Цивільний кодекс України
Кодекс України; Закон, Кодекс від 16.01.2003435-IV
Документ 435-IV, попередня редакція — Редакція від 11.10.2013, підстава - 5178-VI
( Увага! Це не поточна редакція документу. Перейти до поточної? )

{ Частина перша статті 144 в редакції Закону N 3263-VI ( 3263-17 ) 
від 21.04.2011 }
2. Не допускається звільнення учасника товариства з обмеженою
відповідальністю від обов'язку внесення вкладу до статутного
капіталу товариства, у тому числі шляхом зарахування вимог до
товариства.
3. Статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю
підлягає сплаті учасниками товариства до закінчення першого року з
дня державної реєстрації товариства.
Якщо учасники до закінчення першого року з дня державної
реєстрації товариства не внесли (не повністю внесли) свої вклади,
загальні збори учасників приймають одне з таких рішень:
про виключення із складу товариства тих учасників, які не
внесли (не повністю внесли) свої вклади, та про визначення порядку
перерозподілу часток у статутному капіталі;
про зменшення статутного капіталу та про визначення порядку
перерозподілу часток у статутному капіталі;
про ліквідацію товариства.
Зміни до статуту, пов'язані із зміною розміру статутного
капіталу та/або із зміною складу учасників, підлягають державній
реєстрації в установленому законом ( 755-15 ) порядку.
Рішення про зменшення статутного капіталу товариства
надсилається поштовим відправленням всім кредиторам товариства не
пізніше триденного строку з дня його прийняття. { Частина третя статті 144 в редакції Закону N 3263-VI ( 3263-17 )
від 21.04.2011 }
4. Якщо після закінчення другого чи кожного наступного
фінансового року вартість чистих активів товариства з обмеженою
відповідальністю виявиться меншою від статутного капіталу,
товариство зобов'язане оголосити про зменшення свого статутного
капіталу і зареєструвати відповідні зміни до статуту в
установленому порядку, якщо учасники не прийняли рішення про
внесення додаткових вкладів. Якщо вартість чистих активів
товариства стає меншою від визначеного законом мінімального
розміру статутного капіталу, товариство підлягає ліквідації.
5. Зменшення статутного капіталу товариства з обмеженою
відповідальністю допускається після повідомлення в порядку,
встановленому законом, усіх його кредиторів. У цьому разі
кредитори мають право вимагати дострокового припинення або
виконання відповідних зобов'язань товариства та відшкодування їм
збитків.
6. Збільшення статутного капіталу товариства з обмеженою
відповідальністю допускається після внесення усіма його учасниками
вкладів у повному обсязі. Порядок внесення додаткових вкладів
встановлюється законом і статутом товариства.
Стаття 145. Управління товариством з обмеженою
відповідальністю
1. Вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є
загальні збори його учасників.
2. У товаристві з обмеженою відповідальністю створюється
виконавчий орган (колегіальний або одноособовий), який здійснює
поточне керівництво його діяльністю і є підзвітним загальним
зборам його учасників. Виконавчий орган товариства може бути
обраний також і не зі складу учасників товариства.
3. Компетенція виконавчого органу товариства з обмеженою
відповідальністю, порядок ухвалення ним рішень і порядок вчинення
дій від імені товариства встановлюються цим Кодексом, іншим
законом ( 1576-12 ) і статутом товариства.
4. До виключної компетенції загальних зборів учасників
товариства з обмеженою відповідальністю належить:
1) визначення основних напрямів діяльності товариства,
затвердження його планів і звітів про їх виконання;
2) внесення змін до статуту товариства, зміна розміру його
статутного капіталу;
3) створення та відкликання виконавчого органу товариства;
4) визначення форм контролю за діяльністю виконавчого органу,
створення та визначення повноважень відповідних контрольних
органів;
5) затвердження річних звітів та бухгалтерських балансів,
розподіл прибутку та збитків товариства;
6) вирішення питання про придбання товариством частки
учасника;
7) виключення учасника із товариства;
8) прийняття рішення про ліквідацію товариства, призначення
ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу.
Статутом товариства і законом до виключної компетенції
загальних зборів може бути також віднесене вирішення інших питань.
Питання, віднесені до виключної компетенції загальних зборів
учасників товариства, не можуть бути передані ними для вирішення
виконавчому органу товариства.
Черговість та порядок скликання загальних зборів
встановлюються статутом товариства і законом ( 1576-12 ).
Стаття 146. Контроль за діяльністю виконавчого органу
товариства з обмеженою відповідальністю
1. Контроль за діяльністю виконавчого органу товариства з
обмеженою відповідальністю здійснюється у порядку, встановленому
статутом та законом ( 1576-12 ).
2. Загальні збори товариства з обмеженою відповідальністю
можуть формувати органи, що здійснюють постійний контроль за
фінансово-господарською діяльністю виконавчого органу.
Порядок створення та повноваження контрольного органу
встановлюються загальними зборами учасників товариства.
3. Для здійснення контролю за фінансовою діяльністю
товариства з обмеженою відповідальністю згідно з рішенням його
загальних зборів, а також в інших випадках, встановлених статутом
і законом ( 3125-12 ) товариства, може призначатися аудиторська
перевірка.
4. Порядок проведення аудиторських перевірок діяльності та
звітності товариства з обмеженою відповідальністю встановлюється
статутом товариства і законом.
На вимогу будь-кого з учасників товариства може бути
проведено аудиторську перевірку річної фінансової звітності
товариства із залученням професійного аудитора, не пов'язаного
майновими інтересами з товариством чи з його учасниками.
Витрати, пов'язані з проведенням такої перевірки,
покладаються на учасника, на вимогу якого проводиться аудиторська
перевірка, якщо інше не встановлено статутом товариства.
5. Публічна звітність товариства з обмеженою відповідальністю
про результати його діяльності не вимагається, крім випадків,
встановлених законом.
Стаття 147. Перехід частки (її частини) учасника у статутному
капіталі товариства з обмеженою відповідальністю
до іншої особи
1. Учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право
продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у
статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства.
2. Відчуження учасником товариства з обмеженою
відповідальністю своєї частки (її частини) третім особам
допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства.
Учасники товариства користуються переважним правом купівлі
частки (її частини) учасника пропорційно до розмірів своїх часток,
якщо статутом товариства чи домовленістю між учасниками не
встановлений інший порядок здійснення цього права. Купівля
здійснюється за ціною та на інших умовах, на яких частка (її
частина) пропонувалася для продажу третім особам. Якщо учасники
товариства не скористаються своїм переважним правом протягом
місяця з дня повідомлення про намір учасника продати частку (її
частину) або протягом іншого строку, встановленого статутом
товариства чи домовленістю між його учасниками, частка (її
частина) учасника може бути відчужена третій особі.
3. Частка учасника товариства з обмеженою відповідальністю
може бути відчужена до повної її сплати лише у тій частині, в якій
її уже сплачено.
4. У разі придбання частки (її частини) учасника самим
товариством з обмеженою відповідальністю воно зобов'язане
реалізувати її іншим учасникам або третім особам протягом строку
та в порядку, встановлених статутом і законом, або зменшити свій
статутний капітал відповідно до статті 144 цього Кодексу.
5. Частка у статутному капіталі товариства з обмеженою
відповідальністю переходить до спадкоємця фізичної особи або
правонаступника юридичної особи - учасника товариства, якщо
статутом товариства не передбачено, що такий перехід допускається
лише за згодою інших учасників товариства.
Розрахунки із спадкоємцями (правонаступниками) учасника, які
не вступили до товариства, здійснюються відповідно до положень
статті 148 цього Кодексу.
Стаття 148. Вихід учасника із товариства з обмеженою
відповідальністю
1. Учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право
вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не
пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не
встановлений статутом.
2. Учасник, який виходить із товариства з обмеженою
відповідальністю, має право одержати вартість частини майна,
пропорційну його частці у статутному капіталі товариства.
За домовленістю між учасником та товариством виплата вартості
частини майна товариства може бути замінена переданням майна в
натурі.
Якщо вклад до статутного капіталу був здійснений шляхом
передання права користування майном, відповідне майно повертається
учасникові без виплати винагороди. { Абзац третій частини другої
статті 148 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2850-VI
( 2850-17 ) від 22.12.2010 }
Порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що
пропорційна частці учасника у статутному капіталі, а також порядок
і строки її виплати встановлюються статутом і законом ( 1576-12 ).
{ Абзац четвертий частини другої статті 148 із змінами, внесеними
згідно із Законом N 2850-VI ( 2850-17 ) від 22.12.2010 }
3. Спори, що виникають у зв'язку з виходом учасника із
товариства з обмеженою відповідальністю, у тому числі спори щодо
порядку визначення частки у статутному капіталі, її розміру і
строків виплати, вирішуються судом.
Стаття 149. Звернення стягнення на частину майна товариства з
обмеженою відповідальністю, пропорційну частці
учасника товариства у статутному капіталі
1. Звернення стягнення на частину майна товариства з
обмеженою відповідальністю, пропорційну частці учасника товариства
у статутному капіталі, за його особистими боргами допускається
лише у разі недостатності у нього іншого майна для задоволення
вимог кредиторів. Кредитори такого учасника мають право вимагати
від товариства виплати вартості частини майна товариства,
пропорційної частці боржника у статутному капіталі товариства, або
виділу відповідної частини майна для звернення на нього стягнення.
Частина майна, що підлягає виділу, або обсяг коштів, що становлять
її вартість, встановлюється згідно з балансом, який складається на
дату пред'явлення вимог кредиторами.
2. Звернення стягнення на всю частку учасника в статутному
капіталі товариства з обмеженою відповідальністю припиняє його
участь у товаристві.
Стаття 150. Ліквідація товариства з обмеженою
відповідальністю
1. Товариство з обмеженою відповідальністю може бути
ліквідоване за рішенням загальних зборів його учасників, у тому
числі у зв'язку зі спливом строку, на який товариство було
створене, а також за рішенням суду - у випадках, встановлених
законом.
2. Товариство з обмеженою відповідальністю може бути
перетворене в акціонерне товариство чи у виробничий кооператив.
Стаття 151. Поняття товариства з додатковою відповідальністю
1. Товариством з додатковою відповідальністю є товариство,
засноване однією або кількома особами, статутний капітал якого
поділений на частки, розмір яких визначений статутом.
2. Учасники товариства з додатковою відповідальністю
солідарно несуть додаткову (субсидіарну) відповідальність за його
зобов'язаннями своїм майном у розмірі, який встановлюється
статутом товариства і є однаково кратним для всіх учасників до
вартості внесеного кожним учасником вкладу. У разі визнання
банкрутом одного з учасників його відповідальність за
зобов'язаннями товариства розподіляється між іншими учасниками
товариства пропорційно їх часткам у статутному капіталі
товариства.
3. Найменування товариства з додатковою відповідальністю має
містити найменування товариства, а також слова "товариство з
додатковою відповідальністю".
4. До товариства з додатковою відповідальністю застосовуються
положення цього Кодексу про товариство з обмеженою
відповідальністю, якщо інше не встановлено статутом товариства і
законом.
5. Акціонерне товариство
Стаття 152. Поняття акціонерного товариства
1. Акціонерне товариство - господарське товариство, статутний
капітал якого поділено на визначену кількість часток однакової
номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються
акціями. { Частина перша статті 152 в редакції Закону N 514-VI ( 514-17 )
від 17.09.2008 }
2. Акціонерне товариство самостійно відповідає за своїми
зобов'язаннями усім своїм майном. Акціонери не відповідають за
зобов'язаннями товариства і несуть ризик збитків, пов'язаних з
діяльністю товариства, у межах вартості акцій, що їм належать.
Акціонери, які не повністю оплатили акції, у випадках,
встановлених статутом, відповідають за зобов'язаннями товариства у
межах неоплаченої частини вартості належних їм акцій.
Гарантії захисту майнових прав акціонерів встановлюються
законом.
3. Найменування акціонерного товариства має містити його
найменування і зазначення того, що товариство є акціонерним.
4. Особливості правового статусу акціонерних товариств,
створених у процесі приватизації державних підприємств,
встановлюються законом.
5. Акціонерне товариство, яке здійснює публічне розміщення
акцій, зобов'язане щорічно публікувати для загального відома
річний звіт, бухгалтерський баланс, відомості про прибутки і
збитки, а також іншу інформацію, передбачену законом. { Частина п'ята статті 152 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 514-VI ( 514-17 ) від 17.09.2008 }
6. Акціонерні товариства за типом поділяються на публічні
товариства та приватні товариства. Особливості правового статусу
публічних та приватних акціонерних товариств встановлюються
законом ( 514-17 ). { Статтю 152 доповнено частиною шостою згідно із Законом N 514-VI
( 514-17 ) від 17.09.2008 }
Стаття 153. Створення акціонерного товариства
1. Акціонерне товариство може бути створене юридичними та
(або) фізичними особами, а також державою в особі уповноваженого
органу, територіальною громадою в особі уповноваженого органу. { Частина перша статті 153 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 514-VI ( 514-17 ) від 17.09.2008 }
2. Якщо акціонерне товариство створюється кількома особами,
вони укладають між собою договір, який визначає порядок здійснення
ними спільної діяльності щодо створення товариства.
Цей договір не є установчим документом товариства.
Договір про створення акціонерного товариства укладається в
письмовій формі, а якщо товариство створюється фізичними особами,
договір підлягає нотаріальному посвідченню.
3. Особи, що створюють акціонерне товариство, несуть
солідарну відповідальність за зобов'язаннями, що виникли до
державної реєстрації товариства.
Акціонерне товариство відповідає за зобов'язаннями учасників,
пов'язаними з його створенням, лише у разі наступного схвалення їх
дій загальними зборами акціонерів.
4. Акціонерне товариство може бути створене однією особою чи
може складатися з однієї особи у разі придбання одним акціонером
усіх акцій товариства. Відомості про це підлягають реєстрації і
опублікуванню для загального відома.
Акціонерне товариство не може мати єдиним учасником інше
підприємницьке товариство, учасником якого є одна особа.
5. Порядок і строки вчинення дій щодо створення акціонерного
товариства, у тому числі порядок проведення установчих зборів та
їхня компетенція, встановлюються законом ( 514-17 ).
Стаття 154. Статут акціонерного товариства
1. Установчим документом акціонерного товариства є його
статут.
2. Статут акціонерного товариства крім відомостей,
передбачених статтею 88 цього Кодексу, має містити відомості про:
розмір статутного капіталу; умови про категорії акцій, що
випускаються товариством, та їхню номінальну вартість і кількість;
права акціонерів; склад і компетенцію органів управління
товариством та про порядок ухвалення ними рішень. У статуті
акціонерного товариства мають також міститися інші відомості,
передбачені законом.
Стаття 155. Статутний капітал акціонерного товариства
1. Статутний капітал акціонерного товариства утворюється з
вартості вкладів акціонерів, внесених внаслідок придбання ними
акцій.
Статутний капітал товариства визначає мінімальний розмір
майна товариства, який гарантує інтереси його кредиторів. Він не
може бути меншим розміру, встановленого законом ( 514-17 ).
2. У процесі створення акціонерного товариства його акції
підлягають розміщенню виключно серед засновників шляхом приватного
розміщення. Публічне розміщення акцій здійснюється після отримання
свідоцтва про реєстрацію першого випуску акцій. { Частина друга статті 155 в редакції Закону N 514-VI ( 514-17 )
від 17.09.2008 }
3. Якщо після закінчення другого та кожного наступного
фінансового року вартість чистих активів акціонерного товариства
виявиться меншою від статутного капіталу, товариство зобов'язане
оголосити про зменшення свого статутного капіталу та зареєструвати
відповідні зміни до статуту у встановленому порядку. Якщо вартість
чистих активів товариства стає меншою від мінімального розміру
статутного капіталу, встановленого законом ( 514-17 ), товариство
підлягає ліквідації.
Стаття 156. Збільшення статутного капіталу акціонерного
товариства
1. Акціонерне товариство має право за рішенням загальних
зборів акціонерів збільшити статутний капітал шляхом збільшення
номінальної вартості акцій або додаткового випуску акцій.
2. Збільшення статутного капіталу акціонерного товариства
допускається після його повної сплати. Збільшення статутного
капіталу товариства для покриття збитків не допускається, крім
випадків, встановлених законом. { Частина друга статті 156 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 4212-VI ( 4212-17 ) від 22.12.2011 }
3. У випадках, встановлених статутом товариства і законом,
може бути встановлене переважне право акціонерів на придбання
акцій, що додатково випускаються товариством.
Стаття 157. Зменшення статутного капіталу акціонерного
товариства
1. Акціонерне товариство має право за рішенням загальних
зборів акціонерів зменшити статутний капітал шляхом зменшення
номінальної вартості акцій або шляхом купівлі товариством частини
випущених акцій з метою зменшення їх загальної кількості.
Зменшення статутного капіталу акціонерного товариства
допускається після повідомлення про це всіх його кредиторів у
порядку, встановленому законом ( 514-17 ). При цьому кредитори
товариства мають право вимагати дострокового припинення або
виконання товариством відповідних зобов'язань та відшкодування
збитків.
2. Зменшення статутного капіталу акціонерного товариства
шляхом купівлі та погашення частини акцій допускається, якщо така
можливість передбачена у статуті товариства.
3. Зменшення акціонерним товариством статутного капіталу
нижче від встановленого законом розміру має наслідком ліквідацію
товариства.
Стаття 158. Обмеження щодо випуску цінних паперів та щодо
виплати дивідендів
1. Частка привілейованих акцій у загальному обсязі статутного
капіталу акціонерного товариства не може перевищувати двадцяти
п'яти відсотків.

{ Частину другу статті 158 виключено на підставі Закону
N 3480-IV ( 3480-15 ) від 23.02.2006 }

3. Акціонерне товариство не має права оголошувати та
виплачувати дивіденди:
1) до повної сплати всього статутного капіталу;
2) при зменшенні вартості чистих активів акціонерного
товариства до розміру, меншого, ніж розмір статутного капіталу і
резервного фонду;
3) в інших випадках, встановлених законом.
Стаття 159. Загальні збори акціонерів
1. Вищим органом акціонерного товариства є загальні збори
акціонерів. У загальних зборах мають право брати участь усі його
акціонери незалежно від кількості і виду акцій, що їм належать.
Акціонери (їхні представники), які беруть участь у загальних
зборах, реєструються із зазначенням кількості голосів, що їх має
кожний акціонер, який бере участь у зборах.
2. До виключної компетенції загальних зборів акціонерів
належить:
1) внесення змін до статуту товариства, у тому числі зміна
розміру його статутного капіталу;
2) утворення та ліквідація наглядової ради та інших органів
товариства, обрання та відкликання членів наглядової ради; { Пункт
2 частини другої статті 159 в редакції Закону N 514-VI ( 514-17 )
від 17.09.2008 }
3) затвердження річного звіту товариства; { Пункт 3 частини
другої статті 159 в редакції Закону N 514-VI ( 514-17 ) від
17.09.2008 }
4) рішення про ліквідацію товариства.
До виключної компетенції загальних зборів статутом товариства
і законом може бути також віднесене вирішення інших питань.
Питання, віднесені законом до виключної компетенції загальних
зборів акціонерів, не можуть бути передані ними для вирішення
іншим органам товариства.
3. Порядок голосування на загальних зборах акціонерів
встановлюється законом ( 514-17 ).
Акціонер має право призначити свого представника для участі у
зборах. Представник може бути постійним чи призначеним на певний
строк. Акціонер має право у будь-який момент замінити свого
представника у вищому органі товариства, повідомивши про це
виконавчий орган акціонерного товариства.
4. Рішення загальних зборів акціонерів приймаються більшістю
не менш як у 3/4 голосів акціонерів, які беруть участь у зборах,
щодо:
1) внесення змін до статуту товариства;
2) ліквідації товариства, крім випадків, встановлених
законом; { Пункт 2 частини четвертої статті 159 із змінами,
внесеними згідно із Законом N 514-VI ( 514-17 ) від 17.09.2008 }
3) питань, передбачених законом, що регулює питання
створення, діяльності та припинення акціонерних товариств.
{ Частину четверту статті 159 доповнено абзацом згідно із Законом
N 514-VI ( 514-17 ) від 17.09.2008 }
З інших питань рішення приймаються простою більшістю голосів
акціонерів, які беруть участь у зборах.
5. Загальні збори акціонерів скликаються не рідше одного разу
на рік.
Позачергові збори акціонерів скликаються у разі
неплатоспроможності товариства, а також за наявності обставин,
визначених у статуті товариства, та в будь-якому іншому випадку,
якщо цього вимагають інтереси акціонерного товариства в цілому.
Порядок скликання і проведення загальних зборів, а також
умови скликання і проведення позачергових зборів та повідомлення
акціонерів встановлюються статутом товариства і
законом ( 514-17 ).
Стаття 160. Наглядова рада акціонерного товариства
1. В акціонерному товаристві може бути створена наглядова
рада акціонерного товариства, яка здійснює контроль за діяльністю
його виконавчого органу та захист прав акціонерів товариства.
Випадки обов'язкового створення в акціонерному товаристві
наглядової ради встановлюються законом ( 514-17 ).
2. Статутом акціонерного товариства і законом встановлюється
виключна компетенція наглядової ради. Питання, віднесені статутом
до виключної компетенції наглядової ради, не можуть бути передані
нею для вирішення виконавчому органу товариства.
3. Члени наглядової ради акціонерного товариства не можуть
бути членами його виконавчого органу.
4. Наглядова рада акціонерного товариства визначає форми
контролю за діяльністю його виконавчого органу.
Стаття 161. Виконавчий орган акціонерного товариства
1. Виконавчим органом акціонерного товариства, який здійснює
керівництво його поточною діяльністю, є правління або інший орган,
визначений статутом.
Виконавчий орган вирішує всі питання діяльності акціонерного
товариства, крім тих, що віднесені до компетенції загальних зборів
і наглядової ради товариства.
Виконавчий орган є підзвітним загальним зборам акціонерів і
наглядовій раді акціонерного товариства та організовує виконання
їхніх рішень. Виконавчий орган діє від імені акціонерного
товариства у межах, встановлених статутом акціонерного товариства
і законом ( 514-17 ).
2. Виконавчий орган акціонерного товариства може бути
колегіальним (правління, дирекція) чи одноособовим (директор,
генеральний директор).
Стаття 162. Аудиторська перевірка
1. Акціонерне товариство, яке зобов'язане відповідно до
закону публікувати для загального відома документи, передбачені
статтею 152 цього Кодексу, повинне для перевірки та підтвердження
правильності річної фінансової звітності щорічно залучати
аудитора, не пов'язаного майновими інтересами з товариством чи з
його учасниками.
2. Аудиторська перевірка діяльності акціонерного товариства,
у тому числі такого, що не зобов'язане публікувати для загального
відома документи, має бути проведена у будь-який час на вимогу
акціонерів, які разом володіють не менш як десятьма відсотками
акцій.
Порядок проведення аудиторських перевірок діяльності
акціонерного товариства встановлюється статутом товариства і
законом ( 3125-12 ).
Витрати, пов'язані з проведенням такої перевірки,
покладаються на осіб, на вимогу яких проводиться аудиторська
перевірка, якщо загальними зборами акціонерів не буде ухвалене
рішення про інше.
Параграф 2. Виробничий кооператив
Стаття 163. Поняття виробничого кооперативу
1. Виробничим кооперативом є добровільне об'єднання громадян
на засадах членства для спільної виробничої або іншої
господарської діяльності, яка базується на їхній особистій
трудовій участі та об'єднанні його членами майнових пайових
внесків. Статутом кооперативу та законом може бути передбачено
участь у діяльності виробничого кооперативу на засадах членства
також інших осіб.
2. Члени виробничого кооперативу несуть субсидіарну
відповідальність за зобов'язаннями кооперативу у розмірах та
порядку, встановлених статутом кооперативу і законом .
3. Найменування кооперативу має містити його назву, а також
слова "виробничий кооператив".
4. Правовий статус виробничих кооперативів, права та
обов'язки їх членів встановлюються цим Кодексом та іншим
законом ( 1087-15 ).
5. Особливості створення і діяльності сільськогосподарських
кооперативів можуть встановлюватися законом ( 469/97-ВР ).
Стаття 164. Установчі документи виробничого кооперативу
1. Установчим документом виробничого кооперативу є його
статут, що затверджується загальними зборами його членів.
2. Статут виробничого кооперативу має містити крім
відомостей, передбачених статтею 88 цього Кодексу, відомості про:
розмір пайового внеску члена кооперативу; склад і порядок внесення
пайових внесків членами кооперативу та про їхню відповідальність
за порушення зобов'язання щодо внесення пайових внесків; характер
і порядок трудової участі його членів у діяльності кооперативу та
їхньої відповідальності за порушення зобов'язань щодо особистої
трудової участі; порядок розподілу прибутку і збитків кооперативу;
розмір і умови субсидіарної відповідальності його членів за
зобов'язаннями кооперативу; склад і компетенцію органів управління
кооперативу та про порядок ухвалення ними рішень.
3. Кількість членів кооперативу не може бути меншою, ніж
встановлено законом.
Стаття 165. Майно виробничого кооперативу
1. Майно, що є у власності виробничого кооперативу,
поділяється на паї його членів відповідно до статуту кооперативу.
2. Член виробничого кооперативу зобов'язаний внести до дня
державної реєстрації кооперативу не менше десяти відсотків
пайового внеску, а частину, що залишилася, - протягом року з дня
його державної реєстрації, якщо інший строк не встановлений
статутом кооперативу.
Порядок внесення пайових внесків членами виробничого
кооперативу встановлюється статутом кооперативу і законом.
3. Виробничий кооператив не має права випускати акції.
4. Прибуток виробничого кооперативу розподіляється між його
членами відповідно до їхньої трудової участі, якщо інший порядок
не встановлений статутом кооперативу.
5. Майно, що залишилося після ліквідації виробничого
кооперативу та задоволення вимог його кредиторів, розподіляється
між його членами відповідно до їхньої трудової участі, якщо інший
порядок не встановлений статутом кооперативу.
Стаття 166. Припинення членства у виробничому кооперативі і
перехід паю
1. Член виробничого кооперативу має право на вихід із
кооперативу. У цьому разі йому виплачується вартість паю або
видається майно, пропорційне розміру його паю, а також
здійснюються виплати, встановлені статутом кооперативу.
Видача паю, виплата вартості паю та інші виплати членові
кооперативу, що виходить з нього, здійснюються у порядку,
встановленому статутом кооперативу і законом.
2. Член виробничого кооперативу може бути виключений із
кооперативу за рішенням загальних зборів у разі невиконання чи
неналежного виконання обов'язків, покладених на нього статутом
кооперативу, а також в інших випадках, встановлених статутом
кооперативу і законом.
Член виробничого кооперативу, якого виключили із кооперативу,
має право на одержання паю та інших виплат, встановлених статутом
кооперативу, відповідно до частини першої цієї статті.
3. Член виробничого кооперативу має право передати свій пай
чи його частину іншому членові кооперативу, якщо інше не
встановлено статутом кооперативу і законом.
Передання паю (його частини) особі, яка не є членом
виробничого кооперативу, допускається лише за згодою кооперативу.
У цьому разі інші члени кооперативу користуються переважним правом
купівлі такого паю (його частини). Порядок відчуження паю чи його
частини іншому членові кооперативу або третій особі встановлюється
статутом кооперативу і законом.
4. У разі смерті члена виробничого кооперативу його
спадкоємці можуть бути прийняті у члени кооперативу, якщо інше не
встановлено статутом кооперативу. За відмови прийняти спадкоємців
у члени кооперативу кооператив виплачує спадкоємцям вартість паю
померлого члена кооперативу.
5. Звернення стягнення на пай члена виробничого кооперативу
за його власними зобов'язаннями допускається лише у разі
недостатності у нього іншого майна у порядку, встановленому
статутом кооперативу і законом.
6. У разі звернення заставодержателем стягнення на пай члена
виробничого кооперативу, що переданий у заставу, застосовуються
положення частини третьої цієї статті.
Підрозділ 3
УЧАСТЬ ДЕРЖАВИ, АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ,
ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД У ЦИВІЛЬНИХ ВІДНОСИНАХ
Глава 9
ПРАВОВІ ФОРМИ УЧАСТІ ДЕРЖАВИ, АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ,
ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД У ЦИВІЛЬНИХ ВІДНОСИНАХ
Стаття 167. Правові форми участі держави у цивільних
відносинах
1. Держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з
іншими учасниками цих відносин.
2. Держава може створювати юридичні особи публічного права
(державні підприємства, навчальні заклади тощо) у випадках та в
порядку, встановлених Конституцією України ( 254к/96-ВР ) та
законом.
3. Держава може створювати юридичні особи приватного права
(підприємницькі товариства тощо), брати участь в їх діяльності на
загальних підставах, якщо інше не встановлено законом.
Стаття 168. Правові форми участі Автономної Республіки Крим
у цивільних відносинах
1. Автономна Республіка Крим діє у цивільних відносинах на
рівних правах з іншими учасниками цих відносин.
2. Автономна Республіка Крим може створювати юридичні особи
публічного права (навчальні заклади тощо) у випадках та в порядку,
встановлених Конституцією України ( 254к/96-ВР ) та законом.
3. Автономна Республіка Крим може створювати юридичні особи
приватного права (підприємницькі товариства тощо), брати участь в
їх діяльності на загальних підставах, якщо інше не встановлено
законом.
Стаття 169. Правові форми участі територіальних громад у
цивільних відносинах
1. Територіальні громади діють у цивільних відносинах на
рівних правах з іншими учасниками цих відносин.
2. Територіальні громади можуть створювати юридичні особи
публічного права (комунальні підприємства, навчальні заклади тощо)
у випадках та в порядку, встановлених Конституцією України
( 254к/96-ВР ) та законом.
3. Територіальні громади можуть створювати юридичні особи
приватного права (підприємницькі товариства тощо), брати участь в
їх діяльності на загальних підставах, якщо інше не встановлено
законом.
Глава 10
ОРГАНИ ТА ПРЕДСТАВНИКИ, ЧЕРЕЗ ЯКИХ ДІЮТЬ ДЕРЖАВА,
АВТОНОМНА РЕСПУБЛІКА КРИМ, ТЕРИТОРІАЛЬНІ ГРОМАДИ У
ЦИВІЛЬНИХ ВІДНОСИНАХ
Стаття 170. Органи, через які діє держава у цивільних
відносинах
1. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки
через органи державної влади у межах їхньої компетенції,
встановленої законом.
Стаття 171. Органи, через які діє Автономна Республіка Крим
у цивільних відносинах
1. Автономна Республіка Крим набуває і здійснює цивільні
права та обов'язки через органи влади Автономної Республіки Крим у
межах їхньої компетенції, встановленої законом.
Стаття 172. Органи, через які діють територіальні громади у
цивільних відносинах
1. Територіальні громади набувають і здійснюють цивільні
права та обов'язки через органи місцевого самоврядування у межах
їхньої компетенції, встановленої законом.
Стаття 173. Представники держави, Автономної Республіки Крим,
територіальних громад
1. У випадках і в порядку, встановлених законом, іншими
нормативно-правовими актами, від імені держави, Автономної
Республіки Крим, територіальних громад за спеціальними дорученнями
можуть виступати фізичні та юридичні особи, органи державної
влади, органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого
самоврядування.
Глава 11
ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ЗОБОВ'ЯЗАННЯМИ ДЕРЖАВИ, АВТОНОМНОЇ
РЕСПУБЛІКИ КРИМ, ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД
Стаття 174. Відповідальність за зобов'язаннями держави
1. Держава відповідає за своїми зобов'язаннями своїм майном,
крім майна, на яке відповідно до закону не може бути звернено
стягнення.
Стаття 175. Відповідальність за зобов'язаннями територіальних
громад
1. Територіальні громади відповідають за своїми
зобов'язаннями своїм майном, крім майна, на яке відповідно до
закону не може бути звернено стягнення.
Стаття 176. Розмежування відповідальності за зобов'язаннями
держави, Автономної Республіки Крим,
територіальних громад та створених ними
юридичних осіб
1. Держава, Автономна Республіка Крим, територіальні громади
не відповідають за зобов'язаннями створених ними юридичних осіб,
крім випадків, встановлених законом.
2. Юридичні особи, створені державою, Автономною Республікою
Крим, територіальними громадами, не відповідають за зобов'язаннями
відповідно держави, Автономної Республіки Крим, територіальних
громад.
3. Держава не відповідає за зобов'язаннями Автономної
Республіки Крим і територіальних громад.
4. Автономна Республіка Крим не відповідає за зобов'язаннями
держави і територіальних громад.
5. Територіальна громада не відповідає за зобов'язаннями
держави, Автономної Республіки Крим та інших територіальних
громад.
Розділ III
ОБ'ЄКТИ ЦИВІЛЬНИХ ПРАВ
Глава 12
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ПРО ОБ'ЄКТИ ЦИВІЛЬНИХ ПРАВ
Стаття 177. Види об'єктів цивільних прав
1. Об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та
цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт,
послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності,
інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага. { Офіційне тлумачення положень статті 177 див. в Рішенні
Конституційного Суду N 31-рп/2009 ( v031p710-09 ) від 10.12.2009 }
Стаття 178. Оборотоздатність об'єктів цивільних прав
1. Об'єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або
переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва
чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного
обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід'ємними від
фізичної чи юридичної особи.
2. Види об'єктів цивільних прав, перебування яких у
цивільному обороті не допускається (об'єкти, вилучені з цивільного
обороту), мають бути прямо встановлені у законі.
Види об'єктів цивільних прав, які можуть належати лише певним
учасникам обороту або перебування яких у цивільному обороті
допускається за спеціальним дозволом (об'єкти, обмежено
оборотоздатні), встановлюються законом.
Глава 13
РЕЧІ. МАЙНО
Стаття 179. Поняття речі
1. Річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть
виникати цивільні права та обов'язки.
Стаття 180. Тварини
1. Тварини є особливим об'єктом цивільних прав. На них
поширюється правовий режим речі, крім випадків, встановлених
законом.
2. Правила поводження з тваринами встановлюються
законом ( 3447-15 ).
3. Тварини, занесені до Червоної книги України, можуть бути
предметом цивільного обороту лише у випадках та порядку,
встановлених законом ( 3055-14 ).
Стаття 181. Нерухомі та рухомі речі
1. До нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать
земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній
ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни
їх призначення.
Режим нерухомої речі може бути поширений законом на повітряні
та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об'єкти, а
також інші речі, права на які підлягають державній реєстрації.
2. Рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у
просторі.
Стаття 182. Державна реєстрація прав на нерухомість
1. Право власності та інші речові права на нерухомі речі,
обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають
державній реєстрації. { Частина перша статті 182 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 1878-VI ( 1878-17 ) від 11.02.2010 }
2. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною,
здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати
інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку,
встановленому законом ( 1952-15 ). { Частина друга статті 182 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 1878-VI ( 1878-17 ) від 11.02.2010 }
3. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість,
ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про
реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. { Частина третя статті 182 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 1878-VI ( 1878-17 ) від 11.02.2010 }
4. Порядок проведення державної реєстрації прав на
нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються
законом ( 1952-15 ).
Стаття 183. Речі подільні та неподільні
1. Подільною є річ, яку можна поділити без втрати її
цільового призначення.
2. Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її
цільового призначення.
Стаття 184. Речі, визначені індивідуальними або родовими
ознаками
1. Річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона
наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж
інших однорідних речей, індивідуалізуючи її.
Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними.
2. Річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки,
властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою,
мірою.
Річ, що має лише родові ознаки, є замінною.
Стаття 185. Речі споживні та неспоживні
1. Споживною є річ, яка внаслідок одноразового її
використання знищується або припиняє існувати у первісному
вигляді.
2. Неспоживною є річ, призначена для неодноразового
використання, яка зберігає при цьому свій первісний вигляд
протягом тривалого часу.
Стаття 186. Головна річ і приналежність
1. Річ, призначена для обслуговування іншої (головної) речі і
пов'язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю.
2. Приналежність слідує за головною річчю, якщо інше не
встановлено договором або законом.
Стаття 187. Складові частини речі
1. Складовою частиною речі є все те, що не може бути
відокремлене від речі без її пошкодження або істотного знецінення.
2. При переході права на річ її складові частини не
підлягають відокремленню.
Стаття 188. Складні речі
1. Якщо кілька речей утворюють єдине ціле, що дає змогу
використовувати його за призначенням, вони вважаються однією річчю
(складна річ).
2. Правочин, вчинений щодо складної речі, поширюється на всі
її складові частини, якщо інше не встановлено договором.
Стаття 189. Продукція, плоди та доходи
1. Продукцією, плодами та доходами є все те, що виробляється,
добувається, одержується з речі або приноситься річчю.
2. Продукція, плоди та доходи належать власникові речі, якщо
інше не встановлено договором або законом.
Стаття 190. Майно
1. Майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ,
сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.
2. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права
визнаються речовими правами. { Статтю 190 доповнено частиною
другою згідно із Законом N 3201-IV ( 3201-15 ) від 15.12.2005 }
Стаття 191. Підприємство як єдиний майновий комплекс
1. Підприємство є єдиним майновим комплексом, що
використовується для здійснення підприємницької діяльності.
2. До складу підприємства як єдиного майнового комплексу
входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи
земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар,
сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на
торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не
встановлено договором або законом.
3. Підприємство як єдиний майновий комплекс є нерухомістю.
Права на земельну ділянку та інші об'єкти нерухомого майна,
які входять до складу єдиного майнового комплексу підприємства,
підлягають державній реєстрації в органах, що здійснюють державну
реєстрацію прав на нерухоме майно. { Частину третю статті 191
доповнено абзацом другим згідно із Законом N 1878-VI ( 1878-17 )
від 11.02.2010 }
4. Підприємство або його частина можуть бути об'єктом
купівлі-продажу, застави, оренди та інших правочинів.
Стаття 192. Гроші (грошові кошти)
1. Законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за
номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця
України - гривня.
2. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у
випадках і в порядку, встановлених законом.
Стаття 193. Валютні цінності
1. Види майна, що вважаються валютними цінностями, та порядок
вчинення правочинів з ними встановлюються законом.
Глава 14
ЦІННІ ПАПЕРИ
Стаття 194. Поняття цінного паперу
1. Цінним папером є документ установленої форми з
відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове
право, визначає взаємовідносини емітента цінного папера (особи,
яка видала цінний папір) і особи, яка має права на цінний папір,
та передбачає виконання зобов’язань за таким цінним папером, а
також можливість передачі прав на цінний папір та прав за цінним
папером іншим особам. { Частина перша статті 194 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 3480-IV ( 3480-15 ) від 23.02.2006; в редакції Закону N 5178-VI
( 5178-17 ) від 06.07.2012 }



вгору