Документ 995_795, чинний, поточна редакція — Ратифікація від 23.06.2004, підстава 1845-15

                     Факультативний протокол 
до Конвенції про права дитини
щодо участі дітей у збройних конфліктах
(укр/рос)
( Протокол ратифіковано із заявою Законом
N 1845-IV ( 1845-15 ) від 23.06.2004, ВВР, 2004, N 38, ст.476 )

Офіційний переклад
Держави-учасниці цього Протоколу, будучи натхненні повсюдною підтримкою Конвенції про права
дитини ( 995_021 ), яка свідчить про широке поширення готовності
служити справі заохочення та захисту прав дитини, знову підтверджуючи, що права дітей потребують особливого
захисту, і закликаючи до забезпечення постійного покращення
становища дітей без жодного розрізнення, а також їхнього розвитку
та освіти в умовах миру та безпеки, будучи стурбовані пагубним і широкомасштабним впливом
збройних конфліктів на дітей, а також їх довгостроковими
наслідками для міцного миру, безпеки та розвитку, засуджуючи зазіхання на дітей в умовах збройного конфлікту, а
також безпосередні напади на об'єкти, які охороняються відповідно
до міжнародного права, в тому числі місця, у яких звичайно
присутня велика кількість дітей, такі як школи та лікарні, відмічаючи прийняття Статуту Міжнародного кримінального суду
( 995_588 ), і зокрема, кваліфікацію в ньому як військового
злочину дій, пов'язаних з призовом на військову службу чи
мобілізацією дітей, які не досягли 15-річного віку, або з їх
активним використанням у військових діях у межах як міжнародних,
так і неміжнародних збройних конфліктів, вважаючи, таким чином, що в цілях сприяння більш ефективному
здійсненню прав, визнаних у Конвенції про права дитини
( 995_021 ), необхідно посилити захист дітей від участі у збройних
конфліктах, відзначаючи, що стаття 1 Конвенції про права дитини
( 995_021 ) передбачає, що для цілей цієї Конвенції дитиною є
кожна людська істота до досягнення нею 18-річного віку, якщо за
законом, застосовним до цієї дитини, вона не досягає повноліття
раніше, будучи впевнені, що факультативний протокол до Конвенції,
який підвищує вік можливого призову осіб до збройних сил і їхньої
участі у військових діях, ефективно сприятиме здійсненню принципу,
згідно з яким у всіх діях щодо дітей першочергова увага повинна
приділятися найкращому забезпеченню інтересів дитини, відмічаючи, що двадцять шоста Міжнародна конференція
Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, яка відбулася в грудні
1995 року, рекомендувала, зокрема, сторонам конфліктів вживати
будь-яких можливих кроків у цілях забезпечення того, щоб діти, які
не досягли 18-річного віку, не брали участі у військових діях, вітаючи одностайне прийняття у червні 1999 року Конвенції
Міжнародної організації праці N 182 про заборону та негайні заходи
щодо викорінювання найгірших форм дитячої праці ( 993_166 ), яка
забороняє, зокрема, примусове або обов'язкове вербування дітей для
використання їх у збройних конфліктах, засуджуючи з найглибшою занепокоєністю вербування, навчання
та використання в середині держави і за її межами дітей у
військових діях озброєними групами, які відрізняються від збройних
сил держави, і визнаючи відповідальність тих, хто вербує, навчає і
використовує дітей з цією метою, нагадуючи про зобов'язання кожної сторони збройного конфлікту
дотримуватися положення міжнародного гуманітарного права, підкреслюючи, що цей Протокол не завдає шкоди цілям і
принципам, які містяться у Статуті Організації Об'єднаних Націй
( 995_010 ), включаючи статтю 51, і відповідним нормам
гуманітарного права, беручи до уваги, що становище миру та безпеки, засноване на
повній повазі цілей і принципів, викладених у Статуті ( 995_010 ),
та на дотриманні застосовних угод у галузі прав людини, є
обов'язковою умовою для повного захисту дітей, зокрема, під час
збройних конфліктів та іноземної окупації, визнаючи особливі потреби дітей, які є особливо уразливими
щодо їхнього вербування та використання у військових діях всупереч
цьому Протоколу, у зв'язку з їх економічним та соціальним станом
або статтю, пам'ятаючи про необхідність ураховувати економічні, соціальні
та політичні причини участі дітей у збройних конфліктах, будучи впевнені у необхідності зміцнення міжнародного
співробітництва щодо виконання цього Протоколу, а також у справі
фізичної та психосоціальної реабілітації і соціальної реінтеграції
дітей, які є жертвами збройних конфліктів, заохочуючи участь суспільства, і зокрема дітей і дітей, які є
жертвами, в розповсюдженні інформації та освітніх програм, що
стосуються виконання Протоколу, домовились про таке:
Стаття 1
Держави-учасниці вживають всіх можливих заходів для
забезпечення того, щоб військовослужбовці їхніх збройних сил, які
не досягли 18-річного віку, не брали прямої участі у військових
діях.
Стаття 2
Держави-учасниці забезпечують, щоб особи, які не досягли
18-річного віку, не підлягали обов'язковому призову до їхніх
збройних сил.
Стаття 3
1. Держави-учасниці підвищують мінімальний вік добровільного
призову осіб до їхніх національних збройних сил порівняно з віком,
визначеним у пункті 3 статті 38 Конвенції про права дитини
( 995_021 ), враховуючи принципи, які містяться в цій статті, і
визнаючи, що відповідно до Конвенції особи, які не досягли 18
років, мають право на особливий захист. 2. Кожна держава-учасниця під час ратифікації цього Протоколу
або приєднанні до нього здає на зберігання заяву, що має
обов'язковий характер, у якій вказується мінімальний вік, при
якому вона допускає добровільний призов до її національних
збройних сил, і викладаються гарантії, прийняті державою для
забезпечення того, щоб такий призов не мав насильницького чи
примусового характеру. 3. Держави-учасниці, які допускають добровільний призов до
їхніх національних збройних сил осіб, які не досягли 18-річного
віку, надають гарантії, які як мінімум забезпечують, щоб: a) такий призов мав в дійсності добровільний характер; b) такий призов проводився з усвідомленої згоди батьків або
законних опікунів цієї особи; c) такі особи були повною мірою поінформовані про обов'язки,
пов'язані з несенням такої військової служби; d) такі особи подавали достовірні свідоцтва свого віку до їх
прийняття на національну військову службу. 4. Кожна держава-учасниця в будь-який момент може підсилити
положення своєї заяви шляхом направлення відповідного повідомлення
на адресу Генерального секретаря Організації Об'єднаних Націй,
який інформує всі держави-учасниці. Таке повідомлення набуває
чинності з дати його отримання Генеральним секретарем. 5. Вимога про підвищення віку, яка міститься в пункті 1 цієї
статті, не поширюється на навчальні заклади, які знаходяться у
віданні або під контролем збройних сил держав-учасниць, відповідно
до статей 28 та 29 Конвенції про права дитини ( 995_021 ).
Стаття 4
1. Збройні групи, відмінні від збройних сил держави, за
жодних обставин не повинні вербувати або використовувати у
військових діях осіб, які не досягли 18-річного віку. 2. Держави-учасниці вживають всіх можливих заходів у цілях
попередження такого вербування і використання, включаючи вжиття
правових заходів, необхідних для заборони і криміналізації такої
практики. 3. Застосування цієї статті згідно з цим Протоколом не
зачіпає юридичного статусу жодної із сторін збройного конфлікту.
Стаття 5
Ніщо в цьому Протоколі не може тлумачитись як таке, що
виключає положення, що містяться в законодавстві держави-учасниці
або в міжнародних угодах і міжнародному гуманітарному праві, які
більшою мірою сприяють здійсненню прав дитини.
Стаття 6
1. Кожна держава-учасниця в межах своєї юрисдикції вживає
всіх необхідних правових, адміністративних та інших заходів для
забезпечення ефективного виконання і застосування положень цього
Протоколу. 2. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити широке
розповсюдження та пропаганду відповідними засобами принципів та
положень цього Протоколу серед дорослих та дітей. 3. Держави-учасниці вживають всіх можливих заходів для
забезпечення того, щоб особи, які перебувають під їхньою
юрисдикцією, які були завербовані або використовувались у
військових діях всупереч цьому Протоколу, були демобілізовані або
іншим чином звільнені від військової служби. За необхідності
держави-учасниці надають цим особам всю належну допомогу в цілях
відновлення їхнього фізичного і психологічного стану, а також
їхньої соціальної реінтеграції.
Стаття 7
1. Держави-учасниці співпрацюють у справі виконання цього
Протоколу, в тому числі у справі попередження будь-якої
діяльності, яка суперечить Протоколу, та у справі реабілітації та
соціальної реінтеграції осіб, які стали жертвами дій, що
суперечать цьому Протоколу, в тому числі через технічне
співробітництво та фінансову допомогу. Такі допомога і
співробітництво здійснюватимуться у консультації з
заінтересованими державами-учасницями і відповідними міжнародними
організаціями. 2. Держави-учасниці, які в змозі зробити це, надають таку
допомогу в рамках існуючих багатосторонніх, двосторонніх або інших
програм, або, зокрема, через фонд добровільних внесків, який
засновується відповідно до правил Генеральної асамблеї.
Стаття 8
1. Кожна держава-учасниця протягом двох років після набуття
чинності цим Протоколом для цієї держави-учасниці подає Комітету з
прав дитини доповідь, яка містить повну інформацію про заходи,
вжиті нею з метою виконання положень Протоколу, включаючи заходи,
вжиті з метою виконання положень щодо участі та призову. 2. Після подання повної доповіді кожна держава-учасниця
вносить у доповіді, які подаються нею Комітету з прав дитини
відповідно до статті 44 Конвенції ( 995_021 ), будь-яку додаткову
інформацію, щодо виконання Протоколу. Інші держави-учасниці
Протоколу подають доповіді кожні п'ять років. 3. Комітет з прав дитини може запитати у держав-учасниць
додаткову інформацію щодо виконання цього Протоколу.
Стаття 9
1. Цей Протокол відкритий для підписання будь-якою державою,
яка є учасницею Конвенції ( 995_021 ) або яка її підписала. 2. Цей Протокол підлягає ратифікації та відкритий для
приєднання до нього будь-якої держави. Ратифікаційні грамоти або
документи про приєднання здаються на зберігання Генеральному
секретареві Організації Об'єднаних Націй. 3. Генеральний секретар, діючи як депозитарій Конвенції
( 995_021 ) та Протоколу, повідомляє всі держави-учасниці
Конвенції і всі держави, які підписали Конвенцію, про здачу на
зберігання кожної заяви відповідно до статті 13.
Стаття 10
1. Цей Протокол набуває чинності через три місяці після здачі
на зберігання десятої ратифікаційної грамоти або документа про
приєднання. 2. Для кожної держави, яка ратифікує цей Протокол або
приєднується до нього після набуття ним чинності, цей Протокол
набуває чинності через один місяць після здачі на зберігання її
ратифікаційної грамоти або документа про приєднання.
Стаття 11
1. Будь-яка держава-учасниця може денонсувати цей Протокол у
будь-який час шляхом письмового повідомлення Генерального
секретаря Організації Об'єднаних Націй, який потім інформує про це
інші держави-учасниці Конвенції ( 995_021 ) та всі держави, які
підписали Конвенцію. Денонсація набуває чинності після закінчення
одного року з дати отримання повідомлення Генеральним секретарем.
Проте, якщо на день закінчення цього року в державі-учасниці, яка
денонсує, має місце збройний конфлікт, денонсація не набуває
чинності до закінчення цього збройного конфлікту. 2. Така денонсація не звільняє державу-учасницю від її
обов'язків, передбачених в цьому Протоколі, щодо будь-якої дії,
яка сталася до дати набуття денонсацією чинності. Отже така
денонсація ніяк не перешкоджає подальшому розгляду будь-якого
питання, яке вже надійшло на розгляд Комітету до дати набуття
денонсацією чинності.
Стаття 12
1. Будь-яка держава-учасниця може запропонувати зміни та
доповнення і подати їх Генеральному секретареві Організації
Об'єднаних Націй. Після цього Генеральний секретар перепроваджує
запропоновані зміни та доповнення державам-учасницям з проханням
зазначити, чи висловлюються вони за скликання конференції
держав-учасниць з метою розгляду цих пропозицій і проведення
голосування щодо них. Якщо протягом чотирьох місяців, починаючи з
дати такого повідомлення, хоча б одна третина держав-учасниць
висловиться за таку конференцію, Генеральний секретар скликає цю
конференцію під егідою Організації Об'єднаних Націй. Будь-які
зміни та доповнення, прийняті більшістю держав-учасниць, які
присутні та беруть участь у голосуванні на цій конференції,
подаються Генеральній Асамблеї на затвердження. 2. Зміни та доповнення, прийняті відповідно до пункту 1 цієї
статті, набувають чинності після затвердження їх Генеральною
Асамблеєю Організації Об'єднаних Націй і прийняття більшістю в дві
третини держав-учасниць. 3. Коли зміни та доповнення набувають чинності, вони стають
обов'язковими для тих держав-учасниць, які їх прийняли, а для
інших держав-учасниць залишаються обов'язковими положення цього
Протоколу та будь-які попередні зміни та доповнення, які ними
прийняті.
Стаття 13
1. Цей Протокол, англійський, арабський, іспанський,
китайський, російський і французький тексти якого є рівно
автентичними, зберігається в архівах Організації Об'єднаних Націй. 2. Генеральний секретар Організації Об'єднаних Націй
направляє завірені копії цього Протоколу всім державам-учасницям
Конвенції ( 995_021 ) і всім державам, які підписали Конвенцію.
Факультативный протокол
к Конвенции о правах ребенка, касающийся участия
детей в вооруженных конфликтах

Государства - участники настоящего Протокола, будучи воодушевлены повсеместной поддержкой Конвенции о
правах ребенка ( 995_021 ), свидетельствующей о широко
распространенной готовности служить делу поощрения и защиты прав
ребенка, вновь подтверждая, что права детей нуждаются в особой защите,
и призывая к обеспечению постоянного улучшения положения детей без
какого бы то ни было различия, а также их развития и образования в
обстановке мира и безопасности, будучи обеспокоены пагубным и широкомасштабным воздействием
вооруженных конфликтов на детей, а также их долгосрочными
последствиями для прочного мира, безопасности и развития, осуждая посягательства на детей в условиях вооруженного
конфликта, а также непосредственные нападения на объекты,
охраняемые в соответствии с международным правом, в том числе на
места, в которых обычно присутствует большое количество детей,
такие, как школы и больницы, отмечая принятие Статута Международного уголовного суда
( 995_588 ), и в частности квалификацию в нем в качестве военного
преступления действий, связанных с призывом на военную службу или
мобилизацией детей, не достигших 15-летнего возраста, или с их
активным использованием в военных действиях в рамках как
международных, так и немеждународных вооруженных конфликтов, считая, таким образом, что в целях содействия более
эффективному осуществлению прав, признанных в Конвенции о правах
ребенка ( 995_021 ), необходимо усилить защиту детей от участия в
вооруженных конфликтах, отмечая, что статья 1 Конвенции о правах ребенка ( 995_021 )
предусматривает, что для целей этой Конвенции ребенком является
каждое человеческое существо до достижения 18-летнего возраста,
если по закону, применимому к данному ребенку, он не достигает
совершеннолетия ранее, будучи убеждены, что факультативный
протокол к Конвенции, повышающий возраст возможного призыва лиц в
вооруженные силы и их участия в военных действиях, будет
эффективным образом способствовать осуществлению принципа,
согласно которому во всех действиях, касающихся детей,
первоочередное внимание должно уделяться наилучшему обеспечению
интересов ребенка, отмечая, что двадцать шестая Международная конференция
Красного Креста и Красного Полумесяца, состоявшаяся в декабре 1995
года, рекомендовала, в частности, сторонам конфликтов
предпринимать любые возможные шаги в целях обеспечения того, чтобы
дети, не достигшие 18-летнего возраста, не принимали участия в
военных действиях, приветствуя единодушное принятие в июне 1999 года Конвенции
Международной организации труда N 182 о запрещении и немедленных
мерах по искоренению наихудших форм детского труда ( 993_166 ),
которая запрещает, в частности, принудительную или обязательную
вербовку детей для использования их в вооруженных конфликтах, осуждая с самой глубокой озабоченностью вербовку, обучение и
использование внутри государства и за его пределами детей в
военных действиях вооруженными группами, отличными от вооруженных
сил государства, и признавая ответственность тех, кто вербует,
обучает и использует детей с этой целью, напоминая об обязательстве каждой стороны вооруженного
конфликта соблюдать положения международного гуманитарного права,
подчеркивая, что настоящий Протокол не наносит ущерба целям и
принципам, содержащимся в Уставе Организации Объединенных Наций
( 995_010 ), включая статью 51, и соответствующим нормам
гуманитарного права, принимая во внимание, что обстановка мира и безопасности,
основанная на полном уважении целей и принципов, изложенных в
Уставе ( 995_010 ), и на соблюдении применимых договоров в области
прав человека, является непременным условием для полной защиты
детей, в частности во время вооруженных конфликтов и иностранной
оккупации, признавая особые потребности детей, которые являются особенно
уязвимыми по отношению к их вербовке и использованию в военных
действиях вопреки настоящему Протоколу в связи с их экономическим
или социальным положением или полом, памятуя о необходимости учитывать экономические, социальные и
политические причины участия детей в вооруженных конфликтах,
будучи убеждены в необходимости укрепления международного
сотрудничества в осуществлении настоящего Протокола, а также в
деле физической и психосоциальной реабилитации и социальной
реинтеграции детей, являющихся жертвами вооруженных конфликтов, поощряя участие общества, и в частности детей и детей,
являющихся жертвами, в распространении информации и
образовательных программах, касающихся осуществления Протокола, договорились о нижеследующем:
Статья 1
Государства-участники принимают все возможные меры для
обеспечения того, чтобы военнослужащие их вооруженных сил, не
достигшие 18-летнего возраста, не принимали прямого участия в
военных действиях.
Статья 2
Государства-участники обеспечивают, чтобы лица, не достигшие
18-летнего возраста, не подлежали обязательному призыву в их
вооруженные силы.
Статья 3
1. Государства-участники повышают минимальный возраст
добровольного призыва лиц в их национальные вооруженные силы по
сравнению с возрастом, указанным в пункте 3 статьи 38 Конвенции о
правах ребенка ( 995_021 ), учитывая принципы, содержащиеся в этой
статье, и признавая, что в соответствии с Конвенцией лица, не
достигшие 18 лет, имеют право на особую защиту. 2. Каждое государство-участник при ратификации настоящего
Протокола или присоединении к нему сдает на хранение имеющее
обязательный характер заявление, в котором указывается минимальный
возраст, при котором оно допускает добровольный призыв в его
национальные вооруженные силы, и излагаются гарантии, принятые
государством для обеспечения того, чтобы такой призыв не носил
насильственного или принудительного характера. 3. Государства-участники, допускающие добровольный призыв в
их национальные вооруженные силы лиц, не достигших 18-летнего
возраста, предоставляют гарантии, как минимум обеспечивающие,
чтобы: a) такой призыв носил в действительности добровольный
характер; b) такой призыв производился с осознанного согласия родителей
или законных опекунов данного лица; c) такие лица были в полной мере информированы об
обязанностях, связанных с несением такой военной службы; d) такие лица представляли достоверные свидетельства своего
возраста до их принятия на национальную военную службу. 4. Каждое государство-участник в любой момент может усилить
положения своего заявления путем направления соответствующего
уведомления в адрес Генерального секретаря Организации
Объединенных Наций, который информирует все государства-участники.
Такое уведомление вступает в силу с даты его получения Генеральным
секретарем. 5. Требование о повышении возраста, содержащееся в пункте 1
настоящей статьи, не распространяется на учебные заведения,
находящиеся в ведении или под контролем вооруженных сил
государств-участников, в соответствии со статьями 28 и 29
Конвенции о правах ребенка ( 995_021 ).
Статья 4
1. Вооруженные группы, отличные от вооруженных сил
государства, ни при каких обстоятельствах не должны вербовать или
использовать в военных действиях лиц, не достигших 18-летнего
возраста. 2. Государства-участники принимают все возможные меры в целях
предупреждения такой вербовки и использования, включая принятие
правовых мер, необходимых для запрещения и криминализации такой
практики. 3. Применение настоящей статьи согласно данному Протоколу не
затрагивает юридического статуса ни одной из сторон вооруженного
конфликта.
Статья 5
Ничто в настоящем Протоколе не может быть истолковано как
исключающее положения, содержащиеся в законодательстве
государства-участника или в международных договорах и
международном гуманитарном праве, которые в большей степени
способствуют осуществлению прав ребенка.
Статья 6
1. Каждое государство-участник в рамках своей юрисдикции
принимает все необходимые правовые, административные и иные меры
для обеспечения эффективного осуществления и применения положений
настоящего Протокола. 2. Государства-участники обязуются обеспечить широкое
распространение и пропаганду соответствующими средствами принципов
и положений настоящего Протокола среди взрослых и детей. 3. Государства-участники принимают все возможные меры для
обеспечения того, чтобы лица, находящиеся под их юрисдикцией,
которые были завербованы или использовались в военных действиях
вопреки настоящему Протоколу, были демобилизованы или иным образом
освобождены от военной службы. При необходимости
государства-участники оказывают этим лицам всю надлежащую помощь в
целях восстановления их физического и психологического состояния,
а также их социальной реинтеграции.
Статья 7
1. Государства-участники сотрудничают в деле осуществления
настоящего Протокола, в том числе в деле предупреждения любой
деятельности, противоречащей Протоколу, и в деле реабилитации и
социальной реинтеграции лиц, ставших жертвами действий,
противоречащих настоящему Протоколу, в том числе посредством
технического сотрудничества и финансовой помощи. Такие помощь и
сотрудничество будут осуществляться в консультации с
заинтересованными государствами-участниками и соответствующими
международными организациями. 2. Государства-участники, которые в состоянии сделать это,
оказывают такую помощь в рамках существующих многосторонних,
двусторонних или иных программ, или, в частности, через посредство
фонда добровольных взносов, учреждаемого в соответствии с
правилами Генеральной Ассамблеи.
Статья 8
1. Каждое государство-участник в течение двух лет после
вступления в силу данного Протокола для этого
государства-участника представляет доклад Комитету по правам
ребенка, содержащий всеобъемлющую информацию о мерах, принятых им
в целях осуществления положений Протокола, включая меры, принятые
с целью осуществления положений, касающихся участия и призыва. 2. После представления всеобъемлющего доклада каждое
государство-участник включает в доклады, представляемые им
Комитету по правам ребенка в соответствии со статьей 44 Конвенции
( 995_021 ), любую дополнительную информацию, касающуюся
осуществления Протокола. Другие государства-участники Протокола
представляют доклад каждые пять лет. 3. Комитет по правам ребенка может запросить у
государств-участников дополнительную информацию, касающуюся
осуществления настоящего Протокола.
Статья 9
1. Настоящий Протокол открыт для подписания любым
государством, которое является участником Конвенции ( 995_021 )
или которое подписало ее. 2. Настоящий Протокол подлежит ратификации и открыт для
присоединения к нему любого государства. Ратификационные грамоты
или документы о присоединении сдаются на хранение Генеральному
секретарю Организации Объединенных Наций. 3. Генеральный секретарь, действуя в качестве депозитария
Конвенции ( 995_021 ) и Протокола, уведомляет все
государства-участники Конвенции и все государства, которые
подписали Конвенцию, о сдаче на хранение каждого заявления в
соответствии со статьей 13.
Статья 10
1. Настоящий Протокол вступает в силу через три месяца после
сдачи на хранение десятой ратификационной грамоты или документа о
присоединении. 2. Для каждого государства, которое ратифицирует настоящий
Протокол или присоединится к нему после его вступления в силу,
настоящий Протокол вступает в силу через один месяц после сдачи на
хранение его ратификационной грамоты или документа о
присоединении.
Статья 11
1. Любое государство-участник может денонсировать настоящий
Протокол в любое время путем письменного уведомления Генерального
секретаря Организации Объединенных Наций, который затем
информирует об этом другие государства-участники Конвенции
( 995_021 ) и все государства, подписавшие Конвенцию. Денонсация
вступает в силу по истечении одного года после даты получения
уведомления Генеральным секретарем. Однако, если на день истечения
этого года в денонсирующем государстве-участнике имеет место
вооруженный конфликт, денонсация не вступает в силу до окончания
этого вооруженного конфликта. 2. Такая денонсация не освобождает государство-участника от
его обязательств, предусмотренных в настоящем Протоколе, в
отношении любого действия, которое произошло до даты вступления
денонсации в силу. Равным образом такая денонсация ни в коей мере
не препятствует дальнейшему рассмотрению любого вопроса, который
уже поступил на рассмотрение Комитета до даты вступления
денонсации в силу.
Статья 12
1. Любое государство-участник может предложить поправку и
представить ее Генеральному секретарю Организации Объединенных
Наций. Генеральный секретарь затем препровождает предложенную
поправку государствам-участникам с просьбой указать, высказываются
ли они за созыв конференции государств-участников с целью
рассмотрения этих предложений и проведения по ним голосования.
Если в течение четырех месяцев, начиная с даты такого сообщения,
по крайней мере одна треть государств-участников выскажется за
такую конференцию, Генеральный секретарь созывает эту конференцию
под эгидой Организации Объединенных Наций. Любая поправка,
принятая большинством государств-участников, присутствующих и
участвующих в голосовании на этой конференции, представляется
Генеральной Ассамблее на утверждение. 2. Поправка, принятая в соответствии с пунктом 1 настоящей
статьи, вступает в силу по утверждении ее Генеральной Ассамблеей
Организации Объединенных Наций и принятии ее большинством в две
трети государств-участников. 3. Когда поправка вступает в силу, она становится
обязательной для тех государств-участников, которые ее приняли, а
для других государств-участников остаются обязательными положения
настоящего Протокола и любые предшествующие поправки, которые ими
приняты.
Статья 13
1. Настоящий Протокол, английский, арабский, испанский,
китайский, русский и французский тексты которого являются равно
аутентичными, хранится в архивах Организации Объединенных Наций. 2. Генеральный секретарь Организации Объединенных Наций
направляет заверенные копии настоящего Протокола всем
государствам-участникам Конвенции ( 995_021 ) и всем государствам,
подписавшим Конвенцию.


Якщо Ви побачили помилку в тексті, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl-Enter. Будемо вдячні!

вгору