Про визнання частково незаконною постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року N 499
Спеціалізовані суди; Постанова від 22.10.20092а-5920/09/2670
Документ v5920805-09, поточна редакція — Прийняття від 22.10.2009
 

                                                          
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
П О С Т А Н О В А
22.10.2009 N 2а-5920/09/2670
Вн. N 24/152

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі суддів:
головуючого - судді Власенкової О.О., суддів: Донця В.А. та
Пісоцької О.В., при секретарі судового засідання Чернишевій О.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України про визнання
частково незаконною постанови Кабінету Міністрів України від
28 травня 2008 року N 499 ( 499-2008-п ), визнання протиправною
бездіяльності Кабінету Міністрів України, постановлення окремої
ухвали (за участю представників: від позивача - ОСОБА_1 (паспорт),
від відповідача - Кучер В.М. (за довіреністю)).
Обставини справи:
Позивач звернувся до окружного адміністративного суду міста
Києва з позовом до відповідача про визнання незаконним абзацу 3
частини 2 пункту 2 Порядку та умов призначення і виплати
одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення
(контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності
військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів,
призначених на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та
інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб,
затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня
2008 року N 499 ( 499-2008-п ) (далі - Порядок); визнання
протиправною бездіяльності Кабінету Міністрів України щодо
невиконання статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий
захист військовослужбовців та членів їх сімей" ( 2011-12 ) та
статті 29 Закону України "Про Службу безпеки України" ( 2229-12 )
в частині визначення порядку та умов призначення і виплати
одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення
(контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності
військовослужбовців; постановлення окремої ухвали про порушення
Кабінетом Міністрів України статей 9, 16 Закону України "Про
соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх
сімей" ( 2011-12 ), статті 29 Закону України "Про Службу безпеки
України" ( 2229-12 ) та статті 7 Закону України "Про звернення
громадян" ( 393/96-ВР ).
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що
склад грошового забезпечення, визначеного оскаржуваним абзацом 3
частини 2 пункту 2 Порядку ( 499-2008-п ) не відповідає частині
другій статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист
військовослужбовців та членів їх сімей" ( 2011-12 ). Обґрунтовуючи
бездіяльність відповідача в частині визначення порядку та умов
призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі
загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи
інвалідності військовослужбовців, позивач посилається на вимоги
статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист
військовослужбовців та членів їх сімей" ( 2011-12 ) та статті 29
Закону України "Про Службу безпеки України" ( 2229-12 ). Порушення
відповідачем положень частини першої статті 7 Закону України "Про
звернення громадян" ( 393/96-ВР ) позивач обґрунтовує
безпідставною передачею відповідачем його звернення на розгляд
Службі безпеки України.
У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги у
повному обсязі та заявив клопотання про компенсацію витрат,
пов'язаних із прибуттям до суду.
Представник відповідача проти позову заперечував, мотивуючи
тим, що відповідно до статті 16 Закону України "Про соціальний і
правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей"
( 2011-12 ) та статті 29 Закону України "Про Службу безпеки
України" ( 2229-12 ) одноразова грошова допомога у разі поранення
(контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю
під час виконання ним обов'язків військової служби, а також
інвалідності, що настала в період проходження служби або не
пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після
закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного
випадку, що мали місце в період проходження служби, пов'язаного з
виконанням службових обов'язків, виплачується в порядку та на
умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Крім того,
частиною четвертою статті 9 Закону України "Про соціальний і
правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей"
( 2011-12 ) встановлено, що розмір грошового забезпечення
встановлює Кабінет Міністрів України.
На підставі частини 3 статті 160 КАС України ( 2747-15 ) в
судовому засіданні 22 жовтня 2009 року проголошено вступну та
резолютивну частини постанови.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши
пояснення представників сторін, оцінивши докази, які мають
юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,
суд В С Т А Н О В И В:
Відповідно до частини другої статті 171 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) право оскаржити
нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а
також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде
застосовано цей акт.
Згідно з підпунктом 2 пункту 2 Порядку ( 499-2008-п ) його
дія розповсюджується, зокрема, на військовослужбовців (крім
військовослужбовців строкової служби) у разі настання інвалідності
в період проходження військової служби та осіб, звільнених з
військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж
через три місяці після звільнення з такої служби чи після
закінчення зазначеного строку, але внаслідок захворювання або
нещасного випадку, що мали місце в період її проходження.
Як вбачається з військового квитка від 29 травня 2007 року
серії ГГ N НОМЕР_1 позивач з 27 серпня 1999 року по 11 травня
2007 року проходив службу на офіцерських посадах в Службі безпеки
України та згідно з наказом Голови Служби безпеки України від
27 квітня 2007 року N 719лс його звільнено зі служби за станом
здоров'я. Відповідно до довідки МСЕК від 17 вересня 2007 року
серії КР-2007 N 010451 позивачу встановлена III група інвалідності
у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з проходженням військової
служби.
За таких обставин позивач є особою, яка відповідно до вимог
частини 2 статті 171 КАС України ( 2747-15 ) наділена правом на
оскарження Порядку та умов призначення і виплати одноразової
грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії,
травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців,
військовозобов'язаних і резервістів, призначених на навчальні (або
перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з
військової служби (зборів) осіб, затвердженого постановою Кабінету
Міністрів України від 28 травня 2008 року N 499 ( 499-2008-п ).
Частиною 2 статті 16 Закону України "Про соціальний і
правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей"
( 2011-12 ) (далі - Закон) передбачено, що у разі поранення
(контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю
під час виконання ним обов'язків військової служби, а також
інвалідності, що настала в період проходження військової служби
або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи
після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або
нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової
служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому
виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного
грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на
умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини 2 статті 9 Закону ( 2011-12 ) до складу
грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за
військовим званням; щомісячні додаткові види грошового
забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати,
винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові
додаткові види грошового забезпечення.
Абзацом 3 частини 2 пункту 2 Порядку ( 499-2008-п )
встановлено, що грошове забезпечення визначається для
військовослужбовців, які перебувають на кадровій військовій службі
або проходять військову службу за контрактом, - за останньою
посадою, яку вони займали на день втрати працездатності, а
звільнених із служби - на день звільнення виходячи з посадового
окладу, окладу за військовим званням, відсоткової надбавки за
вислугу років, а у разі поранення (контузії, травми або каліцтва)
без встановлення групи інвалідності чи у разі інвалідності, що
сталися включно до 31 грудня 2007 р., - виходячи з посадового
окладу, окладу за військовим званням, відсоткової надбавки за
вислугу років та щомісячної надбавки у розмірі 100 відсотків
грошового забезпечення відповідно до Указів Президента України від
4 жовтня 1996 р. N 925 ( 925/96 ) та від 23 лютого 2002 р. N 173
( 173/2002 ) і постанови Кабінету Міністрів України від 22 травня
2000 р. N 829 ( 829-2000-п ).
Аналіз зазначених норм Закону ( 2011-12 ) та Порядку
( 499-2008-п ) дає підстави дійти висновку, що складові грошового
забезпечення, визначені Порядком ( 499-2008-п ), не відповідають
таким складовим, визначеним Законом ( 2011-12 ). Зокрема,
частиною 2 статті 9 Закону ( 2011-12 ) до складу грошового
забезпечення включено надбавки, доплати, винагороди, які мають
постійний характер, премії. Всупереч цьому, в абзаці 3 частини 2
пункту 2 Порядку ( 499-2008-п ) такі види додаткового грошового
забезпечення відсутні. Згідно з листом Головного управління Служби
безпеки України в Автономній Республіці Крим від 19 травня
2009 року N 76/П-32/20, адресованого позивачу, грошове
забезпечення останнього складалося, в тому числі, із збільшеного
посадового окладу, надбавки за секретність, за особливі умови
служби, СБ, за оперативно-розшукову діяльність, за
контр-розвідувальну діяльність, за безперервну службу, премії. У
зв'язку з тим, що ці види надбавок не передбачені Порядком
( 499-2008-п ), тому вони не були враховані при обчисленні та
виплаті позивачу одноразової грошової допомоги.
З огляду на викладене, абзац 3 частини 2 пункту 2 Порядку
( 499-2008-п ) не відповідає вимогам частини 2 статті 9 Закону
України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та
членів їх сімей" ( 2011-12 ). Тому в цій частині позовні вимоги
підлягають задоволенню.
Суд не погоджується з доводами позивача щодо допущеної
відповідачем бездіяльності стосовно невиконання вимог статті 16
Закону України "Про соціальний і правовий захист
військовослужбовців та членів їх сімей" ( 2011-12 ) та статті 29
Закону України "Про Службу безпеки України" ( 2229-12 ) в частині
визначення порядку та умов призначення і виплати одноразової
грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії,
травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців.
Законом України від 3 листопада 2006 року N 328-V ( 328-16 )
"Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань
соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та
резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та
спеціальні збори, і деяких інших осіб" інститут державного
обов'язкового особистого страхування військовослужбовців,
військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні
(або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб був
змінений на виплату одноразової грошової допомоги.
Відповідні зміни були внесені, в тому числі, до статті 16
Закону України "Про соціальний і правовий захист
військовослужбовців та членів їх сімей" ( 2011-12 ) та статті 29
Закону України "Про Службу безпеки України" ( 2229-12 ).
Згідно з пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України "Про
внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань
соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та
резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та
спеціальні збори, і деяких інших осіб" ( 328-16 ) Кабінет
Міністрів України зобов'язаний був у шестимісячний термін з дня
набрання чинності цим Законом ( 328-16 ) розробити
нормативно-правові акти, що випливають із цього Закону ( 328-16 ).
Відповідно до пункту 1 Прикінцевих положень цього Закону
( 328-16 ) останній набирає чинності з 1 січня 2007 року.
На виконання пункту 3 Прикінцевих положень названого Закону
( 328-16 ) Кабінет Міністрів України постановою від 21 лютого
2007 року N 284 ( 284-2007-п ) затвердив Порядок та умови
призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі
загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців
та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у
2006 році. Згідно з пунктом 1 зазначеного Порядку ( 284-2007-п ),
останній за сферою своєї дії розповсюджується, в тому числі, на
військовослужбовців правоохоронних органів спеціального
призначення.
Відповідно частини 1 статті 1 Закону України "Про Службу
безпеки України" ( 2229-12 ) Служба безпеки України - державний
правоохоронний орган спеціального призначення, який забезпечує
державну безпеку України.
За таких обставин, суд приходить до висновку про
безпідставність доводів позивача щодо допущення відповідачем
бездіяльності стосовно невиконання статті 16 Закону України "Про
соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх
сімей" ( 2011-12 ) та статті 29 Закону України "Про Службу безпеки
України" ( 2229-12 ) в частині визначення порядку та умов
призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі
загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи
інвалідності військовослужбовців, а тому позовні вимоги в цій
частині задоволенню не підлягають.
Суд також не погоджується з доводами позивача про порушення
відповідачем вимог статті 7 Закону України "Про звернення
громадян" ( 393/96-ВР ).
Відповідно до частин третьої та четвертої статті 7 Закону
України "Про звернення громадян" ( 393/96-ВР ) якщо питання,
порушені в одержаному органом державної влади, місцевого
самоврядування, підприємствами, установами, організаціями
незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими
особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не
більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному
органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який
подав звернення.
Забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим
органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.
Враховуючи те, що питання порушені позивачем у зверненні
позивача від 28 жовтня 2008 року, адресованому, зокрема
Прем'єр-міністру України, стосується нарахування та виплати
одноразової грошової допомоги, що здійснюється Службою безпеки
України, тому дії Управління організації роботи із зверненням
громадян Секретаріату Кабінету Міністрів України щодо пересилання
звернення до Служби безпеки України є обґрунтованими.
З урахуванням викладеного суд не вбачає за доцільне
постановлення окремої ухвали щодо Кабінету Міністрів України за
результатами розгляду цієї справи, право прийняття якої судом під
час розгляду справи, передбачене статтею 166 КАС країни
( 2747-15 ).
У частині першій статті 71 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) закріплено, що кожна сторона
повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та
заперечення.
Згідно із частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) розгляд і вирішення справ в
адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін
та свободи в наданні ними суду своїх доказів у доведенні перед
судом їх переконливості.
З'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд
дійшов висновку про необхідність частково задовольнити позовні
вимоги.
Відповідно до статей 98, 161 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) під час прийняття постанови суд
вирішує, зокрема, питання розподілу судових витрат між сторонами.
Згідно з частиною першою статті 87 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) судові витрати складаються із
судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 2 частини третьої цієї статті встановлено, що до
витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати сторін та
їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду.
Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові
витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до
задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини
вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено (частина третя
статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України)
( 2747-15 ).
Як вбачається з наданих позивачем проїзних документів: серії
НИ N 371519 на 12 липня 2009 року, серії НИ N 371520 на 13 липня
2009 року, серії НИ N 948294 на 23 липня 2009 року, серії
ОА N 204902 на 24 липня 2009 року, серії ОВ N 108732 на 19 серпня
2009 року, серії ОС N 585163 на 20 серпня 2009 року, серії
НЦ N 931288 на 10 вересня 2009 року, серії НЦ N 931289 на
11 вересня 2009 року, серії ОВ N 058203 на 4 жовтня 2009 року,
серії ОВ N 058204 на 5 жовтня 2009 року, серії ОВ N 391652 на
20 жовтня 2009 року, серії ОВ N 391653 на 22 жовтня 2009 року,
розмір понесених ним витрат, пов'язаних із прибуттям до суду,
складає 2393 грн.
До того, ж стягненню підлягає 1 грн. 70 коп. судового збору.
Таким чином, на користь ОСОБА_1 з рахунків Державного бюджету
( 835-17 ) підлягають стягненню судові витрати у розмірі 2394 грн.
70 коп.
На основі встановленого, керуючись статтями 86, 87, 94,
98, 159 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України
( 2747-15 ), суд П О С Т А Н О В И В:
Позовні вимоги задовольнити частково.
Визнати незаконним та нечинним абзац 3 частини 2 пункту 2
Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової
допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або
каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців,
військовозобов'язаних і резервістів, призначених на навчальні (або
перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з
військової служби (зборів) осіб, затверджених постановою Кабінету
Міністрів України від 28.05.2008 N 499 ( 499-2008-п ), в частині
визначення грошового забезпечення для військовослужбовців,
звільнених із служби у разі інвалідності, що сталася включно до
31 грудня 2007 р., - виходячи з посадового окладу, окладу за
військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років та
щомісячної надбавки у розмірі 100 відсотків грошового забезпечення
відповідно до Указів Президента України від 4 жовтня 1996 р. N 925
( 925/96 ) та від 23 лютого 2002 р. N 173 ( 173/2002 ) і постанови
Кабінету Міністрів України від 22 травня 2000 р. N 829
( 829-2000-п ).
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 з рахунків Державного бюджету
( 835-17 ) судові витрати у розмірі 2394 грн. 70 коп.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України ( 2747-15 )
набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про
апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом ( 2747-15 ),
якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції
шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду та
апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження постанови суду
першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складення
постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду
подається протягом двадцяти днів після подання заяви про
апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга
подаються до Київського апеляційного адміністративного суду через
окружний адміністративний суд міста Києва.
Головуючий, суддя О.О.Власенкова
Судді: В.А.Донець
О.В.Пісоцька

  Пошук Знайти слова на сторiнцi:     
* тiльки українськi (або рос.) лiтери, мiнiмальна довжина слова 3 символи...