Бюджетний кодекс України
Верховна Рада України; Кодекс України, Закон, Кодекс від 08.07.20102456-VI
Документ 2456-17, чинний, перша редакція — Прийняття від 08.07.2010
( Увага! Це не поточна редакція документу. Перейти до поточної? )
 

Сторінки:  [ 1 ]  2  3  4  5  6  7  8
наступна сторінка »  

                                                          
БЮДЖЕТНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ
( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2010, N 50-51,
ст.572 )

Бюджетним кодексом України визначаються правові засади
функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи
бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за
порушення бюджетного законодавства.
Розділ I. БЮДЖЕТНА СИСТЕМА УКРАЇНИ
ТА ОСНОВИ БЮДЖЕТНОГО ПРОЦЕСУ
Глава 1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Відносини, що регулюються
Бюджетним кодексом України
1. Бюджетним кодексом України регулюються відносини, що
виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання
бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням
бюджетного законодавства, а також питання відповідальності за
порушення бюджетного законодавства.
Стаття 2. Визначення основних термінів
1. У цьому Кодексі наведені нижче терміни вживаються в такому
значенні:
1) бюджет - план формування та використання фінансових
ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються
відповідно органами державної влади, органами влади Автономної
Республіки Крим, органами місцевого самоврядування протягом
бюджетного періоду;
2) бюджети місцевого самоврядування - бюджети територіальних
громад сіл, їх об'єднань, селищ, міст (у тому числі районів у
містах);
3) бюджетна класифікація - єдине систематизоване згрупування
доходів, видатків, кредитування, фінансування бюджету, боргу
відповідно до законодавства України та міжнародних стандартів;
4) бюджетна програма - сукупність заходів, спрямованих на
досягнення єдиної мети, завдань та очікуваного результату,
визначення та реалізацію яких здійснює розпорядник бюджетних
коштів відповідно до покладених на нього функцій;
5) бюджетна система України - сукупність державного бюджету
та місцевих бюджетів, побудована з урахуванням економічних
відносин, державного і адміністративно-територіальних устроїв і
врегульована нормами права;
6) бюджетне асигнування - повноваження розпорядника бюджетних
коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття
бюджетного зобов'язання та здійснення платежів, яке має кількісні,
часові та цільові обмеження;
7) бюджетне зобов'язання - будь-яке здійснене відповідно до
бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору,
придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій
протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити
платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому;
8) бюджетне призначення - повноваження головного розпорядника
бюджетних коштів, надане цим Кодексом, законом про Державний
бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), яке має кількісні,
часові і цільові обмеження та дозволяє надавати бюджетні
асигнування;
9) бюджетний запит - документ, підготовлений головним
розпорядником бюджетних коштів, що містить пропозиції з
відповідним обґрунтуванням щодо обсягу бюджетних коштів,
необхідних для його діяльності на наступні бюджетні періоди;
10) бюджетний процес - регламентований бюджетним
законодавством процес складання, розгляду, затвердження, виконання
бюджетів, звітування про їх виконання, а також контролю за
дотриманням бюджетного законодавства;
11) бюджетні кошти (кошти бюджету) - належні відповідно до
законодавства надходження бюджету та витрати бюджету;
12) бюджетні установи - органи державної влади, органи
місцевого самоврядування, а також організації, створені ними у
встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок
відповідно державного бюджету чи місцевого бюджету. Бюджетні
установи є неприбутковими;
13) видатки бюджету - кошти, спрямовані на здійснення програм
та заходів, передбачених відповідним бюджетом. До видатків бюджету
не належать: погашення боргу; надання кредитів з бюджету;
розміщення бюджетних коштів на депозитах; придбання цінних
паперів; повернення надміру сплачених до бюджету сум податків і
зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету,
проведення їх бюджетного відшкодування;
14) витрати бюджету - видатки бюджету, надання кредитів з
бюджету, погашення боргу та розміщення бюджетних коштів на
депозитах, придбання цінних паперів;
15) власні надходження бюджетних установ - кошти, отримані в
установленому порядку бюджетними установами як плата за надання
послуг, виконання робіт, гранти, дарунки та благодійні внески, а
також кошти від реалізації в установленому порядку продукції чи
майна та іншої діяльності;
16) гарантований Автономною Республікою Крим чи
територіальною громадою міста борг - загальна сума боргових
зобов'язань суб'єктів господарювання - резидентів України щодо
отриманих та непогашених на звітну дату кредитів (позик),
виконання яких забезпечено місцевими гарантіями;
17) гарантований державою борг - загальна сума боргових
зобов'язань суб'єктів господарювання - резидентів України щодо
отриманих та непогашених на звітну дату кредитів (позик),
виконання яких забезпечено державними гарантіями;
18) головні розпорядники бюджетних коштів - бюджетні установи
в особі їх керівників, які відповідно до статті 22 цього Кодексу
отримують повноваження шляхом встановлення бюджетних призначень;
19) державне запозичення - операції, пов'язані з отриманням
державою кредитів (позик) на умовах повернення, платності та
строковості з метою фінансування державного бюджету;
20) державний борг - загальна сума боргових зобов'язань
держави з повернення отриманих та непогашених кредитів (позик)
станом на звітну дату, що виникають внаслідок державного
запозичення;
21) дефіцит бюджету - перевищення видатків бюджету над його
доходами (з урахуванням різниці між наданням кредитів з бюджету та
поверненням кредитів до бюджету);
22) дотація вирівнювання - міжбюджетний трансферт на
вирівнювання дохідної спроможності бюджету, який його отримує;
23) доходи бюджету - податкові, неподаткові та інші
надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено
законодавством України (включаючи трансферти, плату за
адміністративні послуги, власні надходження бюджетних установ);
24) закон про Державний бюджет України - закон, який
затверджує Державний бюджет України та містить положення щодо
забезпечення його виконання протягом бюджетного періоду;
25) залишок бюджетних коштів - обсяг коштів відповідного
бюджету, розпорядників та одержувачів бюджетних коштів цього
бюджету на кінець звітного періоду;
26) інвестиційна програма (проект) - комплекс заходів,
визначених на основі національної системи цінностей і завдань
інноваційного розвитку економіки та спрямованих на розвиток
окремих галузей, секторів економіки, виробництв, регіонів,
виконання яких здійснюється з використанням коштів державного
та/або місцевих бюджетів чи шляхом надання державних та/або
місцевих гарантій;
27) коефіцієнт вирівнювання - показник, який використовується
для розрахунку обсягу коштів, що передаються до державного бюджету
з місцевих бюджетів, з метою стимулювання нарощування доходів
місцевих бюджетів у процесі бюджетного планування;
28) кошик доходів державного бюджету для надання міжбюджетних
трансфертів - доходи загального фонду державного бюджету, за
рахунок яких здійснюється перерахування дотації вирівнювання
місцевим бюджетам;
29) кошик доходів місцевих бюджетів - доходи загального
фонду, закріплені цим Кодексом на постійній основі за місцевими
бюджетами, що враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних
трансфертів;
30) кошторис - основний плановий фінансовий документ
бюджетної установи, яким на бюджетний період встановлюються
повноваження щодо отримання надходжень і розподіл бюджетних
асигнувань на взяття бюджетних зобов'язань та здійснення платежів
для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення
результатів, визначених відповідно до бюджетних призначень;
31) кредитування бюджету - операції з надання коштів з
бюджету на умовах повернення, платності та строковості, внаслідок
чого виникають зобов'язання перед бюджетом (надання кредитів з
бюджету), та операції з повернення таких коштів до бюджету
(повернення кредитів до бюджету). Для цілей цього Кодексу до
кредитів з бюджету також належать бюджетні позички та фінансова
допомога з бюджету на поворотній основі;
32) міжбюджетні трансферти - кошти, які безоплатно і
безповоротно передаються з одного бюджету до іншого;
33) місцеве запозичення - операції з отримання до бюджету
Автономної Республіки Крим чи міського бюджету кредитів (позик) на
умовах повернення, платності та строковості з метою фінансування
бюджету Автономної Республіки Крим чи міського бюджету;
34) місцеві бюджети - бюджет Автономної Республіки Крим,
обласні, районні бюджети та бюджети місцевого самоврядування;
35) місцевий борг - загальна сума боргових зобов'язань
Автономної Республіки Крим чи територіальної громади міста з
повернення отриманих та непогашених кредитів (позик) станом на
звітну дату, що виникають внаслідок місцевого запозичення;
36) місцевий фінансовий орган - установа, що відповідно до
законодавства України здійснює функції з складання, виконання
місцевих бюджетів, контролю за витрачанням коштів розпорядниками
бюджетних коштів, а також інші функції, пов'язані з управлінням
коштами місцевого бюджету. Для цілей цього Кодексу Міністерство
фінансів Автономної Республіки Крим віднесено до місцевих
фінансових органів. Сільський голова забезпечує виконання функцій
місцевого фінансового органу, якщо такий орган не створено згідно
із законом;
37) надходження бюджету - доходи бюджету, повернення кредитів
до бюджету, кошти від державних (місцевих) запозичень, кошти від
приватизації державного майна (щодо державного бюджету),
повернення бюджетних коштів з депозитів, надходження внаслідок
продажу/пред'явлення цінних паперів;
38) одержувач бюджетних коштів - суб'єкт господарювання,
громадська чи інша організація, яка не має статусу бюджетної
установи, уповноважена розпорядником бюджетних коштів на
здійснення заходів, передбачених бюджетною програмою, та отримує
на їх виконання кошти бюджету;
39) органи, що контролюють справляння надходжень бюджету, -
органи державної влади, а також органи місцевого самоврядування,
уповноважені здійснювати контроль за правильністю та своєчасністю
справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), інших
надходжень бюджету;
40) паспорт бюджетної програми - документ, що визначає мету,
завдання, напрями використання бюджетних коштів, відповідальних
виконавців, результативні показники та інші характеристики
бюджетної програми відповідно до бюджетного призначення,
встановленого законом про Державний бюджет України (рішенням про
місцевий бюджет);
41) платіж - виконання бюджетних, боргових чи податкових
зобов'язань, що виникли в поточному або попередніх бюджетних
періодах;
42) програмно-цільовий метод у бюджетному процесі - метод
управління бюджетними коштами для досягнення конкретних
результатів за рахунок коштів бюджету із застосуванням оцінки
ефективності використання бюджетних коштів на всіх стадіях
бюджетного процесу;
43) проект бюджету - проект плану формування та використання
фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, що
здійснюються органами державної влади (органами влади Автономної
Республіки Крим, органами місцевого самоврядування) протягом
бюджетного періоду, який є невід'ємною частиною проекту закону про
Державний бюджет України (проекту рішення про місцевий бюджет);
44) профіцит бюджету - перевищення доходів бюджету над його
видатками (з урахуванням різниці між поверненням кредитів до
бюджету та наданням кредитів з бюджету);
45) рішення про місцевий бюджет - нормативно-правовий акт
Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи відповідної місцевої
ради, виданий в установленому порядку, що затверджує місцевий
бюджет та визначає повноваження відповідно Ради міністрів
Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації або
виконавчого органу місцевого самоврядування здійснювати виконання
місцевого бюджету протягом бюджетного періоду;
46) розпис бюджету - документ, в якому встановлюється
розподіл доходів, фінансування бюджету, повернення кредитів до
бюджету, бюджетних асигнувань головним розпорядникам бюджетних
коштів за певними періодами року відповідно до бюджетної
класифікації;
47) розпорядник бюджетних коштів - бюджетна установа в особі
її керівника, уповноважена на отримання бюджетних асигнувань,
взяття бюджетних зобов'язань та здійснення витрат бюджету;
48) субвенції - міжбюджетні трансферти для використання на
певну мету в порядку, визначеному органом, який прийняв рішення
про надання субвенції;
49) управління бюджетними коштами - сукупність дій учасника
бюджетного процесу відповідно до його повноважень, пов'язаних з
формуванням та використанням бюджетних коштів, здійсненням
контролю за дотриманням бюджетного законодавства, які спрямовані
на досягнення цілей, завдань і конкретних результатів своєї
діяльності та забезпечення ефективного, результативного і
цільового використання бюджетних коштів;
50) фінансовий норматив бюджетної забезпеченості -
гарантований державою в межах наявних бюджетних коштів рівень
фінансового забезпечення завдань і функцій, які здійснюються
відповідно Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими
державними адміністраціями, виконавчими органами місцевого
самоврядування, що використовується для визначення обсягу
міжбюджетних трансфертів;
51) фінансування бюджету - надходження та витрати бюджету,
пов'язані із зміною обсягу боргу, обсягів депозитів і цінних
паперів, кошти від приватизації державного майна (щодо державного
бюджету), зміна залишків бюджетних коштів, які використовуються
для покриття дефіциту бюджету або визначення профіциту бюджету.
Стаття 3. Бюджетний період
1. Бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну
систему України, становить один календарний рік, який починається
1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.
Неприйняття Верховною Радою України закону про Державний бюджет
України до 1 січня відповідного року не є підставою для
встановлення іншого бюджетного періоду.
2. Відповідно до Конституції України ( 254к/96-ВР ) бюджетний
період для Державного бюджету України за особливих обставин може
бути іншим, ніж передбачено частиною першою цієї статті.
Особливими обставинами, за яких Державний бюджет України може
бути затверджено на інший, ніж передбачено частиною першою цієї
статті, бюджетний період, є:
1) введення воєнного стану;
2) оголошення надзвичайного стану в Україні.
3. У разі затвердження Державного бюджету України на інший,
ніж передбачено частиною першою цієї статті, бюджетний період
місцеві бюджети мають бути затверджені на такий самий період.
Стаття 4. Склад бюджетного законодавства
1. Бюджетне законодавство складається з:
1) Конституції України ( 254к/96-ВР );
2) цього Кодексу;
3) закону про Державний бюджет України;
4) інших законів, що регулюють бюджетні відносини,
передбачених статтею 1 цього Кодексу;
5) нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України,
прийнятих на підставі і на виконання цього Кодексу та інших
законів України, передбачених пунктами 3 та 4 цієї частини статті;
6) нормативно-правових актів органів виконавчої влади,
прийнятих на підставі і на виконання цього Кодексу, інших законів
України та нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України,
передбачених пунктами 3, 4 та 5 цієї частини статті;
7) рішень про місцевий бюджет;
8) рішень органів Автономної Республіки Крим, місцевих
державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування,
прийнятих відповідно до цього Кодексу, нормативно-правових актів,
передбачених пунктами 3, 4, 5, 6 і 7 цієї частини статті.
2. Бюджетна система України і Державний бюджет України
встановлюються виключно цим Кодексом та законом про Державний
бюджет України.
Якщо іншим нормативно-правовим актом бюджетні відносини
визначаються інакше, ніж у цьому Кодексі, застосовуються
відповідні норми цього Кодексу.
Виключно законом про Державний бюджет України визначаються
надходження та витрати Державного бюджету України.
3. Якщо на ратифікацію подається міжнародний договір України,
виконання якого потребує прийняття нових або внесення змін до
чинних законів України, що регулюють бюджетні відносини, проекти
таких законів подаються на розгляд Верховної Ради України разом з
проектом закону про ратифікацію і приймаються одночасно.
4. Розгляд законопроектів щодо їх впливу на показники бюджету
та відповідності законам, що регулюють бюджетні відносини,
здійснюється за особливою процедурою, визначеною статтею 27 цього
Кодексу.
Глава 2. БЮДЖЕТНА СИСТЕМА УКРАЇНИ
ТА ЇЇ ПРИНЦИПИ
Стаття 5. Структура бюджетної системи України
1. Бюджетна система України складається з державного бюджету
та місцевих бюджетів.
2. Місцевими бюджетами є бюджет Автономної Республіки Крим,
обласні, районні бюджети та бюджети місцевого самоврядування.
3. Бюджетами місцевого самоврядування є бюджети
територіальних громад сіл, їх об'єднань, селищ, міст (у тому числі
районів у містах).
Стаття 6. Зведений бюджет
1. Зведений бюджет є сукупністю показників бюджетів, що
використовуються для аналізу та прогнозування економічного і
соціального розвитку держави.
2. Зведений бюджет України включає показники Державного
бюджету України, зведеного бюджету Автономної Республіки Крим та
зведених бюджетів областей, міст Києва та Севастополя.
3. Зведений бюджет Автономної Республіки Крим включає
показники бюджету Автономної Республіки Крим, зведених бюджетів її
районів та бюджетів міст республіканського Автономної Республіки
Крим значення.
4. Зведений бюджет області включає показники обласного
бюджету, зведених бюджетів районів і бюджетів міст обласного
значення цієї області.
5. Зведений бюджет району включає показники районного
бюджету, бюджетів міст районного значення, селищних та сільських
бюджетів цього району.
6. Зведений бюджет міста з районним поділом включає показники
міського бюджету та бюджетів районів, що входять до його складу.
Якщо місту або району у місті адміністративно підпорядковані інші
міста, селища чи села, зведений бюджет міста або району у місті
включає показники бюджетів цих міст, селищ та сіл.
7. Показники бюджетів об'єднань територіальних громад, що
створюються згідно із законом, включаються до відповідних зведених
бюджетів.
Стаття 7. Принципи бюджетної системи України
1. Бюджетна система України ґрунтується на таких принципах:
1) принцип єдності бюджетної системи України - єдність
бюджетної системи України забезпечується єдиною правовою базою,
єдиною грошовою системою, єдиним регулюванням бюджетних відносин,
єдиною бюджетною класифікацією, єдністю порядку виконання бюджетів
та ведення бухгалтерського обліку і звітності;
2) принцип збалансованості - повноваження на здійснення
витрат бюджету мають відповідати обсягу надходжень бюджету на
відповідний бюджетний період;
3) принцип самостійності - Державний бюджет України та
місцеві бюджети є самостійними. Держава коштами державного бюджету
не несе відповідальності за бюджетні зобов'язання органів влади
Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування.
Органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого
самоврядування коштами відповідних місцевих бюджетів не несуть
відповідальності за бюджетні зобов'язання одне одного, а також за
бюджетні зобов'язання держави. Самостійність бюджетів
забезпечується закріпленням за ними відповідних джерел доходів
бюджету, правом відповідних органів державної влади, органів влади
Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування
визначати напрями використання бюджетних коштів відповідно до
законодавства України, правом Верховної Ради Автономної Республіки
Крим та відповідних місцевих рад самостійно і незалежно одне від
одного розглядати та затверджувати відповідні місцеві бюджети;
4) принцип повноти - до складу бюджетів підлягають включенню
всі надходження бюджетів та витрати бюджетів, що здійснюються
відповідно до нормативно-правових актів органів державної влади,
органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого
самоврядування;
5) принцип обґрунтованості - бюджет формується на
реалістичних макропоказниках економічного і соціального розвитку
України та розрахунках надходжень бюджету і витрат бюджету, що
здійснюються відповідно до затверджених методик та правил;
6) принцип ефективності та результативності - при складанні
та виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають
прагнути досягнення цілей, запланованих на основі національної
системи цінностей і завдань інноваційного розвитку економіки,
шляхом забезпечення якісного надання послуг, гарантованих
державою, Автономною Республікою Крим, місцевим самоврядуванням
(далі - гарантовані послуги), при залученні мінімального обсягу
бюджетних коштів та досягнення максимального результату при
використанні визначеного бюджетом обсягу коштів;
7) принцип субсидіарності - розподіл видів видатків між
державним бюджетом та місцевими бюджетами, а також між місцевими
бюджетами ґрунтується на необхідності максимально можливого
наближення надання гарантованих послуг до їх безпосереднього
споживача;
8) принцип цільового використання бюджетних коштів - бюджетні
кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними
призначеннями та бюджетними асигнуваннями;
9) принцип справедливості і неупередженості - бюджетна
система України будується на засадах справедливого і
неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і
територіальними громадами;
10) принцип публічності та прозорості - інформування
громадськості з питань складання, розгляду, затвердження,
виконання державного бюджету та місцевих бюджетів, а також
контролю за виконанням державного бюджету та місцевих бюджетів.
Стаття 8. Бюджетна класифікація
1. Бюджетна класифікація використовується для складання і
виконання державного та місцевих бюджетів, звітування про їх
виконання, здійснення контролю за фінансовою діяльністю органів
державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів
місцевого самоврядування, інших розпорядників бюджетних коштів,
проведення фінансового аналізу в розрізі доходів, організаційних,
функціональних та економічних категорій видатків, кредитування,
фінансування і боргу, а також для забезпечення загальнодержавної і
міжнародної порівнянності бюджетних показників. Бюджетна
класифікація є обов'язковою для застосування всіма учасниками
бюджетного процесу в межах бюджетних повноважень.
2. Міністерство фінансів України затверджує бюджетну
класифікацію, зміни до неї та інформує про це Верховну Раду
України.
3. Бюджетна класифікація має такі складові частини:
1) класифікація доходів бюджету;
2) класифікація видатків та кредитування бюджету;
3) класифікація фінансування бюджету;
4) класифікація боргу.
Стаття 9. Класифікація доходів бюджету
1. Доходи бюджету класифікуються за такими розділами:
1) податкові надходження;
2) неподаткові надходження;
3) доходи від операцій з капіталом;
4) трансферти.
2. Податковими надходженнями визнаються встановлені законами
України про оподаткування загальнодержавні податки і збори
(обов'язкові платежі) та місцеві податки і збори (обов'язкові
платежі).
3. Неподатковими надходженнями визнаються:
1) доходи від власності та підприємницької діяльності;
2) адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційної
господарської діяльності;
3) інші неподаткові надходження.
4. Трансферти - кошти, одержані від інших органів державної
влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого
самоврядування, інших держав або міжнародних організацій на
безоплатній та безповоротній основі.
Стаття 10. Класифікація видатків та кредитування бюджету
1. Видатки та кредитування бюджету класифікуються за:
1) бюджетними програмами (програмна класифікація видатків та
кредитування бюджету);
2) ознакою головного розпорядника бюджетних коштів (відомча
класифікація видатків та кредитування бюджету);
3) функціями, з виконанням яких пов'язані видатки та
кредитування бюджету (функціональна класифікація видатків та
кредитування бюджету).
2. Програмна класифікація видатків та кредитування бюджету
використовується у разі застосування програмно-цільового методу у
бюджетному процесі. Програмна класифікація видатків та
кредитування державного бюджету (місцевого бюджету) формується
Міністерством фінансів України (місцевим фінансовим органом) за
пропозиціями, поданими головними розпорядниками бюджетних коштів
під час складання проекту закону про Державний бюджет України
(проекту рішення про місцевий бюджет) у бюджетних запитах.
Програмна класифікація видатків та кредитування місцевого
бюджету формується з урахуванням типової програмної класифікації
видатків та кредитування місцевого бюджету, яка затверджується
Міністерством фінансів України.
До застосування програмно-цільового методу у бюджетному
процесі на рівні місцевих бюджетів використовується тимчасова
класифікація видатків та кредитування місцевих бюджетів
( v0011201-11 ), яка затверджується Міністерством фінансів
України. Складові частини цієї класифікації, що конкретизують
програми і заходи з виконання повноважень органів влади Автономної
Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій та органів
місцевого самоврядування, для цілей цього Кодексу вживаються в
контексті терміна "бюджетна програма".
3. Відомча класифікація видатків та кредитування бюджету
містить перелік головних розпорядників бюджетних коштів для
систематизації видатків та кредитування бюджету за ознакою
головного розпорядника бюджетних коштів.
На основі відомчої класифікації видатків та кредитування
бюджету Державне казначейство України складає та веде єдиний
реєстр розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних
коштів.
Головні розпорядники бюджетних коштів визначають мережу
розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів
бюджетних коштів з урахуванням вимог щодо формування єдиного
реєстру розпорядників бюджетних коштів і одержувачів бюджетних
коштів та даних такого реєстру.
4. Функціональна класифікація видатків та кредитування
бюджету має такі рівні деталізації:
1) розділи, в яких систематизуються видатки та кредитування
бюджету, пов'язані з виконанням функцій держави, Автономної
Республіки Крим чи місцевого самоврядування;
2) підрозділи та групи, в яких конкретизуються видатки та
кредитування бюджету на виконання функцій держави, Автономної
Республіки Крим чи місцевого самоврядування.
5. Видатки бюджету класифікуються за економічною
характеристикою операцій, що здійснюються при їх проведенні
(економічна класифікація видатків бюджету).
За економічною класифікацією видатків бюджету видатки бюджету
поділяються на поточні та капітальні.
6. Класифікація кредитування бюджету систематизує
кредитування бюджету за типом позичальника та поділяє операції з
кредитування на надання кредитів з бюджету і повернення кредитів
до бюджету.
7. У складі витрат (видатків) бюджету виділяються витрати
(видатки) споживання і витрати (видатки) розвитку відповідно до
бюджетної класифікації.
Стаття 11. Класифікація фінансування бюджету
1. Класифікація фінансування бюджету містить джерела
отримання фінансових ресурсів, необхідних для покриття дефіциту
бюджету, і напрями витрачання фінансових ресурсів, що утворилися в
результаті профіциту бюджету. Витрати на погашення боргу належать
до складу фінансування бюджету.
2. Фінансування бюджету класифікується за:
1) типом кредитора (за категоріями кредиторів або власників
боргових зобов'язань);
2) типом боргового зобов'язання (за засобами, що
використовуються для фінансування бюджету).
Стаття 12. Класифікація боргу
1. Класифікація боргу систематизує інформацію про всі боргові
зобов'язання держави, Автономної Республіки Крим, територіальної
громади міста.
2. Борг класифікується за типом кредитора та за типом
боргового зобов'язання.
Стаття 13. Складові частини бюджету
1. Бюджет може складатися із загального та спеціального
фондів.
2. Складовими частинами загального фонду бюджету є:
1) всі доходи бюджету, крім тих, що призначені для
зарахування до спеціального фонду бюджету;
2) всі видатки бюджету, що здійснюються за рахунок надходжень
загального фонду бюджету;
3) кредитування бюджету (повернення кредитів до бюджету без
визначення цільового спрямування та надання кредитів з бюджету, що
здійснюється за рахунок надходжень загального фонду бюджету);
4) фінансування загального фонду бюджету.
3. Складовими частинами спеціального фонду бюджету є:
1) доходи бюджету (включаючи власні надходження бюджетних
установ), які мають цільове спрямування;
2) видатки бюджету, що здійснюються за рахунок конкретно
визначених надходжень спеціального фонду бюджету (у тому числі
власних надходжень бюджетних установ);
3) кредитування бюджету (повернення кредитів до бюджету з
визначенням цільового спрямування та надання кредитів з бюджету,
що здійснюється за рахунок конкретно визначених надходжень
спеціального фонду бюджету);
4) фінансування спеціального фонду бюджету.
4. Власні надходження бюджетних установ отримуються додатково
до коштів загального фонду бюджету і включаються до спеціального
фонду бюджету.
Власні надходження бюджетних установ поділяються на такі
групи:
перша група - надходження від плати за послуги, що надаються
бюджетними установами згідно із законодавством;
друга група - інші джерела власних надходжень бюджетних
установ.
У складі першої групи виділяються такі підгрупи:
підгрупа 1 - плата за послуги, що надаються бюджетними
установами згідно з їх основною діяльністю;
підгрупа 2 - надходження бюджетних установ від додаткової
(господарської) діяльності;
підгрупа 3 - плата за оренду майна бюджетних установ;
підгрупа 4 - надходження бюджетних установ від реалізації в
установленому порядку майна (крім нерухомого майна).
У складі другої групи виділяються такі підгрупи:
підгрупа 1 - благодійні внески, гранти та дарунки;
підгрупа 2 - кошти, що отримують бюджетні установи від
підприємств, організацій, фізичних осіб та від інших бюджетних
установ для виконання цільових заходів;
підгрупа 3 - кошти, що отримують вищі та професійно-технічні
навчальні заклади від розміщення на депозитах тимчасово вільних
бюджетних коштів, отриманих за надання платних послуг, якщо таким
закладам законом надано відповідне право.
Власні надходження бюджетних установ використовуються (з
урахуванням частини дев'ятої статті 51 цього Кодексу) на:
покриття витрат, пов'язаних з організацією та наданням
послуг, що надаються бюджетними установами згідно з їх основною
діяльністю (за рахунок надходжень підгрупи 1 першої групи);
організацію додаткової (господарської) діяльності бюджетних
установ (за рахунок надходжень підгрупи 2 першої групи);
утримання, облаштування, ремонт та придбання майна бюджетних
установ (за рахунок надходжень підгрупи 3 першої групи);
ремонт, модернізацію чи придбання нових необоротних активів
та матеріальних цінностей, покриття витрат, пов'язаних з
організацією збирання і транспортування відходів і брухту на
приймальні пункти (за рахунок надходжень підгрупи 4 першої групи);
господарські потреби бюджетних установ, включаючи оплату
комунальних послуг і енергоносіїв (за рахунок надходжень підгруп 2
і 4 першої групи);
організацію основної діяльності бюджетних установ (за рахунок
надходжень підгруп 1 і 3 другої групи);
виконання відповідних цільових заходів (за рахунок надходжень
підгрупи 2 другої групи).
5. Розподіл бюджету на загальний та спеціальний фонди, їх
складові частини визначаються виключно цим Кодексом та законом про
Державний бюджет України.
6. Підставою для рішення Верховної Ради Автономної Республіки
Крим, відповідної місцевої ради про створення спеціального фонду у
складі місцевого бюджету може бути виключно цей Кодекс та закон
про Державний бюджет України.
7. Передача коштів між загальним та спеціальним фондами
бюджету дозволяється тільки в межах бюджетних призначень шляхом
внесення змін до закону про Державний бюджет України, прийняття
рішення про місцевий бюджет або про внесення змін до нього (крім
випадку, передбаченого частиною другою статті 57 цього Кодексу).
8. Платежі за рахунок спеціального фонду бюджету здійснюються
в межах коштів, що фактично надійшли до цього фонду на відповідну
мету (з дотриманням вимог частини другої статті 57 цього Кодексу),
якщо цим Кодексом та/або законом про Державний бюджет України
(рішенням про місцевий бюджет) не встановлено інше.
9. Створення позабюджетних фондів органами державної влади,
органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого
самоврядування та іншими бюджетними установами не допускається.
Відкриття позабюджетних рахунків для розміщення бюджетних коштів
(включаючи власні надходження бюджетних установ) органами
державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим,
органами місцевого самоврядування та іншими бюджетними установами
забороняється, крім випадку, передбаченого частиною восьмою статті
16 цього Кодексу, а також крім розміщення закордонними
дипломатичними установами України бюджетних коштів на поточних
рахунках іноземних банків у порядку, встановленому Кабінетом
Міністрів України, та розміщення вищими і професійно-технічними
навчальними закладами на депозитах тимчасово вільних бюджетних
коштів, отриманих за надання платних послуг, якщо таким закладам
законом надано відповідне право.
10. Планові і звітні показники щодо бюджетного відшкодування
податку на додану вартість, повернення кредитів до бюджету,
погашення боргу, розміщення бюджетних коштів на депозитах,
придбання цінних паперів, забезпечення встановленого розміру
оборотного залишку бюджетних коштів та інші відповідні показники,
визначені Міністерством фінансів України, обов'язково
відображаються з від'ємним значенням.
Глава 3. ФІНАНСУВАННЯ БЮДЖЕТУ (ДЕФІЦИТ, ПРОФІЦИТ)
ТА ДЕРЖАВНИЙ (МІСЦЕВИЙ) БОРГ
Стаття 14. Дефіцит та профіцит бюджету,
залишок бюджетних коштів
1. Затвердження бюджету з дефіцитом дозволяється у разі
наявності обґрунтованих джерел фінансування бюджету з урахуванням
особливостей, визначених статтею 72 цього Кодексу.
2. Профіцит бюджету затверджується з метою погашення боргу,
забезпечення встановленого розміру оборотного залишку бюджетних
коштів та придбання цінних паперів з урахуванням особливостей,
визначених статтею 72 цього Кодексу.
3. Оборотний залишок бюджетних коштів - частина залишку
коштів загального фонду відповідного бюджету, яка утворюється для
покриття тимчасових касових розривів.
Оборотний залишок бюджетних коштів встановлюється у розмірі
не більше 2 відсотків планових видатків загального фонду бюджету і
затверджується у законі про Державний бюджет України (рішенні про
місцевий бюджет).
На кінець бюджетного періоду оборотний залишок бюджетних
коштів має бути збережений у встановленому розмірі.
4. Перевищення залишку коштів загального фонду бюджету над
оборотним залишком бюджетних коштів на кінець бюджетного періоду
становить вільний залишок бюджетних коштів, який використовується
на здійснення витрат бюджету згідно із законом про Державний
бюджет України та/або змінами до нього (змінами до рішення про
місцевий бюджет).
Стаття 15. Джерела фінансування бюджету
1. Джерелами фінансування бюджету є:
1) кошти від державних (місцевих) внутрішніх та зовнішніх
запозичень;
2) кошти від приватизації державного майна (включаючи інші
надходження, безпосередньо пов'язані з процесом приватизації) -
щодо державного бюджету;
3) повернення бюджетних коштів з депозитів, надходження
внаслідок продажу/пред'явлення цінних паперів;
4) вільний залишок бюджетних коштів з дотриманням умов,
визначених цим Кодексом.
2. Джерелом фінансування бюджету не можуть бути емісійні
кошти Національного банку України.
Стаття 16. Здійснення державних (місцевих) запозичень
та управління борговими зобов'язаннями
1. Державні внутрішні та зовнішні запозичення здійснюються в
межах граничного обсягу державного боргу.
Право на здійснення державних внутрішніх та зовнішніх
запозичень у межах, визначених законом про Державний бюджет
України, належить державі в особі Міністра фінансів України або
особі, яка виконує його обов'язки (далі - Міністр фінансів
України), за дорученням Кабінету Міністрів України.
Кабінет Міністрів України визначає умови здійснення державних
запозичень, у тому числі вид, валюту, строк та відсоткову ставку
державного запозичення.
У разі зменшення обсягу коштів від державних внутрішніх
(зовнішніх) запозичень порівняно з обсягом, визначеним законом про
Державний бюджет України, у зв'язку з погіршенням умов таких
запозичень та/або кон'юнктури фінансового ринку збільшується обсяг
коштів від державних зовнішніх (внутрішніх) запозичень з
дотриманням граничного обсягу державного боргу.
У разі зменшення (збільшення) обсягу платежів з погашення
державного боргу у зв'язку з поліпшенням (погіршенням) умов на
фінансовому ринку порівняно з обсягом, визначеним законом про
Державний бюджет України, зменшується (збільшується) обсяг
державних запозичень з дотриманням визначеного законом про
Державний бюджет України обсягу фінансування державного бюджету за
борговими операціями.
2. Кредити (позики), що залучаються державою від іноземних
держав, банків і міжнародних фінансових організацій для реалізації
інвестиційних програм (проектів), відносяться до державних
зовнішніх запозичень. Відповідно до укладених кредитних договорів
кошти для реалізації таких інвестиційних програм (проектів), а
також витрати на обслуговування та погашення відповідних кредитів
(позик) передбачаються у законі про Державний бюджет України
протягом усього строку дії кредитних договорів. Такі кредитні
договори не потребують ратифікації, якщо інше не встановлено
законом.
3. Верховна Рада Автономної Республіки Крим та міські ради
мають право здійснювати місцеві внутрішні запозичення (за винятком
випадків, передбачених статтею 73 цього Кодексу).
Місцеві зовнішні запозичення можуть здійснювати лише міські
ради міст з чисельністю населення понад п'ятсот тисяч жителів за
офіційними даними органів державної статистики на час ухвалення
рішення про здійснення місцевих запозичень. При цьому місцеві
зовнішні запозичення шляхом отримання кредитів (позик) від
міжнародних фінансових організацій можуть здійснювати всі міські
ради.
Право на здійснення місцевих запозичень у межах, визначених
рішенням про місцевий бюджет, з урахуванням статті 74 цього
Кодексу належить Автономній Республіці Крим, територіальній
громаді міста в особі керівника місцевого фінансового органу за
дорученням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, міської
ради.
4. Бюджетна установа не має права здійснювати запозичення у
будь-якій формі (крім випадків, передбачених цією статтею) або
надавати юридичним чи фізичним особам кредити з бюджету (якщо не
встановлено відповідні бюджетні призначення на надання кредитів з
бюджету).
5. При здійсненні державних запозичень та наданні державних
гарантій Міністр фінансів України за рішенням Кабінету Міністрів
України має право брати зобов'язання від імені України, пов'язані
із здійсненням таких запозичень, у тому числі щодо відмови від
суверенного імунітету в можливих судових справах, пов'язаних з
поверненням кредитів (позик), протягом часу дії зобов'язання з
повернення запозичених коштів.
6. Витрати на обслуговування та погашення державного
(місцевого) боргу здійснюються Міністерством фінансів України
(місцевим фінансовим органом) відповідно до кредитних договорів, а
також нормативно-правових актів, за якими виникають державні
боргові зобов'язання (боргові зобов'язання Автономної Республіки
Крим чи територіальних громад), незалежно від обсягу коштів,
визначеного на таку мету законом про Державний бюджет України
(рішенням про місцевий бюджет).
Якщо очікуваний обсяг витрат на обслуговування та погашення
державного боргу перевищить обсяг коштів, визначений законом про
Державний бюджет України на таку мету, Міністерство фінансів
України невідкладно інформує про це Кабінет Міністрів України.
Кабінет Міністрів України невідкладно інформує про очікуване
перевищення таких витрат Верховну Раду України та подає у
двотижневий строк пропозиції про внесення змін до закону про
Державний бюджет України.
Якщо очікуваний обсяг витрат на обслуговування та погашення
місцевого боргу перевищить обсяг коштів, визначений рішенням про
місцевий бюджет на таку мету, Верховна Рада Автономної Республіки
Крим, міська рада вносять відповідні зміни до рішення про місцевий
бюджет.
7. З метою економії бюджетних коштів Міністерство фінансів
України (Верховна Рада Автономної Республіки Крим, міська рада або
за їх рішенням місцевий фінансовий орган) має право здійснювати
правочини з державним (місцевим) боргом, включаючи обмін, випуск,
купівлю, викуп та продаж державних боргових зобов'язань (боргових
зобов'язань Автономної Республіки Крим, територіальної громади
міста), за умови дотримання граничного обсягу державного
(місцевого) боргу на кінець бюджетного періоду.
8. Міністр фінансів України за погодженням з Національним
банком України має право в межах поточного бюджетного періоду
здійснювати на конкурсних засадах та/або шляхом проведення
аукціонів розміщення тимчасово вільних коштів єдиного
казначейського рахунку та коштів валютних рахунків державного
бюджету на депозитах або шляхом придбання державних цінних паперів
з подальшим поверненням таких коштів до кінця поточного бюджетного
періоду.
Керівник місцевого фінансового органу має право за рішенням
Верховної Ради Автономної Республіки Крим, відповідної місцевої
ради в межах поточного бюджетного періоду здійснювати на
конкурсних засадах розміщення тимчасово вільних коштів місцевих
бюджетів на депозитах або шляхом придбання державних цінних
паперів, цінних паперів, емітованих Автономною Республікою Крим,
відповідною міською радою, з подальшим поверненням таких коштів до
кінця поточного бюджетного періоду.
Порядок здійснення операцій, передбачених цією частиною
статті, визначається Кабінетом Міністрів України з дотриманням
таких вимог:
встановлення мінімальної ставки дохідності придбання цінних
паперів, укладання договорів придбання цінних паперів - при
придбанні цінних паперів;
укладання договору банківського вкладу (депозиту) з установою
банку - при розміщенні на депозитах.
Договір про придбання державних цінних паперів, цінних
паперів, емітованих Автономною Республікою Крим, відповідною
міською радою, згідно з цією частиною статті має містити положення
про виконання особами, що уклали цей договір, зобов'язання щодо
зворотного продажу/купівлі таких цінних паперів до кінця поточного
бюджетного періоду.
Стаття 17. Гарантії щодо виконання боргових зобов'язань
суб'єктів господарювання
1. Державні гарантії для забезпечення повного або часткового
виконання боргових зобов'язань суб'єктів господарювання -
резидентів України може надавати Кабінет Міністрів України
виключно у межах, визначених законом про Державний бюджет України.
За дорученням Кабінету Міністрів України відповідні правочини
вчиняє Міністр фінансів України.
2. Місцеві гарантії можуть надаватися за рішенням Верховної
Ради Автономної Республіки Крим, відповідної міської ради для
забезпечення повного або часткового виконання боргових зобов'язань
суб'єктів господарювання - резидентів України, що належать до
комунального сектору економіки, розташовані на відповідній
території та здійснюють на цій території реалізацію інвестиційних
програм (проектів), метою яких є розвиток комунальної
інфраструктури або впровадження ресурсозберігаючих технологій.
3. Гарантії надаються лише на умовах платності, строковості,
майнового забезпечення та зустрічних гарантій, отриманих від інших
суб'єктів.
4. Гарантії не надаються для забезпечення боргових
зобов'язань суб'єктів господарювання, якщо джерелом їх повернення
передбачаються кошти державного (місцевого) бюджету.
5. Суб'єкти господарювання, щодо яких приймається рішення про
надання кредитів (позик), залучених державою (Автономною
Республікою Крим чи територіальною громадою міста), або державних
(місцевих) гарантій, зобов'язані подати зустрічні, безвідзивні та
безумовні гарантії банків, які протягом трьох останніх років
додержуються встановлених Національним банком України обов'язкових
економічних нормативів, або надати інше належне забезпечення та
сплатити до Державного бюджету України (відповідного місцевого
бюджету) плату за їх отримання у розмірі, встановленому Кабінетом
Міністрів України (Верховною Радою Автономної Республіки Крим чи
міською радою), якщо інше не передбачено законом про Державний
бюджет України.

  Пошук Знайти слова на сторiнцi:     
* тiльки українськi (або рос.) лiтери, мiнiмальна довжина слова 3 символи...

Сторінки:  [ 1 ]  2  3  4  5  6  7  8
наступна сторінка »