Документ 994_016, поточна редакція — Приєднання від 07.09.2005, підстава - 2819-IV

                        Європейська угода 
щодо роботи екіпажів транспортних засобів,
які виконують міжнародні автомобільні
перевезення (ЄУТР)
Статус Угоди див. ( 994_a55 )
( Зі змінами, внесеними Поправкою 1,
що набула чинності 03.08.73 та
Поправкою 2 ( 994_066 ) від 24.04.92 )
( Про приєднання до Угоди див. Закон
N 2819-IV ( 2819-15 ) від 07.09.2005 )

Офіційний переклад
Договірні Сторони,
бажаючи сприяти розвитку й поліпшенню міжнародних
автомобільних перевезень пасажирів та вантажів,
переконані в необхідності підвищення безпеки дорожнього руху,
розроблення правил, які б регулювали певні умови прийняття на
роботу в галузі міжнародного автомобільного транспорту відповідно
до принципів Міжнародної організації праці, і спільного прийняття
певних заходів для забезпечення додержання таких правил,
домовилися про таке:
Стаття 1
Визначення
Для цілей цієї Угоди:
a) термін "транспортний засіб" означає будь-який автомобіль
або причіп; цей термін охоплює будь-яку комбінацію транспортних
засобів;
b) термін "автомобіль" означає будь-який самохідний
автотранспортний засіб, що зазвичай використовується для
автомобільних перевезень людей чи вантажів або для буксирування
дорогами транспортних засобів, що використовуються для перевезення
людей чи вантажів; цей термін не охоплює сільськогосподарські
трактори;
c) термін "причіп" означає будь-який транспортний засіб,
призначений для буксирування автомобілем; цей термін охоплює також
напівпричепи;
d) термін "напівпричіп" означає будь-який причіп, призначений
для з'єднання з автомобілем таким чином, щоб його частина
обпиралась на автомобіль і останній ніс на собі значну частину
ваги напівпричепа та ваги його вантажу;
e) термін "комбінація транспортних засобів" означає з'єднані
транспортні засоби, які переміщуються дорогами як одне ціле;
f) термін "дозволена максимальна вага" означає максимальну
вагу транспортного засобу з вантажем чи пасажирами, що оголошена
допустимою компетентними органами держави, в якій зареєстровано
транспортний засіб;
g) термін "автомобільні перевезення" означає будь-яке
переміщення дорогами, що відкриті для загального користування,
навантаженого чи не навантаженого, з пасажирами чи без,
транспортного засобу, який використовується для перевезення
пасажирів або вантажів;
h) термін "міжнародні автомобільні перевезення" означає
автомобільні перевезення з перетином принаймні одного кордону;
i) термін "регулярні сполучення" означає сполучення, що
передбачають перевезення пасажирів із визначеними інтервалами й за
визначеними маршрутами, з посадкою й висадкою пасажирів на
заздалегідь визначених зупинках.
У правилах, що регулюють експлуатацію сполучень, або
документах, що їх замінюють, затверджених компетентними органами
Договірних Сторін й опублікованих перевізником до введення в дію,
визначаються умови перевезення, зокрема частота сполучення,
розклади, тарифи, й обов'язок прийняття пасажирів для перевезення,
якщо ці умови не визначені в законі чи постанові.
Сполучення, які передбачають перевезення визначених категорій
пасажирів, за винятком інших пасажирів, якщо такі сполучення
експлуатуються відповідно до умов, визначених у першому підпункті
цього визначення, вважаються регулярними сполученнями, незалежно
від того, хто є організатором перевезень. Такі сполучення, зокрема
ті, що передбачають перевезення робітників до місця роботи або
учнів до школи і назад, далі називаються спеціальні регулярні
сполучення.
j) термін "водій" означає будь-яку особу, незалежно від того,
працює вона за наймом чи ні, яка керує транспортним засобом навіть
протягом короткого періоду або яка перевозиться транспортним
засобом для того, щоб вона могла ним керувати в разі необхідності;
k) термін "член екіпажу" означає водія чи будь-яку з
наведених нижче осіб, незалежно від того, працюють вони за наймом
чи ні:
i) помічника водія, тобто будь-яку особу, яка супроводжує
водія для надання йому допомоги під час виконання певних маневрів
і яка зазвичай бере фактичну участь у транспортних операціях, хоча
й не є водієм у значенні пункту "j" цієї статті;
ii) кондуктора, тобто будь-яку особу, яка супроводжує
водія транспортного засобу, яка бере участь у перевезенні
пасажирів і яка відповідає зокрема за видачу або перевірку квитків
чи інших документів, що дають право пасажирам на проїзд у цьому
транспортному засобі;
l) термін "тиждень" означає період з 00.00 годин у понеділок
до 24.00 у неділю;
m) термін "відпочинок" означає будь-який безперервний період
тривалістю принаймні одна година, протягом якого водій може вільно
розпоряджатися своїм часом.
Стаття 2
Сфера застосування
1. Ця Угода застосовується на території кожної Договірної
Сторони до всіх міжнародних автомобільних перевезень, що
виконуються будь-яким транспортним засобом, зареєстрованим на
території зазначеної вище Договірної Сторони або на території
будь-якої іншої Договірної Сторони.
2. Однак,
a) якщо під час міжнародного автомобільного перевезення один
чи більше членів екіпажу не залишають державної території, у межах
якої вони зазвичай займаються своєю професійною діяльністю,
Договірна Сторона, у віданні якої знаходиться ця територія, може
не застосовувати до нього чи до них положення цієї Угоди;
b) якщо Договірні Сторони, територія яких використовується,
не домовляться про інше, ця Угода не застосовується до міжнародних
автомобільних перевезень, що виконуються:
1) транспортними засобами, які використовуються для
перевезення вантажів, якщо дозволена максимальна вага
транспортного засобу, у тому числі будь-якого причепа або
напівпричепа, не перевищує 3,5 тонни;
2) транспортними засобами, які використовуються для
перевезення пасажирів і які завдяки своїй конструкції та
обладнанню придатні для перевезення не більше дев'яти осіб, у тому
числі водія, і призначені для цих цілей;
3) транспортними засобами, які використовуються для
перевезення пасажирів регулярними сполученнями, якщо маршрут, що
охоплюється зазначеним вище сполученням, не перевищує 50
кілометрів;
4) транспортними засобами, дозволена максимальна швидкість
яких не перевищує 30 кілометрів за годину;
5) транспортними засобами, які використовуються збройними
силами, органами цивільної оборони, пожежної служби та силами,
відповідальними за підтримання суспільного порядку, або під їхнім
контролем;
6) транспортними засобами, які використовуються службами
каналізації, захисту від повені, водо-, газо- й електропостачання,
для технічного обслуговування та ремонту доріг, прибирання та
видалення сміття, службами телеграфного й телефонного зв'язку, для
перевезення пошти, службами радіо- й телемовлення, для виявлення
радіо- або телепередавачів чи приймачів;
7) транспортними засобами, які використовуються під час
надзвичайних ситуацій або рятувальних операцій;
8) спеціальними транспортними засобами, які
використовуються для медичних цілей;
9) транспортними засобами, які перевозять обладнання для
цирків чи ярмарок з атракціонами;
10) спеціальними транспортними засобами технічної
допомоги;
11) транспортними засобами, які проходять дорожні
випробування для вдосконалення техніки, ремонту чи обслуговування,
та новими чи модернізованими транспортними засобами, які ще не
були введені в експлуатацію;
12) транспортними засобами, які використовуються для
некомерційних перевезень вантажів для особистих потреб;
13) Транспортними засобами, які використовуються для
збирання молока на фермах та повернення на ферми молочної тари або
молочних продуктів, які призначаються для годування тварин.
Стаття 3
Застосування деяких положень Угоди до автомобільних
перевезень, що виконуються транспортними засобами,
зареєстрованими на території держав,
які не є Договірними Сторонами
1. Кожна Договірна Сторона застосовує на своїй території до
міжнародних автомобільних перевезень, що виконуються будь-яким
транспортним засобом, зареєстрованим на території держави, що не є
Договірною Стороною цієї Угоди, положення не менш суворі, ніж ті,
що встановлені в статтях 5, 6, 7, 8, 9 та 10 цієї Угоди.
2. У випадку, коли транспортний засіб зареєстровано в
державі, яка не є Договірною Стороною цієї Угоди, кожна Договірна
Сторона може замість контрольного пристрою, що відповідає
специфікаціям, наведеним у додатку до цієї Угоди, обмежитися
вимогою надання щоденних бланків для записів, заповнених вручну
водієм.
Стаття 4
Загальні принципи
Кожна Договірна Сторона може застосовувати вищі мінімальні
або нижчі максимальні вимоги, ніж ті, що встановлені в статтях 5 -
8 включно. Однак положення цієї Угоди продовжують застосовуватись
до водіїв, які виконують міжнародні автомобільні перевезення на
транспортних засобах, зареєстрованих в іншій Договірній Стороні
або державі, яка не є Договірною Стороною.
Стаття 5
Члени екіпажу
1. Мінімальний вік водіїв, які виконують перевезення
вантажів, повинен бути таким:
a) для транспортних засобів, у тому числі, залежно від
обставин, причепів або напівпричепів, дозволена максимальна вага
яких не перевищує 7,5 тонни - 18 років;
b) для інших транспортних засобів:
- 21 рік, або
- 18 років за умови, що відповідна особа має посвідчення
про професійну освіту, яке визнане однією з Договірних Сторін і
яке підтверджує закінчення нею курсів підготовки водіїв
транспортних засобів, призначених для автомобільних перевезень
вантажів. Договірні Сторони інформують одна одну про переважаючі
мінімальні національні рівні підготовки та інші відповідні умови
щодо водіїв, які виконують міжнародні перевезення вантажів
відповідно до цієї Угоди.
2. Будь-який водій, який виконує перевезення пасажирів
повинен досягти 21 рік.
Будь-який водій, який виконує перевезення пасажирів
маршрутами радіусом більш ніж 50 кілометрів від звичайного місця
приписки транспортного засобу, повинен також відповідати одній з
таких вимог:
a) він повинен мати досвід роботи принаймні один рік водієм
транспортних засобів, дозволена максимальна маса яких перевищує
3,5 тонни, у галузі перевезень вантажів;
b) він повинен мати досвід роботи принаймні один рік водієм
транспортних засобів, які використовуються для перевезення
пасажирів маршрутами радіусом 50 кілометрів від звичайного місця
приписки транспортного засобу або інших видів пасажирських
перевезень, які не підпадають під дію цієї Угоди, за умови, що
компетентний орган вважає, що він таким чином здобув необхідний
досвід;
c) він повинен мати посвідчення про професійну освіту, яке
визнається однією з Договірних Сторін і яке підтверджує, що він
закінчив курси підготовки водіїв транспортних засобів, призначених
для автомобільних перевезень пасажирів.
Стаття 6
Періоди керування
1. Період керування між двома будь-якими періодами щоденного
відпочинку або між щоденним періодом відпочинку й щотижневим
періодом відпочинку, який далі називається щоденний період
керування, не повинен перевищувати дев'ять годин. Він може бути
збільшений двічі протягом будь-якого одного тижня до десяти годин.
Максимум після шести щоденних періодів керування водій
повинен отримати щотижневий період відпочинку, як визначено в
пункті 3 статті 8.
Щотижневий період відпочинку може бути відкладений до кінця
шостого дня, якщо загальний період керування протягом шести днів
не перевищує максимального часу, який відповідає шести щоденним
періодам керування транспортним засобом.
У випадку міжнародних перевезень пасажирів, інших, ніж
перевезення регулярними сполученнями, терміни "шести" й "шостого"
в другому та третьому підпунктах замінюються відповідно термінами
"дванадцяти" й "дванадцятого".
2. Загальний період керування протягом будь-яких двох тижнів
не повинен перевищувати дев'яносто годин.
Стаття 7
Перерви
1. Після керування протягом чотирьох з половиною годин водій
повинен зробити перерву принаймні на сорок п'ять хвилин, якщо він
не розпочинає період відпочинку.
2. Ця перерва може бути замінена перервами принаймні по
п'ятнадцять хвилин кожна, розподіленими на період керування або
відразу після цього періоду таким чином, щоб це відповідало
положенням пункту 1.
3. Протягом цих перерв водій не може виконувати ніякої іншої
роботи. Для цілей цієї статті час чекання і час, не використаний
для керування й проведений в транспортному засобі, який рухається,
знаходиться на поромі або на потязі, не вважається іншою роботою.
4. Перерви, яких дотримуються відповідно до цієї статті, не
можуть вважатися щоденними періодами відпочинку.
Стаття 8
Періоди відпочинку
1. Протягом кожних двадцяти чотирьох годин водій повинен мати
період щоденного відпочинку тривалістю принаймні одинадцять
послідовних годин, який може бути скорочений мінімум до дев'яти
послідовних годин відпочинку не більше трьох разів протягом
будь-якого одного тижня за умови, що до кінця наступного тижня, як
компенсація, водію буде надано відпочинок еквівалентної
тривалості.
У ті дні, коли тривалість відпочинку не скорочується
відповідно до першого підпункту, він може бути розбитий на два або
три окремих періоди протягом двадцяти чотирьох годин, один з яких
повинен бути принаймні вісім послідовних годин. У цьому випадку
мінімальна тривалість відпочинку збільшується до дванадцяти годин.
2. Якщо протягом кожних тридцяти годин транспортним засобом
керують принаймні два водія, кожний водій повинен мати період
відпочинку тривалістю не менше восьми послідовних годин.
3. Протягом кожного тижня один з періодів відпочинку, які
згадані в пунктах 1 і 2, повинен становити разом з щотижневим
відпочинком загалом сорок п'ять послідовних годин. Цей період
відпочинку може бути скорочений мінімум до тридцяти шести
послідовних годин, якщо він використовується у звичайному місці
приписки транспортного засобу, або мінімум до двадцяти чотирьох
послідовних годин, якщо він використовується в будь-якому іншому
місці. Кожне скорочення тривалості відпочинку повинно бути
компенсоване еквівалентним часом відпочинку, якщо він
використовується повністю до кінця третього тижня, який настає
після згаданого тижня.
4. Щотижневий період відпочинку, який розпочинається протягом
одного тижня й продовжується протягом наступного, може бути
приєднаний до будь-якого з цих тижнів.
5. У випадку пасажирських перевезень, до яких застосовується
четвертий підпункт пункту 1 статті 6, щотижневий період відпочинку
може бути перенесений на той тиждень, що настає за тижнем, за який
потрібно дати цей відпочинок, і доданий до тижневого періоду
відпочинку такого другого тижня.
6. Будь-який відпочинок, що використовується як компенсація
за скорочення щоденного й/або щотижневого періодів відпочинку,
повинен бути приєднаний до іншого періоду відпочинку тривалістю
принаймні вісім годин і надається на прохання заінтересованої
особи в місці стоянки транспортного засобу чи приписки водія.
7. Щоденний період відпочинку може використовуватися на
транспортному засобі, якщо в ньому є спальне місце і цей
транспортний засіб знаходиться на стоянці.
8. Незважаючи на положення пункту 1 вище, у випадку, коли
водій, який виконує перевезення вантажів або пасажирів,
супроводжує транспортний засіб, який перевозиться на поромі або
залізницею, щоденний період відпочинку може перериватися не більше
одного разу, якщо виконуються такі вимоги:
- та частина щоденного відпочинку, яка використовується на
суші, повинна використовуватись до або після тої частини щоденного
періоду відпочинку, яка проводиться на борту порома або потяга;
- період між двома частинами періоду щоденного відпочинку
повинен бути якомога коротший і в жодному разі не може
перевищувати однієї години до завантаження або після
розвантаження, причому митні формальності повинні бути включені до
процедури завантаження або розвантаження;
- протягом обох частин періоду відпочинку водій повинен мати
доступ до спального місця.
Щоденний період відпочинку, перерваний таким чином, повинен
бути збільшений на дві години.
Стаття 9
Винятки
За умови, що при цьому не ставиться під загрозу безпека
дорожнього руху, і для того, щоб мати можливість досягнення
відповідної зупинки, водій може відступати від положень цієї Угоди
настільки, наскільки це необхідно для забезпечення безпеки осіб,
транспортного засобу або його вантажу. Водій зазначає характер і
причину його відступу від цих положень у бланку для записів
контрольного пристрою або в своїй відомості нарядів.
Стаття 10
Контрольний пристрій
1. Договірні Сторони приписують встановлення й використання
на транспортних засобах, зареєстрованих на їхній території,
контрольних пристроїв відповідно до таких вимог:
a) Контрольний пристрій повинен відповідати, у тому, що
стосується його конструкції, встановлення, використання та
випробування, вимогам цієї Угоди та додатка до неї, який становить
невід'ємну частину цієї Угоди. Контрольний пристрій, який
відповідає, у тому, що стосується конструкції, встановлення,
використання та випробування, постанові Ради (ЄEC) N 3821/85 від
20 грудня 1985 року, вважається таким, що відповідає вимогам цієї
статті.
b) Якщо нормальне й відповідне використання контрольного
пристрою, встановленого на транспортному засобі, неможливе, то
кожний член екіпажу від руки, використовуючи відповідні графічні
позначки, вносить в бланк для записів дані, які відповідають його
професійній діяльності й періодам відпочинку.
c) Якщо члени екіпажу, знаходячись поза транспортним засобом,
не можуть використати цей пристрій, вони від руки вносять у бланк
для записів, використовуючи відповідні графічні позначки, різні
періоди часу, які відповідають їхній професійній діяльності поза
транспортним засобом.
d) Необхідно, щоб члени екіпажу постійно мали при собі й
могли надати для інспекції бланки для записів за поточний тиждень
та за останній день попереднього тижня, протягом якого вони
керували транспортним засобом.
e) Члени екіпажу повинні забезпечувати належне вмикання й
експлуатування контрольного пристрою, а у випадках його виходу зі
строю повинні якомога швидше забезпечити його ремонт.
2. Роботодавець видає водіям достатню кількість бланків для
записів, враховуючи при цьому, що ці бланки мають персональний
характер, тривалість періоду, протягом якого їх можна
використовувати, і можливий обов'язок заміни бланків у разі, якщо
вони були пошкоджені або вилучені особою, уповноваженою
здійснювати контроль. Роботодавець видає водіям бланки тільки
затвердженого зразка, які підходять для використання на
обладнанні, встановленому на транспортному засобі.
3. Підприємства повинні належним чином зберігати бланки для
записів, заповнені як передбачено відповідно до підпунктів "b",
"c" та "d" пункту 1 цієї статті, протягом принаймні дванадцяти
місяців від останнього запису й надавати їх на вимогу контролюючих
органів.
Стаття 11
Контроль, який здійснює підприємство
1. Підприємство організовує автомобільні перевезення таким
чином, щоб члени екіпажу могли дотримуватися положень цієї Угоди.
2. Воно здійснює постійний контроль періодів керування, годин
іншої роботи й періодів відпочинку, використовуючи всі документи,
що знаходяться в його розпорядженні, наприклад особові контрольні
книжки. У разі виявлення будь-якого порушення цієї Угоди воно
вживає негайних заходів для його усунення й недопущення його
повторення, наприклад шляхом зміни графіків роботи й маршрутів.
3. Виплати водіям, які працюють за наймом, навіть якщо вони
здійснюються у вигляді премій чи надбавок до заробітної плати,
пов'язані з пройденою відстанню й/або об'ємом перевезених
вантажів, забороняються, якщо ці виплати ставлять під загрозу
безпеку дорожнього руху.
Стаття 12
Заходи щодо забезпечення застосування Угоди
1. Кожна Договірна Сторона приймає всі необхідні заходи для
забезпечення дотримання положень цієї Угоди, зокрема за допомогою
відповідного рівня перевірок на дорогах і в приміщеннях
підприємств. Компетентні адміністрації Договірних Сторін
інформують одна одну про загальні заходи, прийняті з цією метою.
2. Договірні Сторони надають одна одній допомогу в
застосуванні цієї Угоди й контролі за її дотриманням.
3. У межах цієї взаємної допомоги компетентні органи
Договірних Сторін постійно направляють одна одній всю наявну
інформацію щодо:
- порушень цієї Угоди, скоєних нерезидентами, та будь-яких
покарань, призначених за такі порушення;
- покарань, призначених Договірними Сторонами стосовно своїх
резидентів за такі порушення, які скоєні на території інших
Договірних Сторін.
У випадку серйозних порушень така інформація повинна містити
призначене покарання.
4. Якщо результати перевірки на дорозі водія транспортного
засобу, зареєстрованого на території іншої Договірної Сторони,
дають підстави вважати, що були скоєні порушення, які не можуть
бути виявлені під час перевірки через недостатність необхідної
інформації, компетентні органи заінтересованої Договірної Сторони
надають один одному допомогу в з'ясуванні ситуації. У випадках,
коли з цією метою компетентна Договірна Сторона проводить
перевірку в приміщеннях підприємства, результати цієї перевірки
доводяться до відома іншої заінтересованої Сторони.
Стаття 13
Перехідні положення
Положення нової статті 10 "Контрольний пристрій" стають
обов'язковими для держав - Договірних Сторін цієї Угоди після 24
квітня 1995 року. До цієї дати продовжують застосовуватися
положення старої статті 12 "Особова контрольна книжка" й старої
статті 12 bis "Контрольний пристрій".
Стаття 14
Заключні положення
1. Ця Угода відкрита для підписання до 31 березня 1971 року й
після цього - для приєднання державами - членами Європейської
економічної комісії й державами, які допущені до участі в роботі
Комісії з консультативним статусом відповідно до пункту 8
положення про повноваження Комісії.
2. Ця Угода підлягає ратифікації.
3. Ратифікаційні грамоти або документи про приєднання
здаються на зберігання Генеральному секретареві Організації
Об'єднаних Націй.
4. Ця Угода набуває чинності на сто вісімдесятий день після
здачі на зберігання восьмої ратифікаційної грамоти або документа
про приєднання.
5. Стосовно кожної держави, яка ратифікує цю Угоду або
приєднується до неї після здачі на зберігання восьмої
ратифікаційної грамоти або документа про приєднання, як зазначено
в пункті 4 цієї статті, ця Угода набуває чинності після закінчення
ста вісімдесяти днів після здачі на зберігання цією державою своєї
ратифікаційної грамоти або документа про приєднання.
Стаття 15
1. Будь-яка Договірна Сторона може денонсувати цю Угоду
шляхом направлення повідомлення на адресу Генерального секретаря
Організації Об'єднаних Націй.
2. Денонсація набуває чинності після закінчення шести місяців
від дня одержання Генеральним секретарем цього повідомлення.
Стаття 16
Ця Угода втрачає чинність, якщо після набуття нею чинності
кількість Договірних Сторін становить протягом якого-небудь
періоду послідовних дванадцяти місяців менше трьох.
Стаття 17
1. Будь-яка держава може під час підписання цієї Угоди або
під час здачі на зберігання своєї ратифікаційної грамоти або
документа про приєднання чи будь-коли після цього заявити шляхом
направлення повідомлення на адресу Генерального секретаря
Організації Об'єднаних Націй, що дія цієї Угоди поширюється на всі
або будь-яку з територій, за зовнішні відносини якої вона
відповідає. Ця Угода застосовується до території або територій,
зазначених у повідомленні, починаючи зі ста вісімдесятого дня
після одержання Генеральним секретарем зазначеного повідомлення,
або, якщо в цей день ця Угода ще не набуде чинності, від дня
набуття нею чинності.
2. Будь-яка держава, яка зробила відповідно до попереднього
пункту цієї статті заяву про поширення застосування цієї Угоди на
території, за зовнішні відносини якої вона відповідає, може
відповідно до статті 15 цієї Угоди окремо денонсувати цю Угоду
стосовно цієї території.
Стаття 18
1. Будь-який спір між двома чи більше Договірними Сторонами
стосовно тлумачення або застосування цієї Угоди вирішується,
наскільки це є можливим, шляхом переговорів між ними.
2. Будь-який спір, який не вирішено шляхом переговорів,
передається в арбітраж на прохання однієї із заінтересованих
Договірних Сторін, які є учасницями спору, і передається
відповідно одному чи більше арбітрам, вибраним за згодою Сторін,
які є учасницями спору. Якщо протягом трьох місяців від дня
прохання про арбітраж Сторони, які є учасницями спору, не дійдуть
згоди стосовно вибору арбітра чи арбітрів, будь-яка із цих Сторін
може звернутися до Генерального секретаря Організації Об'єднаних
Націй із проханням призначити єдиного арбітра, якому спір
передається для вирішення.
3. Рішення арбітра чи арбітрів, призначених відповідно до
попереднього пункту, є обов'язковим для Договірних Сторін, які є
учасницями спору.
Стаття 19
1. Будь-яка держава може під час підписання або ратифікації
цієї Угоди чи приєднання до неї заявити, що вона не вважає для
себе обов'язковими пункти 2 і 3 статті 18 цієї Угоди. Для інших
Договірних Сторін не будуть обов'язковими згадані пункти стосовно
будь-якої Договірної Сторони, яка зробила таке застереження.
2. Якщо під час здачі своєї ратифікаційної грамоти або
документа про приєднання будь-яка держава зробить застереження,
інше, ніж те, що передбачене в пункті 1 цієї статті, Генеральний
секретар Організації Об'єднаних Націй повідомляє про застереження
державам, які вже здали на зберігання свої ратифікаційні грамоти
або документи про приєднання й не денонсували згодом цю Угоду.
Застереження вважається прийнятим, якщо протягом шести місяців
після такого повідомлення жодна із зазначених держав не висловить
своє заперечення проти прийняття застереження. У супротивному
випадку застереження не буде прийнятим, і якщо держава, що зробила
застереження не відкличе його, то ратифікаційна грамота або
документ про приєднання цієї держави не набуде чинності. Для цілей
застосування цього пункту не беруться до уваги заперечення держав,
приєднання або ратифікація яких в силу цього пункту не набуде
чинності у зв'язку із застереженнями, зробленими ними.
3. Будь-яка Договірна Сторона, застереження якої було
прийняте в Протоколі про підписання цієї Угоди, або яка зробила
застереження відповідно до пункту 1 цієї статті, або зробила
застереження, яке було прийняте відповідно до пункту 2 цієї
статті, може будь-коли відкликати таке застереження шляхом
направлення повідомлення на адресу Генерального секретаря.
Стаття 20
1. Після трьохрічної дії цієї Угоди будь-яка Договірна
Сторона може шляхом направлення повідомлення на адресу
Генерального секретаря Організації Об'єднаних Націй звернутися з
проханням про скликання конференції для цілей перегляду цієї
Угоди. Генеральний секретар повідомляє про це прохання всім
Договірним Сторонам і скликає конференцію для перегляду Угоди,
якщо протягом чотирьохмісячного періоду з дати отримання
повідомлення Генерального секретаря принаймні одна третина
Договірних Сторін повідомить йому про свою згоду на прохання щодо
скликання такої конференції.
2. Якщо конференція скликається відповідно до попереднього
пункту, Генеральний секретар повідомляє про це всім Договірним
Сторонам, звертається до них із проханням подати йому протягом
трьохмісячного строку пропозиції, розгляд яких на конференції був
би для них бажаним. Принаймні за три місяці до відкриття
конференції Генеральний секретар надсилає всім Договірним Сторонам
попередній порядок денний конференції разом з текстом таких
пропозицій.
3. Генеральний секретар запрошує на будь-яку конференцію,
скликану згідно з цією статтею, усі держави, зазначені в пункті 1
статті 14 цієї Угоди.
Стаття 21
1. Будь-яка Договірна Сторона може запропонувати одну чи
більше змін до цієї Угоди. Текст будь-якої запропонованої зміни
направляється Генеральному секретареві Організації Об'єднаних
Націй, який надсилає її всім Договірним Сторонам, а також
повідомляє про неї іншим державам, зазначеним у пункті 1 статті 14
цієї Угоди.
2. Протягом шести місяців від дня надіслання Генеральним
секретарем запропонованої зміни будь-яка Договірна Сторона може
повідомити Генеральному секретареві:
a) що вона має заперечення проти запропонованої зміни; або
b) що, незважаючи на її намір прийняти зміну, в її державі
поки що не виконані умови, необхідні для такого прийняття.
3. Якщо Договірна Сторона направляє Генеральному секретареві
повідомлення, передбачене в пункті 2 "b" цієї статті, вона може,
доки вона не повідомить Генеральному секретареві про своє
прийняття запропонованої зміни, надіслати заперечення проти
запропонованої зміни протягом дев'яти місяців після закінчення
шестимісячного строку, передбаченого для її повідомлення.
4. Якщо заперечення проти запропонованої зміни було зроблене
відповідно до умов пунктів 2 і 3 цієї статті, зміна вважається не
прийнятою й не є чинною.
5. Якщо проти запропонованої зміни не було зроблено жодних
заперечень відповідно до пунктів 2 і 3 цієї статті, зміна
вважається прийнятою з дати, зазначеної нижче:
a) якщо жодна з Договірних Сторін не надіслала повідомлення
Генеральному секретареві відповідно до пункту 2 "b" цієї статті -
після закінчення шестимісячного строку, зазначеного в пункті 2
цієї статті;
b) якщо яка-небудь з Договірних Сторін надіслала повідомлення
Генеральному секретареві відповідно до пункту 2 "b" цієї статті -
у найближчу з двох таких дат:
- дати, до якої всі Договірні Сторони, що надіслали такі
повідомлення, повідомили Генеральному секретареві про прийняття
ними пропозиції, за умови, що, якщо про всі прийняття повідомлено
до закінчення шестимісячного строку, зазначеного в пункті 2 цієї
статті, цією датою вважатиметься дата закінчення згаданого
шестимісячного строку;
- дати закінчення дев'ятимісячного строку, зазначеного в
пункті 3 цієї статті.
6. Будь-яка зміна, що вважається прийнятою, набуває чинності
через три місяці після дати, коли вона вважалась прийнятою.
7. Генеральний секретар повідомляє якомога швидше всім
Договірним Сторонам про те, чи було зроблено заперечення проти
запропонованої зміни відповідно до пункту 2 "a" цієї статті й чи
отримав він від однієї чи більше Договірних Сторін повідомлення
відповідно до пункту 2 "b" цієї статті. Якщо він отримав таке
повідомлення від однієї чи більше Договірних Сторін, він пізніше
повідомляє всім Договірним Сторонам про те, чи зробили Договірна
Сторона або Сторони, які направили йому таке повідомлення,
заперечення проти запропонованої зміни, чи прийняли її.
8. Незалежно від процедури внесення змін, передбаченої в
пунктах 1-6 цієї статті, додаток до цієї Угоди може бути змінений
за домовленістю між компетентними адміністраціями всіх Договірних
Сторін; якщо компетентна адміністрація однієї з Договірних Сторін
заявить, що згідно з її національним законодавством її згода
залежить від одержання спеціального дозволу для цієї мети або від
схвалення законодавчого органу, згода компетентної адміністрації
заінтересованої Договірної Сторони на внесення змін до додатка,
вважатиметься даною лише тоді, коли зазначена компетентна
адміністрація повідомить Генеральному секретареві, що отримано
необхідні дозвіл або схвалення. У домовленості між компетентними
адміністраціями буде встановлена дата набуття чинності зміненим
додатком і може бути передбачено, що протягом перехідного періоду
старий додаток повністю або частково залишається дійсним одночасно
з новим додатком.
Стаття 22
1. До додатків 1 і 2 до додатка до цієї Угоди можуть
вноситися зміни відповідно до процедури, яка визначена в цій
статті.
2. На прохання будь-якої Договірної Сторони будь-які
запропоновані зміни до додатків 1 і 2 до додатка до цієї Угоди
розглядаються Основною робочою групою з автомобільного транспорту
Європейської економічної комісії.
3. Якщо вона прийнята більшістю членів, які присутні й беруть
участь у голосуванні, і якщо ця більшість охоплює більшість
Договірних Сторін, які присутні й беруть участь у голосуванні,
зміна направляється Генеральним секретарем компетентним
адміністраціям всіх Договірних Сторін для прийняття.
4. Зміна приймається, якщо протягом шестимісячного строку з
дня повідомлення менше ніж одна третина компетентних адміністрацій
Договірних Сторін повідомляє Генеральному секретареві про своє
заперечення проти зміни.
5. Генеральний секретар повідомляє всім Договірним Сторонам
про будь-яку прийняту зміну. Ця зміна набуває чинності через три
місяці після дати такого повідомлення.
Стаття 23
Крім повідомлень, зазначених у статтях 20 і 21 цієї Угоди,
Генеральний секретар Організації Об'єднаних Націй повідомляє
державам, зазначеним у пункті 1 статті 14 цієї Угоди, про:
a) ратифікації або приєднання відповідно до статті 14 цієї
Угоди;
b) дати набуття чинності цією Угодою відповідно до статті 14
цієї Угоди;
c) денонсації відповідно до статті 15 цієї Угоди;
d) припинення дії цієї Угоди відповідно до статті 16 цієї
Угоди;
e) повідомлення, одержані відповідно до статті 17 цієї Угоди;
f) заяви й повідомлення, одержані відповідно до статті 19
цієї Угоди;
g) набуття чинності будь-якою зміною відповідно до статті 21
цієї Угоди.
Стаття 24
Протокол про підписання цієї Угоди має такі самі чинність і
термін дії, що і ця Угода, невід'ємною частиною якої він
вважається.
Стаття 25
Після 31 березня 1971 року оригінал цієї Угоди здається на
зберігання Генеральному секретареві Організації Об'єднаних Націй,
який надсилає належним чином засвідчені копії кожній із держав,
зазначених у пункті 1 статті 14 цієї Угоди.
Додаток - Контрольний пристрій
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
I. ОФІЦІЙНЕ ЗАТВЕРДЖЕННЯ ТИПУ
Стаття 1
Заяви для офіційного затвердження типу контрольного пристрою
або зразка бланка для записів з доданими до них відповідними
специфікаціями подаються виробником або його агентом одній з
Договірних Сторін. Заяви стосовно якого-небудь одного типу
контрольного пристрою або якого-небудь одного зразка бланка для
записів не можуть подаватися більше ніж одній Договірній Стороні.
Стаття 2
Договірна Сторона надає офіційне затвердження будь-якого типу
контрольного пристрою або будь-якого зразка бланка для записів,
які відповідають вимогам, встановленим у додатку 1 до цього
додатка, за умови, що ця Договірна Сторона може перевірити, чи
відповідають виробничі моделі офіційно затвердженому прототипу.
Будь-які зміни або доповнення до офіційно затвердженої моделі
повинні отримувати додаткове офіційне затвердження типу Договірної
Сторони, яка надала початкове офіційне затвердження типу.
Стаття 3
Договірні Сторони видають особі, яка подала заяву, знак
офіційного затвердження, який відповідає зразку, наведеному в
додатку 2, для кожного типу контрольного пристрою або зразка
бланка для записів, які вони офіційно затвердили відповідно до
статті 2.
Стаття 4
Компетентні органи Договірної Сторони, якій подано заяву для
офіційного затвердження типу, повинні щодо кожного типу
контрольного пристрою чи зразка бланка для записів, які вони
офіційно затверджують або відмовляються затвердити, направити
протягом одного місяця органам інших Договірних Сторін копію
свідоцтва офіційного затвердження з доданими до нього копіями
відповідних специфікацій або, у відповідному випадку, повідомити
цим органам про відмову в офіційному затвердженні; у разі відмови
вони повідомляють причини свого рішення.
Стаття 5
1. Якщо Договірна Сторона, яка надала офіційне затвердження
типу, як передбачено в статті 2, виявить, що певний контрольний
пристрій або бланки для записів з нанесеним на них знаком
офіційного затвердження, який вона видала, не відповідають
прототипу, офіційно затвердженому нею, вона вживає необхідних
заходів для забезпечення того, щоб виробничі моделі відповідали
офіційно затвердженому прототипу. У разі необхідності вжиті заходи
можуть включати відкликання офіційного затвердження типу.
2. Договірна Сторона, яка надала офіційне затвердження типу,
відкликає таке офіційне затвердження, якщо контрольний пристрій
або бланк для записів, які були офіційно затверджені, не
відповідають положенням цього додатка або додатків до нього, або
якщо в процесі експлуатації з'ясовується, що він має який-небудь
загальний дефект, який робить його непридатним для тої цілі, для
якої він призначався.
3. Якщо Договірній Стороні, яка надала офіційне затвердження
типу, інша Договірна Сторона повідомляє про який-небудь з
випадків, згаданих у пунктах 1 і 2, вона після консультації з
останньою Договірною Стороною також вживає заходів, які викладені
в цих пунктах, відповідно до пункту 5.
4. Договірна Сторона, яка виявляє виникнення одного з
випадків, згаданих у пункті 2, може заборонити до наступного
повідомлення продаж або введення в експлуатацію контрольного
пристрою чи бланків для записів. Те саме стосується у випадках,
які зазначені в пункті 1, контрольного пристрою чи бланків для
записів, які були звільнені від початкової перевірки, якщо
виробник після відповідного попередження не вживає заходів щодо
приведення пристрою у відповідність з офіційно затвердженим типом
або з вимогами цього додатка.
У будь-якому випадку компетентні органи Договірних Сторін
повідомляють одна одній протягом одного місяця про будь-яке
відкликання офіційного затвердження типу або про будь-які інші
заходи, вжиті відповідно до пунктів 1, 2 та 3, і наводять причини
таких дій.
5. Якщо Договірна Сторона, яка надала офіційне затвердження
типу, заперечує існування будь-якого з випадків, які визначені в
пунктах 1 або 2 і їй повідомлені, заінтересовані Договірні Сторони
докладають зусиль для врегулювання спору.
Стаття 6
1. Подавець заяви для офіційного затвердження зразка бланка
для записів зазначає у своїй заяві тип або типи контрольного
пристрою, на яких призначено використання згаданого бланка, і
надає відповідне обладнання такого типу або таких типів для цілей
випробування бланка.
2. Компетентні органи кожної Договірної Сторони зазначають у
свідоцтві офіційного затвердження зразка бланка для записів тип
або типи контрольного пристрою, на якому або на яких цей зразок
бланка може використовуватись.
Стаття 7
Договірні Сторони не можуть відмовляти в реєстрації
будь-якого транспортного засобу, який обладнано контрольним
пристроєм, або забороняти введення в експлуатацію чи використання
такого транспортного засобу з будь-яких причин, пов'язаних з тим,
що цей транспортний засіб обладнано таким пристроєм, якщо на нього
нанесено знак офіційного затвердження, згаданий в статті 3, і
табличка з інформацією про встановлення, зазначена в статті 9.
Стаття 8
Всі рішення, які відповідають положенням цього додатка, про
відмову в офіційному затвердженні типу контрольного пристрою або
зразка бланка для записів чи про відкликання офіційного
затвердження, повинні містити детальний перелік причин, на яких
вони грунтуються. Рішення повідомляється заінтересованій стороні,
яку одночасно інформують про засоби правового захисту, якими вона
може скористатись відповідно до законодавства цієї Договірної
Сторони, а також про період часу, протягом якого вона може
скористатись такими засобами правового захисту.
II. ВСТАНОВЛЕННЯ ТА ІНСПЕКЦІЯ
Стаття 9
1. Контрольний пристрій може бути встановлений або
відремонтований механіками чи майстернями, затвердженими
компетентними органами Договірних Сторін для цієї цілі після того,
як останні, якщо вони того забажають, ознайомляться з думками
заінтересованих виробників.
2. Затверджений механік або майстерня наносять спеціальний
знак на поставлені ними пломби. Компетентні органи кожної
Договірної Сторони ведуть журнал використовуваних знаків.
3. Компетентні органи Договірних Сторін направляють один
одному свої списки затверджених механіків або майстерень, а також
копії використовуваних знаків.
4. Для підтвердження того, що встановлення контрольного
пристрою було здійснене відповідно до вимог цього додатка,
використовується табличка з інформацією про встановлення, яка
прикріпляється як передбачено у додатку 1.
III. ВИКОРИСТАННЯ ОБЛАДНАННЯ
Стаття 10
Роботодавець і водії несуть відповідальність за забезпечення
належного функціонування обладнання.
Стаття 11
1. Водії не використовують пошкоджені чи забруднені бланки
для записів. У цьому відношенні бланки захищаються належним чином.
У разі пошкодження бланка з даними водії додають пошкоджений
бланк до запасного бланка, який використовується для заміни
пошкодженого.
2. Водії використовують бланки для записів кожного дня,
протягом якого вони керують транспортним засобом, починаючи з
моменту прийняття транспортного засобу. Бланк для записів не
вилучається до кінця щоденного періоду роботи, якщо немає іншого
дозволу на його вилучення. Бланк для записів не може
використовуватись довше того періоду, на який він розрахований.
Якщо в результаті перебування поза транспортним засобом водій
не може використовувати пристрій, який встановлений на
транспортному засобі, то періоди часу повинні бути внесені в бланк
від руки, шляхом автоматичного запису чи іншим чином, чітко й без
забруднення бланка.
Якщо на борту транспортного засобу знаходиться більше одного
водія, то водії вносять необхідні зміни до бланків для записів
таким чином, щоб інформація, яка зазначена в пунктах 1 - 3 глави
II додатка 1, вносилась в бланк для записів того водія, який
фактично керує транспортним засобом.
3. Конструкція контрольного пристрою повинна бути такою, щоб
у разі необхідності після розкриття обладнання особа, уповноважена
здійснювати контроль, мала можливість ознайомитись із записами,
які зроблені протягом дев'яти годин, що передували моментові
перевірки, без необоротної деформації, пошкодження чи забруднення
бланка.
Крім того, конструкція контрольного пристрою повинна бути
такою, щоб не розкриваючи корпус, можна було впевнитися в тому, що
записи здійснюються.
4. На вимогу особи, уповноваженої здійснювати контроль, водій
повинен мати можливість надати бланки для записів за поточний
тиждень і в будь-якому разі за останній день попереднього тижня,
протягом якого він керував транспортним засобом.
Додаток - Додаток 1
ВИМОГИ ДО КОНСТРУКЦІЇ, ВИПРОБУВАННЯ,
ВСТАНОВЛЕННЯ ТА ПЕРЕВІРКИ
I. ВИЗНАЧЕННЯ
Для цілей цього додатка:
a) термін "контрольний пристрій" означає обладнання,
призначене для встановлення на автотранспортних засобах для показу
чи реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі
інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди
роботи їхніх водіїв;
b) термін "бланк для записів" означає бланк, який призначений
для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводиться в
контрольний пристрій та на якому маркувальні пристрої останнього
здійснюють безперервну реєстрацію інформації, яка повинна
реєструватись;
c) термін "константа контрольного пристрою" означає цифрову
характеристику, яка показує величину вхідного сигналу, необхідного
для показу й реєстрації пройденої відстані в 1 кілометр; ця
константа повинна вимірюватись в обертах за кілометр
(К = ... об/км) або в імпульсах за кілометр (К = ... імп/км);
d) термін "характеристичний коефіцієнт транспортного засобу"
означає цифрову характеристику, яка показує величину вихідного
сигналу, який випускається тією частиною транспортного засобу, яка
з'єднує його з контрольним пристроєм (вихідним валом коробки
передач або віссю), коли транспортний засіб проходить відстань в
один виміряний кілометр за нормальних умов випробування (див.
пункт 4 глави VI цього додатка).
Характеристичний коефіцієнт виражається в обертах за кілометр
(W =... об/км) або в імпульсах за кілометр (W = ... імп/км);
e) термін "ефективне коло шин коліс" означає середнє значення
відстаней, які пройдені декількома колесами, що приводять в рух
транспортний засіб (ведучими колесами) за один повний оберт.
Вимірювання цих відстаней повинно проводитися за нормальних умов
випробування (див. пункт 4 глави VI цього додатка) і їхня величина
виражається у формі: l = ... мм.
II. ЗАГАЛЬНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ТА ФУНКЦІЇ
КОНТРОЛЬНОГО ПРИСТРОЮ
Контрольний пристрій повинен забезпечувати реєстрацію:
1. відстані, яка пройдена транспортним засобом;
2. швидкості транспортного засобу;
3. тривалості керування;
4. інших періодів роботи або знаходження на робочому місці;
5. перерв у роботі та щоденних періодів відпочинку;
6. розкриття корпусу, де знаходиться бланк для записів;
7. для електронного контрольного пристрою, який є пристроєм,
що функціонує на основі передачі електричних сигналів з датчиків
відстані й швидкості, - будь-якої перерви, тривалість якої
перевищує 100 мілісекунд, в електричному живленні обладнання, що
реєструє (за винятком освітлення), в електричному живленні
датчиків відстані й швидкості, а також будь-якої перерви в
передачі сигналу на датчик відстані й швидкості.
На транспортних засобах, які використовуються двома водіями,
контрольний пристрій повинен одночасно, але чітко забезпечувати
реєстрацію на окремих бланках інформації щодо періодів, які
наведені в пунктах 3, 4 і 5.
III. ВИМОГИ ДО КОНСТРУКЦІЇ КОНТРОЛЬНОГО ПРИСТРОЮ
A. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
1. Контрольний пристрій включає таке:
a) Прилади для візуальних вимірювань, які показують:
- пройдену відстань (лічильник відстані);
- швидкість (спідометр);
- час (годинник).
b) Прилади, які реєструють, у тому числі:
- прилад, який реєструє пройдену відстань;
- прилад, який реєструє швидкість;
- один або декілька приладів, які реєструють час і які
відповідають вимогам, викладеним у частині C глави III.
c) Засоби позначення, які окремо показують у бланку для
записів:
- кожне розкриття корпусу, в якому знаходиться цей бланк;
- для електронного контрольного пристрою, визначеного в
пункті 7 глави II, - будь-яку перерву, тривалість якої перевищує
100 мілісекунд, в електричному живленні контрольного пристрою (за
винятком освітлення) не пізніше відновлення електричного живлення;
- для електронного контрольного пристрою, визначеного в
пункті 7 глави II, - будь-яку перерву, тривалість якої перевищує
100 мілісекунд, в електричному живленні датчика відстані й
швидкості та будь-яку перерву в подачі сигналу на датчик відстані
й швидкості.
2. Будь-яке приєднання до обладнання будь-яких пристроїв на
додаток до зазначених вище не повинно перешкоджати належному
функціонуванню обов'язкових пристроїв або зчитуванню їхніх
показників.
Контрольний пристрій повинен подаватися для офіційного
затвердження укомплектованим будь-якими такими додатковими
пристроями.
3. Матеріали:
a) Усі складові частини контрольного пристрою повинні бути
виготовлені з матеріалів, які мають достатню стійкість і механічну
міцність, а також стабільні електричні й магнітні характеристики.
b) Будь-яка зміна в складовій частині контрольного пристрою
або в характері матеріалів, які використовуються для його
виробництва, повинна бути подана для офіційного затвердження
органу, який надав офіційне затвердження типу контрольного
пристрою, до впровадження у виробництво.
4. Вимірювання пройденої відстані
Пройдені відстані можуть бути виміряні й зареєстровані таким
чином, щоб:
- включити рух переднім і заднім ходом, або
- включити рух лише переднім ходом.
Будь-яка реєстрація руху заднім ходом у жодному разі не
повинна впливати на чіткість і точність інших записів.
5. Вимірювання швидкості
a) Діапазон вимірювання швидкості визначається у свідоцтві
офіційного затвердження типу.
b) Власна частота й демпфування вимірювального пристрою
повинні бути такими, щоб прилади, які показують і реєструють
швидкість, могли в межах діапазону вимірювання реагувати на зміни
прискорення до 2 м/с (в ступені 2) у допустимих межах.
6. Вимірювання часу (годинник)
a) Орган управління механізмом повторного запуску годинника
повинен бути розташований всередині корпусу, де знаходиться бланк
для записів; кожне розкриття цього корпусу повинно автоматично
реєструватися на бланку для записів.
b) Якщо механізм руху бланка для записів вперед контролюється
годинником, то період, протягом якого останній іде правильно після
повного заводу, повинен принаймні на 10% перевищувати період
реєстрації, який відповідає максимальному запасу бланків в
обладнанні.
7. Освітлення й захист
a) Прилади для візуальних вимірювань контрольного пристрою
повинні бути обладнані відповідними приладами освітлення, що не
осліплюють.
b) Для забезпечення нормальних умов використання, всі
внутрішні частини контрольного пристрою повинні бути захищені від
вологи та пилу. Крім того, вони повинні бути захищені від
несанкціонованого розкриття за допомогою використання корпусів,
які можна опечатувати.
B. ПРИЛАДИ ДЛЯ ВІЗУАЛЬНИХ ВИМІРЮВАНЬ
1. Індикатор пройденої відстані (лічильник відстані)
a) Ціна найменшої поділки на шкалі контрольного пристрою, яка
показує пройдену відстань, повинна становити 0.1 кілометра. Цифри,
які показують гектометри, повинні чітко відрізнятися від цифр, які
показують цілі кілометри.
b) Цифри на шкалі лічильника відстані повинні бути чіткі, а
їхня видима висота повинна становити принаймні 4 мм.
c) Лічильник відстані повинен реєструвати принаймні 99999.9
кілометра.
2. Індикатори швидкості (спідометр)
a) У межах діапазону вимірювання шкала швидкості повинна бути
рівномірно градуйована на поділки по 1, 2, 5 та 10 кілометрів за
годину. Ціна поділки шкали швидкості (відстань між двома сусідніми
поділками) не повинна перевищувати 10% від максимальної швидкості,
яка вказана на шкалі.
b) Частина шкали, яка виходить за межі діапазону вимірювання,
цифрами може не помічатися.
c) Довжина кожного проміжку шкали, яка відповідає різниці
швидкості в 10 кілометрів за годину, повинна бути не менше 10
міліметрів.
d) На індикаторі стрілочного типу відстань між стрілкою й
циферблатом контрольного пристрою не повинна перевищувати 3
міліметра.
3. Індикатор часу (годинник)
Індикатор часу повинен бути видимим ззовні контрольного
пристрою й повинен забезпечувати чітке, просте й недвозначне
зчитування його показників.
C. ПРИЛАДИ, ЩО РЕЄСТРУЮТЬ
1. Загальні положення
a) На всьому обладнанні, незалежно від форми бланка для
записів (стрічка або диск), повинна бути нанесена позначка, яка
забезпечує правильне вставлення бланка для записів таким чином,
щоб час, який показує годинник і відмітка часу на бланку
співпадали.
b) Механізм, який забезпечує подачу бланка для записів,
повинен бути таким, щоб гарантував рух останнього без зазору й без
зайвих зусиль міг бути встановлений та вилучений.
c) Для бланків для записів у формі диска пристрій, який
забезпечує рух вперед, повинен контролюватися годинниковим
механізмом. У цьому випадку круговий рух бланка повинен бути
безперервним і рівномірним, з мінімальною швидкістю 7 міліметрів
за годину, що вимірюється по внутрішньому краю кільця, яке
визначає межу зони запису швидкості.
В обладнанні стрічкового типу, де пристрій, який забезпечує
рух бланків вперед, контролюється годинниковим механізмом,
швидкість прямолінійного руху вперед повинна бути принаймні 10
міліметрів за годину.
d) Реєстрація пройденої відстані, швидкості транспортного
засобу й будь-якого розкриття корпусу, де знаходяться бланк для
записів чи бланки для записів, повинна бути автоматичною.
2. Реєстрація пройденої відстані
a) Кожний кілометр пройденої відстані повинен бути
відображений в записі у вигляді відхилення принаймні на один
міліметр у відповідній системі координат.
b) Навіть на швидкостях, які наближуються до верхньої межі
діапазону вимірювання, реєстрація відстаней повинна залишатися
чіткою.
3. Реєстрація швидкості
a) Незалежно від форми бланка для записів, пишучий елемент,
який реєструє швидкість, повинен звичайно рухатись по прямій лінії
й під прямими кутами стосовно напрямку руху бланка для записів.
Проте рух пишучого елемента може бути криволінійним, якщо
виконуються такі умови:
- слід, який залишає пишучий елемент, повинен бути
перпендикулярним до середнього кола (для бланків у формі диска)
або до осі (для бланків у формі стрічки) зони, яка призначена для
реєстрації швидкості;
- співвідношення між радіусом кривої сліду, який залишає
пишучий елемент, і шириною зони, яка призначена для реєстрації
швидкості, повинно бути не менше ніж 2,4 до 1, незалежно від форми
бланка для записів;
- позначки на шкалі часу повинні проходити через зону запису
у формі кривої того самого радіусу, що й слід, який залишає
пишучий елемент. Відстані між позначками на шкалі часу повинні
відповідати періоду, який не перевищує однієї години.
b) Кожна зміна швидкості на 10 кілометрів за годину повинна
відображатися в записі у формі відхилення принаймні на 1,5
міліметрів у відповідній системі координат.
4. Реєстрація часу
a) Конструкція контрольного пристрою повинна бути такою, щоб
період керування постійно реєструвався автоматично й щоб можна
було, у разі необхідності, за допомогою перемикаючого пристрою
окремо зареєструвати інші періоди часу, наприклад:
i) під знаком ... - тривалість керування;
ii) під знаком ... - всі інші періоди роботи;
iii) під знаком ... - інші періоди знаходження на робочому
місці, а саме:
- час чекання, а саме період, протягом якого водії
повинні залишатися на своїх місцях для цілей відповіді на
будь-який сигнал починати або відновлювати рух чи виконувати іншу
роботу;
- час, проведений поряд з водієм під час руху
транспортного засобу;
- час, проведений на спальному місці під час руху
транспортного засобу;
iv) під знаком ... - перерви в роботі та періоди щоденного
відпочинку.
Кожна Договірна Сторона може дозволити, щоб всі періоди,
згадані в підпунктах "ii" та "iii" вище, реєструвалися під знаком
на бланках для записів, що використовуються на транспортних
засобах, які зареєстровані на її території.
b) Необхідно, щоб за характеристиками слідів пишучого
елемента, їхнім взаємним розташуванням і, в разі необхідності, за
знаками, які наведені в пункті 4 "a" можна було чітко розрізняти
різні періоди часу.
Різні періоди часу повинні відрізнятися один від одного в
записі товщиною відповідних слідів або за допомогою будь-якої
іншої системи, яка має принаймні таку саму ефективність з точки
зору чіткості й легкості розшифрування запису.
c) Що стосується транспортних засобів, екіпаж яких
складається більше ніж з одного водія, записи, передбачені в
пункті 4 "a", повинні робитися на двох окремих бланках, причому
кожний бланк виділяється для одного водія. У цьому випадку рух
окремих бланків вперед повинен забезпечуватись одним механізмом
або окремими синхронізованими механізмами.
D. ЗАПІРНИЙ ПРИСТРІЙ
1. Корпус, в якому розміщений бланк для записів чи бланки та
орган управління механізмом повторного запуску годинника, повинен
бути обладнаний замком.
2. Кожне розкриття корпусу, в якому розміщений бланк для
записів чи бланки та орган управління механізмом повторного
запуску годинника, повинно автоматично реєструватися на бланку чи
бланках.
E. ПОЗНАЧКИ
1. На циферблаті контрольного пристрою повинні бути нанесені
такі позначки:
- поряд з цифрою, яку показує лічильник відстані, - одиниця
виміру відстані, позначена скороченням "км";
- поряд зі шкалою швидкості - позначка "км/год";
- діапазон виміру спідометра - у формі "Vмін ... км/год,
Vмакс ... км/год". Ця позначка не потрібна, якщо вона наведена на
табличці опису обладнання.
Проте ці вимоги не застосовуються до контрольних пристроїв,
офіційно затверджених до 10 серпня 1970 року.
2. Табличка опису обладнання повинна бути наглухо закріплена
на пристрої й повинна мати такі позначки, які повинні бути
видимими під час встановлення контрольного пристрою:
- назва й адреса виробника обладнання;
- номер, присвоєний виробником і рік вироблення;
- знак офіційного затвердження типу контрольного пристрою;
- константа обладнання у формі "к = ... об/км" або "к = ...
імп/км";
- факультативно: діапазон виміру швидкості у формі,
зазначеній в пункті 1;
- якщо вплив чутливості приладу до кута нахилу на показання,
що надходять з обладнання, може виходити за межі допустимих
відхилень, то допустимий кут виражений таким чином:
/+b
/
/ a -y
/_)_____________
де a - кут, виміряний за горизонтального положення лицьової
частини (повернутої догори) обладнання, для якого калібрується
прилад, a, b і y, відповідно, максимально допустимими верхнім і
нижнім відхиленнями від кута калібрування a.
F. МАКСИМАЛЬНО ДОПУСТИМІ ВІДХИЛЕННЯ
(ПРИЛАДИ ДЛЯ ВІЗУАЛЬНИХ ВИМІРЮВАНЬ
І ПРИЛАДИ, ЩО РЕЄСТРУЮТЬ)
1. На випробувальному стенді до встановлення:
a) пройдена відстань:
на 1% більше чи менше реальної відстані, якщо ця відстань
дорівнює принаймні 1 кілометру;
b) швидкість:
на 3 км/год більше чи менше реальної відстані;
c) час:
+- дві хвилини за день і максимум 10 хвилин за сім днів у
випадках, якщо тривалість часу ходу годинника після його
повторного заведення не менше цього періоду.
2. Після встановлення:
a) пройдена відстань:
на 2% більше чи менше реальної відстані, якщо ця відстань
дорівнює принаймні 1 кілометру;
b) швидкість:
на 4 км/год більше чи менше реальної швидкості;
c) час:
+- дві хвилини за день, чи
+- 10 хвилин за сім днів.
3. Під час експлуатації:
a) пройдена відстань:
на 4% більше чи менше реальної відстані, якщо ця відстань
дорівнює принаймні 1 кілометру;
b) швидкість:
на 6 км/год більше чи менше реальної швидкості;
c) час:
+- дві хвилини за день, або
+- 10 хвилин за сім днів.
4. Максимально допустимі відхилення, які визначені в пунктах
1, 2 і 3, дійсні для температур у діапазоні 0 - 40 град. C,
причому температура вимірюється поряд з обладнанням.
5. Вимірювання максимально допустимих відхилень, які
визначені в пунктах 2 і 3, проводиться в умовах, встановлених у
главі VI.
IV. БЛАНКИ ДЛЯ ЗАПИСІВ
A. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
1. Бланки для записів повинні бути такими, щоб вони не
ускладнювали нормальне функціонування приладу й щоб записи, які
вони містять, не витиралися, могли легко читатись й
ідентифікуватись.
Бланки для записів повинні зберігати свої розміри й будь-які
записи, нанесені на них за нормальних умов вологості й
температури.
Крім того, кожний член екіпажу повинен мати можливість
вносити в бланки без їхнього пошкодження й погіршення чіткості
записів таку інформацію:
a) на початку використання бланка: своє прізвище й ім'я;
b) дату й місце початку використання бланка, дату й місце
закінчення його використання;
c) реєстраційний номер кожного транспортного засобу, для
роботи на якому він призначений, як на початку першої поїздки, що
реєструється на бланку, так і потім, у разі заміни транспортного
засобу, під час використання бланка;
d) показання одометра:
- на початку першої поїздки, зареєстрованої в бланку;
- в кінці останньої поїздки, зареєстрованої в бланку;
- у разі заміни транспортного засобу протягом робочого дня
(показання на транспортному засобі, для роботи на якому він був
призначений, і показання на транспортному засобі, для роботи на
якому він буде призначений);
e) час кожної заміни транспортного засобу.
За нормальних умов зберігання записи повинні зберігати свою
чіткість принаймні протягом одного року.
2. Мінімально можлива тривалість записів на бланках,
незалежно від їхньої форми, повинна складати 24 години.
Якщо з'єднуються декілька дисків для збільшення можливості
безперервної реєстрації, що може бути забезпечено без втручання
персоналу, з'єднання між різними дисками повинні здійснюватися
таким чином, щоб не було перерв або накладок у записах в момент
переходу з одного диска на інший.
B. ЗОНИ ЗАПИСІВ ТА ЇХНЄ ГРАДУЮВАННЯ
1. Бланки для записів мають такі зони записів:
- зону, призначену виключно для інформації, що стосується
швидкості;
- зону, призначену виключно для інформації, що стосується
пройденої відстані;
- одну чи більше зон для інформації, яка стосується часу
керування, інших періодів роботи й знаходження на робочому місці,
перерв у роботі й періодів відпочинку для водіїв.
2. Зона для реєстрації швидкості повинна бути розбита на
поділки по 20 кілометрів за годину або менше. Швидкість, яка
відповідає кожній поділці на шкалі, повинна бути наведена в цифрах
проти кожної поділки. Знак "км/год" повинен бути поставлений в цій
зоні принаймні один раз. Остання поділка на шкалі повинна
співпадати з верхньою межею діапазону вимірювання.
3. Зона для реєстрації пройденої відстані повинна бути
розташована таким чином, щоб можна було легко знімати показання
кількості пройдених кілометрів.
4. Зона чи зони, призначені для запису періодів, які
зазначені в пункті 1, повинні бути позначені таким чином, щоб було
можливо розрізняти різні періоди часу.
C. ІНФОРМАЦІЯ, ЯКА ПОВИННА БУТИ НАДРУКОВАНА
НА БЛАНКАХ ДЛЯ ЗАПИСІВ
Кожний бланк повинен містити таку інформацію в друкованій
формі:
- назву й адресу або назву фірми виробника;
- знак офіційного затвердження зразка бланка;
- знак офіційного затвердження типу чи типів контрольних
пристроїв, на яких можуть використовуватися бланки;
- верхню межу діапазону вимірювання швидкості, надруковану в
кілометрах за годину.
Як мінімальні додаткові вимоги, на кожний бланк повинна
наноситися в друкованій формі шкала часу, градуйована таким чином,
щоб показники часу можна було знімати безпосередньо з інтервалами
по 15 хвилин, а визначення будь-якого 5-хвилинного інтервалу не
викликало труднощів.
D. ВІЛЬНЕ МІСЦЕ ДЛЯ ЗАПИСІВ,
ЯКІ ВНОСЯТЬСЯ ВІД РУКИ
На бланках повинно бути таке вільне місце, щоб водії мали
можливість вписувати, як мінімум, такі дані:
- прізвище та ім'я водія;
- дату й місце початку використання бланка та дату й місце
закінчення його використання;
- реєстраційний номер або номери транспортного засобу чи
транспортних засобів, для роботи на яких призначається водій під
час використання бланка;
- показання одометра транспортного засобу чи транспортних
засобів, для роботи на яких призначається водій під час
використання бланка;
- час будь-якої заміни транспортних засобів.
V. ВСТАНОВЛЕННЯ КОНТРОЛЬНОГО ПРИСТРОЮ
A. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
1. Контрольний пристрій повинен бути встановлений на
транспортному засобі таким чином, щоб водій міг зі свого місця
чітко бачити спідометр, лічильник відстані та годинник, і щоб при
цьому всі частини цих приладів, у тому числі ведучі частини, були
захищені від випадкового пошкодження.
2. Необхідно, щоб константа контрольного пристрою могла бути
адаптована до характеристичного коефіцієнта транспортного засобу
за допомогою відповідного пристрою, відомого як адаптер.
Транспортні засоби з двома чи більше передаточними числами
заднього моста повинні бути обладнані перемикаючим пристроєм, за
допомогою якого ці різні передаточні числа можуть автоматично
вирівнюватись з передаточним числом, для якого контрольний
пристрій був адаптований до транспортного засобу.
3. Після перевірки контрольного пристрою, яка проводиться
після його встановлення, на транспортному засобі поряд з пристроєм
або в самому пристрої, закріплюється табличка з даними про
встановлення таким чином, щоб її було чітко видно. Після кожної
інспекції, яка проводиться затвердженим механіком або майстернею,
коли необхідна зміна розміщення самого устаткування, на місці
попередньої таблички повинна бути встановлена нова.
На табличці повинні бути наведені принаймні такі дані:
- прізвище/назва, адреса або назва фірми затвердженого
механіка чи майстерні;
- характеристичний коефіцієнт транспортного засобу у формі "w = ... об/км" або "w = ... імп/км";
- ефективне коло шин коліс у формі "l = ... мм";
- дати визначення характеристичного коефіцієнта транспортного
засобу й виміри ефективного кола шин коліс.
B. НАКЛАДАННЯ ПЛОМБ
Пломби повинні накладатися на такі частини:
a) табличку з даними про встановлення, за винятком тих
випадків, коли вона встановлена таким чином, що її не можна зняти
без знищення нанесених на неї позначок;
b) два кінці з'єднання між самим контрольним пристроєм і
транспортним засобом;
c) сам адаптер і місце його підключення до ланцюга;
d) механізм переключення для транспортних засобів з двома чи
більше передаточними числами головної передачі;
e) місця з'єднання адаптера та перемикаючого механізму з
рештою контрольного пристрою;
f) корпуса, необхідні відповідно до пункту 7 "b" частини A
глави III.
В особливих випадках під час офіційного затвердження типу
контрольного пристрою може знадобитися встановлення додаткових
пломб. У такому разі у свідоцтві офіційного затвердження повинен
робитися запис про встановлення таких пломб.
За надзвичайних обставин можуть зніматися лише пломби,
згадані в пунктах "b", "c" та "e"; для кожного випадку порушення
цих пломб повинен готуватись письмовий звіт з причинами таких дій
та подаватись компетентним органам.
VI. ПЕРЕВІРКИ ТА ІНСПЕКЦІЇ
Договірна Сторона визначає органи, які здійснюють перевірки
та інспекції.
1. Сертифікація нових чи відремонтованих приладів
Кожний окремий новий чи відремонтований прилад сертифікується
з точки зору правильності його функціонування й точності його
показників та записів у межах, встановлених у пункті 1 частини F
глави III, за допомогою накладання пломб відповідно до пункту "f"
частини B глави V.
З цією метою Договірна Сторона може домовлятися про першу
перевірку, яка складається з перевірки й підтвердження
відповідності нового чи відремонтованого приладу офіційно
затвердженому зразку й/або вимогам цього додатка й додатків до
нього, або може делегувати повноваження щодо сертифікації
виробникам чи їхнім уповноваженим агентам.
2. Встановлення
Після встановлення на транспортному засобі контрольний
пристрій та вся установка повинні відповідати положенням, які
стосуються максимально допустимих відхилень, встановлених у пункті
2 частини F глави III.
Інспекційні випробування повинні проводитися затвердженим
механіком або майстернею під їхню відповідальність.
3. Періодичні інспекції
a) Періодичні інспекції контрольного пристрою, встановленого
на транспортних засобах, проводяться принаймні один раз на два
роки. Вони можуть проводитися одночасно з випробуванням
транспортних засобів на придатність до експлуатації.
Ці інспекції повинні включати такі перевірки:
- правильність роботи контрольного пристрою;
- наявність на контрольному пристрої знака офіційного
затвердження типу;
- наявність таблички з даними про встановлення;
- цілісність пломб на контрольному пристрої та інших частинах
установки;
- фактичне коло шин.
b) Інспекція для перевірки дотримання положень пункту 3
частини F глави III про максимально допустимі відхилення під час
експлуатації проводиться принаймні один раз на шість років, хоча
кожна Договірна Сторона може передбачити коротший інтервал для
проведення такої інспекції транспортних засобів, що зареєстровані
на її території. Такі інспекції повинні включати заміну таблички з
даними про встановлення.
4. Вимірювання відхилень
Вимірювання відхилень під час встановлення чи експлуатації
проводиться за наведених нижче умов, які повинні розглядатися як
стандартні умови випробування:
- транспортний засіб без вантажу чи без пасажирів у
нормальному робочому стані;
- тиск в шинах відповідає інструкціям виробника;
- знос шин у межах, дозволених законодавством;
- рух транспортного засобу: транспортний засіб, який
приводиться в рух своїм власним двигуном, повинен рухатися
прямолінійно по рівній поверхні з швидкістю 50 +- 5 км/год;
випробування може також проводитися на відповідному
випробувальному стенді за умови забезпечення порівняної точності.
Додаток - Додаток 2
ЗНАК ОФІЦІЙНОГО ЗАТВЕРДЖЕННЯ ТА СВІДОЦТВО
I. ЗНАК ОФІЦІЙНОГО ЗАТВЕРДЖЕННЯ
1. Знак офіційного затвердження складається з:
- прямокутника, в якому поміщається літера "E", за якою йде
розпізнавальний номер країни, яка надала офіційне затвердження,
відповідно до наведених нижче загальноприйнятих знаків:
------------------------------------------------------------------ |Німеччина |1 |Румунія |19 | |--------------------------+------+------------------------+-----| |Франція |2 |Польща |20 | |--------------------------+------+------------------------+-----| |Італія |3 |Португалія |21 | |--------------------------+------+------------------------+-----| |Нідерланди |4 |Російська Федерація |22 | |--------------------------+------+------------------------+-----| |Швеція |5 |Греція |23 | |--------------------------+------+------------------------+-----| |Бельгія |6 |Ірландія |24 | |--------------------------+------+------------------------+-----| |Чеська Республіка |8 |Хорватія |25 | |--------------------------+------+------------------------+-----| |Іспанія |9 |Словенія |26 | |--------------------------+------+------------------------+-----| |Югославія |10 |Словаччина |27 | |--------------------------+------+------------------------+-----| |Об'єднане Королівство |11 |Білорусь |28 | |--------------------------+------+------------------------+-----| |Австрія |12 |Естонія |29 | |--------------------------+------+------------------------+-----| |Люксембург |13 |Республіка Молдова |30 | |--------------------------+------+------------------------+-----| |Норвегія |16 |Боснія і Герцеговина |31 | |--------------------------+------+------------------------+-----| |Данія |18 |Латвія |32 | ------------------------------------------------------------------
Послідуючі номери присвоюються:
i) країнам, які є Договірними Сторонами Угоди про прийняття
єдиних умов офіційного затвердження про взаємне визнання
офіційного затвердження предметів обладнання та частин механічних
транспортних засобів 1958 року - такі самі номери, які
присвоюються цим країнам у цій Угоді;
ii) країнам, які не є Договірними Сторонами Угоди 1958 року -
у хронологічному порядку, в якому вони ратифікують цю Угоду чи
приєднуються до неї; та
- номера офіційного затвердження, який відповідає номеру
свідоцтва офіційного затвердження, оформленого для прототипу
контрольного пристрою чи бланка для записів, розташованого будь-де
неподалік цього прямокутника.
Примітка: Для того, щоб забезпечити в майбутньому
відповідність загальноприйнятих знаків в Угоді 1958 року і знаків,
встановлених в Угоді ЄУТР, новим Договірним Сторонам слід
присвоювати такі самі номери в обох Угодах.
2. Знак офіційного затвердження проставляється на табличці
опису кожного комплекту контрольного пристрою й на кожному бланку
для записів. Він не повинен стиратися і повинен завжди бути
чітким.
3. Розміри знака офіційного затвердження, які наведені нижче,
подані в міліметрах, ці розміри є мінімальними. Співвідношення між
розмірами повинні зберігатися.
|<-------------------------->| | 7 | |<---><------><---><----><-->| | 1 2,5 1 1,5 1 | ------------------------------------- | -------------------------- | | 1 | | (1) | | + | | E 4 | | | 2,5 | | | | + | -------------------------- | | 1 ------------------------------------- (1) ______
1 4 7 1 | 2 | | ------ |<->| 1,5
(1) Цифри наведені виключно як приклад
II. СВІДОЦТВО ОФІЦІЙНОГО ЗАТВЕРДЖЕННЯ
Договірна Сторона, яка надала офіційне затвердження, видає
заявнику свідоцтво офіційного затвердження, зразок якого наведено
нижче. Під час повідомлення іншим Договірним Сторонам про надання
чи, у відповідних випадках, відкликання офіційних затверджень
Договірна Сторона використовує копії цього свідоцтва.
------------------------------------------------------------------ СВІДОЦТВО ОФІЦІЙНОГО ЗАТВЕРДЖЕННЯ ------------------------------------------------------------------
Назва компетентної адміністрації ............................
Повідомлення стосовно: (*)
офіційного затвердження типу контрольного пристрою відкликання
офіційного затвердження типу контрольного пристрою
офіційного затвердження зразка бланка для записів відкликання
офіційного затвердження бланка для записів ------------------------------------------------------------------
Офіційне затвердження N
1. Торговельний знак або назва ..............................
2. Назва типу чи зразка .....................................
3. Назва виробника ..........................................
4. Адреса виробника .........................................
5. Подано для офіційного затвердження (дата)
6. Випробувано (місце)
7. Дата й номер протоколу випробування ......................
8. Дата офіційного затвердження .............................
9. Дата відміни офіційного затвердження .....................
10. Тип чи типи контрольного пристрою, для експлуатації на
якому (яких) призначений бланк
11. Місце ...................................................
12. Дата ....................................................
13. Описові документи, що додаються
14. Примітки ................................................
(Підпис) .................. _______________
(*) Непотрібне викреслити

ПРОТОКОЛ ПРО ПІДПИСАННЯ
Під час підписання Європейської угоди стосовно роботи
екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні
автомобільні перевезення, нижчепідписані, належним чином на те
вповноважені представники домовилися про таке:
Договірні Сторони заявляють, що ця Угода не завдає шкоди
положенням, які можуть бути у відповідних випадках розроблені
пізніше щодо тривалості роботи й режиму робочого дня.
До статті 4 Угоди
Положення пункту 1 статті 4 не повинні тлумачитися як вимога
застосовування поза територією держави, в якій зареєстрований
транспортний засіб, що виконує перевезення, будь-якої заборони
руху у визначені дні й години, які можуть застосовуватись у цій
державі до деяких категорій транспортних засобів. Положення пункту
2 статті 4 не повинні тлумачитися як такі, що перешкоджають
Договірній Стороні застосовувати на її території положення її
національного законодавства, які у визначені дні й години
забороняють рух деяких категорій транспортних засобів.
Кожна Договірна Сторона, яка, будучи стороною спеціальної
угоди, згаданої в пункті 2 статті 4 цієї Угоди, дозволяє
виконувати міжнародні перевезення, що починаються й закінчуються
на території Сторін зазначеної спеціальної угоди, транспортними
засобами, зареєстрованими на території держави, яка, будучи
Договірною Стороною цієї Угоди, не є Договірною Стороною
зазначеної спеціальної угоди, може обумовити укладання
двосторонніх чи багатосторонніх угод, що дозволяють такі
перевезення, вимогою, щоб екіпажі, які виконують ці перевезення,
дотримувалися на території Договірних Сторін зазначеної
спеціальної угоди положень зазначеної спеціальної угоди.
До статті 12 Угоди
Нижчепідписані зобов'язуються після набуття чинності Угодою
обговорити питання про включення до Угоди шляхом внесення зміни
положення, що передбачає використання контрольного пристрою
офіційно затвердженого типу, який після встановлення на
транспортному засобі замінював би, наскільки можливо, особову
контрольну книжку.
До статті 14 Угоди
Договірні Сторони визнають, що було б бажаним: - щоб кожна
Договірна Сторона приймала заходи, необхідні для того, щоб мати
можливість порушувати судові справи за порушення положень Угоди не
тільки, коли порушення скоюються на її території, але й тоді, коли
вони скоюються на території іншої держави під час міжнародного
автомобільного перевезення, що виконується транспортним засобом,
який зареєструвала ця Договірна Сторона; - щоб вони надавали одна
одній допомогу для цілей призначення покарання за скоєні
порушення.
До додатка до Угоди
Незважаючи на пункт 4 загальних положень додатка до цієї
Угоди, Швейцарія може не вимагати від роботодавців підписання
щотижневих звітів в особових контрольних книжках.
НА ПОСВІДЧЕННЯ ЧОГО нижчепідписані, належним чином на те
вповноважені представники підписали цей Протокол.
ВЧИНЕНО в Женеві першого липня тисяча дев'ятсот сімдесятого
року в одному примірнику англійською та французькою мовами,
причому обидва тексти є рівно автентичними.



вгору