Про страхування
Декрет Кабінету Міністрів України від 10.05.199347-93
Документ 47-93, перша редакція — Прийняття від 10.05.1993
( Увага! Це не поточна редакція документу. Перейти до поточної? )

                                                          
Д Е К Р Е Т
КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
Про страхування
( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1993, N 29, ст.320 )

Цей Декрет регулює відносини в сфері страхування і
спрямований на утворення ринку страхових послуг, посилення
страхового захисту майнових інтересів підприємств, установ,
організацій та громадян. Дія цього Декрету не поширюється на державне соціальне
страхування.
Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Поняття страхування
Страхування - це відносини щодо захисту майнових інтересів
громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових
випадків) за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати
ними страхових платежів (страхових внесків, страхових премій).
Стаття 2. Страховики
Страховиками визнаються юридичні особи, які створені у
формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з
додатковою відповідальністю згідно з Законом України "Про
господарські товариства" ( 1576-12 ) з урахуванням особливостей,
передбачених цим Декретом, для здійснення страхової діяльності в
Україні, а також одержали у встановленому порядку ліцензію на
здійснення цієї діяльності. Загальна частка іноземних юридичних осіб та іноземних
громадян у статутному фонді страховика не повинна перевищувати 20
відсотків. Предметом безпосередньої діяльності страховика може бути лише
страхування, перестрахування і фінансова діяльність у межах,
визначених цим Декретом. Іншими видами діяльності страховик може
займатися лише у випадках, передбачених законодавством України. Юридичні особи, що не відповідають вимогам цієї статті, не
можуть займатися страховою діяльністю.
Стаття 3. Страхувальники
Страхувальниками визнаються юридичні особи та дієздатні
громадяни, які уклали із страховиками договори страхування або є
страхувальниками відповідно до актів законодавства України. Страхувальники можуть укладати із страховиками договори про
страхування третіх осіб (застрахованих осіб). Страхувальники мають право при укладанні договорів
страхування призначати громадян або юридичних осіб для отримання
страхових сум (страхового відшкодування), а також замінювати їх до
настання страхового випадку.
Стаття 4. Об'єкти страхування
Об'єктами страхування можуть бути майнові інтереси, що не
суперечать законодавству України, пов'язані: з життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним
забезпеченням страхувальника або застрахованої особи (особисте
страхування); з володінням, користуванням і розпорядженням майном (майнове
страхування); з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі
або майну громадянина, а також шкоди, заподіяної юридичній особі
(страхування відповідальності).
Стаття 5. Форми страхування
Страхування може бути добровільним або обов'язковим. Добровільне страхування здійснюється на основі договору між
страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок проведення
добровільного страхування визначаються правилами страхування, що
встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього
Декрету. Конкретні умови страхування визначаються при укладанні
договору страхування. Добровільне страхування не може бути
обов'язковою передумовою при реалізації інших правовідносин, не
пов'язаних із страхуванням. Обов'язкове страхування здійснюється на підставі актів
законодавства України. Види, умови і порядок проведення
обов'язкового страхування визначаються відповідними актами
законодавства України. При цьому страхувальник є вільним у виборі
страховика, якщо інше не передбачено актами законодавства.
Стаття 6. Види страхування
Відповідно до установчих документів та одержаної ліцензії
страховики можуть здійснювати такі види страхування: 1) особисте: страхування життя; страхування від нещасних випадків; медичне страхування; 2) майнове: страхування засобів наземного транспорту; страхування засобів повітряного транспорту; страхування засобів водного транспорту; страхування вантажів; страхування інших видів майна; страхування фінансових ризиків; 3) відповідальності: страхування цивільної відповідальності власників транспортних
засобів; страхування інших видів відповідальності; 4) перестрахування; 5) обов'язкові види страхування, якщо право на їх проведення
не передбачено актами законодавства.
Стаття 7. Страховий ризик і страховий випадок
Страховий ризик - певна подія, на випадок якої проводиться
страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання. Страховий випадок - подія, передбачувана договором
страхування або законодавством, що відбулась, і з настанням якої
виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми
(страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій
третій особі.
Стаття 8. Страхова сума і страхове відшкодування
Страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик
відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при
настанні страхового випадку, а також сума, що виплачується за
особистим страхуванням. Виплати страхових сум за договорами особистого страхування
здійснюються незалежно від суми, яку має отримати одержувач за
державним соціальним страхуванням, соціальним забезпеченням, і
суми, що має бути йому сплачена як відшкодування збитків. При страхуванні майна страхова сума встановлюється в межах
вартості майна за цінами і тарифами, що діють на момент укладання
договору, якщо інше не обумовлено договором страхування або
умовами обов'язкового страхування. Страхове відшкодування - грошова сума, яка виплачується
страховиком за умовами майнового страхування при настанні
страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого
збитку, якого зазнав страхувальник. Непрямі збитки вважаються
застрахованими, якщо це передбачено договором страхування. Якщо майно застраховане у кількох страховиків і загальна
страхова сума перевищує дійсну вартість майна, то страхове
відшкодування, що виплачується усіма страховиками, не може
перевищувати дійсної вартості майна. При цьому кожний страховик
здійснює виплату пропорційно розмірові страхової суми за укладеним
ним договором страхування.
Стаття 9. Страховий платіж, страховий тариф
Страховий платіж (страховий внесок, страхова премія) - плата
за страхування, яку страхувальник зобов'язаний внести страховику
згідно з договором добровільного страхування або з умовами
обов'язкового страхування. Страховий тариф - ставка страхового внеску з одиниці
страхової суми за визначений період страхування. Страхові тарифи при добровільній формі страхування
обчислюються страховиком самостійно. Конкретний розмір страхового
тарифу визначається в договорі страхування за згодою сторін. Актами законодавства України про обов'язкове страхування
встановлюються максимальні розміри страхових тарифів та мінімальні
розміри страхових сум.
Стаття 10. Співстрахування
Об'єкт страхування може бути застрахований за одним договором
страхування та за згодою страхувальника кількома страховиками
(співстрахування). При цьому в договорі повинні міститись умови,
що визначають права і обов'язки кожного страховика. При наявності відповідної угоди між співстраховиками і
страхувальником один із співстраховиків може представляти всіх
інших у взаємовідносинах із страхувальником, залишаючись
відповідальним перед ним лише у розмірі своєї частки.
Стаття 11. Перестрахування
Перестрахування - страхування одним страховиком на
визначених договором умовах ризику виконання всіх або частини
своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика
(перестрахувальника). Страховик, який уклав з перестрахувальником договір про
перестрахування залишається відповідальним перед страхувальником
у повному обсязі згідно з договором страхування.
Стаття 12. Об'єднання страховиків
Страховики можуть утворювати спілки, асоціації та інші
об'єднання для координації своєї діяльності, захисту інтересів
своїх членів та здійснення спільних програм, якщо їх утворення не
суперечить законодавству України. Ці об'єднання не можуть
безпосередньо займатися страховою діяльністю. Об'єднання страховиків діють на підставі статутів і набувають
прав юридичної особи після їх державної реєстрації.
Державна реєстрація об'єднань страховиків проводиться в порядку,
передбаченому для реєстрації страховиків. Орган, що здійснює
реєстрацію об'єднань страховиків, у десятиденний термін з дня
реєстрації повідомляє про це Комітет у справах нагляду за
страховою діяльністю. Страховики, яким дозволено займатися страхуванням
відповідальності власників транспортних засобів за шкоду,
заподіяну третім особам, та за умовами, передбаченими міжнародними
договорами України щодо вказаного виду страхування, зобов'язані
утворити Моторне (транспортне) страхове бюро, яке є юридичною
особою, що утримується за рахунок коштів страховиків.
Стаття 13. Товариства взаємного страхування
Громадяни та юридичні особи з метою страхового захисту своїх
майнових інтересів можуть створювати товариства взаємного
страхування в порядку і на умовах, визначених Положенням про
товариство взаємного страхування, що затверджується Кабінетом
Міністрів України.
Стаття 14. Страхові агенти і страхові брокери
Страховики можуть здійснювати страхову діяльність через
страхових посередників (страхових агентів і страхових брокерів). Страхові агенти - громадяни або юридичні особи, які діють від
імені та за дорученням страховика і виконують частину його
страхової діяльності (укладання договорів страхування, одержання
страхових платежів, виконання робіт, пов'язаних з виплатами
страхових сум і страхового відшкодування). Страхові агенти є
представниками страховика і діють в його інтересах за комісійну
винагороду на підставі договору із страховиком. Страхові брокери - громадяни або юридичні особи, що
зареєстровані в установленому порядку як суб'єкти підприємницької
діяльності та здійснюють посередницьку діяльність на страховому
ринку від свого імені на підставі доручень страхувальника або
страховика. Страхові брокери зобов'язані повідомити Комітет у справах
нагляду за страховою діяльністю про намір здійснювати
посередницьку діяльність на страховому ринку за десять днів до
початку цієї діяльності, а також надіслати копію свідоцтва про їх
реєстрацію як суб'єктів підприємницької діяльності. Посередницька діяльність страхових брокерів від імені
іноземних страховиків на території України не допускається, якщо
інше не передбачено міжнародними договорами України.
Розділ II
ДОГОВОРИ СТРАХУВАННЯ
Стаття 15. Поняття договору страхування
Договір страхування - це письмова угода між страхувальником і
страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у
разі настання страхового випадку виплатити страхову суму або
відшкодувати завданий збиток у межах страхової суми страхувальнику
чи іншій особі, визначеній страхувальником, або на користь якої
укладено договір страхування (надати допомогу, виконати послугу
тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі
у визначені терміни та виконувати інші умови договору.
Стаття 16. Укладання і початок дії договору страхування
Для укладання договору страхування страхувальник подає
страховикові письмову заяву за формою, встановленою страховиком,
або іншим чином заявляє про свій намір укласти договір
страхування. Факт укладання договору страхування посвідчується страховим
свідоцтвом (полісом, сертифікатом). Страхове свідоцтво повинно містити: назву документа; назву та адресу страховика; прізвище, ім'я, по батькові або назву страхувальника і його
адресу; зазначення об'єкта страхування; розмір страхової суми; зазначення страхового ризику; строк дії договору; порядок зміни і припинення дії договору; інші умови за згодою сторін; підписи сторін. Договір страхування набирає чинності з моменту внесення
страхового платежу, якщо інше не передбачено умовами страхування.
Стаття 17. Валюта страхування
Страхувальник-резидент згідно з укладеним договором
страхування має право вносити платежі лише українськими
карбованцями, а страхувальник-нерезидент - іноземною вільно
конвертованою валютою. Якщо дія договору страхування з резидентом поширюється на
іноземну територію відповідно до укладених угод з іноземними
партнерами, то валюта страхових платежів установлюється
страховиком. Страхова сума (страхове відшкодування) виплачується тією
валютою, якою вносяться страхові платежі, якщо інше не передбачено
договором страхування.
Стаття 18. Обов'язки страховика
Страховик зобов'язаний: 1) ознайомити страхувальника з умовами страхування; 2) негайно, як тільки стане відомо про настання страхового
випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів
для своєчасної виплати страхової суми або страхового відшкодування
страхувальнику; 3) при настанні страхового випадку здійснити виплату
страхової суми або страхового відшкодування у передбачений
договором термін. Страховик несе майнову відповідальність за
несвоєчасну виплату страхової суми (страхового відшкодування)
шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої
визначається умовами страхування або за згодою сторін; 4) відшкодувати збитки, завдані страхувальнику при настанні
страхового випадку щодо запобігання або зменшення збитків, якщо це
передбачено умовами договору; 5) за заявою страхувальника у разі проведення страховиком
заходів, що зменшили страховий ризик, або збільшення вартості
майна переукласти з ним договір страхування; 6) тримати в таємниці відомості про страхувальника і його
майновий стан, за винятком випадків, передбачених законодавством
України. Умовами договору страхування можуть бути передбачені також
інші обов'язки страховика.
Стаття 19. Обов'язки страхувальника
Страхувальник зобов'язаний: 1) своєчасно вносити страхові платежі; 2) при укладанні договору страхування надати інформацію
страховикові про всі відомі йому обставини, що мають істотне
значення для оцінки страхового ризику, і надалі інформувати його
про будь-яку зміну страхового ризику; 3) повідомити страховика про інші діючі договори страхування
щодо цього об'єкта страхування; 4) вживати заходів щодо запобігання та зменшення збитків,
завданих внаслідок настання страхового випадку; 5) повідомити страховика про настання страхового випадку в
термін, передбачений умовами страхування. Умовами договору страхування можуть бути передбачені також
інші обов'язки страхувальника.
Стаття 20. Заміна страхувальника-громадянина в договорі
страхування
У разі смерті страхувальника-громадянина, який уклав договір
майнового страхування, права і обов'язки страхувальника переходять
до особи, яка одержала це майно в спадщину. В інших випадках права і обов'язки страхувальника можуть
перейти до іншого громадянина чи юридичної особи лише за згодою
страховика, якщо інше не передбачено договором страхування. У разі смерті страхувальника, який уклав договір особистого
страхування на користь третіх осіб, його права і обов'язки можуть
перейти як до цих осіб, так і до осіб, на яких відповідно до
чинного законодавства покладено обов'язки щодо охорони прав і
законних інтересів застрахованих.
Стаття 21. Наслідки втрати страхувальником прав
юридичної особи
Якщо в період дії договору страхування страхувальник втрачає
права юридичної особи внаслідок реорганізації, то права і
обов'язки, що випливають з договору страхування, переходять до
правонаступника страхувальника за згодою страховика.
Стаття 22. Наслідки втрати страхувальником-громадянином
дієздатності
Якщо в період дії договору страхування
страхувальника-громадянина визнано судом недієздатним або з
обмеженою дієздатністю, то права і обов'язки страхувальника
переходять до його опікуна або піклувальника. При цьому дія
договору страхування цивільної відповідальності припиняється з
часу втрати або обмеження дієздатності.
Стаття 23. Порядок і умови виплати страхових сум і страхового
відшкодування
Виплата страхових сум і страхового відшкодування провадиться
страховиком згідно з договором страхування або законодавством на
підставі заяви страхувальника і страхового акта (аварійного
сертифіката). Страховий акт складається страховиком або уповноваженою ним
особою. У разі необхідності страховик може робити запити про
відомості, пов'язані із страховим випадком, до правоохоронних
органів, банків, медичних закладів та інших підприємств, установ і
організацій, що володіють інформацією про обставини страхового
випадку, а також може самостійно з'ясовувати причини та обставини
страхового випадку. Підприємства, установи і організації зобов'язані надсилати
відповідь страховикові на запит про відомості, пов'язані із
страховим вмпадком, у тому числі й дані, що є комерційною
таємницею. При цьому страховик несе відповідальність за їх
розголошення в будь-якій формі, за винятком випадків, передбачених
законодавством України.
Стаття 24. Відмова у виплаті страхових сум (страхового
відшкодування)
Підставою для відмови страховика у виплаті страхових сум
(страхового відшкодування) є: 1) навмисні дії страхувальника або особи, на користь якої
укладено договір страхування, спрямовані на настання страхового
випадку. Зазначена норма не поширюється на дії, пов'язані з
виконанням ними громадянського обов'язку або захисту майна, життя,
здоров'я, честі та гідності. Кваліфікація дій страхувальника або
особи, на користь якої укладено договір страхування,
встановлюється відповідно до чинного законодавства України; 2) вчинення страхувальником-громадянином або іншою особою, на
користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що
призвів до страхового випадку; 3) подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про
об'єкт страхування; 4) отримання страхувальником відповідного відшкодування
збитків за майновим страхуванням від особи, винної у їх
заподіянні; 5) несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання
страхового випадку без поважних на це причин або створення
страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру
збитків; 6) інші випадки, передбачені законодавчими актами. Умовами договору страхування можуть бути передбачені інші
підстави для відмови у виплаті страхових сум, якщо це не
суперечить законодавству України. Рішення про відмову у виплаті страхових сум приймається
страховиком та повідомляється страхувальнику в письмовій формі з
обгрунтуванням причин відмови. Відмова страховика у виплаті страхових сум може бути
оскаржена страхувальником у судовому порядку.
Стаття 25. Перехід до страховика прав страхувальника щодо
особи, відповідальної за заподіяні збитки
До страховика, який виплатив страхове відшкодування за
договором майнового страхування, в межах фактичних затрат
переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що
одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за
заподіяний збиток.
Стаття 26. Припинення дії договору страхування
Дія договору страхування припиняється за згодою сторін, а
також у разі: 1) закінчення терміну дії; 2) виконання страховиком зобов'язань перед страхувальником у
повному обсязі; 3) несплати страхувальником страхових платежів у встановлені
договором терміни; 4) ліквідації страхувальника - юридичної особи або смерті
страхувальника-громадянина, за винятком випадків, передбачених
статтями 20, 21 і 22 цього Декрету; 5) ліквідації страховика у порядку, встановленому
законодавством України; 6) прийняття судового рішення про визнання договору
страхування недійсним; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України. Дію договору страхування може бути достроково припинено за
вимогою страхувальника або страховика, якщо це передбачено умовами
договору страхування. Про намір достроково припинити дію договору страхування
будь-яка сторона зобов'язана повідомити іншу не пізніш як за 30
днів до дати припинення дії договору страхування, якщо інше ним не
передбачено. У разі дострокового припинення дії договору страхування за
вимогою страхувальника страховик повертає йому страхові платежі за
період, що залишився до закінчення дії договору з вирахуванням
витрат, яких він зазнав. Якщо вимога страхувальника зумовлена
порушенням страховиком умов договору страхування, то останній
повертає страхувальнику сплачені ним страхові платежі повністю. При достроковому припиненні дії договору страхування за
вимогою страховика страхувальнику повертаються повністю сплачені
ним страхові платежі. Якщо вимога страховика зумовлена
невиконанням страхувальником умов договору страхування, то
страховик повертає страхувальнику страхові платежі за час дії
договору з вирахуванням витрат, яких він зазнав.
Стаття 27. Недійсність договору страхування
Договір страхування вважається недійсним з часу його
укладання у випадках, передбачених цивільним законодавством
України. Крім того, відповідно до цього Декрету договір страхування
визнається недійсним також у разі: 1) коли його укладено після страхового випадку; 2) коли об'єктом договору страхування є майно, яке підлягає
конфіскації на підставі судового вироку або рішення, що набуло
законної сили. Договір страхування визнається недійсним у судовому порядку.
Розділ III
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПЛАТОСПРОМОЖНОСТІ СТРАХОВИКІВ
Стаття 28. Умови забезпечення платоспроможності страховиків
Умовами забезпечення платоспроможності страховиків є
наявність у них сплаченого статутного фонду, створених страхових
резервів, а також система перестрахування. Мінімальний розмір статутного фонду страховиків
установлюється в сумі, еквівалентній 5 тис. доларів США за курсом
Національного банку України. Страховики зобов'язані дотримуватися нормативних
співвідношень між сумою власного статутного фонду з страховим
резервом та обсягом взятих страхових зобов'язань. Страхові зобов'язання залежно від страхування
(перестрахування), крім обов'язкових, щодо суми статутного фонду
і страхових резервів не повинні перевищувати: з особистого страхування, крім страхування життя, -
40-кратної її величини; з майнового страхування - 30-кратної її величини; з страхування всіх видів відповідальності - 20-кратної її
величини; з перестрахування - 10-кратної її величини. Вказані нормативні співвідношення можуть змінюватися
Кабінетом Міністрів України за поданням Комітету у справах нагляду
за страховою діяльністю. Максимальний обсяг страхових зобов'язань за окремим договором
страхування не може перевищувати 10 відсотків від суми статутного
фонду і страхових резервів. Для забезпечення страхових зобов'язань із страхування життя
страховики повинні утворити окремі резерви за методикою,
встановленою Комітетом у справах нагляду за страховою діяльністю. Страховики, які взяли на себе страхові зобов'язання в
обсягах, що перевищують можливість їх виконання за рахунок
власних активів, повинні застрахувати ризик виконання вказаних
зобов'язань, як правило, у перестрахувальників-резидентів.
Стаття 29. Страхові резерви
Страхові резерви утворюються страховиками з метою
забезпечення майбутніх виплат страхових сум і страхового
відшкодування залежно від видів страхування (перестрахування)
шляхом відрахувань до 50 відсотків від страхових платежів з цих
видів страхування та доходів, одержаних від розміщення тимчасово
вільних коштів. Страхові резерви утворюються у тій валюті, в якій
страховики несуть відповідальність за своїми страховими
зобов'язаннями. Резерви з страхування життя формуються окремо від резервів з
ризикових видів страхування. Страховики можуть утворювати резерви для фінансування заходів
щодо запобігання нещасним випадкам, втратам та пошкодженню
застрахованого майна також шляхом відрахувань від страхових
платежів у межах, передбачених частиною першою цієї статті. Страховики повинні розміщувати страхові резерви, інші
тимчасово вільні кошти з урахуванням безпечності, прибутковості та
ліквідності.
Стаття 30. Прибуток страховика
Прибуток від страхової діяльності визначається як різниця між
доходами від страхової діяльності та собівартістю страхових
послуг. До доходів від страхової діяльності належать: 1) страхові платежі (страхові внески, страхові премії) за
договорами страхування та перестрахування; 2) комісійні винагороди за перестрахування; 3) частка від страхових сум та страхових відшкодувань,
сплачена перестрахувальниками; 4) повернуті суми спеціальних страхових резервів попередніх
періодів; 5) інші доходи від страхової діяльності. Витратами страховика, крім витрат на проведення страхування,
є виплата страхових сум і страхового відшкодування, відрахування у
страхові резерви і на запобіжні заходи. Об'єктом оподаткування страховиків є прибуток, одержаний від
страхової, перестрахувальної і фінансової діяльності, що може
здійснюватися в межах, визначених цим Декретом. Прибуток страховика, що залишається після сплати податків
(чистий прибуток), є його власністю, і порядок його використання
встановлюється страховиком самостійно.
Стаття 31. Фонд страхових гарантій
З метою додаткового забезпечення страхових зобов'язань
страховики можуть на добровільних засадах створити Фонд страхових
гарантій, який є юридичною особою. Державна реєстрація Фонду
здійснюється в порядку, передбаченому для державної реєстрації
суб'єктів підприємницької діяльності. Орган, що здійснює
реєстрацію Фонду, в десятиденний термін з дня реєстрації
повідомляє про це Комітет у справах нагляду за страховою
діяльністю. Джерелами створення Фонду страхових гарантій є добровільні
відрахування від страхових резервів, сформованих страховиками, що
діють в Україні, а також доходи від розміщення цих коштів. Розмір
відрахувань до Фонду страхових гарантій і порядок використання
коштів цього Фонду встановлюються страховиками, які беруть в ньому
участь.
Стаття 32. Особливості ведення бухгалтерського обліку та
звітності страховиків
Страховики зобов'язані вести бухгалтерський облік операцій із
страхування життя, а також з перестрахування окремо від операцій з
інших видів страхування. Облік страхових резервів повинен вестись відповідно до
порядку, встановленого Комітетом у справах нагляду за страховою
діяльністю. Страховики зобов'язані щорічно подавати до Комітету у справах
нагляду за страховою діяльністю балансовий звіт і звіт щодо
прибутків і збитків, затверджені власником.
Стаття 33. Публікація страховиками річних балансів
Страховики публікують свій річний баланс за формою і в
порядку, встановленими Комітетом у справах нагляду за страховою
діяльністю.
Розділ IV
ДЕРЖАВНИЙ НАГЛЯД ЗА СТРАХОВОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ В УКРАЇНІ
Стаття 34. Державний нагляд за страховою діяльністю
Державний нагляд за страховою діяльністю здійснюється з метою
дотримання вимог законодавства України про страхування,
ефективного розвитку страхових послуг, запобігання
неплатоспроможності страховиків та для захисту інтересів
страхувальників. Державний нагляд за страховою діяльністю на території України
здійснюється Комітетом у справах нагляду за страховою діяльністю,
що діє відповідно до Положення, затверджуваного Кабінетом
Міністрів України.
Стаття 35. Функції Комітету у справах нагляду за страховою
діяльністю
Основними функціями Комітету у справах нагляду за страховою
діяльністю є: 1) ведення єдиного державного реєстру страховиків
(перестрахувальників); 2) видача ліцензій на проведення страхової діяльності; 3) контроль за платоспроможністю страховиків щодо виконання
їхніх страхових зобов'язань перед страхувальниками; 4) встановлення правил формування, розміщення та обліку
страхових резервів; 5) розробка нормативних і методичних документів з питань
страхової діяльності, що віднесена цим Декретом до компетенції
Комітету у справах нагляду за страховою діяльністю; 6) узагальнення практики страхової діяльності, розробка і
подання у встановленому порядку пропозицій щодо розвитку і
вдосконалення законодавства України про страхову діяльність; 7) участь у здійсненні заходів щодо підвищення кваліфікації
кадрів для страхової діяльності.
Стаття 36. Права Комітету у справах нагляду за
страховою діяльністю
Комітет у справах нагляду за страховою діяльністю має право: 1) у межах своєї компетенції одержувати від страховиків
встановлену звітність про страхову діяльність та інформацію про їх
фінансовий стан, а також інформацію від підприємств, установ і
організацій, в тому числі банків, та громадян, необхідну для
виконання покладених на нього функцій; 2) проводити перевірку щодо правильності застосування
страховиками законодавства України про страхову діяльність і
достовірності їх звітності; 3) при виявленні порушень страховиками вимог законодавства
України про страхову діяльність давати їм приписи про їх
усунення, а у разі невиконання приписів зупиняти або обмежувати
дію ліцензій цих страховиків до усунення виявлених порушень або
приймати рішення про відкликання ліцензій; 4) звертатися до арбітражного суду з позовом про скасування
державної реєстрації страховика у випадках, передбачених статтею 8
Закону України "Про підприємництво" ( 698-12 ).
Стаття 37. Ліцензування страхової діяльності
Комітет у справах нагляду за страховою діяльністю видає
страховикам ліцензії на проведення конкретних видів страхування і
перестрахування, передбачених статтею 6 цього Декрету. Для одержання ліцензії страховик подає до Комітету у справах
нагляду за страховою діяльністю заяву, до якої додаються: копії установчих документів та копія свідоцтва про
реєстрацію; довідки банків або інших кредитних установ, що підтверджують
наявність і розміри сплаченого статутного фонду; економічне обгрунтування запланованої страхової
(перестрахувальної) діяльності; інформація про учасників страховика, голову виконавчого
органу та його заступників. Комітет у справах нагляду за страховою діяльністю
зобов'язаний розглянути клопотання страховика про видачу йому
ліцензії у термін, що не перевищує 30 днів з часу одержання всіх
передбачених цією статтею документів. Про внесення змін до установчого договору страховик
зобов'язаний повідомити Комітет у справах нагляду за страховою
діяльністю в десятиденний термін з часу реєстрації цих змін в
установленому порядку.
Стаття 38. Відмова у видачі ліцензії на проведення
страхової діяльності
Підставою для відмови у видачі юридичній особі ліцензії на
проведення страхової діяльності може бути невідповідність
документів, що додаються до заяви, вимогам чинного законодавства
України. Про відмову у видачі ліцензії Комітет у справах нагляду за
страховою діяльністю повідомляє юридичну особу в письмовій формі
із зазначенням причини відмови.
Стаття 39. Дотримання комерційної таємниці страховика
службовими особами Комітету у справах
нагляду за страховою діяльністю
Службові особи Комітету у справах нагляду за страховою
діяльністю не повинні розголошувати в будь-якій формі відомості,
що є комерційною таємницею страховика, за винятком випадків,
передбачених чинним законодавством.
Стаття 40. Взаємовідносини страховика і держави
Страховик не відповідає за зобов'язаннями держави, а держава
- за зобов'язаннями страховика, за винятком обов'язкового
страхування, згідно з яким держава гарантує виконання зобов'язань
перед страхувальниками в разі неплатоспроможності страховика з
цього виду страхування. Не допускається, за винятком обов'язкового страхування,
будь-яке централізоване регулювання (уніфікація, обмеження,
обов'язковість тощо) розмірів страхових платежів (тарифів) і
страхових сум (страхового відшкодування), умов укладання страхових
договорів, взаємовідносин страховика і страхувальника, якщо вони
не суперечать законодавству України.
Стаття 41. Гарантії прав та законних інтересів страховиків
Держава гарантує дотримання і захист майнових та інших прав і
законних інтересів страховиків, умов вільної конкуренції у
здійсненні страхової діяльності. Втручання в діяльність страховиків з боку державних та інших
органів забороняється, якщо воно не пов'язане з повноваженнями
органів, які здійснюють державний нагляд та контроль за діяльністю
страховиків.
Розділ V
ЗАКЛЮЧНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 42. Страхування іноземних громадян, осіб без
громадянства та іноземних юридичних осіб
на території України
Іноземні громадяни, особи без громадянства та іноземні
юридичні особи на території України мають право на страховий
захист нарівні з громадянами і юридичними особами України.
Стаття 43. Розгляд спорів
Спори, пов'язані із страхуванням, вирішуються в порядку,
передбаченому чинним законодавством України.
Стаття 44. Міжнародні договори
Якщо міжнародним договором України встановлені інші правила,
ніж ті, які передбачені цим Декретом, то на території України
застосовуються правила міжнародного договору.
Стаття 45. Про порядок введення в дію цього Декрету
Цей Декрет набуває чинності з дня опублікування. Страховики, утворені до набрання чинності цим Декретом,
повинні до 1 січня 1994 року перереєструватися відповідно до вимог
цього Декрету без стягнення плати за цю перереєстрацію та одержати
ліцензію на здійснення відповідного виду страхової діяльності.

Прем'єр-міністр України Л.КУЧМА
Міністр Кабінету Міністрів України В.ПУСТОВОЙТЕНКО
м. Київ, 10 травня 1993 року
N 47-93
Опубліковано: "Урядовий кур'єр", 27.05.93



вгору