Документ 1002-05, втратив чинність, поточна редакція — Втрата чинності від 19.11.2012, підстава - 4651-VI


     Порука громадської  організації   або   трудового   колективу 
полягає у винесенні зборами громадської організації або трудового
колективу підприємства, установи, організації, колгоспу, цеху,
бригади постанови про те, що дана організація або трудовий
колектив ручається за належну поведінку та своєчасну явку
обвинуваченого до органу дізнання, слідчого і в суд. Громадська організація або трудовий колектив повинні бути
ознайомлені з характером обвинувачення, пред'явленого особі, що
віддається на поруки. { Стаття 154 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-X
( 6834-10 ) від 16.04.84 }
Стаття 154-1. Застава
Застава полягає у внесенні коштів у національній грошовій
одиниці на спеціальний рахунок, визначений у порядку
( 15-2012-п ), затвердженому Кабінетом Міністрів України, з метою
забезпечення належної поведінки особи, щодо якої застосовано
запобіжний захід, її явки за викликом до органу дізнання,
слідчого, прокурора або суду, а також виконання інших покладених
на неї обов'язків, передбачених статтею 149-1 цього Кодексу, з
умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі
невиконання цих обов'язків.
Застава може бути внесена як самим підозрюваним,
обвинуваченим, підсудним, так і іншою фізичною чи юридичною особою
(за винятком юридичних осіб державної або комунальної власності
або тих, що фінансуються з місцевого, державного бюджету, бюджету
Автономної Республіки Крим, або у статутному капіталі яких є
частка державної, комунальної власності або яка належить
державному, комунальному суб'єкту господарювання).
Розмір застави визначається суддею, судом з урахуванням
обставин справи, майнового стану та інших даних про підозрюваного,
обвинуваченого, підсудного.
Розмір застави визначається у таких межах:
1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні
злочину невеликої або середньої тяжкості, - від трьохсот до тисячі
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні
тяжкого злочину, - від тисячі до чотирьох тисяч п'ятисот
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні
особливо тяжкого злочину, - від чотирьох тисяч п'ятисот до
сімнадцяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У виключних випадках, якщо суддя, суд установить, що застава
у визначених у пункті 3 частини четвертої цієї статті межах не
забезпечить виконання зобов'язань особою, яка підозрюється чи
обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, застава може
бути застосована у розмірі, який перевищує сімнадцять тисяч
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У всіх випадках
розмір застави не може бути меншим від розміру цивільного позову,
розміру майнової шкоди, завданої злочином, або розміру отриманого
внаслідок вчинення злочину доходу, обґрунтованих достатніми
доказами. Суддя, суд, установивши, що особа підозрюється або
обвинувачується у вчиненні злочину у співучасті і її роль у його
вчиненні є незначною, може визначити щодо неї розмір застави
згідно вимог частини четвертої цієї статті без врахування розміру
цивільного позову, розміру майнової шкоди, завданої злочином, або
розміру отриманого внаслідок вчинення злочину доходу.
Не пізніше п'яти днів з дня обрання стосовно особи
запобіжного заходу у вигляді застави вона зобов'язана внести або
забезпечити внесення іншою фізичною чи юридичною особою коштів на
відповідний рахунок та надати документ, що це підтверджує,
посадовій особі або органу, в провадженні яких знаходиться
кримінальна справа. Невчинення зазначених дій у встановлений строк
є підставою для розгляду питання про обрання у відношенні особи
іншого запобіжного заходу в порядку, встановленому цим Кодексом. З
моменту обрання запобіжного заходу у вигляді застави, в тому числі
до фактичного внесення коштів на відповідний рахунок,
підозрюваний, обвинувачений, підсудний зобов'язаний виконувати
покладені на нього обов'язки, невиконання яких тягне за собою
наслідки, передбачені в разі невиконання ним обов'язків,
пов'язаних із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
При внесенні застави підозрюваному, обвинуваченому,
підсудному роз'яснюються його обов'язки і наслідки їх невиконання,
а заставодавцю - у вчиненні якого злочину підозрюється чи
обвинувачується особа, щодо якої застосовується запобіжний захід,
і що в разі невиконання нею своїх обов'язків застава буде звернена
в доход держави.
Заставодавець може відмовитися від узятих на себе зобов'язань
до виникнення підстав для звернення застави в доход держави. У
цьому випадку він забезпечує явку підозрюваного, обвинуваченого,
підсудного до органу дізнання, досудового слідства, прокурора або
суду для заміни йому запобіжного заходу на інший. Застава
повертається лише після обрання нового запобіжного заходу.
Якщо підозрюваний, обвинувачений, підсудний, будучи належним
чином повідомлений, не з'явився за викликом до органу дізнання,
досудового слідства чи суду без поважних причин або не повідомив
про причини своєї неявки, або порушив інші покладені на нього
обов'язки, передбачені статтею 149-1 цього Кодексу, застава
звертається в доход держави.
Питання про звернення застави в доход держави вирішується під
час дізнання, досудового слідства в судовому засіданні суддею за
клопотанням органу дізнання або слідчого, погодженим із
прокурором, або прокурора, а після надходження справи до суду -
судом у судовому засіданні при розгляді справи або в іншому
судовому засіданні за клопотанням прокурора або за ініціативою
судді, суду. В судове засідання викликається заставодавець для
дачі пояснень. Неявка без поважних причин заставодавця в судове
засідання не перешкоджає розгляду питання про звернення застави в
доход держави. За результатами розгляду питання про звернення
застави в доход держави суддя виносить постанову, а суд - ухвалу.
На постанову судді до апеляційного суду прокурором, підозрюваним,
обвинуваченим, заставодавцем протягом трьох діб із дня її
винесення може бути подано апеляцію.
У випадку звернення застави в доход держави під час
досудового слідства орган дізнання, слідчий у встановленому цим
Кодексом порядку вирішує питання про застосування або ініціювання
застосування стосовно підозрюваного, обвинуваченого запобіжного
заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного
заходу. У випадку звернення застави в доход держави під час
судового провадження суд обирає підсудному запобіжний захід у
вигляді застави у більшому розмірі або інший запобіжний захід.
Питання про повернення застави заставодавцю вирішується під
час дізнання, досудового слідства в судовому засіданні суддею за
клопотанням заставодавця, а після надходження справи до суду -
судом у судовому засіданні при розгляді справи або в іншому
судовому засіданні. Застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим,
підсудним, може бути звернена судом на виконання вироку в частині
майнових стягнень. { Кодекс доповнено статтею 154-1 згідно із Законом N 530/96-ВР
( 530/96-ВР ) від 20.11.96; із змінами, внесеними згідно із
Законами N 2670-III ( 2670-14 ) від 12.07.2001, N 1276-VI
( 1276-17 ) від 16.04.2009; в редакції Закону N 4025-VI
( 4025-17 ) від 15.11.2011 }
Стаття 155. Взяття під варту
Взяття під варту як запобіжний захід може бути застосовано:
1) у справах про злочини, за які законом передбачено основне
покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, - виключно у
випадках, якщо підозрюваний, обвинувачений, підсудний не виконав
обов'язків, пов'язаних із раніше застосованим до нього запобіжним
заходом, у тому числі обов'язків, передбачених статтею 149-1 цього
Кодексу, або не виконав у встановленому порядку вимог щодо
внесення коштів як застави та надання документа, що це
підтверджує;
2) у справах про злочини, за які законом передбачено
покарання у виді позбавлення волі на строк не більше
трьох років, - виключно у випадках, коли підозрюваний,
обвинувачений, підсудний, перебуваючи на волі, переховувався від
органів дізнання, досудового слідства чи суду, перешкоджав
установленню істини у справі, продовжив злочинну діяльність або не
виконав обов'язків, пов'язаних із раніше застосованим до нього
запобіжним заходом, у тому числі обов'язків, передбачених
статтею 149-1 цього Кодексу;
3) у справах про злочини, за які законом передбачено
покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Запобіжний захід у вигляді взяття під варту не може бути
застосовано до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи
обвинувачується у вчиненні злочину, за який передбачено покарання
у виді позбавлення волі на строк до п'яти років, за винятком
випадків, коли ця особа, перебуваючи на волі, переховувалася від
органів дізнання, досудового слідства чи суду, перешкоджала
встановленню істини у справі або продовжила злочинну діяльність.

{ Частину статті 155 виключено на підставі Закону N 2533-III
( 2533-14 ) від 21.06.2001 - набуває чинності з 29.06.2001 }

Місцями попереднього ув'язнення для тримання осіб, щодо яких
як запобіжний захід обрано взяття під варту, є слідчі ізолятори. В
окремих випадках ці особи можуть перебувати в місцях тримання
затриманих.
Місцями попереднього ув'язнення для тримання
військовослужбовців, щодо яких як запобіжний захід обрано взяття
під варту, є гауптвахти Військової служби правопорядку у Збройних
Силах України або слідчі ізолятори. Ці особи перебувають у
слідчому ізоляторі або на гауптвахті Військової служби
правопорядку у Збройних Силах України за рішенням слідчого. В
окремих випадках військовослужбовці можуть перебувати в місцях
тримання затриманих.
У місцях тримання затриманих особи, взяті під варту, можуть
перебувати не більше як три доби. Якщо доставка ув'язнених у
слідчий ізолятор або на гауптвахту Військової служби правопорядку
у Збройних Силах України у цей строк неможлива через віддаленість
або відсутність належних шляхів сполучення, вони можуть перебувати
в місцях тримання затриманих до десяти діб.
Якщо взяття під варту як запобіжний захід обрано стосовно
особи, яка вчинила злочин під час відбування покарання в установі
виконання покарань, така особа може перебувати в дисциплінарному
ізоляторі або карцері установи виконання покарань.
Порядок попереднього ув'язнення визначається Законом України
"Про попереднє ув'язнення" ( 3352-12 ), цим Кодексом. { Стаття 155 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР від
10.09.62, N 117-VIII ( 117-08 ) від 30.08.71, N 1898-VIII
( 1898-08 ) від 23.07.73, N 3130-VIII ( 3130-08 ) від 14.10.74,
N 1851-IX ( 1851-09 ) від 23.03.77, N 6834-X ( 6834-10 ) від
16.04.84, Законами N 2468-XII ( 2468-12 ) від 17.06.92, N 2935-XII
( 2935-12 ) від 26.01.93, N 282/95-ВР ( 282/95-ВР ) від 11.07.95,
N 210/98-ВР ( 210/98-ВР ) від 24.03.98, N 1945-III ( 1945-14 ) від
14.09.2000, N 2533-III ( 2533-14 ) від 21.06.2001 - набуває
чинності з 29.06.2001, N 488-IV ( 488-15 ) від 06.02.2003,
N 743-IV ( 743-15 ) від 15.05.2003, N 2377-IV ( 2377-15 ) від
20.01.2005, N 4025-VI ( 4025-17 ) від 15.11.2011 }
Стаття 156. Строки тримання під вартою
Тримання під вартою під час досудового розслідування не
повинно тривати більше двох місяців.
У випадках, коли у строк, передбачений частиною першою цієї
статті, розслідування справи закінчити неможливо, а підстав для
скасування чи заміни запобіжного заходу на більш м'який немає, він
може бути продовжений:
1) до чотирьох місяців - за поданням, погодженим з
прокурором, який здійснює нагляд за додержанням законів органами
дізнання і досудового слідства, або самим цим прокурором, суддею
того суду, який виніс постанову про застосування запобіжного
заходу;
2) до дев'яти місяців - за поданням, погодженим з заступником
Генерального прокурора України, прокурором Автономної Республіки
Крим, області, міст Києва і Севастополя та прирівняних до них
прокурорів, або самим цим прокурором у справах про тяжкі і
особливо тяжкі злочини, суддею апеляційного суду;
3) до вісімнадцяти місяців - за поданням, погодженим з
Генеральним прокурором України, його заступником, або самим цим
прокурором в особливо складних справах про особливо тяжкі злочини,
суддею Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і
кримінальних справ.
У кожному випадку, коли розслідування справи у повному обсязі
у строки, зазначені у частинах першій чи другій цієї статті,
закінчити неможливо і за відсутності підстав для зміни запобіжного
заходу, прокурор, який здійснює нагляд за виконанням законів при
провадженні розслідування у даній справі, має право дати згоду про
направлення справи до суду в частині доведеного обвинувачення. У
цьому випадку справа в частині нерозслідуваних злочинів чи
епізодів злочинної діяльності з додержанням вимог статті 26 цього
Кодексу виділяється в окреме провадження і закінчується у
загальному порядку.
Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під
варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання
підозрюваного, - з моменту затримання. У строк тримання під вартою
включається час перебування особи на стаціонарному експертному
дослідженні у психіатричній медичній установі будь-якого типу. У
разі повторного взяття під варту особи у тій самій справі, а також
по приєднаній до неї або виділеної з неї справи або пред'явлення
нового обвинувачення строк тримання під вартою обчислюється з
урахуванням часу тримання під вартою раніше.
Строки тримання під вартою під час досудового слідства
закінчуються в день надходження справи до суду. У разі відкликання
справи із суду прокурором на підставі статті 232 цього Кодексу
перебіг цих строків поновлюється з дня надходження справи до
прокурора.
Матеріали закінченої розслідуванням кримінальної справи
повинні бути пред'явлені обвинуваченому, взятому під варту, та
його захисникові не пізніш як за місяць до закінчення граничного
строку тримання під вартою, встановленого частиною другою цієї
статті.
Якщо матеріали кримінальної справи було пред'явлено
обвинуваченому та його захисникові з порушенням місячного терміну
до закінчення граничного строку тримання під вартою, встановленого
частиною другою цієї статті, то після його закінчення
обвинувачений підлягає негайному звільненню. При цьому за
обвинуваченим та його захисником зберігається право на
ознайомлення з матеріалами справи.
Якщо матеріали кримінальної справи було пред'явлено
обвинуваченому та його захисникові з додержанням місячного терміну
до закінчення граничного строку тримання під вартою, але його
виявилося недостатньо для ознайомлення з матеріалами справи,
зазначений строк може бути продовжено суддею апеляційного суду за
поданням слідчого, погодженим з Генеральним прокурором України чи
його заступником, або поданням цього прокурора чи його заступника.
Коли у справі беруть участь кілька обвинувачених, яких тримають
під вартою, і хоча б одному з них строку, передбаченого частиною
шостою цієї статті, виявилося недостатньо для ознайомлення з
матеріалами справи, то зазначене подання може бути внесено
стосовно того обвинуваченого або тих обвинувачених, які
ознайомилися з матеріалами справи, якщо не відпала необхідність у
застосуванні до нього або до них взяття під варту і відсутні
підстави для обрання іншого запобіжного заходу.
При поверненні судом справи прокуророві на додаткове
розслідування строк тримання обвинуваченого під вартою
обчислюється з моменту надходження справи прокурору і не може
перевищувати двох місяців. Подальше продовження зазначеного строку
проводиться з урахуванням часу перебування обвинуваченого під
вартою до направлення справи до суду в порядку і в межах,
встановлених частиною другою цієї статті.
У разі закінчення строку тримання під вартою як запобіжного
заходу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, якщо
цей строк не продовжено у встановленому цим Кодексом порядку,
орган дізнання, слідчий, прокурор зобов'язаний негайно звільнити
особу з-під варти.
Начальник місця попереднього ув'язнення зобов'язаний негайно
звільнити з-під варти обвинуваченого, щодо якого постанова судді
про продовження строку тримання під вартою на день закінчення
строків тримання під вартою, передбачених частинами першою, другою
і шостою цієї статті, не надійшла. При цьому він направляє
повідомлення особі чи органу, у провадженні яких перебуває справа,
та відповідному прокурору, який здійснює нагляд за розслідуванням.
{ Стаття 156 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 6834-X
( 6834-10 ) від 16.04.84, N 8595-XI ( 8595-11 ) від 29.12.89, в
редакції Закону N 1960-XII ( 1960-12 ) від 10.12.91, із змінами,
внесеними згідно із Законами N 2857-XII ( 2857-12 ) від 15.12.92,
N 3351-XII ( 3351-12 ) від 30.06.93; в редакції Закону N 2533-III
( 2533-14 ) від 21.06.2001 - набуває чинності з 29.06.2001; із
змінами, внесеними згідно із Законами N 658-IV ( 658-15 ) від
03.04.2003, N 2453-VI ( 2453-17 ) від 07.07.2010 - зміни щодо
здійснення повноважень Верховного Суду України та Вищого
спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних
справ вводяться в дію після початку діяльності Вищого
спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних
справ - з 1 листопада 2010 року }

{ Статтю 157 виключено на підставі Закону N 2533-III
( 2533-14 ) від 21.06.2001 - набуває чинності з 29.06.2001 }

Стаття 158. Виконання постанови про застосування як
запобіжного заходу взяття під варту
Постанова про застосування як запобіжного заходу взяття під
варту виконується органом, який обрав запобіжний захід. У
необхідних випадках орган, що обрав запобіжний захід, вправі
доручити виконання постанови органам внутрішніх справ. Один
примірник постанови судді або ухвали суду направляється разом з
заарештованим у відповідне місце попереднього ув'язнення для
виконання. { Стаття 158 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-X
( 6834-10 ) від 16.04.84, Законом N 2533-III ( 2533-14 ) від
21.06.2001 - набуває чинності з 29.06.2001 }
Стаття 159. Заходи піклування про неповнолітніх дітей
заарештованого
Коли в особи, відносно якої як запобіжний захід обрано взяття
під варту, є неповнолітні діти, які залишаються без нагляду,
слідчий зобов'язаний негайно внести з цього приводу подання до
служби у справах дітей для вжиття необхідних заходів до передачі
зазначених неповнолітніх на піклування родичів або влаштування їх
в дитячі установи. Про вжиті заходи слідчий письмово повідомляє прокурора, а
також заарештовану особу і копію листа приєднує до справи. { Стаття 159 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 117-VIII
( 117-08 ) від 30.08.71, Законами N 2670-III ( 2670-14 ) від
12.07.2001, N 609-V ( 609-16 ) від 07.02.2007 }
Стаття 160. Заходи по охороні майна ув'язненого
При ув'язненні підозрюваного або обвинуваченого слідчий
зобов'язаний вжити заходів до охорони майна і житла ув'язненого,
якщо майно і житло залишаються без нагляду.
Стаття 161. Повідомлення про взяття обвинуваченого під
варту
Про арешт підозрюваного або обвинуваченого і його місце
перебування слідчий зобов'язаний повідомити його дружину або
іншого родича, а також сповістити за місцем його роботи. Якщо обвинувачений є іноземним громадянином, то постанова про
арешт направляється в Міністерство закордонних справ України. { Стаття 161 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-X
( 6834-10 ) від 16.04.84 }
Стаття 162. Побачення з заарештованим
Побачення родичів або інших осіб з заарештованим може
дозволити особа або орган, які провадять справу. Тривалість
побачення встановляється від однієї до чотирьох годин. Побачення
може бути дозволено, як правило, не більше одного разу на місяць.
Питання про побачення родичів або інших осіб з особою, до
якої застосовано тимчасовий або екстрадиційний арешт, вирішує
орган, який проводить екстрадиційну перевірку. { Стаття 162 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 117-VIII
( 117-08 ) від 30.08.71, із Законами N 488-IV ( 488-15 ) від
06.02.2003, N 2286-VI ( 2286-17 ) від 21.05.2010 }
Стаття 163. Нагляд командування військової частини
Нагляд командування військової частини за підозрюваним або
обвинуваченим, який є військовослужбовцем, полягає у вжитті
заходів, передбачених статутами Збройних Сил України, для того,
щоб забезпечити належну поведінку та явку підозрюваного або
обвинуваченого за викликом особи, що провадить дізнання, слідчого,
прокурора, суду. Командування військової частини повідомляється
про суть справи, по якій обрано даний запобіжний захід. Про встановлення нагляду командування військової частини у
письмовій формі повідомляє орган, що обрав цей запобіжний захід.
{ Стаття 163 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-X
( 6834-10 ) від 16.04.84, Законом N 2857-XII ( 2857-12 ) від
15.12.92 }

{ Статтю 164 виключено на підставі Указу ПВР N 117-VIII
( 117-08 ) від 30.08.71 }

Стаття 165. Загальні положення щодо порядку застосування,
скасування і зміни запобіжного заходу
Запобіжні заходи у вигляді застави, взяття під варту
застосовуються лише за вмотивованою постановою судді чи ухвалою
суду. Інші запобіжні заходи застосовуються за постановою органу
дізнання, слідчого, прокурора, судді або за ухвалою суду.
Обов'язки, передбачені статтею 149-1 цього Кодексу та покладені на
особу суддею, судом, можуть бути змінені чи скасовані лише
постановою судді або ухвалою суду.
Заміна одного запобіжного заходу іншим або його скасування,
зміна або скасування обов'язків, передбачених статтею 149-1 цього
Кодексу та покладених на особу, здійснюється органом дізнання,
слідчим, прокурором, суддею чи судом з додержанням вимог,
передбачених частиною першою цієї статті.
У разі закриття справи, закінчення строку тримання під
вартою, якщо цей строк не продовжено в установленому законом
порядку, та в інших випадках звільнення особи з-під варти на
стадії досудового слідства здійснюється на підставі постанови
органу дізнання чи слідчого, які проводять досудове слідство у
справі, або прокурора, про що вони негайно повідомляють суд, який
обрав цей запобіжний захід. Звільнення з-під варти у кримінальних
справах, що знаходяться в судовому провадженні, здійснюється лише
за рішенням судді або суду.
Обов'язки, передбачені статтею 149-1 цього Кодексу та
покладені на особу при застосуванні запобіжного заходу,
скасовуються або змінюються, коли в них відпаде необхідність або
коли виникне необхідність в їх зміні. Запобіжний захід
скасовується або змінюється, коли відпаде необхідність у
запобіжному заході або в раніше застосованому запобіжному заході.
Запобіжний захід, крім застави або взяття особи під варту,
обраний прокурором, може бути скасовано або змінено слідчим або
органом дізнання лише за згодою прокурора.
У справах про злочини, за які передбачено основне покарання у
виді штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів
громадян, до підозрюваного, обвинуваченого, підсудного може бути
застосовано запобіжний захід лише у вигляді застави або взяття під
варту у випадках та в порядку, передбачених цією главою. { Стаття 165 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 3084-IX
( 3084-09 ) від 16.02.78; в редакції Закону N 2533-III ( 2533-14 )
від 21.06.2001 - набуває чинності з 29.06.2001; із змінами,
внесеними згідно із Законом N 2376-IV ( 2376-15 ) від 20.01.2005;
в редакції Закону N 4025-VI ( 4025-17 ) від 15.11.2011 }
Стаття 165-1. Постанова (ухвала) про застосування,
скасування чи зміну запобіжного заходу
Про застосування, скасування чи зміну запобіжного заходу
орган дізнання, слідчий, прокурор, суддя виносять постанову, а
суд - ухвалу.
У постанові (ухвалі) про застосування чи зміну запобіжного
заходу зазначаються прізвище, ім'я та по батькові, вік, місце
народження особи, щодо якої застосовується чи змінюється
запобіжний захід, вчинений нею злочин, відповідна стаття
Кримінального кодексу України, обраний запобіжний захід і підстави
його обрання чи зміни, а також визначається особа чи орган, які
повинні здійснювати контроль за виконанням постанови (ухвали). У
постанові (ухвалі) про скасування запобіжного заходу повинні бути
зазначені підстави для його скасування. У разі покладення на
особу, скасування або зміни обов'язків, передбачених статтею 149-1
цього Кодексу, у постанові (ухвалі) про застосування або зміну
запобіжного заходу також зазначаються відповідні обов'язки.
Постанова або ухвала негайно оголошуються під розписку особі,
щодо якої вона винесена, крім випадків, передбачених частиною
шостою статті 165-2 цього Кодексу. Одночасно особі роз'яснюються
порядок і строки оскарження постанови або ухвали.
При оголошенні постанови про обрання запобіжних заходів, не
пов'язаних з триманням під вартою, особі під розписку повинно бути
роз'яснено, в чому полягає обраний запобіжний захід, обов'язки,
які покладаються на неї у зв'язку з його застосуванням. Особа
також попереджається, що у разі порушення покладених на неї
обов'язків та її неналежної поведінки до неї може бути застосовано
більш суворий запобіжний захід. { Кодекс доповнено статтею 165-1 згідно із Законом N 2533-III
( 2533-14 ) від 21.06.2001 - набуває чинності з 29.06.2001; із
змінами, внесеними згідно із Законами N 2286-VI ( 2286-17 ) від
21.05.2010, N 4025-VI ( 4025-17 ) від 15.11.2011 }
Стаття 165-2. Порядок обрання запобіжного заходу
На стадії досудового слідства запобіжний захід, за винятком
запобіжних заходів у вигляді застави або взяття під варту, обирає
орган дізнання, слідчий, прокурор.
Якщо орган дізнання, слідчий вважає, що є підстави для
обрання запобіжного заходу у вигляді застави або взяття під варту,
він вносить за згодою прокурора подання до суду. Таке ж подання
вправі внести прокурор. При вирішенні цього питання прокурор
зобов'язаний ознайомитися з усіма матеріалами, що дають підстави
для обрання запобіжного заходу у вигляді застави або взяття під
варту, перевірити законність одержання доказів, їх достатність для
обвинувачення.
Подання має бути розглянуто протягом сімдесяти двох годин з
моменту затримання підозрюваного чи обвинуваченого.
Якщо в поданні ставиться питання про взяття під варту особи,
яка перебуває на волі, суддя вправі своєю постановою дати дозвіл
на затримання підозрюваного, обвинуваченого і доставку його в суд
під вартою. Затримання в цьому випадку не може продовжуватися
більше сімдесяти двох годин; а в разі коли особа перебуває за
межами населеного пункту, в якому діє суд, - не більше сорока
восьми годин з моменту доставки затриманого в цей населений пункт.
Після одержання подання суддя, який визначається в порядку,
встановленому частиною третьою статті 16-2 цього Кодексу, вивчає
матеріали кримінальної справи, представлені органами дізнання,
слідчим, прокурором, допитує підозрюваного чи обвинуваченого, а
при необхідності бере пояснення в особи, у провадженні якої
перебуває справа, вислуховує думку прокурора, захисника, якщо він
з'явився, і виносить постанову:
1) про відмову в обранні запобіжного заходу, якщо для його
обрання немає підстав;
2) про обрання підозрюваному, обвинуваченому запобіжного
заходу.
Суд приймає рішення про обрання запобіжного заходу у вигляді
взяття під варту за відсутності особи лише у разі оголошення її в
міжнародний розшук. У таких випадках після затримання особи і не
пізніш як через сорок вісім годин з часу доставки до місця
провадження у справі суд за її участю розглядає питання про
застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під
вартою або його зміну та виносить постанову.
Відмовивши в обранні запобіжного заходу у вигляді взяття під
варту, суд вправі обрати підозрюваному, обвинуваченому запобіжний
захід, не пов'язаний із триманням під вартою.
На постанову судді до апеляційного суду прокурором,
підозрюваним, обвинуваченим, його захисником чи законним
представником протягом трьох діб з дня її винесення може бути
подана апеляція. Подача апеляції не зупиняє виконання постанови
судді.
Якщо для обрання затриманому запобіжного заходу необхідно
додатково вивчити дані про особу затриманого чи з'ясувати інші
обставини, які мають значення для прийняття рішення з цього
питання, то суддя вправі продовжити затримання до десяти, а за
клопотанням підозрюваного, обвинуваченого - до п'ятнадцяти діб,
про що виноситься постанова. У разі, коли така необхідність
виникне при вирішенні цього питання щодо особи, яка не
затримувалася, суддя вправі відкласти його розгляд на строк до
десяти діб і вжити заходів, спроможних забезпечити на цей період
її належну поведінку, або своєю постановою затримати
підозрюваного, обвинуваченого на цей строк.
При обранні запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням
під вартою, службова особа або орган, що приймає відповідне
рішення, визначає необхідність покладення на особу обов'язків,
передбачених статтею 149-1 цього Кодексу, та в разі встановлення
такої необхідності визначає конкретні обов'язки, що покладаються
на особу. { Кодекс доповнено статтею 165-2 згідно із Законом N 2533-III
( 2533-14 ) від 21.06.2001 - набуває чинності з 29.06.2001; із
змінами, внесеними згідно із Законами N 2286-VI ( 2286-17 ) від
21.05.2010, N 2453-VI ( 2453-17 ) від 07.07.2010 - зміни щодо
запровадження автоматизованої системи документообігу в судах
вводяться в дію з 1 січня 2011 року, а щодо здійснення
повноважень Верховного Суду України та Вищого спеціалізованого
суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вводяться в
дію після початку діяльності Вищого спеціалізованого суду України
з розгляду цивільних і кримінальних справ - з 1 листопада 2010
року; із змінами, внесеними згідно із Законом N 4025-VI
( 4025-17 ) від 15.11.2011 }
Стаття 165-3. Порядок продовження строків тримання під вартою
За відсутності підстав для зміни запобіжного заходу чи у разі
неможливості закінчення розслідування справи в частині доведеного
обвинувачення, слідчий за погодженням з відповідним прокурором або
прокурор звертається до суду з поданням про продовження строку
тримання під вартою. У поданні зазначаються причини, у зв'язку з
якими необхідно продовжити строк, обставини та факти, що належить
дослідити, докази, які підтверджують, що злочин вчинено особою,
яка тримається під вартою, і обгрунтування необхідності збереження
цього запобіжного заходу.
Подання про продовження строку тримання особи під вартою
повинно бути подане до суду:
1) при продовженні строку тримання під вартою до чотирьох
місяців - не пізніш як за п'ять діб до закінчення строку тримання
особи під вартою;
2) при продовженні строку тримання під вартою до дев'яти
місяців - не пізніше п'ятнадцяти діб до закінчення строку тримання
під вартою;
3) при продовженні строку тримання під вартою до вісімнадцяти
місяців - не пізніше двадцяти діб до закінчення строку тримання
під вартою;
4) при продовженні строку тримання під вартою для
ознайомлення обвинуваченого та його захисника з матеріалами
кримінальної справи - не пізніш як за 5 діб до закінчення
граничного строку тримання під вартою.
Одержавши подання, суддя, який визначається у порядку,
встановленому частиною третьою статті 16-2 цього Кодексу, вивчає
матеріали кримінальної справи, при необхідності опитує
обвинуваченого, особу, у провадженні якої перебуває справа,
вислуховує думку прокурора, захисника, якщо він з'явився, після
чого залежно від наявності до того підстав виносить постанову про
продовження строку тримання під вартою за винятком випадку,
передбаченого частиною сьомою статті 156 цього Кодексу або
відмовляє в його продовженні.
На постанову судді до апеляційного суду прокурором,
підозрюваним, обвинуваченим, його захисником чи законним
представником протягом трьох діб з дня її винесення може бути
подана апеляція. Подача апеляції не зупиняє виконання постанови
судді. Постанови судді апеляційного і Вищого спеціалізованого суду
з розгляду цивільних і кримінальних справ оскарженню не
підлягають, на них не може бути подано скаргу прокурора. { Кодекс доповнено статтею 165-3 згідно із Законом N 2533-III
( 2533-14 ) від 21.06.2001 - набуває чинності з 29.06.2001; із
змінами, внесеними згідно із Законами N 658-IV ( 658-15 ) від
03.04.2003, N 2453-VI ( 2453-17 ) від 07.07.2010 - зміни щодо
запровадження автоматизованої системи документообігу в судах
набирають чинності з 1 січня 2011 року, а щодо здійснення
повноважень Верховного Суду України та Вищого спеціалізованого
суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ набирають
чинності після початку діяльності Вищого спеціалізованого суду
України з розгляду цивільних і кримінальних справ - з 1 листопада
2010 року }
Г л а в а 14
ДОПИТ СВІДКА І ПОТЕРПІЛОГО
Стаття 166. Порядок виклику свідка для допиту
Свідок викликається до слідчого повісткою, яка вручається під
розписку свідкові, а в разі його тимчасової відсутності —
кому-небудь з дорослих членів його сім'ї, житлово-експлуатаційній
організації, виконавчому комітету селищної або сільської Ради
народних депутатів чи адміністрації за місцем його роботи. Свідок
може бути викликаний також телеграмою або телефонограмою. В повістці повинно бути зазначено, хто викликається як
свідок, куди і до кого, день і час явки, наслідки неявки,
передбачені статтями 70 і 71 цього Кодексу. Неповнолітній свідок викликається через законних
представників. { Стаття 166 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-X
( 6834-10 ) від 16.04.84 }
Стаття 167. Допит свідка
Свідка можна допитувати про факти, які стосуються даної
справи, а також про особу підозрюваного або обвинуваченого та
потерпілого. Свідок допитується в місці провадження досудового слідства, а
в разі необхідності — в місці його перебування. Свідок допитується окремо і у відсутності інших свідків. При
цьому слідчий вживає заходів до того, щоб свідки, викликані в
одній справі, не могли зноситися між собою до закінчення допиту. Перед допитом слідчий встановлює особу свідка, повідомляє
його, в якій справі він викликаний, та роз'яснює його права, і
попереджає про обов'язок розповісти все відоме йому в справі, а
також про кримінальну відповідальність за відмову дати показання і
за дачу завідомо неправдивих показань. Потім слідчий з'ясовує
стосунки між свідком і підозрюваним або обвинуваченим, а також
потерпілим і починає допит. Після того як свідок закінчить дачу
показань, слідчий ставить йому запитання. Забороняється ставити
запитання, у формулюванні яких міститься відповідь, частина
відповіді або підказка до неї (навідні запитання). У разі якщо свідок з'явився на допит із захисником, захисник
має право бути присутнім при допиті; надавати у присутності
слідчого консультації свідку, якщо фактичні обставини у справі
можуть бути використані для кримінального переслідування особисто
самого свідка або членів його сім'ї чи близьких родичів; ставити з
дозволу слідчого запитання, що підлягають занесенню до протоколу
допиту свідка, для уточнення і доповнення його відповідей;
заперечувати проти незаконних дій слідчого щодо порядку проведення
ним допиту з посиланням на норму закону, яка порушується, що
підлягає занесенню до протоколу допиту; оскаржувати дії слідчого в
порядку, встановленому цим Кодексом, у разі якщо з характеру і
змісту питань випливає, що свідок має допитуватися як
підозрюваний. { Стаття 167 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-X
( 6834-10 ) від 16.04.84; Законами N 1833-III ( 1833-14 ) від
22.06.2000, N 2395-VI ( 2395-17 ) від 01.07.2010 }
Стаття 168. Допит неповнолітнього свідка
Допит неповнолітнього свідка віком до чотирнадцяти років, а
за розсудом слідчого — віком до шістнадцяти років проводиться за
правилами статті 167 цього Кодексу в присутності педагога, а при
необхідності — лікаря, батьків чи інших законних представників
неповнолітнього. До початку допиту зазначеним особам роз'яснюється їх
обов'язок бути присутніми при допиті, а також право викладати свої
зауваження і з дозволу слідчого задавати свідкові запитання.
Запитання, поставлені свідкові законними представниками, педагогом
або лікарем, і їх зауваження заносяться до протоколу. Слідчий
вправі відвести поставлене запитання, але відведене запитання
повинно бути занесене до протоколу. Свідкові, який не досяг шістнадцятирічного віку,
роз'яснюється його обов'язок говорити тільки правду, але про
кримінальну відповідальність за відмову від дачі показань та за
завідомо неправдиві показання він не попереджається.
Стаття 169. Допит німого або глухого свідка
Допит німого або глухого свідка проводиться за правилами
статті 167 цього Кодексу з участю особи, яка його розуміє. Про
участь цієї особи в допиті свідка зазначається в протоколі.
Стаття 170. Протокол допиту свідка
Про допит свідка складається протокол з додержанням правил,
зазначених у статті 85 цього Кодексу. Крім того, в протоколі
допиту вказуються: прізвище, ім'я та по батькові свідка, його вік,
громадянство, національність, освіта, місце роботи, рід занять або
посада, місце проживання, а також відомості про його стосунки з
обвинуваченим і потерпілим. У протоколі зазначається, що свідкові роз'яснені його
права, обов'язки і відповідальність за відмову давати показання і
за дачу завідомо неправдивих показань. Показання свідка та
відповіді на поставлені йому запитання викладаються в першій особі
і по можливості дослівно. Свідкові, коли він про це просить, може бути надана
можливість особисто написати свої показання в присутності
слідчого, про що зазначається в протоколі. По закінченні допиту слідчий пред'являє свідкові протокол для
прочитання. За проханням свідка протокол може бути йому прочитаний
слідчим. Свідок і особи, які були присутні при допиті, мають право
просити про внесення доповнень і поправок у протокол. Ці
доповнення і поправки заносяться слідчим до протоколу. Протокол підписують свідок, слідчий і особи, що були присутні
при допиті. Якщо протокол написаний на декількох сторінках, свідок
підписує кожну сторінку окремо. { Стаття 170 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1381-XIV
( 1381-14 ) від 13.01.2000 }
Стаття 171. Виклик і допит потерпілого
Виклик потерпілого проводиться за правилами, встановленими
статтею 166 цього Кодексу. Допит потерпілого проводиться з додержанням вимог, зазначених
у частинах 1, 2 і 3 статті 167 цього Кодексу. Перед початком
допиту слідчий попереджає потерпілого про кримінальну
відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань за статтею
384 Кримінального кодексу України. Після цього
слідчий з'ясовує стосунки між потерпілим і підозрюваним або
обвинуваченим і пропонує потерпілому розповісти про все відоме
йому в справі. Забороняється ставити запитання, у формулюванні
яких міститься відповідь, частина відповіді або підказка до неї
(навідні запитання). Про допит потерпілого складається протокол з додержанням
правил статті 170 цього Кодексу. { Стаття 171 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-X
( 6834-10 ) від 16.04.84; Законами N 1833-III ( 1833-14 ) від
22.06.2000, N 2670-III ( 2670-14 ) від 12.07.2001 }
Г л а в а 15
ОЧНА СТАВКА, ПРЕД'ЯВЛЕННЯ ДЛЯ ВПІЗНАННЯ
Стаття 172. Очна ставка
Слідчий вправі провести очну ставку між двома раніше
допитаними особами, в показаннях яких є суперечності.
Стаття 173. Проведення очної ставки
На початку очної ставки встановлюється, чи знають особи, що
викликані на очну ставку, один одного і в яких стосунках вони
перебувають між собою. Свідки попереджаються про кримінальну
відповідальність за відмову від дачі показань і за дачу завідомо
неправдивих показань, а потерпілі — за дачу завідомо неправдивих
показань. Викликаним на очну ставку особам по черзі пропонується дати
показання про ті обставини справи, для з'ясування яких призначена
очна ставка. Після цього слідчий ставить запитання. Особи,
викликані на очну ставку, з дозволу слідчого можуть ставити
запитання одна одній. Оголошення показань, даних учасниками очної ставки на
попередніх допитах, дозволяється лише після дачі ними показань на
очній ставці та запису їх до протоколу. Слідчий пред'являє протокол очної ставки особам, яких
допитано, для прочитання або за їх проханням прочитує їм цей
протокол. Допитані особи мають право вимагати доповнення протоколу
і внесення до нього поправок. Ці доповнення або поправки
підлягають обов'язковому занесенню в протокол. Протокол очної
ставки підписує кожна з допитаних осіб та слідчий.
Стаття 174. Пред'явлення особи для впізнання
При необхідності пред'явлення якої-небудь особи для впізнання
свідкові, потерпілому, обвинуваченому або підозрюваному слідчий
спочатку допитує їх про зовнішній вигляд і прикмети цієї особи, а
також про обставини, при яких впізнаючий бачив цю особу, про що
складає протокол допиту. Коли впізнаючий є свідком чи потерпілим, він попереджається
про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих
показань, а свідок, крім того, і за відмову від дачі показань.
Особа, що підлягає впізнанню, пред'являється впізнаючому разом з
іншими особами тієї ж статі у кількості не менше трьох, які не
мають різких відмін у зовнішності та одягу. Перед тим як пред'явити особу для впізнання, їй пропонується
зайняти будь-яке місце серед інших осіб, що пред'являються.
Впізнаючому пропонується вказати особу, яку він має впізнати, і
пояснити, за якими ознаками він її впізнав. У виняткових випадках з метою забезпечення безпеки особи,
яка впізнає, впізнання проводиться поза візуальним спостереженням
того, кого впізнають, з дотриманням вимог, передбачених цією
статтею. Про результати впізнання обов'язково повідомляється
особа, яка пред'являлася для впізнання. При необхідності впізнання може проводитися по фотознімках,
відповідно до умов, викладених у цій статті. Пред'явлення особи для впізнання проводиться в присутності
не менше двох понятих. У разі проведення впізнання за правилами,
встановленими частиною четвертою цієї статті, поняті повинні
пересвідчитися у можливості впізнання поза візуальним
спостереженням того, кого впізнають, і засвідчити таке впізнання.
{ Стаття 174 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1381-XIV
( 1381-14 ) від 13.01.2000 }
Стаття 175. Пред'явлення предметів для впізнання
При необхідності пред'явити для впізнання який-небудь предмет
слідчий спочатку допитує впізнаючого про ознаки цього предмета і
обставини, при яких він цей предмет бачив, про що складається
протокол допиту.



вгору