Європейська конвенція про правовий статус трудящих-мігрантів (укр/рос)
Рада Європи; Конвенція, Міжнародний документ від 24.11.1977ETS N 93
Документ 994_307, чинний, поточна редакція — Ратифікація від 16.03.2007, підстава - 755-V
( Остання подія — Набрання чинності для України міжнародного договору, відбулась 01.10.2007, підстава - v2541321-07. Подивитися в історії? )

                      Європейська конвенція 
про правовий статус трудящих-мігрантів
(укр/рос)

Статус Конвенції див. ( 994_556 )
{ Конвенцію ратифіковано з застереженням Законом
N 755-V ( 755-16 ) від 16.03.2007, ВВР, 2007, N 21, ст.290 }

Дата підписання: 24.11.1977 Дата затвердження: 16.03.2007 Дата набрання чинності: 01.10.2007
Офіційний переклад
Держави - члени Ради Європи, які підписали цю Конвенцію,
ураховуючи, що метою Ради Європи є досягнення більшого
єднання між її членами для збереження та втілення в життя ідеалів
і принципів, які є їхнім спільним надбанням, а також для сприяння
їхньому економічному та соціальному прогресу, поважаючи при цьому
права людини й основоположні свободи;
уважаючи, що правовий статус трудящих-мігрантів, які є
громадянами держав - членів Ради Європи, повинен регулюватися
таким чином, щоб забезпечити їм, у міру можливості, в усіх
аспектах умов життя й праці режим, не менш сприятливий, ніж режим,
що надається працівникам, які є громадянами держави, що приймає;
будучи сповненими рішучості сприяти поліпшенню соціального
становища трудящих-мігрантів і членів їхніх сімей;
підтверджуючи, що права та привілеї, які вони надають
громадянам одна одної, визнаються завдяки тісному співробітництву,
що згуртовує держави - членів Ради Європи за допомогою її Статуту
( 994_001 );
домовилися про таке:
Глава I
Стаття 1
Визначення
1. Для цілей цієї Конвенції термін "трудящий-мігрант" означає
громадянина Договірної Сторони, якому інша Договірна Сторона
дозволила перебувати на її території для здійснення оплачуваної
роботи.
2. Ця Конвенція не застосовується до:
a) прикордонних робітників;
b) акторів, інших артистів естради й спортсменів, запрошених
на короткий проміжок часу, а також до осіб вільної професії;
c) моряків;
d) осіб, що отримують професійну підготовку;
e) сезонних робітників; сезонні трудящі-мігранти - це особи,
які є громадянами однієї Договірної Сторони й займаються на
території іншої Договірної Сторони діяльністю, що залежить від
пори року, на контрактній основі на визначений період або для
виконання конкретно визначеної роботи;
f) робітників, які є громадянами Договірної Сторони, і
виконують конкретну роботу на території іншої Договірної Сторони
від імені підприємства, зареєстрований офіс якого знаходиться за
межами території цієї Договірної Сторони.
Глава II
Стаття 2
Форми набору
1. Набір майбутніх трудящих-мігрантів може здійснюватися на
персональний або неперсональний запит, і в останньому випадку він
здійснюється за посередництвом офіційного органу держави
походження, якщо такий орган існує, та, у разі необхідності, - за
посередництвом офіційного органу держави, що приймає.
2. Адміністративні витрати, пов'язані з набором, офіційним
рекомендуванням та працевлаштуванням, не сплачуються майбутнім
трудящим-мігрантом, якщо ці процедури здійснюються офіційним
органом.
Стаття 3
Медичний огляд і професійний іспит
1. Набору майбутніх трудящих-мігрантів можуть передувати
медичний огляд і професійний іспит.
2. Метою медичного огляду та професійного іспиту є
встановити, чи відповідає фізичний і психічний стан здоров'я, а
також технічна кваліфікація майбутнього трудящого-мігранта
запропонованій йому роботі, а також переконатися, що стан його
здоров'я не загрожує здоров'ю людей.
3. Порядок відшкодування витрат, пов'язаних з медичним
оглядом і професійним іспитом, визначатиметься, у разі
необхідності, двосторонніми угодами таким чином, щоб такі витрати
не сплачувалися майбутнім трудящим-мігрантом.
4. Від трудящого-мігранта, якому зроблено персональну
пропозицію стосовно роботи, вимагається складання професійного
іспиту, лише якщо є підозра в поданні неправдивих відомостей, крім
випадків, коли такий іспит проводиться на вимогу роботодавця.
Стаття 4
Право на виїзд. Право на допуск.
Адміністративні формальності
1. Кожна Договірна Сторона гарантує трудящим-мігрантам такі
права:
- право залишати територію Договірної Сторони, громадянами
якої вони є;
- право на допуск на територію Договірної Сторони для
здійснення оплачуваної роботи після отримання на це дозволу й
необхідних документів.
2. До цих прав застосовуються такі обмеження, які передбачені
законодавством і необхідні для охорони національної безпеки,
громадського порядку, здоров'я людей чи суспільної моралі.
3. Документи, необхідні трудящому-мігранту для еміграції та
імміграції, видаються якнайшвидше, безоплатно або з оплатою в
розмірі, що не перевищує адміністративних витрат на них.
Стаття 5
Формальності та процедура,
що стосуються трудового договору
Кожному трудящому-мігранту, прийнятому на роботу, до виїзду
до держави, що приймає, видається трудовий договір або остаточне
запрошення на роботу, причому кожний із цих документів може бути
укладений однією чи більше мовами, які використовуються в державі
походження, та однією чи більше мовами, які використовуються в
державі, що приймає. Використання щонайменше однієї мови держави
походження та однієї мови держави, що приймає, є обов'язковим у
разі набору офіційним органом або офіційно визнаним бюро
працевлаштування.
Стаття 6
Інформація
1. Договірні Сторони надають одна одній, а також майбутнім
мігрантам відповідну інформацію про місце та умови їхнього
проживання, можливості для возз'єднання сім'ї, характер роботи,
можливості укладення нового трудового договору після припинення
дії першого, необхідний рівень кваліфікації, умови праці та життя
(зокрема, вартість життя), винагороду, соціальне забезпечення,
житло, харчування, переказ заощаджень, проїзд та про відрахування,
що здійснюються із заробітної плати у зв'язку з внесками для
соціального захисту й соціального забезпечення, податками та
іншими зборами. Може також надаватися інформація про культурну та
релігійну ситуацію, яка є в державі, що приймає.
2. У разі набору через офіційний орган держави, що приймає,
така інформація надається до від'їзду майбутнього
трудящого-мігранта мовою, яку він розуміє, для того щоб він мав
можливість прийняти рішення з повним розумінням справи. У разі
необхідності письмовий переклад такої інформації мовою, яку
майбутній трудящий-мігрант розуміє, забезпечується, як правило,
державою походження.
3. Кожна Договірна Сторона зобов'язується вживати відповідних
заходів для запобігання поширенню неправдивої інформації стосовно
еміграції та імміграції.
Стаття 7
Проїзд
1. Кожна Договірна Сторона зобов'язується забезпечити, щоб у
разі офіційного колективного набору покриття витрат на проїзд до
держави, що приймає, ніколи не покладалося на трудящого-мігранта.
Порядок покриття таких витрат визначатиметься відповідно до
двосторонніх угод, які можуть також поширити ці заходи на сім'ї та
робітників, що набираються індивідуально.
2. У випадку, коли трудящі-мігранти й члени їхніх сімей,
їдучи до держави, що приймає, проїжджають транзитом через
територію однієї з Договірних Сторін, або під час їхнього
повернення до держави походження компетентні органи держави
транзиту вживають усіх заходів для прискорення їхнього проїзду та
запобігання адміністративним затримкам і труднощам.
3. Кожна Договірна Сторона звільняє від ввізних зборів і
податків під час в'їзду до держави, що приймає, та остаточного
повернення до держави походження і під час транзиту:
a) особисті речі та рухоме майно трудящих-мігрантів і членів
їхніх сімей, що належать до їхнього домашнього господарства;
b) обґрунтовану кількість інструментів і портативного
обладнання, необхідних для роботи, яку вони будуть виконувати.
Наведені вище пільги надаються відповідно до законів або
підзаконних актів, що є чинними у відповідних державах.
Глава III
Стаття 8
Дозвіл на роботу
1. Кожна Договірна Сторона, яка дозволяє трудящому-мігранту
в'їхати на її територію для здійснення оплачуваної діяльності,
видає йому або поновлює дозвіл на роботу (якщо його не звільнено
від цієї вимоги) з дотриманням положень свого законодавства.
2. Проте дозвіл на роботу, виданий уперше, не може, як
правило, зобов'язувати робітника працювати в одного роботодавця
або в одній місцевості довше одного року.
3. У разі поновлення дозволу на роботу трудящого-мігранта,
дозвіл поновлюється, як правило, принаймні на рік, наскільки це
дозволяють поточний стан і розвиток ситуації на ринку праці.
Стаття 9
Дозвіл на проживання
1. Якщо цього вимагає національне законодавство, кожна
Договірна Сторона видає дозволи на проживання тим
трудящим-мігрантам, яким було дозволено займатися оплачуваною
роботою на її території на умовах, визначених у цій Конвенції.
2. Дозвіл на проживання відповідно до положень національного
законодавства видається та, у разі необхідності, поновлюється, як
правило, щонайменше на строк дії дозволу на роботу. Якщо дозвіл на
роботу є дійсним протягом невизначеного періоду, дозвіл на
проживання, як правило, видається та, у разі необхідності,
поновлюється щонайменше на рік. Він видається та поновлюється
безоплатно або зі сплатою суми, що покриває лише адміністративні
витрати.
3. Положення цієї статті застосовуються також до членів сім'ї
трудящого-мігранта, яким дозволено приєднатися до нього відповідно
до статті 12 цієї Конвенції.
4. Якщо трудящий-мігрант більше не працює через тимчасову
непрацездатність або внаслідок хвороби чи нещасного випадку або
тому, що він став безробітним не з власної волі, що належним чином
підтверджується компетентними органами, йому дозволяється для
цілей застосування статті 25 цієї Конвенції залишатися на
території держави, що приймає, протягом періоду, який повинен бути
не меншим п'яти місяців. Проте жодна Договірна Сторона не
зобов'язана у випадку, передбаченому у викладеному вище реченні,
дозволяти трудящому-мігранту залишатися на період, що перевищує
період виплати допомоги по безробіттю.
5. Дозвіл на проживання, виданий відповідно до положень
пунктів 1-3 цієї статті, може бути вилучений:
a) з міркувань національної безпеки, громадського порядку чи
суспільної моралі;
b) якщо власник дозволу відмовляється, після того як його
належним чином було поінформовано про наслідки такої відмови,
дотримуватися заходів, передбачених для нього офіційним медичним
закладом для захисту здоров'я людей;
c) якщо одна з вимог, що має суттєве значення для її видачі
або дійсності, не задовольняється.
Незважаючи на це, кожна Договірна Сторона зобов'язується
надавати трудящим-мігрантам, в яких було вилучено дозвіл на
проживання, ефективне право на оскарження в судовому чи
адміністративному органі відповідно до процедури, передбаченої її
законодавством.
Стаття 10
Приймання
1. Після прибуття до держави, що приймає, трудящим-мігрантам
і членам їхніх сімей надаються відповідна інформація та поради, а
також уся необхідна допомога для їхнього влаштування та адаптації.
2. Для цього трудящі-мігранти й члени їхніх сімей мають право
на допомогу та сприяння з боку соціальних служб держави, що
приймає, або з боку органів, що здійснюють свою діяльність у
суспільних інтересах у державі, що приймає, а також на допомогу з
боку консульських установ їхньої держави походження. Крім того,
трудящі-мігранти так само, як і працівники країни перебування,
мають право на допомогу та сприяння з боку служб працевлаштування.
Проте кожна Договірна Сторона, якщо цього вимагає ситуація,
намагатиметься забезпечити функціонування спеціальних соціальних
служб для того, щоб сприяти прийманню трудящих-мігрантів і членів
їхніх сімей та координувати таку діяльність.
3. Кожна Договірна Сторона зобов'язується забезпечити
трудящим-мігрантам і членам їхніх сімей можливість безперешкодно
брати участь у богослужінні відповідно до їхньої віри; кожна
Договірна Сторона сприяє такому богослужінню в межах наявних
засобів.
Стаття 11
Стягування сум, які підлягають сплаті
у зв'язку з утриманням
1. Статус трудящих-мігрантів не повинен перешкоджати
стягуванню сум, що повинні бути сплачені у зв'язку з утриманням,
на користь осіб в державі походження, перед якими вони мають
зобов'язання з утримання, що випливають із сімейних відносин,
батьківства чи материнства, шлюбу чи спорідненості, зокрема
зобов'язання з утримання стосовно незаконно народженої дитини.
2. Кожна Договірна Сторона вживає заходів, необхідних для
забезпечення стягування сум, які повинні бути сплачені у зв'язку з
таким утриманням, використовуючи при цьому, наскільки це можливо,
форму, прийняту Комітетом міністрів Ради Європи.
3. Наскільки це можливо, кожна Договірна Сторона вживає
заходів для призначення єдиного національного або регіонального
органу, уповноваженого отримувати й надсилати клопотання стосовно
сум, які повинні бути сплачені у зв'язку з утриманням,
передбаченим у викладеному вище пункті 1.
4. Ця стаття не завдає шкоди існуючим або майбутнім
двостороннім чи багатостороннім угодам.
Стаття 12
Возз'єднання сім'ї
1. Дружині (чоловіку) трудящого-мігранта, який на законних
підставах працює на території Договірної Сторони, та його
неодруженим дітям, якщо вони вважаються неповнолітніми згідно з
відповідним законодавством держави, що приймає, які перебувають на
утриманні трудящого-мігранта, дозволяється на умовах, аналогічних
тим, які ця Конвенція застосовує до допуску трудящих-мігрантів, і
відповідно до процедури допуску, визначеної таким законом або
міжнародними угодами, приєднатися до трудящого-мігранта на
території Договірної Сторони за умови, що останній має для сім'ї
житло, яке вважається нормальним для працівників - громадян країни
перебування, у місцевості, де працює трудящий-мігрант. Кожна
Договірна Сторона може обумовити видачу дозволу періодом
очікування, який не повинен перевищувати дванадцяти місяців.
2. Будь-яка держава будь-коли за допомогою заяви на ім'я
Генерального секретаря Ради Європи, яка набирає чинності через
місяць з дати її отримання, може також обумовити возз'єднання
сім'ї, згадане у викладеному вище пункті 1, необхідністю наявності
в трудящого-мігранта стабільних ресурсів у розмірі, достатньому
для задоволення потреб його сім'ї.
3. Будь-яка держава може будь-коли за допомогою заяви на ім'я
Генерального секретаря Ради Європи, яка набирає чинності через
місяць з дати її отримання, тимчасово відступати від зобов'язання
давати дозвіл, передбачений у викладеному вище пункті 1, на
перебування на одній чи більше частинах її території, які вона
зазначає у своїй заяві, за умови, що такі заходи не суперечать
зобов'язанням за іншими міжнародними документами. У заяві
зазначаються особливі причини, що виправдовують відступ від
зобов'язання стосовно можливостей прийому.
Будь-яка держава, яка використовує цю можливість відступу від
своїх зобов'язань, повною мірою інформує Генерального секретаря
Ради Європи про вжиті нею заходи та забезпечує якнайшвидше
опублікування таких заходів. Вона також інформує Генерального
секретаря Ради Європи про те, коли такі заходи будуть припинені й
з якого часу положення Конвенції знову повністю виконуватимуться.
Як правило, відступ від зобов'язань не завдає шкоди
клопотанням про возз'єднання сім'ї, які були подані до
компетентних органів до надіслання заяви на ім'я Генерального
секретаря трудящими-мігрантами, що вже влаштувалися в частині
відповідної території.
Стаття 13
Житло
1. Кожна Договірна Сторона надає трудящим-мігрантам, у тому,
що стосується доступу до житла та квартирної плати, режим, не менш
сприятливий, ніж режим, що надається її громадянам, наскільки це
питання регулюється національним законодавством.
2. Кожна Договірна Сторона забезпечує, щоб у відповідних
випадках компетентні національні органи в співробітництві з
відповідними консульськими установами, що діють у межах їхньої
компетенції, здійснювали контрольні перевірки для забезпечення
дотримання стандартів придатності житла трудящих-мігрантів,
установлених для її громадян.
3. Кожна Договірна Сторона зобов'язується відповідно до свого
законодавства захищати трудящих-мігрантів від експлуатації
стосовно квартирної плати.
4. Кожна Договірна Сторона забезпечує за допомогою засобів,
наявних у компетентних національних органів, щоб трудящі-мігранти
мали відповідне житло.
Стаття 14
Попередня підготовка. Освіта. Мовна підготовка.
Професійна підготовка та перепідготовка
1. Трудящі-мігранти й члени їхніх сімей, яким офіційно
дозволено перебувати на території Договірної Сторони, мають право,
на тих самих засадах і умовах, що й працівники - громадяни країни
перебування, на загальну освіту й професійну підготовку та
перепідготовку, і їм надається доступ до вищої освіти згідно із
загальними правилами, які регулюють прийом до відповідних закладів
держави, що приймає.
2. Для сприяння доступу до загальноосвітніх і
професійно-технічних шкіл та до центрів професійно-технічної
підготовки держава, що приймає, сприяє викладанню
трудящим-мігрантам і членам їхніх сімей своєї мови або, якщо їх
кілька, однієї зі своїх мов.
3. Для цілей застосування викладених вище пунктів 1 і 2
надання стипендій здійснюється на розсуд кожної Договірної
Сторони, яка докладає зусиль для створення дітям
трудящих-мігрантів, що проживають з їхніми сім'ями в державі, що
приймає, відповідно до положень статті 12 цієї Конвенції таких
самих умов у цьому відношенні, що й для громадян держави, що
приймає.
4. Попередні знання робітників, а також їхні дипломи та
професійні кваліфікації, здобуті в державі походження, визнаються
кожною Договірною Стороною в порядку, установленому у двосторонніх
і багатосторонніх угодах.
5. Відповідні Договірні Сторони в тісному співробітництві
намагатимуться забезпечити, щоб програми професійної підготовки та
перепідготовки, у розумінні цієї статті, у міру можливості
задовольняли потреби трудящих-мігрантів з урахуванням їхнього
повернення до їхньої держави походження.
Стаття 15
Викладання рідної мови трудящих-мігрантів
Відповідні Договірні Сторони за спільною згодою вживають
заходів для організації, наскільки це практично можливо, для дітей
трудящих-мігрантів спеціальних курсів вивчення рідної мови
трудящого-мігранта для полегшення, зокрема, їхнього повернення до
їхньої держави походження.
Стаття 16
Умови праці
1. У тому, що стосується умов праці, трудящим-мігрантам, яким
дозволено займатися роботою, надається режим, не менш сприятливий,
ніж режим, що надається працівникам країни перебування відповідно
до законодавчих чи адміністративних положень, колективних трудових
договорів або звичаїв.
2. Відступ від принципу рівності, згаданого в попередньому
пункті, шляхом укладення індивідуальних контрактів є не
припустимим.
Стаття 17
Переказ заощаджень
1. Кожна Договірна Сторона дозволяє відповідно до угод,
передбачених її законодавством, переказувати всі доходи та
заощадження трудящих-мігрантів або ті їхні частини, які останні
можуть забажати переказати.
Це положення застосовується також до переказу сум, які
трудящі-мігранти повинні сплачувати у зв'язку з утриманням. За
будь-яких обставин забороняється перешкоджати або запобігати
переказу сум, які трудящі-мігранти повинні сплачувати у зв'язку з
утриманням.
2. Кожна Договірна Сторона дозволяє згідно з двосторонніми
угодами або за допомогою будь-яких інших засобів переказувати такі
суми, які залишаються несплаченими трудящим-мігрантам на час
їхнього від'їзду з території держави, що приймає.
Стаття 18
Соціальне забезпечення
1. Кожна Договірна Сторона зобов'язується надавати
трудящим-мігрантам і членам їхніх сімей у питанні соціального
забезпечення в межах своєї території такий самий режим, який вона
надає своїм громадянам, відповідно до вимог національного
законодавства та двосторонніх чи багатосторонніх угод, які вже
укладено чи будуть укладені між заінтересованими Договірними
Сторонами.
2. Крім того, Договірні Сторони намагатимуться на основі
двосторонніх і багатосторонніх угод забезпечувати
трудящим-мігрантам і членам їхніх сімей збереження прав, що
набуваються, та набутих прав, а також надання допомоги за
кордоном.
Стаття 19
Соціальна та медична допомога
Кожна Договірна Сторона зобов'язується надавати в межах своєї
території трудящим-мігрантам і членам їхніх сімей, які на законних
підставах перебувають на її території, соціальну та медичну
допомогу на тих самих засадах, що і її громадянам відповідно до
зобов'язань, які вона взяла на себе за іншими міжнародними угодами
та, зокрема, Європейською конвенцією 1953 року про соціальну та
медичну допомогу ( 994_649 ).
Стаття 20
Нещасні випадки на виробництві
та професійні захворювання.
Виробнича гігієна
1. У тому, що стосується запобігання нещасним випадкам на
виробництві та професійним захворюванням, а також виробничої
гігієни, трудящі-мігранти мають такі самі права й захист, що й
працівники країни перебування, у застосуванні законів Договірної
Сторони й колективних договорів та з урахуванням їхнього
особливого положення.
2. Трудящий-мігрант, який став жертвою нещасного випадку на
виробництві або отримав професійне захворювання на території
держави, що приймає, має право на професійну реабілітацію на тих
самих засадах, що й працівники - громадяни країни перебування.
Стаття 21
Інспектування умов праці
Кожна Договірна Сторона інспектує або забезпечує
інспектування умов праці трудящих-мігрантів так само, як й умов
праці працівників - громадян країни перебування. Таке
інспектування здійснюється компетентними органами або установами
держави, що приймає, та будь-яким іншим органом, уповноваженим
державою, що приймає.
Стаття 22
Смерть
Кожна Договірна Сторона в рамках свого законодавства і, у
разі необхідності, у рамках двосторонніх угод забезпечує вжиття
заходів, спрямованих на надання всілякої допомоги, необхідної для
транспортування до держави походження тіл трудящих-мігрантів, що
померли внаслідок нещасного випадку на виробництві.
Стаття 23
Оподаткування доходів
1. У тому, що стосується доходів, і без шкоди для положень
про подвійне оподаткування, що містяться в угодах, уже укладено
або які можуть бути в майбутньому укладені між Договірними
Сторонами, трудящі-мігранти на території Договірної Сторони не
сплачують жодних мит, зборів, податків чи внесків, які є вищими чи
більш обтяжливими, ніж ті, що сплачуються її громадянами за
подібних обставин. Зокрема, вони мають право на зменшення або
звільнення від податків чи зборів і на всі грошові допомоги,
зокрема допомоги на осіб, що перебувають на утриманні.
2. Договірні Сторони вирішують між собою за допомогою
двосторонніх чи багатосторонніх угод з подвійного оподаткування,
яких заходів можна вжити для запобігання подвійному оподаткуванню
доходів трудящих-мігрантів.
Стаття 24
Закінчення дії договору та звільнення
1. Після закінчення дії трудового договору, укладеного на
визначений строк, наприкінці погодженого строку та в разі
дострокового розірвання такого договору або розірвання трудового
договору на невизначений строк, трудящим-мігрантам надається
режим, не менш сприятливий, ніж режим, що надається працівникам -
громадянам країни перебування згідно з положеннями національного
законодавства або колективних трудових угод.
2. У разі індивідуального або колективного звільнення
трудящим-мігрантам надається режим, який застосовується до
працівників країни перебування згідно з національним
законодавством або колективними трудовими угодами, у тому, що
стосується форми та строку повідомлення про звільнення,
компенсації, передбаченої законодавством або угодами, чи такої
компенсації, яка повинна виплачуватись у випадках незаконного
розірвання їхніх трудових договорів.
Стаття 25
Повторне працевлаштування
1. Якщо трудящий-мігрант утрачає свою роботу з незалежних від
нього причин, наприклад звільнення у зв'язку зі скороченням штатів
або тривала хвороба, компетентний орган держави, що приймає,
сприяє його повторному працевлаштуванню відповідно до
законодавства цієї держави.
2. Для цього держава, що приймає, сприяє здійсненню заходів,
необхідних для забезпечення, у міру можливості, професійної
перепідготовки та професійної реабілітації відповідного
трудящого-мігранта за умови, що він має намір продовжувати
працювати після цього у відповідній державі.
Стаття 26
Право на звернення до судів та адміністративних
органів держави, що приймає
1. Кожна Договірна Сторона гарантує трудящим-мігрантам режим,
не менш сприятливий, ніж режим, що надається її громадянам у
питаннях судочинства. Трудящі-мігранти мають право на тих самих
умовах, що й громадяни країни перебування, на всебічний правовий
та судовий захист їхнього особистого майна, а також їхніх прав та
інтересів, зокрема вони мають право на звернення до компетентних
судів та адміністративних органів у такий самий спосіб, що й
громадяни, відповідно до законодавства держави, що приймає, а
також право на отримання допомоги з боку будь-якої особи на їхній
вибір, яка має право надавати таку допомогу згідно із
законодавством цієї держави, наприклад у спорах з роботодавцями,
членами їхніх сімей або третіми сторонами. Ця стаття не завдає
шкоди нормам міжнародного приватного права, що є чинними в
державі, що приймає.
2. Кожна Договірна Сторона надає трудящим-мігрантам правову
допомогу на таких самих умовах, що й своїм громадянам, і, у разі
цивільного чи кримінального судочинства, - можливість отримання
допомоги усного перекладача, якщо вони не розуміють мови, що
використовується в суді, або не говорять нею.
Стаття 27
Використання служб працевлаштування
Кожна Договірна Сторона визнає право трудящих-мігрантів і
членів їхніх сімей, яким офіційно дозволено перебувати на її
території, користуватися послугами служб працевлаштування на таких
самих умовах, на яких ними користуються працівники - громадяни
країни перебування, з дотриманням правових положень і правил та
адміністративної практики, зокрема умови доступу, що є чинними в
цій державі.
Стаття 28
Здійснення права на створення організацій
Кожна Договірна Сторона надає трудящим-мігрантам право на
створення організацій для захисту своїх економічних і соціальних
інтересів на умовах, визначених національним законодавством для її
громадян.
Стаття 29
Участь у справах підприємства
Кожна Договірна Сторона сприяє, у міру можливості, участі
трудящих-мігрантів у справах підприємства на таких самих умовах,
що й працівників - громадян країни перебування.
Глава IV
Стаття 30
Повернення до країни походження
1. Кожна Договірна Сторона вживає, у міру можливості,
відповідних заходів для надання трудящим-мігрантам і членам їхніх
сімей допомоги у зв'язку з їхнім остаточним поверненням до їхньої
держави походження, і зокрема заходів, згаданих у пунктах 2 і 3
статті 7 цієї Конвенції. Надання фінансової допомоги здійснюється
на розсуд кожної Договірної Сторони.
2. Для надання трудящим-мігрантам можливості ознайомитися до
їхнього від'їзду з умовами повторного поселення в їхній державі
походження, ця держава надсилає інформацію державі, що приймає,
яка надає її заінтересованим особам на їхній запит, зокрема
стосовно:
- можливостей і умов працевлаштування в державі походження;
- фінансової допомоги, що надається для економічної
реінтеграції;
- збереження прав, набутих за кордоном у галузі соціального
забезпечення;
- заходів, яких необхідно вжити для полегшення пошуку житла;
- установлення еквівалентності професійних кваліфікацій,
отриманих за кордоном, а також стосовно будь-яких іспитів, які
необхідно скласти для забезпечення їхнього офіційного визнання;
- установлення еквівалентності освітніх кваліфікацій для
надання дітям трудящих-мігрантів можливості бути прийнятими до
школи в той самий клас, який вони відвідували в країні, що
приймала.
Глава V
Стаття 31
Збереження набутих прав
Жодне положення цієї Конвенції не може тлумачитися як таке,
що виправдовує менш сприятливий режим, ніж режим, що надається
трудящим-мігрантам згідно з національним законодавством держави,
що приймає, або за двосторонніми та багатосторонніми угодами,
Договірною Стороною яких є ця держава.
Стаття 32
Співвідношення між цією Конвенцією
та законами Договірних Сторін або
міжнародними угодами
Положення цієї Конвенції не завдають шкоди положенням законів
Договірних Сторін чи будь-яких двосторонніх чи багатосторонніх
договорів, конвенцій, угод або домовленостей, а також заходам, що
вживаються для їхнього виконання, які вже набрали чинності або
можуть набрати чинності й за якими особам, що перебувають під
захистом Конвенції, надавався або надаватиметься більш сприятливий
режим.
Стаття 33
Застосування Конвенції
1. Протягом року після набрання чинності цією Конвенцією
створюється Консультативний комітет.
2. Кожна Договірна Сторона призначає до Консультативного
комітету одного представника. Будь-яка інша держава - член Ради
Європи може бути представлена спостерігачем з правом виступати.
3. Консультативний комітет розглядає будь-які пропозиції,
подані йому однією з Договірних Сторін для сприяння або полегшення
застосування Конвенції, а також будь-яку пропозицію стосовно
внесення до неї змін.
4. Висновки та рекомендації Консультативного комітету
ухвалюються більшістю голосів членів Комітету, проте пропозиції
стосовно внесення змін до Конвенції ухвалюються членами Комітету
одностайно.
5. Висновки, рекомендації та пропозиції Консультативного
комітету, згадані вище, надсилаються Комітетові міністрів Ради
Європи, який вирішує, яких заходів необхідно вжити.
6. Консультативний комітет скликається Генеральним секретарем
Ради Європи й збирається на засідання, як правило, принаймні раз
на два роки та, крім того, кожного разу, коли цього вимагають не
менше двох Договірних Сторін або Комітет міністрів. Комітет також
збирається на засідання на вимогу однієї Договірної Сторони в разі
застосування положень пункту 3 статті 12.
7. Консультативний комітет готує періодично для розгляду
Комітетом міністрів звіт, що містить інформацію стосовно законів і
підзаконних актів, які є чинними на території Договірних Сторін і
які стосуються питань, передбачених у цій Конвенції.
Глава VI
Стаття 34
Підписання, ратифікація та набрання чинності
1. Цю Конвенцію відкрито для підписання державами - членами
Ради Європи. Вона повинна бути ратифікована, прийнята або
схвалена. Ратифікаційні грамоти або документи про прийняття чи
схвалення здаються на зберігання Генеральному секретарю Ради
Європи.
2. Ця Конвенція набирає чинності в перший день третього
місяця з дати здачі на зберігання п'ятої ратифікаційної грамоти
або п'ятого документа про прийняття чи схвалення.
3. Для держави, яка підписала Конвенцію і яка ратифікуватиме,
схвалюватиме або прийматиме її після набрання нею чинності,
Конвенція набирає чинності в перший день третього місяця з дати
здачі на зберігання її ратифікаційної грамоти або документа про
прийняття чи схвалення.
Стаття 35
Територіальне застосування
1. Будь-яка держава може під час підписання або здачі на
зберігання своєї ратифікаційної грамоти або свого документа про
прийняття чи схвалення чи будь-коли в подальшому поширити за
допомогою заяви на ім'я Генерального секретаря Ради Європи
застосування цієї Конвенції на всі території чи будь-яку з
територій, за міжнародні відносини яких вона несе відповідальність
або від імені яких вона вповноважена брати зобов'язання.
2. Будь-яка заява, зроблена відповідно до попереднього
пункту, може бути відкликана стосовно будь-якої території,
визначеної в цій заяві. Таке відкликання набирає чинності через
шість місяців після отримання Генеральним секретарем Ради Європи
заяви про відкликання.
Стаття 36
Застереження
1. Будь-яка Договірна Сторона може під час підписання або
здачі на зберігання своєї ратифікаційної грамоти або свого
документа про прийняття чи схвалення зробити одне чи більше
застережень, які можуть стосуватися не більше дев'яти статей глав
II - IV включно, крім статей 4, 8, 9, 12, 16, 17, 20, 25, 26.
2. Будь-яка Договірна Сторона може будь-коли повністю або
частково відкликати застереження, яке вона зробила відповідно до
попереднього пункту, шляхом надіслання повідомлення на ім'я
Генерального секретаря Ради Європи, яке набирає чинності з дати
його отримання.
Стаття 37
Денонсація Конвенції
1. Кожна Договірна Сторона може денонсувати цю Конвенцію
шляхом надіслання повідомлення на ім'я Генерального секретаря Ради
Європи, яке набирає чинності через шість місяців з дати його
отримання.
2. Протягом п'яти років з дати набрання чинності цією
Конвенцією стосовно відповідної Договірної Сторони денонсувати
Конвенцію не дозволяється.
3. Кожна Договірна Сторона, яка перестає бути членом Ради
Європи, перестає бути Стороною цієї Конвенції через шість місяців
з дати, коли припиняється її членство в Раді Європи.
Стаття 38
Повідомлення
Генеральний секретар Ради Європи повідомляє державам - членам
Ради про:
a) будь-яке підписання;
b) здачу на зберігання будь-якої ратифікаційної грамоти чи
будь-якого документа про прийняття чи схвалення;
c) будь-яке повідомлення, отримане стосовно пунктів 2 і 3
статті 12;
d) будь-яку дату набрання чинності цією Конвенцією відповідно
до статті 34 Конвенції;
e) будь-яку заяву, отриману на виконання положень статті 35;
f) будь-яке застереження, зроблене на виконання положень
пункту 1 статті 36;
g) відкликання будь-якого застереження, зробленого на
виконання положень пункту 2 статті 36;
h) будь-яке повідомлення, отримане на виконання положень
статті 37, і дату, від якої денонсація набирає чинності.
На посвідчення чого ті, що підписалися нижче, належним чином
на те вповноважені, підписали цю Конвенцію.
Учинено в Страсбурзі 24 листопада 1977 року англійською та
французькою мовами, причому обидва тексти є автентичними, в одному
примірнику, який зберігатиметься в архіві Ради Європи. Генеральний
секретар Ради Європи надсилає засвідчені копії Конвенції кожній
державі, що підписала Конвенцію.
Европейская конвенция
о правовом статусе трудящихся-мигрантов
24 ноября 1977 г.

Глава I
Статья 1
Определение
1. В целях настоящей Конвенции термин "трудящийся-мигрант"
означает гражданина Договаривающейся Стороны, которому разрешено
другой Договаривающейся Стороной проживать на ее территории для
выполнения оплачиваемой работы. 2. Настоящая Конвенция не применяется к: a) приграничным трудящимся; b) артистам, другим лицам развлекательных профессий и
спортсменам, занятым в течение короткого периода времени, и лицам
свободной профессии; c) морякам; d) лицам, проходящим обучение; e) сезонным трудящимся; сезонными трудящимися-мигрантами
являются лица, которые, будучи гражданами одной Договаривающейся
Стороны, занимаются на территории другой Договаривающейся Стороны
деятельностью, которая зависит от времени года, на основе
контракта на конкретный срок или на выполнение конкретной работы; f) трудящимся, которые, будучи гражданами одной
Договаривающейся Стороны, выполняют конкретную работу на
территории другой Договаривающейся Стороны от имени предприятия,
которое имеет зарегистрированный офис за пределами территории этой
Договаривающейся Стороны.
Глава II
Статья 2
Формы набора на работу
1. Набор на работу будущих трудящихся-мигрантов может
осуществляться по запросу либо с указанием, либо без указания
имени, и в последнем случае производится через посредничество
официального органа в государстве происхождения, если таковой
существует, и, по мере надобности, через посредничество
официального органа власти принимающего государства. 2. Административные расходы, связанные с набором на работу,
представлением и обустройством кандидата, когда эти мероприятия
осуществляются официальным органом власти, не возлагаются на
предполагаемых трудящихся-мигрантов.
Статья 3
Медицинское обследование и профессиональный экзамен
1. Набору на работу предполагаемых трудящихся-мигрантов могут
предшествовать медицинское обследование и профессиональный
экзамен. 2. Медицинское обследование и профессиональный экзамен
предназначены установить физическую и психическую пригодность и
техническую готовность предполагаемого трудящегося-мигранта
выполнять предложенную ему работу и удостовериться в том, что его
состояние здоровья не угрожает здоровью населения. 3. Механизмы возмещения расходов, связанных с медицинским
обследованием и профессиональным экзаменом, устанавливаются, по
мере надобности, двусторонними соглашениями с целью обеспечить,
чтобы такие расходы не возлагались на предполагаемого
трудящегося-мигранта. 4. От трудящегося-мигранта, которому лично предложена работа,
не требуется, кроме как по причине обмана, сдавать
профессиональный экзамен, кроме как по требованию работодателя.
Статья 4
Право на выезд - право на допуск в страну -
административные формальности
1. Каждая Договаривающаяся Сторона гарантирует следующие
права трудящимся-мигрантам: - право покидать территорию Договаривающейся Стороны,
гражданами которой они являются; - право на допуск на территорию Договаривающейся Стороны с
целью выполнения оплачиваемой работы после получения разрешения на
это и приобретения необходимых документов. 2. Данные права подлежат таким ограничениям, которые
предписаны законодательством и необходимы для охраны национальной
безопасности, общественного порядка, здоровья и нравственности
населения. 3. Документы, необходимые трудящемуся-мигранту для эмиграции
и иммиграции, выдаются, по возможности, в кратчайшие сроки,
бесплатно или по уплате суммы, не превышающей административных
расходов.
Статья 5
Формальности и процедура, касающиеся трудового контракта
Каждому трудящемуся-мигранту, принятому на работу,
предоставляется до отъезда в принимающее государство трудовой
контракт или конкретное предложение работы, каждый из которых
может быть составлен на одном или более языках, применяющихся в
государстве происхождения, и на одном или более языках,
применяющихся в принимающем государстве. Использование, по крайней
мере, одного языка государства происхождения и одного языка
принимающего государства является обязательным в случае набора на
работу официальным органом или официально признанным бюро
занятости.
Статья 6
Информация
1. Договаривающиеся Стороны обмениваются и снабжают
предполагаемых мигрантов соответствующей информацией об их
проживании, условиях и возможностях воссоединения с семьей,
характере работы, возможности заключения нового трудового
контракта после истечения первого, требуемых квалификациях,
условиях работы и жизни (включая стоимость жизни), вознаграждении,
социальном обеспечении, жилищных условиях, питании, переводе
сбережений, передвижении и отчислениях, производимых из заработной
платы на социальную защиту и социальное обеспечение, налогах и
других отчислениях. Также может предоставляться информация о
культурных и религиозных условиях в принимающем государстве. 2. В случае набора на работу через официальный орган власти
принимающего государства такая информация предоставляется до его
отъезда на языке, который предполагаемый трудящийся-мигрант
понимает, для того, чтобы он мог принять решение при полном знании
фактов. Перевод такой информации, в случае необходимости, на язык,
который будущий трудящийся-мигрант понимает, как правило,
обеспечивается государством происхождения. 3. Каждая Договаривающаяся Сторона обязуется принять
соответствующие шаги для предотвращения вводящей в заблуждение
пропаганды об эмиграции и иммиграции.
Статья 7
Передвижение
1. Каждая Договаривающаяся Сторона обязуется гарантировать,
что, в случае официального коллективного набора на работу,
стоимость переезда в принимающее государство никогда не будет
возлагаться на трудящегося-мигранта. Механизмы оплаты определяются
в соответствии с двусторонними соглашениями, которые могут также
распространить такие меры на семьи и на трудящихся, набранных на
работу в индивидуальном порядке. 2. В случае транзита трудящихся-мигрантов и их семей через
территорию какой-либо Договаривающейся Стороны на пути в
принимающее государство или по возвращении в государство
происхождения, компетентные органы власти транзитного государства
принимают любые меры для ускорения их путешествия и предотвращения
административных задержек и трудностей. 3. Каждая Договаривающаяся Сторона освобождает от импортных
пошлин и налогов во время въезда в принимающее государство и
окончательного возвращения в государство происхождения и
транзитное государство: а) личное имущество и движимую собственность
трудящихся-мигрантов и членов их семей, принадлежащие их семье; b) разумное количество ручных инструментов и переносного
оборудования, необходимых для выполнения своей работы. Вышеперечисленные льготы предоставляются в соответствии с
действующими законодательными и нормативными актами
заинтересованных государств.
Глава III
Статья 8
Разрешение на работу
1. Каждая Договаривающаяся Сторона, разрешающая въезд на свою
территорию трудящемуся-мигранту с целью получения оплачиваемой
работы, выдает ему или продлевает его разрешения на работу (если
он не освобожден от такого требования) в соответствии с условиями,
установленными в ее законодательстве. 2. Однако разрешение на работу, выданное в первый раз, не
может, как правило, обязывать трудящихся работать на одного и того
же работодателя или в одной и той же местности на период более чем
один год. 3. В случае продления разрешения трудящегося-мигранта на
работу, оно, как правило, осуществляется на период не менее одного
года, в той степени, в какой это позволяют текущее положение и
изменение трудовой ситуации.
Статья 9
Вид на жительство
1. В случае, когда это требуется национальным
законодательством, каждая Договаривающаяся Сторона выдает вид на
жительство трудящимся-мигрантам, которым было разрешено заниматься
оплачиваемой трудовой деятельностью на своей территории в
соответствии с условиями, установленными настоящей Конвенцией. 2. Вид на жительство в соответствии с положениями
национального законодательства выдается и, если необходимо,
продлевается на период, как правило, равный, по крайней мере,
периоду разрешения на работу. В случае, если разрешение на работу
не содержит указания на срок окончания его действия, вид на
жительство, как правило, выдается и, если необходимо, продлевается
на период не менее чем один год. Он выдается и продлевается
бесплатно или за сумму, покрывающую исключительно административные
расходы. 3. Положения настоящей Статьи также применяются к членам
семьи трудящегося-мигранта, которые получили разрешение
воссоединиться с ним в соответствии со Статьей 12 настоящей
Конвенции. 4. В случае, если трудящийся более не работает либо по
причине временной нетрудоспособности в результате заболевания или
несчастного случая, либо по причине вынужденной безработицы, при
условии, что это должным образом подтверждено компетентными
органами, ему разрешается с целью применения Статьи 35 настоящей
Конвенции остаться на территории принимающего государства на срок
не менее пяти месяцев. Тем не менее, ни одна Договаривающаяся Сторона не обязана в
случае, предусмотренном в вышеуказанном подпункте, разрешать
трудящемуся-мигранту оставаться на период, превышающий период
выплаты пособия по безработице. 5. Вид на жительство, выданный в соответствии с положениями
пунктов 1 - 3 настоящей Статьи, может быть аннулирован: a) по причинам национальной безопасности, государственной
политики и нравственности; b) если владелец отказывается, после того, как он был должным
образом уведомлен о последствиях такого отказа, подчиняться мерам,
предписанным для него официальным медицинским учреждением с целью
охраны здоровья населения; c) если не выполняется условие, необходимое для его выдачи
или действительности. Тем не менее, каждая Договаривающаяся Сторона обязуется
предоставлять трудящимся-мигрантам, вид на жительство которых был
аннулирован, реальное право на апелляцию, в соответствии с
процедурой, положение о которой существует в ее законодательстве,
в судебный или административный орган.
Статья 10
Прием
1. После прибытия в принимающее государство
трудящимся-мигрантам и членам их семей предоставляются
всесторонняя необходимая информация и консультации, а также помощь
в их обустройстве и адаптации. 2. С этой целью трудящиеся-мигранты и члены их семей имеют
право на получение помощи и содействия со стороны социальных служб
принимающего государства или от органов, работающих в интересах
общества в принимающем государстве, а также от консульских
учреждений государства происхождения. Кроме того,
трудящиеся-мигранты имеют право на такой же основе, что и
национальные трудящиеся, на получение помощи и содействия со
стороны служб занятости. Однако каждая Договаривающаяся Сторона
прилагает усилия по обеспечению наличия специальных социальных
служб, когда того требует ситуация, с целью содействовать или
координировать прием трудящихся-мигрантов и их семей. 3. Каждая Договаривающаяся Сторона обязуется гарантировать
трудящимся-мигрантам и членам их семей возможность свободно
отправлять культ в соответствии с их верой; каждая
Договаривающаяся Сторона содействует такому отправлению культа в
рамках доступных средств.
Статья 11
Взыскание сумм, причитающихся лицам на их содержание
1. Статус трудящихся-мигрантов не должен препятствовать
взысканию сумм, причитающихся лицам на их содержание в государстве
происхождения, в отношении которых они имеют обязательства по их
содержанию, вытекающие из семейных отношений, отцовства или
материнства, брака или родства, включая обязательство в отношении
содержания незаконнорожденного ребенка. 2. Каждая Договаривающаяся Сторона предпринимает шаги,
необходимые для гарантирования взыскания сумм, причитающихся на
такое содержание, максимально используя форму, принятую Комитетом
Министров Совета Европы. 3. Насколько это возможно, каждая Договаривающаяся Сторона
предпринимает шаги для назначения единого национального или
регионального органа, получающего и отправляющего заявления в
отношении сумм, причитающихся на содержание, предусмотренное в
пункте 1 выше. 4. Настоящая Статья не затрагивает существующие или будущие
двусторонние или многосторонние соглашения.
Статья 12
Воссоединение семей
1. Супругу(е) трудящегося-мигранта, на законных основаниях
работающего на территории Договаривающейся Стороны, и его не
состоящим в браке детям, пока они рассматриваются
несовершеннолетними соответствующим законодательством принимающего
государства, которые находятся на содержании трудящегося-мигранта,
разрешается на условиях, аналогичных тем, которые применяются
настоящей Конвенцией в отношении допуска в страну
трудящихся-мигрантов и в соответствии с процедурой допуска в
страну, предписанной таким законом или международными
соглашениями, воссоединиться с трудящимся-мигрантом на территории
Договаривающейся Стороны при условии, что последний имеет для
семьи жилищные условия, рассматриваемые как нормальные для
национальных трудящихся в регионе, где работает
трудящийся-мигрант. Каждая Договаривающаяся Сторона может
поставить предоставление такого права в зависимость от периода
ожидания, который не превышает двенадцати месяцев. 2. Любое государство может в любое время путем заявления на
имя Генерального Секретаря Совета Европы, которое вступает в силу
через один месяц после даты его получения, поставить воссоединение
семьи, указанное в пункте 1 выше, в зависимость от наличия у
трудящегося-мигранта постоянных средств, достаточных для
удовлетворения потребностей его семьи. 3. Любое государство может в любое время путем заявления на
имя Генерального Секретаря Совета Европы, которое вступает в силу
через один месяц после даты его получения, временно отказаться от
выполнения обязательства о выдаче разрешения, предусмотренного в
пункте 1 выше, в отношении одной или более частей своей
территории, которые оно указывает в своем заявлении, при условии,
что эти меры не противоречат обязательствам по другим
международным документам. В заявлении указываются конкретные
причины, объясняющие отказ в отношении принимающей способности. Любое государство, пользующееся возможностью отказа,
полностью информирует Генерального Секретаря Совета Европы о
принятых мерах и обеспечивает, чтобы информация об этих мерах была
опубликована в кратчайшие сроки. Оно также информирует
Генерального Секретаря Совета Европы о том, когда действие таких
мер прекращается, а положения Конвенции снова выполняются в полном
объеме. Такой отказ, как правило, не затрагивает просьб
трудящихся-мигрантов, уже обустроившихся на соответствующей
территории, о воссоединении с семьей, представленных компетентным
органам до направления заявления Генеральному Секретарю.
Статья 13
Жилищные условия
1. Каждая Договаривающаяся Сторона предоставляет
трудящимся-мигрантам в отношении доступа к жилищным условиям и
арендной платы режим не менее благоприятный, чем тот, который
предоставляется своим собственным гражданам, в той степени, в
какой данный вопрос регулируется внутренними законодательными и
нормативными актами. 2. Каждая Договаривающаяся Сторона обеспечивает проведение
компетентными национальными органами инспекций в соответствующих
случаях во взаимодействии с соответствующими консульскими
учреждениями, которые действуют в рамках своей компетенции, с
целью гарантировать применение в отношении трудящихся-мигрантов
таких же стандартов пригодности жилья, как и для своих собственных
граждан. 3. Каждая Договаривающаяся Сторона обязуется защищать
трудящихся-мигрантов от эксплуатации в отношении арендной платы в
соответствии со своими законодательными и нормативными актами по
данному вопросу. 4. Каждая Договаривающаяся Сторона обязана гарантировать
средствами, имеющимися в распоряжении компетентных национальных
органов, чтобы жилищные условия трудящихся-мигрантов были
надлежащими.
Статья 14
Предварительная подготовка - обучение - языковая
подготовка - профессиональная подготовка и
переподготовка
1. Трудящиеся-мигранты и члены их семей, которые были
официально допущены на территорию Договаривающейся Стороны, имеют
на той же основе и на тех же условиях, что и национальные
трудящиеся, право на общее образование и профессиональную
подготовку и переподготовку, и им обеспечивается доступ к высшему
образованию в соответствии с общими правилами, регулирующими прием
в соответствующие учебные заведения в принимающем государстве. 2. С целью содействия доступу в общеобразовательные и
профессиональные школы и в центры профессиональной подготовки
принимающее государство способствует обучению трудящихся-мигрантов
и членов их семей своему языку или если их несколько, одному из
них. 3. С целью применения вышеуказанных пунктов 1 и 2 вопрос о
предоставлении стипендии остается на усмотрение каждой
Договаривающейся Стороны, которая прилагает усилия для
предоставления детям трудящихся-мигрантов, живущим со своими
семьями в принимающем государстве, в соответствии с положениями
Статьи 12 настоящей Конвенции, одинаковые возможности в этом
отношении, что и гражданам принимающего государства. 4. Ранее приобретенные трудящимися знания, равно как и
дипломы и профессиональные квалификации, полученные в государстве
происхождения, признаются каждой Договаривающейся Стороной в
соответствии с механизмами, установленными в двусторонних и
многосторонних соглашениях. 5. Заинтересованные Договаривающиеся Стороны, действующие в
тесном взаимодействии, прилагают усилия по обеспечению того, чтобы
программы профессиональной подготовки и переподготовки по смыслу
настоящей Статьи отвечали, насколько это возможно, потребностям
трудящихся-мигрантов с целью их возвращения в государство их
происхождения.
Статья 15
Обучение родному языку трудящегося-мигранта
Заинтересованные Договаривающиеся Стороны принимают по общему
согласию меры по созданию для детей трудящихся-мигрантов,
насколько это возможно, специальных курсов изучения родного языка
трудящихся-мигрантов в целях содействия, в частности, их
возвращению в государство происхождения.
Статья 16
Условия работы
1. В отношении условий работы трудящиеся-мигранты, которые
получили разрешение заниматься трудовой деятельностью, пользуются
режимом не менее благоприятным, чем тот, который применяется в
отношении национальных трудящихся в силу законодательных или
административных положений, коллективных трудовых соглашений или
обычая. 2. Невозможным является отказ при заключении индивидуального
контракта от принципа равного режима, изложенного в предыдущем
пункте.
Статья 17
Перевод сбережений
1. Каждая Договаривающаяся Сторона разрешает в соответствии с
механизмами, установленными ее законодательством, переводить все
заработанные деньги и сбережения трудящихся-мигрантов или те их
части, которые последний может пожелать перевести. Настоящее положение также применяется в отношении перевода
сумм, причитающихся с трудящихся-мигрантов на содержание семьи.
Переводу сумм, причитающихся с трудящихся-мигрантов на содержание
семьи, ни при каких обстоятельствах не создаются помехи или
препятствия. 2. Каждая Договаривающаяся Сторона разрешает в соответствии с
двусторонними соглашениями или любыми иными средствами перевод тех
сумм, которые причитаются трудящимся-мигрантам, когда они покидают
территорию принимающего государства.
Статья 18
Социальное обеспечение
1. Каждая Договаривающаяся Сторона обязуется предоставлять на
своей территории трудящимся-мигрантам и членам их семей такой же
равный режим, что и своим собственным гражданам, в вопросе
социального обеспечения в соответствии с условиями, требуемыми
национальным законодательством и двусторонними или многосторонними
соглашениями, которые уже заключены или будут заключены между
заинтересованными Договаривающимися Сторонами. 2. Договаривающиеся Стороны, кроме того, прилагают усилия для
того, чтобы обеспечить трудящимся-мигрантам и членам их семей
сохранение прав в процессе их приобретения и приобретенных прав,
равно как и предоставление прав за границей посредством
двусторонних и многосторонних соглашений.
Статья 19
Социальная и медицинская помощь
Каждая Договаривающаяся Сторона обязуется предоставлять на
своей территории трудящимся-мигрантам и членам их семей, которые
на законных основаниях находятся на ее территории, социальную и
медицинскую помощь на той же основе, что и гражданам, в
соответствии со взятыми ею обязательствами в силу других
международных соглашений и, в частности, Европейской конвенции о
социальной и медицинской помощи 1953 года ( 994_649 ).
Статья 20
Несчастные случаи на производстве и профессиональные
заболевания - производственная гигиена
1. В отношении предотвращения несчастных случаев на
производстве и профессиональных заболеваний и в отношении
производственной гигиены трудящиеся-мигранты пользуются такими же
правами и защитой, что и национальные трудящиеся, во исполнение
законов Договаривающейся Стороны и коллективных трудовых
соглашений и с учетом их особого положения. 2. Трудящийся-мигрант, ставший жертвой несчастного случая на
производстве или получивший профессиональное заболевание на
территории принимающего государства, пользуется преимуществами
профессиональной реабилитации на той же основе, что и национальные
трудящиеся.
Статья 21
Инспекция условий труда
Каждая Договаривающаяся Сторона инспектирует или обеспечивает
инспекцию условий труда трудящихся-мигрантов таким же образом, что
и в отношении национальных рабочих. Такая инспекция проводится
компетентными органами или учреждениями принимающего государства и
любым другим органом, уполномоченным принимающим государством.
Статья 22
Смерть
Каждая Договаривающаяся Сторона заботится, в соответствии со
своими законами и, если необходимо, в соответствии с двусторонними
соглашениями, о том, чтобы были приняты меры по оказанию
необходимой помощи и содействия в транспортировке в государство
происхождения тел трудящихся-мигрантов, погибших в результате
несчастного случая на производстве.
Статья 23
Налогообложение доходов
1. В отношении доходов и без ущерба положениям о двойном
налогообложении, содержащимся в соглашениях, которые уже заключены
или могут быть заключены в будущем между Договаривающимися
Сторонами, трудящиеся-мигранты не облагаются на территории
Договаривающейся Стороны сборами, пошлинами, налогами или
контрибуциями любого рода либо более высокими, либо более
обременительными, чем те, которыми облагаются граждане при
аналогичных обстоятельствах. В частности, они обладают правом на
скидки или освобождения от уплаты налогов или пошлин, а также
правом на получение всех пособий, включая пособия на иждивенцев. 2. Договаривающиеся Стороны решают между собой посредством
двусторонних или многосторонних соглашений о двойном
налогообложении, какие меры могут быть приняты для избежания
двойного налогообложения доходов трудящихся-мигрантов.
Статья 24
Истечение контракта и увольнение
1. В случае истечения трудового контракта, заключенного на
конкретный срок, по окончании согласованного срока и в случае
преждевременного расторжения такого контракта или расторжения
трудового контракта на неопределенный срок трудящемуся-мигранту
предоставляется режим не менее благоприятный, чем тот, который
предоставляется национальным трудящимся в соответствии с
положениями национального законодательства или коллективных
трудовых соглашений. 2. В случае индивидуального или массового увольнения
трудящимся-мигрантам предоставляется режим, применяемый к
национальным трудящимся, в соответствии с национальным
законодательством или коллективными трудовыми соглашениями, в
частности, в отношении формы и срока уведомления и компенсации,
предусмотренных законодательством или соглашениями или такими
документами, которые могут быть необходимы в случаях
необоснованного расторжения их трудовых контрактов.
Статья 25
Повторное устройство на работу
1. Если трудящийся-мигрант теряет свою работу по причинам, не
поддающимся его контролю, таким, как сокращение штатов или
продолжительное заболевание, то компетентный орган принимающего
государства содействует его повторному устройству на работу в
соответствии с законодательными и нормативными актами этого
государства. 2. Для этой цели принимающее государство содействует мерам,
необходимым для обеспечения, насколько это возможно,
профессиональной переподготовки и профессиональной реабилитации
данного трудящегося-мигранта при условии, что после этого он
намерен продолжить работу в заинтересованном государстве.
Статья 26
Право доступа в суды и административные органы в
принимающем государстве
1. Каждая Договаривающаяся Сторона предоставляет
трудящимся-мигрантам режим не менее благоприятный, чем тот,
который предоставляется своим собственным гражданам в отношении
судопроизводства. Трудящиеся-мигранты имеют право, на тех же
условиях, что и граждане, на полную правовую и судебную защиту
своей личности и собственности и своих прав и интересов; в
частности, они имеют, в такой же форме, что и граждане, право
доступа в компетентные суды и административные органы в
соответствии с законом принимающего государства и право на
получение помощи от любого лица по их выбору, правомочного по
закону этого государства, например, в спорах с работодателями,
членами их семей или с третьими лицами. Нормы международного
частного права принимающего государства не затрагиваются настоящей
Статьей. 2. Каждая Договаривающаяся Сторона предоставляет
трудящимся-мигрантам правовую помощь на тех же условиях, что и
своим собственным гражданам, и, в случае рассмотрения гражданского
или уголовного дела, возможность получения помощи переводчика,
если они не понимают или не могут изъясняться на языке,
используемом в суде.
Статья 27
Пользование услугами служб занятости
Каждая Договаривающаяся Сторона признает право
трудящихся-мигрантов и членов их семей, официально допущенных на
ее территорию, пользоваться услугами служб занятости на тех же
условиях, что и национальные трудящиеся, в соответствии с
законодательными и нормативными актами и административными
нормами, включая условия доступа, применяющимся в этом
государстве.
Статья 28
Осуществление права на объединение
Каждая Договаривающаяся Сторона разрешает
трудящимся-мигрантам осуществлять право на объединение для охраны
своих экономических и социальных интересов на условиях,
предусмотренных национальным законодательством в отношении своих
собственных граждан.
Статья 29
Участие в делах предприятия
Каждая Договаривающаяся Сторона способствует, насколько это
возможно, участию трудящихся-мигрантов в делах предприятия на тех
же условиях, что и национальные трудящиеся.
Глава IV
Статья 30
Возвращение на родину
1. Каждая Договаривающаяся Сторона принимает, насколько это
возможно, надлежащие меры по оказанию помощи трудящимся-мигрантам
и их семьям в случае их окончательного возвращения в государство
происхождения, и, в частности, шаги, указанные в пунктах 2 и 3
Статьи 7 настоящей Конвенции. Положение о финансовой помощи
остается на усмотрение каждой Договаривающейся Стороны. 2. Для обеспечения трудящихся-мигрантов информацией, до того,
как они примут решение о возвращении, об условиях, на основании
которых они смогут переехать в свое государство происхождения, это
государство направляет принимающему государству информацию,
которая является доступной для запрашивающих ее лиц, в отношении,
в частности: - возможностей и условий получения работы в государстве
происхождения; - финансовой помощи, предоставляемой для экономической
реинтеграции; - обеспечения прав на социальное обеспечение, приобретенных
за границей; - шагов, которые необходимо предпринять для облегчения
нахождения жилья; - равноценности в отношении профессиональных квалификаций,
полученных за границей, и любых экзаменов, которые необходимо
сдать для обеспечения их официального признания; - равноценности в отношении образовательных квалификаций с
тем, чтобы дети трудящихся-мигрантов могли быть допущены в школы
без понижения класса.
Глава V
Статья 31
Сохранение приобретенных прав
Ни одно положение настоящей Конвенции не может толковаться,
как оправдывающее менее благоприятный режим по сравнению с тем,
которым пользуются трудящиеся-мигранты в соответствии с
национальным законодательством принимающего государства или в
соответствии с двусторонними и многосторонними соглашениями, в
которых это государство является Договаривающейся Стороной.
Статья 32
Соотношение между настоящей конвенцией и законами
договаривающихся сторон или международными
соглашениями
Положения настоящей Конвенции не наносят ущерба положениям
законов Договаривающихся Сторон или любых двусторонних или
многосторонних договоров, конвенций, соглашений или
договоренностей, а также направленным на их применение мерам,
которые уже вступили в силу или могут вступить в силу и в
соответствии с которыми более благоприятный режим предоставляется
или будет предоставляться лицам, в отношении которых Конвенция
предусматривает защиту.
Статья 33
Применение конвенции
1. Консультативный Комитет учреждается в течение года со дня
вступления в силу настоящей Конвенции. 2. Каждая Договаривающаяся Сторона назначает представителя в
Консультативный Комитет. Любое другое государство - член Совета
Европы может быть представлено наблюдателем с правом
совещательного голоса. 3. Консультативный Комитет рассматривает любые предложения,
представленные ему одной из Договаривающихся Сторон с целью
содействия или улучшения применения Конвенции, а также любое
предложение о внесении в нее поправок. 4. Заключения и рекомендации Консультативного Комитета
принимаются большинством голосов членов Комитета; однако,
предложения о внесении поправок в Конвенцию принимаются членами
Комитета единогласно. 5. Заключения, рекомендации и предложения Консультативного
Комитета, указанные выше, направляются Комитету Министров Совета
Европы, который постановляет, какие меры необходимо принять. 6. Консультативный Комитет созывается Генеральным Секретарем
Совета Европы и проводит заседания, как правило, не реже одного
раза в два года, и, кроме того, по просьбе не менее двух
Договаривающихся Сторон или Комитета Министров. Комитет также
проводит заседания по просьбе одной Договаривающейся Стороны,
когда применяются положения пункта 3 Статьи 12. 7. Консультативный Комитет периодически составляет для
ознакомления Комитета Министров доклад, содержащий информацию о
законодательных или нормативных актах, действующих на территории
Договаривающихся Сторон и касающихся вопросов, предусмотренных
настоящей Конвенцией.
Глава VI
Статья 34
Подписание, ратификация и вступление в силу
1. Настоящая Конвенция открыта для подписания государствами -
членами Совета Европы. Она подлежит ратификации, принятию или
одобрению. Ратификационные грамоты и документы о принятии или
одобрении сдаются на хранение Генеральному Секретарю Совета
Европы. 2. Настоящая Конвенция вступает в силу в первый день третьего
месяца после даты сдачи на хранение пятой ратификационной грамоты
или документа о принятии или одобрении. 3. В отношении государства, подписавшего, а впоследствии,
ратифицировавшего, одобрившего или принявшего Конвенцию, она
вступает в силу в первый день третьего месяца после даты сдачи на
хранение ратификационной грамоты или документа о принятии или
одобрении.
Статья 35
Территориальное применение
1. Любое государство может в момент подписания или сдачи на
хранение своей ратификационной грамоты или документа о принятии
или одобрении или в любое время после этого путем заявления на имя
Генерального Секретаря Совета Европы распространить применение
настоящей Конвенции на все или любые территории, за международные
отношения которых оно несет ответственность или от чьего имени оно
уполномочено давать обязательства. 2. Любое заявление, сделанное в соответствии с предыдущим
пунктом, может быть отозвано в отношении любой территории,
указанной в этом заявлении. Отзыв заявления вступает в силу через
шесть месяцев после получения Генеральным Секретарем Совета Европы
заявления об отзыве.
Статья 36
Оговорки
1. Любое государство может в момент подписания или сдачи на
хранение своей ратификационной грамоты или документа о принятии
или одобрении сделать одну или более оговорок в отношении не более
чем девяти статей Глав II - IV включительно, за исключением Статей
4, 8, 9, 12, 16, 17, 20, 25, 26. 2. Любое государство может в любое время полностью или
частично отозвать сделанную оговорку в соответствии с предыдущим
пунктом путем заявления на имя Генерального Секретаря Совета
Европы, которое вступает в силу по его получении.
Статья 37
Денонсация конвенции
1. Каждая Договаривающаяся Сторона может денонсировать
настоящую Конвенцию путем уведомления на имя Генерального
Секретаря Совета Европы, которое вступает в силу через шесть
месяцев после его получения. 2. Денонсация не может быть сделана в течение пяти лет после
вступления в силу Конвенции в отношении заинтересованной
Договаривающейся Стороны. 3. Каждая Договаривающаяся Сторона, прекратившая свое
членство в Совете Европы, перестает быть Стороной в настоящей
Конвенции через шесть месяцев после утраты ею статуса члена Совета
Европы.
Статья 38
Уведомления
Генеральный Секретарь Совета Европы уведомляет
государства-члены Совета о: a) любом подписании; b) сдаче на хранение любой ратификационной грамоты или
документа о принятии или одобрении; c) любом уведомлении, полученном в отношении пунктов 2 и 3
Статьи 12; d) любой дате вступления в силу настоящей Конвенции в
соответствии с ее Статьей 34; e) любом заявлении, полученном в соответствии с положениями
Статьи 35; f) любой оговорке, сделанной в соответствии с положениями
пункта 1 Статьи 36; g) отзыве любой оговорки, сделанной в соответствии с
положениями пункта 2 Статьи 36; h) любом уведомлении, полученном в соответствии с положениями
Статьи 37, и о дате вступления в силу денонсации.
"Сборник международных правовых документов,
регулирующих вопросы миграции",
Международная организация по миграции,
Москва, 1994 г.



вгору