Документ v011p710-02, поточна редакція — Прийняття від 13.06.2002

                                                          
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Р І Ш Е Н Н Я
КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ
у справі за конституційним поданням Міністерства
оборони України щодо офіційного тлумачення абзацу
першого пункту 22.3 статті 22 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" (справа про
фінансування житла для військовослужбовців)

м. Київ, 13 червня 2002 року Справа N 1-23/2002
N 11-рп/2002

Конституційний Суд України у складі суддів Конституційного
Суду України:
Скоморохи Віктора Єгоровича - головуючий, Вознюка Володимира Денисовича, Козюбри Миколи Івановича, Корнієнка Миколи Івановича, Костицького Михайла Васильовича, Малинникової Людмили Федорівни, Мироненка Олександра Миколайовича, Німченка Василя Івановича, Розенка Віталія Івановича, Савенка Миколи Дмитровича, Селівона Миколи Федосовича, Тимченка Івана Артемовича, Тихого Володимира Павловича - суддя-доповідач, Чубар Людмили Пантеліївни, Шаповала Володимира Миколайовича,
розглянув на пленарному засіданні справу щодо офіційного
тлумачення абзацу першого пункту 22.3 статті 22 Закону України
"Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) в редакції
Закону України від 22 травня 1997 року N 283/97-ВР ( 283/97-ВР )
(Відомості Верховної Ради України, 1997 р., N 27, ст. 181) зі
змінами, внесеними законами України від 19 жовтня 1999 року N
1157-XIV ( 1157-14 ) (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., N
50, ст. 435) та від 20 вересня 2001 року N 2711-III ( 2711-14 )
(Відомості Верховної Ради України, 2002 р., N 2, ст. 11).
Приводом для розгляду справи відповідно до статті 39 Закону
України "Про Конституційний Суд України" ( 422/96-ВР ) стало
конституційне подання Міністерства оборони України щодо офіційного
тлумачення зазначеного абзацу.
Підставою для розгляду справи згідно зі статтею 93 Закону
України "Про Конституційний Суд України" ( 422/96-ВР ) є практична
необхідність в офіційній інтерпретації цього абзацу.
Заслухавши суддю-доповідача Тихого В.П. та дослідивши
матеріали справи, Конституційний Суд України
у с т а н о в и в:
1. Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) в редакції від 22 травня 1997 року ( 283/97-ВР )
(далі - Закон) встановлено, що в період з 1 липня 1997 року до 1
січня 2002 року податок на прибуток в розмірі 1,5 відсотка суми
нарахованого податку на прибуток зараховується на спеціальний
рахунок бюджетів територіальних громад для фінансування житлового
будівництва для військовослужбовців, учасників бойових дій в
Афганістані та воєнних конфліктів у зарубіжних країнах, членів
сімей військовослужбовців, що загинули під час виконання ними
службових обов'язків (пункт 22.3 статті 22).
Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" від 18 листопада 1997 року
N 639/97-ВР ( 639/97-ВР ) цей пункт було доповнено абзацами другим
та третім (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., N 10,
ст. 35).
У подальшому абзац перший пункту 22.3 статті 22 Закону
( 334/94-ВР ) доповнено словами "а також для військовослужбовців,
звільнених у запас або у відставку за станом здоров'я, віком,
вислугою років та у зв'язку із скороченням штатів, які перебувають
на квартирному обліку за місцем проживання" та викладено у такій
редакції: до 1 січня 2006 року 1,5 відсотка сплаченого до бюджету
податку на прибуток зараховується органами державного казначейства
на спеціальний рахунок бюджету Автономної Республіки Крим,
обласних, Київського та Севастопольського міських бюджетів для
фінансування житлового будівництва та придбання житла за ціною, що
не може бути вищою середньої розрахункової вартості одного
квадратного метра загальної площі житла у відповідному регіоні,
яка визначається у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів
України, для військовослужбовців, учасників бойових дій в
Афганістані та воєнних конфліктів у зарубіжних країнах, членів
сімей військовослужбовців, що загинули під час виконання ними
службових обов'язків, а також для військовослужбовців, звільнених
у запас або відставку за станом здоров'я, віком, вислугою років та
у зв'язку із скороченням штатів, які перебувають на квартирному
обліку за місцем проживання (відповідно законами України від 19
жовтня 1999 року ( 1157-14 ) та від 20 вересня 2001 року
( 2711-14 ).
2. Суб'єкт права на конституційне подання - Міністерство
оборони України - звернувся до Конституційного Суду України з
клопотанням щодо офіційного тлумачення абзацу першого пункту 22.3
статті 22 Закону ( 334/94-ВР ). Практичну необхідність в офіційній
інтерпретації зазначеного абзацу Міністерство оборони України
обгрунтовує тим, що "керівники окремих органів місцевого
самоврядування (Львівської, Черкаської та інших областей) почали
вільно трактувати статтю, стверджуючи, що після внесення змін до
Закону норма абзацу першого пункту 22.3 поширюється лише на осіб,
які перебувають на квартирному обліку за місцем проживання, і на
цій підставі вони самовільно обмежили коло суб'єктів, що мають
право на отримання житла за рахунок 1,5% відрахувань від податку
на прибуток, відмовивши у наданні житла із зазначеного джерела
військовослужбовцям, які проходять службу у Збройних Силах
України."
На думку Міністерства оборони України, слова абзацу першого
пункту 22.3 статті 22 Закону ( 334/94-ВР ) "які перебувають на
квартирному обліку за місцем проживання" стосуються лише
військовослужбовців, звільнених у запас або відставку за станом
здоров'я, віком, вислугою років та у зв'язку із скороченням
штатів.
У поясненнях голови Кіровоградської обласної ради і голови
Севастопольської міської ради без зазначення обгрунтувань
стверджується, що під військовослужбовцями, вказаними в абзаці
першому пункту 22.3 статті 22 Закону ( 334/94-ВР ), необхідно
розуміти військовослужбовців, які є учасниками бойових дій в
Афганістані та воєнних конфліктів у зарубіжних країнах.
У листах голів Житомирської, Київської, Луганської,
Львівської, Харківської, Черкаської обласних рад зазначається, що
положення абзацу першого пункту 22.3 статті 22 Закону
( 334/94-ВР ) щодо перебування громадян на квартирному обліку за
місцем проживання стосується і військовослужбовців, тобто осіб,
які проходять військову службу.
Голова Житомирської обласної ради аргументує це таким чином:
"Військовослужбовці, які проходять службу у Збройних Силах України
і перебувають на квартобліку за місцем проходження служби, та
особи, звільнені з військової служби і залишені на квартирному
обліку за останнім місцем служби, мають стати на квартирний облік
ще і в органах місцевого самоврядування відповідно до статті 37
Житлового кодексу Української РСР ( 5464-10 ) та пункту 11 Правил
обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і
надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених
постановою Ради Міністрів Української РСР і Української
республіканської ради професійних спілок N 470 ( 470-84-п )
від 11 грудня 1984 року".
Голова Київської обласної ради стверджує, що "пунктом 1
Положення про порядок забезпечення жилою площею в Збройних Силах
України, затвердженого наказом Міністра оборони України від
3 лютого 1995 року N 20 ( z0043-95 ), визначено, що
військовослужбовці забезпечуються житлом за рахунок Міністерства
оборони України. У населених пунктах, де не ведеться будівництво
військовими формуваннями, військовослужбовці, які перебувають на
квартирному обліку за місцем проживання, забезпечуються житлом за
рахунок житлового фонду виконавчих комітетів рад нарівні з іншими
громадянами".
Президент України зазначає, що "відповідно до частини п'ятої
статті 17 Конституції України ( 254к/96-ВР ) держава забезпечує
соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у
Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також
членів їх сімей. Обов'язок держави щодо соціального захисту
зазначених осіб і, зокрема, щодо забезпечення їх жилими
приміщеннями конкретизовано у статті 12 Закону України "Про
соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх
сімей" ( 2011-12 ), яким передбачено, що військовослужбовцям (крім
військовослужбовців строкової служби) та членам їх сімей, які
проживають разом з ними, надається жиле приміщення, що має
відповідати встановленим вимогам (частина друга статті 12), право
на одержання житла зберігається за військовослужбовцями і при
звільненні з військової служби в запас чи у відставку за вислугою
років, у зв'язку із скороченням чисельності або штату, а також за
станом здоров'я (частини перша, четверта статті 12). При цьому
обов'язок щодо забезпечення житлом військовослужбовців не залежить
від місця їх перебування на квартирному обліку - за місцем
проживання чи роботи".
У листі Голови Верховної Ради України зауважується, що
"стаття 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист
військовослужбовців та членів їх сімей" не вказує на необхідність
для отримання житла перебування військовослужбовців на квартирному
обліку за місцем проживання, оскільки військовослужбовці мають
отримувати житло за місцем своєї служби у встановленому порядку".
Слід вважати необгрунтованим, зазначається в листі, поширення
вимог відповідних нормативно-правових актів "щодо перебування на
квартирному обліку за місцем проживання на військовослужбовців,
які перебувають на військовій службі, при вирішенні питань
забезпечення житловою площею".
3. Вирішуючи цей спір, Конституційний Суд України виходить з
такого.
3.1. В абзаці першому пункту 22.3 статті 22 Закону
( 334/94-ВР ) дається вичерпний перелік осіб, на яких поширюється
дія його положення щодо фінансування житлового будівництва та
придбання житла за рахунок 1,5 відсотка сплаченого до бюджету
податку на прибуток підприємств: це військовослужбовці, учасники
бойових дій в Афганістані та воєнних конфліктів у зарубіжних
країнах, члени сімей військовослужбовців, що загинули під час
виконання ними службових обов'язків, а також військовослужбовці,
звільнені у запас або відставку за станом здоров'я, віком,
вислугою років та у зв'язку із скороченням штатів, які перебувають
на квартирному обліку за місцем проживання. Граматичний аналіз
тексту цього абзацу свідчить, що "учасники бойових дій в
Афганістані та воєнних конфліктів у зарубіжних країнах" не є
відокремленим уточненням до слова "військовослужбовці", інакше
відповідно до пунктуації словосполучення Закону "учасники бойових
дій в Афганістані та воєнних конфліктів в зарубіжних країнах"
повинно було б виділятися не комою, як це зроблено в Законі, а
дужками або тире.
Аналогічну позицію займають і науковці, зокрема фахівці
Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого.
До того ж "учасники бойових дій в Афганістані та воєнних
конфліктів у зарубіжних країнах" - це не тільки відповідні
військовослужбовці, але й інші громадяни, які виконували такі дії.
3.2. Згідно з пунктуацією слова абзацу першого пункту 22.3
статті 22 Закону ( 334/94-ВР ) "які перебувають на квартирному
обліку за місцем проживання" мають уточнюючий характер і
стосуються тільки "військовослужбовців, звільнених у запас або
відставку за станом здоров'я, віком, вислугою років та у зв'язку
із скороченням штатів".
Такий висновок підтверджується також попередніми редакціями
(від 22 травня 1997 року ( 283/97-ВР ) і 18 листопада 1997 року
( 639/97-ВР ) пункту 22.3 статті 22 Закону, положення якого
поширювалось на такі категорії громадян: військовослужбовців,
учасників бойових дій в Афганістані і воєнних конфліктів у
зарубіжних країнах та членів сімей військовослужбовців, які
загинули під час виконання ними службових обов'язків. Тобто і
перша, і друга редакції цієї норми Закону також не передбачали
необхідності перебування військовослужбовців на квартирному обліку
за місцем проживання.
Доповнення абзацу першого пункту 22.3 статті 22 Закону
( 334/94-ВР ) словами "а також для військовослужбовців, звільнених
у запас або у відставку за станом здоров'я, віком, вислугою років
та у зв'язку із скороченням штатів, які перебувають на квартирному
обліку за місцем проживання" Законом України від 19 жовтня
1999 року ( 1157-14 ) мало на меті не обмеження права
військовослужбовців на отримання житла за рахунок 1,5 відсотка від
суми нарахованого податку на прибуток, а розширення кола
суб'єктів, на яких поширюється його дія, а саме на
"військовослужбовців, звільнених у запас або у відставку за станом
здоров'я, віком, вислугою років та у зв'язку із скороченням
штатів, які перебувають на квартирному обліку за місцем
проживання".
Тому положення абзацу першого пункту 22.3 статті 22 Закону
( 334/94-ВР ) щодо перебування громадян на квартирному обліку за
місцем проживання не поширюється на військовослужбовців, тобто на
осіб, "які проходять військову службу" (частина п'ята статті 1
Закону України "Про загальний військовий обов'язок і військову
службу" в редакції Закону України від 18 червня 1999 року
N 766-XIV ( 766-14 ).
3.3. Держава забезпечує соціальний захист громадян, які
перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших
військових формуваннях (частина п'ята статті 17 Конституції
України ( 254к/96-ВР ).
Житлові відносини в Україні, порядок обліку громадян, які
потребують поліпшення житлових умов, порядок отримання жилого
приміщення регулюються Житловим кодексом Української РСР
( 5464-10 ) та іншими актами житлового законодавства України
(статті 3, 31, 38 Житлового кодексу Української РСР).
Відповідно до частини другої статті 36, статей 37, 39
зазначеного Кодексу ( 5464-10 ) громадян, які потребують
поліпшення житлових умов, може бути взято на облік і не за місцем
їх проживання.
За Законом України "Про соціальний і правовий захист
військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року
N 2011-XII ( 2011-12 ) зі змінами військовослужбовці
забезпечуються жилими приміщеннями державою, до одержання
постійного жилого приміщення їм надаються службові жилі приміщення
(пункт 1 статті 12).
Згідно з Положенням про порядок забезпечення жилою площею в
Збройних Силах України, затвердженим наказом Міністра оборони
України від 3 лютого 1995 року N 20 ( z0043-95 ), всі питання,
пов'язані із забезпеченням жилою площею військовослужбовців,
вирішуються за місцем проходження ними служби (пункт 35);
військовослужбовці, які перебувають на квартирному обліку, при
звільненні з військової служби у запас чи відставку за віком, за
станом здоров'я, а також у зв'язку із скороченням штатів або
організаційними заходами у разі неможливості використання на
службі залишаються на квартирному обліку до одержання житла у
військовій частині (у випадку її розформування - військових
комісаріатах) і квартирно-експлуатаційних частинах районів та
користуються правом на позачергове одержання житла (пункт 37).
Отже, чинне законодавство України про порядок забезпечення
житлом військовослужбовців Збройних Сил України не вимагає
перебування їх на квартирному обліку за місцем проживання.
Таким чином, виходячи з граматичного, логічного, історичного,
цільового та системного тлумачень абзацу першого пункту 22.3
статті 22 Закону ( 334/94-ВР ) та інших нормативно-правових актів
про соціально-правовий захист військовослужбовців щодо
забезпечення їх житлом Конституційний Суд України дійшов висновку,
що положення цього абзацу "які перебувають на квартирному обліку
за місцем проживання" стосується тільки "військовослужбовців,
звільнених у запас або відставку за станом здоров'я, віком,
вислугою років та у зв'язку із скороченням штатів".
На підставі викладеного та керуючись статтями 147, 150
Конституції України ( 254к/96-ВР ), статтями 13, 39, 93
Закону України "Про Конституційний Суд України" ( 422/96-ВР ),
Конституційний Суд України
в и р і ш и в:
1. Положення абзацу першого пункту 22.3 статті 22 Закону
( 334/94-ВР ) України "Про оподаткування прибутку підприємств" в
редакції від 22 травня 1997 року N 283/97-ВР ( 283/97-ВР ) "які
перебувають на квартирному обліку за місцем проживання" зі
змінами, внесеними законами України від 19 жовтня 1999 року
N 1157-XIV ( 1157-14 ) та від 20 вересня 2001 року N 2711-III
( 2711-14 ), необхідно розуміти так, що воно стосується тільки
"військовослужбовців, звільнених у запас або відставку за станом
здоров'я, віком, вислугою років та у зв'язку із скороченням
штатів".
2. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до
виконання на території України, остаточним і не може бути
оскарженим.
Рішення Конституційного Суду України підлягає опублікуванню у
"Віснику Конституційного Суду України" та в інших офіційних
виданнях України.

КОНСТИТУЦІЙНИЙ СУД УКРАЇНИ



вгору