Документ 3188-VI, поточна редакція — Прийняття від 05.04.2011

                                                          
П О С Т А Н О В А
ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ
Про Рекомендації парламентських слухань на тему:
"Стан проведення пенсійної реформи
та шляхи її вдосконалення"
( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2011, N 29, ст.273 )

Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:
1. Схвалити Рекомендації парламентських слухань на тему:
"Стан проведення пенсійної реформи та шляхи її вдосконалення", що
додаються.
2. Кабінету Міністрів України до 1 листопада 2011 року
проінформувати Верховну Раду України про хід виконання
Рекомендацій парламентських слухань на тему: "Стан проведення
пенсійної реформи та шляхи її вдосконалення".
3. Контроль за виконанням цієї Постанови покласти на комітети
Верховної Ради України у справах пенсіонерів, ветеранів та
інвалідів, з питань фінансів, банківської діяльності, податкової
та митної політики, з питань соціальної політики та праці, з
питань охорони здоров'я.

Голова Верховної Ради України В.ЛИТВИН
м. Київ, 5 квітня 2011 року
N 3188-VI

СХВАЛЕНО
Постановою Верховної Ради України
від 5 квітня 2011 року
N 3188-VI
РЕКОМЕНДАЦІЇ
парламентських слухань на тему:
"Стан проведення пенсійної реформи
та шляхи її вдосконалення"
Учасники парламентських слухань, що відбулися 16 лютого
2011 року, аналізуючи стан проведення пенсійної реформи та шляхи
її вдосконалення в своїх виступах, письмових та усних пропозиціях,
що надійшли до Комітету Верховної Ради України у справах
пенсіонерів, ветеранів та інвалідів, зазначають таке.
На сьогодні відносини у сфері пенсійного забезпечення в
Україні регулюються 29 законодавчими актами. Загальна кількість
пенсіонерів, яка підпадає під дію цих актів, становить 13,7 млн
осіб.
З прийняттям законів України "Про загальнообов'язкове
державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ) і "Про недержавне
пенсійне забезпечення" ( 1057-15 ) в 2004 році розпочато
впровадження пенсійної реформи, сутність якої полягає в переході
до трирівневої пенсійної системи: перший рівень - солідарна
система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування,
другий рівень - накопичувальна система загальнообов'язкового
державного пенсійного страхування, третій рівень - система
недержавного пенсійного забезпечення.
Здійснення пенсійної реформи було спрямовано на:
підвищення рівня життя пенсіонерів;
встановлення залежності розмірів пенсій від сум заробітної
плати, на яку нараховуються страхові внески, і страхового стажу;
забезпечення фінансової стабільності пенсійної системи;
заохочення громадян до заощадження коштів на старість;
диверсифікацію джерел фінансування пенсій за рахунок внесків
на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та
обов'язкових і добровільних пенсійних накопичень;
створення ефективної та більш дієвої системи
адміністративного управління в пенсійному забезпеченні.
Під час реалізації пенсійної реформи вдалося досягти певних
позитивних перетворень.
Зокрема, в солідарній системі загальнообов'язкового
державного пенсійного страхування:
установлено мінімальну пенсійну виплату на рівні не нижче ніж
прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, що дало
змогу виконати в повному обсязі вимоги статті 46 Конституції
України ( 254к/96-ВР );
забезпечено призначення пенсій на підставі даних системи
персоніфікованого обліку;
зменшено обсяг пільг зі сплати страхових внесків і
законодавчо розмежовано системи сплати податків і страхових
внесків;
за рахунок коштів Державного бюджету України здійснюється
сплата страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне
страхування за осіб, які проходять строкову військову службу у
Збройних Силах України; за осіб, які відповідно до законів
отримують допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею
трирічного віку; за осіб, які здійснюють догляд за
дитиною-інвалідом, а також за непрацюючих працездатних осіб, які
здійснюють догляд за інвалідом I групи або престарілим;
врегульовано питання щодо пенсійного забезпечення
батьків-вихователів дитячих будинків сімейного типу і прийомних
батьків шляхом сплати за них внесків на загальнообов'язкове
державне пенсійне страхування за рахунок коштів державного
бюджету;
до складу правління Пенсійного фонду України включені
представники сторін соціального діалогу (по три представники від
профспілок та об'єднань організацій роботодавців);
запроваджено єдиний соціальний внесок.
Крім того, законодавчі зміни, впроваджені з 1 січня
2008 року, щодо актуалізації заробітної плати, яка враховується
при призначенні (перерахунку) пенсій (виходячи з розміру середньої
заробітної плати, з якої сплачувались страхові внески, за
2006 рік - 928,81 гривні), та підвищення вартості року страхового
стажу з 1 до 1,2 відсотка, а з 1 жовтня 2008 року - до 1,35
відсотка сприяли відновленню диференціації розмірів пенсій для 8
млн пенсіонерів.
У 2009 році спрощено механізм добровільної участі у пенсійній
системі осіб, які працюють за межами України. Зокрема, особи, які
виявили бажання брати добровільну участь у пенсійному страхуванні,
можуть звернутися до Пенсійного фонду України, в тому числі через
мережу Інтернет, або направити необхідні документи поштою.
Законом України "Про внесення змін до законів України "Про
Державний бюджет України на 2010 рік" та "Про загальнообов'язкове
державне пенсійне страхування" ( 2461-17 ), прийнятим Верховною
Радою України 8 липня 2010 року, унормовано питання участі в
системі пенсійного страхування (із сплатою страхових внесків у
розмірі не менше мінімального страхового внеску) суб'єктів
підприємницької діяльності - фізичних осіб, які обрали спрощену
систему оподаткування. За період дії зазначеного Закону
( 2461-17 ) від 1,2 млн підприємців надійшло більше ніж
1,4 млрд гривень страхових внесків.
Своєчасно та в повному обсязі здійснюється виплата пенсій
громадянам України, які постійно проживають у 19 країнах світу,
відповідно до укладених Україною міжнародних договорів (тільки за
2010 рік сума виплачених пенсій становила 1282,9 тис. доларів США
та 855,6 тис. євро).
Виплата пенсій, призначених на пільгових умовах працівникам,
які працювали на підземних роботах, на роботах з особливо
шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком N 1
( 36-2003-п ) та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами
праці за Списком N 2 ( 36-2003-п ) виробництв, робіт, професій,
посад і показників, затвердженими Кабінетом Міністрів України,
здійснюється Пенсійним фондом України. Покриття витрат Пенсійного
фонду України на виплату пільгових пенсій здійснюється
роботодавцем у таких розмірах:
за працівників, які були зайняті на роботах, передбачених
Списком N 2 ( 36-2003-п ), - у 100-відсотковому розмірі фактичних
витрат Пенсійного фонду України;
за працівників, які були зайняті на роботах, передбачених
Списком N 1 ( 36-2003-п ), починаючи з 2004 року, - 20 відсотків
розміру фактичних витрат Пенсійного фонду України, та щорічно цей
розмір збільшується на 10 відсотків до 100 відсотків (у 2011 році
це становить 90 відсотків).
Діючою складовою пенсійної системи є також система
недержавного пенсійного забезпечення.
Станом на 30 вересня 2010 року в Україні діє 102 недержавні
пенсійні фонди, учасниками яких стали 484,3 тис. осіб. Активи
недержавних пенсійних фондів становлять 1057,3 млн гривень, внески
до них становлять 887,4 млн гривень.
За період існування недержавних пенсійних фондів загальна
сума їх інвестиційного доходу становить 359,2 млн гривень, або
збільшилась протягом дев'яти місяців 2010 року на 122,5 млн
гривень, або на 51,8 відсотка. Учасникам недержавних пенсійних
фондів були здійснені пенсійні виплати на суму 143,8 млн гривень.
Незважаючи на реалізацію більшості положень пенсійного
реформування з удосконалення солідарної пенсійної системи та
започаткування недержавного пенсійного забезпечення, на сьогодні в
Україні склалася складна ситуація з функціонуванням пенсійної
системи, оскільки необхідне розв'язання комплексних проблем,
пов'язаних з економікою та соціальною сферою. Пенсійна система
працює в умовах максимального фінансового напруження, не
забезпечуючи при цьому достатньою мірою задоволення потреб
пенсіонерів.
У 2010 році дефіцит бюджету Пенсійного фонду України фактично
становив 34,4 млрд гривень, а Державним бюджетом України на
2011 рік на покриття дефіциту Пенсійного фонду України виділено
17,8 млрд гривень.
Практично не використовується законодавча норма щодо
відстрочки часу виходу на пенсію з подальшим підвищенням її
розміру. Дієвість цієї норми могла б стати одним із чинників
зменшення дефіциту бюджету Пенсійного фонду України і
альтернативою підвищення пенсійного віку.
Суттєво недостатньою є диференціація розмірів пенсій залежно
від тривалості страхового стажу тих категорій пенсіонерів,
основний розмір пенсії яких не перевищує прожиткового мінімуму,
визначеного для осіб, які втратили працездатність.
Донині зберігаються диспропорції у розмірах пенсій,
призначених у різні роки, обумовлені існуючими механізмами
обчислення пенсій, а також збереженням для окремих категорій
громадян спеціальних пенсійних програм (за професійною ознакою),
якими встановлені умови пенсійного забезпечення, відмінні від
загальних.
Не завершено процес розмежування джерел фінансування різних
пенсійних виплат (Пенсійний фонд України за рахунок страхових
коштів продовжує виплачувати адресну доплату до пенсій, розмір
яких нижче прожиткового мінімуму, пенсії за вислугу років).
Потребує правового врегулювання реалізація громадянами
України права на отримання пенсії у разі виїзду на постійне місце
проживання до країн, з якими Україною не укладено міжнародні
договори у сфері пенсійного забезпечення.
Набуває гостроти питання збереження документів про стаж та
заробіток, особливо при ліквідації підприємств, установ та
організацій. Незбереження таких документів та відсутність
відповідної нормативно-правової бази призводять до зменшення рівня
пенсійного забезпечення та викликають обурення громадян.
Стан пенсійної системи та перспективи її розвитку великою
мірою визначаються демографічною ситуацією.
Для України, як і для більшості країн світу, головною
демографічною тенденцією поточного століття є процес старіння
населення, що виявляється у зростанні частки осіб похилого віку.
Вже нині у пенсійній системі України на 10 платників страхових
внесків припадає 9 пенсіонерів. Хоча в останні роки рівень
старіння дещо знизився через підвищення народжуваності, в
найближчі роки процес старіння населення прискориться (за
прогнозними розрахунками, протягом 2011-2015 років середньорічна
чисельність наявного населення України буде зменшуватися приблизно
на 160 тис. осіб щороку (з 45,73 млн осіб - у 2011 році до
45,09 млн осіб - у 2015 році).
Крім того, після 2010 року (коли у працездатний вік почне
входити покоління громадян, які народилися у період низької
народжуваності 90-х років) відбудеться не тільки кількісне
скорочення працездатного населення, але і якісне погіршення -
старіння його економічно активної частини.
На структуру та динаміку всієї чисельності населення України
найближчим часом дуже впливатимуть також демографічні "хвилі",
закладені у попередні роки.
Такі демографічні перспективи вимагають пристосування
суспільства й економіки до особливостей "старіючого" суспільства,
де кількість споживачів перевищує чисельність зайнятого населення.
Процеси депопуляції та старіння населення справляють дуже
негативний вплив на фінансову спроможність солідарної пенсійної
системи.
Водночас за результатами обстежень Державної служби
статистики України з питань економічної активності населення
чисельність зайнятого населення працездатного віку значно
перевищує чисельність платників страхових внесків до Пенсійного
фонду України, що свідчить про неефективну державну політику у цій
сфері, створення невиправданих преференцій із сплати страхових
внесків, а також низький рівень контролю за станом їх сплати. Так,
чисельність зайнятого населення працездатного віку у
2000-2005 роках становила 18,5-18,9 млн осіб щорічно, у
2006-2008 роках - понад 19 млн осіб, протягом січня-вересня
2010 року - 18 млн 551 тис. осіб. Лише близько 75 відсотків
зайнятого населення сплачують внески до Пенсійного фонду України,
що призводить до викривлення показників реального демографічного
навантаження, а також зміни акцентів у здійсненні пенсійної
реформи, визначенні її шляхів та напрямів.
Важливим показником, який впливає на дієвість пенсійної
системи, є стан здоров'я нації. Здорове населення, з одного
боку, - це активні учасники трудового процесу, з другого, - це
зменшення видатків на виплату пенсій по інвалідності та у зв'язку
із втратою годувальника.
Останніми роками спостерігається вкрай негативна тенденція,
коли на фоні депопуляції населення в Україні об'єктивно
збільшується частка інвалідів.
Кількість працюючих в основних галузях економіки в умовах, що
не відповідають санітарним нормам, становить майже 28 відсотків
від облікової кількості штатних працівників, тобто кожен четвертий
працює в умовах впливу шкідливих і небезпечних виробничих
факторів, рівні яких перевищують гранично допустимі. Як результат:
майже 17 тис. громадян щорічно стають інвалідами через шкідливі і
небезпечні виробничі фактори; від 20 до 40 відсотків усіх втрат
працездатності обумовлено захворюваннями, які безпосередньо чи
опосередковано пов'язані з незадовільними умовами праці; більше 20
відсотків серед усіх вперше визнаних інвалідами втратили
працездатність у віці 45-50 років; протягом 2010 року на
підприємствах України понад 1 тис. осіб (або 56,5 відсотка від
загальної кількості) померли через раптове погіршення самопочуття.
Ще одним чинником, що негативно впливає на пенсійну систему,
є те, що більше половини економічного обороту, а отже, і
заробітної плати перебуває в тіньовому секторі економіки, з якої
не сплачуються страхові внески до Пенсійного фонду України.
Середньомісячна заробітна плата в Україні за 2010 рік становить
2239 гривень, найнижча - у рибальстві, рибництві (1191 гривня),
сільському господарстві (1430 гривень) та у діяльності готелів і
ресторанів (1455 гривень), середня заробітна плата у будівництві
більша від середньої зарплати у сільському господарстві лише на
22,7 відсотка (1754 гривні).
Велика частина роботодавців фіктивно декларує заробітну плату
працівників на рівні мінімальної заробітної плати, що є причиною
низьких надходжень до Пенсійного фонду України. Так, в Україні
близько 120 тис. керівників підприємств одержують заробітну плату
на рівні мінімальної.
За дев'ять місяців 2010 року чисельність економічно
неактивного населення працездатного віку становить майже
7,8 млн осіб. Усе це - результати відсутності належних робочих
місць, що стимулювали б людей до легальної діяльності на ринку
праці.
Залишається високим рівень фіскального навантаження на
платників страхових внесків (33,2 відсотка - для роботодавців та
2-5 відсотків - для найманих працівників), що також критично
впливає на зростання легальної заробітної плати, а отже, й бази
справляння страхових внесків.
Ганебним і, на жаль, вже звичним явищем є заборгованість із
виплати зарплати та зі сплати страхових внесків. На січень
поточного року залишається невиплаченою понад 1,2 млрд гривень
зарплати. Тривожним є те, що збільшення заборгованості
спостерігалося у 18 регіонах країни, серед яких є і м. Київ,
причому серед економічно активних підприємств. Зазначене впливає
не тільки на матеріальний стан працюючих громадян, а й на стан
надходження страхових внесків до Пенсійного фонду України
(заборгованість зі сплати страхових внесків становить понад
2,1 млрд гривень) та розміри пенсій.
У сфері зайнятості населення залишаються актуальними проблеми
збалансування попиту та пропозиції робочої сили на ринку праці,
низького рівня кваліфікації осіб, які шукають роботу.
Основною причиною невідповідності якості робочої сили
потребам сучасного виробництва є відсутність належної системи
професійного навчання, перепідготовки та підвищення кваліфікації.
Основним стримуючим фактором професійної активності жінок
залишається відсутність якісної допомоги у вихованні дітей та
виконанні домашньої роботи. Відсутність доступної інфраструктури з
надання побутових послуг, скорочення мережі дитячих дошкільних
закладів та низька якість освітньо-виховних послуг, що в них
надаються, недостатнє врахування роботодавцями інтересів
працівників з сімейними обов'язками зумовлюють "подвійне" трудове
навантаження жінок на ринку праці та в домашньому господарстві.
Залишаються гострими проблеми зайнятості осіб, які потребують
соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на
ринку праці, включаючи осіб з інвалідністю.
Ратифікувавши Конвенцію Міжнародної організації праці про
професійну реабілітацію та зайнятість інвалідів N 159 ( 993_065 )
та Конвенцію ООН про права інвалідів ( 995_g71 ), Україна взяла на
себе зобов'язання щодо вжиття спеціальних позитивних заходів,
спрямованих на забезпечення справжньої рівності можливостей для
інвалідів, включаючи реалізацію права на працю, шляхом вжиття
належних заходів, спрямованих, зокрема, на заборону дискримінації
за ознакою інвалідності щодо всіх питань, які стосуються всіх форм
зайнятості, розширення на ринку праці можливостей для
працевлаштування інвалідів та просування їх по службі, а також
надання допомоги в пошуку, отриманні, збереженні та відновленні
роботи, заохочення розробки програм професійної та кваліфікаційної
реабілітації, збереження робочих місць і повернення на роботу
інвалідів.
Водночас бар'єрність транспортної, соціальної, виробничої
інфраструктури, недоступність середньої, вищої і професійної
освіти для інвалідів, непристосованість робочих місць - все це
порушення чинного національного законодавства стосовно інвалідів.
На жаль, поки що трудовий стаж українського інваліда - це не
забезпечення державою доступності праці для інваліда на рівні
здорової людини, а велике досягнення самого інваліда, який
героїчно здобуває цей трудовий стаж. Як наслідок, більшість із них
отримують пенсійні виплати в мінімальному розмірі та не в змозі
задовольнити навіть першочергові потреби (лікування, реабілітація,
оздоровлення).
Невтішною є статистика щодо трудової міграції українців.
Загальна кількість українців, які сьогодні тимчасово працюють за
межами держави, не має сталого статистичного обрахунку. За різними
оцінками, йдеться про 3-6,5 мільйона громадян України. Це досить
великий трудовий потенціал, який Україна фактично віддала іншим
державам. З країни виїздить працездатна частина населення, яка
здатна внести найбільший вклад в економіку країни. Міграція
громадян України та відсутність дієвих важелів впливу на
регулювання міграційних потоків призводять до недостатнього
соціального захисту трудящих-мігрантів, ризиків пенсійного
забезпечення, відсутності страхових надходжень, а також зменшення
працездатного населення на внутрішньому ринку праці.
За період дії Закону України "Про недержавне пенсійне
забезпечення" ( 1057-15 ) недержавні пенсії не стали масовим
додатковим видом соціальних гарантій працівників як майбутніх
пенсіонерів. Працездатне населення практично не виявляє власної
ініціативи щодо участі в недержавному пенсійному забезпеченні, не
маючи відповідно довіри та мотивації до цього. З макроекономічної
точки зору, нерозвиненість системи недержавних пенсійних фондів
позбавляє економіку потужного довгострокового фінансового ресурсу
для інвестування.
У системі недержавного пенсійного забезпечення серед
вкладників спостерігається тенденція до скорочення або тимчасового
припинення сплати внесків на користь учасників, що спричинена
нестабільною економічною ситуацією.
Серед основних причин повільного розвитку недержавного
пенсійного забезпечення слід виділити:
відсутність розвинутого фінансового ринку і як наслідок -
обмежений вибір фінансових інструментів, придатних для
інвестування в них пенсійних коштів, відставання розвитку ринку
капіталу від потреб інституційних інвесторів. Можливість
інвестування пенсійних коштів в акції обмежена внаслідок
відсутності законодавчих вимог щодо обов'язкового продажу акцій
підприємств, що мають стратегічне значення для економіки України
та її безпеки, підприємств-монополістів та підприємств з державною
часткою виключно на фондовій біржі, а також незацікавленості
емітентів у проходженні процедури лістингу на фондовій біржі;
незахищеність на достатньому рівні міноритарних акціонерів;
незацікавленість роботодавців у фінансуванні добровільних
пенсійних програм для працівників;
недосконалість системи обліку пенсійних коштів учасників та
розкриття інформації про стан та зміни на їх індивідуальних
рахунках;
надто високий розмір адміністративних видатків у недержавних
пенсійних фондах;
відсутність міжнародних стандартів фінансової звітності у
недержавних пенсійних фондах та суб'єктах системи накопичувального
пенсійного забезпечення, які надають послуги недержавним пенсійним
фондам;
недосконалість і непрозорість системи розкриття інформації
для учасників, зокрема про реальних власників установ, що надають
послуги у системі накопичувального пенсійного забезпечення (банки,
компанії з управління активами, адміністратори недержавних
пенсійних фондів);
низький рівень і недостатнє фінансування роз'яснювальної
роботи щодо змісту та ролі цієї пенсійної системи.
Визначаючи стратегічні напрями пенсійного реформування з
урахуванням практичного застосування чинного законодавства і
гостроти наявних проблем діючої пенсійної системи, доцільно було б
звернути увагу на таке.
Пенсійна реформа повинна здійснюватися, з урахуванням
вивченого та адаптованого до українських умов досвіду інших країн,
на системних засадах, а саме:
соціальної справедливості, прийнятності, розуміння та
підтримки широкими верствами населення;
підвищення зацікавленості і відповідальності громадян за свій
добробут у старості;
економічної обґрунтованості та фінансової спроможності і
стійкості пенсійної системи;
сприяння зростанню національних заощаджень та економічному
розвитку країни;
захищеності від політичних ризиків.
Успішне реформування пенсійної системи вимагає створення
економічних передумов, а саме:
зростання виробництва, зміцнення фінансового стану
підприємств і відповідне нарощування фінансових можливостей
пенсійної системи;
розширення зайнятості населення, мінімізація прихованого
безробіття, тіньової зайнятості;
розширення бази сплати пенсійних внесків за рахунок охоплення
пенсійним страхуванням усіх категорій фізичних осіб;
скасування пільг у сплаті страхових внесків і заборона
запровадження нових пільг без визначення джерел їх фінансування.
Одним із кроків у регулюванні процесу відтворення населення є
визнання нагальної необхідності для України проведення чіткої
державної демографічної політики. Механізм реалізації
демографічної політики повинен бути зорієнтований на ринкові
важелі ресурсного й організаційного забезпечення, передбачати
фінансування загальних та спеціальних програм, формування
об'єктивної суспільної оцінки демографічних процесів. Подоланню
вже сформованої демографічної кризи сприятимуть підвищення рівня
життя населення, покращання екологічної ситуації, підтримка
молоді, захист інвалідів та людей похилого віку, принципові зміни
у формуванні інституту сім'ї, а також створення належних умов для
поєднання жінкою материнства та зайнятості.
Широка інформаційна робота щодо цілей пенсійної реформи та
організації її впровадження, особливо щодо загальнообов'язкової
накопичувальної пенсійної системи, серед тих, для кого вона
призначена, - молоді віком від 18 років, має бути пріоритетною та
постійною.
Останні результати опитування показали, що 65 відсотків
українців нічого не знають про пенсійну реформу, а про особливості
накопичувальної системи знають лише 4 відсотки опитаних. При цьому
найменше знає про пенсійну реформу молодь віком від 18 до
36 років, а випускники шкіл нічого про неї не знають взагалі.
Тобто не знають про пенсійну реформу ті, для кого вона, власне,
призначена.
Особлива увага нині має приділятися можливості впровадження
загальнообов'язкової накопичувальної складової пенсійної системи.
Запровадження накопичувальної системи загальнообов'язкового
державного пенсійного страхування може забезпечити безпосередній
зв'язок між сплатою внесків та розміром пенсій, скоротити майбутні
видатки солідарної пенсійної системи і підтримати коефіцієнт
заміщення заробітної плати на прийнятному рівні. Необхідно
зазначити, що Верховною Радою України підтримана пропозиція щодо
запровадження накопичувальної системи загальнообов'язкового
державного пенсійного страхування, і відповідний законопроект
(реєстр. N 0942) прийнятий за основу ще у 2007 році.
Водночас необхідно зазначити, що накопичувальна пенсійна
система має свої передумови і ризики. Зокрема, вона дуже залежна
від економічних ризиків (рівня інфляції, ставки інвестиційного
доходу, стабільності фондового ринку тощо) і теж не зовсім вільна
від впливу демографічних процесів - зокрема зростання тривалості
життя у пенсійному віці. Треба мати на увазі, поки не буде
наведений порядок у банківській системі, не буде належного
регулювання фондового ринку, поки не з'являться надійні
довгострокові інструменти інвестування для впровадження другого
рівня пенсійної системи, є занадто багато ризиків.
Потребує удосконалення система нагляду у системі
накопичувального пенсійного забезпечення з боку органів, що
здійснюють державний нагляд, впровадження системи пруденційного
нагляду. Необхідно впровадити міжнародно визнані принципи
корпоративного управління в структурах управління учасників ринку
фінансових послуг (крім споживачів фінансових послуг),
запровадження схем внутрішнього контролю у фінансових установах.
Доцільно посилити відповідальність компаній з управління активами,
оскільки штрафні санкції за порушення, здійснені юридичними та
фізичними особами при фінансовому управлінні коштами учасників
накопичувальної пенсійної системи, є незначними. Всі ці позиції
потребують нормативно-правового врегулювання.
Найважливішими умовами ефективного проведення пенсійної
реформи в цілому та запровадження накопичувальної пенсійної
системи, зокрема, мають бути повернення довіри людей до фінансових
установ та до органів державної влади, безумовне дотримання
принципів верховенства права, незворотності в часі дії законів,
забезпечення законодавчо встановлених державних гарантій окремим
категоріям населення тощо. Слід зазначити, що будь-які законодавчі
ініціативи, які не відповідають нормам Конституції України
( 254к/96-ВР ), сприяють формуванню у населення прогнозованої на
майбутнє недовіри, невпевненості щодо стабільності законодавства
та реалізації взятих державою на себе зобов'язань. Це є негативним
сигналом для суспільства, в тому числі не сприятиме виходу
заробітної плати з тіні та формуванню накопичувальних пенсійних
рахунків.
Аналізуючи здійснені, починаючи з 1 січня 2004 року, заходи з
реформування пенсійної системи та її сьогоднішній критично
проблемний стан, стає очевидною необхідність значної активізації
процесів проведення системних реформ економічної і соціальних сфер
та їх коригування з урахуванням накопиченого національного і
міжнародного досвіду та соціально-економічного стану в країні.
З урахуванням зазначеного учасники парламентських слухань
р е к о м е н д у ю т ь:
1. Верховній Раді України з метою законодавчого забезпечення
подальшого вдосконалення пенсійної реформи:
прискорити розгляд проектів законів:
про внесення змін до Закону України "Про недержавне пенсійне
забезпечення" (реєстр. N 0882);
про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання
ринків фінансових послуг (реєстр. N 7511);
розглянути доцільність шляхів реформування пенсійної системи,
запропонованих Кабінетом Міністрів України в проекті Закону
України про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування
пенсійної системи (реєстр. N 7455).
2. Кабінету Міністрів України:
1) з урахуванням цих Рекомендацій парламентських слухань
доопрацювати:
Концепцію подальшого проведення пенсійної реформи, схвалену
розпорядженням Кабінету Міністрів України від 14 жовтня 2009 року
N 1224-р ( 1224-2009-р );
проект Закону України про заходи щодо законодавчого
забезпечення реформування пенсійної системи (реєстр. N 7455);
2) з метою збільшення надходжень до Пенсійного фонду України
та збалансування його бюджету розробити нормативно-правові акти та
відповідні заходи щодо:
реформування системи оплати праці, збільшення рівня оплати
праці, у тому числі за рахунок її легалізації, та розширення
легальної зайнятості населення;
підвищення платоспроможного попиту на внутрішньому ринку і
зростання інвестиційної активності;
відновлення стимулюючої та відтворювальної функції заробітної
плати;
забезпечення раціонального співвідношення в оплаті праці
працівників бюджетної та небюджетної сфер;
забезпечення здійснення Пенсійним фондом України за даними
системи персоніфікованого обліку та з урахуванням результатів
перевірок ретельного аналізу стану сплати єдиного внеску на
загальнообов'язкове державне соціальне страхування та фактичного
розміру виплаченої зарплати і внесення пропозицій щодо шляхів
вирішення відповідних проблем;
погашення заборгованості із виплати заробітної плати та зі
сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне
страхування;
звільнення солідарної системи пенсійного страхування від не
властивих для неї видатків;
посилення відповідальності за використання нелегального
робочого місця та виплату тіньової зарплати в поєднанні з
оптимізацією розміру сплати страхових внесків до Пенсійного фонду
України;
3) для відновлення соціальної справедливості у солідарній
системі здійснити заходи щодо:
активізації роботи з опрацювання перспектив та можливих
шляхів запровадження професійної пенсійної системи як альтернативи
пільговому пенсійному забезпеченню;
опрацювання пропозицій стосовно дольової участі роботодавців
і держави у відшкодуванні фактичних витрат на виплату і доставку
пенсій, призначених на пільгових умовах;
укладення двосторонніх угод у сфері працевлаштування,
соціального та пенсійного забезпечення з Російською Федерацією та
низкою європейських країн, до яких спрямована основна маса
трудової міграції з території України, зокрема з такими, як
Італійська Республіка, ФРН, Грецька Республіка, Угорська
Республіка, Румунія, Республіка Польща, а також прискорити
ратифікацію Конвенції про правовий статус трудящих-мігрантів та
членів їх сімей держав - учасниць СНД ( 997_j82 );
прискорення опрацювання пропозицій стосовно законодавчого
врегулювання порядку виплати пенсій громадянам України, які
виїхали на постійне місце проживання за кордон;
упорядкування розмірів надбавок і підвищень до пенсії для
різних категорій осіб з метою уникнення застосування різних
підходів при визначенні їх розміру;
удосконалення системи обчислення та сплати страхових внесків
з метою забезпечення соціальної справедливості в цій сфері і
здійснення поступового перерозподілу ставки внеску від роботодавця
до працівника з одночасним підвищенням заробітної плати і
зменшенням загального розміру страхового внеску;
удосконалення порядку обчислення коефіцієнта заробітної плати
працівникам сільськогосподарської та інших галузей, де були
особливі умови оплати праці, за період неповних місяців роботи,
отримання допомоги по безробіттю, знаходження на інвалідності
внаслідок нещасного випадку на виробництві;
системного законодавчого врегулювання механізму призначення
(перерахунку) пенсій з метою недопущення різниці між розмірами
пенсій, призначених у різні роки;
врегулювання порядку перерахунку пенсій працюючим пенсіонерам
з урахуванням страхового стажу та заробітної плати після
призначення пенсії;
зарахування до страхового стажу жінкам періоду перебування у
відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами;
впровадження за участю соціальних партнерів моніторингу за
станом умов праці, пільг та компенсацій за роботу із шкідливими і
важкими умовами праці та створення відповідних
організаційно-економічних і фінансових механізмів з метою
забезпечення нормальних умов праці з мінімізацією відповідних
виплат за шкідливі умови праці;
посилення державного контролю за якістю проведення атестації
робочих місць за умовами праці і відповідальності керівника
підприємства, організації за її несвоєчасне проведення з
одночасним посиленням ролі результатів атестації при визначенні
права на пільги та компенсації;
посилення відповідальності підприємств, установ, організацій
за несвоєчасне відшкодування Пенсійному фонду України фактичних
витрат на виплату пенсій, призначених на пільгових умовах;
удосконалення законодавства з питання призначення та
перерахунку пенсій по інвалідності та у зв'язку з втратою
годувальника внаслідок нещасного випадку на виробництві або
професійного захворювання;
посилення контролю за чітким дотриманням законодавства при
ліквідації підприємств, установ, організацій в частині збереження
архівних документів про заробітну плату, трудову діяльність
працівників і встановлення відповідальності в разі його порушення,
неналежного зберігання документів, що призвело до їхньої втрати;
4) для подальшого вдосконалення системи недержавного
пенсійного забезпечення, підвищення довіри з боку її учасників та
запровадження накопичувальної системи загальнообов'язкового
державного пенсійного страхування:
забезпечити розробку проектів нормативно-правових актів щодо:
економічного стимулювання розвитку недержавного пенсійного
забезпечення;
запровадження нових фінансових інструментів для інвестування
пенсійних активів (державні цінні папери, індексовані на інфляцію,
інфраструктурні облігації тощо);
підготовки до запровадження і функціонування накопичувальної
системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування;
здійснення заходів стосовно посилення нагляду з боку
державних органів за діяльністю фінансових установ, що надають
послуги у системі недержавного пенсійного забезпечення, з метою
недопущення втрати пенсійних активів, впровадження пруденційного
нагляду з використанням найкращого міжнародного досвіду здійснення
нагляду у системі накопичувального пенсійного забезпечення, а
також щодо зменшення адміністративних видатків у системі
недержавного пенсійного забезпечення;
удосконалення законодавства стосовно валютного регулювання;
удосконалення законодавства стосовно розкриття інформації про
стан та зміни на індивідуальних пенсійних рахунках учасників
системи накопичувального пенсійного забезпечення, у тому числі
інформації про реальних власників фінансових установ, що надають
послуги у системі накопичувального пенсійного забезпечення;
забезпечити подання до Верховної Ради України пропозицій щодо
запровадження міжнародних стандартів фінансової звітності
суб'єктами системи накопичувального пенсійного забезпечення;
доопрацювати механізм спрямування коштів накопичувальної
системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування до
недержавних пенсійних фондів за бажанням і вибором застрахованої
особи;
забезпечити участь Міністерства економічного розвитку і
торгівлі України та Міністерства фінансів України в розробці
подальших кроків проведення пенсійної реформи в Україні і
визначити відповідальність цих міністерств в реалізації заходів,
спрямованих на запровадження накопичувальної системи
загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, розвиток
фінансового ринку в Україні, поліпшення діяльності недержавних
пенсійних фондів, проведення актуарних розрахунків у системі
загальнообов'язкового державного пенсійного страхування;
передбачати у проекті закону про Державний бюджет України на
відповідний рік кошти для фінансування витрат у порядку,
визначеному Кабінетом Міністрів України, на:
завершення розробки програмно-технічного комплексу для
системи збирання страхових внесків до накопичувальної системи
загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, сумісного
з системою електронних переказів банків, та системи
автоматизованого звітування про стан накопичувальних пенсійних
рахунків застрахованих осіб;
створення системи автономного доступу застрахованих осіб до
електронної інформації про стан їх накопичувальних пенсійних
рахунків;
розробку інтегрованої системи обміну інформацією між
органами, які здійснюють державний контроль і нагляд у
накопичувальній системі загальнообов'язкового державного
пенсійного страхування та системі недержавного пенсійного
забезпечення;
проведення інформаційно-роз'яснювальної роботи серед
населення з питань накопичувального пенсійного забезпечення;
5) для комплексного вирішення проблем пенсійної системи вжити
заходів щодо:
вдосконалення системи зайнятості населення, зокрема:
підвищення якості та конкурентоспроможності національної
робочої сили;
створення законодавчих та організаційних засад запровадження
Національної рамки кваліфікацій, спрямованої на проведення
професійного навчання впродовж усього життя, у тому числі для осіб
передпенсійного та пенсійного віку;
регулювання трудової міграції населення, посилення
соціального захисту громадян України, які працюють за кордоном,
створення сприятливих умов для повернення трудових мігрантів,
адаптації їх в українському суспільстві;
сприяння у працевлаштуванні незайнятого населення, зокрема
шляхом стимулювання створення нових робочих місць з гідними
умовами праці у пріоритетних галузях економіки, приділивши
особливу увагу особам, які потребують соціального захисту і не
здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, включаючи осіб
з інвалідністю, шляхом забезпечення для них можливості отримувати
освіту, у тому числі професійну, отримувати і зберігати підходящу
роботу й просуватися по службі, сприяючи тим самим їх соціальній
інтеграції або реінтеграції, забезпечення соціального захисту
безробітних;
збалансування попиту та пропозиції робочої сили на ринку
праці, що потребуватиме посилення державного регулювання ринку
праці та вдосконалення механізмів сприяння працевлаштуванню
молоді;
розроблення та впровадження на державному рівні механізмів
стимулювання роботодавців щодо підвищення професійного рівня
працівників;
посилення мотивації до легальної продуктивної зайнятості,
забезпечення дотримання прав і гарантій працівників;
докорінної реформи системи охорони здоров'я, зокрема:
прийняття програми "Здорова нація";
запровадження загальнообов'язкового державного медичного
страхування;
забезпечення гарантованого рівня надання безоплатної
кваліфікованої медичної допомоги у визначеному законодавством
обсязі;
підвищення рівня якості медичної допомоги та доступності
медичних послуг населенню;
розвитку стандартизації в системі охорони здоров'я,
формування державного реєстру медико-технологічних нормативів
надання медичної допомоги;
удосконалення порядку державної акредитації закладів охорони
здоров'я;
приведення системи управління якістю медичної допомоги у
відповідність із вимогами Європейського Союзу.
3. Національному банку України:
спростити механізм валютного регулювання щодо інвестицій
пенсійних активів в іноземні цінні папери та цінні папери
українських емітентів, що номіновані у валюті та обертаються за
межами України;
разом з Державною комісією з цінних паперів та фондового
ринку вирішити питання щодо вдосконалення законодавства, що
регулює розкриття інформації про реальних власників установ, що
надають послуги на ринку фінансових послуг;
опрацювати фінансові інструменти для функціонування системи
накопичувального пенсійного забезпечення та регламентувати їх
використання.
4. Державній комісії з регулювання ринків фінансових послуг
України:
вдосконалити механізм обрахунку чистої вартості пенсійних
активів недержавних пенсійних фондів згідно з міжнародними
стандартами на щоденній основі;
запровадити обов'язкову вимогу щодо наявності автономного
доступу учасників недержавних пенсійних фондів до електронної
інформації про стан їх індивідуальних пенсійних рахунків.
5. Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку
разом з Національним банком України вирішити питання щодо
вдосконалення законодавства, що регулює розкриття інформації на
ринку цінних паперів, а також щодо реальних власників установ, що
надають послуги на ринку фінансових послуг.
6. Фонду державного майна України вдосконалити механізм
оцінки вартості активів, у тому числі активів, в які інвестуються
кошти системи накопичувального пенсійного забезпечення.



вгору