно:

у разі тривалих пожеж прокладати від водоймищ до фонтанів металеві трубопроводи діаметром 100-150 мм, обладнати їх головками і засувками;

у зоні високих температур, як правило, прокладати непрогумовані напірні рукава;

відпрацювати дії особового складу в умовах високих температур залежно від обраного способу гасіння і забезпечити його теплозахисними пожежними костюмами та іншими засобами захисту.

7.2.6. Залежно від типу фонтана гасіння проводити одним з таких способів:

закачуванням води до свердловини чи закриттям засувок превентора і противикидного обладнання;

струменями автомобілів газоводяного гасіння;

імпульсною подачею порошку спеціальними установками;

водяними струменями лафетних стволів;

вибухом спеціального заряду;

вихоропорошковим способом;

вогнегасним порошком за допомогою пожежно-рятувальних автомобілів;

комбінованим способом.

7.2.7. Під час закривання засувки превентора чи закачування води через обладнання на гирлі КГП зобов’язаний:

забезпечити охолодження обладнання на гирлі свердловини;

всіх працівників, які здійснюють закривання засувки чи превентора, змочувати водою у великій кількості і постійно захищати водяними струменями.

7.2.8. Під час гасіння фонтанів струменями води КГП зобов’язаний:

розрахувати необхідну кількість стволів;

розмістити стволи на відстані 6-8, але не далі 15 метрів від гирла свердловини;

стволи розмістити з навітряного боку рівномірно по дузі 210-270°;

направити струмені води під основу факела фонтана, а потім синхронно і повільно піднімати їх вгору, фіксуючи через кожні 1-2 метри на 30-50 секунд;

визначити один провідний ствол для управління струменями, за яким орієнтувати інші стволи.

7.2.9. Під час гасіння фонтана за допомогою автомобілів газоводяного гасіння КГП зобов’язаний:

розрахувати необхідну кількість автомобілів газоводяного гасіння, техніки для подачі води, пожежних рукавів і тракторів для страхування;

ліквідувати окремі осередки горіння навколо фонтана перед початком гасіння;

під час роботи декількох автомобілів призначити відповідального за забезпечення синхронної роботи;

встановити пожежні автомобілі газоводяного гасіння на відстані не більше 15 метрів від гирла свердловини і підготувати їх до роботи.

7.2.10. Гасіння іншими способами, що вказані у підпункті 7.2.6 цього пункту, проводиться за окремо розробленими рекомендаціями.

Гасіння вибухом проводиться за спеціально розробленим планом, за узгодженням з відповідними організаціями, коли інші способи неефективні.

7.2.11. Під час гасіння фонтанів на морських газонафтових промислах, крім виконання загальних завдань, КГП зобов’язаний:

залучати до гасіння пожежні судна, враховуючи стан метеорологічної обстановки;

для запобігання поширенню нафтової плівки, що горить, здійснювати заходи щодо обмеження їх площі;

встановити можливість висадки пожежного десанту на окремих морських платформах і на естакадних майданчиках;

організувати взаємодію пожежно-рятувальних підрозділів з іншими службами, яких залучають на допомогу;

встановити додаткові умовні сигнали і команди для працюючих на гасінні фонтанів.

7.2.12. Під час транспортування займистих речовин і горючих газів можливі:

перекачка займистих та горючих речовин під тиском до 60-80 атм.;

перекачка світлих та темних нафтопродуктів у міжцехових та міжзаводських умовах у гарячому стані, внаслідок чого під час аварій трубних трас посилюється пожежна небезпека і ускладнюється гасіння пожеж;

концентрація газоповітряної суміші під час аварій, що може призвести до вибуху при наявності джерела запалювання.

7.2.13. Під час розвідки пожежі при транспортуванні займистих речовин і горючих газів, крім виконання основних завдань, необхідно встановити:

наявність загрози людям, найближчим будинкам і спорудам;

розмір та форму пожежі;

загрозу розтікання чи вибуху займистих речовин та горючих газів;

місця розташування засувок для перекриття трубопроводів.

7.2.14. При гасінні пожеж на газо-, нафтопроводах КГП зобов’язаний:

створити штаб на пожежі;

організувати евакуацію людей;

організувати оточення місця пожежі;

організувати перекриття засувок подавання горючої речовини;

під час гасіння нафтопродуктів, що розтікаються та горять на різних площах, вжити заходів щодо обмеження розтікання речовини шляхом спорудження тимчасових порогів із землі та відвідних каналів;

організувати гасіння світлих нафтопродуктів на землі потужними водяними компактними струменями з товщиною шару, що не перевищує 3-5 см, якщо шар перевищує вказану товщину - піною.

7.2.15. Тактичні прийоми гасіння визначаються характеристикою речовини, що перекачується, розміром аварії на трубопроводі, рельєфом місцевості, наявністю загрози найближчим будинкам та спорудам.

7.3. Гасіння пожеж на об’єктах хімічної, нафтопереробної та нафтохімічної промисловості

7.3.1. Під час пожеж на об’єктах хімічної, нафтопереробної і нафтохімічної промисловості можливі:

наявність технологічних апаратів, комунікацій і ємкостей з горючими речовинами, які створюють загрозу вибуху і розтікання горючих рідин, а також хімічних речовин, що плавляться;

наявність факельного горіння газів чи речовин, що витікають з апаратів і комунікацій, що знаходяться під тиском;

наявність токсичних газів і пари, токсичних продуктів термічного розкладання матеріалів;

наявність речовин, для гасіння яких необхідні спеціальні засоби.

7.3.2. Під час розвідки пожежі, крім виконання основних завдань, необхідно встановити:

загрозу вибуху, руйнування, деформації технологічного обладнання і комунікацій; наявність запірної і дихальної арматури, трас електричних кабелів і контрольно-вимірювальних приладів, металевих несучих конструкцій, які вжито заходи щодо їх збереження і захисту;

наявність спеціальних засобів гасіння пожежі на об’єкті, можливість і доцільність їх застосування, а також повторне їх використання після заправки вогнегасними речовинами;

наявність, склад, кількість і місцезнаходження речовин, які здатні викликати вибух, опік, отруєння, бурхливе термічне розкладання чи викид агресивних і отруйних мас, способи захисту чи евакуації цих речовин з небезпечної зони;

наявність та місцезнаходження речовин, що здатні інтенсивно взаємодіяти на відкритому повітрі з водою, лугами, кислотами, вогнегасними та іншими речовинами;

заходи безпеки під час гасіння;

місця можливого виникнення пожежі чи вибуху у разі відключення електроенергії, води, пари, інертних газів, подавання холодоагентів;

апарати, обладнання і трубопроводи, що нагріваються за умовами технології до високих температур;

технологічні установки, негайна аварійна зупинка яких неможлива за технічних умов;

загрозу переходу вогню чи поширювання аварії до сусідніх цехів, установок, можливість і доцільність перекриття вентиляційних систем і виробничих комунікацій, можливість видалення горючих речовин, зниження тиску і температури в технологічних апаратах;

пропускну здатність промислової каналізації і можливість відведення води з території цеху (установки) під час тривалого гасіння.

7.3.3. Під час гасіння пожежі на об’єктах хімічної, нафтопереробної та нафтохімічної промисловості КГП зобов’язаний:

створити штаб на пожежі із залученням до нього представників об’єкта;

спільно із спеціальними службами об’єкта вжити заходів щодо рятування людей;

спільно з адміністрацією об’єкта забезпечити особовий склад газохімозахисним одягом закритого типу та використовувати ізолювальні засоби захисту органів дихання та зору;

застосувати засоби гасіння з урахуванням характеру речовин, що горять;

організувати гасіння за допомогою об’єктових установок пожежогасіння;

врахувати вказівки обслуговуючого персоналу, а також метеорологічні умови;

забезпечити одночасно з гасінням пожежі охолодження конструкцій будівель, технологічних установок і апаратів, яким загрожує дія високих температур;

не допускати попадання води на апарати, обладнання і трубопроводи, які за умовами технологічного процесу працюють при високих температурах під тиском; захист і охолодження цих апаратів, обладнання і трубопроводів узгоджувати з фахівцями об’єкта;

забезпечити на початковій стадії гасіння каучуку або гумових технічних виробів максимальні витрати води, а після зниження інтенсивності горіння водяні стволи замінити на пінні;

вжити заходів щодо охолодження комунікацій, апаратів і трубопроводів з факельним горінням газу до повного припинення його надходження;

організувати подавання розпилених струменів на захист і охолодження апаратів і трубопроводів, покритих тепловою ізоляцією, не руйнуючи її;

виставити пости і дозори на автомобілях із засобами гасіння для ліквідування нових осередків пожежі, що можуть виникнути під час вибуху;

вжити заходів щодо створення загороджувальних валів з піску, землі та гравію для попередження розтікання горючих рідин і речовин, що плавляться;

на фронті руху хмар небезпечних хімічних речовин організувати завіси з розпиленої води, залучаючи до цього служби об’єкта;

у разі тривалих пожеж і за неможливості відведення води з території цеху (установки) через промислову каналізацію спільно з відповідальним керівником робіт з ліквідування аварії забезпечити відведення води, використовуючи техніку і підручні засоби;

для уникнення вибуху у разі загрози переходу чи поширювання аварії на технологічні апарати, які працюють під вакуумом, вжити заходів щодо заповнення їх водяною парою чи інертним газом та інтенсивно охолоджувати;

через адміністрацію об’єкта забезпечити особовий склад гумовими чоботами, рукавицями, захисними костюмами від дії небезпечних хімічних речовин;

у разі наявності небезпечних хімічних речовин за рекомендацією медичної служби об’єкта після гасіння пожежі організувати санітарну обробку особового складу та провести дегазацію техніки та ПТО.

7.4. Гасіння пожеж у спиртосховищах

7.4.1. Під час пожеж у спиртосховищах можливі:

вибух пароповітряної суміші у резервуарі, який може призвести до часткового підриву або повного відриву покрівлі від корпуса резервуара і поширювання пожежі на сусідні резервуари, інші частини будівлі спиртосховища та інші об’єкти (особливо у разі порушення цілісності або руйнування резервуара і виходу палаючої рідини в обвалування та за його межі);

можливе горіння частини або усієї поверхні рідини;

виникнення факельного горіння спиртовмісної рідини на дихальній арматурі резервуара, у місцях з’єднання пінокамер зі стінками резервуара та в інших отворах і тріщинах у покрівлі або стінках резервуара;

утворення "карманів" (зон з незалежним від основної маси рідини тепло- і масообміном), наявність яких значно ускладнює процес гасіння, і які можуть мати різну форму, площу і утворюються як на стадії виникнення пожежі внаслідок часткового руйнування стаціонарної покрівлі, так і в процесі її розвитку через деформацію стінок резервуара. Проміжок часу, через який починається деформація, залежить від конструктивних особливостей резервуара для зберігання спиртовмісної рідини та інтенсивності охолодження його стінок. Утворенню "карманів" сприяє відсутність або недостатня ефективність охолодження резервуара під час горіння рідини у ньому або в обвалуванні;

складність гасіння пожежі, подавання вогнегасних речовин на поверхню горючої рідини у резервуарах, які знаходяться усередині приміщень спиртосховищ закритого типу, через малу відстань від покрівлі резервуара до перекриття.

7.4.2. До основних завдань пожежно-рятувальних підрозділів під час гасіння пожеж у резервуарах для зберігання спиртовмісних рідин належать:

розвідка пожежі;

охолодження резервуара, що горить, та сусідніх резервуарів;

розведення спиртовмісної рідини водою або водним розчином піноутворювача (за необхідності);

підготовка та проведення пінної атаки.

7.4.3. Під час розвідки пожежі, крім виконання загальних завдань, необхідно визначити:

місце та площу пожежі, шляхи поширювання горіння;

наявність загрози людям, їх перебування, шляхи та способи рятування людей;

тривалість пожежі у резервуарі до моменту прибуття пожежно-рятувальних підрозділів;

ступінь заповнення резервуара, що горить;

кількість та вид спиртовмісної рідини у резервуарі, що горить, та у сусідніх резервуарах, рівні заповнення, характер руйнування покрівель резервуарів;

вплив теплового випромінювання на сусідні резервуари та необхідність їх охолодження;

можливість проведення працівниками об’єкта дій з відкачування спиртовмісної рідини із резервуара, що горить, а також сусідніх резервуарів;

небезпеку вибуху, обвалення, наявність обладнання під тиском та електроустановок під напругою;

стан обвалування, загрозу пошкодження суміжних споруд у разі руйнування резервуара, шляхи можливого розтікання рідини;

місця і способи відключення електроенергії та комунальних мереж;

наявність "карманів", витоків;

можливість заповнення резервуарів водою чи водяною парою;

працездатність дихальної арматури та необхідність її захисту (якщо її не зірвано вибухом);

позиції для розташування техніки, за яких буде можливе безперешкодне її переміщення у разі вимушеного відходу або передислокації для гасіння інших резервуарів;

безпечні місця відходу особового складу і техніки, у тому числі тих, які знаходяться в резерві, у випадку виникнення небезпеки руйнування резервуара або посилення впливу небезпечних чинників пожежі;

можливі шляхи та напрямки введення сил і засобів;

місцезнаходження найближчих джерел протипожежного водопостачання, первинних засобів пожежогасіння та можливість їх використання, наявність, стан і можливість використання стаціонарних систем пожежогасіння, водопостачання і вогнегасних речовин, можливість швидкої доставки вогнегасних речовин із сусідніх об’єктів;

наявність та можливість використання насосів-підвищувачів для підвищення тиску у мережі водопостачання;

необхідність і можливість відведення води з обвалування та її повторного використання для охолодження резервуарів;

наявність і стан виробничої і зливової каналізації, оглядових колодязів і гідрозатворів;

необхідність і місця розкривання, розбирання конструкцій;

наявність обладнання для вирізання отворів у стінках резервуара, яке здійснюється при наявності відповідного допуску;

необхідність рятування майна, а також його захисту від небезпечних чинників пожежі та шкідливого впливу вогнегасних речовин.

7.4.4. Під час гасіння пожежі у спиртосховищі КГП зобов’язаний:

організувати та провести розвідку, оцінити обстановку;

створити штаб на пожежі;

визначити необхідну кількість сил і засобів для проведення оперативних дій;

створити необхідний резерв сил і засобів;

забезпечити контроль і необхідне реагування при зміні обстановки на пожежі.

8. Гасіння пожеж на відкритій місцевості

8.1. Гасіння пожеж у лісових масивах

8.1.1. Під час лісових пожеж можливі:

швидке поширювання вогню на великих площах;

сильне задимлення та інтенсивне теплове випромінювання;

наявність людей на значній території;

загроза від вогню населеним пунктам, підприємствам, комунікаціям.

8.1.2. Розвідка лісової пожежі, як правило, проводиться у супроводі осіб, які знають місцевість, та спеціалістами лісового господарства. При охопленні вогнем великої площі лісу розвідка та спостереження за його поширюванням і ходом його гасіння має проводитися за допомогою вертольотів, літаків і автотранспорту з використанням картографічних матеріалів.

8.1.3. Під час розвідки пожежі необхідно визначити:

вид і розміри пожежі, рельєф місцевості, швидкість і напрямок поширювання вогню, очікуваний розвиток пожежі у період його гасіння, вірогідність його поширювання на населені пункти, об’єкти заготовки лісу, торф’яні поля, сільгоспугіддя тощо;

дільниці, де можливий найбільш інтенсивний розвиток пожежі (хвойний молодняк, ділянки лісу, де розкидане сміття, площі пожежонебезпечних культур, тимчасові склади лісоматеріалів, торфорозробки тощо);

можливі перешкоди, що призупинять поширювання вогню, і вигідні для локалізації рубежі (дороги, просіки, річки, канави, струмки, галявини, сирі лощини тощо);

можливість і шляхи під’їзду до краю лісу, кордонів пожежі з метою застосування механізованих засобів для її локалізації і гасіння;

наявність і можливість використання природних джерел водопостачання;

опорні лінії для запуску зустрічного вогню.

8.1.4. Під час гасіння пожежі у лісовому масиві (на сільгоспугіддях) основні сили і засоби залежно від обстановки необхідно зосереджувати з боку:

населеного пункту;

лісорозробок і торф’яних полів;

лісового масиву;

промислових, агропромислових об’єктів та об’єктів залізниці.

8.1.5. Для ліквідування лісових пожеж застосовуються такі прийоми гасіння:

у разі верхових пожеж: створення протипожежних розривів (просік) на шляху поширювання вогню і запуску зустрічного вогню з безпечної відстані, що обрана з урахуванням швидкості розвитку пожежі;

у разі низових пожеж: подача вогнегасних речовин, захльостування вогню, закидання підстилки, що горить, землею, випалення лісового покриву біля опорної смуги та створення мінералізованих смуг;

у разі торф’яних (підземних) пожеж у лісі: окопування канави до мінерального ґрунту чи насиченого водою шару торфу, а також інші дії відповідно до вимог цього Статуту;

за дорученням уповноважених на те осіб до гасіння лісової пожежі залучаються пожежна авіація та десант.

8.1.6. Керівником гасіння лісової пожежі (далі - КГЛП) є посадова особа лісогосподарського підприємства, на території якого виникла пожежа. У разі загрози переростання лісової пожежі у велику чи для гасіння великої (значної) лісової пожежі створюється відповідний штаб, який координує та забезпечує діяльність сил і засобів, залучених згідно з мобілізаційно-оперативним планом ліквідування лісових пожеж. До складу штабу входять старші начальники (командири) відповідних служб, залучених згідно з мобілізаційно-оперативним планом ліквідування лісових пожеж.

У разі набуття лісовою пожежею ознак надзвичайної ситуації (згідно з класифікатором НС) організація її гасіння здійснюється відповідно до чинного законодавства.

Під час гасіння лісових пожеж у забрудненій зоні КГЛП повинен користуватися поквартальними мапами щільності забруднення лісових масивів для передбачення захисту особового складу від радіаційного опромінення.

8.1.7. Під час створення декількох оперативних дільниць для гасіння лісової пожежі кожна дільниця забезпечується поквартальними мапами даної території лісу.

8.1.8. Під час гасіння лісових пожеж залежно від швидкості поширювання вогню необхідно застосовувати один з таких способів:

одночасне гасіння всієї лінії фронту вогню чи одночасне гасіння найбільш небезпечних осередків на флангах і в тилу з метою створення розривів і розбивання площі горіння на маленькі дільниці для подальшого ліквідування горіння на них; ці способи застосовуються під час гасіння пожеж великої площі і за наявності достатньої кількості сил і засобів;

ліквідування, у першу чергу, горіння у тилу і послідовний рух флангами уперед, до передньої лінії фронту пожежі з більшою швидкістю, ніж поширюється вогонь;

гасіння з початку краю лісової пожежі (передньої лінії фронту вогню) з подальшим ліквідуванням вогню на флангах і з тилу;

гасіння пожежі, у першу чергу, з флангів з поступовим обмеженням головної частини пожежі;

створення опорної смуги та запуск зустрічного вогню (доцільно здійснювати у денний час з обов’язковою участю представника лісового господарства).

8.1.9. При гасінні пожеж у гірській місцевості КГП зобов’язаний:

основні сили і засоби зосереджувати з боку верхньої частини схилу з переходом до флангів;

при необхідності для локалізації пожежі використовувати вибухові речовини, підривом яких утворювати загороджувальні смуги перед фронтом пожежі;

пожежно-рятувальну техніку і особовий склад розташовувати таким чином, щоб уникнути обвалень, зсувів, падіння каміння та дерев;

використовувати для гасіння мобільні групи особового складу з переносними засобами пожежогасіння.

8.2. Гасіння пожеж на торф’яних полях і родовищах

8.2.1. Під час горіння на торф’яних полях і родовищах можливі:

швидке поширювання вогню по поверхні торф’яного поля, у разі сильного вітру розкидання частинок, що горять, на значні відстані та виникнення нових осередків пожежі;

поширювання пожежі на населені пункти, промислові (господарчі) об’єкти, сільськогосподарські угіддя, лісові масиви, штабелі і каравани торфу;

проникнення вогню до глибин торф’яного масиву;

виділення великої кількості диму із задимленням значної території;

поширювання вогню всередині штабеля і по його поверхні, а також перекидання іскор на інші штабелі, особливо за напрямком вітру.

8.2.2. Під час гасіння пожеж торф’яних полів і родовищ необхідно основні сили і засоби зосередити з боку:

населеного пункту;

промислового (господарчого) об’єкта;

основного торф’яного масиву (полів добування торфу);

лісового масиву і сільськогосподарських угідь.

8.2.3. Під час гасіння пожежі торф’яного поля і родовища КГП зобов’язаний:

організувати штаб на пожежі за участю представників місцевих органів влади;

визначити напрямок і швидкість руху вогню, товщину шару торфу і його однорідність; найбільш небезпечні дільниці, а також наявність будівель, газопроводів і загрози для них;

визначити наявність усіх видів джерел водопостачання, їх об’єм і можливість використання для гасіння пожежі, за необхідності створити запас води шляхом будівництва нових джерел водопостачання і підняття рівня води у каналах, за можливості задіяти стаціонарні та пересувні системи зрошування;

намітити кордони, в яких необхідно зупинити поширювання вогню;

забезпечити використання переобладнаної та пристосованої техніки для пожежогасіння і розподілити її у намічених кордонах;

відповідно до обстановки скоригувати дії всіх пожежно-рятувальних підрозділів і населення, які залучено до гасіння;

за необхідності організувати контроль за радіаційною обстановкою, передбачити заходи захисту особового складу від радіаційного пилу;

забезпечити особовий склад через місцеві органи влади харчуванням, місцем відпочинку, а техніку - пально-мастильними матеріалами;

для доставки у важкодоступні місця пожежно-рятувальної техніки створити протипожежні розриви, тимчасові запруди тощо, використовувати техніку об’єктів господарювання (бульдозери, тягачі, трактори тощо);

у разі загрози поширювання пожежі на населені пункти, промислові (господарчі) об’єкти, поля посівних культур організувати їх захист, для чого виділити необхідну кількість людей та пожежно-рятувальної техніки;

організовувати цілодобове несення постової і дозорної служби силами населення і місцевих протипожежних формувань у робочому селищі, а також на місцях, де можливий перехід вогню з торф’яного підприємства чи родовища;

під час евакуації населення з населеного пункту керуватися відповідним планом.

8.2.4. Основним способом гасіння торф’яних полів є окопування території, що горить, до мінерального ґрунту чи до ґрунтових вод, з подачею водяних стволів, під час гасіння фрезерного торфу - подача стволів-розпилювачів, заливання місць горіння водою, а також рихлення торфу культиваторами до вологого шару з подальшим утрамбовуванням його бульдозерами, катками чи іншою технікою.

8.2.5. Під час горіння торф’яного масиву необхідно забезпечити дотримування заходів безпеки праці, щоб уникнути провалювання людей і техніки у прогари, канали, попадання до зон з великою густиною диму.

8.2.6. Під час гасіння пожеж штабелів торфу КГП зобов’язаний:

організувати захист штабелів, які не горять, шляхом змочування великою кількістю розпиленої води, закидання сирою торф’яною масою і виставлення постових;

організувати гасіння штабелів кускового торфу, що горять, потужними струменями, а штабеля фрезерного торфу - розпиленими струменями води із змочувальниками з одночасним видаленням шару торфу, що горить;

організувати подачу стволів з боку штабелів торфу, що не горять, беручи пожежу в кільце;

для улаштування протипожежних розривів і розбирання штабелів торфу організувати використання технічних засобів, що є в наявності на торфопідприємстві;

після ліквідування пожежі штабелів торфу виставити постових і встановити спостереження за територією.

8.3. Гасіння пожеж на складах лісоматеріалів

8.3.1. Під час гасіння пожеж на складах лісоматеріалів можливі:

швидке поширювання вогню штабелями лісоматеріалів;

виникнення нових осередків пожеж на території складу і за її межами в результаті розлітання іскор;

обвалення штабелів лісоматеріалів;

завалення проїздів і підступів до штабелів лісоматеріалів та джерел водопостачання деревиною, відходами виробництва тощо;

сильне теплове випромінювання, виникнення потужних конвективних потоків, від яких під час сильного вітру утворюються вихори з підвітряного боку штабелів з лісоматеріалами, що горять.

8.3.2. Під час гасіння пожежі на складах лісоматеріалів КГП зобов’язаний:

визначити розміри пожежі, шляхи її розвитку, загрозу переходу вогню на сусідні дільниці і квартали лісоскладу, населені пункти та інші об’єкти, використовуючи для цього всі можливі засоби руху;

визначити головні рубежі локалізації пожежі і можливість зосередження на них діючих стволів (рубежами локалізації можуть бути протипожежні розриви завширшки не менше 25 метрів);

вжити заходів щодо забезпечення місця пожежі необхідною кількістю вогнегасних речовин (водою), потужними водяними стволами, запасом пожежних рукавів та швидкою доставкою їх до місця пожежі;

визначити можливості водопроводу на водовіддачу для необхідних витрат зі стаціонарних лафетних стволів пожежно-рятувальних автомобілів;

організувати евакуацію підйомно-транспортних механізмів із зони пожежі, а за необхідності - використовувати їх для створення протипожежних розривів, розбирання штабелів лісоматеріалів;

одночасно зі швидким введенням у дію потужних стволів - лафетних, стволів "А" із знятими насадками - організувати захист сусідніх штабелів лісоматеріалів, населених пунктів та інших об’єктів господарювання шляхом подачі додаткових ручних стволів, заповнення розривів і покриття штабелів лісоматеріалів піною, виставлення постових з членів добровільних пожежних дружин (ДПД) з первинними засобами пожежогасіння і створення протипожежних розривів, розбираючи будівлі і штабелі;

використовувати для гасіння пожежі плавучі засоби (судна), якщо склади лісоматеріалів розміщені на березі річки, водосховища тощо;

організувати самостійну оперативну дільницю для запобігання виникненню нових осередків пожежі від іскор, що розлітаються, визначивши її межі з урахуванням напрямку і сили вітру, надавши їй необхідну кількість сил і засобів;

застосовувати як вогнегасну речовину воду з різними домішками, що підвищують ефективність гасіння (бішофіт, змочувачі тощо);

створювати групу тилу для забезпечення подавання вогнегасних речовин до місця пожежі;

передбачати захист та швидку передислокацію пожежно-рятувальних автомобілів, що встановлені на джерела водопостачання у зоні можливого розлітання іскор;

позиції ствольників обирати з таким розрахунком, щоб у разі руйнування штабелів ствольники не потрапили до зони завалів;

вживати заходів щодо забезпечення безпечної роботи пожежних, які управляють стаціонарними лафетними стволами з вишок;

для захисту особового складу від дії теплового випромінювання застосовувати теплозахисні пожежні костюми (екрани), розпилені струмені води зі стволів;

організувати гасіння штабелів круглого лісу та пиломатеріалів з верхньої частини штабелів, у разі додаткового зосередження сил і засобів з їх торців, з урахуванням характеру укладки штабеля.

8.4. Гасіння пожеж вовни в бунтах і штабелях

8.4.1. Під час горіння в бунтах і штабелях можливі:

швидке поширення вогню по поверхні штабелів і поміж кипами;

розрив скріплення кипи, розліт тліючих частин вовни на сусідні штабелі, споруди;

швидке поширення вогню всередині бунта по вентиляційних тунелях, проритих у бунтах.

8.4.2. Під час гасіння пожежі вовни в бунтах або штабелях КГП зобов’язаний:

забезпечити захист штабелів і бунтів, що не горять, шляхом подачі вогнегасних речовин та накриттям їх брезентом з наступним змочуванням, а також виставляти пости із засобами пожежогасіння та висилати дозор;

одночасно з гасінням організувати розтягування штабелів, що горять, та винесення кип вовни в безпечне місце, використовувати засоби механізації, слідкувати, щоб кожну кипу було зволожено, іскри (вогнища) прибрано з поверхні;

гасіння здійснювати стволами "А", використовуючи водні розчини зі змочувачами, направляючи струмінь на поверхню штабеля, після чого в тунелі та щілини між кипами;

при горінні вовни-сирцю тільки на поверхні бунта забезпечувати захист тунелів стволами з одночасним закриттям їх підручними матеріалами;

після ліквідування горіння вовни-сирцю на поверхні бунта терміново організувати роботи із зачісування обгорілих бунтів силами робітників підприємства, за допомогою тунелерийних машин, металевих вил та граблів.

9. Гасіння пожеж на об’єктах транспорту

9.1. Гасіння пожеж на рухомому складі залізничного транспорту, на товарних та сортувальних станціях

9.1.1. Під час пожежі на рухому складі залізничного транспорту, на товарних і сортувальних станціях можливі:

наявність великої кількості рухомого складу з пасажирами і різними вантажами;

швидке поширювання вогню усередині вантажно-пасажирських вагонів, поширювання пожежі на сусідні потяги, будівлі і споруди;

розтікання горючих, токсичних і отруйних рідин з цистерн і утворення загазованих зон на прилеглій території;

наявність загрози людям, які знаходяться у вагонах потяга, що горить, і сусідніх з ним потягів, виникнення паніки;

наявність великої кількості залізничних колій, безперервний рух потягів, що ускладнює під’їзд пожежно-рятувальних автомобілів і прокладання рукавних ліній до місця пожежі;

складність виявлення виду речовин, що горять, матеріалів;

відсутність під’їзних шляхів для пожежної техніки, віддаленість місця пожежі від джерел водопостачання, населених пунктів, тривалий час слідування до місця виклику;

наявність контактних мереж, що знаходяться під високою напругою.

9.1.2. Під час прямування до місця пожежі КГП має уточнити через ПЗЧ (ОДС ОКЦ) у диспетчера залізниці:

місцезнаходження рухомого складу, що горить, наявність доріг і під’їздів до нього;

чи вислано маневровий локомотив і бригаду фахівців для зняття залишкової напруги;

час відправлення пожежних і ремонтно-відновлювальних потягів залізниці до місця пожежі;

у разі можливості встановити характер палаючих речовин (вибухові, отруйні, радіоактивні тощо).

9.1.3. Під час пожежі рухомого складу на залізничному транспорті, товарних і сортувальних станціях КГП зобов’язаний:

встановити місцезнаходження рухомого складу, вид вантажу, охопленого полум’ям;

вжити заходів до розчеплення та відведення сусідніх вагонів, знеструмлення електромереж, зняття залишкової напруги;

організувати взаємодію з аварійними службами залізниці, постійний зв’язок з диспетчером залізниці, залучивши його для з’ясування обстановки і консультації з питань евакуації вагонів і переміщення потягів;

гасіння в районі проходження контактних електромереж розпочинати тільки після отримання письмового допуску на гасіння від уповноважених на те посадових осіб залізниці;

визначати шляхи і способи прокладання рукавних ліній з урахуванням руху чи маневрування потягів, здійснюючи прокладання рукавних ліній під рейками через підземні та надземні переходи, вздовж колій;

з урахуванням особливостей залізничного транспорту призначити осіб, відповідальних за забезпечення безпеки праці;

вжити заходів щодо захисту особового складу від отруєння токсичними речовинами;

організувати за необхідності захист і виведення вагонів, що не горять, зі складу чи суміжних шляхів з небезпечної зони, у першу чергу вагонів з людьми, вибуховими та токсичними вантажами, цистерн з ЗР та ГР;

у разі розтікання рідини, що горить, організувати обвалування дільниць чи лотків стоку цієї рідини у безпечне місце;

у разі нестачі води вимагати термінову подачу залізничних цистерн з водою.

9.1.4. Під час пожеж у рухомому складі на перегонах (на шляху прямування) вимагати у відповідних служб залізниці відправлення до місця пожежі маневрових локомотивів, пожежних і ремонтно-відновлювальних потягів, платформ для завантаження пожежно-рятувальних автомобілів, доставки автомобілів і цистерн з водою до місця пожежі, знеструмлення електромережі і зняття залишкової напруги з контактних проводів.

9.2. Гасіння пожеж у наземних та підземних спорудах метрополітену

9.2.1. Гасіння пожеж у наземних та підземних спорудах метрополітену пов’язано з необхідністю проведення складних робіт з евакуації і рятування людей, залучення великої кількості сил і засобів, складністю в управлінні ними.

Під час пожеж у наземних і підземних спорудах метрополітену можливі:

наявність великої кількості людей на станціях, переходах, у вагонах електропотягів, фойє, складність їх евакуації, виникнення паніки;

швидке поширювання вогню і нагрітих до високої температури продуктів горіння вздовж потяга за напрямом руху повітряного потоку;

складність доступу особового складу до місця пожежі і подачі вогнегасних речовин;

наявність на станціях та в тунелях електромереж і енергетичного обладнання, яке знаходиться під високою напругою.

9.2.2. Під час розвідки пожежі, крім виконання загальних завдань, необхідно встановити:

місцезнаходження рухомого складу і наявність у ньому людей;

можливість використання потягів метрополітену для евакуації пасажирів з платформи;

можливість використання ескалаторів для евакуації пасажирів;

можливість використання внутрішнього пожежного водопроводу, а також спеціальних пристроїв, систем вентиляції для запобігання поширювання вогню і продуктів горіння;

наявність загрози поширювання вогню з підземних споруд метрополітену до наземних.

9.2.3. Під час гасіння пожежі у підземних спорудах метрополітену (в межах діючих станцій метрополітену) КГП зобов’язаний:

організувати штаб на пожежі, обов’язково включивши до його складу відповідальних представників метрополітену; для забезпечення координації дій усіх служб, керування силами і засобами на пожежі розташувати штаб у безпечній зоні на станції, де виникла пожежа, і створити групи фахівців (представників) від штабу на суміжних станціях;

організувати проведення розвідки декількома розвідувальними групами за різними напрямками;

негайно організувати евакуацію і рятування людей, використовуючи для цього шляхові, ескалаторні, вентиляційні і перехідні тунелі; у першу чергу використовувати шляхи евакуації, що розташовані нижче рівня приміщень, де проходить горіння, і переходи на інші станції;

вжити заходів для відключення силових пристроїв, установок і кабелів;

приступати до гасіння пожежі лише після отримання письмового дозволу про відключення силового устаткування;

для безпечної евакуації пасажирів, обмеження поширювання вогню, видалення диму визначити і організувати необхідний режим роботи вентиляції спільно з відповідною службою метрополітену;

для запобігання швидкому поширюванню полум’я вздовж рухомого складу подавати піну усередину вагонів, організувавши при цьому виведення вагонів, що не охоплені полум’ям, у безпечні зони;

гасіння розбивати на окремі етапи і завдання та формувати групи за напрямком їх виконання (група розвідки, група рятування людей, група прокладання магістральних ліній, група гасіння тощо);

рукавні лінії прокладати по балюстраді одного з ескалаторів, використовуючи інші для евакуації пасажирів і переміщення особового складу;

при прокладанні рукавних ліній по балюстрадах ескалаторів слід використовувати рукавні затримки - закріпляти їх за металеві конструкції ліхтарів.

9.2.4. Для гасіння пожежі у рухомому складі, що знаходиться в тунелі, подачу вогнегасних речовин до осередку горіння організовувати з боку руху вентиляційного потоку.

9.2.5. Для гасіння рухомого складу необхідно використовувати розпилену воду. Від розгалуження, що встановлюється перед поїздом, прокладаються робочі лінії з правого та лівого боку, стволи подаються у дверні та віконні прорізи. Після цього необхідно розбирати конструкції вагона і проводити проливання місць горіння. При гасінні водяними та пінними стволами передбачити їх заземлення.

9.2.6. Для гасіння пожежі у рухомому складі на станції подавати 2 стволи "Б" або 1 ствол "А" на один вагон рухомого складу.

9.2.7. Для гасіння пожеж у ескалаторних тунелях з нахилом у приміщеннях, що знаходяться під платформами, кабельних тунелях і у суміщених тягознижувальних підстанціях застосовувати піну.

9.2.8. Для проведення розвідки, рятування людей, виконання іншого роду робіт під час гасіння пожеж у підземних спорудах метрополітену (в межах діючих станцій метрополітену) залучаються групи газодимозахисників по дві ланки ГДЗС (3+3), керівником групи є командир першої ланки. У виняткових випадках за рішенням КГП може створюватися одна ланка у складі п'яти осіб. На кожну працюючу групу (ланку) повинна бути передбачена резервна група (ланка). Тип апаратів з терміном захисної дії визначається начальником гарнізону.

На станціях метрополітену глибокого залягання використовувати ЗІЗОД з терміном захисної дії не менше 90 хвилин. ЗІЗОД з терміном захисної дії не менше 180 хвилин використовувати для надання допомоги відповідним службам при роботі у підземних спорудах метрополітену за межами станцій (тунелях, тупиках тощо).

9.2.9. Для проведення рятувальних робіт необхідно створювати (на станції, у тунелі) контрольно-пропускні пункти ГДЗС.

9.2.10. Залежно від обстановки крім засобів, якими оснащено пожежно-рятувальні підрозділи, використовувати місцевий телефонний зв’язок і установки гучномовного сповіщення метрополітену.

Під час пожеж у наземних спорудах метрополітену гасіння їх здійснювати з урахуванням вимог цього Статуту, конструктивних та планувальних особливостей комплексу метрополітену, звертаючи особливу увагу на недопущення поширювання вогню від наземних споруд на ескалатори і підземні споруди.

9.3. Гасіння пожеж повітряних суден на землі

9.3.1. Під час пожежі у повітряних суднах на землі можливі:

швидке поширювання вогню у разі ушкодження паливних систем, а також горючими матеріалами внутрішнього оздоблення пасажирських салонів, вибухи балонів з газами, які знаходяться під тиском;

загроза людям і складність евакуації їх в результаті заклинювання дверей і люків;

інтенсивне горіння вузлів і деталей з алюмінієво-магнієвих та інших сплавів;

значне віддалення місця пожежі від джерел водопостачання;

під час пожежі поза територією аеродрому є складність під’їзду до місця пожежі (аварії) пожежно-рятувальних автомобілів і доставки вогнегасних речовин.

9.3.2. Під час гасіння пожежі в повітряних суднах на землі КГП зобов’язаний:

організувати зосередження необхідної кількості сил і засобів поблизу злітно-посадкової смуги у разі аварійної посадки повітряного судна, підготувати засоби індивідуального захисту особового складу (теплозахисні пожежні костюми, апарати захисту органів дихання);

організувати взаємодію з керівником польотів і аварійно-рятувальної служби аеропорту;

у мінімально короткий строк організувати евакуацію пасажирів з повітряного судна до безпечного місця;

у першу чергу організувати ліквідування горіння пального під фюзеляжем у районі дверей і люків для евакуації, застосовуючи з цією метою піну, порошок чи потужні водяні струмені і одночасно охолоджуючи корпус повітряного судна;

організувати розкривання основних і аварійних люків, а за необхідності - обшивки корпусу у спеціально означеному на корпусі місці;

для запобігання швидкому поширюванню пожежі по корпусу організувати подавання вогнегасних речовин, в першу чергу до найбільш важливих частин повітряного судна (двигуни, гондоли двигунів, кабіна пілотів і фюзеляж), а також на дільниці, де можливі вибухи балонів і баків для пального;

вжити заходів щодо ліквідування горіння пального під повітряним судном під час сильного вітру водяними струменями шляхом змивання його з бетону на ґрунт чи до зливної каналізації; за відсутності вітру - шляхом покривання поверхні розлитого палива піною, хладоном, порошками чи двооксидом вуглецю;

організувати гасіння шасі, що горять, суцільними струменями розчину піноутворювача у воді зі стволів "А" зі знятими насадками при напорі, необхідному для змивання розплавленого магнієвого сплаву; забезпечити роботу ствольників у теплозахисних пожежних костюмах на безпечній відстані від місця горіння;

організувати ліквідування горіння усередині двигунів піною, порошками, двооксидом вуглецю, хладоном чи складом галогенованих вуглеводнів; вогнегасні речовини подавати через вхідний пристрій, сопло двигуна і (чи) гондолу;

організувати за допомогою тягачів поворот повітряного судна з метою обмеження поширювання вогню за вітром;

під час пожежі повітряних суден на стоянці вжити заходів щодо охолодження водяними струменями сусідніх суден, що не горять, та організувати їх негайне відведення до безпечної зони.

9.3.3. Під час гасіння пожеж повітряних суден в ангарах і на стоянках необхідно:

використовувати стаціонарні установки пожежогасіння;

організувати подавання потужних водяних струменів для охолодження несучих конструкцій ангара;

використовувати для подачі стволів зовнішні і пожежні драбини, стапелі, трапи.

9.4. Гасіння пожеж на водному (морському, річковому) транспорті у портах, доках тощо

9.4.1. Під час пожежі на морському і річковому транспорті у портах, доках і затонах можливі:

складне планування, наявність великої кількості горючого матеріалу, комунікацій, різних вантажів і дизельного пального, а також пустот у перегородках;

значне нагрівання металевих конструкцій корпусу, переборок, палуби, обладнання тощо;

складність проведення евакуації та проникнення до осередку горіння;

швидке поширювання вогню горючими конструкціями і вантажами, особливо на товарно-пасажирських суднах в трюмах і на верхніх надбудовах.

9.4.2. Під час гасіння пожеж на морських і річкових суднах у портах, доках і затонах КГП зобов’язаний:

взяти у капітана судна оперативну документацію щодо пожежогасіння і ознайомитися з планом приміщень, рекомендаціями для визначення шляхів поширювання пожежі;

узгодити дії з капітаном судна, адміністрацією порту, пароплавства;

вжити заходів щодо організації постійного зв’язку з диспетчером порту, караванним капітаном, штабом і рятувальними суднами;

з’ясувати наявність і можливість використання штатних механізмів на суднах, портових кранів під час гасіння пожежі, рятування людей і евакуації вантажів;

визначити необхідність відведення судна, охопленого полум’ям, від інших суден чи берегових споруджень, відведення інших суден від судна, що горить;

для гасіння пожежі у трюмі, машинно-котельному відділенні та інших приміщеннях організувати використання піни чи розпиленої води або пари від суднової парової установки чи сусіднього судна;

використати стаціонарні засоби пожежогасіння, вогнегасні речовини, пристрої, які є на судні, з метою попередження поширювання вогню та диму;

використати засоби пожежогасіння, вогнегасні речовини суден, які знаходяться поруч;

разом з гасінням проводити охолодження металевих частин судна;

у разі відкритого горіння палубної надбудови з урахуванням напрямку вітру організувати поворот судна так, щоб зменшити поширювання вогню по ньому;

встановити спостереження за стійкістю судна (його креном, осадкою тощо), за необхідності організувати заходи щодо його вирівнювання.

9.4.3. Під час гасіння пожеж на нафтоналивних суднах (танкерах) КГП зобов’язаний:

уточнити вид нафтопродуктів і ступінь заповнення ними танкерів;

вжити заходів щодо зупинки всіх робіт з наливання чи відкачування нафтопродуктів;

вжити заходів щодо видалення з танкерів зливно-наливних пристроїв і організувати закривання люків танкерів, які не охоплено полум’ям;

організувати охолодження палуби та бортів судна танкера;

вжити заходів щодо заповнення порожніх танкерів водою чи інертними газами;

організувати розміщення пожежно-рятувальних автомобілів та плавучих засобів вище за течією річки від судна, що горить;

залучати до гасіння пожежі пожежні судна;

у разі розтікання рідини, що горить, по поверхні води вжити заходів щодо захисту суден і берегових споруд;

для попередження розтікання ЗР і ГР по акваторії організувати бонові загородження;

організувати підготовку і проведення пінної атаки.

9.5. Гасіння пожеж у гаражах, автотранспортних підприємствах, тролейбусних і трамвайних парках (депо)

9.5.1. Під час пожеж у гаражах, автотранспортних підприємствах, тролейбусних і трамвайних парках (депо) можливі:

наявність у гаражах автомобілів, що заправлені пальним, у тролейбусних і трамвайних парках (депо) електромереж під високою напругою;

скупчення транспортних засобів на території гаражів, парків і на під’їзних шляхах, особливо у нічний час, поширювання по них вогню;

швидке задимлення багатоповерхових гаражів і створення загрози людям, що знаходяться в них;

виділення токсичних газів під час горіння полімерних матеріалів;

наявність покриттів великої площі з горючим утеплювачем.

9.5.2. Під час гасіння пожеж у гаражі, автотранспортному підприємстві трамвайно-тролейбусному парку (депо) КГП зобов’язаний:

одночасно з гасінням будівель організувати подавання стволів на захист транспортних засобів;

організувати прокладання магістральних і робочих рукавних ліній у трамвайних депо з урахуванням руху трамваїв, вздовж шляхів і під рейками;

організувати і забезпечити евакуацію транспортних засобів з приміщень за допомогою водіїв та обслуговуючого персоналу, членів ДПД, використовуючи тягачі і трактори; за відсутності останніх організувати виведення транспортних засобів вручну.

9.5.3. Пожежі у підземних гаражах характеризуються швидким поширюванням вогню на вище і нижче розташовані поверхи, складністю подачі засобів пожежогасіння, особливо на нижні поверхи.

9.5.4. Під час гасіння пожеж у підземних гаражах КГП зобов’язаний:

одночасно з гасінням організувати евакуацію або захист автотранспорту;

організувати гасіння з верхнього поверху, що горить, та у процесі ліквідування горіння рухатися до нижче розташованих поверхів;

вжити заходів щодо видалення диму та охолодження конструкцій, особливо перекриттів і колон.

10. Гасіння пожеж у сільській місцевості

10.1. Особливості під час пожежі у сільській місцевості

Під час пожеж у сільських населених пунктах можливі:

віддаленість пожежно-рятувальних підрозділів від населених пунктів;

недостатня кількість пожежно-рятувальної техніки;

швидке поширювання вогню горючими будівлями і матеріалами;

перенесення вогню (іскор, головень) на значну відстань;

незадовільні шляхи сполучення, стан водопостачання і зв’язку;

вибухи побутового газового обладнання.

10.2. Обов’язки КГП під час гасіння пожежі у сільській місцевості

10.2.1. Під час гасіння пожежі у сільському населеному пункті КГП зобов’язаний:

через чергового по відділу внутрішніх справ, місцевий вузол зв’язку чи ПЗЧ (ОДС ОКЦ) організувати своєчасний виклик сил і засобів, передбачених Розкладом виїздів (Планом залучення сил та засобів), повідомити про пожежу на ОДС ОКЦ;

одночасно з вживанням заходів щодо попередження поширювання вогню організовувати рятування людей, евакуації тварин і майна;

вжити заходів щодо використання тракторів, бульдозерів та іншої техніки для створення розривів на шляхах можливого поширювання вогню;

організувати постових з членів місцевих протипожежних формувань і населення з вогнегасниками та відрами з водою у разі загрози виникнення нових осередків пожежі;

мобілізувати через місцеві органи влади, адміністрацію господарства на гасіння розвинутих пожеж техніку господарства і населення.

10.2.2. Під час гасіння пожеж у тваринницьких приміщеннях КГП зобов’язаний:

вживати заходів з евакуації тварин і ввести стволи на гасіння і захист шляхів евакуації; для звільнення прив’язаних тварин залучати обслуговуючий персонал, членів місцевих протипожежних формувань;

організувати захист сусідніх об’єктів.

10.2.3. Під час гасіння льону, сіна, соломи у скиртах і на складах грубих кормів КГП зобов’язаний:

організувати гасіння відкритого полум’я розпиленими струменями води;

вжити заходів щодо розбирання (розтягування) скирт, гасіння скирт, що горять, і захисту сусідніх з ними скирт силами населення, членами місцевих протипожежних формувань, за допомогою сільськогосподарської техніки;

під час пожеж на пунктах обробки льону організувати відключення пневмотранспорту і агрегатів активного вентилювання скирт;

після ліквідування пожежі з метою попередження можливих повторних загорянь організовувати чергування членів місцевих протипожежних формувань із засобами пожежогасіння.

10.2.4. Під час гасіння пожеж хлібів на корені і у валках при малому вітрі (до 3 м/с) КГП зобов’язаний:

сили та засоби вводити по фронту пожежі з поступовим переходом на фланги і тил;

застосовувати такі способи ліквідації вогню: оборювання місця горіння, гасіння водою за допомогою пожежно-рятувальної та пристосованої техніки, улаштування прокосів перед фронтом пожежі, забивання фронту горіння по периметру пожежі мітлами, гілками, вологою тканиною.

10.2.5. Під час пожеж хлібних масивів на великих площах і при сильному вітрі (більше 7 м/с) КГП зобов’язаний:

негайно організувати розвідку у декількох напрямках шляхом об’їзду зони пожежі;

сили і засоби на тих ділянках, де можливий проїзд пожежно-рятувальної або пристосованої техніки, вводити по ходу розповсюдження вогню;

влаштовувати загороджувальні мінералізовані смуги з використанням природних.

Також залежно від розміру пожежі, швидкості вітру і наявності сил та засобів зосереджувати сили і засоби для припинення поширювання вогню і ліквідування загрози людям, населеним пунктам, механізованим токам, виробничим і тваринницьким будівлям та у ході гасіння організувати контроль за напрямком вітру, а у разі його змін вжити заходів щодо передислокації сил і засобів.

Директор
Департаменту управління
рятувальними силами



Г.Б. Марченко




Додаток 1
до Статуту дій
у надзвичайних ситуаціях
органів управління та підрозділів
Оперативно-рятувальної служби
цивільного захисту

ДОВІДКА
про пожежу


Додаток 2
до Статуту дій
у надзвичайних ситуаціях
органів управління та підрозділів
Оперативно-рятувальної служби
цивільного захисту

ДОПУСК


Додаток 3
до Статуту дій
у надзвичайних ситуаціях
органів управління та підрозділів
Оперативно-рятувальної служби
цивільного захисту

ОПИС
нарукавної пов’язки для осіб, які входять до складу штабу на пожежі


Додаток 4
до Статуту дій
у надзвичайних ситуаціях
органів управління та підрозділів
Оперативно-рятувальної служби
цивільного захисту

МАЛЮНКИ 1-5


Додаток 5
до Статуту дій
у надзвичайних ситуаціях
органів управління та підрозділів
Оперативно-рятувальної служби
цивільного захисту

ЗРАЗКИ
розрізнення на пожежних касках


Додаток 6
до Статуту дій
у надзвичайних ситуаціях
органів управління та підрозділів
Оперативно-рятувальної служби
цивільного захисту

УМОВНІ ГРАФІЧНІ ПОЗНАЧЕННЯ


Додаток 7
до Статуту дій
у надзвичайних ситуаціях
органів управління та підрозділів
Оперативно-рятувальної служби
цивільного захисту

СИГНАЛИ УПРАВЛІННЯ


Додаток 8
до Статуту дій
у надзвичайних ситуаціях
органів управління та підрозділів
Оперативно-рятувальної служби
цивільного захисту

ДОРОЖНІЙ ЛИСТ
на виїзд автомобілів стройової групи експлуатації за сигналом “Тривога”



Додаток 9
до Статуту дій
у надзвичайних ситуаціях
органів управління та підрозділів
Оперативно-рятувальної служби
цивільного захисту

ТАБЕЛЬ
оперативного розрахунку особового складу відділення на автоцистерні у складі 6 осіб

Склад оперативного розрахунку

Пожежно-технічне оснащення, що приймається при заступанні на чергування

Перші дії за сигналом "ТРИВОГА"

Основні обов'язки оперативного розрахунку під час роботи

1

2

3

4

Командир відділення

Автомобіль з пожежно-технічним оснащенням, ЗІЗОД, довідники джерел протипожежного водопостачання та вулиць, резервний ЗІЗОД

Одягає спеціальний одяг і спорядження, отримує дорожній лист, слідкує за посадкою особового складу, доповідає черговому начальнику караулу про готовність до виїзду, сідає у кабіну поряд з водієм, оголошує адресу та подає команду на виїзд, за довідником уточнює розташування найближчих джерел протипожежного водопостачання

Віддає команду чи розпорядження відділенню, на чолі ланки ГДЗС іде у розвідку, керує роботою відділення щодо рятування (евакуації) людей, гасіння пожежі і евакуації майна

Пожежний № 1, старший пожежний

Приймає всі стволи і рукава д-51 мм, ГПС-600, СПП, СППЄ, насадки НРТ, рукавні затримки, рятувальні мотузки, групові електроліхтарі, путівний трос та ЗІЗОД

Одягає спеціальний одяг і спорядження, відкриває ворота гаража, сідає в автомобіль з правого боку

Прокладає робочу лінію, працює зі стволом, у складі ланки ГДЗС іде у розвідку, виконує роботи з рятування людей чи розкривання та розбирання конструкцій

Пожежний № 2

Приймає всі стволи і рукава д-66(77) мм, комплект електрозахисних засобів (чоботи гумові, рукавиці, килимок, ножиці), електричний ліхтар, резервне обладнання для ЗІЗОД та ЗІЗОД

Одягає спеціальний одяг і спорядження, відкриває ворота гаража, сідає в автомобіль з лівого боку

З пожежним № 3 переносить і встановлює висувну драбину, прокладає рукава д-66 (77) мм, у складі ланки ГДЗС іде у розвідку, працює зі стволом чи підствольником у пожежного № 1, працює з електрозахисними засобами, виконує роботи з рятування людей, розкривання та розбирання конструкцій

Пожежний № 3

Приймає драбини, ломи, багри, сокири, пили, лопати, відра, розгалуження, вогнегасник, гідроелеватор, пінозмішувач із шлангом та ЗІЗОД

Одягає спеціальний одяг і спорядження, сідає в автомобіль другим зліва

З пожежним № 2 переносить і встановлює висувну драбину, допомагає прокладати магістральну лінію, встановлює розгалуження, працює на посту безпеки, працює шанцевим інструментом, евакуює людей, розбирає конструкції, підносить електроліхтар та освітлює місце роботи, прокладає робочу лінію і працює зі стволом чи підствольником у пожежних № 1 або № 2, встановлює гідроелеватор

Пожежний № 4

Приймає переносні радіостанції, довідник телефонів, всмоктувальні рукава, забірну сітку, перехідні головки, колонку, гак для відкривання кришки гідранта, затискачі рукавні, містки та ЗІЗОД

Одягає спеціальний одяг та спорядження, сідає в автомобіль другим справа

Разом з водієм встановлює автомобіль на вододжерело, прокладає магістральну лінію, працює на розгалуженні, виконує роботи з рятування людей, розкривання і розбирання конструкцій, встановлює рукавні містки і зв'язок з ПЗЧ (ОДС ОКЦ) по радіостанції чи телефону

Водій

Приймає автомобіль (двигун, насос, ходову частину, кузов, ключі для з'єднання рукавів, інструмент водія, автомобільний вогнегасник, переносну низьковольтну електролампу, аптечку, автомобільну радіостанцію, пальне), перевіряє наявність води та піноутворювача

Сідає у кабіну автомобіля, заводить двигун, виїжджає за вказівкою командира відділення

З пожежним № 4 встановлює автомобіль на вододжерело, переключає роботу двигуна на насос, працює на насосі, забезпечує подачу води (піни)

Приблизний табель оперативного розрахунку особового складу відділення на автонасосі у складі 9 чоловік

Склад оперативного розрахунку

Пожежно-технічне оснащення , що приймається при заступанні на чергування

Перші дії за сигналом "ТРИВОГА"

Основні обов'язки оперативного розрахунку під час роботи

1

2

3

4

Командир відділення

Автомобіль з пожежно-технічним оснащенням, ЗІЗОД, довідники вододжерел та вулиць, резервний ЗІЗОД

Одягає спеціальний одяг і спорядження, отримує дорожній лист, слідкує за посадкою особового складу, доповідає черговому начальнику караулу про готовність до виїзду, сідає у кабіну поряд з водієм, оголошує адресу і подає команду на виїзд, за довідником уточнює розміщення найближчих вододжерел

Віддає команду чи розпорядження відділенню, на чолі ланки ГДЗС іде у розвідку, керує роботою відділення щодо рятування людей, гасіння пожежі і евакуації майна

Пожежний № 1, старший пожежний

Приймає всі стволи "А", "Б", ГПС-600, лафетний, рятувальні мотузки та ЗІЗОД

Одягає спеціальний одяг і спорядження, відкриває ворота, сідає в автомобіль на перше сидіння з правого боку

Прокладає робочу лінію, переносить стволи, працює зі стволом. Бере участь у рятуванні людей, розкриванні і розбиранні конструкцій, у складі ланки ГДЗС іде у розвідку

Пожежний № 2

Приймає рукава д-51 мм, групові електроліхтарі, зажими, затримки та ЗІЗОД

Одягає спеціальний одяг і спорядження, відкриває ворота, сідає в автомобіль на друге сидіння з лівого боку

Прокладає робочу лінію, працює зі стволом чи підствольником у пожежного № 1. З пожежним № 7 переносить і встановлює висувну драбину, прокладає другу магістральну лінію, у складі ланки ГДЗС іде у розвідку, виконує роботу з рятування людей, розкривання та розбирання конструкцій

Пожежний № 3

Приймає всі рукава д-66 (77) мм, гідроелеватор, задню рукавну котушку та ЗІЗОД

Одягає спеціальний одяг і спорядження, сідає в автомобіль на перше сидіння поряд з пожежним № 1

З пожежним № 4 прокладає першу магістральну і робочу лінії, працює зі стволом чи підствольником у пожежного № 2, виконує роботи з рятування людей, розкривання та розбирання конструкцій

Пожежний № 4

Приймає драбину-штурмівку, драбину-палицю, розгалуження, перехідні головки та ЗІЗОД

Одягає спеціальний одяг і спорядження, сідає в автомобіль на друге сидіння поряд з пожежним № 2

З пожежним № 3 прокладає першу магістральну лінію, переносить і встановлює розгалуження, підносить і встановлює ручні драбини, виконує роботи з рятування людей і розбирання конструкцій

Пожежний № 5

Приймає всмоктувальні рукава, забірну сітку, пожежну колонку, гак для відкривання кришки гідранта, водозбірник, рукавні містки, відро та ЗІЗОД

Одягає спеціальний одяг та спорядження, сідає в автомобіль на перше сидіння поряд з пожежним № 3

З водієм встановлює автомобіль на вододжерело, рукавні містки, спостерігає за магістральними лініями та працює на розгалуженні, здійснює тимчасовий ремонт рукавів або їх заміну, виконує роботи з рятування людей і розбирання конструкцій

Пожежний № 6

Приймає радіостанцію, довідник телефонів, комплект електрозахисних засобів (чоботи гумові, рукавиці, килимок, ножиці) та ЗІЗОД

Одягає спеціальний одяг та спорядження, сідає в автомобіль на друге сидіння поряд з пожежним № 4

Встановлює зв'язок по радіостанції чи телефону з ОДС ОКЦ або ПЗЧ підрозділу, у складі ланки ГДЗС іде у розвідку, підносить електроліхтар, працює з електрозахисними засобами, виконує роботи з евакуації людей, розкривання і розбирання конструкцій

Пожежний № 7

Приймає шанцевий інструмент: багри, ломи, лопати, пили, сокиру, гак універсальний, пінозмішувач із шлангом та ЗІЗОД

Одягає спеціальний одяг та спорядження, сідає в автомобіль на перше сидіння поряд з пожежним № 5

Разом з пожежним № 2 прокладає другу магістральну лінію, переносить і встановлює висувну драбину, виконує роботи з рятування людей, розкривання і розбирання конструкцій, працює шанцевим інструментом

Водій

Приймає автомобіль (двигун, насос, ходову частину, кузов, ключі для з'єднання рукавів, інструмент водія, автомобільний вогнегасник, переносну низьковольтну електролампу, аптечку, автомобільну радіостанцію, пальне), перевіряє наявність піноутворювача

Сідає у кабіну автомобіля, заводить двигун, виїжджає за вказівкою командира відділення

З пожежним № 5 встановлює автомобіль на вододжерело, переключає роботу двигуна на насос, працює на насосі та забезпечує безперебійну подачу води чи піни

Приблизний табель оперативного розрахунку особового складу відділення на АЗО

Склад оперативного розрахунку

Пожежно-технічне оснащення, що приймається при заступанні на чергування

Першочергові дії за сигналом "ТРИВОГА"

Основні обов’язки оперативного розрахунку під час роботи

Командир відділення

Автомобіль з пожежно-технічним обладнанням, СГУ-100, рятувальна мотузка, ЗІЗОД

Одягає спеціальний одяг та спорядження, одержує дорожній лист, слідкує за посадкою особового складу, сідає поруч з водієм, оголошує адресу і подає команду на виїзд

Віддає команду відділенню, разом з водієм встановлює штабний стіл, керує роботою відділення з організації зв’язку та освітлення місця пожежі, працює зв’язковим при КГП (штабі)

Пожежний № 1

Стаціонарна та переносні радіостанції, перехідники "Євро", документація, ЗІЗОД

Сідає в автомобіль за апаратний стіл і забезпечує радіозв’язок з ОДС ОКЦ

Забезпечує радіозв’язок з ОДС ОКЦ, КГП, ОД

Пожежний № 2

Вогнегасник ОП-3, футляри для захисних масок, стілець розкладний, електроліхтарі, ЗІЗОД

Одягає спеціальний одяг та спорядження, відчиняє ворота гаража, сідає в автомобіль

Прокладає гучномовну лінію

Пожежний № 3

Димосос, котушка "Улитка", мегафон, виносні прожектори, кутова шліфмашина з комплектом, розтяжки для комплексу "Жираф", олівець паяльно-зварювальний, комбінований інструмент, тросик ланки ГДЗС, ЗІЗОД

Одягає спеціальний одяг та спорядження, відчиняє ворота гаража, сідає в автомобіль

Прокладає силову лінію з пожежним № 4, переносить та встановлює виносні прожектори

Пожежний № 4

Штативи "Жираф", силові котушки, висувна щогла, рукава димососа

Одягає спеціальний одяг та спорядження, сідає в автомобіль

Прокладає силову лінію з пожежним № 3, переносить та встановлює виносні прожектори

Водій

Автомобіль (двигун, ходова частина, кузов, водійський інструмент, аптечка), електростанція, наявність ПММ

Сідає в автомобіль, заводить двигун, за вказівкою командира відділення виїжджає з гаража

З командиром відділення встановлює штабний стіл

Приблизний табель оперативного розрахунку особового складу відділення на АП-5

Склад оперативного розрахунку

Пожежно-технічне оснащення, що приймається при заступанні на чергування

Першочергові дії за сигналом "ТРИВОГА"

Основні обов’язки оперативного розрахунку під час роботи

Командир відділення

Лафетний ствол, ручні стволи, рукава, вогнегасники, респіратори, теплозахисний одяг пожежників

Одягає спеціальний одяг, отримує дорожній лист, слідкує за посадкою особового складу в автомобіль, називає адресу та подає команду на виїзд

Віддає команду відділенню щодо оперативного розгортання, готує лафетний ствол до роботи і працює з ним. У разі подачі ручних стволів разом зі старшим пожежним прокладає рукавну лінію і працює зі стволом

Старший пожежний

Лопата, багор, ломи, гумові боти і рукавиці, ножиці для різання електропроводів

Одягає спеціальний одяг та спорядження, відкриває ворота гаража, сідає в автомобіль

При подачі лафетного ствола працює з командиром відділення. З командиром відділення прокладає рукавну лінію і працює підствольщиком. При подачі двох ручних стволів прокладає рукавну лінію і працює зі стволом

Водій

Автомобіль, заправлений порошком і ПММ, водійський інструмент, радіостанція, аптечка, довідник вулиць, спецобладнання

Сідає в автомобіль, заводить двигун, за вказівкою командира відділення виїжджає з гаража

Вибирає безпечне місце для встановлення автомобіля, відкриває балони зі стисненим повітрям та подає його до бочки для зрихлення порошку; працює, взаємодіючи зі ствольщиком, забезпечуючи подачу порошку в рукавні лінії або лафетний ствол

Приблизний табель оперативного розрахунку особового складу відділення на АГВГ-100

Склад оперативного розрахунку

Під час прийому та здачі чергування

Під час виїзду за сигналом "ТРИВОГА"

Підготовка до оперативного розгортання

Оперативне розгортання з подачею газоводяної суміші

Командир відділення - водій

Приймає автомобіль в технічно справному стані: ТРУ-ВК-1, медичну аптечку, радіостанцію, башмаки, комплект водійського інструменту, мірну лінійку, знак аварійної зупинки, вуглекислотний вогнегасник

Одержує дорожній лист. Запускає двигун автомобіля, виїжджає на фасад. За командою начальника караулу прямує до місця пожежі. Керує відділенням

Одягає захисний костюм. Ставить автомобіль у вказаному КГП місці. Керує відділенням. Підключає пульт дистанційного управління. За командою КГП запускає турбореактивну установку, стежить за показаннями приладів

Встановлює автомобіль у вказаному КГП місці. Фіксує автомобіль на стоянкових гальмах. За командою КГП дистанційно керує та подає на гасіння газо-водяну суміш. Керує відділенням

Старший пожежний

Пожежні рукава, головки перехідні, шанцевий інструмент

Одягає спеціальний одяг, відкриває ворота, сідає в кабіну автомобіля

Одягає теплозахисний одяг пожежного. Відкріплює необхідне ПТО, з'єднує необхідні рукавні лінії

Допомагає переміщувати рукавні лінії за автомобілем. Стежить за роботою рукавних ліній

Приблизний табель оперативного розрахунку особового складу відділення на АППГ

Склад оперативного розрахунку

Пожежно-технічне оснащення, що приймається при заступанні на чергування

Першочергові дії за сигналом "ТРИВОГА"

Основні обов’язки оперативного розрахунку під час роботи

Старший пожежний

Напірно-всмоктуючі та напірні рукава, перехідні головки, розгалуження, карта обліку рукавів, ГПС-600, ГПС-2000, гребінка на магістральну лінію, гребінка на автодрабину, перехідники пінні для подачі піноутворювача в АЦ

Одягає спеціальний одяг та спорядження, одержує дорожній лист, відкриває ворота гаража, сідає в автомобіль

Прокладає рукавні лінії до АЦ, слідкує за їх роботою, допомагає встановлювати гребінки, працює з ГПС-600 та підствольником

Водій

Автомобіль, заправлений піноутворювачем і ПММ, водійський інструмент, комплект ключів для відкривання заглушки для забору піноутворювача із сторонньої ємності, карта місцевості

Сідає в автомобіль, заводить двигун, прокачує гальмівну систему

Вибирає безпечне місце для встановлення автомобіля, включає насос, слідкує за його роботою, допомагає прокладати рукавні лінії

Приблизний табель оперативного розрахунку на автомобілі першої допомоги (АПД)

Склад оперативного розрахунку

Пожежно-технічне оснащення, що приймається при заступанні на чергування

Першочергові дії за сигналом "ТРИВОГА"

Основні обов’язки оперативного розрахунку під час роботи

Командир відділення

Болгарка; комплект гідравлічного рятувального обладнання; відбійний молоток; електро(бензо)пила; установка „Тайфун”; діелектричні: ножиці, боти, ковдра; ЗІЗОД; електричний подовжувач на 20-40 м; ліхтар індивідуальний

Одягає спеціальний одяг і спорядження, одержує дорожній лист на ПЗЧ, стежить за посадкою особового складу у АПД, подає команду на виїзд

Керує роботою рятівника та водія. Відповідно до ситуації працює з інструментом для різання електродротів, з установкою "Тайфун", електро(бензо)пилою, болгаркою, відбійним молотком, комплектом гідравлічного рятівного обладнання, працює зі стволом СВД-40. Може залучатися до складу ланки ГДЗС

Рятівник

Драбина - палиця; пожежна колонка; ІРАР; ключ для відкривання пожежного гідранта; лом пожежний; пожежна рятувальна мотузка; косинка з рятівним поясом, медичні ноші, ЗІЗОД

Одягає спеціальний одяг і спорядження; відчиняє ворота гаража; сідає в АПД

Разом з командиром відділення виконує роботи з рятування людей, розбору конструкцій. Разом з водієм встановлює АПД на ПГ; встановлює драбину; прокладає подовжувачі від електростанції до електроінструменту. Підносить ноші, рятівні мотузки; рятівні круг та жилет. При гасінні пожежі працює з вогнегасниками. Допомагає командиру відділення при роботі з електро- та гідравлічним інструментом. Може залучатися до складу ланки ГДЗС

Водій

Автомобіль; інструмент водія; автомобільна радіостанція; переносні радіостанції; вогнегасники; медична аптечка; насос; котушка зі шлангом; електростанція

Сідає у автомобіль, заводить двигун, за вказівкою командира відділення виїжджає з гаража

Встановлює за допомогою рятівника АПД на ПГ, працює з насосом. Відповідно до ситуації працює з електростанцією, надає першу невідкладну медичну допомогу, допомагає командиру відділення в приведенні у працездатний стан електрифікованого та гідравлічного обладнання

Приблизний табель оперативного розрахунку особового складу відділення на пожежному судні (кораблі, катері)

Склад оперативного розрахунку

Пожежно-технічне оснащення, що приймається при заступанні на чергування

Першочергові дії за сигналом "ТРИВОГА"

Основні обов’язки оперативного розрахунку під час роботи

Командир відділення

Корабель з ПТО та засоби пожежогасіння, ЗІЗОД

Контролює здійснення швартових операцій, одягає спеціальний одяг та спорядження

Керує роботою відділення з організації зв’язку та освітлення місця пожежі, працює зв’язковим при КГП (штабі)

Пожежний № 1

Стволи "А" і "Б", ГПС-600, рукава "Б", рукавні затримки, рятувальна мотузка, ломи, багри, пили, сокири, ЗІЗОД

Займає місце біля кормового кнехта, за командою "віддає" кормовий швартовий, одягає спеціальний одяг та спорядження

Прокладає робочу лінію, працює зі стволом. Виконує роботи з розбирання конструкцій та рятування людей. У складі ланки ГДЗС бере участь у розвідці осередку пожежі

Пожежний № 2

Рукава "А", комплект для різання дроту, діелектричні засоби, гідроелеватори, з’єднувальні головки, відра, лопати, розгалуження, ЗІЗОД

Займає місце біля носового кнехта, за командою "віддає" носовий швартовий, одягає спеціальний одяг та спорядження

Прокладає магістральну лінію, встановлює розгалуження, евакуює людей та майно, працює шанцевим інструментом. У складі ланки ГДЗС бере участь у розвідці осередку пожежі

Механік

Групові ліхтарі, аварійно-рятувальні засоби. Перевіряє роботу сигнальних вогнів, рульових машин, радіостанцій, контрольно-вимірювальних приладів, ДУ та повне вмикання реверс-редуктора, інструменти та судновий журнал

Здійснює запуск ходових двигунів, вмикає ГРЩ

Здійснює контроль за роботою двигунів та ходових систем, забезпечує безперебійну роботу пожежних насосів, готовність до дій з БЗЖ судна, при швартуванні судна слідкує за швартовими кінцями, контролює магістральні лінії на судні

Старший моторист

Проводить зовнішній огляд двигунів, компресора, переконується в їх працездатності. Перевіряє наявність мастила, палива у баках та води у системі охолодження, затяжку кріплення двигунів, реверс-редукторів, систему змащування, тиск повітря у балонах. Контролює чистоту у машинному відділенні

Відключає електроживлення, "віддає" швартові кінці від дебаркадера та виконує обов’язки чергового

Підтримує радіозв’язок із взаємодіючим кораблем

Приблизний табель оперативного розрахунку особового складу відділення на автодрабинах і колінчастих підіймачах

Склад оперативного розрахунку

Пожежно-технічне оснащення, що приймається при заступанні на чергування

Першочергові дії за сигналом "ТРИВОГА"

Основні обов'язки оперативного розрахунку під час роботи

Командир відділення - водій

Автомобіль (двигун, ходова частина, кузов, пульт управління, рукоятка баштового приводу механізму, карта міста, карта району виїзду, планшет вододжерел, водійський інструмент, аптечка, автомобільна радіостанція, вогнегасник та наявність ПММ)

Отримує дорожній лист, слідкує за посадкою оператора (пожежного, рятувальника), сідає в автомобіль та прямує до місця виклику

Діє за вказівкою КГП. Вибирає тверду поверхню ґрунту без ухилу, фіксує положення автомобіля. Встановлює автомобіль на аутригери, слідкує за роботою вузлів та агрегатів колінчастого підіймача (автодрабини), за необхідності підтримує зв'язок з оператором (пожежним, рятувальником) по гучномовцю. Слідкує, щоб коліна АД та люлька КП не притулялися до ліній електропередач

Оператор (пожежний, рятувальник)

Переносні радіостанції, ЗІЗОД, рятувальна мотузка, затримки, штурмові драбини, електричний ліхтар, напірні рукава діаметром 77 мм, лафетний ствол, ГПС-600, шанцевий інструмент та документація

Одягає спеціальний одяг та спорядження, відчиняє ворота гаража та сідає в автомобіль

Допомагає водію встановити автомобіль на аутригери, встановлює опорні колодки, встановлює до роботи ствол, за необхідності працює з мотузкою, готує до роботи ліфт, забезпечує зв'язок з ОДС, КГП та працює на лафетному стволі в люльці, проводить рятувальні роботи на висоті

Приблизний табель оперативного розрахунку особового складу відділення на пожежний автомобіль газодимозахисної служби (АГДЗС)

Склад оперативного розрахунку

Пожежно-технічне оснащення, що приймається при заступанні на чергування

Першочергові дії за сигналом "ТРИВОГА"

Основні обов'язки оперативного розрахунку під час роботи

Командир відділення

Організовує прийом автомобіля ГДЗС згідно з описом. Особисто приймає апарати, маски та інше обладнання. Доповідає керівництву підрозділу

Одягає спеціальний одяг, отримує дорожній лист, вказує адресу та подає команду водію на виїзд. Визначає місцезнаходження об’єкта та найкоротший маршрут слідування до нього

Доповідає про прибуття КГП. Керує роботою відділення щодо заміни апаратів, веде облікову документацію. За командою КГП організовує КПП

Старший респіраторник

Стан та справність апаратів, масок, переносних радіостанцій та іншого обладнання згідно з описом. Доповідає командиру відділення

Одягає спеціальний одяг, відкриває ворота гаража, сідає в кабіну автомобіля

Виконує роботу із заміни апаратів, перевіряє їх стан. Разом з командиром відділення розгортає КПП та організовує зв’язок з постовими постів безпеки

Водій

Стан та працездатність автомобіля, обладнання та приладів, які знаходяться на автомобілі, довідник вулиць міста, кількість палива. Доповідає командиру відділення

Сідає в автомобіль, заводить двигун та за командою командира відділення виїжджає з гаража. При прямуванні до місця виклику разом з командиром відділення визначає найкоротший маршрут слідування

Встановлює автомобіль у робоче положення. Допомагає проводити заміну апаратів. Слідкує за збереженням майна та обладнання автомобіля




Додаток 10
до Статуту дій
у надзвичайних ситуаціях
органів управління та підрозділів
Оперативно-рятувальної служби
цивільного захисту

ФОРМИ ДОПУСКІВ
на гасіння пожежі та (або) ліквідацію наслідків аварії



Додаток 11
до Статуту дій
у надзвичайних ситуаціях
органів управління та підрозділів
Оперативно-рятувальної служби
цивільного захисту

МІНІМАЛЬНІ БЕЗПЕЧНІ ВІДСТАНІ
до електроустано-вок під напругою, які горять, під час подачі пожежними вогнегасних речовин із ручних стволів

Речовини, які застосовуються для гасіння

Безпечні відстані (м) до електроустановок під напругою (кВ), що горять

до 1 кВ включно

понад 1 кВ до 10 кВ включно

понад 10 кВ до 35 кВ включно

110 кВ

понад 110 кВ до 220 кВ включно

1. Компактні струмені води

4,0

6,0

8,0

10,0

Гасіння компактними струменями не допускається

2. Розпилені струмені води; вогнегасні порошкові суміші; одночасна подача розпиленої води й вогнегасних сумішей

1,5

2,0

2,5

3,0

4,0

Примітка. Оптимальною з точки зору безпеки та ефективності гасіння під час подачі вогнегасних речовин, перерахованих у пункті 2, є відстань 4 м для всіх рівнів напруги.



вгору