Конституція (Основний Закон) України
Верховна Рада УРСР; Конституція України, Конституція, Закон від 20.04.1978888-IX
Документ 888-09, втратив чинність, поточна редакція — Втрата чинності від 28.06.1996, підстава - 254/96-ВР


     4) визначення  основних  напрямів  внутрішньої  і  зовнішньої 
політики України; (Із змінами, внесеними згідно з Законом N 2113-12 від 14.02.92)
5) виключений згідно з Законом N 2113-12 від 14.02.92
6) визначення засад державного регулювання економічного і
соціального розвитку України; затвердження найважливіших
загальнодержавних програм економічного, соціального і
національно-культурного розвитку, охорони навколишнього
середовища; затвердження державного бюджету України, здійснення
контролю за ходом виконання загальнодержавних програм і бюджету і
затвердження звіту про їх виконання; внесення змін до державного
бюджету України;
(Із змінами, внесеними згідно з Законом N 2113-12 від 14.02.92)
7) призначення виборів народних депутатів України і
затвердження складу Центральної виборчої комісії по виборах
народних депутатів України; призначення виборів депутатів місцевих
Рад народних депутатів України; 8) обрання Голови Верховної Ради України, Першого заступника
і заступника Голови Верховної Ради України; 9) затвердження за пропозицією Президента України
Прем'єр-міністра України; (Із змінами, внесеними згідно з Законами N 1213а-12 від
19.06.91, N 1293-12 від 19.06.91, N 2113-12 від 14.02.92)
9-1) утворення Ради оборони України і визначення переліку
посадових осіб, які входять до її складу;
(Із змінами, внесеними згідно із Законом N 1554-12 від 17.09.91 )
10) обрання Верховного Суду України, суддів обласних і
Київського міського судів, призначення арбітрів Вищого
арбітражного суду України, арбітражних судів областей, міста
Києва, Генерального прокурора України, Голови Служби національної
безпеки України, Голови правління Національного банку України,
Голови, заступників Голови та державних уповноважених
Антимонопольного комітету України, головного редактора газети
Верховної Ради України; затвердження президії Вищого арбітражного
суду України, колегії Генеральної прокуратури України; (Із змінами, внесеними згідно з Законами N 404-12 від 24.10.90,
N 1213а-12 від 19.06.91, N 1554-12 від 17.09.91, N 2113-12
від 14.02.92, N 24/95-ВР від 25.01.95 )
10-1) затвердження запропонованих Президентом України
кандидатур на посади міністрів закордонних справ, оборони,
фінансів, юстиції, внутрішніх справ та голів Державного комітету у
справах охорони державного кордону і Державного митного комітету;
(Із змінами, внесеними згідно з Законом N 2113-12 від 14.02.92)
11) обрання Конституційного Суду України; (Із змінами, внесеними згідно з Законом N 404-12 від 24.10.90)
12) заслуховування звітів органів, які вона утворює або
обирає, а також посадових осіб, яких вона призначає, обирає або
затверджує їх кандидатури;
(Із змінами, внесеними згідно з Законом N 2113-12 від 14.02.92)
(Дія п.13 зупинялась тимчасово строком на шість місяців до
21.05.93 згідно Закону N 2796-12 від 18 листопада 1992 року, щодо
відносин власності, підприємницької діяльності, соціального і
культурного розвитку, державної митної, науково-технічної
політики, кредитно-фінансової системи, оподаткування, державної
політики оплати праці і ціноутворення)

13) здійснення законодавчого регулювання відносин власності,
підприємницької діяльності, соціального і культурного розвитку,
державної митної, науково-технічної політики, бюджетної і
кредитно-фінансової систем, оподаткування, державної політики
оплати праці і ціноутворення, охорони навколишнього середовища,
використання і відтворення природних ресурсів України, інших
відносин, які потребують законодавчого врегулювання; (Із змінами, внесеними згідно з Законом N 2113-12 від 14.02.92)
14) вирішення питань про використання території та природних
ресурсів України; забезпечення екологічної безпеки; затвердження
програм охорони навколишнього середовища, національних програм
ліквідації наслідків чорнобильської катастрофи;
(Із змінами, внесеними згідно з Законом N 2113-12 від 14.02.92)
15) здійснення законодавчого регулювання відносин
громадянства України; 16) законодавче регулювання і контроль за забезпеченням
конституційних прав, свобод і обов'язків громадян України; (Із змінами, внесеними згідно з Законом N 2113-12 від 14.02.92)
17) розгляд питань забезпечення рівноправності громадян всіх
національностей, що проживають на території України;
(Із змінами, внесеними згідно з Законом N 2113-12 від 14.02.92)
18) прийняття рішень про проведення всеукраїнських
референдумів; (Із змінами, внесеними згідно з Законом N 2113-12 від 14.02.92)
19) тлумачення Конституції України і законів України;
20) визначення порядку вирішення питань
адміністративно-територіального устрою України; утворення і
ліквідація областей, районів, районів у містах; затвердження
кордонів Автономної Республіки Крим; встановлення і зміна меж
областей та міст (крім міст Автономної Республіки Крим );
віднесення населених пунктів до категорії міст (крім населених
пунктів Автономної Республіки Крим );
найменування і перейменування міст, районів, районів у містах
(крім міст, районів, районів у містах Автономної Республіки Крим);
(Із змінами, внесеними згідно з Законами N 1213а-12 від 19.06.91,
N 171/94-ВР від 21.09.94 ).
21) визначення порядку організації і діяльності органів
державної виконавчої влади, місцевого самоврядування, суду,
арбітражного суду та прокуратури, визначення загальних правових
засад утворення і діяльності громадських об'єднань; (Із змінами, внесеними згідно з Законами N 404-12 від 24.10.90,
N 2113-12 від 14.02.92)
21-1) дострокове припинення повноважень Верховної Ради
Автономної Республіки Крим, місцевих Рад народних депутатів у
разі, якщо вони порушують Конституцію і закони України, і
призначення нових виборів депутатів цих Рад;
(Із змінами, внесеними згідно з Законами N 2113-12 від 14.02.92,
N 171/94-ВР від 21.09.94 );
22) спрямування діяльності місцевих Рад народних депутатів; 23) встановлення доходів, що надходять на утворення
державного бюджету України; 24) вирішення питань про відкриття дипломатичних
представництв, консульств, представництв при міжнародних
організаціях, торговельних представництв України; 25) ратифікація і денонсація міжнародних договорів України; 26) здійснення контролю за наданням Україною позик, економічної та іншої допомоги іноземним державам, а також за
укладенням угод про державні позики і кредити, одержувані з
іноземних джерел; 26-1) введення в разі необхідності надзвичайного стану на
території України; (Із змінами, внесеними згідно з Законом N 1554-12 від 17.09.91)
27) заснування державних нагород та встановлення почесних
звань України;
(Із змінами, внесеними згідно з Законом N 2113-12 від 14.02.92)
27-1) встановлення військових звань, дипломатичних рангів,
інших спеціальних звань і класних чинів; (Із змінами, внесеними згідно з Законом N 1554-12 від 17.09.91)
28) виключений згідно з Законом N 2113-12 від 14.02.92
29) накладення вето на укази Президента України та постанови
Кабінету Міністрів України у разі, якщо вони суперечать
Конституції та законам України; звернення до Конституційного Суду
України з пропозицією дати висновок про конституційність та
законність зазначених актів; (Із змінами, внесеними згідно з Законом N 2113-12 від 14.02.92)
30) скасування постанов Президії Верховної Ради України,
розпоряджень Голови Верховної Ради України;
(Із змінами, внесеними згідно з Законами N 1213а-12 від 19.06.93,
N 2113-12 від 14.02.92)
31) зупинення дії правових актів Верховної Ради Автономної
Республіки Крим у разі невідповідності їх Конституції і законам
України; скасування правових актів Верховної Ради Автономної
Республіки Крим у випадку, коли Верховна Рада Автономної
Республіки Крим не привела їх у відповідність з Конституцією і
законами України; скасування рішень обласних, районних, міських,
районних у містах Рад народних депутатів, якщо вони прийняті з
порушенням Конституції і законів України.
(Із змінами, внесеними згідно з Законами N 1213а-12 19.06.93,
N 1554-12 від 17.09.91, N 171/94-ВР від 21.09.94 ).

32) виключений згідно з Законом N 2113-12 від 14.02.92
33) виключений згідно Закону N 1554-12 від 17.09.91
34) затвердження указів Президента України про оголошення
війни, введення воєнного і надзвичайного стану; (Із змінами, внесеними згідно з Законом N 2113-12 від 14.02.92)
35) порушення перед Президентом України питання про виступ з
позачерговою доповіддю на пленарному засіданні Верховної Ради
України з найбільш важливих питань життя суспільства і держави.
Верховна Рада України приймає закони України, постанови,
декларації, звернення, заяви. (Із змінами, внесеними згідно з Законом N 2113-12 від 14.02.92)
Закон набуває чинності після десяти днів з моменту його
опублікування, якщо інше не передбачено самим законом, але не
раніше дня його опублікування. (Із змінами, внесеними згідно з Законами N 404-12 від 24.10.90,
N 2113-12 від 14.02.92)
Стаття 97-1. Верховна Рада України у виняткових випадках
двома третинами голосів від загальної кількості народних
депутатів України може законом делегувати Кабінету Міністрів
України на визначений термін повноваження видавати декрети в
сфері законодавчого регулювання з окремих питань, передбачених
пунктом 13 статті 97 Конституції України.
Кабінет Міністрів України для реалізації делегованих
повноважень ухвалює декрети, які мають силу закону. Декрети можуть
зупиняти дію конкретних законодавчих актів або вносити до них
зміни і доповнення.
Декрет після його підписання Прем'єр-міністром України
передається до Верховної Ради України і набуває чинності у
порядку, встановленому частиною 5 статті 97 Конституції України,
якщо протягом десяти днів з дня одержання декрету Верховна Рада
України не наклала на нього вето.
У період здійснення Кабінетом Міністрів України делегованих
повноважень Верховна Рада України може законом скасувати декрети
Кабінету Міністрів України або їх окремі положення, якщо вони
суперечать Конституції України.
Після закінчення терміну делегування повноважень Кабінету
Міністрів України Верховна Рада може скасовувати або змінювати
декрети законами України. (статтею 97-1 Конституція доповнена згідно з Законом N 2885-12 від
19.12.92)
Стаття 98. Верховна Рада України складається з 450 народних
депутатів України, що обираються по виборчих округах з приблизно
рівною кількістю виборців.
Стаття 99. Верховна Рада України скликається на першу сесію
Президією Верховної Ради України не пізніш як через два місяці
після виборів. Перше після виборів засідання Верховної Ради України
відкриває Голова Центральної виборчої комісії по виборах народних
депутатів України і до обрання Голови Верховної Ради та його
заступників веде обрана Верховною Радою президія. Далі засідання
Верховної Ради України веде Голова Верховної Ради України або його
заступники.
Стаття 100. Верховна Рада України за поданням Мандатної
комісії, яку вона обирає, приймає рішення про визнання повноважень
народних депутатів України, а в разі порушення законодавства про
вибори - про визнання виборів окремих народних депутатів
недійсними.
Стаття 101. Верховна Рада України проводить свою роботу
сесійно. Сесії Верховної Ради України складаються з пленарних засідань
Верховної Ради України, а також засідань постійних та інших
комісій Верховної Ради, що проводяться у період між ними. Чергові сесії скликаються Президією Верховної Ради України.
Позачергові сесії скликаються Головою Верховної Ради України,
Президією Верховної Ради України з їх ініціативи, або за
пропозицією не менш як третини складу Верховної Ради України, або
з ініціативи Президента України. (Із змінами, внесеними згідно з Законом N 2113-12 від 14.02.92)
Стаття 102. Верховна Рада України зберігає свої повноваження
до обрання нового складу Верховної Ради України.
Стаття 103. Право законодавчої ініціативи у Верховній Раді
України належить народним депутатам України, Президії Верховної
Ради України, Голові Верховної Ради України, постійним комісіям
Верховної Ради України, Президенту України, Конституційному Суду
України, Кабінету Міністрів України, Верховному Суду України,
Генеральному прокурору України, Верховній Раді Автономної
Республіки Крим, Академії наук України. (Із змінами, внесеними згідно з Законами N 404-12 від 24.10.90,
N 1213а-12 від 19.06.91, N 1293-12 від 05.07.91, N 171/94-ВР від
21.09.94 ).
Стаття 104. Проекти законів та інші питання, внесені на
розгляд Верховної Ради України, обговорюються на її засіданнях. Верховна Рада України правомочна приймати рішення, якщо на
засіданні присутні не менш як дві третини від фактичної кількості
народних депутатів України, повноваження яких визнані і не
припинені у встановленому законом порядку, але більше половини її
конституційного складу. Закон України і постанова Верховної Ради України вважаються
прийнятими, якщо за них проголосувала більшість від фактичної
кількості народних депутатів України, повноваження яких визнані і
не припинені достроково в установленому законом порядку. Народний депутат України голосує особисто. Закон України підписує Голова Верховної Ради України і
передає його Президенту України. Президент України підписує закони України протягом десяти
днів з дня одержання закону. В цей же термін Президент України
може скористатися правом відкладального вето і повернути закон із
зауваженнями до Верховної Ради України для повторного розгляду. Якщо при повторному розгляді закон буде прийнято більшістю
голосів від фактичної кількості народних депутатів, повноваження
яких визнані і не припинені достроково в установленому законом
порядку, Президент України зобов'язаний підписати його протягом
семи днів. Проекти законів та інші найважливіші питання державного життя
рішенням Верховної Ради України можуть бути винесені на народне
обговорення. (Із змінами, внесеними згідно з Законами N 2113-12 від 14.02.92,
N 2735-12 від 27.10.92)
Стаття 105. Президія Верховної Ради України є підзвітним
Верховній Раді України органом, який забезпечує організацію роботи
Верховної Ради України та здійснює інші повноваження в межах,
передбачених Конституцією України і законами України. До складу Президії Верховної Ради України входять Голова
Верховної Ради України, Перший заступник і заступник Голови
Верховної Ради України, голови постійних комісій Верховної Ради
України. Президію Верховної Ради України очолює Голова Верховної Ради
України. (Із змінами, внесеними згідно з Законом N 1213а-12 від 19.06.91)
Стаття 106. Президія Верховної Ради України: 1) скликає сесії Верховної Ради України; 2) організує підготовку сесій Верховної Ради України; 2-1) забезпечує своєчасний аналіз декретів Кабінету Міністрів
України і приймає рішення про внесення їх на розгляд Верховної
Ради України за власною ініціативою або за пропозицією комісії
Верховної Ради України. (Із змінами, внесеними згідно з Законом N 2885-12 від 19.12.92)
3) виключений згідно з Законом N 2113-12 від 14.02.92
4) координує діяльність постійних комісій Верховної Ради
України; 5) сприяє народним депутатам України у здійсненні ними своїх
повноважень і забезпечує їх необхідною інформацією; 6) здійснює контроль за додержанням Конституції України; 7) організує підготовку і проведення всенародних голосувань
(референдумів), а також народних обговорень проектів законів
України та інших найважливіших питань державного життя республіки; 8) проводить найменування та перейменування селищ міського
типу, сіл;
(п.п. 9 - 14, 16 виключені згідно з Законом N 1293-12 від 05.07.91) (п. 15 виключений згідно з Законом N 2113-12 від 14.02.92)
17) публікує українською і російською мовами закони України
та інші акти, прийняті Верховною Радою України, Президією
Верховної Ради України, Головою Верховної Ради України; сприяє
публікації зазначених актів у перекладі іншими мовами, якими
користується більшість населення відповідних місцевостей
республіки. Президія Верховної Ради України приймає постанови. (Із змінами, внесеними згідно з Законом N 2113-12 від 14.02.92)
Стаття 107. Голова Верховної Ради України обирається
Верховною Радою України з числа народних депутатів України таємним
голосуванням строком на п'ять років і не більш як на два строки
підряд. Він може бути в будь-який час шляхом таємного голосування
відкликаний Верховною Радою України. Голова Верховної Ради України підзвітний Верховній Раді
України. (Із змінами, внесеними згідно з Законом N 1293-12 від 05.07.91)
Стаття 108. Голова Верховної Ради України: 1) здійснює загальне керівництво підготовкою питань, які
підлягають розглядові Верховною Радою України, підписує акти,
прийняті Верховною Радою України і Президією Верховної Ради
України; (Із змінами, внесеними згідно з Законом N 1293-12 від 05.07.91)
2) виключений згідно з Законом N 1293-12 від 05.07.91
3) представляє Верховній Раді України кандидатури для обрання
на посади Першого заступника і заступника Голови Верховної Ради
України, а також пропозиції про персональний склад Конституційного
Суду України; 4) представляє Верховній Раді України кандидатури для обрання
або призначення на посади Голови Конституційного Суду України,
Голови Верховного Суду України, Голови Вищого арбітражного суду
України, Генерального прокурора України, Голови правління
Національного банку України, Голови Антимонопольного комітету
України, головного редактора газети Верховної Ради України; (Із змінами, внесеними згідно з Законами N 1213а-12 від 19.06.91,
N 1293-12 від 05.07.91, N 24/95-ВР від 25.01.95 )
5) виключений згідно з Законом N 1293-12 від 05.07.91
6) зупиняє дію актів Кабінету Міністрів України, міністерств
України, інших підвідомчих Кабінету Міністрів України органів у
разі їх невідповідності Конституції України і законам України з одночасною постановкою перед Верховною Радою України або Кабінетом
Міністрів України питання про скасування цих актів.
(Із змінами, внесеними згідно з Законом N 1213а-12 від 19.06.91)
Голова Верховної Ради України видає розпорядження.
Перший заступник Голови Верховної Ради України і заступник
Голови Верховної Ради України виконують за уповноваженням Голови
Верховної Ради України окремі його функції і заміщають Голову в
разі його відсутності або неможливості здійснення ним своїх
обов'язків. (Із змінами, внесеними згідно з Законами N 404-12 від 24.10.90,
N 983-12 від 18.04.91)
Стаття 109. Верховна Рада України обирає з числа народних
депутатів України постійні комісії для ведення законопроектної
роботи, попереднього розгляду і підготовки питань, що належать до
відання Верховної Ради України, а також для сприяння проведенню в
життя законів України та інших рішень, прийнятих Верховною Радою
України, контролю за діяльністю державних органів і організацій. Верховна Рада України створює, коли визнає за необхідне,
слідчі, ревізійні та інші комісії в будь-якому питанні.
Стаття 110. Закони та інші рішення Верховної Ради України
приймаються, як правило, після попереднього обговорення їх
проектів відповідними постійними комісіями Верховної Ради України. Обрання і призначення посадових осіб до складу
Конституційного Суду України, Кабінету Міністрів України,
Верховного Суду України, Вищого арбітражного суду України,
Антимонопольного комітету України, суддів обласних і Київського міського судів, арбітрів арбітражних судів Автономної Республіки
Крим, областей, міста Києва, а також затвердження президії Вищого
арбітражного суду України,колегії Генеральної прокуратури
України, провадяться при наявності висновку відповідних постійних
комісій Верховної Ради України. Усі державні і громадські органи, організації і службові
особи зобов'язані виконувати вимоги комісій Верховної Ради
України, подавати їм необхідні матеріали і документи. Рекомендації комісій підлягають обов'язковому розглядові
державними і громадськими органами, установами і організаціями.
Про результати розгляду і вжиті заходи повинно бути повідомлено
комісіям у встановлений ними строк. (Із змінами, внесеними згідно з Законами N 404-12 від 24.10.91,
N 1213а-12 від 19.06.91, N 2113-12 від 14.02.92, N 171/94-ВР від
21.09.94, N 24/95-ВР від 25.01.95 ).
Стаття 111. Народний депутат України на сесії Верховної Ради
України має право звернутись із запитом до Президента України, до
Кабінету Міністрів України, до керівників інших органів, що їх
утворює або обирає Верховна Рада України, а також до керівників
розташованих на території України підприємств, установ і
організацій незалежно від їх підпорядкування . Орган або службова особа, до яких звернуто запит, зобов'язані
дати усну чи письмову відповідь на даній сесії Верховної Ради
України. Народні депутати України звільняються від виконання службових
або виробничих обов'язків на певний строк, необхідний для
здійснення депутатської діяльності у Верховній Раді України, її
комісіях, а також серед населення. Вони можуть звільнятись від
виконання службових або виробничих обов'язків на весь період своїх
повноважень у Верховній Раді України. Народний депутат України не може бути притягнутий до
кримінальної відповідальності, заарештований або підданий заходам
адміністративного стягнення, які накладаються в судовому порядку,
без згоди Верховної Ради України, а в період між її сесіями - без
згоди Президії Верховної Ради України. (Із змінами, внесеними згідно з Законами N 1213а-12 від 19.06.91,
N 2113-12 від 14.02.92)
Стаття 112. Конституційний Суд України обирається Верховною
Радою України на десять років з числа спеціалістів у галузі права
у складі Голови, двох заступників Голови і 12 членів Суду. Особи, обрані до Конституційного Суду України, не можуть
одночасно входити до складу інших державних органів, діяльність і
акти яких є піднаглядними Конституційному Суду, а також бути
народними депутатами України чи належати до будь-яких політичних
партій і рухів. Особи, обрані до Конституційного Суду України, при виконанні
своїх обов'язків є незалежними і підкоряються тільки Конституції
України. Організація і порядок діяльності Конституційного Суду України
визначаються Законом про Конституційний Суд України. (Із змінами, внесеними згідно з Законами N 404-12 від 24.10.91,
N 2401а-12 від 03.06.92)
Стаття 113. Верховна Рада України здійснює контроль за
діяльністю всіх підзвітних їй державних органів. (Із змінами, внесеними згідно з Законом N 1213а-12 від 19.06.91)
Стаття 114. Порядок діяльності Верховної Ради України та її
органів визначається Регламентом Верховної Ради України та іншими
законами України, що видаються на основі Конституції України.

Г л а в а 12-1
Президент України
(доповнено згідно з Законом N 1293-12 від 05.07.91)
Стаття 114-1. Президент України є главою держави і главою
виконавчої влади України. (Із змінами, внесеними згідно з Законом N 2113-12 від 14.02.92)
Повноваження Президента України визначаються Конституцією
України.
Стаття 114-2. Президентом України може бути обраний
громадянин України не молодший тридцяти п'яти років. Одна й та ж особа не може бути Президентом України більше
двох строків підряд. Президент України не може бути народним депутатом, займати
будь-яку посаду у державних органах і громадських об'єднаннях, а
також в інших організаціях та займатися комерційною діяльністю.
Стаття 114-3. Президент України обирається громадянами
України на основі загального, рівного і прямого виборчого права
при таємному голосуванні строком на п'ять років. Порядок проведення виборів Президента України визначається
Законом "Про вибори Президента України".
Стаття 114-4. Президент України при вступі на посаду
приносить присягу на пленарному засіданні Верховної Ради України.
Текст присяги і порядок її принесення визначаються Законом "Про
Президента України".
Стаття 114-5. Президент України: (в редакції Закону N 2113-12 від 14.02.92)
1) виступає гарантом забезпечення прав і свобод громадян,
державного суверенітету України, додержання Конституції і законів
України;
1-1) проводить у життя Конституцію і закони України через
систему органів державної виконавчої влади;
2) представляє Україну у міжнародних відносинах;
2-1) є Головнокомандуючим Збройними Силами України;
3) вживає заходів до забезпечення обороноздатності,
національної безпеки та територіальної цілісності України;
3-1) здійснює керівництво і спрямовує виконавчу діяльність
Кабінету Міністрів України;
4) очолює систему органів державної виконавчої влади,
забезпечує їх взаємодію з Верховною Радою України;
4-1) подає на розгляд Верховної Ради України проект
державного бюджету України та звіт про його виконання;
4-2) здійснює управління державним майном у випадках,
передбачених законом;
5) звертається з посланнями до народу України, подає на
розгляд Верховної Ради України щорічні доповіді про виконання
прийнятих Верховною Радою України соціально-економічних та інших
програм, про становище України та програми внутрішньополітичної і
зовнішньополітичної діяльності Президента і Уряду України.
Верховна Рада України більшістю голосів від фактичної кількості
народних депутатів України, повноваження яких визнані і не
припинені достроково в установленому законом порядку, вправі
зажадати від Президента України позачергової доповіді з найбільш
важливих питань державного і суспільного життя; (Із змінами, внесеними згідно з Законом N 2735-12 від 27.10.92)
5-1) виступає з ініціативою про скликання позачергової сесії
Верховної Ради України;
6) пропонує для затвердження Верховною Радою України
кандидатуру Прем'єр-міністра України; вносить до Верховної Ради
України пропозицію про звільнення з посади Прем'єр-міністра
України;
7) пропонує на затвердження Верховній Раді України
кандидатури для призначення ним на посади міністрів закордонних
справ, оборони, фінансів, юстиції, внутрішніх справ та голів
Державного комітету в справах охорони державного кордону і
Державного митного комітету; звільняє цих осіб з посад;
7-1) для забезпечення виконання Конституції і законів України
утворює, реорганізує і ліквідує міністерства, відомства та інші
органи державної виконавчої влади в межах коштів бюджету,
затверджених Верховною Радою України; призначає та звільняє з
посад керівників цих органів;
7-2) скасовує акти Кабінету Міністрів України, акти
міністерств та інших центральних органів державної виконавчої
влади України, акти органів виконавчої влади Автономної
Республіки Крим в разі невідповідності їх Конституції і законам
України та указам Президента України. (Із змінами, внесеними згідно з Законами N 3851-12 від 20.01.94,
N 171/94-ВР від 21.09.94 );
7-3) встановлює додаткові заходи адміністративної
відповідальності за порушення режиму, встановленого у зв'язку з
стихійним лихом, епідеміями та епізоотіями;
7-4) ухвалює укази з питань економічної реформи, не
врегульованих законами України, які діють до прийняття
відповідних законів. (Із змінами, внесеними згідно з Законами N 2796-12 від 18.11.92,
N 2885-12 від 19.12.92, N 3224-12 від 21.05.93)
7-5) входить з поданням до Верховної Ради України про
дострокове припинення повноважень окремих місцевих Рад народних
депутатів у разі порушення ними Конституції і законів України та
про призначення нових виборів депутатів цих Рад;
7-6) вживає заходів щодо захисту інтересів громадян України
поза її межами;
7-7) сприяє задоволенню національно-культурних, духовних і
мовних потреб українців, що проживають в інших державах;
8) веде переговори і підписує міждержавні та міжнародні
договори України, які набирають чинності після ратифікації
Верховною Радою України; призначає і відкликає дипломатичних
представників України в іноземних державах та при міжнародних
організаціях; приймає вірчі і відкличні грамоти акредитованих при
ньому дипломатичних представників іноземних держав;
9) нагороджує державними нагородами України, присвоює почесні
звання України;
9-1) присвоює вищі військові звання, дипломатичні ранги, інші
спеціальні звання і класні чини; (Із змінами, внесеними згідно з Законом N 1554-12 від 17.09.91)
9-2) засновує президентські відзнаки і нагороджує ними;
10) вирішує питання прийняття до громадянства України і
виходу з громадянства України, надання притулку іноземним
громадянам та особам без громадянства;
11) здійснює помилування осіб, засуджених судами України;
11-1) видає укази про амністію;
12) приймає рішення про оголошення стану війни, запровадження
воєнного стану на всій території України чи в окремих її
місцевостях у разі збройного нападу на Україну. Порядок
запровадження і режим воєнного стану визначаються законом;
12-1) приймає рішення у випадках запровадження воєнного стану
про загальну або часткову мобілізацію на території України;
12-2) запроваджує в разі необхідності надзвичайний стан на
території України відповідно до Закону про надзвичайний стан;
13) оголошує в разі необхідності зонами надзвичайних
екологічних ситуацій окремі місцевості України;
14) дає тлумачення прийнятих ним актів.
Стаття 114-6. Президент України на основі і на виконання
Конституції і законів України в межах своєї компетенції видає
укази та розпорядження, які є обов'язковими до виконання. У разі визнання Конституційним Судом України указів чи
розпоряджень Президента такими, що суперечать Конституції і
законам України, вони вважаються нечинними. (Із змінами, внесеними згідно з Законом N 2113-12 від 14.02.92)
Стаття 114-7 виключена згідно з Законом N 2113-12 від 14.02.92
Стаття 114-8 виключена згідно з Законом N 2113-12 від 14.02.92
Стаття 114-9. Президент України користується правом
недоторканності. У разі порушення Президентом Конституції і законів України
Президент може за висновком Конституційного Суду України бути
зміщений з посади Верховною Радою України. Рішення про зміщення
Президента в такому випадку приймається більшістю не менш як дві
третини від фактичної кількості народних депутатів України,
повноваження яких визнані і не припинені достроково у
встановленому законом порядку. Верховна Рада України може призначити всеукраїнський
референдум з питання про дострокове припинення повноважень
Президента за ініціативою громадян України. При достроковому
припиненні повноважень Президента України за результатами
референдуму нові вибори проводяться відповідно до Закону "Про
вибори Президента України". (Із змінами, внесеними згідно з Законами N 1293-12 від 05.07.91,
N 2735-12 від 27.10.92)
Стаття 114-10. В разі смерті, дострокового припинення
повноважень Президента України або усунення його з посади у
випадках, передбачених статтею 114-9 Конституції України,
виконання обов'язків Президента на період до обрання і вступу на
посаду нового Президента за рішенням Верховної Ради України
покладається на Голову Верховної Ради України. В цих випадках
вибори нового Президента мають відбутися не пізніш як за 90 днів.
(Із змінами, внесеними згідно з Законом N 2113-12 від 14.02.92)

Г л а в а 13
Кабінет Міністрів України
Стаття 115. Кабінет Міністрів України (Уряд України) є
органом державної виконавчої влади України. (Із змінами, внесеними згідно з Законами N 1048-12 від 21.05.91,
N 2113-12 від 14.02.92)
Стаття 116. Кабінет Міністрів України утворюється у складі
Прем'єр-міністра України, Першого віце-Прем'єр-міністра,
віце-Прем'єр-міністрів України, міністрів України, Міністра
Кабінету Міністрів України, голів Служби безпеки України,
Правління Національного банку України, Фонду державного майна
України, Антимонопольного комітету України, Державного комітету у
справах охорони державного кордону України та Державного митного
комітету України. Президент може ввести до складу Кабінету Міністрів України й
інших керівників центральних органів державної виконавчої влади
України; у роботі Кабінету Міністрів України може брати участь з
правом вирішального голосу Голова Уряду Автономної Республіки
Крим. (Із змінами, внесеними згідно з Законами N 1048-12 від 21.05.91,
N 1213а-12 від 19.06.91, N 2113-12 від 14.02.92, N 2734-12 від
27.10.92, N 171/94-ВР від 21.09.94 ).

Стаття 117. Кабінет Міністрів України підпорядковується
Президенту України та є підзвітним і відповідальним перед
Верховною Радою України. Новоутворений Кабінет Міністрів України подає на розгляд
Президента України і Верховної Ради України програму наступної
діяльності на строк своїх повноважень. Верховна Рада України може виразити недовір'я
Прем'єр-міністру України, окремим членам Кабінету Міністрів
України або Кабінету Міністрів України в цілому, що тягне за собою
їх відставку. Відставка Кабінету Міністрів України не тягне за собою
відставку Голови Антимонопольного комітету України. (Із змінами, внесеними згідно з Законами N 8303-11 від 27.10.89,
N 1213а-12 від 19.06.91, N 1554-12 від 17.09.91, N 2113-12 від
14.02.92, N 24/95-ВР від 25.01.95 )
Стаття 118. Кабінет Міністрів України вирішує питання
державного управління на основі Конституції і законів України,
указів та розпоряджень Президента України. (Із змінами, внесеними згідно з Законами N 8303-11 від 27.10.89,
N 404-12 від 24.10.90, N 1213а-12 від 19.06.91, N 1293-12 від
05.07.91, N 2113-12 від 14.02.92)
Стаття 119. Кабінет Міністрів України у межах своїх
повноважень:
1) створює умови для забезпечення державного суверенітету і
економічної самостійності України;
2) розробляє державні програми соціально-економічного
розвитку України;
3) здійснює державне регулювання економічного і соціального
розвитку України;
4) забезпечує проведення фінансової політики України,
державної політики в галузі ціноутворення та оплати праці;
складання й виконання державного бюджету України; здійснення
загально-державних і міждержавних економічних програм; створення
загально-державних фондів розвитку, фондів для ліквідації
наслідків стихійного лиха та катастроф, проведення політики в
галузі охорони природи, екологічної безпеки і природокористування;
5) здійснює загальнодержавні програми економічного,
соціального і культурного розвитку;
6) вживає заходів щодо забезпечення національної безпеки і
обороноздатності України;
7) забезпечує здійснення зовнішньополітичної та
зовнішньоекономічної діяльності України, митної справи;
8) здійснює заходи щодо захисту інтересів України,
забезпечення законності, прав і свобод громадян, охорони власності
і громадського порядку, боротьби із злочинністю;
9) утворює у разі необхідності державні комітети України,
головні управління, державні інспекції та інші підвідомчі йому
органи;
10) координує діяльність виконавчих комітетів місцевих Рад
народних депутатів по виконанню державних програм. (Із змінами, внесеними згідно з Законами N 1213а-12 від 19.06.91,
N 1554-12 від 17.09.91, N 2113-12 від 14.02.92)
Стаття 120. Кабінет Міністрів України видає постанови ,
розпорядження, а у випадках, передбачених статтею 97-1 Конституції
України, декрети, організовує їх виконання. Декрети, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України є обов'язковими до виконання на території України.
(Із змінами, внесеними згідно з Законами N 8303-11 від 27.10.89,
N 404-12 від 24.10.90, N 1213а-12 від 19.06.91, N 1293-12
від 05.07.91, N 2113-12 від 14.02.92, N 2885-12 від 19.12.92)
Стаття 121. Кабінет Міністрів України має право скасовувати
акти міністерств України, інших підвідомчих йому органів. (Із змінами, внесеними згідно з Законами N 1554-12 від 17.09.91,
N 2113-12 від 14.02.92)
Стаття 122. Кабінет Міністрів України об'єднує і спрямовує
роботу міністерств України, інших підвідомчих йому органів. (Із змінами, внесеними згідно з Законами N 1554-12 від 17.09.91,
N 2113-12 від 14.02.92)
Міністерства та інші центральні органи державної виконавчої
влади України здійснюють керівництво дорученими сферами
управління, несуть відповідальність за їх розвиток; у межах своєї
компетенції видають акти, організують і контролюють їх виконання.
(Із змінами, внесеними згідно з Законами N 8303-11 від 27.10.89,
N 404-12 від 24.10.90, N 1213а-12 від 19.06.91, N 2113-12 від 14.02.92)
Стаття 123. Структура і компетенція Кабінету Міністрів
України визначаються Конституцією України, Законом про Кабінет
Міністрів України, іншими законами України. Порядок діяльності Кабінету Міністрів України та його
відносин з іншими державними органами визначається Законом про
Кабінет Міністрів України. (Із змінами, внесеними згідно з Законами N 1213а-12 від 19.06.91,
N 2113-12 від 14.02.92)

VI. МІСЦЕВІ ОРГАНИ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ І УПРАВЛІННЯ
В УКРАЇНІ
Г л а в а 14
Місцеві Ради народних депутатів
Стаття 124. Органами державної влади в областях, районах,
містах, районах у містах, селищах і селах України є обласні,
районні, міські, районні в містах, селищні, сільські Ради народних
депутатів.
Стаття 125. Місцеві Ради народних депутатів у межах своєї
компетенції вирішують усі питання місцевого значення, виходячи з
інтересів громадян, які проживають на їх території, та державних
інтересів, проводять у життя рішення вищестоящих органів державної
влади, координують діяльність нижчестоящих Рад народних депутатів,
забезпечують додержання законності і правопорядку, беруть участь в
обговоренні питань республіканського значення, вносять з цих
питань свої пропозиції. (Із змінами, внесеними згідно з Законом N 1213а-12 від 19.06.91)
Стаття 126. Місцеві Ради народних депутатів забезпечують
комплексний соціально-економічний розвиток на своїй території,
здійснюють керівництво підприємствами (об'єднаннями),
організаціями і установами, які є їх комунальною власністю. Відносини місцевих Рад народних депутатів з підприємствами
(об'єднаннями), організаціями і установами, які не належать до
комунальної власності, будуються на податковій і договірній основі
в інтересах задоволення потреб населення та соціально-економічного
розвитку території. (Із змінами, внесеними згідно з Законом N 1213а-12 від 19.06.91)
Стаття 127. Місцеві Ради народних депутатів приймають рішення
в межах своїх повноважень, наданих їм законодавством України. Рішення місцевих Рад є обов'язковими для виконання всіма
розташованими на території Ради підприємствами, установами й
організаціями, а також службовими особами і громадянами. (Із змінами, внесеними згідно з Законом N 1213а-12 від 19.06.91)
Стаття 128. Роботу обласних, районних, міських, районних у
містах селищних і сільських Рад народних депутатів організують
голови цих Рад, які одночасно є головами їх виконавчих комітетів. Сесії місцевих Рад народних депутатів скликаються головами
цих Рад в міру необхідності, але не менш як чотири рази на рік. Коло питань, які вирішуються виключно на пленарних засіданнях
Ради, встановлюється Законом "Про місцеві Ради народних депутатів
України та місцеве самоврядування". (Із змінами, внесеними згідно з Законами N 8303-11 від 27.10.89,
N 1213а-12 від 19.06.91)
Стаття 129 виключена згідно з Законом N 1213а-12 від 19.06.91
Стаття 130. Місцеві Ради народних депутатів обирають з числа
депутатів постійні комісії для попереднього розгляду та підготовки
питань, що належать до відання місцевих Рад, а також для
здійснення контролю за виконанням їх рішень. Призначення і обрання посадових осіб до складу виконавчих
комітетів місцевих Рад, інших створюваних ними органів, а також
керівників відділів і управлінь виконавчих комітетів Рад
провадиться при наявності висновку відповідних постійних комісій
Рад народних депутатів. Рекомендації постійних комісій місцевих Рад народних
депутатів підлягають обов'язковому розглядові відповідними
державними і громадськими органами, підприємствами (об'єднаннями),
установами і організаціями. Про результати розгляду і вжиті заходи
повинно бути повідомлено комісіям у встановлений ними строк.



вгору