Про банки і банківську діяльність
Закон України від 07.12.20002121-III
Документ 2121-III, попередня редакція — Редакція від 11.10.2013, підстава - 5178-VI, 401-VII
( Остання подія — Редакція, відбудеться пізніше, підстава - 2147а-VIII. Подивитися в історії? )
( Увага! Це не поточна редакція документу. Перейти до поточної? )


{  Частина друга статті 50 в редакції Закону N 3024-VI ( 3024-17 ) 
від 15.02.2011 }
Банк, регулятивний капітал якого повністю відповідає вимогам
для здійснення інвестицій, встановленим нормативно-правовими
актами Національного банку України, має право здійснити інвестицію
без письмового дозволу, у разі якщо:
1) інвестиція у фінансову установу становить у сукупності не
більш як 1 відсоток статутного капіталу банку;
2) інвестиція здійснюється до статутного капіталу бюро
кредитних історій, що має ліцензію спеціально уповноваженого
органу виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових
послуг. { Частина третя статті 50 в редакції Закону N 3024-VI ( 3024-17 )
від 15.02.2011 }
Порядок інформування про здійснення інвестиції, зазначеної у
частині третій цієї статті, встановлює Національний банк України.
Банку забороняється інвестувати кошти в юридичну особу,
статутом якої передбачена повна відповідальність її власників. { Частина п'ята статті 50 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 3024-VI ( 3024-17 ) від 15.02.2011 }
Пряма та/або опосередкована участь банку у статутному
капіталі будь-якої юридичної особи не має перевищувати 15
відсотків статутного капіталу банку. Сукупні інвестиції банку не
мають перевищувати 60 відсотків розміру статутного капіталу банку.
{ Частина шоста статті 50 в редакції Закону N 3024-VI ( 3024-17 )
від 15.02.2011 }
Вимоги частини шостої цієї статті не застосовуються в разі,
якщо: { Абзац перший частини сьомої статті 50 в редакції Закону
N 3024-VI ( 3024-17 ) від 15.02.2011 }
1) акції та інші цінні папери, придбані банком у зв'язку з
реалізацією права заставодержателя і банк не утримує їх більше
одного року;
2) інвестиція здійснюється в статутний капітал банку -
учасника банківської групи; { Пункт 2 частини сьомої статті 50 в
редакції Закону N 3394-VI ( 3394-17 ) від 19.05.2011 }
3) цінні папери придбані банком за договором про андеррайтинг
та знаходяться у власності банку не більше одного року; { Пункт 3
частини сьомої статті 50 в редакції Закону N 3024-VI ( 3024-17 )
від 15.02.2011 }
4) акції та інші цінні папери придбані банком за рахунок та
від імені своїх клієнтів.
Вимоги другої та шостої частин цієї статті не поширюються на
діяльність інвестиційних банків.
Стаття 51. Розрахункові банківські операції
Для здійснення банківської діяльності банки відкривають та
ведуть кореспондентські рахунки у Національному банку України та
інших банках в Україні і за її межами, банківські рахунки для
фізичних та юридичних осіб у гривнях та іноземній валюті.
Банківські розрахунки проводяться у готівковій та
безготівковій формах згідно із правилами, встановленими
нормативно-правовими актами Національного банку України.
Безготівкові розрахунки проводяться на підставі розрахункових
документів на паперових носіях чи в електронному вигляді.
Банки в Україні можуть використовувати як платіжні
інструменти платіжні доручення, платіжні вимоги, вимоги-доручення,
векселі, чеки, банківські платіжні картки та інші дебетові і
кредитові платіжні інструменти, що застосовуються у міжнародній
банківській практиці.
Платіжні інструменти мають бути оформлені належним чином і
містити інформацію про їх емітента, платіжну систему, в якій вони
використовуються, правові підстави здійснення розрахункової
операції і, як правило, держателя платіжного інструмента та
отримувача коштів, дату валютування, а також іншу інформацію,
необхідну для здійснення банком розрахункової операції, що цілком
відповідають інструкціям власника рахунку або іншого передбаченого
законодавством ініціатора розрахункової операції.
При виконанні розрахункової операції банк зобов'язаний
перевірити достовірність та формальну відповідність документа.
Під час оплати за договорами, укладеними підприємствами,
утвореними у встановленому порядку органами державної влади,
органами влади Автономної Республіки Крим чи органами місцевого
самоврядування та уповноважені на отримання державних коштів,
взяття за ними зобов'язань і здійснення платежів, у тому числі
державними, казенними, комунальними підприємствами, а також
господарськими товариствами, у статутному капіталі яких державна
або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків,
їх дочірніми підприємствами, а також підприємствами,
господарськими товариствами, у статутному капіталі яких 50 і
більше відсотків належить державним, у тому числі казенним,
комунальним підприємствам та господарським товариствам, у
статутному капіталі яких державна або комунальна частка акцій
(часток, паїв) перевищує 50 відсотків, об'єднаннями таких
підприємств (господарських товариств), банки перевіряють наявність
звіту про результати здійснення процедури закупівлі та інших
документів, що підтверджують виконання такими підприємствами та
господарськими товариствами вимог Закону України "Про здійснення
державних закупівель" ( 2289-17 ). { Статтю 51 доповнено частиною сьомою згідно із Законом N 3205-IV
( 3205-15 ) від 15.12.2005; із змінами, внесеними згідно із
Законом N 2289-VI ( 2289-17 ) від 01.06.2010 }
Стаття 52. Угоди з пов'язаними з банком особами
Угоди, що здійснюються з пов'язаними з банком особами (далі -
пов'язані особи), не можуть передбачати більш сприятливі умови,
ніж угоди, укладені з іншими особами. Угоди, укладені банком із
пов'язаними особами на умовах, сприятливіших за звичайні,
визнаються судом недійсними з моменту їх укладення.
Для цілей цього Закону пов'язаними особами є:
1) керівники банку, керівник служби внутрішнього аудиту,
керівники та члени комітетів правління банку; { Пункт 1 частини
другої статті 52 в редакції Закону N 3024-VI ( 3024-17 ) від
15.02.2011 }
2) особи, які мають істотну участь у банку; { Пункт 2 частини
другої статті 52 в редакції Закону N 3024-VI ( 3024-17 ) від
15.02.2011 }
3) керівники юридичних осіб, які мають істотну участь у
банку; { Пункт 3 частини другої статті 52 в редакції Закону
N 3024-VI ( 3024-17 ) від 15.02.2011 }
4) керівники та контролери споріднених осіб банку; { Пункт 4
частини другої статті 52 в редакції Закону N 3024-VI ( 3024-17 )
від 15.02.2011 }
5) керівники та контролери афілійованих осіб банку; { Пункт
частини другої статті 52 в редакції Закону N 3024-VI ( 3024-17 )
від 15.02.2011 }
6) афілійовані особи банку; { Пункт частини другої статті 52
в редакції Закону N 3024-VI ( 3024-17 ) від 15.02.2011 }
7) споріднені особи банку; { Пункт частини другої статті 52 в
редакції Закону N 3024-VI ( 3024-17 ) від 15.02.2011 }
8) асоційовані особи будь-якої фізичної особи, зазначеної в
пунктах 1-5 цієї частини; { Пункт частини другої статті 52 в
редакції Закону N 3024-VI ( 3024-17 ) від 15.02.2011 }
9) юридичні особи, у яких асоційовані особи, визначені в
пункті 8 цієї частини, є керівниками або контролерами. { Пункт
частини другої статті 52 в редакції Закону N 3024-VI ( 3024-17 )
від 15.02.2011 }
Більш сприятливими умовами визначаються:
1) прийняття меншого забезпечення виконання зобов'язань, ніж
вимагається від інших клієнтів;
2) придбання у пов'язаної особи майна низької якості чи за
завищеною ціною;
3) здійснення інвестиції в цінні папери пов'язаної особи, яку
банк не здійснив би в інше підприємство;
4) оплата товарів та послуг пов'язаної особи за цінами
вищими, ніж звичайні або за таких обставин, коли такі самі товари
і послуги іншої особи взагалі не були б придбані.
Банк може укладати угоди з пов'язаними особами, які
передбачають нарахування відсотків та комісійних на здійснення
банківських операцій, які менші звичайних, та нарахування
відсотків за вкладами і депозитами, які більші звичайних, у разі,
якщо прибуток банку дозволяє здійснювати це без шкоди для
фінансового розвитку банку.
Банку забороняється надавати кредити будь-якій особі для
погашення цією особою будь-яких зобов'язань перед пов'язаною
особою банку; придбання активів пов'язаної особи банку, за
винятком продукції, що виробляється цією особою; придбання цінних
паперів, розміщених чи підписаних пов'язаною особою банку. { Частина п'ята статті 52 в редакції Закону N 3024-VI ( 3024-17 )
від 15.02.2011 }
Національний банк України може своїм розпорядженням
запроваджувати обмеження на суму угод із пов'язаними особами.
Стаття 53. Забезпечення конкуренції у банківській системі
Банкам забороняється укладати договори з метою обмеження
конкуренції та монополізації умов надання кредитів, інших
банківських послуг, встановлення процентних ставок та комісійної
винагороди.
Банку забороняється встановлювати процентні ставки та
комісійні винагороди на рівні нижче собівартості банківських
послуг у цьому банку.
Банку забороняється вчиняти будь-які дії щодо впровадження у
своїй практиці недобросовісної конкуренції.
Факти недобросовісної конкуренції щодо надання банком тих чи
інших банківських послуг або здійснення операцій є підставою для
заборони цьому банку подальшого надання таких послуг або
здійснення операцій.
Стаття 54. Достовірність реклами
Банкам забороняється поширення реклами у будь-якій формі, що
містить неправдиву інформацію про їх діяльність у сфері
банківських послуг.
Національний банк України має право застосувати заходи впливу
до банків та інших осіб, які порушують вимоги цієї статті.
Глава 9
ВІДНОСИНИ БАНКУ З КЛІЄНТАМИ
Стаття 55. Регулювання відносин банку з клієнтом
Відносини банку з клієнтом регулюються законодавством
України, нормативно-правовими актами Національного банку України
та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
Банк зобов'язаний докладати максимальних зусиль для уникнення
конфлікту інтересів працівників банку і клієнтів, а також
конфлікту інтересів клієнтів банку.
Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких
товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов'язаної
особи банку як обов'язкову умову надання банківських послуг.
Банкам забороняється в односторонньому порядку змінювати
умови укладених з клієнтами договорів, зокрема, збільшувати розмір
процентної ставки за кредитними договорами або зменшувати її
розмір за договорами банківського вкладу (крім вкладу на вимогу),
за винятком випадків, встановлених законом. { Статтю 55 доповнено
частиною четвертою згідно із Законом N 661-VI ( 661-17 ) від
12.12.2008 }
Стаття 56. Право клієнта на інформацію
Клієнт має право доступу до інформації щодо діяльності банку.
Банки зобов'язані на вимогу клієнта надати таку інформацію:
1) відомості, які підлягають обов'язковій публікації, про
фінансові показники діяльності банку та його економічний стан;
2) перелік керівників банку та його відокремлених
підрозділів, а також фізичних та юридичних осіб, які мають істотну
участь у банку;
3) перелік послуг, що надаються банком;
4) ціну банківських послуг;
5) іншу інформацію та консультації з питань надання
банківських послуг;
6) щодо кількості акцій (паїв) банку, які знаходяться у
власності членів виконавчого органу банку, та інформацію в обсязі,
визначеному Національним банком України, про осіб, частки яких у
статутному капіталі банку перевищують 5 відсотків. { Статтю 56
доповнено пунктом 6 згідно із Законом N 639-VI ( 639-17 ) від
31.10.2008 - зміни діють не пізніше ніж до 1 січня 2011 року; із
змінами, внесеними згідно із Законом N 3024-VI ( 3024-17 ) від
15.02.2011; у частину першу статті 56 включено пункт 6 згідно із
Законом N 3394-VI ( 3394-17 ) від 19.05.2011 }
Банк зобов'язаний на постійній основі розміщувати на
веб-сайті банку актуалізовану інформацію про власників істотної
участі у банку в обсязі, визначеному Національним банком України.
{ Статтю 56 доповнено частиною другою згідно із Законом N 3024-VI
( 3024-17 ) від 15.02.2011 }
Стаття 57. Гарантування вкладів фізичних осіб
Вклади фізичних осіб банків гарантуються в порядку і
розмірах, передбачених законодавством України. { Частина перша статті 57 в редакції Закону N 358-V ( 358-16 ) від
16.11.2006; із змінами, внесеними згідно із Законом N 4452-VI
( 4452-17 ) від 23.02.2012 }
Вклади фізичних осіб Державного ощадного банку України
гарантуються державою.
Стаття 58. Відповідальність банку за своїми зобов'язаннями
Банк відповідає за своїми зобов'язаннями всім своїм майном
відповідно до законодавства.
Банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання
зобов'язань у разі зупинення операцій по рахунках, арешту власних
коштів банку на його рахунках уповноваженими органами державної
влади. { Частина друга статті 58 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 4452-VI ( 4452-17 ) від 23.02.2012 }
Учасники банку відповідають за зобов'язаннями банку згідно із
законами України та статутом банку.
Власники істотної участі зобов'язані вживати своєчасних
заходів для запобігання настання неплатоспроможності банку. { Статтю 58 доповнено частиною четвертою згідно із Законом
N 1617-VI ( 1617-17 ) від 24.07.2009; із змінами, внесеними згідно
із Законом N 4452-VI ( 4452-17 ) від 23.02.2012 }
Власники істотної участі, керівники банку (крім керівників
відокремлених підрозділів банку) за фіктивне банкрутство,
доведення до банкрутства або приховування стійкої фінансової
неспроможності банку несуть відповідальність. { Статтю 58 доповнено частиною п'ятою згідно із Законом N 1617-VI
( 1617-17 ) від 24.07.2009; в редакції Закону N 4452-VI
( 4452-17 ) від 23.02.2012 }
На власників істотної участі та керівників банку за рішенням
суду може бути покладена відповідальність за зобов’язаннями банку
в разі віднесення банку з їх вини до категорії неплатоспроможних.
{ Частина статті 58 в редакції Закону N 4452-VI ( 4452-17 ) від
23.02.2012 }
Стаття 59. Арешт, стягнення та зупинення операцій по рахунках
Арешт на майно або кошти банку, що знаходяться на його
рахунках, арешт на кошти та інші цінності юридичних або фізичних
осіб, що знаходяться в банку, здійснюються виключно за постановою
державного виконавця чи рішенням суду про стягнення коштів або про
накладення арешту в порядку, встановленому законом. Зняття арешту
з майна та коштів здійснюється за постановою державного виконавця
або за рішенням суду. { Частина перша статті 59 із змінами, внесеними згідно із Законами
N 3541-IV ( 3541-15 ) від 15.03.2006, N 2677-VI ( 2677-17 ) від
04.11.2010 }
Зупинення власних видаткових операцій банку за його
рахунками, а також видаткових операцій за рахунками юридичних або
фізичних осіб здійснюється лише в разі накладення арешту
відповідно до частини першої цієї статті, крім випадків,
передбачених Законом України "Про запобігання та протидію
легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або
фінансуванню тероризму" ( 249-15 ). Зупинення видаткових операцій
здійснюється в межах суми, на яку накладено арешт, крім випадків,
коли арешт накладено без встановлення такої суми. { Частина друга статті 59 із змінами, внесеними згідно із Законами
N 3541-IV ( 3541-15 ) від 15.03.2006, N 2258-VI ( 2258-17 ) від
18.05.2010 }
Забороняється накладати арешт на кореспондентські рахунки
банку. { Частина третя статті 59 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 3541-IV ( 3541-15 ) від 15.03.2006 }
Стягнення коштів з кореспондентських рахунків банку
здійснюється Національним банком України на вимогу Фонду
гарантування вкладів фізичних осіб виключно у випадках,
передбачених Законом України "Про систему гарантування вкладів
фізичних осіб" ( 4452-17 ). { Частина четверта статті 59 із змінами, внесеними згідно із
Законами N 3541-IV ( 3541-15 ) від 15.03.2006, N 2677-VI
( 2677-17 ) від 04.11.2010; в редакції Закону N 4452-VI
( 4452-17 ) від 23.02.2012 }
{ Стаття 59 в редакції Закону N 2631-IV ( 2631-15 ) від
02.06.2005 }
Глава 10
БАНКІВСЬКА ТАЄМНИЦЯ ТА
КОНФІДЕНЦІЙНІСТЬ ІНФОРМАЦІЇ
Стаття 60. Банківська таємниця
Інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка
стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та
взаємовідносин з ним чи третім особам при наданні послуг банку, є
банківською таємницею. { Частина перша статті 60 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 3024-VI ( 3024-17 ) від 15.02.2011 }
Банківською таємницею, зокрема, є:
1) відомості про банківські рахунки клієнтів, у тому числі
кореспондентські рахунки банків у Національному банку України;
{ Пункт 1 частини другої статті 60 в редакції Закону N 997-V
( 997-16 ) від 27.04.2007 }
2) операції, які були проведені на користь чи за дорученням
клієнта, здійснені ним угоди;
3) фінансово-економічний стан клієнтів;
4) системи охорони банку та клієнтів;
5) інформація про організаційно-правову структуру юридичної
особи - клієнта, її керівників, напрями діяльності;
6) відомості стосовно комерційної діяльності клієнтів чи
комерційної таємниці, будь-якого проекту, винаходів, зразків
продукції та інша комерційна інформація;
7) інформація щодо звітності по окремому банку, за винятком
тієї, що підлягає опублікуванню;
8) коди, що використовуються банками для захисту інформації.
Інформація про банки чи клієнтів, що збирається під час
проведення банківського нагляду, становить банківську таємницю.
Інформація про банки чи клієнтів, отримана Національним
банком України відповідно до міжнародного договору або за
принципом взаємності від органу банківського нагляду іншої держави
для використання з метою банківського нагляду або запобігання
легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, чи
фінансуванню тероризму, становить банківську таємницю. { Статтю 60 доповнено новою частиною згідно із Законом N 3024-VI
( 3024-17 ) від 15.02.2011 }
Положення цієї статті не поширюються на інформацію, яка
підлягає опублікуванню. Перелік інформації, що підлягає
обов'язковому опублікуванню, встановлюється Національним банком
України та додатково самим банком на його розсуд. { Частина статті 60 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 2478-VI ( 2478-17 ) від 09.07.2010 }
Національний банк України видає нормативно-правові акти з
питань зберігання, захисту, використання та розкриття інформації,
що становить банківську таємницю, та надає роз'яснення щодо
застосування таких актів. { Статтю 60 доповнено частиною згідно із Законом N 3163-IV
( 3163-15 ) від 01.12.2005 }
Стаття 61. Зобов'язання щодо збереження банківської таємниці
Банки зобов'язані забезпечити збереження банківської таємниці
шляхом:
1) обмеження кола осіб, що мають доступ до інформації, яка
становить банківську таємницю;
2) організації спеціального діловодства з документами, що
містять банківську таємницю;
3) застосування технічних засобів для запобігання
несанкціонованому доступу до електронних та інших носіїв
інформації;
4) застосування застережень щодо збереження банківської
таємниці та відповідальності за її розголошення у договорах і
угодах між банком і клієнтом.
Службовці банку при вступі на посаду підписують зобов'язання
щодо збереження банківської таємниці. Керівники та службовці
банків зобов'язані не розголошувати та не використовувати з
вигодою для себе чи для третіх осіб конфіденційну інформацію, яка
стала відома їм при виконанні своїх службових обов'язків.
Банк має право надавати інформацію, яка містить банківську
таємницю, приватним особам та організаціям для забезпечення
виконання ними своїх функцій або надання послуг банку відповідно
до укладених між такими особами (організаціями) та банком
договорів, у тому числі про відступлення права вимоги до клієнта,
за умови, що передбачені договорами функції та/або послуги
стосуються діяльності банку, яку він здійснює відповідно до статті
47 цього Закону. { Статтю 61 доповнено новою частиною згідно із Законом N 3024-VI
( 3024-17 ) від 15.02.2011; із змінами, внесеними згідно із
Законом N 3795-VI ( 3795-17 ) від 22.09.2011 }
Приватні особи та організації, які при виконанні своїх
функцій або наданні послуг банку безпосередньо чи опосередковано
отримали конфіденційну інформацію, зобов'язані не розголошувати цю
інформацію і не використовувати її на свою користь чи на користь
третіх осіб.
У разі заподіяння банку чи його клієнту збитків шляхом витоку
інформації про банки та їх клієнтів з органів, які уповноважені
здійснювати банківський нагляд, збитки відшкодовуються винними
органами.
Стаття 62. Порядок розкриття банківської таємниці
Інформація щодо юридичних та фізичних осіб, яка містить
банківську таємницю, розкривається банками:
1) на письмовий запит або з письмового дозволу власника такої
інформації;
2) за рішенням суду; { Пункт 2 частини першої статті 62 із
змінами, внесеними згідно із Законом N 3024-VI ( 3024-17 ) від
15.02.2011 }
3) органам прокуратури України, Служби безпеки України,
Міністерства внутрішніх справ України, Антимонопольного комітету
України - на їх письмову вимогу стосовно операцій за рахунками
конкретної юридичної особи або фізичної особи - суб'єкта
підприємницької діяльності за конкретний проміжок часу; ( Пункт 3
частини першої статті 62 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 1294-IV ( 1294-15 ) від 20.11.2003 )
4) органам доходів і зборів на їх письмову вимогу щодо
наявності банківських рахунків; { Пункт 4 частини першої статті 62 із змінами, внесеними згідно із
Законами N 3024-VI ( 3024-17 ) від 15.02.2011, N 5463-VI
( 5463-17 ) від 16.10.2012, N 406-VII ( 406-18 ) від 04.07.2013 }
5) центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну
політику у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню)
доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму,
на його запит щодо фінансових операцій, пов'язаних з фінансовими
операціями, що стали об'єктом фінансового моніторингу (аналізу)
згідно із законодавством щодо запобігання та протидії легалізації
(відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню
тероризму, а також учасників зазначених операцій; { Частину першу статті 62 доповнено пунктом 5 згідно із Законом
N 249-IV ( 249-15 ) від 28.11.2002; в редакції Законів N 3163-IV
( 3163-15 ) від 01.12.2005, N 2258-VI ( 2258-17 ) від 18.05.2010;
із змінами, внесеними згідно із Законом N 5463-VI ( 5463-17 ) від
16.10.2012 }
6) органам державної виконавчої служби на їх письмову вимогу
з питань виконання рішень судів та рішень, що підлягають
примусовому виконанню відповідно до Закону України "Про виконавче
провадження" ( 606-14 ), стосовно стану рахунків конкретної
юридичної особи або фізичної особи, фізичної особи - суб'єкта
підприємницької діяльності; { Частину першу статті 62 доповнено
пунктом 6 згідно із Законом N 835-IV ( 835-15 ) від 22.05.2003; в
редакції Закону N 2677-VI ( 2677-17 ) від 04.11.2010 }
7) Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку у
випадках самостійного подання банком інформації про банк як
емітент та адміністративних даних відповідно до законів про цінні
папери та фондовий ринок. { Частину першу статті 62 доповнено
пунктом 7 згідно із Законом N 5042-VI ( 5042-17 ) від 04.07.2012 }
Вимога відповідного державного органу на отримання
інформації, яка містить банківську таємницю, повинна:
1) бути викладена на бланку державного органу встановленої
форми;
2) бути надана за підписом керівника державного органу (чи
його заступника), скріпленого гербовою печаткою;
3) містити передбачені цим Законом підстави для отримання
цієї інформації;
4) містити посилання на норми закону, відповідно до яких
державний орган має право на отримання такої інформації.
Довідки по рахунках (вкладах) у разі смерті їх власників
надаються банком особам, зазначеним власником рахунку (вкладу) в
заповідальному розпорядженні банку, державним нотаріальним
конторам або приватним нотаріусам, іноземним консульським
установам по справах спадщини за рахунками (вкладами) померлих
власників рахунків (вкладів).
Банку забороняється надавати інформацію про клієнтів іншого
банку, навіть якщо їх імена зазначені у документах, угодах та
операціях клієнта.
Банк має право надавати інформацію, що становить банківську
таємницю, іншим банкам та Національному банку України в обсягах,
необхідних при наданні кредитів, банківських гарантій. { Частина п'ята статті 62 в редакції Закону N 1617-VI ( 1617-17 )
від 24.07.2009 }
Банк має право розкривати інформацію, що містить банківську
таємницю, особі (в тому числі яка уповноважена діяти від імені
держави), на користь якої відчужуються активи та зобов'язання
банку при виконанні заходів, передбачених програмою фінансового
оздоровлення банку, або під час здійснення процедури ліквідації.
Національний банк України має право надавати центральний орган
виконавчої влади, який забезпечує формування державної фінансової
політики, інформацію, яка містить банківську таємницю щодо банків,
участь у капіталізації яких бере держава. { Статтю 62 доповнено частиною згідно із Законом N 1617-VI
( 1617-17 ) від 24.07.2009; із змінами, внесеними згідно із
Законами N 4452-VI ( 4452-17 ) від 23.02.2012, N 5463-VI
( 5463-17 ) від 16.10.2012 }
Обмеження стосовно отримання інформації, що містить
банківську таємницю, передбачені цією статтею, не поширюються на
службовців Національного банку України або уповноважених ними
осіб, які в межах повноважень, наданих Законом України "Про
Національний банк України", здійснюють функції банківського
нагляду або валютного контролю.
Обмеження стосовно отримання інформації, що містить
банківську таємницю, передбачені цією статтею, не поширюються на
працівників Фонду гарантування вкладів фізичних осіб при
здійсненні ними функцій і повноважень, передбачених Законом
України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"
( 4452-17 ). { Статтю 62 доповнено новою частиною згідно із Законом N 4452-VI
( 4452-17 ) від 23.02.2012 }
Національний банк України має право надавати Фонду
гарантування вкладів фізичних осіб інформацію про банки чи
клієнтів банків, що збирається під час проведення банківського
нагляду і становить банківську таємницю, у випадках, передбачених
Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"
( 4452-17 ). { Статтю 62 доповнено новою частиною згідно із Законом N 4452-VI
( 4452-17 ) від 23.02.2012 }
При здійсненні тимчасової адміністрації або ліквідації
неплатоспроможного банку Фонд гарантування вкладів фізичних осіб
має право розкривати інформацію, що містить банківську таємницю,
приймаючому банку, перехідному банку, інвестору, що придбаває
неплатоспроможний або перехідний банк, іншим особам, які задіяні у
процесі здійснення тимчасової адміністрації і ліквідації банку.
Зазначені особи зобов'язані забезпечити збереження отриманої
інформації, що містить банківську таємницю. { Статтю 62 доповнено новою частиною згідно із Законом N 4452-VI
( 4452-17 ) від 23.02.2012 }
Національний банк України відповідно до міжнародного договору
України або за принципом взаємності має право надавати інформацію,
отриману при здійсненні нагляду за діяльністю банків, органу
банківського нагляду іншої держави, а також отримувати від органу
банківського нагляду іншої держави таку інформацію. Надана
(отримана) інформація може бути використана виключно з метою
банківського нагляду або запобігання легалізації (відмиванню)
доходів, одержаних злочинним шляхом, чи фінансуванню тероризму. { Частина статті 62 в редакції Законів N 3163-IV ( 3163-15 ) від
01.12.2005, N 1617-VI ( 1617-17 ) від 24.07.2009 }
Положення частин другої та четвертої цієї статті не
поширюються на випадки надання спеціально уповноваженому органу
виконавчої влади з питань фінансового моніторингу інформації про
фінансові операції у випадках, передбачених законом та органам
доходів і зборів - інформації про відкриття (закриття) рахунків
платників податків відповідно до статті 69 Податкового кодексу
України ( 2755-17 ). { Частина статті 62 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 249-IV ( 249-15 ) від 28.11.2002; в редакції Закону N 3163-IV
( 3163-15 ) від 01.12.2005; із змінами, внесеними згідно із
Законами N 2258-VI ( 2258-17 ) від 18.05.2010, N 2756-VI
( 2756-17 ) від 02.12.2010, N 406-VII ( 406-18 ) від 04.07.2013 }
Особи, винні в порушенні порядку розкриття та використання
банківської таємниці, несуть відповідальність згідно із законами
України.
Глава 11
ЗАПОБІГАННЯ ТА ПРОТИДІЯ ЛЕГАЛІЗАЦІЇ (ВІДМИВАННЮ)
ДОХОДІВ, ОДЕРЖАНИХ ЗЛОЧИННИМ ШЛЯХОМ
Стаття 63. Запобігання легалізації (відмиванню) доходів,
одержаних злочинним шляхом
Банки зобов'язані розробляти, впроваджувати та постійно
поновлювати правила внутрішнього фінансового моніторингу та
програми його здійснення з урахуванням вимог законодавства про
запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним
шляхом.
Національний банк України при здійсненні нагляду за
діяльністю банків проводить перевірку банків з питань дотримання
ними вимог законодавства, яке регулює відносини у сфері
запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів,
одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, та
достатності заходів для запобігання та протидії легалізації
(відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню
тероризму. { Частина друга статті 63 в редакції Закону N 2258-VI ( 2258-17 )
від 18.05.2010 }
Стаття 64. Обов'язок щодо ідентифікації клієнтів
Банкам забороняється відкривати та вести анонімні (номерні)
рахунки.
Банкам забороняється встановлювати кореспондентські відносини
з банками, іншими фінансовими установами - нерезидентами, що не
мають постійного місцезнаходження та не провадять діяльність за
місцем своєї реєстрації та/або не підлягають відповідному нагляду
в державі (на території) за місцем свого розташування, а також з
банками та іншими фінансовими установами - нерезидентами, що
підтримують такі кореспондентські відносини. { Статтю 64 доповнено новою частиною згідно із Законом N 2258-VI
( 2258-17 ) від 18.05.2010 }
Банкам забороняється вступати в договірні відносини з
клієнтами - юридичними чи фізичними особами у разі, якщо виникає
сумнів стосовно того, що особа виступає не від власного імені.
Банк зобов'язаний ідентифікувати відповідно до законодавства
України:
клієнтів, що відкривають рахунки в банку;
клієнтів, які здійснюють операції, що підлягають фінансовому
моніторингу;
клієнтів, що здійснюють операції з готівкою без відкриття
рахунка на суму, що дорівнює або перевищує 150 000 гривень, або на
суму, еквівалентну зазначеній сумі в іноземній валюті; { Абзац
четвертий частини четвертої статті 64 в редакції Закону N 2258-VI
( 2258-17 ) від 18.05.2010 }
осіб, уповноважених діяти від імені зазначених клієнтів.
Рахунок клієнту відкривається та зазначені операції
здійснюються лише після проведення ідентифікації особи клієнтів та
вжиття заходів відповідно до законодавства, яке регулює відносини
у сфері запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних
злочинним шляхом.
Банк має право витребувати, а клієнт зобов'язаний надати
документи і відомості, необхідні для з'ясування суті діяльності,
фінансового стану. У разі ненадання клієнтом необхідних документів
чи відомостей або умисного подання неправдивих відомостей про себе
банк відмовляє клієнту у його обслуговуванні. У разі наявності при
здійсненні ідентифікації мотивованої підозри щодо надання клієнтом
недостовірної інформації або навмисного подання інформації з метою
введення в оману банк має надавати інформацію про фінансові
операції клієнта центральному органу виконавчої влади, що реалізує
державну політику у сфері запобігання та протидії легалізації
(відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню
тероризму. { Частина шоста статті 64 із змінами, внесеними згідно із Законами
N 2258-VI ( 2258-17 ) від 18.05.2010, N 5463-VI ( 5463-17 ) від
16.10.2012 }
Для ідентифікації юридичної особи, за винятком підприємств
державної і комунальної власності, банк зобов'язаний з'ясувати
відомості про фізичних осіб, які є власниками істотної участі в
цій юридичній особі, а також фізичних осіб, які здійснюють прямий
або опосередкований вплив на неї. Клієнт має надавати передбачені
законодавством відомості, які витребує банк з метою виконання
вимог законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання
легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом. У
разі ненадання таких відомостей клієнтом рахунок не відкривається,
а в разі наявності раніше відкритих рахунків банк відмовляє в
здійсненні обслуговування. Для ідентифікації і вжиття заходів,
достатніх, на думку банку, для підтвердження особи клієнта -
юридичної особи та для забезпечення спроможності банку виконувати
правила внутрішнього фінансового моніторингу та програми його
здійснення, у тому числі щодо виявлення фінансових операцій, що
підлягають фінансовому моніторингу, банк має право витребувати
інформацію, яка стосується ідентифікації цієї особи та її
керівників, у органів державної влади, банків, інших юридичних
осіб, а також здійснювати заходи щодо збору такої інформації з
інших джерел. Вказані органи державної влади, банки, інші юридичні
особи зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня отримання
запиту безоплатно надати банку таку інформацію. { Частина сьома статті 64 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 2258-VI ( 2258-17 ) від 18.05.2010 }
Для ідентифікації клієнта - фізичної особи та вжиття заходів,
достатніх, на думку банку, для підтвердження його особи, банк має
право витребувати інформацію, яка стосується ідентифікації цієї
особи, у органів державної влади, банків, інших юридичних осіб, а
також здійснювати заходи щодо збору такої інформації про цю особу,
яка є необхідною для виконання правил внутрішнього фінансового
моніторингу та програм його здійснення, у тому числі щодо
виявлення фінансових операцій, що підлягають фінансовому
моніторингу. Органи державної влади, банки, інші юридичні особи
зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту
безоплатно надати банку таку інформацію. { Частина восьма статті 64 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 2258-VI ( 2258-17 ) від 18.05.2010 }
Ідентифікація клієнта банку не є обов'язковою при здійсненні
кожної операції, якщо клієнт був раніше ідентифікований відповідно
до вимог законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання
легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом.

{ Частину десяту статті 64 виключено на підставі Закону
N 2258-VI ( 2258-17 ) від 18.05.2010 }

Стаття 65. Зберігання документів
Усі документи про здійснення фінансових операцій, що
підлягають фінансовому моніторингу, та результати ідентифікації
осіб, які здійснювали такі операції, банк зобов'язаний зберігати
протягом п'яти років з дня проведення таких операцій.
Результати ідентифікації власника рахунку та особи,
уповноваженої діяти від його імені, зберігаються банком протягом
п'яти років після закриття рахунку. ( Глава 11 із змінами, внесеними згідно із Законом N 249-IV
( 249-15 ) від 28.11.2002; в редакції Закону N 485-IV ( 485-15 )
від 06.02.2003 )
Розділ IV
РЕГУЛЮВАННЯ БАНКІВСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ.
БАНКІВСЬКИЙ НАГЛЯД
Глава 12
ПОВНОВАЖЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ
ЩОДО РЕГУЛЮВАННЯ БАНКІВСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
ТА БАНКІВСЬКОГО НАГЛЯДУ
Стаття 66. Форми регулювання банківської діяльності
Державне регулювання діяльності банків здійснюється
Національним банком України у таких формах:
I. Адміністративне регулювання:
1) реєстрація банків і ліцензування їх діяльності;
2) встановлення вимог та обмежень щодо діяльності банків;
3) застосування санкцій адміністративного чи фінансового
характеру;
4) нагляд за діяльністю банків;
5) надання рекомендацій щодо діяльності банків.
II. Індикативне регулювання:
1) встановлення обов'язкових економічних нормативів;
2) визначення норм обов'язкових резервів для банків;
3) встановлення норм відрахувань до резервів на покриття
ризиків від активних банківських операцій;
4) визначення процентної політики;
5) рефінансування банків;
6) кореспондентських відносин;
7) управління золотовалютними резервами, включаючи валютні
інтервенції;
8) операцій з цінними паперами на відкритому ринку;
9) імпорту та експорту капіталу.
Стаття 67. Мета, організація, підстави та обсяг нагляду
Метою банківського нагляду є стабільність банківської системи
та захист інтересів вкладників і кредиторів банку щодо безпеки
зберігання коштів клієнтів на банківських рахунках.
Наглядова діяльність Національного банку України охоплює всі
банки, їх відокремлені підрозділи, афілійованих та споріднених
осіб банків, банківські групи, учасників банківських груп на
території України та за кордоном, установи іноземних банків в
Україні, а також інших юридичних та фізичних осіб у частині
дотримання вимог цього Закону щодо здійснення банківської
діяльності. { Частина друга статті 67 із змінами, внесеними згідно із Законами
N 3024-VI ( 3024-17 ) від 15.02.2011, N 3394-VI ( 3394-17 ) від
19.05.2011 }
Національний банк України для цілей банківського нагляду має
право отримувати від державних органів та інших осіб інформацію, у
тому числі конфіденційну, щодо фінансового/майнового стану
засновників банку та осіб, що набувають або збільшують істотну
участь у банку, їх ділової репутації, джерел походження коштів, що
використовуватимуться для формування статутного капіталу банку. { Статтю 67 доповнено новою частиною згідно із Законом N 3024-VI
( 3024-17 ) від 15.02.2011 }
Державні органи та інші особи зобов'язані протягом 20 днів з
дня отримання запиту Національного банку України надати йому
відповідну інформацію. { Статтю 67 доповнено новою частиною згідно із Законом N 3024-VI
( 3024-17 ) від 15.02.2011 }
При здійсненні банківського нагляду Національний банк України
має право вимагати від банків та їх керівників, банківських груп,
учасників банківських груп усунення порушень банківського
законодавства, виконання нормативно-правових актів Національного
банку України для уникнення або подолання небажаних наслідків, що
можуть поставити під загрозу безпеку коштів, довірених таким
банкам, або завдати шкоди належному веденню банківської
діяльності. У разі якщо Національний банк України при здійсненні
банківського нагляду дійшов висновку, що система управління
ризиками банку є неефективною та/або неадекватною, банк
зобов'язаний на вимогу Національного банку України невідкладно
розробити та подати на погодження Національному банку України
відповідний план заходів, спрямованих на усунення недоліків. { Частина п'ята статті 67 із змінами, внесеними згідно із Законами
N 3394-VI ( 3394-17 ) від 19.05.2011, N 4452-VI ( 4452-17 ) від
23.02.2012 }
Національний банк України має право запровадити особливий
режим контролю за діяльністю банку та призначити куратора банку.
Особливий режим контролю є додатковим інструментом банківського
нагляду, що використовується, як правило, одночасно із заходами
впливу, встановленими статтею 73 цього Закону. Під час здійснення
особливого режиму контролю за діяльністю банку Національний банк
України має право заборонити банку використовувати для розрахунків
прямі кореспондентські рахунки та/або вимагати від банку
проведення розрахунків виключно через консолідований
кореспондентський рахунок. { Статтю 67 доповнено частиною згідно із Законом N 1617-VI
( 1617-17 ) від 24.07.2009; із змінами, внесеними згідно із
Законом N 4452-VI ( 4452-17 ) від 23.02.2012 }
При здійсненні банківського нагляду Національний банк України
може користуватися послугами інших установ за окремими угодами.
У разі відкликання у банку банківської ліцензії Національний
банк України повідомляє про це відповідні органи банківського
нагляду інших держав, в яких банк мав філії або кореспондентські
та інші рахунки. { Частина восьма статті 67 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 3024-VI ( 3024-17 ) від 15.02.2011 }
Національний банк України здійснює банківський нагляд у формі
інспекційних перевірок та безвиїзного нагляду. { Частина дев'ята статті 67 в редакції Закону N 3024-VI
( 3024-17 ) від 15.02.2011 }
Національний банк України у межах безвиїзного нагляду має
право письмово вимагати від банку копії документів, а також
письмові пояснення з питань його діяльності. { Частина десята статті 67 в редакції Закону N 3024-VI ( 3024-17 )
від 15.02.2011 }
Банк зобов'язаний надавати на письмову вимогу Національного
банку України відповідну інформацію та копії документів. { Частина статті 67 в редакції Закону N 3024-VI ( 3024-17 ) від
15.02.2011 }
Національний банк України у разі розгляду питань щодо
застосування заходів впливу до конкретного банку має право
запрошувати для надання пояснень голову правління (ради
директорів) або голову спостережної ради цього банку. { Частина статті 67 в редакції Закону N 3024-VI ( 3024-17 ) від
15.02.2011; із змінами, внесеними згідно із Законом N 4452-VI
( 4452-17 ) від 23.02.2012 }



вгору