Про Засади державної політики України в галузі прав людини
Постанова Верховної Ради України від 17.06.1999757-XIV
Документ 757-XIV, поточна редакція — Прийняття від 17.06.1999

                                                          
П О С Т А Н О В А
ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ
Про Засади державної політики України
в галузі прав людини
( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1999, N 35, ст.303 )

Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:
Затвердити Засади державної політики України в галузі прав
людини (додаються).

Голова Верховної Ради України О.ТКАЧЕНКО
м. Київ, 17 червня 1999 року
N 757-XIV
Затверджено
Постановою Верховної Ради України
від 17 червня 1999 року N 757-XIV
ЗАСАДИ
державної політики України в галузі прав людини

Верховна Рада України,
керуючись Конституцією України ( 254к/96-ВР ), Загальною
декларацією прав людини, 1948 року ( 995_015 ),
прагнучи ефективної імплементації прав і свобод, гарантованих
Конвенцією про захист прав та основних свобод людини, 1950 року
( 995_004 ), протоколами до неї, ратифікованими Україною,
прагнучи, щоб права і свободи людини, їх гарантії визначали
зміст і спрямованість діяльності держави,
вважаючи забезпечення прав і основних свобод людини головним
обов'язком держави, органів державної влади та органів місцевого
самоврядування,
визнаючи принципи верховенства права у суспільстві й державі
як пріоритет прав і свобод людини і громадянина,
визнаючи універсальність, взаємопов'язаність та
взаємозалежність прав і основних свобод людини і громадянина,
надаючи особливого значення правам людини для політичного,
економічного, соціального, історичного і культурного розвитку
України,
визнаючи людину, її життя і здоров'я, честь і гідність,
недоторканність і безпеку найвищою соціальною цінністю,
керуючись статтею 8 Конституції України, згідно з якою норми
Конституції є нормами прямої дії,
стверджуючи універсальність судового захисту прав і основних
свобод людини в разі їх порушення,
керуючись статтею 9 Конституції України, згідно з якою чинні
міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною
Радою України, є частиною національного законодавства,
прагнучи до поширення в українському суспільстві
гуманістичного, заснованого на загальнолюдських цінностях та
ідеалах світогляду й адекватної правової свідомості,
затверджує ці Засади державної політики України в галузі прав
людини.
I. Принципи державної політики
в галузі прав людини
Визнання прав і основних свобод людини і громадянина такими,
що дані людині від народження і є невід'ємними.
Забезпечення верховенства прав і основних свобод людини у
відносинах з державою.
Забезпечення рівності всіх людей перед законом і судом.
Визнання верховенства права, за яким проголошення і
реалізація прав і основних свобод людини і громадянина засновано
лише на законі.
Недопущення звуження змісту та обсягу проголошених
Конституцією України прав і основних свобод людини і громадянина.
Визнання презумпції особистої свободи людини відповідно до
принципу, згідно з яким дозволено все, крім того, що прямо
забороняється законом.
Визнання обмеженості свободи держави, її органів і посадових
осіб відповідно до принципу, згідно з яким дозволено лише те, що
прямо передбачається законом.
II. Основні напрями державної політики
в галузі прав людини
Забезпечення верховенства прав і основних свобод людини у
відносинах з державою.
Створення належних умов, вироблення механізмів і процедур для
повної і безперешкодної реалізації кожною особою своїх прав та
законних інтересів.
Приведення законодавства України у відповідність з
універсальними стандартами прав людини Організації Об'єднаних
Націй та Ради Європи.
Реформування адміністративного та
адміністративно-процесуального законодавства з метою належного
забезпечення реалізації громадянами своїх прав та законних
інтересів у сфері діяльності виконавчої влади, їх дієвої охорони
та захисту в суді у разі їх порушення.
Створення системи адміністративної юстиції з метою захисту
прав і основних свобод людини і громадянина.
Ратифікація міжнародно-правових актів як універсального, так
і регіонального рівня, що проголошують права і основні свободи
людини і громадянина та відповідають інтересам та потребам
Українського народу.
Визнання в установленому порядку юрисдикції міжнародних
органів захисту прав людини.
Недопущення звуження змісту та обсягу існуючих прав і
основних свобод людини, проголошених Конституцією України,
законами України та підзаконними нормативними актами.
Розроблення механізмів реалізації конституційного положення
про право людини і громадянина на кваліфіковану правову допомогу,
в тому числі безоплатну.
Забезпечення захисту людини і громадянина від посягань з боку
іншої людини та посягань з боку держави.
Удосконалення парламентського контролю за дотриманням
конституційних прав і свобод людини і громадянина через інститут
Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.
Утворення ефективної судової влади як гаранта прав і основних
свобод людини і громадянина відповідно до Конституції України.
Спрямування діяльності прокуратури на зміцнення
демократичної, соціально-правової держави та забезпечення
верховенства права, додержання прав і основних свобод людини і
громадянина.
Удосконалення законодавства і підвищення дієвості судового
захиту як гарантії демократизму виборчої системи.
Конкретизація змісту і меж здійснення конституційного права
громадян на свободу об'єднання у політичні партії та громадські
організації.
Удосконалення законодавства щодо фінансування діяльності
наймасовіших за чисельністю політичних партій.
Розвиток правових основ використання та посилення правових
гарантій щодо охорони та захисту конституційного права громадян на
проведення мирних зборів, мітингів, походів, інших демонстрацій
шляхом прийняття відповідного закону.
Забезпечення кодифікації законодавства про соціальний захист
шляхом прийняття Соціального кодексу України.
Посилення реальності права людини на свободу пересування та
вільний вибір місця проживання в Україні, зокрема шляхом
скасування дозвільного порядку вибору місця проживання (інституту
прописки).
Гуманізація та ефективне запровадження законодавства про
біженців та вимушених переселенців.
Створення належного механізму реалізації права громадян на
оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної
влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових
осіб.
Підвищення рівня правової культури і правової свідомості
людини і громадянина, формування поваги до закону та визначення
механізмів захисту їх прав.
Сприяння розвитку системи органів несудового захисту прав і
свобод людини, надання підтримки громадським організаціям в сфері
захисту прав людини.
III. Прикінцеві положення
Жодне з положень цих Засад державної політики України в
галузі прав людини не може тлумачитися всупереч правам і основним
свободам людини.
Положення Засад державної політики України в галузі прав
людини є основою законотворчої діяльності в сфері прав і основних
свобод людини.



вгору