Європейська конвенція про правовий статус дітей, народжених поза шлюбом (ETS N 85) (укр/рос)
Рада Європи; Конвенція, Міжнародний документ від 15.10.1975ETS85
Документ 994_568, чинний, поточна редакція — Ратифікація від 14.01.2009, підстава 862-VI
( Остання подія — Набрання чинності для України міжнародного договору, відбулась 27.06.2009, підстава v1206321-09. Подивитися в історії? )

                      Європейська конвенція 
про правовий статус дітей, народжених
поза шлюбом
( укр/рос )
Статус Протоколу див. ( 994_766 )
{ Конвенцію ратифіковано Законом
N 862-VI ( 862-17 ) від 14.01.2009 }

Дата підписання: 15.10.1975 Дата ратифікації Україною: 14.01.2009 Дата набрання чинності для України: 27.06.2009
Офіційний переклад
Держави - члени Ради Європи, що підписали цю Конвенцію,
уважаючи, що метою Ради Європи є досягнення більшої єдності
між її членами, зокрема шляхом прийняття спільних норм у правовій
сфері;
беручи до уваги те, що в багатьох Державах-членах докладено
зусиль або докладаються зусилля для поліпшення правового статусу
дітей, народжених поза шлюбом, шляхом зменшення відмінностей у
правовому статусі цих дітей і дітей, народжених у шлюбі, що
зменшує правові й соціальні переваги останніх;
визнаючи, що в законодавствах Держав - членів Ради Європи
досі існують суттєві розбіжності в цьому питанні;
будучи переконаними в тому, що становище дітей, народжених
поза шлюбом, необхідно поліпшити й що розроблення певних спільних
норм стосовно їхнього правового статусу допоможе досягти цієї мети
й водночас сприятиме гармонізації законодавств Держав-членів у цій
сфері;
уважаючи, однак, за необхідне створити умови поетапного
переходу для Держав, не готових до негайного прийняття окремих
норм цієї Конвенції,
домовилися про таке:
Стаття 1
Кожна Договірна Сторона зобов'язується привести своє
законодавство у відповідність до положень цієї Конвенції та
повідомляє Генеральному секретарю Ради Європи про заходи, ужиті
для досягнення цієї мети.
Стаття 2
Установлення материнства стосовно кожної дитини, народженої
поза шлюбом, ґрунтується лише на факті народження дитини.
Стаття 3
Батьківство стосовно кожної дитини, народженої поза шлюбом,
може бути підтверджене або встановлене шляхом добровільного
визнання або за рішенням суду.
Стаття 4
Добровільне визнання батьківства може бути предметом
опротестування або оспорювання в порядку, установленому внутрішнім
законодавством держави, лише у випадку, коли особа, що бажає
визнати або визнала дитину, не є її біологічним батьком.
Стаття 5
Під час учинення дій з установлення батьківства допустимим є
використання наукових доказів, що можуть сприяти встановленню або
спростуванню факту батьківства.
Стаття 6
1. Батько й мати дитини, народженої поза шлюбом, мають такі
самі обов'язки її утримувати, які були б за її народження в шлюбі.
2. У випадках, коли законний обов'язок утримувати дитину,
народжену в шлюбі, переходить до певних членів сім'ї та родичів з
боку батька або матері, такий обов'язок також застосовується й до
дитини, народженої поза шлюбом.
Стаття 7
1. У випадку, коли походження дитини, народженої поза шлюбом,
установлено стосовно обох батьків, батьківські права не можуть
автоматично переходити лише до батька дитини.
2. Зберігається можливість передачі батьківських прав;
випадки передачі батьківських прав визначаються внутрішнім
законодавством держави.
Стаття 8
У випадках, коли батько або мати дитини, народженої поза
шлюбом, не мають батьківських прав або прав опіки над дитиною,
такий з батьків може одержати право доступу до дитини у
відповідних випадках.
Стаття 9
Дитина, народжена поза шлюбом, має таке саме право на
успадкування майна своїх батька й матері, а також члена сім'ї та
родича з боку батька або матері, як і дитина, народжена в шлюбі.
Стаття 10
Укладення шлюбу батьком і матір'ю дитини, народженої поза
шлюбом, надає їй правовий статус дитини, народженої в шлюбі.
Стаття 11
1. Ця Конвенція відкрита для підписання Державами - членами
Ради Європи. Вона підлягає ратифікації, прийняттю або
затвердженню. Ратифікаційні грамоти, документи про прийняття або
затвердження передаються на зберігання Генеральному секретарю Ради
Європи.
2. Ця Конвенція набирає чинності через три місяці після дати
передачі на зберігання третьої ратифікаційної грамоти, документа
про прийняття або затвердження.
3. Для Держави, яка підписала цю Конвенцію й ратифікує,
приймає або затверджує її пізніше, Конвенція набирає чинності
через три місяці після дати передачі на зберігання ратифікаційної
грамоти, документа про прийняття або затвердження.
Стаття 12
1. Після набрання чинності цією Конвенцією Комітет Міністрів
Ради Європи може запропонувати будь-якій Державі, що не є членом,
приєднатися до цієї Конвенції.
2. Таке приєднання здійснюється шляхом передачі на зберігання
Генеральному секретарю Ради Європи документа про приєднання й
набирає чинності через три місяці після дати передачі на
зберігання.
Стаття 13
1. Будь-яка Держава під час підписання Конвенції або передачі
на зберігання ратифікаційної грамоти, документа про прийняття,
затвердження або приєднання може зазначити територію або
території, до яких застосовуються положення цієї Конвенції.
2. Будь-яка Держава під час передачі на зберігання
ратифікаційної грамоти, документа про прийняття, затвердження або
приєднання чи будь-коли пізніше може за допомогою заяви на ім'я
Генерального секретаря Ради Європи поширити дію положень цієї
Конвенції на будь-яку іншу територію або території, зазначені в
заяві, за міжнародні зносини яких вона відповідає або від імені
яких вона вповноважена брати зобов'язання.
3. Будь-яка заява, подана відповідно до попереднього пункту,
стосовно території, зазначеної в такій заяві, може бути відкликана
в порядку, визначеному в статті 15 цієї Конвенції.
Стаття 14

1. Будь-яка Держава під час підписання Конвенції або передачі
на зберігання ратифікаційної грамоти, документа про прийняття,
затвердження чи приєднання, або подачі заяви відповідно до
пункту 2 статті 13 цієї Конвенції може зробити не більше трьох
застережень стосовно положень статей 2-10 Конвенції.
Застереження загального характеру не дозволяються; кожне
застереження не може стосуватися більш як одного положення.
2. Застереження залишається чинним протягом п'яти років з
дати набрання чинності цією Конвенцією для відповідної Договірної
Сторони. Дія застереження може бути продовжена на наступні
п'ятирічні періоди шляхом надіслання заяви на ім'я Генерального
секретаря Ради Європи до закінчення кожного такого періоду.
3. Будь-яка Договірна Сторона може відкликати цілком або
частково застереження, зроблене нею відповідно до попередніх
пунктів, за допомогою заяви, надісланої на ім'я Генерального
секретаря Ради Європи. Відкликання набирає чинності з дати
одержання заяви.
Стаття 15
1. Будь-яка Договірна Сторона може настільки, наскільки це
стосується її, денонсувати цю Конвенцію за допомогою повідомлення,
надісланого на ім'я Генерального секретаря Ради Європи.
2. Денонсація набирає чинності через шість місяців після дати
одержання такого повідомлення Генеральним секретарем Ради Європи.
Стаття 16
Генеральний секретар Ради Європи повідомляє державам - членам
Ради Європи й будь-якій Державі, що приєдналася до цієї Конвенції,
про:
a) будь-яке підписання;
b) будь-яку передачу на зберігання ратифікаційної грамоти,
документа про прийняття, затвердження або приєднання;
c) будь-яку дату набрання чинності цією Конвенцією відповідно
до статті 11 Конвенції;
d) будь-яке повідомлення, отримане відповідно до положень
статті 1;
e) будь-яку заяву, отриману відповідно до пунктів 2 й 3
статті 13;
f) будь-яке застереження, зроблене відповідно до положень
пункту 1 статті 14;
g) будь-яке продовження строку дії застереження відповідно до
положень пункту 2 статті 14;
h) відкликання будь-якого застереження, здійснене відповідно
до положень пункту 3 статті 14;
і) будь-яке повідомлення, отримане відповідно до положень
статті 15, і дату набрання чинності денонсацією.
На посвідчення чого ті, що підписалися нижче, належним чином
на це вповноважені, підписали цю Конвенцію.
Учинено в м. Страсбург 15 жовтня 1975 року англійською й
французькою мовами, причому обидва тексти є рівноавтентичні, в
одному примірнику, який зберігається в архіві Ради Європи.
Генеральний секретар Ради Європи надсилає засвідчені копії цієї
Конвенції кожній Державі, яка підписала Конвенцію або приєдналася
до неї.

Европейская конвенция
о правовом статусе внебрачных детей
(ETS N 85)
(Страсбург, 15 октября 1975 года)

неофициальный перевод
Государства-члены Совета Европы, подписавшие настоящую
Конвенцию, считая, что целью Совета Европы является достижение большего
единства между его членами, в частности путем принятия
единообразных норм в области права; принимая во внимание, что во многих государствах-членах
предпринимались или предпринимаются усилия по улучшению правового
положения внебрачных детей путем сокращения правовых и социальных
различий в правовом статусе внебрачных детей и детей, рожденных в
законном браке; признавая сохраняющиеся до настоящего времени значительные
несоответствия в законах государств-членов в данной области; считая необходимым улучшение положения внебрачных детей и
полагая, что разработка некоторых единообразных норм в отношении
их правового статуса будет способствовать достижению этой цели и
одновременно унификации законов государств-членов в данной
области; считая, однако, необходимым создание условий поэтапного
перехода для государств, не готовых к безотлагательному принятию
положений настоящей Конвенции, согласились о нижеследующем:
Статья 1
Каждая из Договаривающихся Сторон обеспечивает согласование
собственного законодательства с положениями настоящей Конвенции и
оповещает Генерального секретаря Совета Европы о мерах, принятых
для достижения этой цели.
Статья 2
Установление материнства во всех случаях внебрачного рождения
ребенка основывается исключительно на факте рождения ребенка.
Статья 3
Отцовство в случаях внебрачного рождения ребенка может быть
подтверждено или установлено путем добровольного признания или
судебного решения.
Статья 4
Добровольное признание отцовства не может быть отклонено или
оспорено в той мере, в какой внутреннее право государства
предусматривает соответствующие процедуры, за исключением тех
случаев, когда лицо, желающее признать или признавшее ребенка, не
является его биологическим отцом.
Статья 5
При осуществлении действий по установлению отцовства
допустимым является использование научных доказательств, которые
могут способствовать установлению или опровержению факта
отцовства.
Статья 6
1. Отец и мать внебрачного ребенка несут одинаковую
ответственность по его содержанию, как если бы ребенок был рожден
в законном браке. 2. В тех случаях, когда обязанности по содержанию ребенка,
рожденного в законном браке, переходят к тем или иным членам семьи
по отцовской или материнской линии, аналогичный порядок
сохраняется и в отношении внебрачного ребенка.
Статья 7
1. В случаях одновременного установления отцовства и
материнства в отношении внебрачного ребенка родительские права не
могут автоматически переходить исключительно отцу ребенка. 2. Сохраняется право передачи родительских прав; случаи
передачи родительских прав регулируются внутренним
законодательством государства.
Статья 8
В тех случаях, когда отец или мать внебрачного ребенка не
имеют родительских прав или опеки (попечительства) над ребенком,
такой родитель может приобрести право доступа к ребенку в
соответствующих случаях.
Статья 9
Внебрачный ребенок обладает такими же правами наследования
имущества своих отца и матери, а также родственников по отцовской
и материнской линии, как если бы такой ребенок был рожден в
законном браке.
Статья 10
Вступление в законный брак отца и матери внебрачного ребенка
имеет своим результатом получение им правового статуса ребенка,
рожденного в законном браке.
Статья 11
1. Настоящая Конвенция открыта для подписания
государствами-членами Совета Европы. Она подлежит ратификации,
принятию или утверждению. Ратификационные грамоты, документы о
принятии или утверждении сдаются на хранение Генеральному
секретарю Совета Европы. 2. Настоящая Конвенция вступает в силу через три месяца после
сдачи на хранение третьей ратификационной грамоты, документа о
принятии или утверждении. 3. В отношении любого подписавшего настоящую Конвенцию
государства, впоследствии ратифицировавшего, принявшего или
утвердившего ее, настоящая Конвенция вступает в силу через три
месяца после сдачи на хранение ратификационной грамоты, документа
о принятии или утверждении.
Статья 12
1. После вступления в силу настоящей Конвенции Комитет
министров Совета Европы может пригласить любое государство, не
являющееся членом Совета, присоединиться к настоящей Конвенции. 2. Такое присоединение осуществляется путем сдачи на хранение
Генеральному секретарю Совета Европы документа о присоединении,
который вступает в силу через три месяца после сдачи его на
хранение.
Статья 13
1. Любое государство во время подписания Конвенции или сдачи
на хранение ратификационной грамоты, документа о принятии,
утверждении или присоединении может указать территорию или
территории, на которых действуют положения настоящей Конвенции. 2. Любое государство при сдаче на хранение ратификационной
грамоты, документа о принятии, утверждении или присоединении или в
любое другое время впоследствии путем заявления Генеральному
секретарю Совета Европы может распространить действие положений
настоящей Конвенции на любую другую территорию или территории,
которые упомянуты в заявлении, за международные отношения которых
оно несет ответственность или от имени которых оно уполномочено
действовать. 3. Любое заявление, поданное согласно предыдущему пункту, в
отношении территории, упомянутой в таком заявлении, может быть
отозвано в соответствии с правилами процедуры, определенными в
статье 15 настоящей Конвенции.
Статья 14
1. Любое государство во время подписания Конвенции или сдачи
на хранение ратификационной грамоты, документа о принятии,
утверждении или присоединении или подачи заявления в соответствии
с пунктом 2 статьи 13 настоящей Конвенции, может сделать не более
трех оговорок в отношении статей 2 - 10 настоящей Конвенции.
Оговорки общего характера не принимаются; каждая из оговорок не
может затрагивать более одного положения. 2. Срок действия оговорки не может превышать пять лет с даты
вступления в силу настоящей Конвенции для соответствующей
Договаривающейся Стороны. Срок ее действия может быть продлен на
последующие пятилетние периоды посредством заявления,
направленного Генеральному секретарю Совета Европы до истечения
соответствующего периода. 3. Любая Договаривающаяся Сторона может отозвать полностью
или частично оговорку, сделанную ей в соответствии с предыдущими
пунктами, направив заявление Генеральному секретарю Совета Европы,
которое вступает в силу с даты его получения.
Статья 15
1. Любая Договаривающаяся Сторона может денонсировать
настоящую Конвенцию в той мере, в какой это ее касается, направив
уведомление Генеральному секретарю Совета Европы. 2. Денонсация вступает в силу через шесть месяцев после даты
получения такого уведомления Генеральным секретарем Совета Европы.
Статья 16
Генеральный секретарь Совета Европы уведомляет членов Совета
Европы и Правительство любого государства, которое присоединилось
к настоящей Конвенции, о: a) подписавших ее государствах; b) сдаче на хранение любой ратификационной грамоты, документа
о принятии, утверждении или присоединении; c) дате вступления в силу настоящей Конвенции в соответствии
со статьей 11 Конвенции; d) любом уведомлении, полученном в соответствии с положениями
статьи 1; e) любом заявлении, полученном в соответствии с пунктами 2 и
3 статьи 13; f) любой оговорке, сделанной в соответствии с положениями
пункта 1 статьи 14; g) любом продлении срока действия оговорки в соответствии с
положениями пункта 2 статьи 14; h) снятии любой оговорки в соответствии с положениями пункта
3 статьи 14; i) любом уведомлении, полученном в соответствии с положениями
статьи 15, и дате вступления в силу денонсации.
В удостоверение чего нижеподписавшиеся, должным образом на то
уполномоченные, подписали настоящую Конвенцию.
Совершено в Страсбурге 15 октября 1975 года на английском и
французском языках, причем оба текста имеют одинаковую силу, в
единственном экземпляре, который хранится в архивах Совета Европы.
Генеральный секретарь Совета Европы препровождает заверенные копии
настоящей Конвенции каждому из подписавших ее или присоединившихся
к ней государств.
(Подписи)
Конвенция вступила в силу 11.08.1978.



вгору