Документ 2051-III, чинний, поточна редакція — Прийняття від 19.10.2000
( Остання подія — Набрання чинності, відбулась 26.11.2000. Подивитися в історії? )

                                                          
З А К О Н У К Р А Ї Н И
Про приєднання України до Конвенції про
отримання за кордоном доказів у цивільних
або комерційних справах
( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2000, N 49, ст.423 )

Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:
Приєднатися від імені України до Конвенції про отримання за
кордоном доказів у цивільних або комерційних справах ( 995_922 ),
укладеної 18 березня 1970 року в м. Гаага, з такими заявами і
застереженнями:
1) Україна заявляє, що:
відповідно до статті 2 Конвенції Центральним органом України
є Міністерство юстиції України;
відповідно до статті 4 Конвенції судові доручення, які
підлягають виконанню згідно з розділом I Конвенції, повинні бути
складені українською мовою або супроводжуватися перекладом
українською мовою;
відповідно до статті 8 Конвенції представник судової влади
запитуючого органу Договірної Держави може бути присутнім під час
виконання судового доручення, якщо можливість такої присутності
підтверджено згодою Міністерства юстиції України;
відповідно до статті 23 Конвенції Україна не буде виконувати
судові доручення, направлені з метою здійснення відомої в країнах
загального права процедури виявлення в ході попереднього слухання
документів;
2) відповідно до статті 33 Конвенції Україна робить такі
застереження:
Україна цілком виключає застосування положення частини 2
статті 4 Конвенції;
Україна виключає застосування на її території положень глави
II Конвенції, за винятком статей 15, 20, 21 та 22.

Президент України Л.КУЧМА
м. Київ, 19 жовтня 2000 року
N 2051-III



вгору