Щодо визнання недійсною постанови Верховної Ради України про звільнення судді
Вищий адміністративний суд; Постанова від 22.09.2010П-181/10
Документ v181_760-10, поточна редакція — Прийняття від 22.09.2010

                                                          
ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
22.09.2010 N П-181/10

Вищий адміністративний суд України у складі: головуючого,
судді - Ханової Р.Ф. (суддя-доповідач), суддів: Головчук С.В.,
Розваляєвої Т.С., Сороки М.О., Черпака Ю.К., при секретарі
судового засідання - Синюшку М.Л. (за участю: позивача ОСОБА_5,
представника Верховної Ради України: Лаптієва А.М. - за дов. від
15 грудня 2009 року), розглянувши у відкритому судовому засіданні
позовну заяву ОСОБА_5 до Верховної Ради України про визнання
недійсною постанови Верховної Ради України в частині підстав
звільнення судді, В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_5 12 серпня 2010 року звернувся до суду з позовом про
визнання постанови Верховної Ради України від 8 липня 2010 року
N 2465-6 ( 2465-17 ) незаконною в частині підстави звільнення його
з посади судді та зобов'язання Верховної Ради України звільнити
його з підстави, передбаченої пунктом 9 частини п'ятої статті 126
Конституції України ( 254к/96-ВР ). Під час судового засідання
22 вересня 2010 року позивач уточнив другу із заявлених позовних
вимог, просив зобов'язати Верховну Раду України розглянути подання
Вищої ради юстиції про звільнення його з посади судді у відставку.
Позовні вимоги обґрунтовує порушенням Верховною Радою України
його, як судді, права на відставку шляхом неправильного
формулювання підстави звільнення, замість звільнення у відставку
відповідно до пункту 9 частини п'ятої статті 126 Конституції
України ( 254к/96-ВР ) підставою звільнення у постанові Верховної
Ради України зазначено "у зв'язку з досягненням шістдесяти п'яти
років", що відповідає пункту 2 частини першої статті 126
Конституції України ( 254к/96-ВР ).
Верховна Рада України проти позову заперечує, у задоволенні
позову просить відмовити в повному обсязі з посиланням на
законність прийняття Верховною Радою України постанови від
8 липня 2010 року N 2465-6 ( 2465-17 ).
Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення
позивача, представника Верховної Ради України, дослідивши
матеріали справи і обговоривши доводи позовної заяви, вважає, що
позов підлягає задоволенню.
ОСОБА_5 1943 року народження, з липня 1973 року по
листопад 1977 року працював консультантом, старшим ревізором
Державного арбітражу УРСР, з лютого 1990 року по
липень 1991 року - державним арбітром, заступником Головного
державного арбітра УРСР. Верховною Радою України
25 червня 1991 року призначений заступником Голови Вищого
арбітражного суду України, Указом Президента України від
21 січня 2006 року ( 48/2006 ) призначений першим заступником
Голови Вищого господарського суду України, а Указом Президента
України від 5 грудня 2006 року ( 1032/2006 ) призначений Головою
Вищого господарського суду України.
20 січня 2008 року, за місяць до досягнення 65-річного віку,
ОСОБА_5 звернувся із заявою про відставку до Вищої кваліфікаційної
комісії суддів України, відповідно до частини третьої статті 15
Закону України "Про статус суддів" від 15 грудня 1992 року
N 2862-12 ( 2862-12 ) (далі - Закон N 2862-12), що підтверджується
листом від 21 січня 2008 року N 6.2-11/8 (арк. справи 7, 9-10).
Подання заяви про відставку узгоджується з порядком, встановленим
пунктом 2 частини першої статті 17 Закону України "Про порядок
обрання на посаду та звільнення з посади професійного судді
Верховною Радою України" від 18 березня 2004 року N 1625-4
( 1625-15 ) (далі - Закон N 1625-4).
Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів від
10 вересня 2009 року N 329/4-зн внесено пропозицію до Вищої ради
юстиції про звільнення ОСОБА_5 з посади судді у відставку у
відповідності до пункту 2 частини 2 статті 17 Закону N 1625-4
( 1625-15 ) (арк. справи 11-14).
Вища рада юстиції розглянула наведену пропозицію про
звільнення судді в порядку, передбаченому законом, 30 листопада
2009 року та прийняла рішення про внесення подання до Верховної
Ради України про звільнення ОСОБА_5 з посади судді Вищого
господарського суду України у зв'язку з поданням заяви про
відставку, у якому серед іншого зазначила, що станом на
30 листопада 2009 року стаж роботи ОСОБА_5, що дає право на
відставку судді, становить 31 рік 1 місяць 25 днів
(арк. справи 15-18). Розгляд пропозиції та прийняття рішення
здійснені відповідно до пунктів 3, 4 статті 17 Закону N 1625-4
( 1625-15 ), прийняте подання про звільнення з посади судді,
обраного безстроково, відповідає вимогам статті 18 даного Закону
( 1625-15 ).
Подання про звільнення суддів з посад, у тому числі судді
Вищого господарського суду України Демченка С.Ф., внесено Вищою
радою юстиції 4 грудня 2009 року за N 34/0/12-09, надійшло до
Верховної Ради України 8 грудня 2009 року.
Комітет з питань правосуддя Верховної Ради України
12 травня 2010 року рекомендував Верховній Раді України у зв'язку
з поданням заяви про відставку звільнити з посади судді Вищого
господарського суду України Демченка С.Ф., що підтверджується
витягом з протоколу засідання комітету. Розгляд Комітетом
Верховної Ради України подання про звільнення з посади судді,
обраного безстроково, здійснений відповідно до статті 19 Закону
України "Про порядок обрання на посаду та звільнення з посади
професійного судді Верховною Радою України" ( 1625-15 ). На
пленарному засіданні Верховної Ради України 13 травня 2010 року
проект постанови про звільнення позивача з посади судді у зв'язку
з поданням заяви про відставку відхилено.
8 липня 2010 року Верховна Рада України прийняла постанову
N 2465-6 ( 2465-17 ) "Про звільнення ОСОБА_5 з посади судді Вищого
господарського суду України" у зв'язку з досягненням шістдесяти
п'яти років, відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 126
Конституції України ( 254к/96-ВР ). Як встановлено під час
розгляду справи, проект зазначеної постанови зареєстрований
5 червня 2008 року.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України
( 254к/96-ВР ) органи державної влади та органи місцевого
самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на
підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені
Конституцією ( 254к/96-ВР ) та законами України.
В статті 9 КАС України ( 2747-15 ) розкривається значення
принципу законності, відповідно до якого суд вирішує справи
відповідно до Конституції ( 254к/96-ВР ) та законів України, а
також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана
Верховною Радою України.
Статтею 6 Конституції України ( 254к/96-ВР ) визначено, що
державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на
законодавчу, виконавчу та судову і органи законодавчої, виконавчої
та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених
Конституцією ( 254к/96-ВР ) межах та відповідно до законів
України.
Пунктом першим частини третьої статті 2 КАС України
( 2747-15 ) визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи
бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди
перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах
повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією
( 254к/96-ВР ) та законами України.
Перелік підстав звільнення судді органом, що його обрав або
призначив, встановлено пунктом 9 частини 1 статті 15 Закону
N 2862-12 ( 2862-12 ). Наведений у зазначеній статті перелік є
вичерпним та кореспондується з вимогами частини 5 статті 126
Конституції України ( 254к/96-ВР ), яка також містить вичерпний
перелік підстав звільнення судді.
За приписами вищезазначених норм припинення повноважень судді
зокрема можливе у зв'язку з досягненням суддею шістдесяти п'яти
років (пункт 2 частини першої статті 15 Закону N 2862-12
( 2862-12 ), пункт 2 частини п'ятої статті 126 Конституції
України) ( 254к/96-ВР ) та поданням суддею заяви про відставку або
про звільнення з посади за власним бажанням (пункт 9
частини першої статті 15 Закону N 2862-12 ( 2862-12 ), пункт 9
частини п'ятої статті 126 Конституції України) ( 254к/96-ВР ).
Частиною 2 статті 16 Закону України "Про судоустрій України"
від 7 лютого 2002 року N 3018-3 ( 3018-14 ) визначено, що судді,
обрані безстроково, перебувають на посаді судді до досягнення ними
шістдесяти п'яти років. До закінчення цього строку вони можуть
бути звільнені з посади лише з підстав, зазначених у пунктах 3-9
частини п'ятої статті 126 Конституції України ( 254к/96-ВР ).
Звільнення Верховною Радою України судді, який обіймає посаду
безстроково, регулюється Законом України "Про порядок обрання на
посаду та звільнення з посади професійного судді Верховною Радою
України" від 18 березня 2004 року N 1625-4 ( 1625-15 ). Частиною
першою статті 24 цього Закону ( 1625-15 ) передбачено, що рішення
про звільнення судді, обраного безстроково, з посади приймається
Верховною Радою України з підстав, визначених частиною 5
статті 126 Конституції України ( 254к/96-ВР ).
Підстави і порядок розгляду матеріалів про звільнення з
посади судді, обраного безстроково, врегульовані главою 3
(статті з 16 по 24) Закону України "Про порядок обрання на посаду
та звільнення з посади професійного судді Верховною Радою України"
( 1625-15 ). Згідно приписів статті 16 даного Закону ( 1625-15 )
суддя, обраний безстроково, звільняється з посади Верховною Радою
України за поданням Вищої ради юстиції у випадках, передбачених
частиною п'ятою статті 126 Конституції України ( 254к/96-ВР ).
Аналіз зазначеної норми доводить, що єдиною підставою розгляду
питання про звільнення з посади судді, обраного безстроково, є
подання Вищої ради юстиції. Під час розгляду справи встановлено,
що Вища рада юстиції подання до Верховної Ради України про
звільнення ОСОБА_5 у зв'язку з досягненням шістдесяти п'яти років
не вносила.
Порядок ініціювання питання про звільнення з посади судді,
обраного безстроково, за пунктом другим та дев'ятим статті 126
Конституції України ( 254к/96-ВР ) відбувається в порядку,
встановленому статтею 17 Закону України "Про порядок обрання на
посаду та звільнення з посади професійного судді Верховною Радою
України" ( 1625-15 ). Цей порядок для суддів вищого
спеціалізованого суду передбачає: подання заяви суддею, внесення
подання про звільнення головами цих судів до Вищої кваліфікаційної
комісії суддів України, внесення відповідною кваліфікаційною
комісією суддів до Вищої ради юстиції пропозиції про прийняття
подання про звільнення суддів, внесення Вищою радою юстиції за
пропозицією відповідної кваліфікаційної комісії суддів або за
власною ініціативою подання про звільнення судді до Верховної Ради
України. Жодного документа, який підтверджує дотримання даної
процедури для звільнення ОСОБА_5 з посади судді у зв'язку з
досягненням суддею шістдесяти п'яти років (пункт 2 частини п'ятої
статті 126 Конституції України) ( 254к/96-ВР ), представник
Верховної Ради не надав, натомість є наявними всі документи, які
підтверджують подання суддею заяви про відставку (пункт 9 частини
п'ятої статті 126 Конституції України) ( 254к/96-ВР ).
З огляду на зазначене, суд вважає наявним волевиявлення
позивача бути звільненим з посади судді у зв'язку з поданням заяви
про відставку. Колегія суддів позбавлена можливості погодити
правомірність звільнення позивача Верховною Радою України у
зв'язку з досягненням шістдесяти п'яти років внаслідок відсутності
підстав розгляду питання про таке звільнення та недотримання
порядку звільнення, включаючи відсутність ініціювання суддею
питання про таке звільнення.
Прийнята Верховною Радою України 8 липня 2010 року постанова
N 2465-6 ( 2465-17 ) "Про звільнення ОСОБА_5 з посади судді Вищого
господарського суду України" у зв'язку з досягненням шістдесяти
п'яти років, відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 126
Конституції України ( 254к/96-ВР ) не відповідає вимогам норм
статей 16 та 17 Закону України "Про порядок обрання на посаду та
звільнення з посади професійного судді Верховною Радою України"
від 18 березня 2004 року N 1625-4 ( 1625-15 ) в частині визначення
підстави звільнення з посади судді.
Звільняючи ОСОБА_5 з посади судді у такий спосіб, за підстав,
ним не визначених, Верховна Рада України порушила право судді на
відставку, яке закріплене статтею 43 Закону України "Про статус
суддів" ( 2862-12 ), зазначене право є складовою гарантії
незалежності і недоторканності суддів як носіїв судової влади.
Уточнюючи позовні вимоги, позивач способом відновлення
порушеного права обрав зобов'язання Верховної Ради України
повторно розглянути подання Вищої ради юстиції від
4 грудня 2009 року про його звільнення з посади судді у зв'язку з
поданою заявою про відставку.
Колегія суддів вважає, що зазначений спосіб відновлення
порушеного права узгоджується з пунктом 2 частини 5 статті 171-1
КАС України ( 2747-15 ).
Задовольняючи позовні вимоги щодо вчинення певних дій, суд
відповідно до пункту 4 частини першої статті 163 КАС України
( 2747-15 ) (в редакції Закону N 2453-6 ( 2453-17 ) від
7 липня 2010 року) зобов'язаний встановити строк для подання
суб'єктом владних повноважень-відповідачем до суду звіту про
виконання постанови. Дана норма носить імперативний характер.
Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги такими, що
підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 9, 12, 18, 41, 122, 158-163, 171-1, 254
Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ), суд
П О С Т А Н О В И В:
Позов ОСОБА_5 до Верховної Ради України задовольнити
повністю.
Визнати незаконною постанову Верховної Ради України від
8 липня 2010 року N 2465-6 ( 2465-17 ) в частині підстав
звільнення ОСОБА_5 з посади судді Вищого господарського суду
України у зв'язку з досягненням шістдесяти п'яти років.
Зобов'язати Верховну Раду України розглянути подання Вищої
ради юстиції від 4 грудня 2009 року N 34/0/12-09 про звільнення
ОСОБА_5 з посади судді Вищого господарського Суду України у
зв'язку з поданням заяви про відставку.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 163 КАС України
( 2747-15 ) встановити Верховній Раді України строк для подачі
Верховною Радою України звіту про виконання даної постанови до
1 грудня 2010 року.
Постанова є остаточною і не підлягає перегляду в апеляційному
чи касаційному порядку.
Судді



вгору